Ухвала

від 24.01.2024 по справі 909/1167/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

24 січня 2024 року

м. Київ

cправа № 909/1167/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульський Г. М. - головуючий, Могил С. К., Рогач Л. І.,

секретар судового засідання Лихошерст І. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфабуд»

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.08.2023 (колегія суддів у складі: Желік М. Б. - головуючий, Галушко Н. А., Орищин Г. В.) та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11.04.2023 (суддя Михайлишин В. В.), додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.09.2023

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфабуд»

до Приватного акціонерного товариства «Прикарпаттяобленерго»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Приватна виробничо-комерційна фірма «В.С.К»

про визнання недійсним та скасування рішення

за участю:

відповідача: Кузьмічова Т.В. (адвокат)

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфабуд» звернулося до суду p позовом до Приватного акціонерного товариства «Прикарпаттяобленерго», у якому просило:

- визнати недійсним та скасувати рішення комісії Акціонерного товариства «Прикарпаттяобленерго» з розгляду акта про порушення Правил користування електричною енергією від 24.03.2017 № 083240 (далі - Акт), оформлене протоколом засідання комісії від 29.09.2017 № 1 (далі - Рішення).

1.2. Позивач вважає, що відповідач здійснив розрахунок вартості недоврахованої електроенергії з порушенням вимог законодавства, у зв`язку з чим Рішення є незаконним та підлягає скасуванню.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 11.04.2023, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 30.08.2023, в позові відмовлено.

2.2. Судові рішення мотивовані тим, що позивач не спростував факт порушення Правил користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ), яке відображено в Акті, тому Рішення є законним та обґрунтованим, що виключає його скасування.

2.3. Додатковою постановою Західного апеляційного господарського суду від 13.09.2023 заяву відповідача про ухвалення додаткової постанови задоволено, стягнуто з позивача на користь відповідача 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в апеляційному провадженні.

2.4. Додаткова постанова апеляційного суду обґрунтована тим, що відповідач належними та допустимими доказами підтвердив понесення витрат на професійну правничу допомогу, розмір яких є співмірним та розумним, в той час, як позивач не подав суду заперечень щодо розміру заявлених до стягнення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

3. Короткий зміст касаційних скарг та позиція інших учасників справи

3.1. У касаційних скаргах позивач просить скасувати судові рішення та прийняти нові, якими позов задовольнити, а у задоволенні заяви відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

3.2. На обґрунтування касаційних скарг заявник послався на те, що судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Зокрема, суди залишили поза увагою допущене порушення порядку нарахування необлікованої електричної енергії, здійснене понад період, зазначений у пункті 2.6 Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженою постановою НКРЕ від 04.05.2006 № 562 у редакції від 14.01.2011, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, не врахували правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, які викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2020 у справі № 910/17955/17, у постановах Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 906/896/17, від 21.01.2019 у справі № 926/838/18, від 19.07.2018 у справі № 923/832/17, від 31.07.2018 у справі № 911/1143/16, від 11.09.2018 у справі № 923/639/17, від 23.04.2019 у справі № 906/600/18, від 12.09.2019 у справі № 918/664/18, від 05.02.2020 у справі № 914/1503/18 (щодо недопустимості здійснення нарахувань до моменту встановлення факта втручання у роботу приладів обліку); у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 905/1369/18, від 11.07.2019 у справі № 904/3918/18 (щодо необхідності встановлення конкретної особи, яка вчинила самовільне підключення і того, що ця особа є відповідальною за це); у постановах Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 908/859/19, від 06.02.2019 у справі № 522/12901/17-ц, від 19.07.2018 у справі № 923/832/17-ц (щодо обов`язковості використання акта про порушення як доказу із наданням йому відповідної правової оцінки), у постановах Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, від 28.09.2023 у справі № 686/31892/19 (щодо необхідності застосування критерію співмірності, необхідності послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру) та у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 (за відсутності клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу суд не має права з власної ініціативи вирішувати питання про зменшення таких витрат).

3.3. Також скаржник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах щодо можливості встановлення обставини встановленою відповідно до статті 102 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) за наявності інших доказів, що підтверджують доводи сторони та щодо складання актів в процесі встановлення факту самовільного підключення без присутності уповноваженого представника споживача відносно якого такий факт встановлюється. Крім того, позивач зазначає, що він та його представник не були повідомлені про дату та час розгляду заяви відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, цю заяву позивач не отримував, у зв`язку з чим був позбавлений можливості подати клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу.

3.4. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити без змін додаткову постанову суду апеляційної інстанції, посилаючись на те, що апеляційний суд у відповідності до норм матеріального та процесуального права надав належну правову оцінку поданим сторонами доказам, а доводи касаційної скарги її не спростовують.

