Рішення

від 15.02.2024 по справі 743/2017/23

РІПКИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 743/2017/23

Провадження № 2/743/59/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2024 року смт Ріпки

Ріпкинський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді: Кравчук М. В.

за участю секретаря: Воєдило О. В.

представника відповідача Огородник Ю. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі міського типу Ріпки в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Любецьке» Любецької селищної ради про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

В С Т А Н О В И В:

14.12.2023 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до КП «Любецьке» Любецькоїселищної радипро стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач працював у відповідача на посаді начальника КП «Любецьке» Любецької селищної ради з 30.08.2021 р. Розпорядженням № 172-к/тр від 29.09.2023 р. позивача було звільнено на підставі ч. 1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін.

Відповідно до відповіді № 87 від 06.11.2023 р. КП «Любецьке» Любецької селищної ради має заборгованість по заробітній платі та іншим платежам перед позивачем у розмірі 31687, 25 грн компенсації за невикористану щорічну відпустку.

Окрім цього, позивач зазначає, що відповідач має перед ним заборгованість із заробітної плати за вересень 2023 року в розмірі 27500, 00 грн.

Оскільки розрахунок в день звільнення з позивачем проведено не було, останній вважає, що має право на отримання середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

З огляду на це, позивач просить суд стягнути з КП «Любецьке» Любецької селищної ради заборгованість у розмірі 119526, 38 грн, що складається з: 31687, 25 грн сума компенсації за невикористану відпустку, 27500, 00 грн заборгованість із заробітної плати, 60339, 13 грн компенсація за затримку здійснення остаточного розрахунку при звільненні.

Справу передано судді-доповідачу 14.12.2023 р.

Ухвалою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 19.12.2023 р. позовну заяву було залишено без руху.

25.12.2023 р. недоліки позовної заяви були усунуті.

Ухвалою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 25.12.2023 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено на 22.01.2024 р.

Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 22.01.2024 р., постановленою без виходу до нарадчої кімнати, клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи задоволено та відкладено розгляд справи на 15.02.2024 р.

15.02.2024 р. до суду надійшов відзив на позовну заяву.

Позивач та відповідач у судове засідання не з`явилися. Повідомлені про день, час та місце розгляду справи належним чином. Позивач заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності.

У судовому засіданні 15.02.2024 р. представник відповідача заявила про визнання відповідачем позовних вимог про стягнення з КП «Любецьке» Любецької селищної ради заборгованості у розмірі 31687, 25 грн компенсації за невикористану відпустку, 27500, 00 грн заборгованості із заробітної плати.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог просила суд відмовити, посилаючись на практику суду касаційної інстанції та зазначаючи, що відповідач має тяжкий фінансовий стан, а тому стягнення з останнього середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 60339,13 грн призведе до невиплати заборгованості з заробітної плати працівникам.

Суд, заслухавши представника відповідача, дослідивши письмові докази у справі, приходить до наступного.

Судом встановлено, що позивач працював у відповідача на посаді начальника КП «Любецьке» Любецької селищної ради з 30.08.2021 р.

Розпорядженням «Про звільнення ОСОБА_1 » № 172-к/тр від 29.09.2023 р. позивача було звільнено на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін. Визначено виплатити позивачу компенсацію за 28 календарних днів невикористаної щорічної відпустки, за 7 календарних днів щорічної додаткової відпустки.

З копії листа відповідача № 87 від 06.11.2023 р., наданого у відповідь на адвокатський запит, вбачається, що головний бухгалтер ОСОБА_2 повинна була здійснити остаточний розрахунок з позивачем в останній день звільнення 29.09.2023 р., однак не зробила цього.

Також у листі зазначено, що сума заборгованості підприємства перед позивачем складає 31687, 25 грн (а. с. 6).

Згідно довідки відповідача від 07.02.2024 р. № 201 розмір середньоденної заробітної плати позивача складає 1251, 82 грн.

Вказані обставини не заперечуються жодною із сторін у справі.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявностіспору пророзміри належнихзвільненомупрацівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 зазначила, що під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

З огляду на безумовне визнання відповідачем позову в частині заборгованості у розмірі 31687, 25 грн компенсації за невикористану відпустку, 27500, 00 грн заборгованості із заробітної плати, а також невстановлення судом осіб, права, свободи чи інтереси яких можуть бути порушені визнанням позову, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Щодо позовної заяви про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 60339, 13 грн суд зважає на таке.

