Рішення

від 19.02.2024 по справі 731/74/24

ВАРВИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №731/74/24

Провадження №2-о/731/4/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2024 року смт Варва

Варвинський районний суд Чернігівської області в складі:

судді Савенка А.І.,

за участю секретаря Тарасенко Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань №1 Варвинського районного суду Чернігівської області цивільну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області до ОСОБА_1 про стягнення переплати пенсії, -

В С Т А Н О В И В:

29 грудня 2023 року, засобами електронного зв`язку, від представника позивача за довіреністю Варги О.В. до Варвинського районного суду Чернігівської області надійшла вказана позовна заява, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області переплату пенсії у розмірі 48 000 грн, також наполягає на розподілу судових витрат.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідач ОСОБА_1 , відповідно до виписки з акту огляду МСЕК серії АВБ №063924, на період з 01 червня 2018 року по 31 липня 2020 року була визнана особою з інвалідністю третьої групи. У зв`язку з чим, остання перебувала на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області та отримувала відповідну пенсію. При цьому, по пенсійних справах по яким термін виплати був по 30 листопада 2020 року виплата пенсії, на період продовження карантину продовжувалася автоматично, а тому і у випадку з ОСОБА_1 було проведено автоматичне продовження виплати пенсії до 31 травня 2022 року, без отримання відповідної виписки з акту огляду МСЕК. Разом з тим, в подальшому, позивачем було отримано списки МСЕК за результатами огляду 27 грудня 2022 року, де було зазначено, що органами МСЕК, повторно, за результатами переогляду ОСОБА_1 група інвалідності не встановлювалася. У зв`язку з цим, остання у період з 01 серпня 2020 року по 31 травня 2022 року, не мала права на отримання пенсії по інвалідності, а тому нарахована їй пенсія у розмірі 48 000 грн, за вказаний період, підлягає стягненню на користь позивача.

Ухвалою Варвинського районного суду Чернігівської області від 15 січня 2024 року цивільну справу прийнято до провадження, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, призначено до судового розгляду на 19 лютого 2024 року.

19 січня 2024 року через канцелярію суду від відповідача ОСОБА_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого остання пред`явлені до неї позовні вимоги не визнає та категорична заперечує щодо їх задоволення (а.с. 28-33). На обґрунтування своєї позицію зазначила, що вона з 04 червня 2006 року перебувала на обліку в органу Пенсійного фонду, оскільки їй первинно було встановлено 3 групу інвалідності з подальшим черговим переоглядом. У зв`язку з цим, вона і отримувала відповідну пенсію за інвалідністю. Останній черговий огляд МСЕК відбувся 10 липня 2018 року, за результатами якого їй повторно була встановлена 3 група інвалідності на період з 01 червня 2018 року по 01 серпня 2020 року. У період з 12 березня 2020 року на території України було встановлено карантин, у зв`язку з цим були внесені відповідні зміни у законодавстві та вказане пенсійне забезпечення за інвалідністю продовжувалося автоматично до 31 травня 2022 року, без отримання нею відповідної виписки з акту огляду МСЕК. У подальшому, черговий огляд МСЕК відповідач мала можливість пройти лише 27 грудня 2022 року, за результатами якого група інвалідності їй встановлена не була. При цьому, фактично на дату проходження відповідачем комісії МСЕК пенсія їй уже не нараховувалася, адже з 01 червня 2022 року така виплата була припинена. У зв`язку з цим, на переконання відповідача, у період нарахування спірної пенсії, що мало місце по травень 2022 року, вона не мала можливості повідомити Пенсійний орган про відсутність відповідних підстав для здійснення такого нарахування, оскільки висновок МСЕК ще нею не отримувався. Таким чином, будь-якої недостовірної інформації вона не повідомляла, оскільки діяла добросовісно. Лише після отримання нею висновку МСЕК щодо не встановлення їй інвалідності, та завершення процесу його оскарження, вона звернулася до Пенсійного фонду із відповідним повідомленням. Підсумовуючи відповідач наголосила, що надмірно виплачена їй пенсія за період з 01 серпня 2020 року по 31 травня 2022 року не була наслідком рахункової помилки з боку позивача, як платника, чи результатом її зловживань, як отримувача пенсії, оскільки вона діяла добросовісно.

