Рішення

від 16.02.2024 по справі 560/20066/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 560/20066/23

РІШЕННЯ

іменем України

16 лютого 2024 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Польового О.Л.

за участі:секретаря судового засідання Пивовар Д.О. представника позивача Сиротюка Р.В. представника Залуцького В.Н. розглянувши адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейд Логістика" до приватного виконавця Хмельницького обласного округу Банадиги Володимира Васильовича про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Агротрейд Логістика" звернулось до суду з позовом до приватного виконавця Хмельницького обласного округу Банадиги Володимира Васильовича, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 21.02.2023 ВП №71108470 про стягнення з боржника основної винагороди в розмірі 218277,48 грн та визнати протиправними дії відповідача щодо пред`явлення до примусового виконання вказаної постанови від 21.02.2023 ВП №71108470.

Позов мотивований тим, що приватний виконавець не вчиняв виконавчих дій та не стягнув кошти під час виконання наказу Господарського суду Хмельницької області про примусове виконання рішення №924/322/22. При цьому, на думку позивача після закриття виконавчого провадження з виконання вказаного наказу приватний виконавець протиправно подав постанову від 21.02.2023 ВП №71108470 про стягнення з боржника основної винагороди в розмірі 218277,48 грн до примусового виконання.

Відповідач не погодився з доводами позивача та зазначив, що спірна постанова про стягнення з боржника основної винагороди прийнята у відповідності до приписів статті 27 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" та статті 31 Закону України від 02.06.2016 №1403-VIII "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". Відповідач також зазначив, що законодавство України не забороняє йому як стягувачу подавати постанову про стягнення з боржника основної винагороди, яка є виконавчим документом, для примусового виконання.

Заслухавши учасників справи, дослідивши докази, суд встановив такі обставини.

19.09.2022 Господарський суд Хмельницької області видав наказ про примусове виконання рішення №924/322/22 про стягнення з ТОВ "Агротрейд Логістика" на користь ТОВ "Київські енергетичні послуги" 2108510,28 грн основного боргу, 6947,83 грн 3% річних, 35056,96 грн інфляційних втрат, 32259,73 грн витрат по оплаті судового збору.

На підставі заяви ТОВ "Київські енергетичні послуги" приватний виконавець виконавчого округу Хмельницької області Банадига Володимир Васильович 21.02.2023 прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №71108470 з примусового виконання наказу №924/322/22, виданого 19.09.2022 Господарським судом Хмельницької області.

Одночасно з цією постановою 21.02.2023 приватний виконавець прийняв постанову про стягнення з боржника основної винагороди в сумі 218277,48 грн.

Згідно з платіжною інструкцією від 02.03.2023 №71108470 ТОВ "Агротрейд Логістика" сплатило ТОВ "Київські енергетичні послуги" 2401552,76 грн.

09.08.2023 приватний виконавець виконавчого округу Хмельницької області Банадига Володимир Васильович прийняв постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №71108470 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" та подав до примусового виконання постанову про стягнення з боржника основної винагороди від 21.02.2023 ВП №71108470.

Не погоджуючи з вказаною постановою та діями відповідача щодо її пред`явлення до виконання, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом частини першої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, серед іншого, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Приписами частин першої-четвертої статті 31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода, яка складається з основної та додаткової.

Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Відповідно до частини п`ятої статті 31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Основна винагорода, що встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення (частина шоста статті 31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів").

За змістом частини сьомої статті 31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2016 №643 "Про затвердження Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця".

Відповідно до пункту 12 Порядку №643 (в редакції від 01.01.2022) розмір основної винагороди приватного виконавця становить 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Тобто, стягнення основної винагороди є безумовною дією приватного виконавця у межах виконавчого провадження та ефективним засобом стимулювання боржника до намагання виконати рішення суду самостійно до відкриття виконавчого провадження.

Виходячи з аналізу наведених норм у їх сукупності, приватний виконавець приймає постанову про стягнення основної винагороди одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, однак, підставою отримання останнім основної винагороди є фактичне виконання (повне або часткове) виконавчого документа, при цьому сума основної винагороди визначається у відсотках до стягнутої суми.

Таким чином, постанова про стягнення основної винагороди має визначати суму основної винагороди у розмірі 10 відсотків від суми, що підлягає стягненню та яка заявлена у виконавчому документі, пред`явленому до виконання, оскільки така постанова виноситься одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження.

