Рішення

від 26.01.2024 по справі 676/6897/21

КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 676/6897/21

Номер провадження 2/676/95/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2024 року м. Кам`янець - Подільський

Кам`янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області

в складі: головуючого-судді Бондаря О.О.

з участю секретаря судового засідання Ткачук Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «ДОЗОР-2013» , Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Управління державної реєстрації Кам`янець-Подільської міської ради про визнання договору недійсним з одночасним припиненням права власності, визнання квартири спільною сумісною власністю та поділ майна подружжя, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «ДОЗОР-2013», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Управління державної реєстрації Кам`янець-Подільської міської ради про визнання договору недійсним з одночасним припиненням права власності, визнання квартири спільною сумісною власністю та поділ майна подружжя.

Позовні вимоги обґрунтовує тими обставинами, що 01 червня 2013 року між позивачем та відповідачкою ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, в якому у подружжя народився син ОСОБА_5 09 листопада 2021 року шлюб було розірвано. За час перебування у шлюбі 06 травня 2016 року між ОСОБА_2 , як пайовиком, та Відповідачем ОК «Житлово-будівельний кооператив «ДОЗОР-2013» було укладено договір №21 на пайову участь в будівництві житлового будинку. Внески здійснювалися з спільного сімейного бюджету ОСОБА_2 , за згодою позивача для сплати пайового внеску будівництва квартири АДРЕСА_1 , в якій після закінчення будівництва та здачі будинку в експлуатацію, а також проведення ремонтних робіт з червня місяця 2019 року по червень 2021 року подружжя проживало разом, але право власності не оформляли. Позивачем та ОСОБА_2 по договору №21 на пайову участь у будівництві житлового будинку від 06.05.2016 року було внесено 299 325 гривень 00 копійок і дані кошти були спільними коштами подружжя.

З метою приховання спільного майна подружжя, 25 серпня 2021 року ОСОБА_2 без згоди позивача та відома написала заяву на ім`я голови ЖБК «Дозор-2013» ОСОБА_6 , в якій просила сплачені внески у розмірі 299325 гривень 00 копійок на будівництво квартири АДРЕСА_1 перерахувати на відповідачку - ОСОБА_3 та переоформити договір на інвестування на неї, ОСОБА_3 . На виконання даної заяви 27 серпня 2021 року між ОСОБА_3 та ОК «Житлово-будівельний кооператив «ДОЗОР-2013» був укладений договір №21 на пайову участь в будівництві житлового будинку, а саме квартири за номером АДРЕСА_2 , загальною площею 39,4 кв.м.. Після чого, 30 серпня 2021 року ОСОБА_3 на основі договору про пайову участь в будівництві житлового будинку №21 від 21.08.2021 року ОК «Житлово-будівельний кооператив «ДОЗОР-2013» була видана довідка №4 про членство особи в кооперативі та внесення таким членом кооперативу пайового внеску в повному обсязі. На підставі даної довідки, Управління державної реєстрації Кам`янець-Подільської міської ради 13 вересня 2021 року здійснило державну реєстрацію прав за ОСОБА_3 .. Отже, на думку позивача, відповідачі діяли недобросовісно. У зв`язку із чим позивач просить:

Визнати недійсним договір №21 на пайову участь в будівництві житлового будинку від 27 серпня 2021 року, укладеним між житлово-будівельним кооперативом «ДОЗОР-2013» та ОСОБА_3 на будівництво квартири за номером АДРЕСА_1 на поверсі АДРЕСА_3 , загальною площею 39,4 кв.м. з одночасним припиненням права власності ОСОБА_3 на квартиру за номером АДРЕСА_1 .

Визнати квартиру за номером АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Залишити квартиру за номером АДРЕСА_1 у спільній частковій власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та визнати ідеальні частки в розмірі 1/2 частини квартири за ОСОБА_1 та 1/2 частини квартири за ОСОБА_2 .

Визнати недійсною довідку №4 про членство особи в кооперативі та внесення таким членом кооперативу пайового внеску в повному обсязі від 30 серпня 2021 року, виданою Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельним кооперативом «ДОЗОР-2013»

В судовому засіданні представник позивача - ОСОБА_7 позов підтримала, посилаючись на обставини, вказані в позові. Крім того пояснила, що за усною згодою позивача ОСОБА_2 уклала договір на пайову участь в 2016 році, позивач не давав згоди на переоформлення квартири на матір ОСОБА_2 - ОСОБА_3 . Договір на пайову участь в 2016 році був укладений під час перебування в шлюбі. Позивач з ОСОБА_2 з червня 2021 року припинили спільне проживання. Заява на переоформлення договору на пайову участь на ОСОБА_3 була подана ОСОБА_2 без згоди позивача. Про переоформлення квартири на відповідачку ОСОБА_3 дізнався в серпні 2021 року. Після цього він звернувся в місцевий ЦНАП.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, подала заяву про слухання справи у її відсутності, позов не визнала.

