Постанова

від 12.02.2024 по справі 367/3111/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М.

№ 22-ц/824/3458/2024

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 367/3111/23

12 лютого 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Борисової О.В.

- Левенця Б.Б.

при секретарі - Смолко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 11 жовтня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Одарюка М.П., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу культури, національностей та релігій Ірпінської міської ради про поновлення на роботі і оплату за час вимушеного прогулу,-

в с т а н о в и в:

07 травня 2023 рокуОСОБА_1 звернувся до Ірпінського міського суду Київської області з позовом до Відділу культури, національностей та релігій Ірпінської міської ради Київської області про поновлення на роботі і оплату за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначав, що з 28 травня 1987 року він працював на посаді директора Ірпінського історико - краєзнавчого музею. 23.03.2023 року він отримав повідомлення за підписом начальника Відділу культури, національностей та релігій Ірпінської міської ради Антонюк Є. про те, що у зв`язку встановленням численних фактів систематичного порушення ним, як директором музею, Інструкції з організації обліку музейних предметів, Положення про Музейний фонд України, виявленням не облікованих та пошкоджених музейних експонатів на підставі пунктів 7, 11, 20, 21 контракту з керівником комунального закладу культури від 29 липня 2016 року, п. 16 ст. 21-5 Закону України «Про культуру», п. 22 Положення про порядок укладення контрактів при прийнятті на роботу, зазначений контракт з ним припиняється з 07.04.2023 року .

З таким рішенням начальника Відділу культури, національностей та релігій Ірпінської міської ради Антонюк Є. він не погодився та надав заперечення щодо незаконності дій начальника відділу. Незважаючи на це, наказом начальника Відділу культури, національностей та релігій Ірпінської міської ради Антонюк Є. № 45-к від 07.04.2023 року його ( ОСОБА_1 ) було звільнено з займаної ним посади директораІрпінського історико - краєзнавчого музею.

Вважає вказаний наказ незаконним, оскільки законних підстав для дострокового розірвання укладеного з ним контрактувід 29.07.2016року не існувало, так як додатковою угодою № 4 до вказаного контракту від 27 липня 2021 року строк його дії подовжено до 29 липня 2026 року. Наполягає на тому, що він сумлінно виконував свої обов`язки та ніяких численних, систематичних фактів порушення ним Інструкції з організації обліку музейних предметів, Положення про Музейний фонд України, як вказано в повідомленні та наказі про звільнення, він, як керівник музею, не вчиняв.

У зв`язку з чим, просив суд першої інстанції поновити його на посаді директора Ірпінського історико - краєзнавчого музею та стягнути з Відділу культури, національностей та релігії Ірпінської міської ради на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07.04.2023 року по день його поновлення на роботі.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 11 жовтня 2023 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Відділу культури, національностей та релігій Ірпінської міської ради про поновлення на роботі і оплату за час вимушеного прогулу відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, 16 листопада 2023 року позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення Ірпінського міського суду Київської області від 11 жовтня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Відділу культури, національностей та релігій Ірпінської міської ради про поновлення на роботі і оплату за час вимушеного прогулу.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що він ( ОСОБА_1 ) працював на посаді директора Ірпінського історико-краєзнавчого музею Ірпінської міської ради з 28.05.1987 року. У 2008 році його було звільнено із займаної посади на підставі п. 2 ч.1 ст. 40 КЗпП України, однак, рішенням Ірпінського міського суду Київської області його було поновлено на роботі. Через декілька місяців його знову було звільнено з посади директора музею за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, але за рішенням суду його знову було поновлено на вказаній посаді.

Протягом останніх кількох років роботи на вказаній посаді його нагороджували грамотами міської та обласної ради за сумлінне виконання обов`язків. Проте, було призначено нового заступника начальника Відділу культури Ірпінської міської ради, який почав шукати шляхи для звільнення його з займаної ним посади.

23.09.2022 року музей оглянула комісія, яка склала два акти та висновок, у яких було зазначено, що він, як директор музею,і головний зберігач фондів Ірпінського історико-краєзнавчого музею ОСОБА_2 не відповідають займаним посадам. У січні 2023 року була скликана друга комісія. 31.01.2023 року начальник Відділу культури, національностей та релігій Ірпінської міської ради Євгенія Антонюк надала йому місячний термін для усунення всіх недоліків, виявлених попередньою комісіє, однак, як виявилося, 30.01.2023 року вона ж видала наказ про проведення інвентаризації музею, що унеможливило виконання ( усунення) ним виявлених попередньою комісією недоліків та порушень.

23.03.2023 року йому було надано повідомлення, підписане начальником Відділу культури Євгенією Антонюк, про те, що у зв`язку з численними виявленими порушеннями Інструкції з організації обліку музейних документів, Положення про Музейний фонд України, виявленням не облікованих та пошкоджених музейних експонатів на підставі пунктів 7,11, 20, 21 контракту з керівником комунального закладу культури від 29 липня 2016 року, п. 16 ст. 21-5 Закону України «Про культуру», п. 22 Положення про порядок укладення контрактів при прийнятті на роботу, зазначений контракт з позивачем припиняється з 07.04.2023 року. З таким рішенням керівника Відділу культури він категорично не погодився, вважав його незаконним та надав заперечення щодо незаконності дій начальника відділу. Незважаючи на це, наказом Відділу культури, національностей та релігій Ірпінської міської ради № 45-к від 07.04.2023 року його було звільнено з посади директора Історико-краєзнавчого музею Ірпінської міської ради на підставі п.8 ч.1 ст. 36 КЗпП України. Вважає, що вказаний наказ про його звільнення є незаконним, оскільки законних підстав для дострокового розірвання укладеного з ним контракту не існувало, так як згідно додаткової угоди № 4 до вказаного контракту від 27 липня 2021 року він діє до 29 липня 2026 року.

