Постанова

від 13.02.2024 по справі 904/8966/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.02.2024 року м. Дніпро Справа № 904/8966/21

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:Кощеєва І.М. (доповідач)

суддів:Чус О.В., Дарміна М.О.,

секретар судового засідання: Манець О.В.

представники сторін:

від позивача: Гриценко В.С. - самопредставництво

від відповідача: Хорошкін С.П. - керівник

розглянувши у відкритому судовому засіданні

в режимі відеоконференції апеляційні скарги

Товариства з обмеженою відповідальністю

Науково-виробичного підприємства Агропромкомплект

та

Державного підприємства

Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.07.2023 р.

( суддя Васильєв О.Ю., м. Дніпро, повний текст рішення складено 31.07.2023 р.)

у справі

за первісним позовом

Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом

в особі Відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція,

м. Енергодар

до

Товариства з обмеженою відповідальністю

Науково-виробичного підприємства Агропромкомплект,

м. Дніпро

про: стягнення 375 945, 43 грн., зобов`язання вчинити певні дії

та

за зустрічним позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю

Науково-виробичного підприємства Агропромкомплект,

м. Дніпро

до

Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом

в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція",

м. Енергодар

про: стягнення 164 937, 87 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

ДП НАЕК Енергоатом в особі ВП Запорізька атомна електрична станція звернулося з позовом до ТОВ НВП Агропромкомплект про стягнення 375 945, 43 грн. штрафних санкцій за порушення строків поставки товару за договором поставки продукції № 242(6)20УК/53-121-01-20-09470 від 24.06.2020 р. укладеним між сторонами. Ціна позову складається з: 243 035, 43 грн. пені та 132 910, 00 грн. штрафу; та зобов`язання Відповідача здійснити поставку недопоставленого за вищезазначеним договором товару на загальну суму 1 898 714, 28 грн.

ТОВ НВП Агропромкомплект подано зустрічну позовну заяву до ДП НАЕК Енергоатом в особі ВП Запорізька атомна електрична станція, про стягнення 164 937,87 грн. заборгованотсі, що виникла внаслідок невиконання Відповідачем за зустрічним позовом своїх зобов`язань зі своєчасної оплати поставленого Позивачем за зустрічним позовом товару. Ціна позову складається з: 151 744, 20 грн. - основний борг; 9 899, 81 грн. - інфляційні втрати та 3 293, 86 грн. - 3% річних

Вподальшому, ТОВ НВП Агропромкомплект подало заяву про збільшення зустрічних позовних вимоги, в якій просило суд стягнути з ДП НАЕК Енергоатом в особі ВП Запорізька атомна електрична станція 151 744, 20 грн. основної заборгованості; 55 401,82грн. інфляційних втрат та 8 731,72 грн. - 3% річних.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.07.2023 р. в задоволенні первісних позовних вимог відмовлено в повному обсязі. Зустрічний позов задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробичного підприємства Агропромкомплект: 151 744,20 грн. основного боргу; 20 000,00 грн. - інфляційних втрат та 3 000,00 грн. - 3% річних; 3 238,17 грн. - витрат на сплату судового збору, 12 500,00 грн. - витрат на професійну правничу допомогу. В задоволенні іншої частини зустрічних позовних вимог відмовлено.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробичного підприємства Агропромкомплект.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробичного підприємства Агропромкомплект, в якій просить рішення суду від 18.07.2023 р. скасувати в частині відмови в стягненні з Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробичного підприємства Агропромкомплект 5 731,72 грн. - 3% річних, 35 401,82 грн. - інфляційниїх втрат, у зазначенні в рішенні про нарахування 3% річних від прострочених непогашених сум до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Нараховувати за формулою: сума 3% річних = Сх3хД/365/100, де С- сума основного боргу, Д- кількість днів прострочення, починаючи з 16.02.2023 р. до моменту виконання рішення ( на підставі ч. 10 ст. 238 ГПК України ) та ухвалити у вказаній частині нове рішення, яким задовольнити зустрічний позов в повному обсязі, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог № 10 від 15.02.2023 р..

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

ТОВ Науково-виробичного підприємства Агропромкомплект вважає, що рішення в частині відмови у задоволені зустрічних позовних вимог ухвалено при невідповідністі висновків, викладених у ньому, встановленим обставинам справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права. Тому рішення на підставі ч. 1 ст. 277 ГПК України підлягає скасуванню частково з ухваленням нового рішення у відповідній частині з задоволенням позовних вимог за зустрічним позовом в повному обсязі.

Зокрема, Скаржник зазначає на тому, що судом першої інстанції здійснено перевірку наданого Позивачем за зустрічним позовом розрахунку 3% річних та інфляційних втрат та встановлено, що розрахунок 3% річних та інфляційних втрат здійснено арифметично правильно. А відтак позовні вимоги за зустрічним позовом щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягали б до задоволення в повному обсязі. Натомість суд, незважаючи на доведеність та обґрунтованість цих позовних вимог, на підставі ч. 1 ст. 233 ГК України відмовив в стягненні з Відповідача 5 731,72 грн. - 3% річних та 35 401, 82 грн. інфляційних втрат, нарахованих на прострочений борг, а також відмовив у зазначенні в рішенні про нарахування 3% річних від прострочених непогашених сум до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування, - нараховувати за формулою: сума 3% річних =СхЗхД/365/100, де С- сума основного боргу. Д- кількість днів прострочення, починаючи з 16.02.2023 р. до моменту виконання рішення ( на підставі ч. 10 ст. 238 ГПК України).

Водночас, на думку Скаржника, суд неправильно застосував норми матеріального права, а саме ст. 625 ЦК України, застосувавши ст. 233 ГК України, яка не підлягала застосуванню. Висновок суду про наявність підстав для зменшення суми 3% річних до 3 000,00 грн. та суми інфляційних втрат до 20 000,00 грн. - є наслідком істотного порушення норм процесуального права щодо нез`ясуванням обставин, що мають значення для справи ( ст. 209 ГПК України, недостатнього дослідження зібраних у справі доказів ( ст. 210 ГПК України ) та ненадання їм належної оцінки ( ст. 86 ГПК України ), неповного встановлення обставин справи, та помилкового врахування висновків Верховного Суду ( постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 р. у справі № 902/417/18 ) про застосування норми права у правовідносинах, що не є подібними до правовідносин у справі № 904/8966/21.

При цьому Скаржник зазначає, що наслідки прострочення Боржником грошового зобов`язання у вигляді стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат не є санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та у отриманні компенсації від боржника. Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.05.2018 р. у справі № 904/4593/17, від 13.06.2018 р. у справі № 912/2708/17, від 22.11.2018 р. у справі № 903/962/17, від 23.05.2018 р. у справі № 908/660/17, від 05.08.2020 р. у справі № 757/12160/17-ц, від 02.09.2020 р. у справі № 802/1349/17-а, від 22.04.2020 р. у справі № 922/795/19, від 19.12.2019 р. у справі № 911/2845/18.

