Постанова

від 19.02.2007 по справі 112/3-06

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

112/3-06

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

          01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

19.02.07 р.                                                                                                    № 112/3-06                                                                                

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий                                                                                Жук Г. А.

Судді                                                                                          

                                                                                                         Швець В.О

                                                                                                         Шкурдова  Л. М.

при секретарі судового засідання -  Рустам'яні Е.А.                        

за участю представників сторін:

від позивача:            Юхман Ю.М. –дов № б/н від 28.03.06 р., представник;

                                 Корендюк Д.І. –дов № б/н від 28.03.06 р., представник;

від відповідача:       не з'явились;

від третьої особи:           не з'явились;          

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Іонія»на  рішення господарського суду Київської області від 09.11.2006 року

по справі № 112/3-06 (суддя Коротун О.М.)

за позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю «Іонія», м.Київ; (ідентифікаційний код 31482714)

до відповідача           Підприємства «Центр професійної реабілітації інвалідів в Київській області», м.Вишгород; (ідентифікаційний код 33231212)

третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору                      Суб'єкт підприємницької діяльності –фізична особа Василенчук  

Володимир Пилипович, м. Чернівці;

про                                стягнення 47 737,53 грн.

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Іонія»(позивач у справі) звернулося до господарського суду Київської області із позовною заявою до Підприємства «Центр професійної реабілітації інвалідів в Київській області»(відповідач у справі)  про стягнення 47 737, 53грн. збитків, завданих неналежним виконанням договірних зобов'язань (а.с.4-8).

05.09.2006р. Підприємство «Центр професійної реабілітації інвалідів в Київській області»звернулося до господарського суду Київської області з зустрічною позовною заявою, в якій просить суд визнати договір між ТОВ «Іонія»та Підприємством «Центр професійної реабілітації інвалідів в Київській області»від 13.10.2005р. неукладеним (а.с. 118).

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.06.2006р. до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору залучено суб'єкта підприємницької діяльності  - фізичну особу Василенчука В.П.

Рішенням господарського суду Київської  області від 09.11.2006р., в задоволенні позову відмовлено повністю (а.с.174-181).

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.11.2006р. провадження у справі № 112/3-06 за зустрічним позовом Підприємства «Центр професійної реабілітації інвалідів в Київській області»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Іонія»припинено (а.с.182-183).

Господарський суд Київської області посилаючись на гл. 64, ст. ст. 909, 929, 931, 932 ЦК України визначив поняття договору перевезення та транспортного експедирування та встановив, що відповідач не є перевізником по договору.

При прийнятті оскаржуваного рішення судом прийнято до уваги доводи відповідача щодо недосягнення між сторонами згоди щодо предмету, ціни договору та порядку здійснення розрахунків, тому  посилаючись на ст. 638 ЦК України суд дійшов до висновку, що даний договір є неукладеним.

Посилаючись на ст. ст. 22, 623 ЦК України, та на те що кавове обладнання за першою заявкою мало бути відвантажено в Binasco в об'ємі 4.06 м 3, а за другою заявкою –в об'ємі 6,08 м3  -  в Padova, суд першої інстанції не знайшов підстав для стягнення 2 578,09 грн. збитків, про відсутність підстав для стягнення збитків в розмірі 33 211,00 грн., що становить  суму наданої позивачем знижки при продажі обладнання. Господарський суд Київської області не встановив обставин покладання на відповідача моральної шкоди з підстав визначених ст. ст. 23, 611 ЦК України.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Іонія»звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вхідний № 2-04/1/1377/4060 від 08.12.2006р.) в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 09.11.2006р. та прийняти нове рішення, яким стягнути з підприємства «Центр професійної реабілітації інвалідів в Київській області»47 737,53 грн. збитків завданих  неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань, мотивуючи свої вимоги тим, що оскаржуване рішення є незаконним і необґрунтованим, стверджує, що суд неповно з'ясував обставини справи, що мають значення для справи, а обставини, які суд визнав встановленими позивач вважає недоведеними, висновки суду такими, що  не відповідають обставинам справи, стверджує, що суд порушив і неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

 Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду (колегія суддів: Андрейцева Г.М. –головуючий по справі, судді –Сибіга О.М., Швець В.О.) від 13.12.2006 року вказана апеляційна скарга була прийнята до провадження та розгляд справи № 112/3-06 призначено на 24.01.2007 року о 14 год. 15 хв. за участю повноважних представників сторін.

Згідно розпорядження заступника Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 24.01.2007 р. у зв'язку з перебуванням головуючого судді Андрейцевої Г.М. на лікарняному було змінено склад колегії суду у справі та призначено розгляд справи у складі колегії суддів: головуючий суддя Жук Г.А., суддя Зеленіна Н.І. та суддя Швець В.О.