4. Мотивувальна частина

4.1. Суди встановили, що між сторонами виникли права та обов`язки, які врегульовані договором про постачання електричної енергії для електрозабезпечення будівельних струмоприймачів № 2833-Б від 25.06.2013.

4.2. Відповідно до пункту 3.1.5 договору відповідач має право доступу до належних позивачу засобів (систем) обліку електричної енергії вимірювання потужності, контролю показників якості електричної енергії для контролю дотримання встановлених режимів споживання енергії.

4.3. 22.02.2017 Івано-Франківським РЕМ видано розпорядження на припинення № 497, згідно з яким припинено електропостачання на об`єкт позивача - будівельний майданчик по вул. Незалежності, 130 у м. Івано - Франківську в зв`язку із заборгованістю по перевищенню договірних величин на підставі попередження про припинення електропостачання від 14.02.2017 та телефонограми № 681; відключення проведено у РЩ-0,4 кВ, ТП-11 (Л-10), який знаходиться на фасаді будинку по вул. Незалежності, 148.

4.4. Суди встановили, що при перевірці інспектором філії відключеного стану позивача виявлено самовільне підключення після припинення електропостачання і надано повторно телефонограму № 693 від 03.03.2017 на від`єднання КЛ-0,4 кВ до будівельного майданчика, відключення проведено шляхом від`єднання живлячого кабелю Л-10 у РП-0,38 кВ ТП-11.

4.5. За результатами перевірки складено Акт, яким встановлено самовільне підключення до електричної мережі, електроустановок, струмоприймачів або електропроводки поза розрахунковими приладами обліку електричної енергії без порушення схеми обліку. Самовільне підключення виконано методом врізки в кабельну лінію споживача ПВКФ «B.C.К.», яка проходить по території будівельного майданчика позивача. Споживання електричної енергії струмоприймачів будівельного майданчика здійснюється при вимкненому приладу обліку позивача.

4.6. Також встановлено, що під час перевірки зафіксовано, що на електричній збірці ввідної шафи будівельного майданчика позивача наявна напруга. Струмоприймачі підключено самовільно з порушенням договору, (пункт 7.6 ПКЕЕ). Представник позивача підписати Акт відмовився, однак жодних пояснень чи зауважень до змісту акта не подав, мотиви своєї відмови від підписання акта не вказав. Акт складено в присутності представників оперативної групи Івано-Франківського відділу Головного управління Національної поліції та підписано трьома представниками відповідача, які проводили перевірку та директором ПВКФ «В.С.К.» Сербіним Р. П. В Акті зазначено, що до Акта додаються: відеоматеріали, Акт відмови від підпису. У схемі підключення електроустановки, що зазначена у Акті, чітко графічно зазначено під номером 4 точка самовільного підключення до кабелю ПВКФ «В.С.К.» із зазначенням марки провідника та його переріз.

4.7. Позивач, не погодившись із Актом, 26.04.2017 надав відповідачу заперечення на Акт з обґрунтуванням відсутності факту самовільного підключення.

4.8. 29.06.2017 відповідач провів засідання комісії по розгляду Акта, за результатами якого складено протокол № 91 та проведено розрахунок обсягу та вартості електричної енергії, необлікованої внаслідок порушення позивачем пункту 7.6 ПКЕЕ по формулі 2.7 Методики на суму 779 548, 31 грн.

4.9. 29.09.2017 відповідач на підставі Акта прийняв Рішення про виконання позивачу розрахунку недоврахованої електроенергії по Акту згідно з пунктом 2.9 Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженою постановою НКРЕ від 04.05.2006 № 562 (далі - Методика), у редакції від 14.01.2011, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, за період з 08.04.2015 по 24.03.2017, на суму 645 290, 20 грн.

4.10. Відповідач надав позивачу рахунок № 2402833-Б/5 від 29.09.2017 на оплату за недораховану електричну енергію згідно Акта на суму 645 290, 20 грн.

4.11. Позивач не погоджується з прийнятим відповідачем Рішенням, що й є причиною виникнення спору, який є предметом розгляду у цій справі.

4.12. Заслухавши представників сторін, що з`явилися у судове засідання, проаналізувавши матеріали касаційної скарги, встановлені судами попередніх інстанцій обставини, та надавши оцінку доводам, наведеним скаржником у касаційній скарзі, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з огляду на таке.

4.13. Відповідно до пункту 1.2 ПКЕЕ, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, недоврахована електрична енергія - це обсяг електричної енергії, використаний споживачем або переданий транзитом, але не врахований розрахунковими засобами обліку або врахований неправильно.