Вважає, що протягом років він сумлінно виконував свої обов`язки директора музею та ніяких численних систематичних фактів порушення ним Інструкції з організації обліку музейних предметів, Положення про Музейний фонд України, як вказано в повідомленні та наказі про звільнення, він, як керівник, не допускав та не здійснював.

Зазначає, що судом не взято до уваги той факт, що запровадження відповідачем інвентаризації в музеї 30.01.2023 року унеможливило усунення ним тих порушень, які були вказані у акті комісії. Також судом першої інстанції не було взято до уваги його доводи про те, що ним розвивалася робота музею, були написані три книги і сотні статей з історії Ірпінського краю, які були представлені, як експонати.

Зазначає також, що відповідно до останнього діючого наказу про надання інформації керівниками структурних підрозділів Відділу культури, національностей та релігій Ірпінської міської ради від 05.01.2023 року № 10/о йому не ставилися плани щодо роботи музею (аналогічні накази видавалися щорічно). Проте, іноді в усній формі ставилися завдання щомісяця і щотижня провести той чи інший захід (наприклад, до Дня Конституції або до Дня Перемоги), незважаючи на те, що значна частина постійної експозиції музею присвячена історії Ірпінського краю часів другої світової війни. Очевидно сподівалися, що він не проведе потрібні заходи і це буде приводом до його звільнення. Проте, він проводив виставки з фондів музею. Більшу частину його робочого часу займала підготовка і проведення щотижневих заходів. Таким чином, на інші напрямки роботи залишалося менше часу.

Зазначає, що безпосереднє проведення таких заходів і екскурсій укладеним з ним контрактом не передбачено. Проте, за результатами перевірки комісія звинуватила його в тому, що в експозиційних залах музею розміщені «картини і мольберти», що не пов`язані з основною експозицією. Тобто, його було звинувачено в тому, що він виконував накази начальника Відділу культури, національностей та релігій Ірпінської міської ради, який завантажив його невластивою для директора музею роботою. Проте, суд першої інстанції не дослідив та не прийняв до уваги вказані факти.

Повторно вказує на те, що затвердження наказом від 30.01.2023 року проведення інвентаризації в музеї унеможливило усунення ним порушень, виявлених попередньою комісією відповідача, з якими він погодився, оскільки комісія вже обстежувала умови та належний стан музею.

Щодо виявленого пошкодження картин, то зазначає, що службового розслідування з цього приводу не проводилося. Вказує, що в музеї працює директор і головний зберігач фондів, який займається фондами. Він просив відповідача надати посадові обов`язки працівників музею, але Відділ культури, національностей та релігій Ірпінської міської ради таких документів не надав, а суд його клопотання про витребування таких доказів відхилив. Проте, за відсутності вказаних доказів неможливо встановити, де вина директора музею, а де вина головного зберігача фондів музею.

Також зазначає, що згідно Положення про Відділ культури, національностей та релігій Ірпінської міської ради до обов`язків Відділу належить створення умов для «комплектування та оновлення фондів музеїв» (п.п. 2.2.1). Згідно цього ж Положення начальник відділу «створює умови для працівників відділу» (п.п. 4.3.7). Проте, відповідачем таких умов створено не було. Директор музею не має кабінету, робоче місце головного зберігача фондів у експозиційному залі, двері двох із трьох фондосховищ відчиняються у спільний із Управлінням Пенсійного фонду коридор, по якому періодично ходять відвідувачі Пенсійного фонду. Про це він доповідав начальнику Відділу культури, національностей та релігій Ірпінської міської ради, зокрема, надав «Стратегічний план розвитку Ірпінського історико-краєзнавчого музею» (вхідний №989/01-08 від 17.11.2014 року), який суд першої інстанції проігнорував.

Зазначає, що після відсторонення його від виконання своїх обов`язків, розпочалася повільна ліквідація музею. 28 лютого 2023 року відбулося засідання фондово-закупівельної комісії Історико-краєзнавчого музею, яка ухвалила «повернути предмети музейного значення власникам та запропонувати іншим музейним установам прийняти музейні предмети до своїх фондів». Зокрема, зайвими виявилися паперові гроші царського та радянського періоду, які перебувають на обліку (порядкові номери в інвентаризаційному опису - 188-201). У своєму виступі в судових дебатах у суді першої інстанції, текст якого просив долучити до справи, він проаналізував документи комісій, які судом першої інстанції також не було враховано.

Також, вказує, що представник відповідача був призначений за корупційною схемою, оскільки оплата по договору про надання правничої допомоги становить 20 тисяч гривень з бюджетних коштів Відділу культури, національностей та релігій Ірпінської міської ради. У виданій представнику відповідача довіреності йому прямо заборонено приймати об`єктивні рішення, як стороні по справі, оскільки представник не мав права і повноважень на повну або часткову відмову від позовних вимог, або повне чи часткове визнання позову, укладання мирної угоди. Тобто, представник відповідача був неповноправним учасником судового процесу, а тому суд першої інстанції мав викликати в судові засідання начальника Відділу культури, національностей та релігій Ірпінської міської ради.