Розпорядженням заступника Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 05.02.2007р. склад колегії судді змінено.

Під час розгляду апеляційної скарги представники скаржника підтримали вимоги апеляційної скарги.

Відповідач та третя особа своїх представників в судове засідання не направили, хоча про час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського міжобласного апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представників позивача, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила:

01.06.2003р. ТОВ «Іонія»та підприємство «VENETO ITALIA S.R.L.» уклали контракт №01.06.03 відповідно до якого підприємство «VENETO ITALIA S.R.L.»продає, а ТОВ «Іонія»купує обладнання та продукти харчування для підприємств громадського харчування.

13.10.2005р. ТОВ «Іонія»звернулося до Підприємства «Центр професійної реабілітації інвалідів в Київській області»з заявкою на перевезення вантажу в якій визначено маршрут, найменування вантажу, вага, об'єм, тип транспортного засобу, дата та час завантаження, адреса завантаження, вантажовідправник, строк доставки вантажу, адреса розвантаження, вантажоотримувач, норми часу на завантаження та розвантаження та інші умови перевезення вантажу. (а.с.30)

Як стверджує позивач, він направив дану заявку відповідачу факсограмою, той вказав ціну за перевезення вантажу в розмірі 1 900 євро на день розмитнення та переслав, узгоджену заявку, назад позивачу. Відповідач факт даного узгодження заперечує.

Як свідчать наявні в матеріалах справи платіжні доручення №1171 від 14.11.2005р. (а.с.32) та № 1210 від 22.11.2005р. (а.с.33) ТОВ «Іонія»перерахувало на рахунок Підприємства «Центр професійної реабілітації інвалідів в Київській області»в якості оплати за транспортні послуги 6 300 грн.

Скаржник, посилаючись на те, що відповідно до укладеного між ним та відповідачем договору розмір оплати за послуги перевезення кавового обладнання було встановлено в сумі 1900 євро, що за курсом НБУ становить 9194,54 грн., стверджує, що по договору №02/11/05 про надання транспортно - експедиційних послуг, укладеного 02.11.2005р. між ТОВ «Іонія»(клієнт) та СПДФО Волоковою М.В. (експедитор) (а.с.34) скаржник сплатив на користь останньої 5 472,63 грн., а тому в разі неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, він поніс би на 2 578,09 грн. витрат менше, тобто вказану суму позивач вважає втратою, яку поніс укладенням додаткової угоди з СПДФО Волоковою М.В. при відновленні свого порушеного права.

Також, просить суд стягнути з відповідача 1 948,00 грн. збитків пов'язаних з розмитненням вантажу, пояснюючи свої вимоги наступним: відповідно до договору № 18-ТУ від 10.04.2005р. укладеного між ТОВ «Зовнішекономсервіс»(виконавець) та ТОВ «Іонія»(замовник) (а.с.39), позивач сплатив на корить виконавця 3 896,00 грн. за розмитнення двох машин, проте в разі належного виконання відповідачем своїх зобов'язань, сума оплати склала б 1 948 грн. –оскільки заявка про перевезення вантажу від 13.10.2005р. передбачає перевезення вантажу лише однією машиною.

Окрім того, скаржник розраховує розмір збитків у вигляді неотриманих доходів по договору купівлі-продажу № 14/09/05 від 14.09.2005р. (а.с.45) укладеного між ТОВ «Іонія» (продавець) та СПДФО Веревченко Д.О. (покупець) в сумі 33 211,44 грн. та пояснює спричиненні йому збитки тим, що  за вказаним договором передбачено  строк поставки обладнання –31.10.2005р., а він як продавець за даним договором, в силу невиконання відповідачем свого зобов'язання по поставці обладнання згідно заявки від 13.10.2005 року, не виконав взятих на себе зобов'язань перед контрагентом за договором купівлі-продажу щодо строку передачі обладнання покупцеві, за що  був змушений, у відповідності до умов договору купівлі-продажу, надати покупцеві знижку в розмірі 20 % вартості обладнання, що становить 33 211,44 грн. і є як вважає позивач його збитками

Оскільки позивач - ТОВ «Іонія», вважає себе одним із найбільших поставщиків кавового обладнання Cimbali на території України, оцінив розмір завданої моральної шкоди за зниження його ділової репутації та підприємницького іміджу в сумі 10 000,00 грн.

В доповненнях до позовної заяви від 20.07.2006р. позивач змінив підставу позову стверджує, що між ним та відповідачем було укладено договір транспортного експедирування, а не договір перевезення, як ним зазначалося раніше.