Позивач Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області в судове засідання явку свого представника не забезпечило, звернувшись з письмовим клопотанням щодо здійснення розгляду справи без їх участі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, звернулася до суду з заявою про здійснення розгляду справи без її участі, заявлені до неї позовні вимоги не визнала та заперечила щодо їх задоволення.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом встановлено, що відповідно до виписок з акту огляду МСЕК відповідачу по справі ОСОБА_1 з 04 червня 2006 року було встановлено 3 групу інвалідності з подальшим черговим переоглядом (а.с. 34-37).

Останній черговий огляд МСЕК відбувся 10 липня 2018 року, за результатами якого їй повторно була встановлена 3 група інвалідності на період з 01 червня 2018 року по 01 серпня 2020 року, що доводиться копією відповідної виписки з акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВБ №063924 (а.с. 12).

У зв`язку з чим, що сторонами по справі фактично не заперечується, ОСОБА_1 перебувала на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області та отримувала відповідну пенсію по інвалідності.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).

Згідно зі ст. 1 Закону №1058-IV, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до ст. 9 Закону №1058-IV, в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону (ч. 1 ст. 30 Закону №1058-IV).

Пенсія по інвалідності призначається на весь строк встановлення інвалідності. Особам з інвалідністю, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 цього Закону, пенсії по інвалідності призначаються довічно. Повторний огляд цих осіб з інвалідністю провадиться тільки за їх заявою (ст. 34 Закону №1058-IV).

У разі визнання особи, яка пройшла повторний огляд, здоровою пенсія виплачується до кінця місяця, по який встановлено інвалідність (абзац 3 ч. 1 ст. 35 Закону №1058-IV).

Разом з тим, у разі пропуску в період здійснення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню короно-вірусної хвороби (СОVID-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України, строку повторного огляду медико-соціальної експертизи особою з інвалідністю, виплата пенсії по інвалідності не зупиняється до закінчення терміну дії зазначених заходів з подальшим проведенням перерахунку розміру виплаченої пенсії на підставі заяви та результатів переогляду особи з інвалідністю (п. 14.6 Розділу XV «Прикінцевих положень» Закону №1058-IV).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»(із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався. Карантин в Україні було безперервно встановлено з 12 березня 2020 року до 30 червня 2023 року.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачу ОСОБА_1 нараховувалася та сплачувалася пенсія до 31 травня 2022 року.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області було отримано список осіб, які були оглянуті МСЕК в січні 2023 року. Відповідно вказаного списку ОСОБА_1 за результатами переогляду від 27 грудня 2022 року органом МСЕК не встановлено групу інвалідністю (а.с. 15). Вище вказані обставини також узгоджуються з копією наданої відповідачем довідки про невизнання інвалідом (а.с. 38).

Таким чином, оскільки відповідачу ОСОБА_1 за результатами переогляду органами МСЕК, повторно, встановлення статусу інвалідності не відбулося, то відповідно, нарахування їй пенсії по інвалідності, в розумінні абзацу 3 ч. 1 ст. 35 Закону №1058-IV, повинно б припинитися - 01 серпня 2020 року. При цьому, в силу дії п. 14.6 Розділу XV «Прикінцевих положень» Закону №1058-IV, так здійснено і не було, що фактично призвело до переплати пенсії у розмірі - 48 000 грн, нарахування якої здійснювалося у період з 01 серпня 2020 року по 31 травня 2022 року (а.с. 9).

Відповідно до вимог ст. 73 Закону №1058-IV, кошти Пенсійного фонду використовуються на: виплату пенсій, передбачених цим Законом; надання соціальних послуг, передбачених цим Законом; фінансування адміністративних витрат, пов`язаних з виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду; оплату послуг з виплати та доставки пенсій; формування резерву коштів Пенсійного фонду. Забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом.

Згідно з положенням ч. 1 ст. 50 Закону №1058-IV, суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Аналіз зазначених норм закону свідчить, що зайво сплачені суми пенсії можуть бути утримані позивачем за умови зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних. Вказаний перелік підстав для утримання надміру виплачених сум пенсії є вичерпним.

Зміст ст. 1215 ЦК України встановлює випадки, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню.