Судом першої інстанції, також не прийнято до уваги фото докази щодо проведення у музеї виставки художника Владислава Задворського. Суд не дослідив дані докази та не прийняв до уваги вказаний факт. Таким чином, вважає, що судом не в повному обсязі досліджено усі матеріали справи та докази, винесено рішення без дослідження доказів та аргументів, які мають важливе значення для справи.

Передбачені трудовим контрактом та законодавством підстави для його розірвання є безумовними лише за умови, що такі підстави насправді існували. Вважає, що законних підстав для дострокового розірвання укладеного з ним контракту не існувало і його було звільнено з посади директора музею незаконно.

У поданому до апеляційного суду відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Відділ культури, національностей та релігій Ірпінської міської ради Київської області просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Зазначає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалене судом з дотриманням норм процесуального права, судом вірно застосовані до вказаних правовідносин норми матеріального права. Висновки суду грунтуються на досліджених доказах, яким суд надав вірну правову оцінку. В апеляційній скарзі позивача відсутні, визначені ст. 376 ЦПК України, підстави для скасування рішення суду першої інстанції. Позивач не надав суду належних та допустимих доказів на спростування висновків комісії щодо допущених ним порушень вимог Інструкції з організації обліку музейних документів, Положення про Музейний фонд України, виявленням не облікованих та пошкоджених музейних експонатів на підставі пунктів 7,11, 20, 21 контракту з керівником комунального закладу культури від 29 липня 2016 року, п. 16 ст. 21-5 Закону України «Про культуру».

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 повністю підтримав доводи своєї апеляційної скарни та просив її задовольнити.

Представник відповідача Відділ культури, національностей та релігій Ірпінської міської ради Київської області адвокат Циганенко Віталій Юрійович в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги позивач заперечував, посилаючись на їх безпідставність. Просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга позивача ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що за результатами конкурсу та на підставі наказу № 113 від 29.07.2016 року Відділу культури, національностей та релігії Ірпінської міської ради Київської області ОСОБА_1 призначено на посаду директора Ірпінського історико - краєзнавчого музею на умовах укладеного з ним контракту від 29.07.2016 року, на термін з 29.07.2016 року по 29.07.2021 року .

До обов`язків керівника згідно вказаного вище контракту входило зокрема: дотримуватись положень чинного законодавства України; дотримуватись визначених нормативно - правовими актами фінансових та бюджетних правових норм; здійснювати контроль за збереженням майна; ощадливим і раціональним використанням матеріальних цінностей; виконувати вимоги, надані органом управління закладу культури в межах своєї компетенції (п. 2 контракту).

Пунктом 10 контракту встановлено, що керівник має право, зокрема: самостійно приймати управлінські рішення в межах своєї компетенції.

Згідно з пунктом 11 контракту Орган управління закладу культури має право, зокрема: здійснювати у межах своїх повноважень контроль за виконанням керівником умов цього контракту; вимагати від керівника достроковий звіт про його дії, якщо останній допустив невиконання (неналежне виконання) своїх обов`язків щодо управління закладом культури та розпорядження його майном; проводити перевірки діяльності закладу культури з питань, що відносяться до його компетенції, запитувати інформацію від керівника щодо окремих напрямків діяльності закладу культури; звільнити керівника у разі закінчення контракту; достроково за ініціативою керівника, а також у випадках, передбачених чинним законодавством та цим контрактом.

У випадку невиконання чи неналежного виконання обов`язків, передбачених цим контрактом, сторони несуть відповідальність згідно з законодавством та цим контрактом (пункт 16 контракту).

Пунктом 20 контракту передбачено, що цей контракт припиняється після закінчення терміну дії контракту; за згодою сторін; з ініціативи органу управління закладу культури до закінчення терміну дії контракту у випадках, передбачених статтями 40 і 41 Кодексу законів про працю України; інших підстав, передбачених законодавством та цим контрактом.

У разі систематичного невиконання керівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього цим контрактом, контракт може бути розірваний з ініціативи органу управління закладу культури або уповноваженого ним органу (абз. 1 п. 21 контракту).

Згідно додаткової угоди № 4 від 27 липня 2021 року до контракту з керівником комунального закладу культури від 29 липня 2016 року пункт 25 контракту викладено в наступній редакції: «Цей контракт діє з 29 липня 2016 року по 29 липня 2026 року». Додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання обома сторонами, оформлена у двох примірниках, які мають однакову юридичну силу, та є невід`ємною частиною контракту від 26 липня 2016 року.

Наказом № 106 від 27 липня 2021 року Відділу культури національностей та релігії Ірпінської міської ради Київської області продовжено ОСОБА_1 , директору Ірпінського історико - краєзнавчого музею Ірпінської міської ради, строк дії контракту від 29 липня 2016 року до 29 липня 2026 року, із збереженням умов, на новий строк.

Наказом № 47/о від 21.09.2022 року Відділу культури, національностей та релігії Ірпінської міської ради «Про перевірку роботи Ірпінського історико - краєзнавчого музею Ірпінської міської ради» створено та затверджено комісію щодо діяльності роботи Ірпінського Історико - краєзнавчого музею Ірпінської міської ради та наказано комісії в період з 23 вересня по 07 жовтня 2023 року провести: обстеження стану експозиційних і фондових приміщень Історико - краєзнавчого музею Ірпінської міської ради, визначення цінності наявних музейних експонатів, перевірку належного ведення фондово-облікової документації та за результатами перевірки оформити належну документацію. З вказаним наказом позивач був ознайомлений під підпис.

