Рішення

від 15.02.2024 по справі 140/17864/23

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2024 року ЛуцькСправа № 140/17864/23

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Волдінера Ф.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом дочірнього підприємства «Ексіма Плюс» до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Ексіма Плюс» (далі ДП «Ексіма Плюс») звернулося з адміністративним позовом до Волинської митниці, в якому просить суд:

1) визнати протиправними та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товару №UA205140/2023/000027/2 від 25.01.2023;

2) визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205140/2023/000154.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25.01.2023 Волинською митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000027/2 та визначено вартість товарів за резервним методом та видана картка відмова №UA205140/2023/000154 в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Позивач не погоджується із вказаним рішенням та карткою відмови, оскільки надані декларантом документи є достатніми для визначення митної вартості товару за ціною договору та в повній мірі підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару; в рішенні про коригування митної вартості товарів митним органом не було наведено належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Ухвалою суду від 17.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити. В обґрунтування цієї позиції вказав, що по МД №23UA205140005112U4 від 23.01.2023 року відбулось автоматичне спрацювання профілів ризику АСАУР за кодами 105-2, 202-1, 911-1.

Класифікатор митних формальностей, що можуть бути визначені за результатами застосування системи управління ризиками затверджений наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 року №1011. При цьому одним із основних профілів ризику був: - 105-2 «Контроль правильності визначення митної вартості товарів», де у повідомленні зазначалося: «Необхідно перевірити достовірність складових митної вартості товарів, а саме додаткові нарахування до ціни угоди. Відповідно до умов поставки, до ціни угоди не включені витрати на транспортування та/або навантаження. При цьому відповідні витрати не включені до митної вартості (не зазначені у ДМВ). Перевірити повноту декларування складових митної вартості.

Необхідно перевірити достовірність декларування витрат на транспортування. Сума транспортних витрат нижча порівняно з мінімальними витратами на кілограм товару по аналогічних країні відправлення, виду транспорту та умовах поставки при попередніх митних оформленнях».

Вказує, що під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару встановлено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, а саме:

- згідно п.3 зовнішньоекономічного контракту від 10.01.2022 №1 передбачено, що умови поставки та терміни оплати за товар обумовлюються в додаткових угодах, оплата за товар проводиться згідно узгоджених цін. У специфікації від 18.01.2023 №1 до контракту від 10.01.2022 № 1 відсутній товар, поданий до митного оформлення (CH 691 0.10мм). Також у вказаній специфікації не зазначено інформації щодо розрахунків за товар.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності.

Згідно з п.п 1.1 контракту від 10.01.2022 №1, продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та сплатити продукцію, іменовану далі Товар, у номенклатурі, кількості та за цінами, зазначеними у Додаткових угодах, які є невід`ємними частинами цього контракту.

Зауважує, що позивачем до позовної заяви додається специфікація від 18.01.2023 №1 з іншим змістом, ніж та, яка була наявна у митного органу. Вона не підписана сторонами та не містить відповідних печаток. Специфікація, яка подавалася декларантом при митному оформленні, додається відповідачем до відзиву.

Також у вказаній специфікації не зазначено інформації щодо розрахунків за товар. При цьому різні умови оплати товару впливають на перелік документів, які мають надаватися для підтвердження заявленої митної вартості товарів. Так, згідно п.4 ч.2 ст.53 МК України, якщо рахунок сплачено, що відповідає умовам передоплати за товар, то для здійснення митного контролю та митного оформлення мають надаватися банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Крім того, зазначає, що договір (контракт) про перевезення не наданий до митного оформлення, що не дає можливості перевірити достовірність заявлених транспортних витрат.

Так, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Згідно з ч.2 ст.52 МК України саме декларант зобов`язаний подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості товарів, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Тому у зв`язку із наявністю вищезазначених розбіжностей в поданих до митного оформлення документах, а також у зв`язку з спрацюванням ризиків АСУР, у відповідності до вимог наказу Державної митної служби України від 01.07.2021 №476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України», ст. ст. 53, 54 Митного кодексу України декларанту запропоновано надати в 10-денний термін наступні документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

6) транспортні (перевізні) документи;

7) копію декларації країни відправлення;

8) висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.

Відповідно до ч.6 ст. 53 МКУ, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відтак, зазначає, що на вимогу митного органу декларантом надані наступні додаткові документи: Декларант надав банківську виписку за період з 01.01.2022 по 2.01.2023 про перерахування коштів по контракту, однак її неможливо ідентифікувати щодо суми розрахунків конкретної партії товару.