Скаржник наголошує на тому, що заходи відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, передбачені ст. 625 ЦК України, не є неустойкою чи штрафними санкціями, тому не можуть бути зменшені судом на підставі ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України.

Крім того, Позивачем разом з заявою про збільшення позовних вимог за зустрічним позовом до Суду було подано клопотання в порядку ч. 10 ст. 238 ГПК України, в якому з урахуванням обставин, викладених в позовній заяві, просив суд зазначити в рішенні про нарахування 3% річних від прострочених непогашених сум до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Нараховувати за формулою: сума 3% річних = СхЗхД/365/100, де С- сума основного боргу, Д- кількість днів прострочення, починаючи з 16.02.2023 р. до моменту виконання рішення. Але господарський суд, зазначивши в п. 4 резолютивної частини рішення про відмову в задоволенні іншої частини зустрічних позовних вимог, в мотивувальній частині взагалі не надав цьому клопотанню ніякої оцінки і не зазначив правові підстави для відмови в його задоволенні.

Відтак, на думку Скаржника, оскільки при вирішенні цього спору суд не дотримався вимог ст. ст. 86, 236 ГПК України щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають значення для правильного вирішення спору у цій справі, з огляду на предмет і підстави заявленого зустрічного позову, ухвалив рішення без дотримання принципів справедливості, добросовісності, розумності, судове рішення від 18.07.2023 р. у справі № 904/8966/21 підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог, а саме в стягненні з Відповідача 5 731,72 грн. - 3% річних та 35 401, 82 грн. інфляційних втрат, нарахованих на прострочений борг, а також в зазначенні в рішенні про нарахування 3% річних від прострочених непогашених сум до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування, - нараховувати за формулою: сума 3% річних = С х З х Д/365/100, де С- сума основного боргу, Д- кількість днів прострочення, починаючи з 16.02.2023 р. до моменту виконання рішення ( на підставі ч. 10 ст. 238 ГПК України ).

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Від ДП ПАЕК «Енергоатом» в особі ВП «Запорізька атомна електрична станція» надійшов відзив на апеляційну скаргу ТОВ Науково-виробичного підприємства Агропромкомплект, в якому Державне підприємство не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.

Зокрема, Державне підприємство посилається на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання ( постанови Великої Палати Верховного Суду у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц ).

Державне підприємство також зазначає, що Господарський та Цивільний кодекси України передбачають право судді під час розгляду справи зменшувати розмір відповідальності за порушення зобов`язань.

Державне підприємство вказує на те, що суд першої інстанції у справі № 904/8966/21 дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат, наявність об`єктивних обставин, які стали причиною неможливості здійснення своєчасних розрахунків з боку ДП НАЕК «Енергоатом» в особі ВП ЗАЕС.

Крім того, Державне підприємство зазначає про те, що ТОВ «НВП «Агропромкомплект» в апеляційній скарзі акцентує увагу на відсутності підстав для зменшення інфляційних втрат та 3% річних, тривалому порушенні Відповідачем грошового зобов`язання ( 151 744,20 грн - залишок боргу ), хоча при цьому не зважає на те, що є порушником договірних зобов`язань ( зобов`язання з поставки продукції на суму 1 898 714,28 грн не виконувалось тривалий час та наразі є не виконаним ).

6. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом.

Не погодившись із рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.07.2023 р., через систему "Електронний суд", до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Державне підприємство Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом, в якій просить скасувати рішення господарського суду, в частині відмови в задоволенні первісного позову Державного підприємства «НАЕК «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС». Ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги Позивача за первісним позовом. Стягнути з ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Агропромкомплект» на користь Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» пеню в розмірі 243 035,43 грн, штраф в розмірі 132 910,00 грн. Зобов`язати ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Агропромкомплект» здійснити поставку продукції в повному обсязі відповідно до Договору №242(6)20УК/53-121-01- 20-09470 від 24.06.2020 р. на суму 1 898 714,28 грн.

7. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник оскаржує рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.07.2023 р. у справі № 904/8966/21 в частині відмови в задоволенні вимог первісного позову.

Зокрема, Скаржник зазначає на тому, що відмовляючи у задоволенні вимог за первісним позовом, суд не вірно застосував ч. 5 ст. 692, ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530, 538, 549, 599, 610, ч. 1 ст. 611, 629 ЦК України, ч. 2 ст. 231 ГК України. Так, надаючи свою тендерну пропозицію ТОВ «НВП «Агропромкомплект» надав Лист- підтвердження з умовами проекту договору Замовника про закупівлю, що свідчить, що Учасник ( ТОВ «НВП «Агропромкомплект» ) погодився та підтвердив не тільки можливість виконання зобов`язання з поставки Позивачу продукції у необхідній кількості, вартості та у строки, визначені ним, а й погодився на умови здійснення оплати поставленої продукції. В порушенням умов п. 1.2 Договору ( в редакції Додаткової угоди № 2 ) Відповідачем не виконано зобов`язання з поставки продукції на суму 1 898 714,28 грн. З метою захисту порушеного права, Позивач звернувся до суду із позовними вимогами про стягнення з Відповідача штрафних санкцій та вимогою зобов`язати здійснити поставку продукції в повному обсязі. Проте, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, обґрунтовуючи тим, що відсутні будь-які порушення господарських зобов`язань з боку Відповідача, а дії ТОВ «НВП «Агропромкомплект», які полягали в зупиненні виконання договірних зобов`язань з поставки продукції, до її оплати Покупцем, правомірні.

Водночас, на думку Скаржника, зобов`язання з оплати частини поставленої продукції у ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП ЗАЕС не виникли, строк оплати не настав, зобов`язання не було простроченим. З огляду на узгоджений сторонами строк оплати - 120 календарних днів з дати поставки продукції, у вказаний період з вересня по листопад 2020 року відсутнє прострочення грошового зобов`язання щодо поставленої продукції, тому висновки суду є безпідставними.

При цьому Скаржник зазначає, що продукція, визначена в п. 1.1 Договору, вартістю 1 898 714,28 грн, у визначені строки не поставлена, зобов`язання Постачальником ( Відповідачем ) належним чином не виконано. Таким чином, з огляду на порушення Відповідачем зобов`язання з поставки продукції, Позивачем правомірно були нараховані штрафні санкції відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, та які мали б бути стягнуті на користь Позивача.

Скаржник наголошує на тому, що ТОВ «НВП «Агропромкомплект» «зупинив поставку продукції» (фактично відмовився від зобов`язання) в той час, коли зазначене зобов`язання з поставки повного обсягу продукції мало б бути вже виконаним належним чином ( строк поставки всієї продукції остаточно - до 30.06.2021 р. ). Щодо частини продукції, поставка мала бути здійснена значно раніше ( згідно з додатковою угодою № 1 до договору ). Отже, в порушення ст. 525 ЦК України, Відповідач в односторонньому порядку відмовився від виконання взятого на себе зобов`язання. При цьому, Позивач неодноразово повідомляв Відповідача про важливість для ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП ЗАЕС та необхідність саме цієї продукції, яка визначена п. 1.1 Договору та наполягав на виконанні Постачальником ( Відповідачем ) зобов`язань з поставки продукції в строк до 30.06.2021 р..