Актом № 1 обстеження стану експозиційних та фондових приміщень Історико - краєзнавчого музею Ірпінської міської ради від 07.10.2022 року встановлено, що експозиційні та фондові приміщення Історико - краєзнавчого музею Ірпінської міської ради перебувають в незадовільному стані. Зберігання експонатів та музейних предметів в експозиційних та фондових приміщеннях музею не відповідає вимогам п.1, 2, 3 розділу ІІ Інструкції з організації обліку музейних предметів, затвердженої наказом Міністерства культури України № 580 від 21.07.2016 року .

Із акту № 2 перевірки ведення фондово-облікової документації Історико - краєзнавчого музею Ірпінської міської ради від 07.10.2022 року вбачається, що фондово - облікова документація Історико -краєзнавчого музею Ірпінської міської ради ведеться незадовільно. Ведення фондово-облікової документації, стан фондосховищ, зберігання експонатів у фондосховищах Історико - краєзнавчого музею Ірпінської міської ради не відповідає Закону України «Про музеї та музейну справу» і вимогам діючої Інструкції з організації обліку музейних предметів, затвердженої наказом Міністерства культури України № 580 від 21.07.2016 року.

Згідно Висновку комісії щодо діяльності роботи Історико - краєзнавчого музею Ірпінської міської ради та його працівників, що відповідають за експозиційну та фондову роботу, від 07.10.2022 року, експозиційні та фондові приміщення Історико-краєзнавчого музею Ірпінської міської ради перебувають в незадовільному стані. Зберігання експонатів та музейних предметів в експозиційних та фондових приміщеннях музею не відповідає вимогам діючої Інструкції з організації обліку музейних предметів, затверджена наказом Міністерства культури України № 580 від 21.07.2016. Фондово-облікова документація Історико-краєзнавчого музею Ірпінської міської ради ведеться незадовільно. Ведення фондово-облікової документації, стан фондосховищ, зберігання експонатів у фондосховищах Історико-краєзнавчого музею Ірпінської міської ради не відповідає вимогам діючої Інструкції з організації обліку музейних предметів, затвердженої наказом Міністерства культури України № 580 від 21.07.2016 року.

Серед музейних предметів Історико-краєзнавчого музею Ірпінської міської ради є твори, які мають велику історико-культурну цінність: археологія періоду Київської Русі та Гетьманщини, етнографія, іконопис, роботи художників.

Діяльність директора Історико-краєзнавчого музею Ірпінської міської ради Анатолія ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про музеї та музейну справу», Інструкції з організації обліку музейних предметів, затвердженої наказом Міністерства культури України № 580 від 21.07.2016 (зокрема п. І, II, VII) та головного зберігача фондів Історико-краєзнавчого музею Ірпінської міської ради ОСОБА_2 відповідно до Посадової Інструкції, Закону України «Про музеї та музейну справу», Інструкції з організації обліку музейних предметів, затвердженої наказом Міністерства культури України № 580 від 21.07.2016 р. (п. І, II, III, IV, V, VI, VII) по своїм професійним якостям не відповідають займаним посадам. Комісія рекомендує в терміновому порядку провести звірення наявності музейних предметів Історико-краєзнавчого музею Ірпінської міської ради.

З висновками комісії ОСОБА_1 ознайомлений під підпис.

Наказом № 52/о від 07.10.2023 року Відділу культури, національностей та релігії Ірпінської міської ради «Про усунення недоліків роботи Ірпінського історико краєзнавчого музею Ірпінської міської ради» директору Історико - краєзнавчого музею Ірпінської міської ради ОСОБА_1 та головному зберігачу фондів історико - краєзнавчого музею Ірпінської міської ради ОСОБА_2 надано термін до 23 січня 2023 року для усунення недоліків стану експозиційних та фондових приміщень і ведення фондово-облікової документації Історико -краєзнавчого музею Ірпінської міської ради, згідно акту обстеження стану експозицій та фондових приміщень Історико - краєзнавчого музею Ірпінської міської ради від 07.10.2022 року, акту № 2 перевірки ведення фондово-облікової документації Історико - краєзнавчого музею Ірпінської міської ради від 07.10.2022 року, Висновку комісії щодо діяльності роботи Історико - краєзнавчого музею Ірпінської міської ради та його працівників, що відповідають за експозиційну та фондову діяльність від 07.10.2022 року.

З вказаним наказом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ознайомлені під підпис 12.10.2022 року.

Наказом № 12/о від 25.01.2023 року Відділу культури, національностей та релігії Ірпінської міської ради «Про комісію по перевірці усунення недоліків роботи Ірпінського історико - краєзнавчого музею Ірпінської міської ради» було створено комісію та призначено проведення перевірки усунення недоліків експозиційних і фондових приміщень, ведення фондово-облікової документації Історико-краєзнавчого музею Ірпінської міської ради на 27 січня 2023 року.

З вказаним наказом позивач був ознайомлений 26 січня 2023 року під підпис.

