Рішення

від 09.04.2024 по справі 731/74/24

ВАРВИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №731/74/24

Провадження №2-о/731/4/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2024 року смт Варва

Варвинський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого cудді Савенка А.І.,

за участю секретаря Трохименко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , заінтересована особа: Талалаївська селищна рада Прилуцького району Чернігівської області, про встановлення факту батьківства, -

В С Т А Н О В И В:

06 лютого 2024 року до суду надійшла вказана заява.

В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Понори Талалаївського району Чернігівської області. У витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження її матір`ю вказана ОСОБА_3 , а батьком ОСОБА_4 . 23 лютого 1970 року вона уклала шлюб з ОСОБА_5 та змінила прізвище з Цілина та ОСОБА_6 . ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Понори Талалаївського району Чернігівської області помер її батько ОСОБА_7 . У довідці Понорівського старостинського округу Талалаївської селищної ради зазначено, що ОСОБА_7 мешкав та був зареєстрований в АДРЕСА_1 , до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з ним проживала ОСОБА_1 та вели спільне господарство. Заповіт від імені померлого Понорівською сільською радою не посвідчувався. ІНФОРМАЦІЯ_3 в селі Понори Талалаївського району Чернігівської області померла її мати ОСОБА_3 . ОСОБА_7 мав право на земельну ділянку площею 3,15 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на території Понорівської сільської ради, право на яку посвідчено державним актом IV-ЧН №034067, виданим Понорівською сільською радою 20 березня 2001 року. Вона є спадкоємцем свого батька, але приватний нотаріус НовакО.В. відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність документів, що підтверджують родинні відносини зі спадкодавцем. Інші спадкоємці у померлого ОСОБА_7 відсутні.

На підставі ст. ст. 128, 130, 135 СК України та ст.315 ЦПК України заявник ОСОБА_1 просить встановити факт, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 є її батьком.

Провадження у справі відкрито 19лютого 2024 року та призначено розгляд справи в порядку окремого провадження на 19березня 2024 року.

Заявник ОСОБА_1 , будучи належно повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилася.

Представник заявника ОСОБА_2 в судовому засіданні 19 березня 2024 рокунадав суду аналогічні заяві пояснення, будь-яких клоптань про забезпечення або витребування доказів не заявляв. Будучи належно повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання 09 квітня 2024 року не з`явився, подав клопотання про розгляд справи без його участі та без участі заявника, у якому підтримав заявлені вимоги ОСОБА_1 .

Заінтересована особа Талалаївська селищна рада Прилуцького району Чернігівської області, свого представника в судове засідання не направили, про місце, дату та час судового розгляду повідомлені належним чином (а.с. 32), надіслали заяву про розгляд справи без участі їх представника, у якій зазначають, що стосовно заявлених вимог не заперечують та покладаються на розсуд суду (а.с.38).

Зі змісту ст. 223, 294 ЦПК України вбачається, що неявка належно повідомлених заявника та заінтересованих осіб не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши пояснення заявника, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що прізвище, ім`я та по батькові заявника ОСОБА_1 , дата її ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією паспорта заявника (а.с. 5).

Дошлюбне прізвище заявника Цілина, яке вона змінила на ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб (а.с.8).

Витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України підтверджує, що матір`ю заявника Цілини ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є ОСОБА_3 , а батьком ОСОБА_4 , відомості про батька записані відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України (а.с.7).

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с.9).

Відповідно до довідки №170 від 12жовтня 2023 року, виданої Понорівським старостинським округом Талалаївської селищної ради, ОСОБА_7 мешкав та був зареєстрований в АДРЕСА_1 , до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з ним проживала ОСОБА_1 та вели спільне господарство (а.с.9, зворот).

Із запису акта про смерть №7 від 20серпня 1996 року вбачається, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який мешкав за адресою: АДРЕСА_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у селищі Понори Талалаївського району Чернігівської області (а.с.59). При цьому запис акта про смерть містить інформацію про те, що медичне свідоцтво про смерть та довідку на одержання допомоги на поховання видано ОСОБА_10 , а не заявнику ОСОБА_1 .

Державний акт на право приватної власності на землю серії ІV-ЧН №034067 підтверджує, що ОСОБА_7 , мешканцю с. Понори Талалаївського району Чернігівської області, на підставі рішення Понорівської сільської ради від 17січня 2001 року, передано у приватну власність земельну ділянку площею 3,15 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.10).

Відповідно до Інформаційних довідок зі Спадкового реєстру та інформації, наданої Державним нотаріальним архівом Чернігівської області, спадкова справа до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 не заводилася, заповіти та спадкові договори ним не посвідчувалися (а.с.34, 35, 36).

20 листопада 2023 року заявник ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса з проханням оформити спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 , проте отримала відмову у зв`язку з тим, що нею не було надано документів, які підтверджують родинні або інші відносини зі спадкодавцем (а.с.11).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення родинних відносин між фізичними особами.

Пунктом 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 травня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз`яснено, що заяви про встановлення факту визнання батьківства щодо дитини, народженої до 01 жовтня 1968 року, розглядаються судом у випадках, коли померла особа визнавала себе батьком дитини до цієї дати.

Заяви про встановлення фактів батьківства чи визнання батьківства розглядаються судом, якщо у свідоцтві про народження певна особа не вказана батьком дитини (наприклад, відповідно до частини другої статті 55 Кодексу про шлюб та сім`ю запис про батька дитини проведено за вказівкою матері, яка не перебувала у шлюбі, або ж такий запис зовсім відсутній) і можуть бути подані матір`ю, опікуном чи піклувальником дитини чи самою дитиною після досягнення повноліття.

