Постанова

від 09.10.2024 по справі 140/17864/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/17864/23 пров. № А/857/6696/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Носа С. П.,

суддів Кухтея Р. В., Шевчук С. М.;

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року у справі № 140/17864/23 (головуючий суддя Волдінер Ф. А., м. Луцьк, повний текст судового рішення складено 15.02.2024) за позовом Дочірнього підприємства «Ексіма Плюс» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, картки відмови,-

ВСТАНОВИВ:

29 червня 2023 року Волинським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву Дочірнього підприємства «Ексіма Плюс» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товару №UA205140/2023/000027/2 від 25.01.2023; визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205140/2023/000154.

В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що 25.01.2023 Волинською митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000027/2 та визначено вартість товарів за резервним методом та видана картка відмова №UA205140/2023/000154 в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Позивач не погоджувався із вказаним рішенням та карткою відмови, оскільки надані декларантом документи є достатніми для визначення митної вартості товару за ціною договору та в повній мірі підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару; в рішенні про коригування митної вартості товарів митним органом не було наведено належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товару №UA205140/2023/000027/2 від 25 січня 2023 року. Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2023/000154. Стягнуто на користь дочірнього підприємства «Ексіма Плюс» за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці судові витрати у розмірі 5 368 гривень.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідачем - Волинською митницею, подано апеляційну скаргу, в якій висловлено прохання скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що по МД №23UA205140005112U4 від 23.01.2023 року відбулось автоматичне спрацювання профілів ризику АСАУР «Контроль правильності визначення митної вартості товарів», де у повідомленні зазначалося: «Необхідно перевірити достовірність складових митної вартості товарів, а саме додаткові нарахування до ціни угоди. Відповідно до умов поставки, до ціни угоди не включені витрати на транспортування та/або навантаження. При цьому відповідні витрати не включені до митної вартості (не зазначені у ДМВ). Перевірити повноту декларування складових митної вартості. Необхідно перевірити достовірність декларування витрат на транспортування. Сума транспортних витрат нижча порівняно з мінімальними витратами на кілограм товару по аналогічних країні відправлення, виду транспорту та умовах поставки при попередніх митних оформленнях». Під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару встановлено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, а саме: згідно п.3 зовнішньоекономічного контракту від 10.01.2022 №1 передбачено, що умови поставки та терміни оплати за товар обумовлюються в додаткових угодах, оплата за товар проводиться згідно узгоджених цін. У специфікації від 18.01.2023 №1 до контракту від 10.01.2022 № 1 відсутній товар, поданий до митного оформлення. Також у вказаній специфікації не зазначено інформації щодо розрахунків за товар.

Позивачем надіслано до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому висловлено прохання відмовити в задоволенні апеляційної скарги. Крім того, заявлено клопотання про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 7000 грн.

Відповідачем надіслано до суду апеляційної інстанції клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу позивача.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено у справі незначної складності, суд апеляційної інстанції в порядку ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Встановлено, що 10.01.2022 між ДП «Ексіма Плюс» (покупець) та «ERBIS» Sp. Jawna Piotr SlocinskiEva Bak, Козеглови, Польща (продавець) укладено контракт №1, відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та сплатити продукцію, іменовану далі товар, у номенклатурі, кількості та за цінами, зазначеними у Додаткових угодах, які є невід`ємними частинами цього Контракту. Ціна товару встановлюється у євро за одиницю товару та вказується у додаткових угодах до цього контракту на кожну поставку. Оплата товару, що постачається за цим контрактом, здійснюється у доларах США.

23.01.2023 декларант позивача подав до Волинської митниці МД №23UA205140005112U4 для митного оформлення в режимі імпорту ввезеного на територію України товару: «Полімерні матеріали: плівка з полівінілхлориду, не пориста, не пластифікована, не багатошарова за структурою, не сполучена з іншими матеріалами, гнучка, намотана на картонні котушки».

До митної декларації додано: рахунок №l/MAD/01/2023 від 18.01.2023; міжнародну автотранспортну накладну (CMR) від 18.01.2023; сертифікат про походження товару №PL/MF/AT 0057376 від 18.01.2023; специфікацію товару до рахунку - фактури №l/MAD/01/2023 від 18.01.2023 року; довідку транспортних витрат №38 від 20.01.2023; контракт №1 від 10.01.2022; специфікацію № 1 від 18.01.2023 до нього; експортну митну декларацію №MRN23PL331020NS5MQIZ9 від 18.01.2023; та інші документи.

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митним органом в електронному повідомленні декларанту запропоновано подати такі документи: висновки про вартісні та якісні характеристики оцінюваного товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару; документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

На електронне повідомлення митниці декларант позивача додатково надав банківську виписку за період з 01.01.2022 по 02.01.2023, у якій містилась інформація про перерахування коштів по контракту за попередні поставки товару; договір-заявку на перевезення вантажу від 16.01.2023, укладений між ДП «Ексіма Плюс» (замовник) та ФОП « ОСОБА_1 » (Експедитор); доповнення № 2 від 18.01.2023 до Контракту від 10.01.2022 № 1; лист продавця товару від 18.01.2023 року із цінами на продукцію; інформаційну довідку від 23.01.2023 року із поясненнями щодо формування ціни товару; супровідний лист із поясненнями від 24.01.2023 року.