Відповідач права позивача на отримання ним середнього заробітку за затримку у розрахунку не заперечує, натомість вказує, що матиме додатковий фінансовий тягар та унеможливить виплату працівникам заробітної плати.

При цьому, відповідач зауважує, що середній заробіток дорівнює основній сумі боргу та є надмірним, а позивач зволікав з поданням даного позову, чим спровокував таку суму середнього заробітку.

З даного приводу суд зауважує, що вимога позивача не порушує приписів ст. 117 КЗпП України та період затримки розрахунку, визначений позивачем, становить меншу частину шестимісячного строку, що саме по собі вже свідчить про більш м`які для відповідача наслідки.

При цьому, розмір середнього заробітку визначається в залежності від заробітної плати позивача та становить менше його трьох заробітних плат, що, на думку суду, є співмірним з негативними наслідками для позивача, який не отримав заробітної плати за останній місяць своєї роботи та протягом більше двох місяців розраховував на її отримання.

Крім того, судом встановлено, що позивач заявляє позовну вимогу за період з 30.09.2023 р. до 14.12.2023 р.

Середній заробіток працівника визначається за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі Порядок № 100).

Згідно з нормами зазначеного Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, проводяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відтак кількість робочих днів за вищевказаний первод становить 54. Середньоденний заробіток позивача склав 1251, 82 грн.

За таких умов, розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні становить 1251, 82 грн/день х54днів=67598, 28 грн.

Натомість, позивачем заявлено позовну вимогу у розмірі 60339, 13 грн, що вже, на думку суду, свідчить про зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку.

За вищенавених обставин, суд не вбачає підстав для додаткового зменшення цього розміру, а відтак вказану позовну вимогу слід задовольнити повністю.

Виходячи з положень ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір.

При цьому, суд зауважує, що відповідачем визнано дві позовні вимоги, за які позивача звільнено від сплати судового збору.

Відтак, сплачений позивачем судовий збір за третю позовну вимогу, оспорену відповідачем, підлягає стягненню з відповідача у повному розмірі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Таким чином, рішення в частині стягнення заробітної плати за один місяць підлягає негайному виконанню.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 77, 81, 82, 141, 258, 259, 265, 273, 354, 430 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до комунальногопідприємства «Любецьке»Любецької селищноїради простягнення заборгованостііз заробітноїплати,компенсації заневикористану відпустку,середнього заробіткуза часзатримки розрахункупри звільненні задовольнити повністю.

Стягнути з комунального підприємства «Любецьке» Любецької селищної ради (ЄДРПОУ 41828179, місцезнаходження: 15041,Чернігівська область,Чернігівський район,селище міськоготипу Любеч,вулиця Краснаплоща,3)на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ,зареєстроване місцепроживання: АДРЕСА_1 ) компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 31687, 25 гривень (тридцять одну тисячу шістсот вісімдесят сім гривень 25 копійок) з урахуванням податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з комунального підприємства «Любецьке» Любецької селищної ради (ЄДРПОУ 41828179, місцезнаходження: 15041, Чернігівська область, Чернігівський район, селище міського типу Любеч, вулиця Красна площа, 3) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) заборгованість з виплати заробітної плати у розмірі 27500, 00 грн (двадцять сім тисяч п`ятсот гривень 00 копійок) з урахуванням податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з комунального підприємства «Любецьке» Любецької селищної ради (ЄДРПОУ 41828179, місцезнаходження: 15041, Чернігівська область, Чернігівський район, селище міського типу Любеч, вулиця Красна площа, 3) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 60339,13 гривень (шістдесят тисяч триста тридцять дев`ять гривень 13 копійок) з урахуванням податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з комунального підприємства «Любецьке» Любецької селищної ради (ЄДРПОУ 41828179, місцезнаходження: 15041, Чернігівська область, Чернігівський район, селище міського типу Любеч, вулиця Красна площа, 3) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 858, 88 гривень (вісімсот п`ятдесят вісім гривень 88 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано протягом тридцяти днів до Чернігівського апеляційного суду з дня складання повного судового рішення.

Суддя М. В. Кравчук

(Повний текст рішення складено 15.02.2024 р.)