Із акту перевірки усунення недоліків роботи Історико-краєзнавчого музею Ірпінської міської ради від 27.01.2023 року вбачається, що експозиційні та фондові приміщення Історико-краєзнавчого музею Ірпінської міської ради перебувають в незадовільному стані. Зберігання експонатів та музейних предметів в експозиційних та фондових приміщеннях музею не відповідає вимогам діючої Інструкції з організації обліку музейних предметів, затвердженої наказом Міністерства Культури України № 580 від 21.07.2016 року. Фондово-облікова документація Історико-краєзнавчого музею Ірпінської міської ради ведеться незадовільно. Ведення фондово-облікової документації, стан фондосховищ, зберігання експонатів у фондосховищах Історико-краєзнавчого музею Ірпінської міської ради не відповідає Закону України «Про музеї та музейну справу» і вимогам діючої Інструкції з організації обліку музейних предметів, затвердженої Наказом Міністерства культури України №580 від 21.07.2016 року.

Позивач був ознайомлений з актом 27 січня 2023 року під підпис та вказав «не відповідає дійсності».

Висновком комісії з перевірки усунення недоліків роботи Історико - краєзнавчого музею Ірпінської міської ради від 27.01.2023 встановлено, що недоліки в роботі музею, вказані в Акті обстеження стану експозиційних та фондових приміщень Історико-краєзнавчого музею Ірпінської міської ради № 1 від 07.10.2022 року, Акті перевірки ведення фондово-облікової документації Історико-краєзнавчого музею Ірпінської міської ради № 2 від 07.10.2022 року, усунуто в частині прибирання вітрин та павутиння в залах і фондосховищах, частково експозиційні площі звільненні від зайвих предметів (прибрані мольберти і картини). Всі інші недоліки, зазначені у Акті обстеження стану експозиційних та фондових приміщень Історико -краєзнавчого музею Ірпінської міської ради № 1 від 07.10.2022 року, Акті перевірки ведення фондово-облікової документації Історико-краєзнавчого музею Ірпінської міської ради № 2 від 07.10.2022 року, не усунені.

Експозиційні та фондові приміщення Історико-краєзнавчого музею Ірпінської ради перебувають в незадовільному стані. Зберігання експонатів та музейних предметів в експозиційних та фондових приміщеннях музею не відповідає вимогам діючої Інструкції з організації обліку музейних предметів, затвердженої наказом Міністерства культури України № 580 від 21.07.2016 року. Фондово-облікова документація Історико-краєзнавчого музею Ірпінської міської ведеться незадовільно. Ведення фондово-облікової документації, стан фондосховищ, експонатів у фондосховищах Історико-краєзнавчого музею Ірпінської міської ради не відповідає вимогам діючої Інструкції з організації обліку музейних предметів, затвердженої наказом Міністерства культури України № 580 від 21.07.2016 року.

Комісія вважає за необхідне: в терміновому порядку провести звіряння наявності музейних предметів Історико-краєзнавчого музею Ірпінської міської ради та усунути порушення. Усунути грубі порушенні у веденні облікової документації.

Позивач ознайомлений з актом комісії 27 січня 2023 року під підпис та вказав «не відповідає дійсності».

Наказом № 14/о від 30.01.2023 року Відділом культури, національностей та релігій Ірпінської міської ради наказано ОСОБА_1 до 31.01.2023 року включно надати пояснення про причини невиконання наказу начальнику Відділу культури, національностей та релігій Ірпінської міської ради від 07.10.2022 року № 52/о «Про усунення недоліків роботи Ірпінського історико-краєзнавчого музею Ірпінської міської ради».

З наказом позивач ознайомлений під підпис 30.01.2023 року.

Із доповідної записки ОСОБА_1 від 31.01.2023 року за № 10 зокрема вбачається, що в міру можливостей дотримується належних умов безпечного зберігання музейних предметів, розробляється топографічний опис на місця зберігання та розробляється чіткий поділ фондосховищ на тематичні колекції, приведення книг музейних надходжень до належного вигляду, це дуже копітка та дорога робота, оскільки книга № 1 потребує реставрації, книга № 2 потребує прошивки і зміцнення корінця, виконується розділення музейних предметів основного та науково - допоміжного фонду на окремі групи.

Наказом № 15 від 31.01.2023 року Відділу культури, національностей та релігій Ірпінської міської ради ОСОБА_1 оголошено догану за неналежне виконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором. З вказаним наказом позивач ознайомлений під підпис 31.01.2023 року та вказав, що «у висновку перевірки не все вірно».

Вказана догана позивачем не оскаржувалась.

Наказом № 15/о від 30.01.2023 Відділу культури, національностей та релігій Ірпінської міської ради призначено інвентаризацію Історико-краєзнавчого музею Ірпінської міської ради. З даним наказом позивач був ознайомлений під підпис 30.01.2023 року.

Наказом 18/о від 06.02.2023 року Відділу культури, національностей та релігій термін дії призначеної інвентаризації Історико-краєзнавчого музею Ірпінської міської ради продовжено до 10 лютого 2023 року.

Актом інвентаризаційної комісії про виявлення порушень під час проведення інвентаризації Історико-краєзнавчого музею Ірпінської міської ради від 13.02.2023 року встановлено: не виявлених музейних предметів (недостача) - 7 шт на суму 390 грн; не виявлених матеріальних активів (недостача) - 1 шт. на суму 1108 грн; пошкоджених музейних предметів - 15 шт; пошкоджених матеріальних активів - 3 шт.; предмети, що не взяті на облік (лишки) - 365 шт (не оцінено), предмети, що підлягають списанню - 50 шт на суму 4770 грн. З вказаним актом позивач ознайомлений під підпис.