Відповідачка ОСОБА_3 та її представник - ОСОБА_8 позов не визнали і пояснили, що більшу частину коштів для внесення внеску дали ОСОБА_3 з чоловіком. Чоловік ОСОБА_3 проводив ремонт в квартирі. Позивачем було придбано частину будівельних матеріалів на квартиру. Позов в частині визнання недійсною довідки про сплату пайового внеску не підлягає задоволенню. 200 доларів на квартиру позичили у ОСОБА_9 , 5500 гривень вклали позивач з ОСОБА_2 , 25000 гривень дав позивач ОСОБА_10 , 3300 доларів були «весільні» кошти, 2000 доларів назбирала ОСОБА_2 то були кошти , отриманні по догляду за дитиною та гроші , які дарували дитині.

Представник Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «ДОЗОР-2013» позов визнав частково і пояснив, що рішення Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив «ДОЗОР-2013» на прийняття ОСОБА_3 в асоційовані члени кооперативу не приймалось. Спірна квартира відноситься до спільного майна подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Договори від 2016 року та від 2021 року ідентичні . Внески на квартиру вносила ОСОБА_2 . Кооператив на даний час не працює, кооператив по договору паювання виконав всі свої обов`яки. Квартира є спільним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні дала показання, що позивач ніде не працював, ремонт в спірній квартирі робив ОСОБА_12 чоловік ОСОБА_3 .

Свідок ОСОБА_13 чоловік ОСОБА_3 в своїх показаннях вказав, що позивач з ОСОБА_2 після одруження пів року жили в його матері, потім жили в товариша свідка , за найм квартири платила ОСОБА_3 , потім молодший син свідка переїхав жити до матері свідка, а позивач з ОСОБА_2 жили в квартирі разом з ним і ОСОБА_3 . Свідок пропонував їхати позивачу з ним на заробітки, однак позивач відмовився. Потім сплатили за кооперативну спірну квартиру, свідок робив ремонт в квартирі, позивач купував будівельні матеріали , гіпсокартон, матеріали на опалення. Робота свідка по ремонту коштує не дешевше чим вартість квартири. Обслуговуючий кооператив при укладанні договору в 2021 році не знав про наявність спору з приводу даної квартири.

Свідок ОСОБА_14 знайомий позивача , в судовому засіданні дав показання, що з 2015 року по травень 2016 року возили з ОСОБА_15 ковбасу , спочатку давали під реалізацію, а потім ковбасу треба було викупляти самому і ОСОБА_10 через це пішов. На ковбасі заробляли нормально. Пізніше ОСОБА_10 працював в супермаркет «АРС».

Свідок ОСОБА_16 товариш батьків ОСОБА_2 , в судовому засіданні в своїх показаннях вказав, що позивач з ОСОБА_2 жили на квартирі в свідка пів року поки свідок був в рейсі. Батьки ОСОБА_17 дали 5 6 тисяч доларів США на спірну квартиру.

Заслухавши сторони, свідків , вивчивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що 01 червня 2013 року по 09 листопада 2021 року позивач і ОСОБА_2 перебували в шлюбі , який між ними розірвано рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду від 09 листопада 2021 року.

Під час перебування у шлюбі 06 травня 2016 року між ОСОБА_2 , як пайовиком, та Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив «ДОЗОР-2013» було укладено договір №21 на пайову участь в будівництві житлового будинку.

Відповідно до умов договору №21 від 06 травня 2016 року Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «ДОЗОР-2013» зобов`язався організувати та провести будівництво житлового будинку за адресою АДРЕСА_4 , а ОСОБА_2 зобов`язалася сплатити внески в розмірі 299325 гривень 00 коп. Кооператив в свою чергу закріплював за пайовиком квартиру за номером АДРЕСА_2 , загальною площею 39,0 кв.м.

Згідно з квитанцією до прибуткового касового ордера ЖБК «Дозор-2013» №50 від 06 травня 2016 року ОСОБА_2 був здійснений внесок на будівництво квартири АДРЕСА_1 в розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок та квитанцією до прибуткового касового ордера ЖБК «Дозор-2013» №53 від 12 травня 2016 року ОСОБА_2 був здійснений внесок на будівництво квартири АДРЕСА_1 в розмірі 294325 (двісті дев`яносто чотири тисячі триста двадцять п`ять) гривень 00 копійок (копія додається).

