Ухвала

від 13.02.2024 по справі 949/1615/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

13 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 949/1615/23

провадження № 61-1327ск24

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Сердюка В. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 в частині оскарження ухвали Рівненського апеляційного суду

від 27 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Соломіївської сільської ради Дубровицького району Рівненської області про відшкодування моральної шкоди, встановлення відсутності виконання подання листа за № 298/2 від 02 червня

2023 року та клопотання-позовної заяви за № 298 від 18 травня 2023 року Сарненською окружною прокуратурою до Дубровицького районного суду Рівненської області, про визнання документів недійсними, про призначення експертизи,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , Соломіївської сільської ради Дубровицького району Рівненської області, у якому просив:

- визнати недійсною довіреність за № 60 від 31 березня 2004 року Соломіївської сільської ради Дубровицького району Рівненської області;

- зобов`язати ОСОБА_3 перерахувати протягом місячного терміну моральні збитки в сумі 178 933,00 грн, судовий збір у розмірі 2 684,00 грн та суму коштів

за послуги експертизи достовірності підпису на довіреності за № 60 від 31 березня 2004 року Соломіївської сільської ради Дубровицького району Рівненської області;

- зобов`язати Соломіївську сільську раду Дубровицького району Рівненської області перерахувати протягом місячного терміну моральні збитки в сумі 178 933,00 грн, судовий збір у розмірі 2 684,00 грн та суму коштів за послуги експертизи достовірності підпису на довіреності за № 60 від 31 березня 2004 року Соломіївської сільської ради Дубровицького району Рівненської області.

Ухвалою Дубровицького районного суду Рівненської області від 21 серпня

2023 року залишено без руху позовну заяву ОСОБА_1 та надано позивачу строк для усунення недоліків, оскільки вказана позовна заява не відповідала вимогам пунктів 2, 3, 5, 6, 7, 8, 9, 10 частини третьої статті 175 ЦПК України

та частинам 3, 4 статті 177 ЦПК України.

Ухвалою Дубровицького районного суду Рівненської області від 04 жовтня

2023 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та разом з доданими до неї документами повернуто позивачеві.

Не погодившись із ухвалою Дубровицького районного суду Рівненської області

від 04 жовтня 2023 року, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 27 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дубровицького районного суду Рівненської області від 04 жовтня 2023 року залишено без руху та надано заявнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги, зокрема запропоновано ОСОБА_1 звернутися до апеляційного суду із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням підстав для його поновлення.

Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 27 грудня 2023 року відмовлено ОСОБА_1 у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою

на ухвалу Дубровицького районного суду Рівненської області від 04 жовтня

2023 року.

20 січня 2024 року ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку звернулися до Верховного Суду із касаційної скаргою на ухвалу Дубровицького районного суду Рівненської області від 04 жовтня 2023 року

та ухвалу Рівненського апеляційного суду від 27 грудня 2023 року у вказаній справі.

Ухвалою Верховного Суду від 12 лютого 2023 року відмовлено у відкритті провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 в частині оскарження ухвали Дубровицького районного суду Рівненської області від 04 жовтня 2023 року на підставі пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України.

Касаційна скарга ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 в частині оскарження ухвали Рівненського апеляційного суду від 27 грудня 2023 року

не може бути прийнята касаційним судом, виходячи з такого.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи,

а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення,

про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення

або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову

у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами,

про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення

за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення

від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України визначено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

За загальним правилом, скаржник повинен чітко зазначити спосіб захисту, якого він вимагає, та яке право він вважає порушеним, невизнаним чи оспорюваним, чітко вказати ким порушені його права та в чому полягає порушення.

Зазначення скаржником підстав для касаційного оскарження є обов`язковою умовою щодо оформлення касаційної скарги, яка необхідна для подальшого вирішення питання про відкриття касаційного провадження та для подальшого розгляду касаційної скарги.

Отже, заявнику необхідно надати уточнену касаційну скаргу та її копії відповідно

до кількості інших учасників справи, у якій зазначити підстави касаційного оскарження, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Керуючись 185, 389, 392, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 в частині оскарження ухвали Рівненського апеляційного суду від 27 грудня 2023 року залишити без руху.

Надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В. В. Сердюк