Ухвала

від 22.02.2024 по справі 902/1316/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у прийнятті додаткового рішення

"22" лютого 2024 р.Cправа № 902/1316/23

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю секретаря судового засідання Данелюк Х.О.,

у відсутності учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника ОСОБА_1 вих. №б/н від 07.02.2024 (вх. канцелярії суду №01-34/1389/24 від 07.02.2024) про ухвалення додаткового рішення щодо компенсації витрат третьої особи на професійну правничу допомогу, подану у справі

за позовом: Фермерського господарства "Дидинське" (вул. Партизанська, 71, с. Михайлівка, Гайсинський район, Вінницька область, 23732)

до: Краснопільської сільської ради (вул. Центральна, 10Е, с. Краснопілка, Гайсинський район, Вінницька область, 23733)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - громадянин ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

06.02.2024 Господарським судом Вінницької області прийнято рішення у справі №902/1316/23 за позовом Фермерського господарства "Дидинське" до Краснопільської сільської ради, за участю в розгляді справи громадянина ОСОБА_1 як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, про визнання протиправним та скасування рішення.

07.02.2023 в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" надійшла заява представника третьої особи (вх. канцелярії суду №01-34/1389/24) про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з Фермерського господарства "Дидинське" на користь ОСОБА_1 16108,96 грн витрат на професійну правничу допомогу з посиланням на приписи ст.ст. 221, 244 ГПК України.

Ухвалою суду від 12.02.2024 з метою з`ясування обставин поданої заяви призначено судове засідання на 22.02.2024 о 12:00 год. в порядку ст.ст. 120, 121 ГПК України.

На визначений час у судове засідання 22.02.2024 повідомлені належним чином учасники справи не з`явилися, у зв`язку з чим фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши заяву представника третьої особи про ухвалення додаткового рішення та матеріали справи, суд враховує таке.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 41 ГПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.

Приписами ст. 45 ГПК України визначено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Частиною 5 ст. 50 ГПК України визначено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог, мають процесуальні права та обов`язки, встановлені статтею 42 цього Кодексу.

В силу положень ч. 1 ст. 42 ГПК України учасники справи мають право: 1) ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; 2) подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; 3) подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; 4) ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти; 5) оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках; 6) користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

Так, однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно із положеннями ч. 13 ст. 129 ГПК України судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

Системний аналіз положень ст.ст. 41, 45, 126 та ч. 13 ст. 129 ГПК України дає підстави для висновку, що судові витрати та витрати, пов`язані з розглядом справи, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу, можуть бути покладені за результатами вирішення спору лише на сторони такого спору (позивача та відповідача). Водночас у силу приписів ч. 13 ст. 129 ГПК України судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

Отже, за результатами розгляду та вирішення справи по суті при розподілі судових витрат суди мають вирішити щодо сторони, не на користь якої ухвалено остаточне судове рішення, питання відшкодування (компенсації) іншій стороні понесених судових витрат по справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат, а відповідний механізм щодо відшкодування (компенсації) понесених судових витрат застосовується й до третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору в порядку, визначеному частиною тринадцятою статті 129 ГПК України. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18.05.2020 у справі №530/1731/16-ц та підтримана у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.10.2023 у справі №924/544/22.

За приписами ч. 2 ст. 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

Питання розподілу між сторонами судових витрат суд вирішує під час ухвалення рішення і зазначає про це в резолютивній частині (п. 5 ч. 1 ст. 237, п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України).

Водночас ч. 1 ст. 221 ГПК України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Вказана норма кореспондується з ч. 8 ст. 129 ГПК України, якою визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 221 Господарського процесуального кодексу України для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому ст. 244 цього Кодексу.

Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:

- право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 Господарського процесуального кодексу України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (постанови Верховного Суду від 07.02.2024 у справі № 904/1377/22 та від 19.07.2021 у справі №910/16803/19);

- процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (постанови Верховного Суду від 07.02.2024 у справі № 904/1377/22; від 27.01.2022 у справі №921/221/21 та від 31.05.2022 у справі №917/304/21);

- заяву щодо вирішення питання про стягнення витрат необхідно залишити без розгляду, якщо докази були надані поза межами строку, без клопотання про поновлення цього строку та обґрунтування поважності причин його пропуску (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15- ц);

- потрібно розрізняти наслідки несвоєчасного подання заяви про відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, та доказів на підтвердження їх розміру. Так, неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Водночас неподання стороною доказів у підтвердження розміру витрат, пов`язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду (постанови Верховного Суду від 07.02.2024 у справі № 904/1377/22, від 29.06.2022 у справі №161/5317/18, від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22).

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

Дослідивши пояснення третьої особи щодо позову (вх. канцелярії суду №01-34/11025/23 від 20.11.2023) як першої заяви по суті спору, судом встановлено, що всупереч приписам ч.1 ст. 124 ГПК України таке пояснення не містить попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Не дотримано Кравцем Петром Миколайовичем і граничного строку звернення із заявою про розподіл судових витрат визначеного ч. 8 ст. 129 ГПК України - до закінчення судових дебатів, оскільки відповідної заяви третьої особи у визначений строк до суду не надходило.

Враховуючи вищенаведене, відсутні правові підстави для ухвалення додаткового рішення у даній справі щодо стягнення витрат заявника на професійну правничу допомогу. При цьому за змістом ч. 5 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови в прийнятті додаткового рішення постановляється ухвала, яка підлягає оскарженню.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 221, 233, 234, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

1. У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 вих. №б/н від 07.02.2024 (вх. канцелярії суду №01-34/1389/24 від 07.02.2024) про ухвалення додаткового рішення щодо компенсації витрат третьої особи на професійну правничу допомогу - відмовити.

2. Згідно із ст. 235 ГПК України ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

3. За приписами п.19 ч.1 ст. 255 ГПК України дану ухвалу може бути оскаржено окремо від рішення суду до Північно-західного апеляційного господарського суду.

4. Відповідно до положень ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Примірник ухвали надіслати учасникам справи до Електронних кабінетів ЄСІТС.

Дата складання повного тексту ухвали 27.02.2024.

Суддя А.А. Тварковський

віддрук. прим.:

1 - до справи.