Постанова

від 24.04.2024 по справі 560/20066/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/20066/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Польовий О.Л.

Суддя-доповідач - Біла Л.М.

24 квітня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білої Л.М.

суддів: Матохнюка Д.Б. Гонтарука В. М. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Лунь Т. С.,

представника позивача - Сиротюка Р.В.

представника відповідача - Залуцького В.Н.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейд Логістика" на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейд Логістика" до Приватного виконавця Хмельницького обласного округу Банадиги Володимира Васильовича про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротрейд Логістика" звернулося до суду з позовом до Приватного виконавця Хмельницького обласного округу Банадиги Володимира Васильовича, в якому просило:

- визнати протиправною та скасувати постанову Приватного виконавця Хмельницького обласного округу Банадиги Володимира Васильовича від 21.02.2023 ВП №71108470 про стягнення з боржника основної винагороди в розмірі 218277,48 грн;

- визнати протиправними дії Приватного виконавця Хмельницького обласного округу Банадиги Володимира Васильовича щодо пред`явлення до примусового виконання постанови від 21.02.2023 ВП №71108470 про стягнення з боржника основної винагороди в розмірі 218277,48 грн.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2024 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про задоволення адміністративного позову.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного її вирішення.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її в повному обсязі.

Представник відповідача заперечив проти задоволення апеляційної скарги позивача та просив суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

19.09.2022 року Господарським судом Хмельницької області видано наказ про примусова виконання рішення у справі №924/322/22 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейд Логістика" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" 2 108 510,28 грн. основного боргу, 6 947,83 грн 3% річних, 35 056,96 грн. інфляційних втрат, 32 259,73 грн. витрат по оплаті судового збору.

На підставі заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" приватний виконавець виконавчого округу Хмельницької області Банадига В.В. 21.02.2023 виніс постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №71108470 з примусового виконання наказу №924/322/22, виданого 19.09.2022 Господарським судом Хмельницької області.

Одночасно з вказаною постановою, відповідачем 21.02.2023 року винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди ВП №71108470 при примусовому виконанні наказу №924/322/22, виданого 19.09.2022 Господарським судом Хмельницької області. У цій постанові зазначено про стягнення з позивача основної винагороди у сумі 218277,48 грн.

Згідно з платіжною інструкцією від 02.03.2023 №71108470 ТОВ "Агротрейд Логістика" сплатило ТОВ "Київські енергетичні послуги" 2401552,76 грн.

ТОВ "Київські енергетичні послуги" звернулось до відповідача з листом від 08.08.2023 року про виконання позивачем наказу №924/322/22 в повному обсязі.

09.08.2023 відповідачемвинесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №71108470 на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження".

Вказана постанова винесена в зв`язку з заявою стягувача про повне виконання рішення суду боржником та перерахунок коштів в рахунок погашення заборгованості у повному обсязі.

09.08.2023 року відповідач звернувся до приватного виконавця виконавчого округу Хмельницької області Джубаби Д.О. з заявою про примусове виконання постанови про стягнення з боржника основної винагороди ВП №71108470 від 21.02.2023.

За результатами розгляду заяви про примусове виконання постанови №71108470 від 21.02.2023 приватний виконавець виконавчого округу Хмельницької області Джубаба Д.О. 17.08.2023 виніс постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №72571236 з виконання постанови про стягнення з боржника основної винагороди ВП №71108470 від 21.02.2023.

Вважаючи протиправною постанову відповідача від 21.02.2023 ВП №71108470 в частині стягнення з боржника основної винагороди в розмірі 218277,48 грн. та не погоджуючись з діями відповідача щодо пред`явлення до примусового виконання постанови 21.02.2023 ВП №71108470 у вказаній частині, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржувана постанова прийнята на підставі, у межах та у спосіб, що визначені Конституцією і законами України, й відповідає критеріям, визначеним у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Досліджуючи правомірність дій відповідача щодо пред`явлення до примусового виконання постанови від 21.02.2023 ВП №71108470, суд першої інстанції дійшов висновку, що дії відповідача щодо подачі виконавчого документа - постанови про стягнення основної винагороди до виконання є правомірними.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами та доводам апеляційної скарги, колегія суддів враховує наступне.

Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Положеннями частини 1 статті 42 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Відповідно до частини 3 статті 45 Закону України «Про виконавче провадження» основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.

Згідно з частиною 1 статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.

Відповідно до частин 2, 3, 4 статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової. Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом. Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України. Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Приписами частини 5 статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначено, що якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Основна винагорода, що встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення (частина 6 статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»).

Приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

В розрізі спірних правовідносин, суд першої інстанції доречно звернув увагу на приписи пункту 5 частини першої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до яких підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Відтак, постанова приватного виконавця в оскаржуваній частині про стягнення основної винагороди є виконавчим документом та підлягає примусовому виконанню, а тому визначена в такій постанові фіксована сума в подальшому може бути предметом примусового стягнення.

Відповідно до частини другої статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

Таким чином, на момент прийняття постанови від 21.02.2023 ВП №71108470 про стягнення з боржника основної винагороди в розмірі 218277,48 грн приватний виконавець Хмельницького обласного округу Банадига В.В. набув статусу стягувача за вказаним виконавчим документом.

Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2016 №643 "Про затвердження Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця".