Скаржник вважає, що оскільки Договором не передбачено, що закупівля Постачальником ( Відповідачем ) кожної наступної партії продукції здійснюється за рахунок отриманих від Покупця коштів в оплату за вже поставлену продукцію, Постачальник повинен здійснюючи господарську діяльність на власний ризик, розраховувати на свої власні фінансові можливості та нести повну відповідальність за невиконання договірних зобов`язань відповідно до чинного законодавства України.

Скаржник зазначає, що Відповідач не погоджується із висновками суду, викладеними у рішенні, як і з доказами та сумами заявлених витрат на професійну правничу допомогу, вважаючи їх завищеними та необґрунтованими.

Дослідивши вимогу ТОВ «НВП «Агропромкомплект» про відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі 12 500,00 грн, надані ним докази, застосовуючи критерії розумності розміру заявлених до відшкодування витрат на оплату послуг, їх необхідності та співмірності зі складністю справи і виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг, враховуючи всі аспекти та характер спірних правовідносин у справі та виходячи із загальних засад господарського законодавства щодо принципів диспозитивності, змагальності сторін, рівності усіх учасників, ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП ЗАЕС вважає, що вартість наданих Адвокатським бюро «Воронько» послуг є завищеною, не відповідає критеріям обґрунтованості та розумності їх розміру у розумінні приписів ч. 5 ст. 129 ГПК України, не є співмірною зі складністю справи, обсягом наданих послуг, витраченим часом, значенням справи для сторін.

8. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Від ТОВ «НВП «Агропромкомплект» надійшов відзив на апеляційну скаргу ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП ЗАЕС, в якому Товариство не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.

Зокрема, Товариство посилається на те, що Позивач за первісним позовом ( Апелянт ) продовжує не дотримуватися заборони суперечливої поведінки ( доктрина venire contra factum proprium ), яка випливає з принципу добросовісності, і, не доводячи достатність наданих ним доказів та їх неправильну оцінку судом при ухваленні оскаржуваних рішень, оскаржує рішення у частині відмови в задоволенні первісного позову. Відповідач за первісним позовом вважає хибними всі тлумачення Позивача за первісним позовом положень статей Цивільного кодексу України та умов Договору на свою користь, без посилань на судову практику, висновки Верховного Суду в подібних спорах, оскільки вони грунтуються виключно на суб`єктивних та таких, що не відповідають джерелам права в Україні умоглядних твердженнях представника ДП «НАЕК «Енергоатом», не спростовують обґрунтованих висновків Суду та фактично зводяться до незгоди із судовим рішенням.

Крім того, у відзиві Товариство посилається на те, що доводи Скаржника суперечать правовій позиції щодо застосування ч. 3 ст. 538 ЦК України. Адже в цій правовій позиції зазначено, що зобов`язання сторін за договором поставки є зустрічними не у зв`язку з тим, що це передбачено умовами конкретного договору, а є зустрічними в силу правової природи такого виду договорів, як договір поставки.

Товариство також вказує на те, що у разі встановлення факту передачі у власність Продавцем Покупцю товару, який мав бути оплачений останнім, але Покупець не виконав свого обов`язку, Продавець, не відмовляючись від виконання договору, має право на підставі норми закону змінити умови взятого на себе зобов`язання, а саме: зупинити передання іншого товару за договором до повної оплати всього раніше переданого товару. Враховуючи те, що Відповідач здійснив поставку Позивачу товару, який мав бути оплачений останнім, а Позивач не виконав обов`язок оплатити вже поставленого Відповідачем товару, останній на підставі частини 5 ст. 692 ЦК України мав законне право зупинити передання наступних партій товару.

Крім того, Товариство зазначає про те, що Відповідач за первісним позовом надав повний комплект документів на підтвердження наданих та оплачених послуг з правничої допомоги. Зміст наведених вище п. 6.1 Договору та п.4 Додатку № 1 підтверджує, що встановлений в Акті приймання-передачі наданих послуг від 01.02.2022 р. розмір гонорару саме враховує складність справи та витрачений адвокатом час. Також в наданому акті міститься детальний опис робіт (наданих послуг). Наведена інформація та надані копії документів повністю спростовують твердження Позивача у апеляційній скарзі, ніби то Відповідачем не надано до матеріалів справи детальний опис робіт (наданих послуг). Також надані документи свідчать про виконання Відповідачем приписів ч. 3 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», що гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Суд першої інстанції з огляду на приписи частини 5 ст. 126 ГПК України не мав підстав зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягали розподілу між сторонами, без відповідного клопотання сторони Позивача, яке Позивачем надано не було.

9. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 21.08.2023 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєв І.М. (доповідач), судді Дармін М.О., Березкіна О.В..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.08.2023 р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи № 904/8966/21. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробичного підприємства Агропромкомплект на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.07.2023 р. у справі № 904/8966/21 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.

28.08.2023 р. матеріали справи № 904/8966/21 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.08.2023 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначити апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробичного підприємства Агропромкомплект до розгляду в судове засідання на 01.11.2023 р..

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.08.2023 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді Дармін М.О., Березкіна О.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.08.2023 р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи № 904/8966/21. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.07.2023 р. у справі № 904/8966/21 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.

28.08.2023 р. матеріали справи № 904/8966/21 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.08.2023 р. апеляційну скаргу Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.07.2023 р. у справі № 904/8966/21 залишено без руху, надано Апелянту строк для усунення недоліків апеляційної скарги.

Від Скаржника до суду надійшло клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги.

Розпорядженням керівника апарату суду від 14.09.2023 р., у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Березкіної О.В., відповідно до п. 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду № 2 від 08.10.2018 р. зі змінами, призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів.

Автоматичною системою документообігу для вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження по справі визначено суддю-доповідача Кощеєва І. М. у складі колегії суддів: Дарміна М.О., Чус О.В..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.09.2023 р. відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом. Об`єднано для сумісного розгляду апеляційну скаргу Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом з апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробичного підприємства Агропромкомплект. Розгляд апеляційних скарг призначено в судове засідання на 01.11.2023 р..

Від представника Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» - Гриценко Вікторії Сергіївни, надійшло клопотання про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів. Адреса електронної пошти, що буде використана заявником для входу до системи "EasyCon".

Розпорядженням керівника апарату суду від 23.10.2023 р., у зв`язку з припиненням повноважень судді Березкіної О.В., відповідно до п. 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду № 2 від 08.10.2018 р. зі змінами, призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів.