4.14. Пунктом 6.41 ПКЕЕ визначено, що у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організації порушень цих Правил або умов договору на місці виявлення порушення у присутності представника споживача оформляється акт порушень. В акті мають бути зазначені зміст виявленого порушення із посиланням на відповідні пункти цих Правил та вихідні дані, необхідні та достатні для визначення обсягу недоврахованої електричної енергії та/або суми завданих споживачем збитків. За необхідності в акті зазначаються заходи, які необхідно вжити для усунення допущених порушень.

4.15. Згідно з пунктом 6.42 ПКЕЕ на підставі акта порушень уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) під час засідань комісії з розгляду актів про порушення визначаються обсяг недоврахованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків. Рішення комісії оформляється протоколом і набирає чинності з дня вручення протоколу споживачу. Разом з протоколом споживачу надаються розрахунок величини вартості та розрахункові документи для оплати недоврахованої електричної енергії та/або збитків.

4.16. Згідно з підпунктом 5 пункту 2.1 Методики, у редакції від 14.01.2011, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, вона застосовується на підставі акта про порушення, складеного в порядку, установленому цією Методикою, з урахуванням вимог ПКЕЕ та в разі виявлення таких порушень ПКЕЕ самовільного підключення електроустановок, струмоприймачів або електропроводки до електричної мережі енергопостачальника.

4.17. Абзацом другим пунктом 2.9 Методики, у редакції від 14.01.2011, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що кількість днів у періоді, за який здійснюється перерахунок, визначається за формулою (2.6) Методики.

4.18. Відповідно до пункту 2.6 Методики, у редакції від 14.01.2011, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, для розрахунку загального обсягу самовільно спожитої електричної енергії за Д пер. береться сумарна кількість днів у періоді від дня набуття споживачем права власності на електроустановку (але не більше сумарної кількості днів у дванадцяти календарних місяцях, що передували дню виявлення порушення) до дня усунення порушення.

4.19. Звертаючись із позовом у даній справі позивач зазначав у позовній заяві, що відповідач неправомірно нарахував йому вартість недоврахованої електроенергії за період з 08.04.2015 по 24.03.2017, оскільки періодом її нарахування має бути проміжок часу, який наведений ним у позові. Однак, за твердженням заявника, вирішуючи спір по суті, суди обох інстанцій неправильно застосували до спірних правовідносин норму матеріального права, а саме пункт 2.6 Методики, у редакції від 30.01.2009, яка втратила чинність, в той час як застосуванню судами підлягав пункт 2.6 Методики, у редакції від 14.01.2011, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин та визначав період нарахування позивачу вартості необлікованої електричної енергії, який не може бути більше сумарної кількості днів у дванадцяти календарних місяцях, що передували дню виявлення порушення, тобто з 24.03.2016 по 24.03.2017, а не за період з 08.04.2015 по 24.03.2017.

4.20. У зв`язку з необхідністю перевірити відповідні доводи заявника щодо правомірності періоду, за який зроблено донарахування, та, враховуючи, що позов заявлено про визнання недійсним та скасування рішення про відповідне донарахування, перед судовою колегією постало питання також про те, чи може стверджуване позивачем порушення спричинити недійсність спірного рішення в цілому, а чи в такому випадку є підстави для перерахування судом донарахованої за змістом рішення суми у відповідності до нормативного регулювання.

4.21. Так, Велика Палата Верховного Суду у постановах від 14.01.2020 у справі № 910/17955/17 та від 05.10.2022 у справі № 906/513/18 викладала свій висновок про те, що вартість необлікованої електроенергії є платою за поставлену електричну енергію, а не оперативно-господарською санкцією чи збитками в розумінні законодавства про електроенергетику.

4.22. Водночас у справі № 910/17955/17 (як і у справі № 909/1167/17) суди першої та апеляційної інстанції задовольнили позов про скасування рішення комісії з розгляду актів про порушення в повному обсязі саме з тих підстав, що нарахування вартості недоврахованої електричної енергії було здійснено згідно з пунктом 2.9 та за формулою 2.7 Методики, а за висновком судів нарахування необхідно було здійснювати на підставі пункту 2.8 Методики та за формулою 2.11.

4.23. У цій справі Велика Палата Верховного Суду також відхилила доводи касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" про те, що суд не позбавлений можливості здійснити перерахунок вартості необлікованої електричної енергії та виправити відповідні помилки розрахунку, оскільки помилки у розрахунку вартості необлікованої електроенергії є підставою для скасування лише в частині неправильно визначеного розміру необлікованої енергії, а не для визнання недійсним рішення комісії про нарахування вартості необлікованої енергії та звільнення позивача від відповідальності за порушення ПКЕЕ та у пункті 62 постанови від 14.01.2020 у справі № 910/17955/17 вказала на таке: "Щодо звернення скаржника до норм статей 235-237 Господарського кодексу України та зазначення про право суду здійснити перерахунок вартості необлікованої електричної енергії й виправити відповідні помилки розрахунку, то Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що відповідач хибно послався на статті 235-237 Господарського кодексу України, оскільки вказані статті передбачають можливість установлення між сторонами зобов`язань оперативно-господарських санкцій та право заінтересованої сторони у зверненні до суду для скасування такої санкції".

