Ухвала

від 15.02.2024 по справі 925/203/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"15" лютого 2024 р. м.Черкаси справа № 925/203/24

Господарський суд Черкаської області у складі судді Г.М.Скиби, розглянувши заяву громадянки ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , в інтересах якої діє представник адвокат Чорноіваненко Денис Олександрович, м.Черкаси, вул.Хрещатик, 195, оф.315

до відповідачів: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Уманчанка", м.Одеса, вул.Дальницька, 46, код ЄДРПОУ 03377395;

2) Приватного підприємства "Кредо Умань" м.Черкаси, вул.Героїв Дніпра, 61/1, код ЄДРПОУ 43217126;

3) гр. ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1

про забезпечення позову до подання позовної заяви,

ВСТАНОВИВ:

Громадянка ОСОБА_1 письмово звернулась в Господарський суд Черкаської області із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви (вх.суду №2881/24 від 14.02.2024)

до відповідачів: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Уманчанка", м.Одеса, вул.Дальницька, 46, код ЄДРПОУ 03377395;

2) Приватного підприємства "Кредо Умань" м.Черкаси, вул.Героїв Дніпра, 61/1, код ЄДРПОУ 43217126;

3) гр. ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1

у виді заборони всім державним реєстраторам вчиняти реєстраційні дії та вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відомості про такі дії, пов`язані з відчуженням, накладенням заборони чи передання в іпотеку нерухомого майна, належного Приватному підприємству "Кредо Умань", а саме:

1- перукарні №4, 43/50 частини нежитлової будівлі площею 623,4 кв.м за адресою: АДРЕСА_3 ;

2- громадської будівлі загальною площею 174,8 кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_4 .

Заява мотивована тим, що:

- заявник отримав рішення Господарського суду Черкаської області від 20.06.2023 у справі №925/1766/21 про стягнення на свою користь вартості частки позивачки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Уманчанка" в розмірі 1765940,31 грн. Рішення набрало законної сили і з наказом про примусове стягнення боргу заявник звернувся до приватного виконавця Щербакова Ю.С.

Згідно довідки приватного виконавця Щербакова Ю.С. від 20.09.2023 у боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Уманчанка" відсутнє майно, на яке можна звернути стягнення.

Натомість станом на 09.12.2021 за відповідачем на праві власності були зареєстровані п`ять окремо розташованих об`єктів нерухомості в м.Умань.

За твердженням заявника, відповідач в січні 2022 року провів відчуження об`єктів на користь пов`язаної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредо Умань", оскільки засновником Приватного підприємства "Кредо Умань" та учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Уманчанка" є гр. ОСОБА_2 , а вирішальний вплив на рішення Товариства з обмеженою відповідальністю "Уманчанка" має гр. ОСОБА_3 теща гр. ОСОБА_2 (пов`язані особи).

Спірні договори відчуження спірних об`єктів нерухомості в м.Умань заявник вважає фраудаторними правочинами з метою ухилення відповідача від виконання рішення Господарського суду Черкаської області про стягнення боргу на користь заявника.

Послідуюче оформлення майна в іпотеку (громадська будівля та приміщення перукарні №4) заявник теж вважає фраудаторним правочином, направленим на виведення майна з-під можливого обтяження чи арешту.

З метою забезпечення майбутнього позову заявник звернувся в Господарський суд Черкаської області з відповідною заявою від 14.02.2024, але в поданій заяві в обґрунтування своїх вимог на забезпечення позову до його подання наводить мотивацію за нормами Цивільного процесуального кодексу України.

Заявник зауважив, що з метою попередження ускладнення чи унеможливлення виконання вірогідного рішення про задоволення позовних вимог, майбутній позивач змушений звернутися до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам вчинення реєстраційних дій стосовно двох об`єктів нерухомого майна. Заявник вважає, що вказане забезпечення не спричинить шкоди або збитків відповідачам, оскільки майно перебуватиме у володінні і користуванні відповідачів, а тому немає необхідності у зустрічному забезпеченні позову.

Правові норми, застосовані судом до спірних правовідносин.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у Справі "Пантелеєнко проти України" (заява №11901/02) наголошує, що засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у Справі "Доран проти Ірландії" (заява №2214/04), було зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

За змістом рішення Європейського Суду з прав людини від 17 липня 2008 року у Справі "Каіч та інші проти Хорватії" (заява №50389/99) вбачається висновок, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Порядок забезпечення позову врегульовано положеннями глави 10 розділу І Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі ст.136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з п.4 ч.1 ст.137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору.

Заява про забезпечення позову розглядається судом на підставі ч.ч.1, 2 ст.140 Господарського процесуального кодексу України не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Правовий аналіз вищенаведених норм процесуального закону дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду. Проте особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову та подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Під час вирішення питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника про необхідність вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника про забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії тощо.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.

Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві/відповідачам вчиняти певні дії.

Господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Отже, заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову, а особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов`язана довести зв`язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового акту.