Надана довідка-заявка на перевезення вантажу від 16.01.2023, укладена між ДП «Ексіма Плюс» (замовник) та ФОП « ОСОБА_1 » (експедитор). Однак, в транспортному документі CMR б/н від 18.01.2023 відмітка штампу перевізника «LIMITED «EURO LAINS». Вказує, що дану розбіжність не пояснено.

Доповнення №2 від 18.01.2023 до контракту від 10.01.2022 №1, в якому інформація про товар відмінна від відомостей заявлених в специфікації від 18.01.2023 №1. Також, відповідно п.2 контракту від 10.01.2022 № 1 «ціна товару встановлюється в євро за одиницю товару і вказується в додаткових угодах на кожну поставку». Тоді як відповідно до п.3 вказаного контракту розрахунок за товар проводиться в доларах США. Додаткова угода, як це передбачено контрактом, не надана.

Лист ДП «Ексіма Плюс» б/н про надання додаткових документів (перелік). Інформаційний лист ДП «Ексіма Плюс» №01/230 від 23.01.2023 носить довідковий характер.

Виробник товару Chaanxi Longstar New Material Technology Co, Ltd. Китай, відправник ERBIS SP.J. PIOTR SLOCINSKI, EWA BAK, Польща. Інформація щодо можливого зменшення ціни на сировину не обґрунтована конкретними даними. Відсутні відомості про те коли був виготовлений товар та яка його собівартість, не з`ясовано, як формувалась ціна з врахування прибутку відправника.

Лист б/н від 18.01.2023 (названий як прайс-лист) відправника ERBIS інформація про вартість двох конкретних найменувань плівок, надана виключно ДП «Ексіма Плюс». Вказаний лист має інформативний характер та не може бути прийнятним в розумінні прайс-листа виробника для широкого кола осіб.

Таким чином, декларант не надав додаткових документів, які б підтвердили митну вартість. Листом №1/23 від 24.01.2023 декларант повідомив про прийняття рішення на основі наданих документів, без врахування термінів передбачених ч.3 ст.53 Митного кодексу України.

З наведених підстав відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою суду від 09.08.2023 відмовлено в задоволенні клопотання Волинської митниці про розгляд справи в судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних мотивів та підстав.

10.01.2022 між ДП «Ексіма Плюс» (покупець) та «ERBIS» Sp. Jawna Piotr SlocinskiEva Bak, Козеглови, Польща (продавець) укладено контракт №1, відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та сплатити продукцію, іменовану далі товар, у номенклатурі, кількості та за цінами, зазначеними у Додаткових угодах, які є невід`ємними частинами цього Контракту. Ціна товару встановлюється у євро за одиницю товару та вказується у додаткових угодах до цього контракту на кожну поставку. Оплата товару, що постачається за цим контрактом, здійснюється у доларах США.

23.01.2023 для митного оформлення в режимі імпорту ввезеного на територію України товару: «Полімерні матеріали: Плівка з полівінілхлориду, не пориста, не пластифікована, не багатошарова за структурою, не сполучена з іншими матеріалами, гнучка, намотана на картонні котушки в асортименті : Розміром 380x380x380мм та завтовшки не більш як 1мм. СН 691 0.10 мм - 15 000 кг. СН 3330 0.10мм - 6500 кг. Призначена для власного виготовлення синтетичних ялинок та гірлянд, за ціною 2,05 доларів США за 1 кг загальною вартістю 44 075,00 доларів США», декларант позивача подав до Волинської митниці МД №23UA205140005112U4.

До митної декларації додано: рахунок №l/MAD/01/2023 від 18.01.2023; міжнародну автотранспортну накладну (CMR) від 18.01.2023; сертифікат про походження товару №PL/MF/AT 0057376 від 18.01.2023; специфікація товару до рахунку - фактури №l/MAD/01/2023 від 18.01.2023 року; довідку транспортних витрат №38 від 20.01.2023; контракт №1 від 10.01.2022; специфікацію № 1 від 18.01.2023 до нього; експортну митну декларацію №MRN23PL331020NS5MQIZ9 від 18.01.2023; та інші документи.

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митним органом в електронному повідомленні декларанту запропоновано подати такі документи: висновки про вартісні та якісні характеристики оцінюваного товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару; документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

На електронне повідомлення митниці декларант позивача додатково надав банківську виписку за період з 01.01.2022 по 02.01.2023, у якій містилась інформація про перерахування коштів по контракту за попередні поставки товару; договір-заявку на перевезення вантажу від 16.01.2023, укладений між ДП «Ексіма Плюс» (замовник) та ФОП « ОСОБА_1 » (Експедитор); доповнення № 2 від 18.01.2023 до Контракту від 10.01.2022 № 1; лист продавця товару від 18.01.2023 року із цінами на продукцію; інформаційну довідку від 23.01.2023 року із поясненнями щодо формування ціни товару; супровідний лист із поясненнями від 24.01.2023 року.

25.01.2023 Волинською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000027/2 та сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2023/000154.

У гр. 33 Рішення митний орган навів додаткові заперечення проти додатково наданих декларантом документів та відомостей, а також вказав, що у зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 26 (ст.60 МКУ) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта митну вартість товару визначено за резервним методом згідно зі ст. 64 МКУ на підставі цінової інформації, наявної у митного органу товар 1 на рівні 2,55 доларів США/кг за МД № UA205140/2022/083642 від 21.11.2022.

Митне оформлення товару для випуску у вільний обіг із застосуванням гарантійних зобов`язань відбувалось на підставі МД №23UA205140005806U7 від 25.01.2023 та долучених до неї документів.

У відповідності до частини восьмої статті 55 МК України, протягом 80 днів з дня випуску товарів Позивач був вправі надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

Заявою від 14.04.2023 №14-04/23 позивач надав додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: копії свідоцтв про реєстрацію ТЗ № НОМЕР_1 та № СХК 620416; завірену копію платіжної інструкції № 25 від 25.01.2023 року; роздруківку електронного повідомлення продавця товару з цінами на продукцію; завірену копію висновку Львівської ТПП №19-09/345 від 11.04.2023, яким було підтверджено закупівельну вартість товару.

Листом від 24.04.2023 №7.3-15/4558 відповідач відмовив у визнані заявленої Позивачем митної вартості товару.

Позивач, не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товару, звернувся до суду із цим позовом.

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як визначено частиною п`ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.

У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).

Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту)).

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У розглядуваному випадку спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України декларант не надав усіх додаткових документів витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.

Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).

У розумінні частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.

Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із МД документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Так, декларант позивача подав наступні документи: рахунок №l/MAD/01/2023 від 18.01.2023; міжнародну автотранспортну накладну (CMR) від 18.01.2023; сертифікат про походження товару №PL/MF/AT 0057376 від 18.01.2023; специфікація товару до рахунку - фактури №l/MAD/01/2023 від 18.01.2023 року; довідку транспортних витрат №38 від 20.01.2023; контракт №1 від 10.01.2022; специфікацію № 1 від 18.01.2023 до нього; експортну митну декларацію №MRN23PL331020NS5MQIZ9 від 18.01.2023; та інші документи.

Крім того, надано банківську виписку за період з 01.01.2022 по 02.01.2023, у якій містилась інформація про перерахування коштів по контракту за попередні поставки товару; договір-заявку на перевезення вантажу від 16.01.2023, укладений між ДП «Ексіма Плюс» (замовник) та ФОП « ОСОБА_1 » (Експедитор); доповнення № 2 від 18.01.2023 до Контракту від 10.01.2022 № 1; лист продавця товару від 18.01.2023 року із цінами на продукцію; інформаційну довідку від 23.01.2023 року із поясненнями щодо формування ціни товару; супровідний лист із поясненнями від 24.01.2023 року, а також копії свідоцтв про реєстрацію ТЗ № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 ; завірену копію платіжної інструкції № 25 від 25.01.2023 року; роздруківку електронного повідомлення продавця товару з цінами на продукцію; завірену копію висновку Львівської ТПП №19-09/345 від 11.04.2023, яким було підтверджено закупівельну вартість товару.

На думку суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню.

Пунктом 6 частини другої статті 53 МК України передбачено, що декларант має обов`язок подати документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару).

Щодо відсутності у Контракті умов оплати та поставки товару. Подання специфікації, у якій відсутні дані щодо строків оплати товару та відсутність у ній частини товару, що був предметом імпорту.

Так, під час контролю правильності визначення декларантом митної вартості товару за основним методом відповідач зазначив, що згідно з п. 3 зовнішньоекономічного контракту від 10.01.2022 №1 передбачено, що умови поставки та терміни оплати за товар обумовлюються в додаткових угодах, оплата за товар проводиться згідно узгоджених цін.

У специфікації від 18.01.2023 №1 до контракту від 10.01.2022 № 1 відсутній товар, поданий до митного оформлення (. Також у вказаній специфікації не зазначено інформації щодо розрахунків за товар.

Однак, позивач у заяві від 14.04.2023 року звертав увагу ідповідача, що йому було помилково надано специфікацію № 1, за якою поставка товару не здійснювалась взагалі, оскільки вона була переукладена шляхом підписання Доповнення № 2 від 18.01.2023 року до Контракту № 1 від 10.01.2023, яке й було додатково надане митному органу під час митного оформлення товару.

При цьому, вказане доповнення містило у собі строки оплати товару - 14 днів з моменту поставки товару та базис поставки - EXW Польща Козеглови.

У відповідь на вказаний документ Відповідач зауважив, що у Доповненні № 2 інформація про товар відмінна від відомостей заявлених в специфікації №1 від 18.01.2023 №1.

Оскільки сторонами специфікація № 1 була переукладена шляхом підписання Доповнення № 2, у якому було уточнено точний асортимент та кількість товару, а також строки його оплати.

Оскільки, відомості у Доповненні №2 щодо кількості та асортименту товару повністю відповідають фактично ввезеному товару, то будь-яких зауважень до такого документу не може бути та у листі відповідача від 24.04.2023 року висловлено й не було.

Твердження відповідача щодо того, що відповідно до п. 2 Контракту від 10.01.2022 № 1 «ціна товару встановлюється в євро за одиницю товару і вказується в додаткових угодах на кожну поставку». Тоді як відповідно до п. 3 вказаного контракту розрахунок за товар проводиться в доларах СПІД. Додаткова угода, як це передбачено контрактом, не надана., однак висновок митного органу про ненадання додаткової угоди є неправомірним, оскільки у гр. 30 спірного рішення митниця сама констатує факт надання Доповнення №2 до Контракту, у якому ціна товару була узгоджена у доларах США.

Разом з тим, у п. 3.1. Контракту також вказано, що оплата за товар здійснюється у доларах США.

Відтак, у відповідача були відсутні підстави для витребування інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару, оскільки такі були надані декларантом позивача при митному оформленні імпортованого товару.

Також відповідач під час контролю правильності визначення возивачем митної вартості товару за основним методом зазначив, що договір (контракт) про перевезення не наданий до митного оформлення, що не дає можливості перевірити достовірність заявлених транспортних витрат.

У зв`язку із цим митний орган витребував у декларанта надання транспортних (перевізних) документів.

Верховний суд у Постанові від 31.05.2019 року у справі № 804/16553/14 зауважив, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

До митного оформлення товару бозивачем було надано довідку про транспортні витрати від 20.01.2023, з якої можна було встановити маршрут та понесені позивачем витрати.

З урахуванням наведеного відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості самого товару та вони містять достатньо відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Суд також не може погодитися із діями відповідача стосовно витребування додаткових документів, оскільки відповідачем не вказано та не обґрунтовано, які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.

Суд зазначає, що вимога про надання додаткових документів, перелік яких визначено у частинах третій-четвертій статті 53 МК України та про надання яких вказано у повідомленні декларанту може мати місце лише тоді, коли документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.

Однак за обставин цієї справи відповідач не довів наявність таких розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем), а сумніви відповідача ґрунтуються виключно на його необґрунтованих припущеннях, а не на достовірних відомостях.

З урахуванням наведеного висновок у спірному рішенні про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019 у справі №826/2313/16, від 13.06.2019 у справі №820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

При вирішенні спору суд враховує, що застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

За змістом пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17.

Між тим у спірному рішенні митний орган лише вказав номер та дату митної декларації, на основі якої було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим. На думку суду, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

За усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10.06.2021 у справі №815/6854/17, від 14.07.2020 у справі №809/1734/16) навіть наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

На думку суду, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення у даному випадку не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару, і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Також суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 08 жовтня 2019 року у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, доки протилежне не буде доведено контролюючим органом.

Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивач під час митного оформлення надав відповідачу усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінювані товари та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору, водночас відповідач не довів наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товарів, не встановлено, а тому оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів і картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При вирішенні даної справи суд враховує позицію ЄСПЛ, сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Тому з огляду на приписи частини другої статті 77 КАС України рішення у спорі належить прийняти на користь позивача, а не суб`єкта владних повноважень. Оскільки рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000027/2 від 25.01.2023 та картка відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2023/000154 не ґрунтується на нормах чинного законодавства, тому його слід визнати протиправним та скасувати.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 5368,00 грн, сплачений згідно з платіжною інструкцією від 19.06.2023 №1194.

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Митного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товару №UA205140/2023/000027/2 від 25 січня 2023 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2023/000154.

Стягнути на користь дочірнього підприємства «Ексіма Плюс» за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці судові витрати у розмірі 5 368 (п`ять тисяч триста шістдесят вісім) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Дочірнє підприємство «Ексіма Плюс» (45603, Волинська область, Луцький район, село Струмівка, вулиця Старицького, 84, ідентифікаційний код юридичної особи 35954365).

Відповідач: Волинська митниця (44350, Волинська область, село Римачі, вулиця Призалізнична, 13, ідентифікаційний код юридичної особи 43958385).

Суддя Ф.А. Волдінер