4.24. Аналіз судової практики свідчить про те, що суди цілком буквально сприймають висновок, викладений у пункті 62 постанови від 14.01.2020 у справі № 910/17955/17, вважаючи, що у випадку оспорення рішення комісії, яким визначається вартість необлікованої електроенергії, розрахованої відповідно до акта про порушення, суд позбавлений права самостійно здійснити перерахунок вартості необлікованої електричної енергії й виправити відповідні помилки розрахунку за їх наявності, а рішення комісії слід скасувати повністю.

4.25. Наприклад, постановою від 29.04.2020 у справі № 904/3940/18 Верховний Суд скасував судові рішення, якими було визнано недійсним рішення комісії, відображене в протоколі по розгляду акта про порушення в частині нарахування суми в розмірі 20 133,72 грн за недораховану активну електричну енергію, та передав справу на новий розгляд. Вказав, зокрема, на те, що суди не навели правового обґрунтування права суду самостійно здійснити перерахунок вартості необлікованої електричної енергії й виправити відповідні помилки розрахунку відповідно до зафіксованого в акті порушення із застосуванням інших, ніж зазначені в рішенні комісії, положень Методики.

4.26. Однак такий підхід суперечить самим висновкам Великої Палати Верховного Суду щодо правової природи донарахованої рішенням комісії з розгляду актів про порушення вартості необлікованої електроенергії саме як плати за поставлену електричну енергію, а не як заходу відповідальності за допущене порушення. Адже в такому разі правовою підставою виникнення обов`язку оплатити електроенергію є юридичний факт її споживання, а не рішення комісії, яким фактично оформлюється розрахунок належної до сплати суми вартості спожитої електроенергії, яку не обліковано. Помилки, допущені при здійсненні розрахунку, не можуть призводити до висновку про відсутність в цілому підстав для оплати електроенергії, безблікове споживання якої не спростовано.

4.27. Наведене, на думку колегії суддів, є підставою для відступу від висновку (або його уточненні), викладеному у пункті 62 постанови від 14.01.2020 у справі № 910/17955/17, щодо неможливості виправлення судом вад розрахунку комісії з розгляду актів про порушення вартості необлікованої електроенергії, оскільки у зворотному випадку, будь-які порушення, допущені при розрахунку вартості необлікованої електроенергії, матимуть наслідком скасування відповідного рішення в цілому, навіть незважаючи на наявний неспростований факт порушення, що є неспівмірним та не притаманним спорам про розмір заборгованості.

4.28. Загалом вбачається, що споживач електричної енергії не позбавлений права заперечувати проти обґрунтованості розрахунку вартості необлікованої електроенергії, розрахованої відповідно до акта про порушення, у межах спору про стягнення з нього такої вартості навіть у тому випадку, коли споживач не оспорював рішення комісії з розгляду актів про порушення вартості необлікованої електроенергії в окремому судовому провадженні. Однак у випадку, коли, розглядаючи розрахунковий спір, суд приходить до висновку про недоліки у поданому позивачем розрахунку, це не має наслідком відмову у стягненні стягуваної суми в цілому.

4.29. Для прикладу, у справах за позовами органів місцевого самоврядування про стягнення безпідставно набутих коштів з користувачів земельних ділянок, які не оформили відповідні права на земельні ділянки, Велика Палата Верховного Суду притримується позиції про те, що при визначенні розміру завданих збитків, суди мають здійснювати самостійний розрахунок нормативної грошової оцінки земельної ділянки із застосуванням правильних коефіцієнтів функціонального використання (див, зокрема постанову Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20).

4.30. Відповідно до частини четвертої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.

4.31. Питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду може вирішуватися судом за власною ініціативою (частина перша статті 303 ГПК України).

4.32. Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.

4.33. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Суд повинен мати ґрунтовні підстави: його попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання.

4.34. Так, відступленням від висновку треба розуміти або повну відмову Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизацію попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (пункт 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16).

4.35. Наведені вище норми процесуального права зобов`язують колегію суддів у разі необхідності відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду, передати справу на її розгляд.

4.36. З огляду на виконання функцій із забезпечення сталості та єдності судової практики справа № 909/1167/17 підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду згідно із частиною третьою статті 302 ГПК України, оскільки колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновку Верховного Суду, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у пункті 62 постанови від 14.01.2020 у справі № 910/17955/17.

Керуючись статтями 232, 234, 240, 302 ГПК України,

УХВАЛИВ:

Справу № 909/1167/17 передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г. Мачульський

Судді С. Могил

Л. Рогач