Враховуючи, що договір за №21 від 06 травня 2016 року, укладений між ОСОБА_2 та Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив «ДОЗОР-2013» був укладений під час перебування ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в шлюбі, за рахунок спільних коштів , суд вважає, що квартира АДРЕСА_1 відноситься до спільного майна подружжя.

При задоволенні позову про квартиру за номером АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суд також враховує, що договір за №21 від 06 травня 2016 року , укладений між ОСОБА_2 та Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив «ДОЗОР-2013» на даний час є дійсним і між сторонами не розривався, ОСОБА_2 не надала ніяких доказів на підтвердження тієї обставини, що гроші, які вносились в рахунок внеску на будівництво квартири за номером АДРЕСА_1 , були її особистою власністю, те, що позивач обгрунтовує позовні вимоги тими обставинами, що будівництво спірної квартири було здійснено за рахунок спільних коштів.

Відповідно до п. 1 ч.2 ст.. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст.. 8 Закону України «Про кооперацію» статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність.

Устатті 10 Закону України «Про кооперацію»встановлено, що членами кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, які внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених статутом кооперативу, додержуються вимог статуту і користуються правом ухвального голосу.

Договірпро сплату пайових внесків не є договором про надання послуг чи підряду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18) зроблено висновок, що «устатті 60 СК Українизакріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить істаття 368 ЦК України.

При застосуванні такого способу захисту прав і законних інтересів позивача, як визнання спірної квартири спільним майном подружжя суд враховує, що право власності на час вирішення спору за кимось з подружжя зареєстроване не було, що житловий будинок був завершений будівництвом в 2017 році, що підтверджується копією технічного паспорту на спірну квартиру ( т. 1, а.с. 70), тобто , під час перебування позивача і відповідачки ОСОБА_2 в шлюбі.

25 серпня 2021 року ОСОБА_2 написала заяву на ім`я голови ЖБК «Дозор-2013» ОСОБА_6 , в якій просила сплачені внески у розмірі 299325 гривень 00 копійок на будівництво квартири АДРЕСА_1 перерахувати на ОСОБА_3 та переоформити договір на інвестування на неї, ОСОБА_3 .

На виконання даної заяви 27 серпня 2021 року між Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив «ДОЗОР-2013» та ОСОБА_3 був укладений договір №21 на пайову участь в будівництві житлового будинку, а саме квартири за номером АДРЕСА_2 , загальною площею 39,4 кв.м.

Проте протокол про прийняття в членство кооперативу ОСОБА_3 відсутній.

Відповідно до частини четвертої статті 369 ЦК України правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.

У статті 68 СК України закріплено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до ЦК України.

У постановах від 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1622цс15, від 27 січня 2016 року у справі №6-1912цс15 та від 30 березня 2016 року у справі № 6-533цс16 Верховний Суд України висловив правову позицію, що укладення одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в тому разі, якщо судом буде встановлено, що той з подружжя, який уклав договір щодо спільного майна, та третя особа- контрагент за таким договором, діяли недобросовісно, зокрема, що третя особа знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності, і що той з подружжя, який укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя.

Відповідно до частини четвертоїстатті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При визнанні недійсним договору №21 на пайову участь в будівництві житлового будинку від 27 серпня 2021 року, укладеного між Житлово-будівельним кооперативом «ДОЗОР-2013» та ОСОБА_3 на будівництво квартири за номером АДРЕСА_1 на поверсі АДРЕСА_3 , загальною площею 39,4 кв.м. з одночасним припиненням права власності ОСОБА_3 на квартиру за номером АДРЕСА_1 суд враховує, що житловий будинок по АДРЕСА_4 був завершений будівництвом в 2017 році, тобто після прийняття житлового будинку в експлуатацію, позивачі набули право власності на завершену будівництвом квартиру.

Відповідно до ч.2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договоромабо закономпередбачено прийняттянерухомого майнадо експлуатації,право власностівиникає змоменту йогоприйняття доексплуатації.

Суд при вирішенні справи враховує позицію Великої Палати Верховного суду України у Постанові від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, а саме те, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Крім того суд враховує, що укладаючи договір №21 на пайову участь в будівництві житлового будинку від 27 серпня 2021 року, з Житлово-будівельним кооперативом «ДОЗОР-2013», ОСОБА_3 знала, що квартира за номером АДРЕСА_1 є спільними майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , тобто ОСОБА_3 діяла недобросовісно і не може визнаватись добросовісним набувачем спірної квартири.