Листом Відділу культури, національностей та релігій Ірпінської міської ради Київської області від 22.03.2023 року № 01-09/85 ОСОБА_1 повідомлено, що у зв`язку з виявленням численних систематичних фактів порушення Інструкції з організації обліку музейних предметів, затвердженої наказом Міністерства культури України № 580 від 21.0.2016 року та Положення про Музейний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1147 від 20 липня 2000 року (неналежне ведення фондово-облікової документації, неналежне утримання фондосховищ неналежне зберігання експонатів у фондосховищах), виявленням необлікованих та пошкоджених музейних експонатів, відповідно до п. 4 Положення про Музейний фонд України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1147 від 20 липня 2000 року, пункту 6 poзділу 1 глави ІІ «Інструкції з організації обліку музейних предметів», затвердженої наказом Міністерства культури України № 580 від 21.07.2016 року, на підставі пунктів 7, 11, 20, 21 Контракту з керівником комунального закладу культури від 29 липня 2016 року, пункту 16 статті 21-5 Закону України «Про культуру», пункту 22 Положення про порядок укладення контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, зазначений контракт з позивачем припиняється з 07.04.2023 року.

А відтак, позивачу необхідно з`явитися до Відділу культури, національностей та релігій Ірпінської міської ради 07.04.2023 для отримання трудової книжки за копії наказу про звільнення.

Наказом Відділу культури, національностей та релігій Ірпінської міської ради Київської області № 45 від 07.04.2023 року ОСОБА_1 звільнено 07.04.2023 року з займаної посади у зв`язку з систематичним невиконанням керівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього контрактом, п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України. З наказом позивач ознайомлений 07.04.2023 року під розписку з зазначенням «не згодний».

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Відділу культури, національностей та релігій Ірпінської міської ради Київської області про поновлення на роботі і оплату за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції вказав на те, що винесена догана позивачу за неналежне виконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором не була визнана незаконною та не скасована.

Позивач не надав доказів того, що ним було виправлено недоліки в роботі музею або доказів неможливості здійснення заходів стосовно приведення приміщення музею, його експонатів до належного стану, у судовому засіданні позивач визнав, що частина недоліків, вказаних в актах перевірки ведення фондово-облікової документації, відповідає дійсності. Позивач не надав доказів звернення до відповідача із доповідними записками, заявами про неможливість виконання ним в належний спосіб своїх обов`язків, як директора музею, в період до початку проведення перевірок діяльності музею.

За таких обставин суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 , як директор Ірпінського історико - краєзнавчого музею, не забезпечив належне виконання покладених на нього обов`язків щодо здійснення контролю за збереженням майна, ощадливим та раціональним використанням матеріальних цінностей, що призвело до того, що експозиційні та фондові приміщення Ірпінського історико - краєзнавчого музею перебувають в незадовільному стані, фондово-облікова документація ведеться незадовільно, діяльність директора музею є такою, що не відповідає займаній посаді, чим допустив порушення умов контракту, як особливої форми трудового договору, яке є порушенням обов`язків, передбачених контрактом, та самостійною підставою розірвання контракту згідно з абзацом другим пункту 21 контракту.

За наведених обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку, що звільнення позивача відбулося за наявності умов, визначених сторонами в контракті для його розірвання, проведене з дотриманням вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Суд апеляційної інстанції в повній мірі погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення Ірпінського міського суду Київської області від 11 жовтня 2023 року відповідає.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Частинами першою та третьої статті 21 КЗпП України визначено, що трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органу чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації чи уповноважений ним орган зобов`язується виплачувати працівнику заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі достроково, можуть встановлюватися угодою сторін.

Враховуючи особливості зазначеної форми трудового договору, спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навичок, закон надав право сторонам при укладенні контракту самим установлювати їхні права, обов`язки та відповідальність, зокрема як передбачену нормами КЗпП України, так і підвищену відповідальність керівника та додаткові підстави розірвання трудового договору.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є, зокрема, підстави, передбачені контрактом.

Вирішуючи позови про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 8 статті 36 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що на підставі цієї норми припиняється трудовий договір за наявності умов, визначених сторонами в контракті для його розірвання.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 квітня 2021 року в справі 757/62834/19-ц (провадження № 61-10812св20) зазначено, що «вирішуючи позови про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 8 частини першої статті 36 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що на підставі цієї норми припиняється трудовий договір при наявності умов, визначених сторонами в контракті для його розірвання. [...] Порушення хоча б одного з пунктів контракту є підставою для його дострокового розірвання».

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 лютого 2021 року в справі № 753/17776/19 (провадження № 14-163цс20) зроблено висновок, що вирішуючи справу про поновлення на роботі, суд повинен перевірити правові підстави звільнення і дотримання встановленої трудовим законодавством процедури припинення трудового договору, у тому числі встановити, чи уповноважений орган прийняв рішення про дострокове припинення трудових правовідносин.

Оскільки контракт, як особлива форма трудового договору, за погодженням сторін врегульовує умови трудової діяльності працівника, при вирішенні зазначених питань підлягають урахуванню положення контракту, так як саме на таких умовах працівник погодився вступити у трудові правовідносини.

Виходячи з особливостей зазначеної форми трудового договору, спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навичок, закон надав право сторонам при укладенні контракту самим установлювати їхні права, обов`язки та відповідальність, зокрема, як передбачену нормами КЗпП України, так і підвищену відповідальність керівника та додаткові підстави розірвання трудового договору.

Укладаючи контракт, позивач погодився з його умовами, в тому числі, з підвищеною відповідальністю за порушення його умов. Порушення хоча б одного з пунктів контракту є підставою для його дострокового розірвання.

Таку позицію підтримав і Конституційний Суд України, який у своєму рішенні від 09 липня 1998 року у справі щодо офіційного тлумачення частини третьої статті 21 КЗпП України зазначив, що незважаючи на ці та інші застереження, що містяться в Кодексі законів про працю та інших актах трудового законодавства і спрямовані на захист прав громадян під час укладання ними трудових договорів у формі контрактів, сторонами в контракті можуть передбачатися невигідні для працівника умови: зокрема, це, як правило, тимчасовий характер трудових відносин, підвищена відповідальність працівника, додаткові підстави розірвання договору тощо.

За умовами контракту від 29.07.2016 року ОСОБА_1 зобов`язався, зокрема, але не виключно: здійснювати контроль за збереженням майна; ощадливим і раціональним використанням матеріальних цінностей; виконувати вимоги, надані органом управління закладу культури в межах своєї компетенції (п. 2 контракту).

У випадку невиконання чи неналежного виконання обов`язків, передбачених цим контрактом, сторони несуть відповідальність згідно з законодавством та цим контрактом (пункт 16 контракту).

У разі систематичного невиконання керівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього цим контрактом, контракт може бути розірваний з ініціативи органу управління закладу культури або уповноваженого ним органу (абз. 1 п. 21 контракту).

Отже, умовами контракту сторони погодили підстави його розірвання. Укладаючи контракт, позивач погодився з такими його умовами, у тому числі з підвищеною відповідальністю за порушення його умов.

Судом встановлено, що наказом № 52/о від 07.10.2022 Відділу культури, національностей та релігії Ірпінської міської ради «Про усунення недоліків роботи Ірпінського історико краєзнавчого музею Ірпінської міської ради», директору Історико - краєзнавчого музею Ірпінської міської ради ОСОБА_1 було надано строк до 23 січня 2023 року для усунення недоліків стану експозиційних та фондових приміщень і ведення фондово-облікової документації Історико - краєзнавчого музею Ірпінської міської ради.

Тобто, в позивача було понад три місяці для усунення недоліків роботи Ірпінського історико-краєзнавчого музею Ірпінської міської ради, допущених ним під час виконання своїх безпосередніх обов`язків, як директора музею. Проте, у вказаний строк ОСОБА_1 недоліки в роботі Ірпінського історико-краєзнавчого музею Ірпінської міської ради, визначені в актах №1 та №2 від 07.10.2022 року - не усунув.

Вказані обставини позивачем не заперечувалися у суді першої інстанції і зазначено безпосередньо в тексті апеляційній скарзі.

За неналежне виконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором, наказом Відділу культури, національностей та релігій Ірпінської міської ради Київської області № 15 від 31.01.2023 року ОСОБА_1 оголошено догану, яка є чинною та в судовому порядку позивачем не оскаржена.

В період з 31.01.2023 року (день застосування дисциплінарного стягнення) до 07.04.2023 року ( день видачі наказу про звільнення) ОСОБА_1 також не приступив до усунення недоліків роботи Ірпінського історико-краєзнавчого музею Ірпінської міської ради. Докази зворотного матеріали справи не містять.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 452/970/17 (провадження № 14-157 цс 19) дійшла висновку про те, що складовими дисциплінарного проступку, що характеризують його об`єктивну та суб`єктивну сторони, є: дії (бездіяльність) працівника; невиконання або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між його діями (бездіяльністю) та невиконанням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків. Недоведеність роботодавцем наявності будь-якої з цих складових виключає наявність дисциплінарного проступку.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частинами першою-другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

Повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини даної справи, надавши належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які містяться в матеріалах справи та звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи даний спір, колегія суддів приходить до висновку, що у даній справі встановлено факт невиконання позивачем, як директором музею, своїх обов`язків, встановлених контрактом, що підтверджено наданими суду належними та допустимими доказами, а тому у Відділу культури, національностей та релігій Ірпінської міської ради виникло право на звільнення ОСОБА_1 з вказаної посади на підставі пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України.

Зважаючи на вказані вище правові норми та встановлені обставини справи, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав у роботодавця для звільнення позивача за пунктом 8 частини першої статті 36 КЗпП України, оскільки останнім не надано належних доказів на спростування наданих відповідачем доказів того, що внаслідок дій позивача допущено недоліки в роботі Ірпінського історико-краєзнавчого музею Ірпінської міської ради, які позивачем у строки, встановлені роботодавцем, не усунуто.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не надано жодної правової оцінки тому факту, що Відділом культури, національностей та релігій Ірпінської міської ради не виконано свої обов`язки, визначені Положення про Відділ культури, національностей та релігій Ірпінської міської ради, а саме: не створено позивачу належних умов праці, так як директор музею не має кабінету, робоче місце головного зберігача фондів знаходиться у експозиційному залі, двері двох із трьох фондосховищ відчиняються у спільний із Управлінням Пенсійного фонду коридор, по якому періодично ходять відвідувачі Пенсійного фонду, колегія суддів відхиляє, з огляду на таке.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваний прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Верховний Суд зауважує, що у цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Спосіб захисту цивільного права чи інтересу - це дії, які спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Спосіб захисту цивільного права чи інтересу має бути доступним та ефективним.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту.