Відповідач позовні вимоги не визнає, вважає, що оскільки позивач не звертався до нього в порядку передбаченому ст. ст. 5-11 ГПК України, як передбачено при вирішенні спорів які випливають з договорів перевезення, то розгляд  даного спору у судовому порядку є завчасним. На думку відповідача, у разі якщо позивач,  мав намір розірвати договір перевезення, він повинен був попередньо надіслати йому пропозицію про це.

В зустрічній позовній заяві від 13.10.2006 року за № 2203 відповідач просить суд визнати договір від 13.10.2005р. неукладеним, оскільки в порушення вимог ст. 638 ЦК України, сторони не досягли згоди з усіх істотних умов даного договору.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та пояснення представників позивача, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права, при винесені оскаржуваної судової ухвали, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.

Статті 909 ЦК України та 307 ГК України дають визначення договору про перевезення вантажу. Так, за договором про перевезення вантажу транспортна організація (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй відправником вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір про перевезення є реальним оскільки вважається укладеним у момент здачі вантажу транспортній організації для перевезення, послуга за перевезення надається за плату, тому даний договір є оплатний та двосторонній, оскільки обидві сторони наділяються правами та обов'язками.

Перевезення вантажу оформляється спеціальним транспортним документом, який супроводжує вантаж і по суті є письмовою формою договору. Таким документом при перевезенні вантажів автомобільним транспортом є товарно-транспортна накладна (ст. 47 Статуту автомобільного транспорту).

Договір перевезення вантажу укладається шляхом зустрічних дій обох сторін: подачі перевізником транспортного засобу і пред'явлення відправником вантажу разом із заповненням на кожну відправку транспортного документу. У ньому зазначаються головні умови договору перевезення: найменування учасників, характеристика вантажу, дата прийняття до перевезення тощо.

Стаття 6 Закону України «Про транспорт»від 10.11.1994р. визначає загальні основи господарської діяльності підприємств транспорту. Перевезення вантажів, багажу, пасажирів та пошти, надання інших транспортних послуг здійснюють залізниці, пароплавства, порти, автомобільні, авіаційні, дорожні підприємства, якщо це передбачено їх статутами.

У відповідності до статуту Підприємства «Центр професійної реабілітації інвалідів в Київській області», затвердженого засновником Всеукраїнською громадською організацією інвалідів з психічними розладами, зареєстрованого ВК Бориспільської міської ради 25.01.2004 року, предметом діяльності даного підприємства  є здійснення всебічної допомоги інвалідам та працевлаштування їх  в підрозділах Підприємства, організація робочих місць для інвалідів, виробництво товарів народного споживання і продукції промислового призначення,…послуги автосервісу, технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів, надання послуг в т.ч. побутових, транспортно-експедиційних, як в країні так і за її межами. Надання послуг з перевезення  не є статутною діяльністю підприємства.

За договором про транспортне експедирування експедитор зобов'язується за винагороду і за рахунок відправника вантажу укласти від його імені або від свого імені один чи кілька договорів про перевезення вантажу та організувати надання зазначених у договорі додаткових послуг, пов'язаних із перевезенням (ст. 929 ЦК України).

Договір транспортного експедирування вважається оплатним. Враховуючи цю норму, законодавець закріпив в  ст. 931 ЦК України  право експедитора на отримання плати за надані послуги. Сторони в договорі встановлюють розмір плати самостійно, якщо інше не встановлено законом, яким можуть встановлюватися тарифи, максимальні ціни на послуги та т.п.

Як свідчить ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

В матеріалах справи представлено факсимільну копію заявки  на перевезення вантажу від 13.10.2005 року, (оригінал відсутній) яка не містить чіткого найменування обладнання, а лише зазначено, що перевезенню підлягає кава і кавове обладнання.

Так як договір транспортного експедирування є оплатним, то колегія суддів погоджується з доводами відповідача про те, що в даному випадку ціна –є істотною умовою договору, а оскільки з доданої позивачем копії заявки не вбачається можливим встановити хто саме із сторін здійснив дописку про ціну договору в розмірі 1 900 євро, відтак судова колегія погоджується з доводами відповідача та висновками суду першої інстанції щодо недосягнення сторонами згоди про ціну договору, а як наслідок і про не укладення даного договору.

Крім того заявку від 13.10.2005 року не можна вважати договором транспортного експедирування, оскільки, в силу ст. 929 ЦК України, даний вид договору передбачає укладення або існування договору перевезення, який між сторонами і взагалі не укладався.