Оскільки підстави для визнання батьківства за рішенням суду, зазначені у ст.128 СК України, істотно відрізняються від підстав його встановлення, передбачених у ст.53 КпШС, суди, вирішуючи питання про те, якою нормою слід керуватися при розгляді справ цієї категорії, повинні виходити з дати народження дитини (роз`яснення пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»).

Указ Президії Верховної ради СРСР від 08 липня 1944 року скасував можливість судового встановлення батьківства, який існував згідно Кодексу законів про сім`ю, опіку, шлюб і актів цивільного стану УРСР 1926 року. В умовах воєнної диспропорції жіночого і чоловічого населення прийняте рішення про юридичне визнання лише шлюбу, зареєстрованого в компетентних органах.

На підставі Указу Президії Верховної ради СРСР від 15 вересня 1945 року внесено зміни до статті 2 вищезазначеного кодексу, а саме: при реєстрації в органах запису актів громадянського стану народження дитини від матері, яка не перебуває в зареєстрованому шлюбі, дитина записується за прізвищем матері з присвоєнням їй по батькові за вказівкою матері. Отже заповнення графи «Батько» у актовому записі про народження дитини не передбачалося.

Такі вимоги діяли до прийняття Основ законодавства СРСР та союзних республік про шлюб та сім`ю 1968 року, зокрема статті 53 КпШС УРСР.

На момент виникнення правовідносин між сторонами, діяв Кодекс законів про сім`ю, опіку, шлюб і актів цивільного стану від 31 травня 1926 року (УССР).

Згідно зі статтею 32-1 Кодексу законів про сім`ю, опіку, шлюб і актів цивільного стану УРСР 1926 року, дитина, що народилася від особи, з якою мати дитини не перебуває в зареєстрованому шлюбі, не має права звернутися в суд з позовом про встановлення батьківства і про стягнення із зазначеної особи аліментів на утримання дитини.

Відповідно до пунктів 6, 7 Указу Президії Верховної ради УРСР від 29 липня 1969 року «Про порядок введення в дію Кодексу про шлюб та сім`ю УРСР» правила частин другої, третьої статті 53 Кодексу про шлюб та сім`ю УРСР про встановлення в судовому порядку батьківства особи, з якою мати не перебувала у шлюбі, застосовуються у відношенні дітей, що народилися після введення в дію Основ законодавства СРСР і союзних республік про шлюб та сім`ю, тобто після 01 жовтня 1968 року.

У відношенні дітей, які народилися до 01 жовтня 1968 року від осіб, що не перебувають між собою у шлюбі, батьківство може бути встановлено за спільною заявою матері дитини і особи, яка визнає себе батьком дитини.В разі смерті особи,на утриманні якої перебувала дитинаіяка визнавала себе батьком дитини, факт визнання нею батьківства може бути встановлений в судовому порядку. На підставі спільної заяви батьків або рішення суду про встановлення факту визнання батьківства провадиться відповідна реєстрація в органах запису актів громадянського стану з внесенням запису про батька у свідоцтво про народження дитини.

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 570/2797/13-ц та від 28серпня 2019 року у справі №183/3834/15-ц.

При цьому Верховний Суд також наголошує, що однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя. Навпаки ж, неодноразове ухвалення протилежних і суперечливих судових рішень, особливо судами вищих інстанцій, може спричинити порушення права на справедливий суд, закріплене в пункті 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень.

Враховуючи дату народження заявника ОСОБА_1 , а саме 29листопада 1950 року, суд застосовує до правовідносин вищенаведені положення законодавства про можливість встановлення батьківства лише за спільною заявою матері дитини і особи, яка визнає себе батьком дитини, або, в разі смерті такої особи,за умови доведення факту перебування дитини на утриманні особи іфакту визнання такою особою себе батьком дитини.

При цьому судом установлено, що ОСОБА_7 , якого заявник ОСОБА_1 вважає своїм батьком і який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , за життя не реалізував свого права на звернення до компетентних органів із спільною з матір`ю заявника, ОСОБА_3 , заявою про визнання себе батьком заявника, та не вчиняв дій для встановлення (узаконення) родинних зв`язків із заявником ОСОБА_1 , 1950 року народження.

Суд вважає також недоведеною обставину перебування заявника ОСОБА_1 на утриманні померлого ОСОБА_7 , оскільки заявник не виконала свій процесуальний обов`язок із доведення відповідної обставини належними та допустимими доказами.

Суд вважає, що довідка Понорівського старостинського округу №170 від 12жовтня 2023 року про те, що заявник проживала з ОСОБА_7 до дня його смерті, таким доказом слугувати не може, оскільки зазначена довідка не містить жодної інформації про період проживання, характер стосунків та перебування заявника на утриманні померлого.

Слід звернути увагу і на те, що медичне свідоцтво про смерть та довідку на одержання допомоги на поховання видано ОСОБА_10 , а не заявнику ОСОБА_1 (а.с.59).

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви.

При вирішення питання про розподіл судових витрат суд звертає увагу на те, що відповідно до ч.7 ст.294 ЦПК України при ухваленні судом рішення у справі, що розглядається за правилами окремого провадження, судові витрати не відшкодовуються.

На підставі викладеного та керуючись ст. 223, 247, 263-265, 273, 293, 294, 315-319, 354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволеннізаяви ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_1 , мешкає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ), поданої представником ОСОБА_2 (юридична адреса: АДРЕСА_3 ), заінтересована особа: Талалаївська селищна рада Прилуцького району Чернігівської області (код ЄДРПОУ04412679, юридична адреса: 17200, Чернігівська область, Прилуцький район, смтТалалаївка, вул.Вокзальна, б.3), про встановлення факту батьківства відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.І.Савенко