Рішення

від 16.02.2024 по справі 127/594/24

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/594/24

Провадження № 2-а/127/4/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.2024 м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Волошин С.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вінницької митниці Державної митної служби України, за участю третьої особи: Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови №0563/401000/22 від 10.01.2023 в справі про порушення митних правил,-

В С Т А Н О В И В:

05.01.2024 позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Павлишин П.О. та адвокат Лялевич О.В., звернувся до суду з адміністративним позовом до Вінницької митниці Державної митної служби України, за участю третьої особи: Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови №0563/401000/22 від 10.01.2023 в справі про порушення митних правил.

Позов мотивовано тим, що у зв?язку із введенням в Україні воєнного стану з 24.02.2022 з метою забезпечити безпеку своєї сім?ї, 10.03.2022 ОСОБА_1 виїхав до Республіки Молдова через пункт пропуску «Могилів-Подільський Отач». З цього періоду позивач перебуває за кордоном, та на територію України не повертався. 23.12.2023 позивач, перебуваючи за межами України, у зареєстрованому мобільному додатку «Дія» отримав повідомлення про відкриття виконавчого провадження №73669136 від 22.12.2023. Відкривши теку виконавчі провадження, він ознайомився з завантаженими у додатку «Дія» постановами Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 22.12.2023 року: про відкриття виконавчого провадження №73669136 про стягнення штрафу 3 717 824,77грн.; про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій; про стягнення виконавчого збору; про арешт майна боржника; про арешт коштів боржника.

У межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів становить 4089976,25 гривень

Зі змісту даних постанов 23.12.2023 позивачу стало відомо, що на підставі постанови №0563/401000/22 виданої 10.01.2023 року Вінницькою митницею Державної митної служби України відкрито виконавче провадження №73669136 про стягнення штрафу в розмірі 20 відсотків суми, що перевищує дозволену законодавством України для переміщення валютних цінностей без письмового декларування, згідно з офіційним курсом НБУ на день вчинення порушення митних правил, що становить 3 717 824,77 грн.

При ознайомленні 29.12.2023 зі змістом постанови встановлено, що 10.01.2023 в.о. начальника Вінницької митниці ДМС України Дудоровою Т.Ю. винесено постанову у справі про порушення митних правил №0563/401000/22 відносно позивача за вчинення адміністративного правопорушення , передбаченого ч. 1 ст. 471 МК України.

Вказана постанова була складена за відсутності особи, що притягується до відповідальності та не отримувалась ним, оскільки він з 10.03.2022 і по даний час перебуває за межами України.

Підставою притягнення ОСОБА_1 до відповідальності було те, що ним в порушення вимог ч. 1 ст. 471 МК України не було задекларовано валютні цінності, що переміщуються громадянами через митний кордон України, в сумі, що перевищує дозволену законодавством України для їх переміщення без письмового декларування, а саме 590311, 00 доларів США, 37705,00 євро, 47230,00 гривень, 2390, 00 нових ізраїльських шекелів, загальна сума в гривнях становить 18589123, 86 грн.

Позивач вважає, що постанова №0563/401000/22 від 10.01.2023 є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки під час притягнення позивача до адміністративної відповідальності Вінницькою митницею було порушено вимоги в частині застосування розміру адміністративного стягнення. Так, Вінницькою митницею застосовано редакцію ч. 1 ст. 471 Митного кодексу України чинної на час складання оскаржуваної постанови, а не на час вчинення правопорушення, що посилює відповідальність особи.

З огляду на викладене, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом та просить визнати протиправною та скасувати постанову в справі про порушення митних правил №0563/401000/22 від 10.01.2023 року про накладення адміністративного стягнення на нього та закрити провадження у справі про порушення митних правил за відсутністю у його діях ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 471 МК України.

