Рішення

від 06.02.2024 по справі 902/1316/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" лютого 2024 р.Cправа № 902/1316/23

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю секретаря судового засідання Зеленюк О.В.,

представників:

позивача - Каленяка Е.А.,

третьої особи - Корченюка А.В.,

у відсутності відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом: Фермерського господарства "Дидинське" (вул. Партизанська, 71, с. Михайлівка, Гайсинський район, Вінницька область, 23732)

до: Краснопільської сільської ради (вул. Центральна, 10Е, с. Краснопілка, Гайсинський район, Вінницька область, 23733)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - громадянин ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

Фермерським господарством "Дидинське" подано позов до Краснопільської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення.

В обґрунтування заявленого позову позивач вказує на протиправність рішення виконавчого комітету Краснопільської сільської ради №32 від 26.07.2023 (спірне рішення) про скасування рішення виконавчого комітету Краснопільської сільської ради №21 від 20.04.2023, яким присвоювались адреси будівлям Фермерського господарства "Дидинське", оскільки скасоване рішення вже було реалізовано (виконано) та на підставі такого рішення Фермерським господарством "Дидинське" зареєстровано право власності на майно.

Ухвалою суду від 30.10.2023 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/1316/23 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 21.11.2023 о 10:00 год. Цією ж ухвалою залучено до участі в справі громадянина ОСОБА_1 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Під час підготовчого провадження, строк якого протокольною ухвалою від 07.12.2023 продовжено на 30 днів на підставі ч. 3 ст. 177 ГПК України, учасникам справи забезпечено можливість на реалізацію прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, зокрема, на подання заяв по суті спору.

Таким правом скористалася лише третя особа, подавши пояснення по суті спору (а.с. 34-81). Суть пояснення ОСОБА_1 зводиться до того, що нежитлові приміщення, право власності на які було зареєстровано позивачем, є складовими частинами комплексу будівель загальною площею 2341,8 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , належать на праві приватної власності ОСОБА_1 та знаходяться на земельній ділянці кадастровий номер 0520880900:04:008:0126, орендарем якої також виступає ОСОБА_1 .

За таких обставин ОСОБА_1 звернувся до Краснопільської сільської ради Гайсинського району Вінницької області із заявою, за результатами розгляду якої органом місцевого самоврядування було прийнято рішення №32 від 26.07.2023 року "Про розгляд заяви громадянина ОСОБА_1 від 19.07.2023 №433а" та вирішено рішення виконавчого комітету Краснопільської сільської ради №21 від 20.04.2023 року, яким присвоювались адреси будівлям ФГ "Дидинське", визнати таким, що прийняте незаконно та підлягає скасуванню.

02.01.2024 засобами поштового зв`язку до суду надійшло клопотання представника позивача про долучення до матеріалів справи копій відповіді Міністерства юстиції України щодо розгляду адвокатського запиту від 31.08.2023 з додатками, апеляційної скарги в справі №902/1339/23, ухвали Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2023 у справі №902/1339/23, відповіді на адвокатський запит НПУ з додатками від 06.09.2023, відповіді Краснопільської сільської ради від 14.11.2023 на підтвердження факту, що спірне рішення порушує права позивача та використовується проти Фермерського господарства "Дидинське".

03.01.2024 в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" надійшло заперечення представника третьої особи на клопотання позивача щодо долучення доказів, мотивоване тим, що позивач не навів належного правового обґрунтування необхідності залучення доказів, а подані докази не стосуються предмету доказування у справі №902/1316/23.

Виконавши завдання підготовчого провадження, судом закрито таку стадію судового процесу та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.02.2024, про що постановлено відповідну ухвалу від 04.01.2024 у протокольній формі.

На визначений час у судове засідання 06.02.2024 з`явилися представники позивача та третьої особи, повідомлений належним чином відповідач (шляхом доставки ухвали від 09.01.2024 до Електронного кабінету ЄСІТС) правом участі у судовому засіданні не скористався.

Представник позивача заявлений позов підтримав у повному обсязі з підстав та обставин викладених у позовній заяві.

Представник третьої особи підтримав викладену письмово позицію в заперечення позову, поряд з цим подав заяву про долучення до матеріалів справи світлокопії договору купівлі-продажу товару від 06.11.2006 та врахування такого доказу при постановленні рішення у справі.

Відзиву відповідача на позовну заяву до суду не надійшло.

За приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

20.04.2023 виконавчим комітетом Краснопільської сільської ради Гайсинського району Вінницької області прийнято рішення №21 "Про присвоєння поштових адрес об`єктам нерухомості", відповідно до якого:

- нежитловому приміщенню (виробничий будинок зернотік-піднавіс), що розташований в селі Гранів та належить ФГ "Дидинське", присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_2 ;

- нежитловому приміщенню (виробничий будинок вагова), що розташований в селі Гранів та належить ФГ "Дидинське", присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_2 .

09.06.2023 вищезазначені об`єкти зареєстровано на праві власності за Фермерським господарством "Дидинське" (рішення про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень №№ 68014581, 68014897 від 14.06.2023), що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав від 14.06.2023 (а.с. 8-9).

Відповідно до рішення виконавчого комітету Краснопільської сільської ради Гайсинського району Вінницької області №32 від 26.07.2023 "Про розгляд заяви громадянина ОСОБА_1 від 19.07.2023 №433а" (спірне рішення) визнано таким, що прийняте незаконно та підлягає скасуванню рішення виконавчого комітету Краснопільської сільської ради №21 від 20.04.2023.

Згідно із наказом Міністерства юстиції України №3534-5 від 04.10.2023 задоволено скаргу ОСОБА_1 від 02.08.2023, визнано прийнятими з порушенням Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та анульовано рішення від 14.06.2023 №№ 68014581, 68014897 державного реєстратора Самгородоцької сільської ради Головатюка Костянтина Володимировича.

Третьою особою до матеріалів справи надано, зокрема, копію ухвали Гайсинського районного суду Вінницької області у справі №2-785/2009 від 14.08.2009, відповідно до якої визнано мирову угоду сторін, визнано за ОСОБА_1 право приватної власності на майновий комплекс по АДРЕСА_3 , який складається із: майстерні - "А, а, а-1, а-2, а-3, а-4, а-5 площею 684,5 м2, електростанції "Д" - 62,6 м2, кузні - 162,9 м2, приміщення контори "Г" - 118,8 м2 та складу - 312,5 м2.

Відповідно до рішення Гранівської сільської ради 2 сесії 7 скликання №4 від 23.11.2015 вулицю "50-річчя Радянської влади" перейменовано на вул. "Соборна".

Як підтверджується довідкою КП "Гайсинське міжрайонне бюро технічної інвентаризації" №198-5д від 03.09.2020, за адресою: АДРЕСА_3 зареєстровано комплекс будівель за гр. ОСОБА_1 згідно мирової угоди, затвердженої ухвалою Гайсинського суду №2-785 від 14.08.2009.

Рішенням Гранівської сільської ради 45 сесії 7 скликання №5 від 07.08.2019 надано гр. ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у оренду земельної ділянки площею 1,50 га під господарськими будівлями і дворами із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення на території АДРЕСА_2 - для іншого сільськогосподарського призначення - 01.13.

Відповідний проект землеустрою щодо відведення громадянину ОСОБА_1 земельної ділянки площею 1,4800 га (кадастровий номер 0520880900:04:008:0126) в оренду для іншого сільськогосподарського призначення із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення, яка розташована в межах населеного пункту АДРЕСА_2 на території Краснопільської сільської ради Гайсинського району, Вінницької області, затверджено рішенням Краснопільської сільської ради 7 сесії 8 скликання від 16.03.2021.

Право оренди такої земельної ділянки зареєстровано за третьою особою 01.04.2021, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права індексний номер 251487614 від 07.04.2021.

З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.

Як встановлено судом, предметом позову є визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Краснопільської сільської ради. Відтак до предмету доказування у даній справі належать обставини, які вказують на те, що оскаржуване рішення прийняте всупереч положенням діючого на момент його прийняття законодавства.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч.2 ст. 19 Конституції України).

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Частиною 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

У рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009 № 7-рп/2009 у справі № 1-9/2009 за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень ч. 2 ст. 19, ст. 144 Конституції України, ст. 25, ч. 14 ст. 46, частин 1, 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

У вказаному рішенні також зазначено, що зі змісту частини другої ст. 144 Конституції України та частини десятої ст. 59 Закону вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку. Однак, як вважає Конституційний Суд України, це не позбавляє орган місцевого самоврядування права за власною ініціативою або ініціативою інших заінтересованих осіб змінити чи скасувати прийнятий ним правовий акт (у тому числі і з мотивів невідповідності Конституції чи законам України).

Конституційний Суд України зазначив, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання. Така правова позиція наведена у постанові ВС КГС у справі № 910/15058/18 від 14.01.2020.

Поряд з цим відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом ст. 3, 15, 16 ЦК України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Положеннями ст. 20 ГК України та ст. 16 ЦК України визначені способи захисту прав і законних інтересів суб`єктів господарювання.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц).

Окрім того, за висновками Великої Палати Верховного Суду судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19), а також, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (див. постанову від 05.06.2018 у справі № 338/180/17), тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц).

В даному ж випадку вбачається наявність між позивачем та третьою особою спору про право власності, однак позивач фактично намагається вирішити спір щодо користування майном через оскарження рішення органу місцевого самоврядування про скасування рішення щодо присвоєння адреси будівлям Фермерського господарства "Дидинське".

Натомість, суд приходить до переконання, що такий спосіб захисту не є ефективним та належним, оскільки не вирішує сам по собі реальний спір (про право власності), який є первинним. В межах заявленого предмету спору у справі №902/1316/23 неможливо довести чи спростувати наявність порушеного права Фермерського господарства "Дидинське", як і захистити права позивача.

Отже, позивачем обрано неефективний спосіб захисту у даному спорі, що є самостійною підставою для відмови у позові.

Більше того, у матеріалах справи відсутні докази, що на момент подачі позову у справі №902/1316/23 Фермерське господарство "Дидинське" є власником спірного майна.

Подані позивачем докази (вх. №01-34/23/24 від 02.01.2024), належність та допустимість яких заперечується третьою особою (копії відповіді Міністерства юстиції України щодо розгляду адвокатського запиту від 31.08.2023 з додатками, апеляційної скарги в справі №902/1339/23, ухвали Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2023 у справі №902/1339/23, відповіді на адвокатський запит НПУ з додатками від 06.09.2023 року, відповіді Краснопільської сільської ради від 14.11.2023) додатково вказують про наявність між Фермерським господарством "Дидинське" та громадянином ОСОБА_1 спору про право власності на майно.

Щодо поданого представником третьої особи світлокопії договору купівлі-продажу товару від 06.11.2006 та врахування такого доказу при постановленні рішення у справі (заява вх. №01-34/1306/24 від 06.02.2024), то такий документ як доказ не береться судом до уваги, позаяк взагалі не засвідчений. Так, за приписами ч. 5 ст. 91 ГПК України учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно із положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Судом кожній стороні була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т. ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Виходячи із оцінки наявних у справі доказів на предмет їх належності та допустимості, а також із дослідження кожного із них окремо та у сукупності, суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням на підставі всебічного, повного, об`єктивного з`ясування обставин справи, приходить до висновку про відмову у задоволенні позову в повному обсязі з вищенаведених підстав.

В силу приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, у зв`язку із відмовою в задоволенні позову витрати на сплату судового збору за подання позовної заяви в сумі 2684 грн залишаються за позивачем.

Керуючись ст. ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в сумі 2684 грн залишити за позивачем.

3. Згідно із приписами ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

4. Відповідно до положень ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи до Електронних кабінетів ЄСІТС.

Повне рішення складено 16 лютого 2024 р.

Суддя А.А. Тварковський

віддрук. прим.:

1 - до справи.