Ухвала

від 15.02.2024 по справі 754/3268/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

№22-ц/824/7757/2024

Унікальний №754/3268/23

УХВАЛА

15 лютого 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Приходька К.П., перевірив на відповідність вимогам ст.ст. 354-356 ЦПК України апеляційну скаргу ОСОБА_1 в частині оскарження рішення Деснянського районного суду м. Києва від 14 грудня 2023 року

у справі за позовом Житлово-будівельного кооперативу «Автотранспортник-4» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, -

установив:

рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 14 грудня 2023 року частково задоволено позов ЖБК «Автотранспортник-4» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ЖБК «Автотранспортник-4» заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з 01 березня 2017 року по 31 серпня 2021 року в розмірі 12699,96 грн., 3% річних за період з 01 березня 2017 року по 23 лютого 2022 року в розмірі 1368,76 грн., інфляційні втрати за період з 01 березня 2017 року по 23 лютого 2022 року в розмірі 3873,28 грн., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1499,44 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, яка не оплачена судовим збором.

Разом з тим, апелянт подав заяву про звільнення його від сплати судового збору, посилаючись на скрутне матеріальне становище (пенсія у розмірі 3073,96 грн.), наявність у нього та його доньки захворювань, які потребують постійної медикаментозної терапії.

Дослідивши матеріали справи разом із заявою про звільнення від сплати судового збору, вважаю, що заява не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно з ч. 3 ст. 136 ЦПК України, яка кореспондується з положеннями ч. 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» зі змінами, з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

За приписами частини 2 статті 8 Закону України «Про судовий збір» зі змінами, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за клопотанням такої сторони звільнити від сплати судового збору за умови, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; члени малозабезпеченої та багатодітної сім`ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Таким чином, аналіз наведених положень закону приводить до висновку, що звільнення від сплати судового збору здійснюється за наявності доказів тяжкого майнового стану та відсутності коштів на сплату судового збору.

Разом з тим, апелянт надав копію довідки про рух коштів на його картці, яка містить інформацію про дохід ОСОБА_1 лише за один день - 20 грудня 2023 року .

При цьому, дана довідка не містить інформації про доходи апелянта за інший період, як і не містить інформації про залишок коштів на картці, що б беззаперечно доводило скрутне матеріальне становище апелянта чи б давало змогу довести, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу відповідача.

Крім цього, прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року.

У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

У зв`язку з наведеним, вимога суду щодо оформлення апеляційної скарги у відповідності до вимог ст. 356 ЦПК України, зокрема щодо надання доказів сплати судового збору у розмірі, визначеному законодавством, не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, апеляційної скарги на судовий наказ, заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами, судовий збір становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

За подання позовної заяви ЖБК «Автотранспортник-4» сплатило судовий збір у розмірі 2684 грн.

Оскільки ЗУ «Про судовий збір» зобов`язує апелянта сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 150% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, тому апеляційна скарга ОСОБА_1 повинна бути оплачена судовим збором у розмірі 4026 грн (2684 х150%).

Судовий збір має бути сплачено за реквізитами: отримувач ГУК у м. Києві/Солом`янський р-н./22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача: (МФО) 899998; рахунок отримувача: UA548999980313101206080026010; код класифікації доходів бюджету: 22030101; призначення платежу: судовий збір за апеляційною скаргою(ПІБ чи назва установи, організації позивача), Київський апеляційний суд.

Документи, що підтверджують сплату судового збору подаються до Київського апеляційного суду в оригіналі.

Крім цього, апеляційна скарга подана з пропуском строку на апеляційне оскарження, встановленого законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 354 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України, учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно із ч. 1 ст. 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржуване рішення було ухвалене 14 грудня 2023 року за участі представника позивача та представника відповідача.

Повний текст рішення складений 18 грудня 2023 року, та в цей же день був доставлений до підсистеми «Електронний суд», що не заперечується апелянтом в апеляційній скарзі.

Останнім днем для подачі апеляційної скарги в розумінні ст. 354 ЦПК України було 18 січня 2024 року.

У відповідності до положень ч. 5, 6 ст. 124 ЦПК України, останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу.

Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 подав 25 січня 2024 року, тобто поза межами строку на апеляційне оскарження.

Разом з тим, в апеляційній скарзі апелянт ставить питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, зазначивши про те, що представник ОСОБА_1 - адвокат Самофалова О.Ю., яка здійснюється представництво у даній справі, з 23 грудня 2023 року перебувала на лікарняному у зв`язку з діагностованою коронавірусною хворобою, надавши при цьому довідку за результатами лабораторного дослідження.

Також зазначено, що адвокат Самофалова О.Ю. фактично відновила професійну діяльність тільки 10 січня 2024 року, через що тридцятиденний строк на апеляційне оскарження був зменшений на 18 днів, у зв`язку з чим, підготувати апеляційну скаргу у короткий час (12 днів) не вбачалось за можливе.

Перевіривши причини пропуску строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд приходить до висновку, що вони є необґрунтованими, з огляду на наступне.

Так, посилання апелянта на перебування адвоката на лікарняному у зв`язку з діагностованою коронавірусною хворобою не є підставою для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, оскільки інших доказів перебування на лікарняному окрім лабораторного дослідження від 23 грудня 2023 року (зокрема перебування на стаціонарі та неможливість виконувати покладені на адвоката функції) апелянтом не надано.

Апеляційний суд констатує, що ОСОБА_1 не був позбавлений можливості звернутися за правничою допомогою до іншого адвоката або подати апеляційну скаргу самостійно в межах строку на апеляційне оскарження, враховуючи, що справа стосується безпосередньо його законних інтересів.

Більше того, апелянтом не зазначено об`єктивних причин, які завадили йому подати апеляційну скаргу у строк до 18 січня 2024 року.

Згідно ч. ч. 3, 4 ст. 357 ЦПК України, апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними.

При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, наведені апелянтом підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Деснянського районного суду м. Києва від 14 грудня 2023 року відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України слід визнати неповажними та надати апелянту право зазначити інші поважні причини пропуску строку для подання апеляційної скарги на зазначене судове рішення.

Оскільки ОСОБА_1 пропустив строк на апеляційне оскарження, а зазначені ним підстави для поновлення такого строку визнано неповажними, а також не сплатив судовий збір, а у задоволенні заяви про звільнення від сплати судового збору відмовлено, то апеляційну скаргу слід залишити без руху, надавши строк для усунення недоліків зазначених в ухвалі.

Керуючись ст. 357 ЦПК України, суд,

ухвалив:

в задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги - відмовити.

Визнати, наведені ОСОБА_1 , підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Деснянського районного суду м. Києва від 14 грудня 2023 року на підставі п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК неповажними.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 14 грудня 2023 року залишити без руху та встановити строк десять днів з моменту отримання копії ухвали для усунення вказаних в ній недоліків.

Неусунення недоліків є підставою для повернення апеляційної скарги.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя К.П. Приходько