Автоматичною системою документообігу для розгляду справи визначено суддю-доповідача Кощеєва І. М. у складі колегії суддів: Чус О.В., Дармін М.О.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.10.2023 р., судовою колегією у визначеному складі прийнято справу № 904/8966/21 до свого провадження. Судове засідання у справі № 904/8966/21, призначене на 01.11.2023 р., вирішено провести з представником Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду ( зал судового засідання № 511 ) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеокоференцзв`язку "EasyCon".

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.11.2023 р. розгляд апеляційної скарги відкладено в судове засідання на 13.12.2023 р..

Від представника Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом - Левченко Олени Олександрівни ( самопредставництво), надійшла заява про її участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів та Підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.12.2023 р., судове засідання у справі № 904/8966/21 призначене на 13.12.2023 р., вирішено провести з представником Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду ( зал судового засідання № 511 ) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в підсистеми ЄСІТС.

12.12.2023 р. в систему "Діловодство спеціалізованого суду" внесено інформаційну довідку, відповідно до якої, у зв`язку з хворобою судді-доповідача Кощеєва І.М., розгляд справи № 904/8966/21 в судовому засіданні не відбувся.

У зв`язку з виходом на роботу судді-доповідача Кощеєва І.М., ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.12.2023 р., розгляд апеляційних скарг призначено в судове засідання на 13.02.2024 р.. Судове засідання вирішено провести з представником Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду ( зал судового засідання № 511 ) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в підсистеми ЄСІТС.

У судовому засіданні 13.02.2024 р., проведеному в режимі відеоконференції, була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

10. Встановлені судом обставини справи.

24.06.2020 р. між ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» ( Покупець ) та ТОВ «НВП «Агропромкомплект» ( Постачальник ) укладено договір поставки продукції № 242(6)20УК/53-121-01-20-09470, згідно з п. 1.2 якого Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти і сплатити продукцію. Вартість продукції, що поставляється ( 60 позицій ), складає 2 313 369,24 грн. з урахуванням ПДВ ( п. 1.1 ). Строк поставки продукції: червень - вересень 2020. ( п. 1.2 )

Додатковою угодою № 1 від 01.10.2020 р. внесено зміни до п. 1.2 договору поставки № 242(6)20УК/53-121-01-20-09470 від 24.06.2020 р. та викладено його в наступній редакції: «строк поставки продукції позицій № 1-5, 6, 7-9, 11, 12-19, 22-23, 25-26, 28-29, 32-33, 35, 36-39, 44, 45, 48-55, 57-58, 60 - жовтень - грудень 2020».

Додатковою угодою № 2 від 30.12.2020 р. до договору поставки № 242(6)20УК/53-121-01-20-09470 від 24.06.2020 р. виключено 2 позиції продукції, передбаченої п. 1.1 договору (піка до відбійного молотка ВО-3 у кількості 120 шт., піка до відбійного молотка МОП-4 100шт. на загальну суму разом з ПДВ - 33 844,80 грн. ). Пункт 1.2 договору викладено в наступній редакції: «строк поставки продукції по позиціям: № 6-4 шт., 10, 11-1 шт., 20, 21, 24, 27, 30, 31, 34, 35 10 шт., 40, 41, 42, 43, 45 1 шт., 46, 47, 56, 59 - жовтень 2020 - грудень 2020; по позиціям № 1-5, 6-6 шт., 7-9, 11-4 шт., 12-19, 22, 23, 25, 26, 28, 29, 32, 33, 35-40-40 шт., 36-39, 44, 45-1 шт., 48-55, 57, 58, 60 - грудень 2020 - червень 2021». Пункт 3.1 договору викладено в наступній редакції: «вартість договору без урахування ПДВ - 1 899 603,70 грн, крім того ПДВ - 379 920,74 грн. Загальна вартість договору з урахуванням ПДВ - 2 279 524,44 грн.». Інші умови договору залишенні незмінними та зберігають свою чинність.

ТОВ «НВП «Агропромкомплект» здійснило часткову поставку продукції за договором на загальну суму 380 810,16 грн., в тому числі : на суму 177 841,80 грн., що підтверджується приходний ордером № 6/868/350 від 24.07.2020 р. ; на суму 13 046,50 грн., що підтверджується приходний ордером № 6/868/355 від 12.08.2020 р. ; на суму 62 262,50 грн., що підтверджується приходний ордером № 6/868/360 від 28.12.2020 р.; на суму 64 191,00 грн., що підтверджується приходний ордером № 6/868/365 від 17.06.2021 р. Виходячи з умов договору Постачальник був зобов`язаний поставити продукцію в повному обсязі в строк до 30.06.2021 р.

З огляду на вищевикладене Постачальником в порушенням умов п. 1.2 договору ( в редакції додаткової угоди № 2 від 30.12.2020 р. ) не виконано зобов`язання з поставки продукції.

На дату подання позову зобов`язання з поставки продукції, визначеної п. 1.1 договору, не виконано Постачальником на суму 1 898 714,28 грн. ( 2 279 524,44 грн. - 380 810,16 грн. ).

Відповідно до п. 3.2. договору розрахунок за продукцію здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника протягом 120 календарних днів з дати поставки продукції.

ТОВ "НВП «Агропромкомплект» неодноразово зверталося до ДП «НАЕК «Енергоатом» з листами № 1314 від 22.09.2020 р., № 1377 від 01.10.2020 р., № 1591 від 18.12.2020 р. з вимогами погашення простроченої заборгованості за договором поставки.

10.06.2021 р. ТОВ «НВП «Агропромкомплект» звернулось до ДП НАЕК «Енергоатом» з пропозицією про розірвання договору з 01.07.2021 р. у зв`язку з неможливістю Покупцем своєчасного виконання зобов`язань по оплаті вже отриманої продукції.

Листом № 454 від 30.06.2021 р. ТОВ «НВП «Агропромкомплект» повідомило ДП «НАЕК «Енергоатом» про зупинення виконання свого обов`язку з подальшого постачання продукції за договором поставки продукції № 242(6)20УК/53-121-01-20-09470 від 24.06.2020 р. у зв`язку з невиконанням ДП «НАЕК «Енергоатом» зобов`язання щодо здійснення оплати поставленої за договором продукції.

Відповідно до п. 7.1 договору у випадку неналежного виконання або невиконання сторонами зобов`язань за договором сторони несуть майнову відповідальність відповідно до чинного законодавства.

Згідно з п. 7.2. договору за порушення зазначених строків постачання або недопоставку продукції Постачальник зобов`язаний сплатити Покупцеві пеню в розмірі 0,1 % вартості продукції, по якому допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення більш 30 ( тридцяти ) днів, Постачальник додатково сплачує Покупцеві штраф у розмірі 7% (семи) від вказаної вартості. Нарахування штрафних санкцій здійснюється за весь час прострочення виконання зобов`язань.

За порушення Відповідачем за первісним позовом зобов`язань за договором поставки продукції № 242(6)20УК/53-121-01-20-09470 від 24.06.2020 р. в частині своєчасної поставки товару на суму 1 898 714,28 грн., Позивач за первісним позовом нарахував та просить суд стягнути з Відповідача за первісним позовом - пеню за період прострочення з 01.07.2021 р. по 05.11.2021 р. в сумі 243 035,43 грн. та 7% штрафу у розмірі 132 910,00 грн.