Відповідно до пункту 12 Порядку №643 (в редакції від 01.01.2022) розмір основної винагороди приватного виконавця становить 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Тобто, стягнення основної винагороди є безумовною дією приватного виконавця у межах виконавчого провадження та ефективним засобом стимулювання боржника до намагання виконати рішення суду самостійно до відкриття виконавчого провадження.

Питання розміру основної винагороди приватного виконавця залежить від фактичної стягнутої ним суми, а не від суми зазначеної у виконавчому документі. Однак стягнення основної винагороди законодавцем пов`язується саме з початком примусового виконання виконавчого документа.

При цьому, прийняття постанови про стягнення основної винагороди є не правом, а обов`язком приватного виконавця при відкритті виконавчого провадження. Крім того, на момент відкриття виконавчого провадження виконавець не володіє будь-якою інформацією від боржника щодо виконання судового рішення, оскільки вчинення будь-яких дій до відкриття виконавчого провадження Законом України "Про виконавче провадження" не передбачене.

У зв`язку з цим, суд першої інстанції вірно відзначив про відсутність ознак порушень в діях приватного виконавця Хмельницького обласного округу Банадиги В.В. під час прийняття постанови від 21.02.2023 ВП №71108470 про стягнення з боржника основної винагороди в розмірі 218277,48 грн вимог Закону України "Про виконавче провадження" та Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Разом з тим, обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги, позивач відзначає, що відповідачем в межах ВП №71108470 не було вчинено дій з метою примусового виконання судового наказу, оскільки ТОВ "Агротрейд Логістика" самостійно сплатило ТОВ "Київські енергетичні послуги" 2401552,76 грн. боргу.

Надаючи оцінку вказаному, судова колегія відзначає, що дане твердження в першу чергу повністю спростовуюється наявними в матеріалах справи письмовими доказами, зокрема, копіями матеріалів виконавчого провадження, відповідно до яких приватним виконавцем Банадигою В.В. в межах ВП №71108470 в період з 21.02.2022 до 09.08.2023 було винесено ряд постанов, вимог та вчинялись дії з метою встановлення майна боржника, за рахунок якого можливе погашення боргу.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно правомірності дій відповідача щодо пред`явлення до примусового виконання постанови від 21.02.2023 ВП №71108470 в частині стягнення основної винагороди, оскільки в розрізі приписів Закону України "Про виконавче провадження", стягувач наділений правом подати виконавчий документ, оформлений відповідно до вимог цього Закону, для примусового виконання.

Крім цього, судом прийнято до уваги те, що обставини щодо вчинення відповідачем дій з метою примусового виконання наказу Господарського суду Хмельницької області про примусове виконання рішення №924/322/22 вже були предметом дослідження в межах справи №560/19879/23 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейд Логістика" до Приватного виконавця Хмельницького обласного округу Джубаби Дениса Олександровича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предметом спору, на стороні відповідача - Приватний виконавець Хмельницького обласного округу Банадига Володимир Васильович, про визнання протиправною та скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу Хмельницької області Джубаби Дениса Олександровича у виконавчому провадженні №72571236 про стягнення з боржника ТОВ «Агротрейд Логістика» на користь Приватного виконавця виконавчого округу Хмельницької області ОСОБА_1 основної винагороди у розмірі 218277,48 грн., і відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України не потребують повторного доведення в межах розгляду даної справи, оскільки рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.10.2023 року у справі №560/19879/23, яке залишено в силі постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.04.2024 року, набрало законної сили, тобто є чинним.

Стосовно доводів апелянта про неврахування судом першої інстанції листа Міністерства юстиції України № 168687/197513-33-23/20.4.1 від 20.12.2023 та Наказу про зупинення діяльності приватного виконавця Банадиги Володимира Васильовича №2860/7 від 08.12.2023 р., зі змісту яких можна встановити, що діяльність приватного виконавця призупинена у зв`язку з порушенням останнім вимог законодавства щодо примусового виконання рішення, судова колегія відзначає наступне.

Так, відповідно до Наказу про зупинення діяльності приватного виконавця Банадиги В.В. №2860/7, останній датований 08.12.2023 року, а в межах даного судового провадження досліджуються спірні правовідносини, що виникли між сторонами в період з 21.02.2022 до 09.08.2023 в ході примусового виконання наказу Господарського суду Хмельницької області про примусове виконання рішення по справі №924/322/22, а отже мали місце до зупинення діяльності відповідача.

Таким чином, доводи апелянта про порушення судом першої інстанції принципу рівності та змагальності сторін судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки вказані апелянтом докази у вигляді листа Міністерства юстиції України № 168687/197513-33-23/20.4.1 від 20.12.2023 та Наказу про зупинення діяльності приватного виконавця Банадиги Володимира Васильовича №2860/7 від 08.12.2023 р. не є такими, що безпосередньо стосуються предмету спору та мали б вплив на результати розгляду справи.

Не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду справи і інші посилання апелянта на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки вони стосувались розгляду клопотання самого позивача - ТОВ «Агротрейд Логістика» про поновлення строку на оскарження постанови приватного виконавця, яка є предметом розгляду в межах даної справи і яке було задоволено судом першої інстанції.

В контексті викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

При цьому, надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, судова колегія враховує, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейд Логістика" залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2024 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття відповідно до ч.1 ст.325 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно з підстав, передбачених ч.4 ст.328 КАС України.

Згідно з ч.1 ст. 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Постанова суду складена в повному обсязі 24 квітня 2024 року.

Головуючий Біла Л.М. Судді Матохнюк Д.Б. Гонтарук В. М.