Так, не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Отже, закон встановлює два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.

Аналогічні за своїм змістом висновки про застосування статті 1215 ЦК України викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 22 січня 2014 року у справі №6-151цс13, від 02 липня 2014 року у справі №6-91цс14, підстав відступити від яких Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц не встановила.

Тобто, механізм повернення надмірно сплачених сум пенсій передбачає стягнення зазначених сум лише у випадку, якщо така надмірна сплата відбулась з вини пенсіонера, а саме через його зловживання.

Правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, тому тягар доказування рахункової помилки та недобросовісності набувача покладено на платника відповідних грошових коштів.

Саме до таких правових висновків дійшов Верховний Суд у Постанові по справі №711/1509/17 від 12 грудня 2018 року, Постанові Верховного Суду від 21 червня 2018 року у справі №554/1809/17, Постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №307/2100/16-ц та Постанові Верховного Суду від 13 квітня 2020 року у справі №487/2596/17.

Таким чином, повернення надмірно сплачених сум пенсій передбачає стягнення зазначених сум у випадку, якщо така надмірна сплата відбулась з вини пенсіонера, а саме, через зловживання, зокрема у випадку надання недостовірної інформації або взагалі ненадання відповідної інформації.

Відповідно до ст. 102 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсіонери зобов`язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов`язку і одержання у зв`язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.

Зміст абзацу 1 ст. 103 «Про пенсійне забезпечення» визначає, що суми пенсії, над міру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім`ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Таким чином, діючим законодавством встановлений вичерпний перелік підстав для стягнення надмірно сплачених грошових коштів у вигляді пенсії з одержувача.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 отримувала пенсію по інвалідності ІІІ групи, обчислену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області у 2024 року було отримано список осіб, повторно оглянутих МСЕК та яким не встановлено групу інвалідності в період дії карантину, де вказана відповідач ОСОБА_1 . Таким чином, позивач вважає, що остання незаконно отримала пенсію в розмірі 48 000 грн, а тому просить стягнути із неї на користь ГУ ПФУ в Чернігівській області вказані безпідставно отримані грошові кошти.

При цьому, суд зважає на те, що у зв`язку із запровадженням на території України карантину, відповідач ОСОБА_1 , як обумовлено відповідною випискою 10 липня 2020 року чергового огляду МСЕК не пройшла. Такий огляд було здійснено лише - 27 грудня 2022 року. З цих підстав, на момент виплати відповідачу пенсії по інвалідності, що мало місце до 31 травня 2022 року, остання фактично не могла знати результати повторного огляду, оскільки вимоги щодо дотримання карантинних заходів надавали право на відповідне відтермінування такого огляду та отримання пенсії.

Вказані обставини на переконання суду є свідченням відсутності підстав вважати дії відповідача недобросовісними, що фактично позивачем не було спростовано на етапі судового розгляду.

У зв`язку з цим, позивачем не надано до суду доказів зловживань з боку відповідача ОСОБА_1 , які б доводили її недобросовісність при нарахуванні розміру пенсії та безпідставно отриманих грошових коштів.

Отже, без встановлення фактів недобросовісної поведінки відповідача, та наявності рахункової помилки при виплаті пенсії, відсутні підстави для стягнення з неї надмірно виплаченої суми пенсії відповідно до ст. 1215 ЦК України.

У справі «Рисовський проти України» (Заява № 29979/04, остаточне рішення від 20 січня2012 року) Європейський суд з прав людини у пункті 71 рішення вказав: «… потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених чим кодексом.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Таким чином, зважаючи на вищевикладене, та беручи до уваги те, що зловживань з боку ОСОБА_1 при поданні документів для призначення пенсії судом не встановлено, доказів на підтвердження факту недобросовісного набуття відповідачем отриманих грошових коштів, які є пенсійною виплатою, а також наявності рахункової помилки матеріали справи не містять, суд приходить до висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог.

За таких обставин у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України у разі відмови у позові судові витрати покладаються на позивача.

На підставі наведеного, керуючись ст. 141, 247, 263, 265, 273, 354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (юридична адреса: вул. П`ятницька, 83-а, м. Чернігів, 14005; код ЄДРПОУ 21390940) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення переплати пенсії, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.І.Савенко