Крім того просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Вінницької митниці ДМС України на свою користь сплачений судовий збір.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 05.01.2024, поновлено строк звернення до суду із даним адміністративним позовом та відкрито провадження у адміністративній справі, вирішено справу розглядати одноособово за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей провадження, визначенихст. 286 КАС України, без виклику учасників справи на підставі матеріалів справи (у письмовому провадженні). Крім того даною ухвалою суду витребувано у Вінницької митниціДМС України належним чином завірені копії матеріалів справи про адміністративне (митне) правопорушення, що стали підставою для винесення оскаржуваної постанови.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 05.01.2024, зупинено стягнення штрафу у виконавчому провадженні №73669136 від 22.12.2023, відкритому на підставі постанови Вінницької митниці Державної митної служби України про порушення митних правил за №0563/401000/22 від 10.01.2023, до набрання законної сили рішенням суду у справі №127/594/24.

12.01.2024 на адресу суду від представника відповідача Вихристюк В.Д. надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить позовні вимоги залишити без задоволення. В обґрунтування своєї позиції зазначила, що 09.09.2022 на адресу Вінницької митниці надійшов лист Державної митної служби України №17684/8.14, яким повідомлено інформацію надану Державним бюро розслідувань, що надійшла листом від 07.09.2022 №10-5-05-17537, про можливе вивезення 10.03.2022 ОСОБА_1 за межі митної території України валютних цінностей у сумі понад 10 000 Євро, без письмового декларування митному органу. З метою підтвердження або спростування фактів недекларування, Вінницькою митницею направлено лист митним органам Республіки Молдова від 28.09.2022 №7.12-1/20-03/11/5838 щодо наявності фактів декларування валютних цінностей позивачем по справі під час в?їзду/входу на територію Р.Молдова. 19.10.2022 отримано відповідь митних органів Республіки Молдова від 18.10.2022 року №28/25-9879. Цим листом митні органи Республіки Молдова проінформували Вінницьку митницю про те, що 10.03.2022 на прикордонному переході «Отач», при прибутті ОСОБА_1 на територію ОСОБА_2 , під час проходження митного контролю ним були задекларовані і пред?явлені до митного контролю товари і валютні цінності, а саме грошові кошти (банкноти) на загальну суму: 590311,00 доларів США, 47705,00 Євро, 47230,00 грн. України, 2390,00 нових ізраїльських шекелів, 5 місць багажу з особистими речами, та транспортний засіб з реєстраційним номером НОМЕР_1 , країна реєстрації Україна. Грошові кошти були задекларовані на бланку встановленої форми ТД-6, та громадянину видано сертифікат Forma TV-28 за №0037774 від 10.03.2022. В ході проведення перевірочних заходів з використанням інформації, що міститься у базі даних АСМО «Інспектор» встановлено, що 10.03.2022 о 19:28:47 год. ОСОБА_1 перетнув митний кордон України в напрямку «виїзд з України» через пункт пропуску «Могилів-Подільський - Отач» митного поста «Дністер» Вінницької митниці на легковому автомобілі марки «MERCEDES-BENZ G500», д.н.з. України НОМЕР_1 . Згідно витягу з модуля «Облік валютних цінностей» АСМО «Інспектор» ОСОБА_1 не декларував при переміщенні через митний кордон України в напрямку «виїзд з України» валютні цінності. 25.10.2022 ОСОБА_1 за наявною в митних органах адресою надіслано запрошення про необхідність прибуття до Вінницької митниці в термін до 04.11.2022 з метою проведення опитування та вирішення питання щодо складання протоколу про порушення митних правил, однак в зазначений термін ОСОБА_1 до митниці не прибув та не повідомив причини такого неприбуття. З огляду на що Вінницька митниця прийшла до висновку, що ОСОБА_1 не задекларував валютні цінності, що переміщуються громадянами через митний кордон України в сумі, що перевищує дозволену законодавством України для їх переміщення без письмового декларування, а саме: 590 311,00 доларів США; 37 705,00 Євро; 47 230,00 гривень; 2 390,00 нових ізраїльських шекелів, загальна сума становить 18 589 123,86 гривень. Представник відповідача зазначає, що дії ОСОБА_1 підпадають під диспозицію ч. 1 ст. 471 МК України та 20 відсотків суми, що перевищує дозволену законодавством України для переміщення валютних цінностей без письмового декларування, згідно з офіційним курсом НБУ, на день вчинення порушення митних правил, становить 3717824, 77 грн. Разом з цим вказує, що при винесенні постанови слід було застосувати санкцію ч. 1 ст. 471 МК України, що діяла на момент вчинення адміністративного правопорушення, з урахуванням рішення Конституційного суду України від 21.07.2021 №3-р (ІІ)/2021, оскільки вказані норми в сукупності пом`якшують відповідальність особи за порушення митних правил, а тому мають зворотну дію в часі та поширюються на правопорушення вчинене ОСОБА_1 10.03.2022. Представник відповідача вважає позовні вимоги справедливими в частині накладення стягнення, тому просила залишити постанову Вінницької митниці у справі про порушення митних правил від 10.01.2023 №0563/401000/22 без змін, в частині визнання винним ОСОБА_1 та змінити в частині накладення стягнення, а саме застосувати стягнення у вигляді штрафу в розмірі ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700, 00 грн., згідно норми МК України в редакції, яка діяла на момент перетину митного кордону.