З цього приводу представник ОК ЖБК «Дозор-2013» пояснив, що при переоформленні пайового внеску ОК ЖБК «Дозор-2013» не знав про наявність спору з приводу даної квартири.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України № 1952 (у редакції, чинній із 16.01.2020) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69 72 СК України та статтею 372 ЦК України.

Згідно із частиною першою статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, частина третя статті 368 ЦК України), відповідно до частин другої, третьої статті 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, а також те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї (частина четверта статті 65 СК України).

Відповідно до частин другої, четвертої, п`ятої статті 71 СК України неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України.

При поділі майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, застосуванню підлягають положення частин четвертої, п`ятої статті 71 СК України щодо обов`язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації . У разі коли жоден з подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

З копії технічного паспорта на квартиру за номером АДРЕСА_1 ( т. 1 , а.с. 69 72) вбачається, що дана квартира є однокімнатною, розташована на четвертому поверсі і має один вхід , тобто є неподільною річчю.

Відповідно до ч. 2 ст. 183 ЦК України неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

Враховуючи, що квартира АДРЕСА_1 є неподільним майном, набута ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у спільну сумісну власність , суд вважає за необхідне визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини квартири за номером АДРЕСА_1 , залишити у власності ОСОБА_2 1/2 частини квартири за номером АДРЕСА_1 .

У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або «вражати» договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ.

Недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другоїстатті 16 ЦК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та другастатті 5 ЦПК України).

Цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Відповідно до частини четвертоїстатті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від14 грудня 2021 року у справі № 395/456/20 (провадження № 61-6961св21) вказано, що як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав , або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

По своїй суті довідка №4 про членство особи в кооперативі та внесення таким членом кооперативу пайового внеску в повному обсязі від 30 серпня 2021 року, видана Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельним кооперативом «ДОЗОР-2013», не є тим документом, до яких законодавець допускає застосування конструкції недійсності, що має бути направлена на недопущення або присікання порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлення.

Тому звернення до суду з позовом про визнання недійсною довідки №4 про членство особи в кооперативі та внесення таким членом кооперативу пайового внеску в повному обсязі від 30 серпня 2021 року, виданою Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельним кооперативом «ДОЗОР-2013», є неналежним способом захисту прав та інтересів позивача.

Власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Обрання позивачем неналежного способу захисту прав і законних інтересів є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Враховуючи, що позивачем при подачі позову було сплачено судовий збір в сумі 2724 гривень з трьох позовних вимог, при задоволенні трьох позовних вимог з трьох відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі по 908 гривень 00 коп. з кожного.

Враховуючи, що в задоволенні немайнової позовної вимоги про визнання недійсною довідки відмовлено, і позивачем з цієї позовної вимоги не було сплачено судовий збір, з позивача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 908 гривень 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. 258- 260 , 263 265 ЦПК України, суд,-

Вирішив :

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним договір №21 на пайову участь в будівництві житлового будинку від 27 серпня 2021 року, укладеним між житлово-будівельним кооперативом «ДОЗОР-2013» та ОСОБА_3 на будівництво квартири за номером АДРЕСА_1 на поверсі АДРЕСА_3 , загальною площею 39,4 кв.м. з одночасним припиненням права власності ОСОБА_3 на квартиру за номером АДРЕСА_1 .

Визнати квартиру за номером АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини квартири за номером АДРЕСА_1 , залишити у власності ОСОБА_2 1/2 частини квартири за номером АДРЕСА_1 .

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «ДОЗОР-2013» , Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Управління державної реєстрації Кам`янець-Подільської міської ради про визнання недійсною довідки №4 про членство особи в кооперативі та внесення таким членом кооперативу пайового внеску в повному обсязі від 30 серпня 2021 року, виданою Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельним кооперативом «ДОЗОР-2013» відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «ДОЗОР-2013» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 908 гривень 00 коп. з кожного відповідача.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 908 гривень 00 коп.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня складання повного рішення.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 )

Відповідач - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ),

Відповідач - ОСОБА_3 ( АДРЕСА_6 , паспорт НОМЕР_3 ),

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «ДОЗОР-2013» (вул. Саксаганського, 1Г, м. Кам`янець-Подільський, Хмельницька область, код ЄДРПОУ 38880726).

Повне рішення складено 26 січня 2024 року.

Суддя Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Бондар О.О