Звертаючись з зустрічною позовною заявою , ТОВ НВП «Агропромкомплект» просить суд стягнути з ДП НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «Запорізька атомна електрична станція» заборгованість у розмірі 164 937, 87 грн. ( в т.ч.: 151 744, 20 грн. - основний борг; 9 899, 81 грн. - інфляційні втрати та 3 293, 86 грн. - 3% річних ), яка виникла внаслідок невиконання Відповідачем за зустрічним позовом своїх зобов`язань зі своєчасної оплати поставленого Позивачем за первісним позовом товару. Позивачем за зустрічним позовом надано розрахунок 3% річних за загальний період з 24.11.2020 р. по 15.02.2023 р. ( по кожній поставці окремо ) у розмірі 8 731,72 грн. та інфляційних втрат у розмірі 55 401,82 грн.

За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом слід відмовити, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробичного підприємства Агропромкомплект підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судове рішення оскаржуються Позивачем за первісним позовом тільки в частині розгляду судом первісних позовних вимог та стягнення з Позивача за первісним позовом витрат на правничу допомогу адвоката, отже, з урахуванням положень ст. 269 ГПК України, в іншій частині судове рішення не переглядається апеляційнимсудом.

Аналіз апеляційної скарги свідчить про те, що Скаржник не погоджується з висновком суду попередньої інстанції щодо наявності підстав у Постачальника зупинити поставку продукції, незважаючи на умови договору. Так, Скаржник зазначає, що суд приймаючи рішення неправильно застосував положення ст. ст. 11, 525, 526, 538, 611, 626-629, 692, 693, 712 ЦК України, ст. 193 ГК України.

Проаналізувавши доводи апеляційнї скарги Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом, з урахуванням вищезазначеного, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, також регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з положеннями статей 626-629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, ст. 629 ЦК України закріплено фундаментальний принцип обов`язковості договору, на якому базуються договірні правовідносини, тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати (схожий за змістом висновок міститься у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2019 р. у справі №355/385/17 ).

Суд апеляційної інстанції зауважує, що положеннями ст. 3 ЦК України регламентовано загальні засади цивільного законодавства.

Так, п.п. 3, 6 частини 1 ст. 3 ЦК України, визначено, що загальними засадами цивільного законодавства є свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.

Добросовісність є однією з основоположних засад цивільного законодавства та імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин ( пункт 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України ). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість ( такий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 р. у справі № 910/16579/20 ).

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У силу приписів статей 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Водночас, правова природа договору визначається з огляду на його зміст. З`ясовуючи зміст правовідносин сторін договору, суди мають виходити з умов договору, його буквального та логічного змісту, з намірів сторін саме того договору, з приводу якого виник спір, а також із того, що сторони правовідносин мають діяти добросовісно. Близька за змістом правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 17.01.2019 р. у справі № 923/241/18, від 21.05.2019 р. у справі № 925/550/18, від 19.06.2019 р. у справі № 923/496/18, від 12.08.2021 р. у справі № 910/7914/20, від 21.10.2021 р. у справі № 908/3027/20.

Як зазначалося раніше між сторонами укладено договір поставки продукції, за яким ТОВ «НВП» «Агропромкомплект» зобов`язалось поставити продукцію ДП НАЕК «Енергоатом», а останнє, в свою чергу, зобов`язалось прийняти і оплатити її. Пункт 1.1. договору містить перелік найменування продукції, яка є предметом договору.

Щодо строків поставки продукції, суди встановили, що договором було погоджено строк поставки ( 60 позицій ) червень - вересень 2020 р.. При цьому, додатковою угодою № 1, строк поставки продукції позицій № 1-5, 6, 7-9, 11, 12-19, 22-23, 25-26, 28-29, 32-33, 35, 36-39, 44, 45, 48-55, 57-58, 60 сторонами продовжено - жовтень - грудень 2020, додатковою угодою № 2 строк поставки продукції по позиціям № 6-4 шт., 10, 11-1 шт., 20, 21, 24, 27, 30, 31, 34, 35 10 шт., 40, 41, 42, 43, 45 1 шт., 46, 47, 56, 59 сторонами продовжено - жовтень 2020 - грудень 2020; по позиціям № 1-5, 6-6 шт., 7-9, 11-4 шт., 12-19, 22, 23, 25, 26, 28, 29, 32, 33, 35-40-40 шт., 36-39, 44, 45-1 шт., 48-55, 57, 58, 60 сторонами продовжено - грудень 2020 р. - червень 2021р..

Водночас п. 3.2 договору, сторонами погоджено порядок оплати продукції, а саме, сторонами обумовлено, що розрахунок за продукцію здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 120 календарних днів з дати поставки продукції.

Судом встановлено, що ТОВ «НВП» «Агропромкомплект» поставлено на адресу ДП НАЕК «Енергоатом» продукцію загальною вартістю 380 810,16 грн., з направленням ДП НАЕК «Енергоатом» податкових накладних (згідно вимог п. 3.2. договору), що не заперечується ДП НАЕК «Енергоатом». В свою чергу ДП НАЕК «Енергоатом» не було надано суду доказів повної оплати отриманої продукції. При цьому, ДП НАЕК «Енергоатом» підтверджує наявність у нього заборгованості по оплаті продукції. ТОВ «НВП «Агропромкомплект» зверталось до ДП «НАЕК «Енергоатом» з листом про погашення заборгованості. Зважаючи на наявність заборгованості ДП «НАЕК «Енергоатом» по оплаті поставленої продукції, ТОВ «НВП» «Агропромкомплект» листом від 30.06.2021 р., повідомило ДП НАЕК «Енергоатом» про зупинення виконання зобов`язань, з подальшого постачання продукції за договором.

Приписами частини 3 ст. 538 ЦК України регламентовано, що у разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Така регламентація положень ч.3 ст. 538 ЦК України, щодо права на зупинення виконання зобов`язань, спрямована на захист інтересів насамперед постраждалої від невиконання договору сторони, яка має право (а не зобов`язана) зупинити виконання свого обов`язку або відмовитися від його виконання у разі порушення або очікуваного порушення свого зобов`язання з боку іншої сторони ( такий висновок, викладено у постановах Верховного Суду від 18.08.2023 р. у справі № 927/211/22, від 22.08.2023 р. у справі № 920/845/22 ).

При цьому, згідно з п. 2 ч. 1 ст. 611 цього Кодексу у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, зміна умов зобов`язання.

Водночас, відповідно до ч. 5 ст. 692 ЦК України якщо продавець зобов`язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Отже, у разі встановлення факту часткової передачі у власність продавцем покупцю товару, який мав бути оплачений останнім, але покупець не виконав свого обов`язку, продавець не відмовляючись від виконання договору, має право на підставі норми закону змінити умови взятого на себе зобов`язання, а саме: зупинити передання іншого товару за договором до повної оплати всього раніше переданого товару, тим самим застосувавши норми про забезпечення виконання зобов`язань ( такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 29.05.2018 р. у справи № 910/23003/16 ).

При цьому, проаналізувавши вказані положення необхідно зазначити, що обов`язковою умовою застосування частини 5 статті 692 ЦК України, щодо права продавця зупинити подальше передання товару, крім поставленого, є встановлення судами належного виконання продавцем своїх зобов`язань до такого зупинення ( такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16.11.2023 р. у справі № 904/8964/21 ).

З урахуванням вищезазначених положень законодавства, та зважаючи, що судом було встановлено поставку ТОВ «НВП» «Агропромкомплект» продукції за договором, відповідно до поданих суду накладних, тоді як, ДП «НАЕК «Енергоатом» не було доведено суду належного виконання свого обов`язку щодо повної та своєчасної оплати отриманої продукції, суд першої інстанції обґрунтовано визнав правомірним зупинення ТОВ «НВП» «Агропромкомплект» виконання договірних зобов`язань з поставки продукції, на підставі частини 5 ст. 692 ЦК України.

Таким чином, суд апеляційної інстанції констатує, що місцевий господарський суд у межах наданих йому повноважень та вимог чинного ГПК України обґрунтовано зазначив про відсутність підстав для задоволення первісного позову, оскільки суд встановив правомірність зупинення ТОВ «НВП» «Агропромкомплект» поставки продукції, при цьому, судом апеляційної інстанції не було встановлено неправильного застосування господарським судом положень ст. ст. 11, 525, 526, 538, 611, 626-629, 692, 693, 712 ЦК України, ст. 193 ГК України, отже, апеляційний суд в даному випадку, не вбачає підстав для скасування рішення суду в частині відмови у задоволені первісного позову та задоволення апеляційної скарги ДП «НАЕК «Енергоатом».

Стосовно доводів Скаржника, що стягнута з ДП НАЕК «Енергоатом» вартість витрат на правничу допомогу в розмірі 12 500,00 грн. наданих Адвокатським бюро «Воронько» послуг є завищеною, та не відповідає критеріям обґрунтованості та розумності їх розміру у розумінні приписів ч. 5 ст. 129 ГПК України, не є співмірною зі складністю справи, обсягом наданих послуг, витраченим часом, значенням справи для сторін, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Водночас за змістом частини 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Ч. 5 ст. 129 ГПК України регламентовано, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Положеннями процесуального законодавства передбачені такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін ( такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 р. у справі № 910/12876/19 ).

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач за зустрічним позовом звернувся до суду з клопотанням про розподіл судових витрат, та стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 12 500,00 грн.

Суд першої інстанції, зазначив, що витрати на правничу допомогу адвоката є доведеними належними доказами, розумними та співмірними складності справи. При цьому, судом досліджено матеріали справи, подані Позивачем за зустрічним позовом докази: договір про надання (правової) правничої допомоги № 34/21 від 16.11.2022 р., додаток №1 до казаного договору, акт приймання передачі надання послуг від 08.02.2022 р. згідно договору про надання ( правової ) правничої допомоги № 34/21 від 16.11.2022 р., ордери про надання правничої ( правової ) допомоги серії АЕ: № 1111642 від 30.12.2021 р., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю Воронько Олени Олександрівни № 1829 від 14.04.2008 р., платіжні доручення: № 2913 від 17.11.2021 р. на суму 2 500,00 грн., № 2925 від 22.11.2021 р. на суму 30 000,00 грн. та виписки банку.

При цьому, апеляційний суд зазначає, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо. Сама лише незгода скаржника з наданою судом оцінкою відповідним доказам, які підтверджують факт надання професійної правничої допомоги, а також оцінкою обставин критерію реальності адвокатських витрат, критерію розумності їх розміру тощо, не свідчить про незаконність оскаржуваних судових рішень.

З матеріалів справи та змісту оскаржуваного судового рішення вбачається, що суд попередньої інстанції, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, надавши оцінку доказам та доводам сторін щодо розподілу таких витрат, керуючись зокрема, такими критеріями як обґрунтованість, пропорційність, співмірність та розумність їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, встановив правомірний висновок про задоволення заяви Позивача за зустрічним позовом про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.

Суд апеляційної інстанції при апеляційному перегляді рішення суду у вказаній частині, щодо задоволення заяви Позивача за зустрічним позовом про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, не виявив порушень господарським судом приписів статей 126, 129 ГПК України, неправильного застосування норм матеріального права або інших порушень норм процесуального права, які б призвели до ухвалення судом незаконного рішення.

Щодо доводів викладених в апеляційній скарзі ТОВ Науково-виробичного підприємства Агропромкомплект, колегія суддів зазначає наступне.

Як зазначалося раніше, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.07.2023 р. в задоволенні первісних позовних вимог відмовлено в повному обсязі. Зустрічний позов задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробичного підприємства Агропромкомплект: 151 744,20 грн. основного боргу; 20 000,00 грн. - інфляційних втрат та 3 000,00 грн. - 3% річних; 3 238,17 грн. - витрат на сплату судового збору, 12 500,00 грн. - витрат на професійну правничу допомогу. В задоволенні іншої частини зустрічних позовних вимог відмовлено.

Із змісту апеляційної скарги ТОВ Науково-виробичного підприємства Агропромкомплект вбачається, що рішення суду оскаржується лише в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог, а саме в частині відмовиви у стягненні з Відповідача 5 731,72 грн. - 3% річних та 35 401,82 грн. інфляційних втрат, нарахованих на прострочений борг, а також відмовив у зазначенні в рішенні про нарахування 3% річних від прострочених непогашених сум до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування, - нараховувати за формулою: сума 3% річних =СхЗхД/365/100, де С- сума основного боргу. Д- кількість днів прострочення, починаючи з 16.02.2023 р. до моменту виконання рішення ( на підставі ч. 10 ст. 238 ГПК України ).

Водночас, на думку Скаржника, суд неправильно застосував норми матеріального права, а саме ст. 625 ЦК України, застосувавши ст. 233 ГК України, яка не підлягала застосуванню. При цьому Скаржник зазначає, що наслідки прострочення Боржником грошового зобов`язання у вигляді стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат не є санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та у отриманні компенсації від боржника. Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.05.2018 р. у справі № 904/4593/17, від 13.06.2018 р. у справі № 912/2708/17, від 22.11.2018 р. у справі № 903/962/17, від 23.05.2018 р. у справі № 908/660/17, від 05.08.2020 р. у справі № 757/12160/17-ц, від 02.09.2020 р. у справі № 802/1349/17-а, від 22.04.2020 р. у справі № 922/795/19, від 19.12.2019 р. у справі № 911/2845/18. Скаржник наголошує на тому, що заходи відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, передбачені ст. 625 ЦК України, не є неустойкою чи штрафними санкціями, тому не можуть бути зменшені судом на підставі ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими доводами Скаржника, а рішення господарського суду в оскаржуваній частині вважає таким, що підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Звертаючись з зустрічною позовною заявою , ТОВ НВП «Агропромкомплект» просило суд стягнути з ДП НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «Запорізька атомна електрична станція» заборгованість у розмірі 151 744, 20 грн. основної заборгованості; 55 401,82 грн. інфляційних втрат та 8 731,72 грн. - 3% річних, яка виникла внаслідок невиконання Відповідачем за зустрічним позовом своїх зобов`язань зі своєчасної оплати поставленого Позивачем за первісним позовом товару.

Як вище встановлено, Постачальником здійснено поставку товару окремими партіями на загальну суму 380 810,16 грн., а Покупцем прийнято товар, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними: № 240701/с3/01 від 24.07.2020 р. на суму 213 410,16 грн., № 100801/с3/01 від 10.08.2020 р. на суму 15 655,80грн., № 231204/с3/01 від 23.12.2020 р. на суму 74 715,00 грн., № 170603/с3/01 від 17.06.2021 р. на суму 77 029,20 грн..

Враховуючи умови п.3.2 договору, Покупець був зобов`язаний розрахуватись за продукцію протягом 120 календарних днів з дати поставки продукції, а саме, за видатковими накладними: № 240701/с3/01 від 24.07.2020 р. до 23.11.2020 р.; № 100801/с3/01 від 10.08.2020 р. до 10.12.2020 р.; № 231204/с3/01 від 23.12.2020 р. до 27.04.2021 р.; № 170603/с3/01 від 17.06.2021 р. до 19.10.2021 р..

Однак, в порушення договірних зобов`язань Покупець здійснив оплату поставленого товару лише частково - у розмірі 229 065,96 грн. ( 213 410,16 грн. + 15 655,80 грн. ) у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 151 744,20 грн.

Як вище встановлено судом, Постачальник зобов`язання щодо поставки частини продукції виконав, а Покупець свій обов`язок в частині поставленої продукції не виконав своєчасно та в повному обсязі.

Позивачем за зустрічним позовом надано розрахунок 3% річних за загальний період з 24.11.2020 р. по 15.02.2023 р. ( по кожній поставці окремо ) у розмірі 8 731,72 грн. та інфляційних втрат у розмірі 55 401,82 грн.

Судом першої інстанції було здійснено перевірку наданого Позивачем за зустрічним позовом розрахунку 3% річних та інфляційних втрат та встановлено, що розрахунок 3% річних та інфляційних втрат здійснено арифметично правильно.

Разом з тим, місцевий господарський суд, пославшись на наявність об`єктивних обставин, які стали причиною неможливості здійснення своєчасних розрахунків з боку ДП НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «Запорізька атомна електрична станція» ( здійснено часткову оплату за поставлений товару ), зменшив суму 3% річних до 3 000,00 грн. та суму інфляційних втрат до 20 000,00 грн., що колегія суддів вважає не вірним з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 р. у справах № 703/2718/16-ц ( провадження № 14-241цс19 ) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18 ), від 13.11.2019 р. у справі № 922/3095/18 ( провадження № 12-105гс19 ), від 18.03.2020 р. у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

За змістом ст. ст. 509, 524, 533-535, 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

При цьому у ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Посилаючись на частину першої ст. 233 ГК України, та на наведені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 р. у справі № 902/417/18 мотиви, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника суд першої інстанції в оскаржуваній частині рішення дішов висновку за можливе зменшити 3% річних.

Суд апеляційної інстанції вважає такі висновки місцевого гоподарського суду помилковими, а висновки, що викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 р.у справі № 902/417/18 р., на яку посилається суд першої інстанції - не є релевантними по відношенню до цієї справи, адже у порівнюваних ситуаціях та встановлених обставинах справи ці правовідносини не є подібними.

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду виходила із тих висновків, що з урахуванням лише конкретних обставин справи суд може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України. Обставинами вказаної справи було встановлено, що сторони дійшли згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої частиною другою ст. 625 ЦК України, і встановили її в розмірі сорока відсотків річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем, та дев`яносто шести відсотків річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев`яноста календарних днів та врахували, що відсотки за користування грошовими коштами, які за умовами договору нараховуються за кожен день прострочення виконання зобов`язання, за своєю правовою природою, ураховуючи спосіб їх обчислення за кожен день прострочення, підпадають під визначення пені, яку сторони вже нарахували відповідно до пункту 7.2 договору.

У цій справі судом було встановлено, що розмір нарахувань 3% річних та інфляційних втрат було здійснено ТОВ НВП «Агропромкомплект» лише на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України. Жодних подвійних нарахувань, як у наведеній справі не здійснювалось, отже у даній справі сторонами не встановлювався інший розмір процентів за прострочення виконання грошового зобов`язання, а нарахування цих процентів здійснено Позивачем у розмірі, встановленому ч. 2 ст. 625 ЦК України, а саме у розмірі 3% річних. Ці нарахування не є неспівмірно великими у порівнянні із сумою основного боргу.

Щодо зменшення інфляційних втрат, то варто відзначити, що інфляційна складова це відновлення вартості грошей за період, на який вони знецінені, у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання боржником, тому виходячи саме з суті цієї суми вона не підлягає зменшенню в будь-якому випадку.

У ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Відтак, враховуючі наведене, суд апеляційної інстанції вважає, що Господарський суд Дніпропетровської області не мав правових підстав для зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат. Такі дії суду є порушенням норми матеріального права, а саме ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Крім того, як зазначає Скаржник - Позивачем разом з заявою про збільшення позовних вимог за зустрічним позовом до Суду було подано клопотання в порядку ч. 10 ст. 238 ГПК України, в якому з урахуванням обставин, викладених в позовній заяві, просив суд зазначити в рішенні про нарахування 3% річних від прострочених непогашених сум до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Нараховувати за формулою: сума 3% річних = СхЗхД/365/100, де С- сума основного боргу, Д- кількість днів прострочення, починаючи з 16.02.2023 р. до моменту виконання рішення. Але господарський суд, зазначивши в п. 4 резолютивної частини рішення про відмову в задоволенні іншої частини зустрічних позовних вимог, в мотивувальній частині взагалі не надав цьому клопотанню ніякої оцінки і не зазначив правові підстави для відмови в його задоволенні.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, суд першої інстанції дійсно, зазначивши про відмову в задоволенні іншої частини зустрічних позовних вимог, в мотивувальній частині не надав цьому клопотанню ніякої оцінки і не зазначив правові підстави для відмови в його задоволенні, що є порушенням положень ГПК України.

Відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

На думку колегії суддів, положення ч. 10 ст. 238 ГПК України носять диспозитивний характер та надають право виключно суду вирішувати питання доцільності застосування механізму стягнення відсотків. Вимога Позивача про зазначення в рішенні про нарахування відповідних відсотків до моменту виконання рішення за своєю правовою природою є клопотанням заявленим до суду, задоволення якого убезпечує Позивача від повторних звернень з вимогами про стягнення нарахування після ухвалення рішення.

З огляду на що, за переконанням колегії, суд, з врахуванням задоволених вимог, не позбавлений здійснити нарахування відсотків.

Такий підхід дозволить досягнути низку позитивних результатів, зокрема, стимулювання Боржника до виконання рішення; визначеність для сторін, перш за все для Боржника, стосовно розміру боргу і нарахувань та усунення ситуацій, у яких поки Боржник розраховується за судовим рішенням, формується новий обсяг боргу, який кредитор обліковує окремо і в майбутньому заявить; процесуальна економія, оскільки усуваються наступні позови кредитора, які можуть бути спричинені затримкою погашення боргу.

Також, від ТОВ Науково-виробичного підприємства Агропромкомплект надійшло клопотання про заміну сторони Позивача за первісним позовом, Відповідача за зустрічним позовом, Апелянта - 2 правонаступником - акціонерним товариством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом".

Представник Позивача за первісним позовом не заперечував проти задоволення клопотання Відповідача за зустрічним позовом про заміну сторони Позивача за первісним позовом, Відповідача за зустрічним позовом, Апелянта - 2 правонаступником - акціонерним товариством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом".

Згідно ч. 1 ст. 52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації ( злиття, приєднання, поділу, перетворення ), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

У лютому 2023 р. було прийнято Закон України «Про акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом». Відповідно до Закону утворення товариства ( акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" ) здійснюється шляхом перетворення державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" ( код згідно з ЄДРПОУ 24584661 ) за рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до законодавства з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. За приписами п. 4 ст. 1 Закону, Товариство є правонаступником усіх прав та обов`язків НАЕК "Енергоатом" із дня державної реєстрації товариства. НАЕК "Енергоатом" припиняється одночасно із державною реєстрацією товариства. Згідно п. 6 ст. 1 Закону під час утворення товариства не вимагається, зокрема: одержання згоди кредиторів НАЕК "Енергоатом" щодо заміни боржника в зобов`язанні ( переведення боргу ) з НАЕК "Енергоатом" на товариство, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; інформування боржників НАЕК "Енергоатом" про передачу права вимоги боргу від НАЕК "Енергоатом" до товариства.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань 11.01.2024 р. була проведена державна реєстрація припинення юридичної особи Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в результаті її реорганізації. Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 11.01.2024 р. була проведена державна реєстрація створення юридичної особи в результаті перетворення, а саме АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОАТОМ", код ЄДРПОУ 24584661.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань щодо Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" у графі «Дані про юридичних осіб, правонаступником яких є зареєстрована юридична особа» зазначено ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО "НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОАТОМ", код ЄДРПОУ 24584661.

Таким чином, Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" утворено в результаті реорганізації шляхом перетворення державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" та є правонаступником усіх прав і обов`язків державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом".

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду знаходить достатньо підстав для задоволення клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробичного підприємства Агропромкомплект про заміну сторони Позивача за первісним позовом, Відповідача за зустрічним позовом, Апелянта - 2 правонаступником - акціонерним товариством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом".

Підсумовуючи вищевикладене, викладені у апеляційній скарзі аргументи Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Позивача за первісним позовом.

Разом з тим, викладені у апеляційній скарзі аргументи Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробичного підприємства Агропромкомплект судова колегія вважає обгрунтованими, що є підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи апеляційної скарги Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

Про те, апеляційна скарга Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

На підставі викладеного, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом в частині відмови у задоволені решти зустрічних позовних вимог допущено невірне застосування норм матеріального права та порушені норми процесуального права, що призвело до ухвалення рішення, яке відповідно до ст. 277 ГПК України підлягає скасуванню у відповідній частині.

Враховуючи наведене та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробичного підприємства Агропромкомплект підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду у даній справі у відповідні частині має бути скасоване, зустрічний позов задоволено у повному обсязі. При цьому, у задоволені апеляційної скарги Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом слід відмовити.

10. Судові витрати.

Відповідно до п. б ч. 4 ст. 282 ГПК України, у зв`язку із частковим скасуванням судового акту попередньої інстанції і ухваленням нового рішення про задоволення зустрічного позову, підлягають новому перерозподілу і судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на задоволення апеляційних скарг, судові витрати, понесені ТОВ Науково-виробичного підприємства Агропромкомплект підлягають відшкодуванню та покладаються на Державне підприємство Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатомпокласти на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 52, ч. 10 ст. 238, 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробичного підприємства Агропромкомплект про заміну сторони Позивача за первісним позовом, Відповідача за зустрічним позовом, Апелянта - 2 правонаступником - акціонерним товариством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" - задовольнити.

Замінити Позивача за первісним позовом, Відповідача за зустрічним позовом, Апелянта -2 у справі № 904/8966/21 Державне підприємство Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом його правонаступником - акціонерним товариством Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі філії Відокремлений підрозділ Запорізька атомна електрична станція акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом.

Апеляційну скаргу акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі філії Відокремлений підрозділ Запорізька атомна електрична станція акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом залишити без задоволення.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробичного підприємства Агропромкомплект задовольнити.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.07.2023 р. у справі № 904/8966/21 в частині відмови у стягненні 5 731,72 грн. 3% річних від прострочених сум, 35 401,82 грн. інфляційних втрат скасувати, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

"В задоволенні первісних позовних вимог відмовити в повному обсязі, судові витрати покласти на позивача первісним позовом.

Зустрічний позов задовольнити повністю.

Стягнути з акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі філії Відокремлений підрозділ Запорізька атомна електрична станція акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробичного підприємства Агропромкомплект 151 744,20 грн. основного боргу; 55 401,82 грн. - інфляційних втрат, 8 731,72 грн. - 3% річних, 3 238,17 грн. - витрат на сплату судового збору, 12 500,00 грн. - витрат на професійну правничу допомогу, про що видати наказ.

Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання постанови Центрального апеляційного господарського суду від 13.02.2024 р. у справі № 904/8966/21, здійснювати нарахування 3 % річних до повної сплати суми основного боргу. Нарахування 3% річних необхідно здійснювати за наступною формулою: Сума 3% річних = С х 3 х Д / 365 / 100, де: С - сума основного боргу, Д - кількість днів прострочення, починаючи з 16.02.2023 р..

Роз`яснити органу ( особі ), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у випадку часткової сплати суми основного боргу, нарахування 3% річних повинно здійснюватись на залишок заборгованості."

В решті рішення залишити без мін.

Стягнути з акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі філії Відокремлений підрозділ Запорізька атомна електрична станція акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробичного підприємства Агропромкомплект 3 405,00 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, про що видати наказ.

Видачу відповідних наказів, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 16.02.2024 р.

Головуючий суддяІ.М. Кощеєв

Суддя О.В. Чус

Суддя М.О. Дармін