Крім того, 12.01.2024 на адресу суду від представника відповідача, на виконання вимог ухвали суду від 05.01.2024, надійшли належним чином завірені копії матеріалів справи про адміністративне (митне) правопорушення, що стали підставою для винесення оскаржуваної постанови.

18.01.2024 на адресу суду від представника позивача адвоката Павлишина П.О. надійшла відповідь на відзив, в якій підтримав доводи, що викладені у позові та просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи та надані в їх обґрунтування докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.ст. 9, 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судом встановлено, що 07.11.2022 року головним державним інспектором оперативного відділу Управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Вінницької митниці Валігурською Н.К. складено протокол про порушення митних правил №0563/401000/22 стосовно громадянина ОСОБА_1 , за ознаками порушення митних правил, за що відповідальність передбачено ч.1 ст. 471 Митного кодексу України (а.с. 61-65). Підставою для складення наведеного протоколу стало встановлення митним органом факту того, що громадянин ОСОБА_1 не задекларував валютні цінності, що переміщуються громадянами через митний кордон України, в сумі, що перевищує дозволену законодавством України для їх переміщення без письмового декларування, а саме 590 311,00 доларів США; 37 705,00 Євро; 47 230,00 гривень; 2 390,00 нових ізраїльськиї шекелів, загальна сума становить 18 589 123,86 гривень. В протоколі вказано, що розгляд справи відбудеться 13.12.2022 об 11.00 год. у Вінницькій митниці та 08.11.2022 Вінницькою митницею направлено повідомлення про розгляд вищезазначеного протоколу засобами поштового зв`язку позивачу (а.с. 66-68).

Повідомлення Вінницької митниці від 08.11.2022, що було направлено за зареєстрованим місцем проживання, ОСОБА_1 не отримав, що підтверджується копією конверту та довідкою про причини повернення/досилання, причини повернення повідомлення зазначено «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 68). У зв`язку з чим розгляд адміністративної справи про порушення митних правил за протоколом від 07.11.2022 №0563/401000/22 перенесено на 10.01.2024 об 11:00 год. (а.с. 91). Дане повідомлення про перенесення розгляду справи ОСОБА_1 також не отримав, що підтверджується копією конверту та довідкою про причини повернення/досилання, причини повернення повідомлення зазначено «пошкоджена, забруднена, відсутня упаковка» (а.с. 92).

Постановою в справі про порушення митних правил №0563/401000/22 від 10.01.2023 року громадянина України ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 1 ст. 471 Митного кодексу України. На громадянина ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20 відсотків суми, що перевищує дозволену законодавством України для переміщення валютних цінностей без письмового декларування, згідно з офіційним курсом Національного банку України на день вчинення порушення митних правил, що становить 3717824,77 грн. (а.с. 94-99). Оскаржувана постанова була надіслана позивачу на наступний день, однак також не отримана позивачем. Кореспонденція відповідача повернулась з відміткою на довідці «Укрпошти» «за закінченням терміну зберігання». (а.с. 100 101).

Як вбачається з оскаржуваної постанови, підставою для її винесення стало те, що 09.09.2022 року на адресу Вінницької митниці надійшов лист Державної митної служби України №17684/8.14, яким повідомлено інформацію, надану Державним бюро розслідувань, що надійшла листом від 07.09.2022 року №10-5-05-17537 про можливе вивезення 10.03.2022 року громадянином України ОСОБА_1 за межі митної території України валютних цінностей у сумі понад 10000 Євро, без письмового декларування митному органу. (а.с. 69 72)

З метою підтвердження або спростування фактів недекларування, Вінницькою митницею направлено лист митним органам Республіки Молдова від 28.09.2022 року №7.12-1/20-03/11/5838 щодо наявності фактів декларування валютних цінностей вказаним громадянином під час в`їзду/входу на територію Р.Молдова. (а.с. 73-74).

19.10.2022 року отримано відповідь митних органів Республіки Молдова від 18.10.2022 року №28/25-9879. Цим листом митні органи Республіки Молдова проінформували Вінницьку митницю про те, що 10.03.2022 на прикордонному переході «Отач», при прибутті громадянина ОСОБА_1 на територію ОСОБА_2 , під час проходження митного контролю ним були задекларовані і пред`явлені до митного контролю товари і валютні цінності, а саме грошові кошти (банкноти) на суму 590 311,00 доларів США; 47 705,00 Євро; 47 230,00 гривень; 2 390,00 нових ізраїльських шекелів, 5 місць багажу з особистими речами та транспортний засіб з реєстраційним номером НОМЕР_1 . Грошові кошти були задекларовані на бланку встановленої форми ТД-6, та громадянину видано сертифікат Forma TV-28 за №0037774 від 10.03.2022 року. (а.с. 76 80)

В ході проведення перевірочних заходів з використанням інформації, що міститься у базі даних АСМО «Інспектор» встановлено, що 10.03.2022 о 19:28:47 год. ОСОБА_1 перетнув митний кордон України в напрямку «виїзд з України» через пункт пропуску «Могилів-Подільський - Отач» митного поста «Дністер» Вінницької митниці на легковому автомобілі марки «MERCEDES-BENZ G500», д.н.з. України НОМЕР_1 . Згідно витягу з модуля «Облік валютних цінностей» АСМО «Інспектор» ОСОБА_1 не декларував при переміщенні через митний кордон України в напрямку «виїзд з України» валютні цінності. (а.с. 83 86).

Підстави для складення протоколу та винесення оскаржуваної постанови відносно позивача відповідачем підтверджено належними та допустимими, описаними вище доказами.

Таким чином суд приходить до висновку, що громадянин України ОСОБА_1 не задекларував валютні цінності, що переміщуються громадянами через митний кордон України, в сумі, що перевищує дозволену законодавством України для їх переміщення без письмового декларування, а саме 590 311,00 доларів США; 47 705,00 Євро; 47 230,00 гривень; 2 390,00 нових ізраїльських шекелів, загальна сума становить18 589 123,86 гривень.

Зі змісту оскаржуваної постанови судом встановлено, що вона складалася за відсутності особи, що притягується до відповідальності.

Таким чином позивача ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за те, що він 10.03.2022 вчинив дії, спрямовані на переміщення через митний кордон України валютних цінностей в сумі, що перевищує дозволену законодавством України для їх переміщення без письмового декларування шляхом недекларування, тобто не заявив за встановленою формою точних та достовірних відомостей, перелік яких визначений Митним кодексом України, про товари, які переміщуються громадянином через митний кордон України і його дії кваліфіковано за ч. 1 ст. 471 МК України.

Поряд з цим, суд звертає увагу учасників справи на те, що редакція норми ч. 1 ст. 471 МК України зазнала змін внаслідок прийняття Закону України № 2058-IX від 16.02.2022 (який набрав чинності лише 16.06.2022 року), тобто після вчинення ОСОБА_1 наведених вище дій спрямованих на переміщення через митний кордон України валютних цінностей в сумі, що перевищує дозволену законодавством України для їх переміщення без письмового декларування шляхом недекларування.

Станом на 10.03.2022 такої санкції за ч. 1 ст. 471 у МК України як штраф в розмірі 20 відсотків суми, що перевищує дозволену законодавством України для переміщення валютних цінностей без письмового декларування, не існувало, і такі дії охоплювалися санкцією у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно із ч. 1 ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

Відповідно до ст. 3 МК України при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно норми законів України та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, чинні на день прийняття митної декларації митним органом України.

Таким чином, дії позивача, який станом на 10.03.2022 здійснив недекларування валютних цінностей в сумі, що перевищує дозволену законодавством України для їх переміщення без письмового декларування, що переміщуються через митний кордон України, тобто незаявлення за встановленою формою точних та достовірних відомостей (наявність, найменування або назва, кількість тощо) про товари, які переміщуються через митний кордон України, вірно кваліфіковані митним органом (відповідачем) за ч. 1 ст. 471 МК України, проте протиправним є застосування відповідачем санкції за недіючою на час вчинення правопорушення нормою - 20 відсотків суми, що перевищує дозволену законодавством України для переміщення валютних цінностей без письмового декларування. Митним органом (відповідачем) під час винесення оскаржуваної постанови мала бути застосована санкція норми ч. 1 ст. 471 МК України, яка діяла на момент вчинення правопорушення, тобто штраф в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як вказано у ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Слід відзначити, що Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають.

Аналогічне за змістом положення міститься у ч. 3 ст. 3 МК України, яка визначає, що норми законів України, які пом`якшують або скасовують відповідальність особи за порушення митних правил, передбачені цим Кодексом, мають зворотну дію в часі, тобто їх норми поширюються і на правопорушення, вчинені до прийняття цих законів. Норми законів України, які встановлюють або посилюють відповідальність за такі правопорушення, зворотної дії в часі не мають.

16.06.2022 набрав чинності Закон України №2058-ІХ від 16.02.2022 «Про внесення змін до Митного кодексу України щодо адміністративної відповідальності громадян за порушення митних правил», яким ст. 471 МК України викладено у новій редакції і цим законом посилена відповідальність осіб, які здійснили недекларування товарів, що переміщуються через митний кордон України, санкцію ч. 1 ст. 471 МК України змінено з стягнення у виді штрафу в розмірі сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на стягнення - 20 відсотків суми, що перевищує дозволену законодавством України для переміщення валютних цінностей без письмового декларування.

Тобто, дії особи щодо недекларування товарів, що переміщуються через митний кордон України, в результаті прийняття Закону України №2058-ІХ від 16.02.2022, продовжують бути протиправними, однак відповідальність за такі дії посилена. Проте, вказана норма закону не має зворотної дії в часі.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що митним органом, за встановлення факту вчинення ОСОБА_1 дій щодо переміщення через митний кордон України товарів шляхом недекларування, необхідно було визнати його винним за ч. 1 ст. 471 МК України (в редакції чинній на час вчинення) та притягнути до відповідальності у виді штрафу в розмірі сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (в редакції чинній на час вчинення). Таким чином, до ОСОБА_1 було безпідставно застосовано санкцію ч. 1 ст. 471 МК України (в редакції чинній на час прийняття оскаржуваної постанови).

Щодо доведеності факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 471 МК України, слід зазначити таке.

Звертаючись до суду з даним адміністративним позовом, ОСОБА_1 посилався лише на те, що відповідачем порушено вимоги закону в частині застосування санкції, доказів, які б спростовувати факт вчинення позивачем наведеного правопорушення матеріали справи не містять.

Частиною 1 ст. 8 Закону України від 21.06.2018 № 2473-VІІІ «Про валюту і валютні операції» визначено, що транскордонне переміщення фізичними особами валютних цінностей у сумі, що дорівнює або перевищує еквівалент 10 000 євро за офіційним курсом валют, встановленим Національним банком України на день переміщення через митний кордон України, підлягає письмовому декларуванню митним органам, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Частина 1ст. 257 МК України визначає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Згідно із ч. 8 ст. 264 МК України з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Таким чином, позивач з моменту подачі митної декларації, заявив митному органу усі необхідні для здійснення митного оформлення відомості та надав документи необхідні для декларування товару.

Частиною 3 ст.8 Закону України від 21.06.2018 № 2473-VI1I «Про валюту і валютні операції» визначено, що порядок транскордонного переміщення валютних цінностей суб`єктами валютних операцій і уповноваженими установами визначається Національним банком України з урахуванням норм частини першої цієї статті.

Відповідно до пункту 5 «Положення про транскордонне переміщення валютних цінностей» затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 3, фізична особа ввозить в Україну та вивозить за межі України готівкову валюту і банківські метали в сумі/вартістю, що не перевищує в еквіваленті 10000 євро. без письмового декларування митному органу.