На підставі положень частини другої статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції встановлено, що сторони вчиняли дії по виконанню перевезення кави та обладнання, позивач розрахувався з відповідачем за частково надані послуги, а останній прийняв кошти від позивача в сумі 6300 грн., частково доставив товар з Італії, що не заперечено сторонами .

Разом з тим позивач вважає, що поніс збитки невиконанням відповідачем умов перевезення вантажу, збитки від залучення для виконання перевезення даного вантажу інших осіб, збитки від розмитнення вантажу перевезеного іншим транспортом.  

Відповідно до ст.11 ЦК України, завдання майнової (матеріальної шкоди) та моральної шкоди є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до ст. 16 ЦК України, одним із способом захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Стаття 220 ГК України, ч.3 ст.612 ЦК України, встановлюють, що боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.

Стаття 224 ГК України, визначає збитки, як витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, відповідно до ст.225 ГК України включаються, зокрема, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Стаття 22 ЦК України встановлює загальні засади та підстави відшкодування збитків. Відповідно до ч.2 ст. 22 ЦК України під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення  свого порушеного права (реальні збитки), а також доходи які особа могла би одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено.

Дослідивши матеріали справи, документи подані сторонами в судовому засіданні, пояснення сторін, колегія суддів апеляційного суду погодилась з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення з відповідача збитків заявлених позивачем за  залучення  додаткового транспорту, укладення додаткових угод, оскільки в заявці від 13.10.2005р. не вказані вид та найменування кавового обладнання, та оскільки при розгляді спору не можливо ідентифікувати, яке саме обладнання було предметом перевезення за даною заявкою. Предметом перевезення згідно заявки від 01.11.2005 року зазначено: кавоварки та кавомолки електричні, кількість піддонів -17, вага-1,367 т., об'єм 6,08 куб.м., за адресою завантаження:  «Interpatavium»s.r.l., via Svizzera 2435127, Padova, Camin Zona indestriale, в той час як  згідно заявки  від 13.10.2005 року підлягало перевезенню  з  Padova –запчастини –2 палетти, 470 кг, та кава  - 2,642 т.

Отже за заявкою від 13.10.2005 року кавове обладнання мало бути відвантажено в  Binasco, тоді як обладнання   по заявці від 02.11.2005 року отримано в Padova.

Колегія суддів повністю погоджується з висновком місцевого господарського суду про необґрунтованість та недоведеність позивачем підстав для стягнення  33 211 грн. упущеної вигоди, що становить 20 % вимушеної знижки наданої ним СПДФО Веревченко Д.О., оскільки позивачем не додано доказів відмові відповідачем від виконання заявки від 13.10.2005 року, та не вжито достатніх заходів для зменшення розміру даних збитків, а відтак відсутні правові підстави для покладення відповідальності за спричинені втрати на третіх осіб у відповідності до вимог ст. 623 ЦК України.

За даних обставин місцевий господарський суд правомірно дійшов висновку про відсутність такого необхідного для стягнення збитків елементу, як причинно наслідковий зв'язок.

Щодо заявленої позивачем до стягнення моральної шкоди в розмірі 10 000 грн., судова колегія апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити наступне:

Порушення особистих і майнових прав може спричинити виникнення у потерпілої особи моральної (немайнової) шкоди. Право на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням договірних зобов'язань, виникає лише у випадках, передбачених законом або договором.

Статтями 23 та ч.4 ст. 611 ЦК України передбачено відшкодування моральної шкоди в разі порушення зобов'язання. Проте, оскільки позивач не обґрунтував розмір заявленої моральної шкоди, не довів в чому полягає приниження честі, гідності, ділової репутації, а також, що чинним законодавством України не передбачено стягнення моральної шкоди за порушення даного виду зобов'язань, то місцевим судом правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог в даній частині позову.  

Враховуючи викладене вище, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вважає, що відповідно ст. 43 ГПК України місцевим судом належним чином досліджено обставини справи  та  надано цим обставинам  відповідну правову оцінку, рішення господарського суду Київської області по справі № 112/3-06 від 09.11.2006р  відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, а відтак передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду не вбачається.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105, ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.          Рішення господарського суду Київської області по справі № 112/3-06 від 09.11.2006р за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іонія»до Підприємства «Центр професійної реабілітації інвалідів в Київській області»за участі третьої особи на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Суб'єкта підприємницької діяльності –фізичної особи Василенчука  Володимира Пилиповича, - залишити без змін, апеляційну скаргу заявника –без задоволення.

2.          Справу № 112/3-06 повернути до господарського суду Київської області.

Головуючий                                                                                Жук Г. А.

Судді                                                                                          

                                                                                                         Швець В.О

                                                                                                         Шкурдова  Л. М.