Постанова

від 23.01.2024 по справі 370/3235/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №370/3235/19 Головуючий у 1 інстанції: Косенко А.В.

провадження №22-ц/824/3160/2024 Головуючий суддя: Олійник В.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 січня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:

Головуючого судді: Олійника В.І.,

суддів: Гаращенка Д.Р., Сушко Л.П.,

при секретарі: Курченко С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Соборука Юрія Фотійовича - представника ОСОБА_1 на рішення Макарівського районного суду Київської області від 24 травня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Кодрянської селищної ради про визнання протиправним рішення Кодрянської селищної ради, визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю, -

в с т а н о в и в :

У листопаді 2019 року Ганенко Р.А. , який діяв в інтересах ОСОБА_2 , 01.11.2019 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , Кодрянської селищної ради Бучанського району Київської області, про визнання протиправним рішення Кодрянської селищної ради, визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю.

В подальшому адвокат Ганенко Р.А. подав заяву про зміну предмету позову, в якій просив суд припинити право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222755400:00:016:0008 та визнати незаконною і скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером: 3222755400:00:016:0008, площею 0,1500 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибних ділянок), місце розташування: АДРЕСА_1 , шляхом скасування кадастрового номеру зазначеної земельної ділянки.

В обґрунтування заявлених вимог зазначав, що ОСОБА_2 на підставі договору дарування житлового будинку від 03.03.2007 року належить право власності на домоволодіння (житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями і спорудами), яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказував, що у 2018 році позивачка замовила виконання робіт із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, на якій розташоване зазначене вище домоволодіння, однак рішенням державного кадастрового реєстратора №РВ-3201471862018 від 05.12.2018 року їй було відмовлено у внесенні відомостей про належну їй земельну ділянку Державного земельного кадастру у зв`язку із взаємним перетином її земельної ділянки із земельними ділянками з кадастровими номерами 3222755400:00:016:0009 та 3222755400:00:016:0008.

Тому позивачка була змушена звернутися до суду за захистом цивільного права та інтересу.

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 24 травня 2023 року позов задоволено.

Припинено право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222755400:00:016:0008 (номер запису про право власності: 27076745, дата та час державної реєстрації: 17.07.2018 14:03:32, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1600414232227).

Визнано незаконною та скасовано державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером: 3222755400:00:016:0008, площею 0,1500 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибних ділянок), місце розташування: АДРЕСА_1 , шляхом скасування кадастрового номеру зазначеної земельної ділянки.

В апеляційній скарзі представника ОСОБА_1 - адвоката Соборука Ю.Ф. з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового, яким в позові відмовити в повному обсязі.

Скарга обґрунтована тим, що в матеріалах справи відсутні докази того, що земельна ділянка, з якою начебто перетинається земельна ділянка відповідача, належить позивачці на праві власності чи праві користування.

Таким чином слід, вважати, що відповідачем не порушувалось жодне право власності позивача.

Встановлено, що позивачу на момент звернення з позовом до суду і під час розгляду справи проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки Кодрянською селищною радою не затверджувався, рішення про передачу земельної ділянки у його власність зазначеним органом місцевого самоврядування не приймалося, а отже право власності на зазначену земельну ділянку за нею не зареєстровано.

Зазначає, що з матеріалів справи, зокрема із заяви про зміну предмета також вбачається, що позивачкою було замовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Проте відповідно до статті 55 Закону України «Про землеустрій» «Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розробляється за рішенням власника (розпорядника) земельної ділянки, землекористувача».

Тому, оскільки позивачка не є власником чи користувачам земельної ділянки, вона не мала права замовляти розробку саме такої документації із землеустрою, а тому, відповідно зазначена документація не може вважатися допустимим доказом, оскільки отримана незаконно.

Так само, не можуть вважатися допустимими доказами і похідні від цієї документації доказ , зокрема, висновок експерта у відповідній частині.

Таким чином, враховуючи викладені обставини, вважає позовні вимоги позивачки передчасними, необгрунтованими і такими, що не підлягають до задоволення.

Оскільки з Інформації, що наявна у Публічній кадастровій карті України вбачається, що земельна ділянка, яка належить позивачці, не зазначена у Державному земельному кадастрі, проте межі суміжних земельних ділянок дозволяють визначити на місцевості земельну ділянку без зменшення її площі, тому відповідач наполягає на наявності у позивачки інших способів реалізувати її право на реєстрацію права власності на земельну ділянку без порушення прав власності на землю відповідача.

У відзиві на апеляційну скаргу Ганенко Р.А. - представник ОСОБА_2 просить відхилити апеляційну скаргу, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Вказує, що приватизація позивачкою земельної ділянки, на якій розташоване належне їй домоволодіння в АДРЕСА_1 , можлива на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка також слугує підставою для присвоєння кадастрового номера відповідній земельній ділянці.

Підставою для розробки такої документації із землеустрою є факт розташування на земельній ділянці об`єкту нерухомого майна, право власності на який належить замовнику робіт із землеустрою. В цьому разі отримання дозволу органу місцевого самоврядування на розробку документації із землеустрою не вимагається.

Однак, позивачка не мала можливості отримати у власність зазначену вище земельну ділянку у зв`язку з її взаємним перетином із земельною ділянкою відповідача, яка має кадастровий номер 3222755400:00:016:0008. Частина зазначеної земельної ділянки відповідача накладалася також і на житловий будинок позивачки, що було встановлено судом та підтверджується висновком судового експерта.

Вказує, що зазначені обставини апелянтом не заперечуються та висновки суду першої інстанції в цій частині не оспорюються.

У зв`язку з порушенням свого права на приватизацію земельної ділянки, яка розташована під житловим будинком позивачки, вона була змушена звернутися до суду з даним позовом, а тому доводи апелянта про відсутність у позивачки порушеного права є необґрунтованими.

Крім того, в грудні 2023 року позивачка отримала копію клопотання відповідача ОСОБА_1 про долучення доказів до матеріалі справи.

Зі змісту зазначеного клопотання та доданих до нього документів позивачці стало відомо про те, що в жовтні 2023 відповідач ОСОБА_1 замовив виконання робіт із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж спірної земельної ділянки з кадастровим номером 3222755400:00:016:0008.

За наслідками виконання таких робіт було змінено конфігурацію земельної ділянки та усунуто її взаємний перетин із земельною ділянкою позивачки.

Водночас, дана обставина не є підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування законного і обґрунтованого рішення суду першої інстанції.

Зміна конфігурації спірної земельної ділянки була ініційована відповідачем вже після ухвалення Макарівським районним судом Київської області від 24.05.2023 року та всупереч заходам забезпечення позову, які вжиті згідно ухвали Макарівського районного суду Київської області від 21.12.2022 року.

При цьому така зміна конфігурації земельної ділянки жодним чином не спростовує висновки суду першої інстанції щодо наявності перетину земельних ділянок сторін на час розгляду справи та ухвалення рішення про задоволення позову. Надані апелянтом нові докази стосуються обставин, які не існували станом на час розгляду справи та ухвалення рішення судом першої інстанції обставини та, відповідно, не могли вплинути на висновки суду.

Зазначені дії відповідача вчинені з метою домогтися закриття провадження у справі з формальних підстав та уникнути обов`язку відшкодування судових витрат, понесених позивачкою в суді першої інстанції.

Позивачка звернулася з позовом у даній справі у 2019 році, виклавши у позовній заяві свої доводи та надавши докази, які вказували на наявність взаємного перетину земельних ділянок.

Відповідач ОСОБА_1 мав можливість самостійно усунути перетин земельних ділянок за технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) задовго до призначення судом першої інстанції судової експертизи та до ухвалення рішення по суті спору.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості заявлених позовних вимог.

Ухвалене судом рішення зазначеним вимогам відповідає.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За ч.2 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , на підставі договору дарування житлового будинку від 03.03.2007 року належить право власності на домоволодіння (житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями і спорудами), яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 13).

Домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 до 2007 року належало громадянці ОСОБА_5 . Відповідно до витягу з протоколу №3 від 12.10.1994 року виконавчого комітету Кодрянської селищної ради народних депутатів було затверджено акт приймання в експлуатацію та визнано за ОСОБА_5 право власності на будинок в АДРЕСА_2 (т.1, а.с.15).

Згідно технічного паспорту на житловий будинок індивідуального житлового фонду від 29.09.1994 року, виданого на ім`я ОСОБА_5 , а також технічного паспорту на індивідуальний жилий будинок від 16.01.2007 року, складеного на ім`я ОСОБА_6 (позивачки по справі), житловий будинок було збудовано 1983 року (т.1, а.с.16-21).

Рішенням виконавчого комітету Кодрянської селищної ради від 18.11.2015 року

№09-02-VII «Про перейменування назв вулиць в селищі Кодра» вулиця Горького була перейменована на вулицю Центральну.

Також встановлено, що Макарівським районним виробничим відділом КОФ ДП «Центр Державного земельного кадастру» позивачці було розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на території АДРЕСА_1 .

Рішенням державного кадастрового реєстратора №РВ-3201471862018 від 05.12.2018 року позивачці було відмовлено у внесенні відомостей про належну їй земельну ділянку Державного земельного кадастру у зв`язку із взаємним перетином її земельної ділянки із земельними ділянками з кадастровими номерами 3222755400:00:016:0009 та 3222755400:00:016:0008.

В ході виконання робіт із землеустрою було встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 3222755400:00:016:0008 фактично розташовується під житловим будинком позивачки (житловий будинок майже повністю розташований в межах земельної ділянки відповідача).

Листом Відділу у Макарівському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 03.07.2019 року №97-10-0.30-3431/172-19 представнику позивачки адвокату Ганенку Р.А. було надано копію державного акту на право приватної власності на землю серії IV-КВ №012788, яким посвідчується право власності відповідача ОСОБА_1 на земельну ділянку загальною площею 0,233 га (у тому числі 0,150 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд та 0,083 га для ведення особистого селянського господарства).

Вказаний державний акт було видано на підставі рішення Кодрянської селищної ради від 19.07.2002 року №21.

Відповідно до інформаційної довідки від 07.10.2019 року №183781624 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна власником земельної ділянки з кадастровим номером 3222755400:00:016:0009, площею 0,1464 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, є відповідач по справі ОСОБА_1 .

За інформаційною довідкою від 07.10.2019 року №183777999 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна власником земельної ділянки з кадастровим номером 3222755400:00:016:0008, площею 0,15 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), також є відповідач по справі ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 43).

Згідно з висновком експерта №СЕ-1201-1-1165.20 від 17.01.2022 року, за результатами проведеної комплексної судової земельно-технічної експертизи у даній справі було встановлено факт взаємного перетину земельної ділянки з кадастровим номером 3222755400:00:016:0008, яка належить на праві власності відповідачу, із земельною ділянкою позивачки. Зокрема, площа перетину земельної ділянки з кадастровим номером 3222755400:00:016:0008 відповідно до інформації в Державному земельному кадастрі із земельною ділянкою ОСОБА_2 відповідно до документації із землеустрою «Макарівського районного виробничого відділу КОФ ЦДЗК» 2018 року складає 0,0187 га (187 кв.м.). Вказані відомості наявні на аркуші 35 та у додатку 2 до висновку експерта.

Площа перетину земельної ділянки з кадастровим номером 3222755400:00:016:0008 відповідно до інформації в Державному земельному кадастрі із земельною ділянкою ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 за її фактичним розташуванням складає 0,0193 га (193 кв.м.). Вказані відомості наявні на арккші 36 та у додатку 3 до висновку експерта.

Експерт також встановив, що належне позивачці домоволодіння (житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами) за адресою: АДРЕСА_1 , частково (на площі 0,0041 га) потрапляє в межі земельної ділянки ОСОБА_1 з кадастровим номером 3222755400:00:016:0008. Вказані відомості наявні на аркуші 29 (рис.№5), арк.32 (рис. №6а), арк.40, у додатку 2 та 3 до висновку експерта.

Отже, висновок експерта доводить невідповідність фактичного розташування земельної ділянки з кадастровим номером 3222755400:00:016:0008 відомостям про цю ділянку, які внесені до Державного земельного кадастру. Крім того, судом встановлено, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3222755400:00:016:0008 частково була сформована за рахунок суміжної земельної ділянки, на якій розташоване належне позивачці домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 у зв`язку з чим позов підлягав до задоволення.

За ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст.152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Зі змісту ч.1 ст.155 ЗК України вбачається, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Згідно зі ст.393 ЦК України правовий акт органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним і власник майна, право якого порушено внаслідок видання правового акта, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта.

Відповідно до ч.3 та 4 ст.79-1 ЗК України чинної редакції сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

За ч.13 ст.79-1 ЗК України земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі, зокрема, скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Згідно зі ст.1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.

За ч.6 ст.16 Закону України «Про Державний земельний кадастр» кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Згідно з ч.10 ст.24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема, ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

На підставі наведеного суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що позовні вимоги були обґрунтованими та такими, що підлягали до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Щодо позовної давності, то суд вірно вважав, що вона не підлягала застосуванню, так як, на переконання суду, про наявність факту взаємного перетину земельних ділянок і розташування належного позивачці житлового будинку в межах ділянки відповідача ОСОБА_1 позивачка дізналась лише в 2019 році під час виконання робіт із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки у зв`язку з чим позовна давність позивачкою не пропущена.

Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального і процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні.

Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції чи доводили б порушення ним норм цивільного або цивільно-процесуального законодавства, апеляційна скарга не містить.

Обґрунтовуючи судове рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.263, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу адвоката Соборука Юрія Фотійовича - представника ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Макарівського районного суду Київської області від 24 травня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 14 лютого 2024 року.

Головуючий:

Судді: