Постанова

від 13.02.2024 по справі 906/375/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2024 року Справа № 906/375/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Мельник О.В.,

суддя Бучинська Г.Б.,

суддя Маціщук А.В.

секретар судового засідання Стафійчук К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Коростишівської міської ради на рішення Господарського суду Житомирської області від 30.11.23р. (суддя Прядко О.В., повний текст складено 11.12.2023)

за позовом Коростишівської районної спілки споживчих товариств

до Коростишівської міської ради

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:

1) на стороні позивача - підприємство Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок"

2) на стороні відповідача - комунальне підприємство "Міський ринок" Коростишівської міської ради

про скасування рішення Коростишівської міської ради №655 від 28.02.2023

за участю представників:

позивача - Невисевич М.В.,

відповідача - не з`явився,

третьої особи 1 - Невисевич М.В.

третьої особи 2 - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 30.11.2023 позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення тридцять четвертої (позачергової) сесії восьмого скликання Коростишівської міської ради №655 від 28.02.2023 "Про затвердження документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки по вул.Шевченка, 40 в м. Коростишеві та надання земельних ділянок у постійне користування". Стягнуто з Коростишівської міської ради на користь Коростишівської районної спілки споживчих товариств 2684,00 грн судового збору.

В обґрунтування рішення, суд першої інстанції зазначив, зокрема, що на підставі встановлених фактів судами у справах №1/110, №5/1323,№ 906-207-17, 906-41-19,906-609-15, 906-1060-18, підтверджено наявність на земельній ділянці за кадастровим номером 1822510100:01:014:0189 , цілісного майнового комплексу, що знаходиться на праві приватної власності Коростишівської районної спілки споживчих товариств та перебуває в оперативному управлінні підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок".

Відтак, суд дійшов висновку про порушення охоронюваного законом інтересу позивача при прийнятті спірного рішення Коростишівської міської ради № 655 від 28.02.2023, який полягає у прагненні Коростишівської районної спілки споживчих товариств до користування земельною ділянкою, на якій розташоване належне їй нерухоме майно та за наявності дозволу відповідача на розробку проекту відведення земельної ділянки для його обслуговування.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апелянт вказує, що ним було в повній мірі дотримано чинне земельне законодавство при прийнятті рішення щодо формування земельної ділянки за технічною документацією із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки, оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 1822510100:01:014:0189 не була новою, сформувалась і використовувалась як територія ринку багато років, документації із землеустрою на всю її територію виготовлялись попередніми землекористувачами, відтак вироблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не було необхідним.

Зазначає, що твердження суду щодо того, що на земельних ділянках, наданих у постійне користування комунальному підприємству "Міський ринок" Коростишівської міської ради, наявний цілісний майновий комплекс, який на праві приватної власності належить позивачу є хибним, оскільки передані ділянки є вільними від будь- яких об`єктів нерухомого майна.

Окрім того, зауважує, що посилання суду на рішення Коростишівської міської ради №1145 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки" від 31.03.2010 є незаконним , у зв`язку з втратою останнього чинності, на підставі прийняття Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення складу, змісту та порядку погодження документації із землеустрою" .

Таким чином, вважає, що прийняття оскаржуваного рішення Коростишівською міською радою ніяким чином не порушило цілісність майнового комплексу позивача, не призвело до неможливості останнього ним користуватись, відтак суд першої інстанції не встановив незаконність прийняття рішення Коростишівської міської ради №655 від 28.02.2023 "Про затвердження документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки по вул.Шевченка, 40 в м. Коростишеві та надання земельних ділянок у постійне користування".

У відповідності до ст.263 ГПК України позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначає, зокрема, що первісну земельну ділянку з кадастровим номером 1822510100:01:014:0189 відповідач сформував лише 22.11.2022 відповідно до рішення №555, яку в подальшому рішенням №655 від 28.02.2023 безпідставно поділив на 26 окремих ділянок , з яких 12 протиправно надав у користування третій особі-2.

Зауважує, що приймаючи оскаржуване рішення, відповідач проігнорував факт наявності на земельних ділянках, наданих у постійне користування третій особі-2, майнового комплексу, який на праві власності належить позивачу та перебуває в оперативному управлінні третьою особою-1, а тому земельна ділянка не є вільною і не могла передаватись в користування іншим особам.

Окрім того, зазначає, що доводи апеляційної скарги щодо не реалізації позивачем права на користування земельною ділянкою є безпідставними, оскільки саме через бездіяльність міської ради щодо невиконання свого рішення №380, зокрема щодо виготовлення кадастрового плану сервітутів, позивач не зміг їх реалізувати. Дане підтверджується встановленими фактами у судовому рішення №906/609/15 від 22.03.2016.

Вказує що оскаржуване рішення №655 не відповідає вимогам ч.1 ст.123 Земельного кодексу України, оскільки відповідач надав 12 новостворених земельних ділянок у постійне користування третій особі-2 на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, тим самим порушивши встановлений порядок надання у постійне користування земельних ділянок юридичним особам.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Коростишівської міської ради на рішення Господарського суду Житомирської області від 30.11.2023 та призначено її розгляд на 13.02.2024 о 15:15 год.

У судове засідання, що відбулося 13.02.2024 відповідач та третя особа-2 не забезпечили явку повноважного представника, при цьому подали клопотання про відкладення розгляду справи.

В обґрунтування свого клопотання представник третьої особи-2 вказує, що у судове засідання не зможе з`явитись, оскільки її викликано до відділу поліції Житомирського районного управління поліції у Житомирській області на 13.02.24 о 14:00, а тому просить відкласти розгляд справи на іншу дату.

Колегією суддів, встановлено, що вищезазначене клопотання надіслано на офіційну електронну адресу суду, однак не підписане електронним цифровим підписом, уповноваженої особи, що не відповідає вимогам та встановленим до оригіналу електронного документа ч.1 ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" та ст.42 ГПК України.

Окрім того, останнє подане всупереч вимогам ст. 6 ГПК України, що передбачає подання процесуальних, інших документів, в електронній формі виключно за допомогою ЄСІТС або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням власного електронного підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону "Про електронні довірчі послуги".

Відтак, колегія суддів дійшла висновку про залишення клопотання третьої особи-2 щодо відкладення розгляду справи без розгляду.

Відповідач, в обґрунтування свого клопотання про відкладення розгляду справи зазначає, що у зв`язку з відрядженням начальника відділу правової та кадрової роботи у м. Київ та перебуванні головного спеціаліста відділу правової роботи на лікарняному з 12.02.24 по 14.02.2024, просить суд перенести розгляд справи на іншу дату.

Розглядаючи подане клопотання, колегія суддів зазначає, що за змістом ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема, з підстав першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Колегія суддів звертає увагу, що норми чинного законодавства не обмежують представництво сторін конкретними особами, відтак, у відповідача була можливість забезпечити участь іншого представника, для захисту своїх прав, при розгляді даної справи.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У п.35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" ("Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989 вказано, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

З огляду на вказане, зважаючи, що судом вжито необхідних заходів для завчасного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, враховуючи, що явка учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалася, а також те, що правова позиція відповідача викладена в апеляційній скарзі і про її зміну апелянт будь-яких заяв або клопотань не подавав, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання апелянта про відкладення розгляду справи та відповідно можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників відповідача та третьої особи-2 за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в них, відзив на апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Згідно з п.10 ч.2 ст.16 ЦК України (далі - ЦК України), одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадо-вих і службових осіб.

Статтею 19 Конституції України гарантовано, що органи державної влади та органи місце-вого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індиві-дуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і пору-шує цивільні права або інтереси.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад, керую-чись законом, здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності (ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Пунктом 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що до компетенції рад відносяться питання щодо регулювання земельних відносин у відповідності до вимог чинного законодавства. Повноваження сільських, селищних, районних, міських, облас-них рад та їх виконавчих органів визначені в ст.8-12 ЗК України (розпорядження землями, пере-дача земельних ділянок у власність громадянам та юридичним особам, надання земельних ділянок у користування, вилучення земельних ділянок, викуп земельних ділянок для суспільних потреб, організація землеустрою тощо).

Відповідно до ст. 122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних гро-мад для всіх потреб.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги ст.78, 83 ЗК України, Коростишівська міська рада наділена правом передачі земельних ділянок у користування (оренду) із земель кому-нальної власності.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, рішенням Коростишівської міської ради №555 від 15.11.2022 "Про затвердження документації із землеуст-рою щодо інвентаризації земельної ділянки в м. Коростишеві по вул. Шевченка, 40" вирішено за-твердити технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки площею 1,2276 га (кадастровий номер 1822510100:01:014:0189) Коростишівської міської ради для будівни-цтва та обслуговування будівель торгівлі (код КВЦПЗ-03.07) (землі житлової та громадської забу-дови), що розташована за адресою: м. Коростишів, вул. Шевченка, 40; здійснити заходи щодо про-ведення державної реєстрації права власності на вказану земельну ділянку.

Рішенням Коростишівської міської ради №655 від 28.02.2023 "Про затвердження документа-ції із землеустрою щодо поділу земельної ділянки по вул. Шевченка, 40 в м. Коростишеві та на-дання земельних ділянок у постійне користування" вирішено затвердити технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 1,2276 га кадастровий номер 1822510100:01:014:0189 код КВЦПЗ 03.07 - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі Короститівській міській раді по вул. Шевченка,, 40 в м. Коростишів, на двадцять шість окремих земельних ділянок, а саме:

- площею 0,3516 га, кадастровий номер 1822510100:01:014:0835;

- площею 0,0022 га, кадастровий номер 1822510100:01:014:0836;

- площею 0,0149 га, кадастровий номер 1822510100:01:014:0837;

- площею 0,0167 га, кадастровий номер 1822510100:01:014:0838;

- площею 0,0218 га, кадастровий номер 1822510100:01:014:0839;

- площею 0,0485 га, кадастровий помер 1822510100:01:014:0840;

- площею 0,0026 га, кадастровий номер 1822510100:01.014:0841;

- площею 0,0233 га, кадастровий номер 1822510100:01:014:0842;

- площею 0,0131 га, кадастровий номер 1822510100:01:014:0843;

- площею 0,0168 га, кадастровий номер 1822510100:01.014:0844;

- площею 0,0146 га, кадастровий помер 1822510100:01:014:0845;

- площею 0,0727 га, кадастровий помер 1822510100:01:014:0846;

- площею 0,0043 га, кадастровий номер 1822510100:01:014:0847;

- площею 0,2249 га, кадастровий номер 1822510100:01.014:0848;

- площею 0,0624 га, кадастровий номер 1822510100:01. 014:0849;

- площею 0,0030 га, кадастровий номер 1822510100:01:014:0850;

- площею 0,0067 га, кадастровий номер 1822510100:01:014:0851;

- площею 0,0007га, кадастровий номер 1822510100:01:014:0852;

- площею 0,0536 га, кадастровий номер 1822510100:01.014:0853;

- площею 0,0701 га, кадастровий номер 1822510100:01:014:0854;

- площею 0,0053 га, кадастровий номер 1822510100:01. 014:0855;

- площею 0,0070 га, кадастровий номер 1822510100:01:014:0856;

- площею 0,0059 га, кадастровий номер 1822510100:01:014:0857;

- площею 0,0080 га, кадастровий номер 1822510100:01:014:0858;

- площею 0,1372 га, кадастровий номер 1822510100:01:014:0859;

- площею 0,0397 га, кадастровий номер 1822510100:01:014:0860.

Вирішено надати земельні ділянки:

- площею 0,0233 га, кадастровий номер 1822510100:01:014:0842;

- площею 0,0146 га, кадастровий номер 1822510100:01.014:0845;

- площею 0,2249 га, кадастровий номер 1822510100:01. 014:0848;

- площею 0,0030 га, кадастровий номер 1822510100:01:014:0850;

- площею 0,0067 га, кадастровий номер 1822510100:01:014:0851 ;

- площею 0,0007 га, кадастровий номер 1822510100:01:014:0852;

- площею 0,0536 га, кадастровий номер 1822510100:01. 014:0853;

- площею 0,0053 га, кадастровий номер 1822510100:01:014:0855;

- площею 0,0070 га, кадастровий номер 1822510100:01:014:0856;

- площею 0,0059 га, кадастровий номер 1822510100:01:014:0857;

- площею 0,0080 га, кадастровий номер 1822510100:01.014:0858;

- площею 0,1372 га, кадастровий номер 1822510100:01:014:0859, із земель житлової та громадської забудови (код КВЦПЗ 03.07 - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі), які розташовані за адресою: м. Коростишів, вул. Шевченка, 40, у постійне користування Комунальному підприємству "Міський ринок" Коростишівської міської ради; забезпечити проведення державної реєстрації речового права постійного користування земельними ділянками, що зазначені у п.2 даного рішення; здійснити заходи щодо проведення державної реєстрації права власності на земельні ділянки, зазначені у п.1 рішення.