Натомість визначення конкретної суми основної винагороди не є підставою та гарантією того, що вказана сума буде стягнута за наслідками фактичного виконання виконавчого провадження у випадках неповного виконання або ж невиконання відповідного виконавчого документа.

Разом з тим, на примусовому виконанні у приватного виконавця Хмельницького обласного округу Банадиги Володимира Васильовича перебував наказ №924/322/22, виданий 19.09.2022 Господарським судом Хмельницької області, що містив вимогу майнового характеру, у зв`язку з чим відповідач провів розрахунок основної винагороди у розмірі 10% відсотків від загальної суми заборгованості позивача перед стягувачем.

Як наведено вище, питання розміру основної винагороди приватного виконавця залежить від фактичної стягнутої ним суми, а не від суми зазначеної у виконавчому документі. Однак стягнення основної винагороди законодавцем пов`язується саме з початком примусового виконання виконавчого документа.

При цьому, прийняття постанови про стягнення основної винагороди є не правом, а обов`язком приватного виконавця при відкритті виконавчого провадження. Крім того, на момент відкриття виконавчого провадження виконавець не володіє будь-якою інформацією від боржника щодо виконання судового рішення, оскільки вчинення будь-яких дій до відкриття виконавчого провадження Законом України "Про виконавче провадження" не передбачене.

У зв`язку з цим приватний виконавець Хмельницького обласного округу Банадига Володимир Васильович під час прийняття постанови від 21.02.2023 ВП №71108470 про стягнення з боржника основної винагороди в розмірі 218277,48 грн не порушив вимоги Закону України "Про виконавче провадження" та Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Однак, суд враховує, що на момент відкриття виконавчого провадження не завжди можливо визначити розмір фактично стягнутих сум за наслідками виконання приватним виконавцем виконавчого документа, тому необхідно перевіряти механізм розрахунку, застосованого виконавцем при визначенні суми основної винагороди та наведеного ним у постанові про стягнення основної винагороди, винесеної одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження.

При цьому, Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" не передбачене право приватного виконавця повторного винесення постанови про стягнення з боржника основної винагороди.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що відповідач не вчиняв виконавчих дій та не стягнув кошти під час виконання наказу Господарського суду Хмельницької області про примусове виконання рішення №924/322/22. ТОВ "Агротрейд Логістика" самостійно сплатило ТОВ "Київські енергетичні послуги" 2401552,76 грн.

Разом з тим, суд звертає увагу, що згідно з пунктом 5 частини першої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Тобто, спірна постанова приватного виконавця про стягнення основної винагороди є виконавчим документом та підлягає примусовому виконанню, а тому визначена в такій постанові фіксована сума в подальшому може бути предметом примусового стягнення.

Відповідно до частини другої статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

Тому на момент прийняття постанови від 21.02.2023 ВП №71108470 про стягнення з боржника основної винагороди в розмірі 218277,48 грн приватний виконавець Хмельницького обласного округу Банадига Володимир Васильович набув статусу стягувача за вказаним виконавчим документом.

У зв`язку з цим, механізм та порядок визначення розміру основної винагороди, яка підлягає стягненню з ТОВ "Агротрейд Логістика", встановлюються під час примусового виконання постанови про стягнення з боржника основної винагороди в окремому виконавчому провадженні.

Як вбачається з матеріалів справи, з примусового виконання постанови від 21.02.2023 ВП №71108470 відкрите виконавче провадження ВП №72571236.

Тому у разі незгоди позивача з рішенням приватного виконавця щодо стягнення з Товариства основної винагороди, останній може оскаржити таке рішення саме в межах виконавчого провадження №72571236.

Позивач у позовній заяві посилається на висновки Верховного Суду в постановах від 08.02.2023 у справі №160/26568/21, від 03.03.2020 у справі №260/801/19, від 28.10.2020 у справі №640/13697/19, від 21.01.2021 у справі №160/5321/20, від 27.04.2021 у справі №580/3444/20, від 11.08.2021 у справі №500/2190/18.

Однак такі висновки слід застосовувати у правовідносинах щодо надання оцінки правомірності дій виконавця, який здійснює примусове виконання постанови від 21.02.2023 ВП №71108470, оскільки як зазначено вище відносно вказаної постанови приватний виконавець Хмельницького обласного округу Банадига Володимир Васильович є стягувачем.

З огляду на викладене, суд робить висновок, що оскаржувана постанова прийнята на підставі, у межах та у спосіб, що визначені Конституцією і законами України, й відповідає критеріям, визначеним у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Тому у задоволенні вимоги про визнання її протиправною та скасування слід відмовити.

Досліджуючи правомірність дій відповідача щодо пред`явлення до примусового виконання постанови від 21.02.2023 ВП №71108470, суд враховує, що Закон України "Про виконавче провадження" надає стягувачу право подати виконавчий документ, оформлений відповідно до вимог цього Закону, для примусового виконання. Будь-яких обмежень щодо подачі виконавчого документа Закон України "Про виконавче провадження" не містить.

Таким чином, дії відповідача щодо подачі виконавчого документа - постанови про стягнення основної винагороди є правомірними.

Щодо дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом, суд зазначає, що порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає Кодекс адміністративного судочинства України, частиною першою статті 5 якого передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

За змістом частини першої статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

За приписами частини другої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця може бути подано у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Разом з тим, право на звернення до адміністративного суду з позовом є складовою права на судовий захист, що передбачено статтею 55 Конституції України.

Так, право громадянина на захист у суді своїх прав і свобод є конституційною гарантією, яка забезпечується реальною можливістю заінтересованій особі звернутися до суду у встановленому законом порядку про захист прав, свобод та інтересів та можливістю обирати спосіб захисту, використовуючи при цьому всі дозволені законодавством інструменти та засоби.

Дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.

Порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретної особи (або осіб) щодо неї.

День, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день винесення рішення, яке оскаржується, якщо воно приймалося за участю особи, або день ознайомлення особи з змістом такого рішення.

Відповідно до статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Зі змісту вказаної норми можливо дійти висновку, що законом встановлений порядок, спосіб і строки, протягом яких виконавець зобов`язаний повідомити учасників виконавчого провадження про документи виконавчого провадження.

Так, позивач як боржник не повинен дізнаватись про існування виконавчих документів, оскільки обов`язок надіслати на адресу боржника документи виконавчого провадження покладені саме на виконавця.

В такому випадку визначальним для встановлення дати початку перебігу строку звернення до суду з цим позовом є встановлення обставин щодо доведення до відома позивача спірної постанови.

Тобто, спірна постанова про стягнення з боржника основної винагороди в межах виконавчого провадження №71108470 є окремим документом, який у відповідності до вимог чинного законодавства боржник має право оскаржити у десятиденний строк з моменту отримання.

Відповідач надав поштові відправлення 0600024182654 та 0600024140820, які містять інформацію про отримання ТОВ "Агротрейд Логістика" рекомендованих листів 21.02.2023 та 22.02.2023.

Однак, з наданих відповідачем документів неможливо встановити факт отримання позивачем саме постанови про стягнення з боржника основної винагороди від 21.02.2023 ВП №71108470.

Будь-яких інших доказів, з яких суд мав би можливість встановити обізнаність ТОВ "Агротрейд Логістика" зі змістом спірної постанови, відповідач не надав.

При цьому, на виконання вимог ухвали від 23.11.2023 позивач надав пояснення, що 25.08.2023 дізнався про існування спірної постанови з момент отримання постанови про відкриття виконавчого провадження №72571236.

Оскільки позивач звернувся до суду 04.09.2023, тому останній не пропустив десятиденний строк звернення з вказаним позовом.

Враховуючи викладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову ТОВ "Агротрейд Логістика".

За таких обставин, судові витрати позивача відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 242-246, 250, 255, 268-272, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейд Логістика" до приватного виконавця Хмельницького обласного округу Банадиги Володимира Васильовича про визнання протиправною та скасування постанови відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротрейд Логістика" (вул. Військова, 13/11,м. Ізяслав,Хмельницька обл., Шепетівський р-н,30300 , код ЄДРПОУ - 38668087) Відповідач:Приватний виконавець Хмельницького обласного округу Банадига Володимир Васильович (вул. Свободи, 22, офіс 1,Хмельницький,Хмельницька область,29000 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )

Головуючий суддя О.Л. Польовий