Згідно з пунктом 6 вказаного Положення, фізична особа ввозить в Україну та вивозить за межі України готівкову валюту і банківські метали в сумі/вартістю, що перевищує в еквіваленті 10000 євро, за умови її письмового декларування митному органу в повному обсязі.

Таким чином, фізичні особи, незалежно від статусу резидент/нерезидент, як при в`їзді, так і при виїзді з України, зобов`язані задекларувати валюту та банківські метали, які сумарно перевищують еквівалент 10 тис. євро.

Згідно з пунктом 18 «Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті» затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 року № 5, фізичні особи-резиденти здійснюють валютні операції з транскордонного переміщення валютних цінностей шляхом їх вивезення/пересилання за межі України в загальній сумі, що перевищує на день вивезення/пересилання в еквіваленті 10 000 євро, на підставі документів, що підтверджують зняття цією фізичною особою готівки з власних рахунків у банках і квитанції про здійснення валютно-обмінної операції з цією готівкою (у разі здійснення такої операції) виключно на ту суму, що перевищує на день вивезення/пересилання в еквіваленті 10 000 євро.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 не провівши декларування у митному органі України здійснив вивіз з України валютних цінностей сума яких перевищує дозволений законодавством України розмір та в подальшому по прибуттю на територію ОСОБА_2 , під час проходження митного контролю, задекларував грошові кошти на суму 590 311,00 доларів США; 47 705,00 Євро; 47 230,00 гривень; 2 390,00 нових ізраїльських шекелів, загальна сума становить18 589 123,86 гривень.

Таким чином, гр. України ОСОБА_1 вчинив недекларування валютних цінностей, що переміщуються громадянами через митний кордон України, в сумі, що перевищує дозволену законодавством України для їх переміщення без письмового декларування.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем було лише частково порушено вимоги закону, а саме в частині застосування недіючої на час вчинення правопорушення санкції. Крім того, суд вважає, що позивачу були створені всі умови для реалізації ним своїх прав під час розгляду справи про порушення митних правил. Отже, вимога про скасування постанови та закриття провадження у справі не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частинами 1, 2 ст. 76 КАС України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Дотримуючись вимог ст. 2, п. 4 ч. 3 ст. 286 КАС України, з метою ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне змінити захід стягнення накладеного на нього постановою в.о. начальника Вінницької митниці Дудоровою Т.Ю. від 10.01.2023 року на штраф в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а тому позов підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до сформованого правового висновку Великої Палати Верховного Суду викладеного у постанові від 18.03.2020 у справі № 543/775/17 за подання позовної заяви у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення справляється судовий збір у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 1 січня відповідного року (605,60 гривні у 2024 році).

Відповідно до ст. 139 КАС України, враховуючи часткове задоволення позову слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці Державної митної служби України на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору у розмірі 302,80 грн., що підтверджено документально (а.с. 9).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 19, 58 Конституції України, ст. 11 КУпАП України, ст.ст. 3, 197, 257, 264, 458, 471 МК України, ст.ст. 2, 6, 9, 20, 72, 73, 76, 77, 90, 134, 139, 194, 241-244, 246, 286 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Вінницької митниці Державної митної служби України, за участю третьої особи: Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови №0563/401000/22 від 10.01.2023 в справі про порушення митних правил задовольнити частково.

Змінити захід стягнення накладений на ОСОБА_1 за вчинення правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 471 МК України постановою в.о. начальника Вінницької митниці Дудоровою Т.Ю. від 10.01.2023 року у виді штрафу в розмірі 20 відсотків суми, що перевищує дозволену законодавством України для переміщення валютних цінностей без письмового декларування, що становить 3717824, 77 грн. на стягнення у виді штрафу в розмірі - сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700,00 грн.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці Державної митної служби України на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору у розмірі 302,80 грн. (триста дві гривні 80 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення до Сьомого апеляційного адміністративного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Вінницька митниця Державної митної служби України, код ЄДРПОУ 43997544, адреса місцезнаходження: 21034, м. Вінниця, вул. Лебединського, 17.

Суддя: