Рішення

від 13.02.2024 по справі 481/1753/23

НОВОБУЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 481/1753/23

Провадж.№ 2/481/88/2024

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.02.2024 року Новобузький районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Вжещ С.І.,

за участю секретаря Юхименко Т.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в місті Новий Буг цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Софіївської сільської ради Баштанського району Миколаївської області про визнання права власності на майно в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В:

03.10.2023 року до Новобузького районного суду Миколаївської області звернувся ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_2 , у якому просив визнати за ним ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, що розташована в Кам`янській сільській раді Баштанського (Новобузького) району Миколаївської області, кадастровий номер 4824581500:04:000:0236 площею 2,87 га, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 .

В обґрунтування заявлених вимог позивач у своєму позові зазначив, що він є сином ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно заповіту, посвідченого Березнегуватською сільською радою Новобузького району Миколаївської області від 11.04.2000 року за реєстровим № 25, його батько заповів 1/2 частку всього майна гр. ОСОБА_5 , а іншу 1/2 частку всього майна його брату ОСОБА_3 , який від своєї частки успадкованого майна відмовився на його користь. В перелік успадкованого майна після смерті заповідача увійшла земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,73 га, кадастровий номер: 4824581500:04:000:0087, що розташована в межах території Кам`янської сільської ради Баштанського (Новобузького) району Миколаївської області, яка належала ОСОБА_4 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, серії МК №2043107, виданого Новобузькою райдержадміністрацією Новобузького району Миколаївської області від 19.05.2003 року. При зверненні 13.09.2023 року до нотаріальної контори з метою отримання свідоцтва про право на спадщину за законом, йому було відмовлено, у зв`язку з тим, що помилково зазначено інформацію щодо власника земельної ділянки та загальної площі земельної ділянки кадастровий номер: 4824581500:04:000:0087, а саме, власником цілої частки земельної ділянки 2,86 га, зазначена ОСОБА_5 , яка була спадкоємцем 1/2 частки земельної ділянки та оформила свої спадкові права 27.07.2007 року. Після смерті заповідача ОСОБА_4 у 2007 році на замовлення спадкоємців ОСОБА_5 та ОСОБА_2 була розроблена технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки загальною площею 5,73 га., в результаті чого були сформовані дві земельні ділянки відповідно 2,86 га і 2,87 га, з присвоєнням кадастрових номерів: 1) 4824581500:04:000:0087 земельна ділянка площею 2,86 га; 2) 4824581500:04:000:0236 земельна ділянка площею 2,87 га, які за згодою спадкоємців були розподілені між собою слідуючим чином: ОСОБА_5 успадковує свою частку, як ділянку площею 2,86 га, а ОСОБА_2 успадковує свою частку, як ділянку площею 2,87 га. Оскільки згідно заповіту і враховуючи відмову його брата від своєї частки на спадщину, він та ОСОБА_5 успадкували по 1/2 частки земельної ділянки, добровільно її розділили та інший спадкоємець оформив свої спадкові права на свою 1/2 частку, тому він вважає, що теж має право на оформлення своєї частки спадщини.

За протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.10.2023 року матеріали справи передані до провадження судді Вжещ С.І.

Ухвалою судді від 05.10.2023 року відкрито провадження у справі та призначено в порядку загального позовного провадження до розгляду у підготовчому судовому засіданні на 23.10.2023 року о 09:30 год.

Ухвалою суду від 23.10.2023 року закрито підготовче провадження у цивільній справі та призначено її до судового розгляду по суті, суддею одноособово на 23.11.2023 року о 09:00 год в приміщенні Новобузького районного суду Миколаївської області.

Ухвалою суду від 23.11.2023 року клопотання позивача ОСОБА_2 про повернення до стадії підготовчого провадження у справі та витребування доказів, задоволено. Повернуто до розгляду справи № 481/1753/23 у підготовчому провадженні. Витребувано з Державного нотаріального архіву Миколаївської області належним чином завірену копію спадкової справи № 116/2007 після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

21.12.2023 року ухвалою суду за клопотанням позивача залучено до участі у справі співвідповідача Софіївську сільську раду Баштанського району Миколаївської області, у зв`язку з тим, що ОСОБА_5 , як спадкоємець після смерті ОСОБА_4 , яка успадкувала частину земельної ділянки після смерті батька позивача, померла.

Ухвалою суду від 22.01.2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті, суддею одноособово на 13.02.2024 року о 11:00 год.

Позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити посилаючись на обставини, зазначені у позові.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав суду заяву, в якій просив справу розглядати без його участі, позовні вимоги визнав та не заперечував проти їх задоволення.

Представник відповідача Софіївської сільської ради Баштанського району Миколаївської області сільський голова Римчук В. в судове засідання не з`явився, надіслав до суду заяву, в якій проти позовних вимог не заперечував та просив справу розглядати без участі представника відповідача.

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази у справі, суд приходе такого висновку.

Так, за Конституцією України, ст.ст. 4, 49 ЦПУ України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожній особі, як фізичній так і юридичній, а також державі гарантовано судовий захист їх інтересів.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 12-13 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення, в порядку позовного, наказного та окремого провадження, цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

Кожна особа, а у встановлених законом випадках, органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленомуЦивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України і обраний позивачем.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Як вбачається з свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Кам`янською сільською радою Новобузького району Миколаївської області від 24.10.2006 року, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 (а.с.06).

Згідно заповіту, посвідченого Березнегуватською сільською радою Новобузького району Миколаївської області від 11.04.2000 року за реєстровим № 25, ОСОБА_4 заповів 1/2 частку всього майна гр. ОСОБА_5 , а іншу 1/2 частку всього майна ОСОБА_3 (а.с.11,12).

В перелік успадкованого майна, яке залишилось після смерті ОСОБА_4 , входить земельна ділянка, площею 5,73 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах території Кам`янської сільської ради Баштанського (Новобузького) району Миколаївської області, яка належала ОСОБА_4 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, серії МК №2043107, виданого Новобузькою райдержадміністрацією Новобузького району Миколаївської області від 19.05.2003 року (а.с.10).

Судом встановлено, що 19.04.2007 року державним нотаріусом Новобузької державної нотаріальної контори Паліюк Л.М. щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 за заявою ОСОБА_5 заведено спадкову справу № 116/2007( а.с.41-142).

Із вказаної спадкової справи вбачається, що із заявою про прийняття спадщини щодо майна померлого спадкодавця у встановлений законом строк звернулась ОСОБА_5 , яка 27.07.2007 року отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом, посвідченим Березнегуватською сільською радою Новобузького району Миколаївської області і зареєстрованого в реєстрі № 25, а саме на 1/2 частку земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,73 га, розташованої в межах території Кам`янської сільської ради Баштанського (Новобузького) району Миколаївської області, яка належала ОСОБА_4 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, серії МК №2043107, виданого на підставі розпорядження Новобузької райдержадміністрації від 15.04.2003 року за № 339-р та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації Державних актів на право власності на землю за № 70 від 19.05.2003 року (а.с.132).

Спадкоємцями за заповітом на другу половину майна після смерті ОСОБА_4 є його діти: син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджено свідоцтвом про народження виданим Березнегуватською сільською радою Новобузького району Миколаївської області та свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим Кам`янською сільською радою Новобузького району Миколаївської області від 21.01.1986 року (а.с.139-142).

Відповідач ОСОБА_3 відмовився від прийняття спадщини після смерті свого батька згідно зазначеного заповіту та за законом і не заперечував проти видачі свідоцтва про право на спадщину на ім`я спадкоємців, які прийняли спадщину у встановленому законом порядку, про що свідчить його заява від 13.03.2020 року (а.с.139).

Між тим, державним нотаріусом Баштанської державної нотаріальної контори Миколаївської області в порядку виконання обов`язків державного нотаріуса Новобузької державної нотаріальної контори Миколаївської області Павловою О.В. у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку позивачу ОСОБА_2 відмовлено у зв`язку з тим, що помилково зазначено інформацію щодо власника земельної ділянки та загальної площі земельної ділянки кадастровий номер: 4824581500:04:000:0087, а саме, власником цілої частки земельної ділянки 2,86 га, зазначена ОСОБА_5 , яка була спадкоємцем 1/2 частки земельної ділянки та оформила свої спадкові права 27.07.2007 року, тоді як в примірнику державного акту (що знаходиться в матеріалах спадкової справи) на право власності на земельну ділянку площею 5,73 га кадастровий номер: 4824581500:04:000:0087, власником зазначений спадкодавець ОСОБА_4 (а.с.08).

Як вбачається з повідомлення сертифікованого інженера-землевпорядника ОСОБА_6 № 01-23/11 від 08.09.2023 року, після смерті заповідача ОСОБА_4 у 2007 році на замовлення спадкоємців ОСОБА_5 та ОСОБА_2 була розроблена технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки загальною площею 5,73 га., в результаті чого були сформовані дві земельні ділянки відповідно 2,86 га і 2,87 га, з присвоєнням кадастрових номерів: 1) 4824581500:04:000:0087 земельна ділянка площею 2,86 га; 2) 4824581500:04:000:0236 земельна ділянка площею 2,87 га, які за згодою спадкоємців були розподілені між собою слідуючим чином: ОСОБА_5 успадковує свою частку, як ділянку площею 2,86 га, а ОСОБА_2 успадковує свою частку, як ділянку площею 2,87 га (а.с.09).

На даний час, захист спадкових прав та інтересів позивача ОСОБА_2 можливий лише у судовому порядку, шляхом визнання за ним права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, що розташована в Кам`янській сільській раді Баштанскього (Новобузького) району Миколаївської області, кадастровий номер 4824581500:04:000:0236 площею 2,87 га, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 .

Статтею 1220 ЦК Українипередбачено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи та часом її відкриття є день смерті особи.

Статтею 1217 ЦК Українивизначено, що спадкування може здійснюватись за заповітом, або за законом.

Відповідно до положень ст. 1216 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини, відповідно до ст. 1218 ЦК Українивходять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 2ст.1223 ЦК Україниу разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідност. 1261 ЦК Україниу першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Як встановлено ст. 1268 ЦК Україниспадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Відповідно дост. 1225 ЦК Україниправо власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Відповідно до ст. 131 ЗК України, громадяни мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі спадкування.

Згідно положень ч.ч. 1, 3 ст.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Як слідує зі змісту п. п. 5, 10, 23постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. За відсутності умов для одержання свідоцтва про право на спадщину, або у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину спадкоємець має право пред`явити вимоги про визнання права на спадщину у судовому порядку за правилами позовного провадження.

Згідно із ст. 67 Закону України «Про нотаріат», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розгляду у позовному провадженні (п. 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. N 24-753/0/4/-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування»).

Відповідно до п.4.15. глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Відповідно до п. 37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК України власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.

Таким чином, передумовою для застосування положень ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права.

Із системного аналізу вищевикладеного слідує, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

З урахуванням вищевикладеного та того, що позивач прийняв спадщину за спадкодавцем ОСОБА_4 , однак у нього існують певні перешкоди щодо оформлення спадкових прав, тому суд, використовуючи винятковий спосіб захисту визнання права власності на спадкове майно, приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і таким, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Оскільки відповідачі визнали позов, що не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд на підставі ч.4ст. 206 ЦПК України, ухвалює рішення про задоволення позову.

Вимоги щодо відшкодування судових витрат, понесених позивачем на оплату судового збору, останній не заявляв та не наполягав, а тому суд не вирішує питання про їх розподіл між сторонами.

Керуючись ч.4 ст. 206, ст.258-259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Софіївської сільської ради Баштанського району Миколаївської області про визнання права власності на майно в порядку спадкування, задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, що розташована на території Кам`янського старостинського округу Софіївської сільської ради Баштанського району Миколаївської області, кадастровий номер 4824581500:04:000:0236 площею 2,87 га, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 .

Рішення суду може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано.

У разі неподання особами, які беруть участь у справі апеляційної скарги, рішення суду набирає законної сили.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Софіївська сільська рада Баштанського району Миколаївської області, адреса: вул. Софіївська, 24/1, с. Софіївка, Баштанського району, Миколаївської області, код ЄДРПОУ 04376788.

Повний текст рішення виготовлений 16.02.2024 року.

Суддя Вжещ С.І.