25.01.2023 Волинською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000027/2 та сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2023/000154.

У гр. 33 Рішення митний орган навів додаткові заперечення проти додатково наданих декларантом документів та відомостей, а також вказав, що у зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості митну вартість товару визначено за резервним методом згідно зі ст. 64 МКУ на підставі цінової інформації, наявної у митного органу на рівні 2,55 доларів США/кг за МД № UA205140/2022/083642 від 21.11.2022.

Митне оформлення товару для випуску у вільний обіг із застосуванням гарантійних зобов`язань відбувалось на підставі МД №23UA205140005806U7 від 25.01.2023 та долучених до неї документів.

У відповідності до частини восьмої статті 55 МК України, протягом 80 днів з дня випуску товарів позивач був вправі надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

Заявою від 14.04.2023 №14-04/23 позивач надав додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: копії свідоцтв про реєстрацію ТЗ № СХК 620418 та № СХК 620416; завірену копію платіжної інструкції № 25 від 25.01.2023 року; роздруківку електронного повідомлення продавця товару з цінами на продукцію; завірену копію висновку Львівської ТПП №19-09/345 від 11.04.2023, яким було підтверджено закупівельну вартість товару.

Листом від 24.04.2023 №7.3-15/4558 відповідач відмовив у визнані заявленої позивачем митної вартості товару.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності дій відповідача вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, внаслідок чого суд апеляційної інстанції погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.

Розділ ІІІ МК України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до ст.49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із ч.1 ст.51 МК України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (ч.2 ст.52 МК України).

Як визначено ч.ч.1 і 2 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч.3 ст.54 МК України).

Відповідно до п.1 ч.4 ст.54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч.6 ст.54 МК України).

Наведені норми МК України вказують на те, що законодавець запропонував таку конструкцію регулювання митних відносин, якою визначається правильність визначення митної вартості декларантом, у випадку, якщо не доведено інше.

Відповідно до ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.2 ст.53 МК України).

У частині 3 ст.53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Із наведених положень випливає, що митний орган має право відійти від наведених законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) наявність розбіжностей у документах; 2) наявність ознак підробки документів; 3) відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У п.2 ч.5 ст.54 МК України передбачено, що митний орган має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Отже, праву митного органу на витребування додаткових документів передує його обов`язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією.

Окрім цього, системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відповідно до ч.5 ст.58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Перелік витрат, які додаються при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, визначено у частині десятій статті 58 МК України.

Як обумовлено ч.3 ст.57 МК України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

За правилами, встановленими ч.ч.4-8 ст.57 МК України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Уповноважена особа позивача для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару подала до митного органу ряд документів та застосувала перший метод визначення митної вартості за ціною договору.

На переконання митного органу, існують розбіжності та невідповідності у поданих до митного оформлення документах.

Проте, апеляційний суд із такими доводами митного органу не погоджується з таких підстав.

Дослідивши подані декларантом згідно із ч.2 ст.53 МК України документи, які подавалися із митною декларацією та додатковими поясненнями, колегія судів приходить до переконання про те, що такі документально підтверджують складові митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні, а сумніви митного органу щодо заявленої митної вартості є безпідставними.

На підтвердження заявленої митної вартості товару декларант надав митному органу разом з митною декларацією та додатковими поясненнями документи, визначені ч. 2 ст. 53 МК України, зокрема: рахунок №l/MAD/01/2023 від 18.01.2023; міжнародну автотранспортну накладну (CMR) від 18.01.2023; сертифікат про походження товару №PL/MF/AT 0057376 від 18.01.2023; специфікацію товару до рахунку - фактури №l/MAD/01/2023 від 18.01.2023 року; довідку транспортних витрат №38 від 20.01.2023; контракт №1 від 10.01.2022; специфікацію № 1 від 18.01.2023 до нього; експортну митну декларацію №MRN23PL331020NS5MQIZ9 від 18.01.2023; банківську виписку за період з 01.01.2022 по 02.01.2023, у якій містилась інформація про перерахування коштів по контракту за попередні поставки товару; договір-заявку на перевезення вантажу від 16.01.2023, укладений між ДП «Ексіма Плюс» (замовник) та ФОП « ОСОБА_1 » (Експедитор); доповнення № 2 від 18.01.2023 до Контракту від 10.01.2022 №1; лист продавця товару від 18.01.2023 року із цінами на продукцію; інформаційну довідку від 23.01.2023 року із поясненнями щодо формування ціни товару; супровідний лист із поясненнями від 24.01.2023 року; копії свідоцтв про реєстрацію ТЗ № СХК 620418 та № СХК 620416; завірену копію платіжної інструкції № 25 від 25.01.2023 року; роздруківку електронного повідомлення продавця товару з цінами на продукцію; завірену копію висновку Львівської ТПП №19-09/345 від 11.04.2023, яким було підтверджено закупівельну вартість товару.