Отже, спірним рішенням Коростишівської міської ради №655 від 28.02.2023 було здійснено поділ вже сформованої, як об`єкт цивільних прав, земельної ділянки площею 1,2276 га кадастровий номер 1822510100:01:014:0189.

Дана земельна ділянка, щодо якої відбувся поділ, розташована за адресою: м. Коростишів, вул. Шевченка, 40.

Судом першої інстанції беззаперечно встановлено, що за цією ж адресою розташований цілісний майновий комплекс, що належить позивачу на праві власності. Дане підтверджується свідоцтвом на право власності на майновий комплекс №796 від 11.12.2002, рішенням Виконкому Коростишівською міською радою №209 від 25.05.2006 та видачею Свідоцтва на право власності серії ЯЯЯ №264684 від 02.06.2006, яким міська рада визнала право власності на майновий комплекс за позивачем. Також, проведенням державної реєстрації права власності на майновий комплекс за власником Коростишівською райспоживспілкою, згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 30.05.2013.

Окрім того, було встановлено, що в межах справ №906/207/17, №906/41/19, №906/609/15, 906/1060/18 неодноразово досліджувалось питання права власності майна Коростишівської районної спілки споживчих товариств, а також користування Підприємством Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" земельною ділянкою орієнтовною площею 1,2 га, яка розташована по вул. Шевченка, 40 у м. Коростишів.

Зокрема, у справі №906/609/15 на підставі дослідницької та заключної частини висновку судової будівельно-технічної експертизи №8557 суд встановив обґрунтованість доводів Райспоживспілки про те, що належний їй на праві власності майновий комплекс кооперативного ринку по вул. Шевченка, 40 у м. Коростишеві має ознаки цілісного майнового комплексу, визначені у ст. 191 ЦК України, а тому право Райспоживспілки отримати земельну ділянку в оренду для його обслуговування виключно за проектом відведення існує, щонайменше, з 28.12.2003.

Відтак зроблено висновок, що у Коростишівської райспоживспілки, як власника майнового комплексу кооперативного ринку, починаючи з 29.12.2003 виникло гарантоване державою право одержати земельну ділянку необхідну для розміщення цілісного майнового комплексу та для його обслуговування у користування на праві оренди без проведення земельних торгів (справа №906/609/15 та №906/1060/18).

Частиною 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч. 4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акту, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Отже, не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

При цьому, апеляційний суд зазначає, що ч.1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав та свобод людини та практику суду як джерело права.

У пунктах 60, 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ющенко та інші проти України" (заяви №73990/01, №7364/02, №15185/02 і №11117/05) констатовано: "...право на справедливий судовий розгляд, яке передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції та розтлумачене в контексті принципів верховенства права та юридичної визначеності, містить вимогу непіддання сумніву рішення суду, коли він остаточно вирішив питання (див. рішення у справі "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania) [GC], No28342/95, п. 61)"; за відсутності будь-яких ознак того, що в іншому судовому провадженні мали місце якісь вади, Суд вважає, що нове вирішення тих самих питань може звести нанівець завершене раніше провадження, а це несумісно з принципом юридичної визначеності.

Таким чином, колегія суддів вважає, що обставини, які встановлені іншими судовими рішеннями, з урахуванням ч.4 ст.75 ГПК України, вірно прийняті судом першої інстанції до уваги, і є такими, що доказуванню не підлягають. Разом з тим, вони й спростовують доводи апеляційної скарги щодо відсутності на земельних ділянках, які передані у постійне користування комунальному підприємству "Міський ринок" Коростишівської міської ради , будь якого об`єкту нерухомого майна.

Щодо порядку надання земельних ділянок у користування, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Нормами ч.1 ст.123 ЗК України передбачено, що порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється за рішенням відповідного органу на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання), або без складення документації із землеустрою, у випадку надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення.

В інших випадках, надання у користування земельної ділянки здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Частиною 5 статті 79-1 ЗК України передбачено, що формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування(ч.6- 7 ст.79-1 ЗК України).

Варто зазначити, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок є різними за своєю суттю документами із землеустрою, не є тотожними за процедурою виконання цієї документації.

Надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об`єкта. Натомість, коли йдеться про формування земельної ділянки з частини вже сформованого земельного масиву, що має кадастровий номер, її відведення відбувається на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки.

Дана правова позиція узгоджується із висновками постанови Верховного Суду від 09.05.2023 у справі №910/2500/22.

Апеляційний суд зазначає, що згідно п. 2 спірного рішення Коростишівської міської ради №655 від 28.02.2023 вбачається, що 12 із 26 новостворених земельних ділянок в результаті їх поділу було надано у постійне користування Комунальному підприємству "Міський ринок" Коростишівської міської ради.

Однак, з урахуванням висновків у наведених вище судових справах, встановлені факти яких є преюдиційними, за результатом оцінки спірних правовідносин, що існують протягом тривалого часу між сторонами, первинним є не поділ єдиної земельної ділянки та надання її частин в користування іншим суб`єктам, а забезпечення права власника цілісного майнового комплексу на вже існуючій спірній земельній ділянці, отримання її повністю або в частині в оренду для обслуговування вказаного об`єкта нерухомого майна.

Судом першої інстанції вірно враховано висновки у справі №906/609/15, за якими позивач 31.03.2010 за рішенням Коростишівської міської ради №1145 отримав дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 1,2 га для обслуговування майнового комплексу, однак виконати дане рішення не зміг, через дії /бездіяльність Коростишівської міської ради, що виконання власних рішень, зокрема рішення №380, №969.

Відтак, Коростишівська районна спілка споживчих товариств вважається замовником проекту відведення на 1,2 га.

Таким чином, лише забезпечивши врегулювання права оренди земельної ділянки з Коростишівською райспоживспілкою можливо дійти висновку про можливість поділу такої земельної ділянки та надання її частини у користування іншим суб`єктам.

Знаходження на спірній земельній ділянці цілісного майнового комплексу зумовлює необхідність визначення з технічної точки зору координат та площі земельної ділянки, необхідних для його обслуговування з урахування місця розташування об`єкта нерухомості майна, що входить до майнового комплексу та належить позивачу.

Колегія суддів звертає увагу на те, що основоположними принципами виконання органами виконавчої влади покладених на них обов`язків (належне урядування) є верховенство права, одним із елементів якого, в свою чергу, є принцип правової визначеності, за змістом якого обмеження основних прав людини та громадянина, втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями, тобто обмеження будь-якого права має ґрунтуватися на критеріях, які дадуть особі змогу розмежувати правомірну і протиправну поведінку, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував на важливості принципу "належного урядування". Принцип "належного урядування" передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права як майнові, державні органі повинні діяти вчасно та у належний і якомога більш послідовний спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і поліпшать якість їх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Отже, апеляційний суд дійшов висновку, що прийняте Коростишівської міською радою спірне рішення №655 від 28.02.2023 порушує принцип правової визначеності, наслідком чого є фактичне порушення права позивача на отримання земельної ділянки для обслуговування цілісного майнового комплексу.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта щодо необхідності формування земельної ділянки за технічною документацією із землеустрою, а не за проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з врахуванням посилання суду на презумпцію обставин, встановлених на правовідносинах іншими судовими рішеннями, що не може свідчити про неправомірність висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Окрім того, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність наданих відповідачем доказів у підтвердження врахування прав та інтересів позивача, як власника цілісного майнового комплексу внаслідок надання в користування іншим особам 12 земельних ділянок спірним рішенням №655 від 28.02.2023. Водночас цілісний майновий комплекс позивача розташований за єдиною поштовою адресою на єдиній сформованій земельній ділянці за кадастровим номером 1822510100:01:014:0189, що існувала до її поділу.

Слід також зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України, суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.74, 76 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

У силу приписів ч.1 ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та досліджені судом апеляційної інстанції в розумінні ст.73, 76-79, 86 ГПК України.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи ґрунтуються на помилковому тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин справи.

Оскільки відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції, судовий збір за подачу апеляційної скарги покладається на скаржника згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Житомирської області від 30.11.2023 у справі №906/375/23 залишити без змін, апеляційну скаргу Коростишівської міської ради - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "16" лютого 2024 р.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Маціщук А.В.