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Суд, дослідивши зміст поданої до суду першої інстанції заяви про забезпечення позову та приєднаних до неї додатків, встановив, що вказана заява не містить обґрунтованих доводів реально існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, так само як і не містить документального обґрунтування, наявності фактичних обставин, які свідчать про можливість невиконання судового рішення або ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він має намір звернутися до суду, оскільки забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідачів (аналогічний висновок міститься у п.8.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Заявник не доводить оспорення вже укладених та виконаних договорів на відчуження нерухомого майна. Спір з приводу цих договорів у суді відсутній.

Пов`язаність учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Уманчанка" та Приватного підприємства "Кредо Умань" може бути предметом доказування в окремому позовному провадженні, але не на стадії забезпечення позову.

Суд звертає увагу заявника, що у відповідності з п.3 ч.2 ст.129 Конституції України та ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст.76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч.8 ст.80 Господарського процесуального кодексу України).

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановить наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

З матеріалів справи вбачається, що в обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову заявник зазначив, що з метою попередження ускладнення чи унеможливлення виконання вірогідного рішення про задоволення позовних вимог, заявник змушений звернутися в суд із заявою про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчинення реєстраційних дій стосовно двох об`єктів нерухомості (з п`яти) боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Уманчанка".

Взявши до уваги необхідність з боку заявника довести наявність достатньо обґрунтованого припущення на момент подання заяви про забезпечення позову від 14.02.2024, що невжиття таких заходів утруднить або зробить неможливим виконання рішення, суд критично оцінює доводи заявника і зауважує наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, заявником у своїй заяві у відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74, ст.136 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду усіх належних, допустимих та достатніх доказів, що б підтверджували наявність саме станом на момент розгляду заяви обставин, передбачених ст.136 Господарського процесуального кодексу України, необхідних для забезпечення позову, а саме, яким чином невжиття заходів забезпечення позову в майбутньому може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Не надано суду доказів в підтвердження наміру відповідачів не виконувати рішення суду у даній справі, не надано доказів, які б свідчили про можливе відчуження майна на користь третіх осіб та не свідчить про вчинення відповідачами будь-яких умисних дій.

В поданих документах ЄДРПОУ на Товариство з обмеженою відповідальністю "Уманчанка" не вбачається його пов`язаність з Приватним підприємством "Кредо Умань". Витягу з ЄДРПОУ на Приватне підприємство "Кредо Умань" заявник взагалі не надав. Суд не вправі самостійно збирати докази на користь заявника, оскільки це порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, адже у такому випадку суд створює процесуальні переваги для однієї зі сторін.

Суд також критично оцінює заяву стосовно забезпечення позову лише по двох об`єктах нерухомості з п`яти в м.Умань.

Дії власників Товариства з обмеженою відповідальністю "Уманчанка" по відчуженню активів товариства на користь третіх осіб не були предметом окремого спору. Заява ж про протиправне таке відчуження активів ґрунтується лише на припущеннях заявника та має доводитись в межах самостійного позовного провадження, тому наведені заявником факти не можуть бути підставою для забезпечення позову, про який просить заявник.

Усталена судова практика ґрунтується на позиції, що саме лише посилання заявника на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення прав і охоронюваних законом інтересів заявника та інших позивачів, без обґрунтування підстав для вжиття таких заходів не може бути підставою для винесення ухвали про забезпечення позову.

Суд зазначає, що враховуючи положення ч.1 ст.9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №№2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі "Трофимчук проти України" №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Враховуючи вищевикладені обставини, виходячи з вимог процесуального закону, який регулює підстави забезпечення позову та заходи забезпечення позову, зокрема, вимог статей136, 137 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні поданої заяви про забезпечення позову, оскільки вказана заява не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності забезпечення позову із врахуванням дотримання збалансованості інтересів сторін; заявником не доведено те, що невжиття визначених ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він має намір звернутися до суду. Суд одночасно враховує і те, що заявник не визначився з предметом майбутнього позову.

Фактично заявник в заяві лише посилається на потенційну можливість вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю "Уманчанка" та Приватним підприємством "Кредо Умань" дій, направлених на завдання істотних фінансових збитків інтересам заявника ОСОБА_1 , без наведення відповідного обґрунтування з посиланням на документи чи докази, що не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви про забезпечення позову.

Оцінивши доводи заявника, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 від 14.02.2024 (вх.суду №2881/24 від 14.02.2024) про забезпечення позову до задоволення не підлягає, оскільки вона є безпідставною, ґрунтується лише на припущеннях, без посилання на конкретні обставини та докази, які б свідчили про утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду без вжиття заходів до забезпечення позову.

Керуючись ст.ст.139, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 від 14.02.2024 (вх.суду №2881/24 від 14.02.2024) про вжиття заходів забезпечення позову відмовити повністю.

Ухвала суду набрала законної сили 15.02.2024. Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду в порядку та у строки, встановлені статтями 254-257 та п.17.5 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Направити цю ухвалу заявнику.

Суддя Г.М. Скиба