Щодо відсутності у Контракті умов оплати та поставки товару. Подання специфікації, у якій відсутні дані щодо строків оплати товару та відсутність у ній частини товару, що був предметом імпорту.

Так, під час контролю правильності визначення декларантом митної вартості товару за основним методом відповідач зазначив, що згідно з п. 3 зовнішньоекономічного контракту від 10.01.2022 №1 передбачено, що умови поставки та терміни оплати за товар обумовлюються в додаткових угодах, оплата за товар проводиться згідно узгоджених цін.

У специфікації від 18.01.2023 №1 до контракту від 10.01.2022 № 1 відсутній товар, поданий до митного оформлення. Також у вказаній специфікації не зазначено інформацію щодо розрахунків за товар.

З цього приводу слід зазначити, що позивач у заяві від 14.04.2023 року звертав увагу відповідача, що йому було помилково надано специфікацію № 1, за якою поставка товару не здійснювалась взагалі, оскільки вона була переукладена шляхом підписання Доповнення № 2 від 18.01.2023 року до Контракту № 1 від 10.01.2023, яке й було додатково надане митному органу під час митного оформлення товару.

При цьому, вказане доповнення містило у собі строки оплати товару - 14 днів з моменту поставки товару та базис поставки - EXW Польща Козеглови.

У відповідь на вказаний документ відповідач зауважив, що у Доповненні № 2 інформація про товар відмінна від відомостей заявлених в специфікації №1 від 18.01.2023 №1.

Специфікація №1 була переукладена сторонами шляхом підписання Доповнення № 2, у якому було уточнено точний асортимент та кількість товару, а також строки його оплати.

Оскільки, відомості у Доповненні №2 щодо кількості та асортименту товару повністю відповідають фактично ввезеному товару, то будь-яких зауважень до такого документу не може бути та у листі відповідача від 24.04.2023 року не було висловлено.

Щодо твердження відповідача про ненадання Додаткової угоди, то висновок митного органу про ненадання додаткової угоди є неправомірним, оскільки у гр. 30 спірного рішення митниця сама констатує факт надання Доповнення №2 до Контракту, у якому ціна товару була узгоджена у доларах США.

Відповідно до п. 2 Контракту від 10.01.2022 № 1 «ціна товару встановлюється в євро за одиницю товару і вказується в додаткових угодах на кожну поставку», тоді як відповідно до п.3 вказаного контракту розрахунок за товар проводиться в доларах США. Разом з тим, у п. 3.1. Контракту також вказано, що оплата за товар здійснюється у доларах США.

Відтак, у відповідача були відсутні підстави для витребування інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару, оскільки такі були надані декларантом позивача при митному оформленні імпортованого товару.

Також відповідач під час контролю правильності визначення позивачем митної вартості товару за основним методом зазначив, що договір (контракт) про перевезення не наданий до митного оформлення, що не дає можливості перевірити достовірність заявлених транспортних витрат.

У зв`язку із цим митний орган витребував у декларанта надання транспортних (перевізних) документів.

Верховний суд у Постанові від 31.05.2019 року у справі № 804/16553/14 зауважив, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

До митного оформлення товару позивачем було надано довідку про транспортні витрати від 20.01.2023, з якої можна було встановити маршрут та понесені позивачем витрати.

З урахуванням наведеного відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості самого товару та вони містять достатньо відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає, що митний орган не виконав обов`язку щодо зазначення конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а вказані відповідачем сумніви не можна визнати обґрунтованими, позаяк суду не надані докази того, що подані декларантом документи містять розбіжності, у них наявні ознаки підробки або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що підлягає сплаті за цей товар.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів відсутнє належне обґрунтування того, що виявлені митним органом розбіжності впливають на митну вартість товарів.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення у даному випадку не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару, і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Щодо клопотання позивача про стягнення витрат на правничу допомогу та доводів митного органу про завищений розмір витрат позивача на правову допомогу, слід зазначити наступне.

Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Приписами частини 1 статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Частинами 2, 3 ст. 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 3 ст. 139 КАС України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

До матеріалів справи на підтвердження складу та розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано копії: договору про надання правничої допомоги від 06.04.2023, рахунок №92 від 17.06.2024, акт прийому-передачі наданих послуг від 17.06.2024.

Згідно вказаних документів розмір витрат на правничу допомогу складає 7000 грн.

Аналізуючи надані позивачем документи, беручи до уваги заперечення відповідача про зменшення витрат позивача на правничу допомогу, зважаючи на предмет спору, незначну складність адміністративної справи, критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, суд дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу в розмірі 7000 грн є не співмірними зі складністю адміністративної справи та часом витраченим на надання правничої допомоги, у зв`язку з чим підлягають зменшенню до 2000 грн.

Враховуючи дані обставини колегія суддів вважає, що винесене судом першої інстанції рішення, яким задоволено заявлені позовні вимоги, є вірним.

Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 241, 250, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року у справі №140/17864/23 залишити без змін.

Стягнути на користь дочірнього підприємства «Ексіма Плюс» (ЄДРПОУ: 35954365) за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці судові витрати у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя С. П. Нос судді Р. В. Кухтей С. М. Шевчук