Схожий за змістом висновок зроблений в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц зазначено, що кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (статті 15, 16 ЦК України). Цивільне право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003). При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2019 року у справі № 826/7380/15, провадження № 11-778апп18).

Звернувшись до суду з позовом доВідділу культури, національностей та релігій Ірпінської міської ради, позивач самостійно обрав спосіб захисту свого права чи інтересу, а саме: шляхом поновлення на роботі і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Поряд з цим, предметом вказаного позову не є питання законності/незаконності дій Відділу культури, національностей та релігій Ірпінської міської ради щодо виконання/невиконання Положення про Відділ культури, національностей та релігій Ірпінської міської ради в частині забезпечення позивача та головного зберігача фондів кабінетами, розміщення дверей фондосховищ. Будь-яких позовних вимог щодо вказаного питання прохальна частина позовної заяви не містить.

А відтак, у суду відсутні правові підстави надавати правову оцінку обставинам щодо яких позивачем не заявлено жодних позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що призначення відповідачем проведення у музеї інвентаризації наказом від 30.01.2023 року унеможливило здійснення ним усунення порушень, викладених у акті комісії від 07.10.2022 року, з якими він погодився, правильності висновків суду першої інстанції не спростовують з огляду на те, що позивачу про недоліки його роботи, як директора Ірпінського історико-краєзнавчого музею, відповідачем було повідомлено у жовтні 2022 року та надано строк на їх усунення до 23 січня 2023 року. Проте, у строк понад три місяці, позивач вказані недоліки не усунув. А відтак, інвентаризація, яка розпочалася 3.01.2023 року, жодним чином не могла перешкодити позивачу усунути допущені недоліки своєї роботи в період з жовтня 2022 року по січень 2023 року.

Крім того, колегія суддів звертає увагу позивача на п.2 його трудового контракту, згідно якого ОСОБА_1 зобов`язався, зокрема, але не виключно здійснювати контроль за збереженням майна; ощадливим і раціональним використанням матеріальних цінностей; виконувати вимоги, надані органом управління закладу культури в межах своєї компетенції. Тобто, на виконання вимог контракту, позивач постійно мав виконувати ті обов`язки, про недоліки у виконанні яких зазначено у висновках комісії.

Доводи апеляційної скарги про те, що представник відповідача був неповноправним учасником судового процесу в суді першої інстанції з огляду на обмеження його прав у довіреності, а тому суд першої інстанції мав викликати в судові засідання начальника Відділу культури, національностей та релігій Ірпінської міської ради, чого не зробив, є необґрунтованими, з огляду на таке.

Представництво за своєю природою - це організаційне правовідношення, змістом якого є повноваження однієї особи (представника) діяти від імені, в інтересах іншої особи, яке виникає з договору, закону, акта органу публічної влади. Крім того, представництвом є діяльність представника, спрямована на реалізацію наданих йому повноважень. Змістом відносин представництва є повноваження, без яких останнє не може існувати. Як повноваження розуміють систему двох суб`єктивних прав представника, одне з яких є абсолютним, інше - відносним. Абсолютне право представника містить у собі можливість вчинення певних дій від імені та в інтересах особи, а відносне право полягає у тому, що представник вправі розраховувати на те, що всі юридичні наслідки, створені його діями, виникнуть лише для особи, яку він представляє, а не для самого представника.

Визначення довіреності міститься у частині третій статті 244 ЦК України, за якою довіреність - це письмовий документ, що видається довірителем представнику для засвідчення його повноважень перед третіми особами в процесі здійснення представництва.

Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Згідно з частиною третьою статті 58 ЦПК України юридична особа, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи, зокрема, довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами (частина третя статті 59 КАС).

Частиною третьою статті 62 ЦПК України встановлено, що довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (кваліфікованим електронним підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.

Статтею 64 ЦПК України визначено, що представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки.

Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері.

З аналізу наведених норм ЦПК України вбачається, що представник, через якого у відповідності до статті 58 ЦПК України має право здійснювати свою участь сторона - є самостійним учасником процесу, який по суті наділений такими ж повноваженнями, як і особа, яку він представляє, саме тому довіритель у спеціально виданій йому довіреності визначає для представника обсяг повноважень, які останній має право здійснювати для представництва у будь-якому органі від імені довірителя. До того ж довіритель має право обмежити чи розширити коло повноважень представника та надати йому право на вчинення окремих процесуальних дій, які належать до спеціальних прав сторони.

Тобто, єдиною підставою для підтвердження у представника обсягу повноважень, наданих йому довірителем, є належним чином оформлена від імені довірителя довіреність із спеціальним визначенням кола повноважень, які має здійснювати представник від імені довірителя.

З урахуванням наведеного, Відділ культури, національностей та релігій Ірпінської міської ради вправі у виданій ним довіреності обмежити коло повноважень свого представника на власний розсуд, а відтак правові підстави вважати, що представник відповідача був неповноправним учасником судового процесу, з огляду на обмеження його прав у довіреності, відсутні.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта по суті спору та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Таким чином, доводи, викладені позивачем ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що Ірпінського міського суду Київської області від 11 жовтня 2023 року ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 .

Згідно з частиною 13 статті 141, підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишено без задоволення, а судове рішення без змін, тому розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 11 жовтня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 16 лютого 2024 року.

Головуючий Судді: