Рішення

від 01.02.2024 по справі 363/817/22

ВИШГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01.02.2024 Справа № 363/817/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2024 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Лукач О.П.,

за участю секретаря Мітясова Д.О.,

представника позивача - адвоката Гаращука С.В.

відповідача-1 - ОСОБА_1 ,

відповідача-2 - ОСОБА_2 ,

представника відповідача-1 - адвоката Андрейка О.І.,

представника відповідача-3 - Тітаренка О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Вишгороді у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовною заявою Дніпровсько-Тетерівського державного лісомисливського господарства до ОСОБА_1 (відповідач-1), ОСОБА_2 (відповідач-2), Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області (відповідач-3) про визнання недійсним рішення про приватизацію та свідоцтво про право власності нерухомого майна,

ВСТАНОВИВ:

16 лютого 2022 року до Вишгородського районного суду Київської області надійшла позовна заява Дніпровсько-Тетерівського державного лісомисливського господарства до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області, у якій позивач, вважаючи незаконною приватизацію квартири АДРЕСА_1 та така, що порушує його право, посилаючись на положення статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», статей 3, 4 Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності», просить суд визнати рішення №177 від 20 серпня 2021 року про приватизацію квартири та видане на його підставі свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 /20.08.21 на квартиру за адресом: АДРЕСА_2 на ім`я ОСОБА_1 , ОСОБА_2 недійним, а також витребувати з Димерської селищної ради витрати у розмірі судового збору 2481, 00 грн.

Так, в обґрунтування позову зазначено, що позивач - Дніпровсько-Тетерівське державне лісомисливське господарство (далі - позивач, Дніпровсько-Тетерівське ДЛМГ) є балансоутримувачем державного майна, а саме житлового 4-х квартирного будинку інвентарний номер 101320081, за адресою АДРЕСА_3 , у якому знаходиться квартира АДРЕСА_4 .

У квартирі АДРЕСА_1 , згідно рішення Вишгородського районного суду Київської області від

16 липня 2019 року, що набрало законної сили 16 серпня 2019 року (справа №363/2392/18) проживають ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

Під час ознайомлення з інформацією з офіційного сайту Димерської селищної ради (E-mail: dvmer.rada@gmail.com) позивач випадково довідався про приватизацію вказаної квартири.

20 серпня 2021 року на засіданні виконавчого комітету Димерської селищної ради було прийнято рішення №177 «Про видання дозволу на приватизацію житлового приміщення за заявами громадян ОСОБА_1 , ОСОБА_2 » на підставі якого вказаним громадянам надано дозвіл на приватизацію квартири по АДРЕСА_2 , загальною площею

69,4 кв. м., житловою площею 43,6 кв.м.

На підставі вказаного рішення органом приватизації житлового фонду Димерської селищної ради видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 /20.08.21.

Дізнавшись про приватизацію, позивач 15 вересня 2021 року надіслав до Димерської селищної ради листа №206, зазначивши, що дана квартира перебуває на балансі Дніпровсько-Тетерівське ДЛМГ і є державною власністю.

На вказаний лист, 17 січня 2022 року позивач отримав відповідь від Димерської селищної ради вих. № 112/03-18, у якому надано правове роз`яснення дій селищної ради щодо квартири.

Позивач зазначає, що відповідно до пункту 5.4. положення «Про Дніпровсько-Тетерівське державне лісомисливське господарство» (нова редакція від 2017 року), відчуження майна, закріпленого за Господарством, здійснюється за погодженням з Органом управлінням майном, в порядку, що встановлюється чинним законодавством.

Посилаючись на положення статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», згідно якої, приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд, статті 144 Конституції України, відповідно до якої, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території, позивач вказує, що на підставі рішення виконавчого комітету Димерської селищної ради дозволяється приватизація квартир (будинків), жилих приміщень (кімнат) у гуртожитках які перебувають у комунальній власності Димерської селищної територіальної громади Вишгородського районну Київської області.

У позивача на даний момент немає відомостей, щодо передачі спірної квартири з державної до комунальної власності Димерської селищної територіальної громади Вишгородського районну Київської області в особі Димерської селищної ради у відповідності до статей 3, 4 Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності».

Після виконання судом вимог частини шостої статті 187 ЦПК України, ухвалою суду від 10 червня 2022 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у загальному позовному провадженні з проведенням підготовчого засідання 17 серпня

2022 року.

На стадії підготовчого провадження у судових засіданнях брали участь: відповідачі-1 і -2 та представник відповідача-1 - адвокат Андрейко О.І.

Позивач та відповідач-3 своїх представників до суду не направили, при цьому від них надійшли заяви (клопотання) про розгляд справи у відсутності їх представників, а Димерська селищна рада Вишгородського району Київської області надіслала письмові пояснення щодо позовних вимог, виклавши свої заперечення.

У підготовчому провадженні, за клопотанням відповідачів-1 і -2 та представника відповідача-1, ухвалою суду від 7 грудня 2022 року поновлено вказаним відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву та прийнято його.

Іншою ухвалою суду від 7 грудня 2022 року закрито підготовче провадження та призначити цивільну справу до судового розгляду на 1 березня 2023 року о 10:00.

Відповідно до статті 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Під час розгляду справи 01 березня 2023 року, представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позові та просив їх задовольнити.

Відповідачі-1 і -2 та представника відповідача-1, заперечували проти задоволення позову, посилаючись на наявність конфлікту між позивачем та відповідачами-1 і -2, неодноразові звернення до позивача щодо приватизації квартири та відсутність органу приватизації у позивача, вважаючи приватизацію законною, просили відмовити у задоволенні позову.

Відповідачі-1 і -2 заперечують проти позову, зазначивши у відзиві, що оскаржуване позивачем рішення про приватизацію прийнято відповідачем-3 відповідно до вимог Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та в межах повноважень органу місцевого самоврядування, передбачених статтями 144, 146 Конституції України. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазначають, що вони проживали у квартирі АДРЕСА_1 більше 20 року і у 2018 році, після смерті їхнього батька, вирішили приватизувати квартиру. Зібравши необхідні документи, звернулись з заявою про приватизацію займаного житла до директора Дніпровсько-Тетерівського ДЛМГ, однак у відповідь на це їм було відмовлено з поясненням, що вони не зареєстровані у спірній квартирі, ніяких документів про це не збереглося. З цих підстав вони були змушені звертатись до суду та рішенням Вишгородського районного суд Київської області від 16 липня 2019 року у справі 363/2392/18 було задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до Дніпровсько-Тетерівського державного лісомисливського господарства, треті особи:Сухолуцька сільська рада Вишгородського району Київської області та Вишгородський районний відділ ДМС України у Київській області про визнання права користування жилим приміщенням. Визнано за відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 право користування житловим приміщенням квартирою АДРЕСА_1 . Після вступу вказаного рішення суду у законну силу, вони знову звернулись до директора Дніпровсько-Тетерівського ДЛМГ з заявами про приватизацію займаної ними квартири, однак він відмовив, пояснивши, що ДЛМГ приватизацією давно не займається (взагалі відсутній відділ приватизації), ніяких правових підстав для цього немає, ніяких документів він приймати від них та видавати не буде і тому направив їх для вирішення цього питання до органу місцевого самоуправління - Димерської селищної ради Вишгородського районну Київської області. Після тривалої підготовки документів, неодноразових звернень до Дніпровсько-Тетерівського ДЛМГ,

20 серпня 2021 року на засіданні виконавчого комітету Димерської селищної ради було прийнято рішення №177 «Про видання дозволу на приватизацію житлового приміщення за заявами гр. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 » При цьому, відповідно до статті 47 Конституції України, з підстав того, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 є соціально незахищеними громадянами і мають право на безоплатне отримання житла, орган місцевого самоврядування вирішив питання про виконання вимог пунктів 10, 11 Положення про порядок передачі квартир(будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність, а саме щодо сплати вартості надлишкової загальної площі приватизованого житла.

Відповідач-3 у письмових поясненнях на позов, заперечує проти нього, зазначивши, що 04 вересня 2012 року Сухолуцькою сільською радою Вишгородського району Київської області було прийнято рішення № 32, на підставі якого гр. ОСОБА_4 видано ордер на заселення квартири АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Після смерті ОСОБА_4 залишилося два сини - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 16 липня 2019 року, що набрало законної сили 16 серпня 2019 року (справа №363/2392/18) за громадянами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 визнано право користування житловим приміщенням квартирою

АДРЕСА_1 .

Відповідач-3, посилаючись на мотивувальну частину рішення суду, у якій зазначено, «що вирішальним, при вирішенні питання права користування житловим приміщенням є не лише сам факт по собі реєстрації особи в цьому приміщенні, а й факт проживання цієї особи в цьому приміщенні та характер проживання як членів сім`ї чи як інша особа, порядок вселення, наявність встановленого порядку користування житловим приміщенням, а також тривалість проживання», вважає відсутніми обставини та підстави застосування відмови у здійсненні приватизації житла, а саме: квартири

АДРЕСА_1 . Вказує, що вказане житло не є службовим, що підтверджується ордером на житлове приміщення №50, виданим виконавчим комітетом Сухолуцької сільської ради Вишгородського району Київської області 04 вересня 2012 року. На підставі вказаного рішення суду, громадяни ОСОБА_1 та ОСОБА_2 15 червня 2021 року звернулись до Димерської селищної ради із заявою про надання дозволу на приватизацію кв. АДРЕСА_1 . Розглянувши подані документи, рішенням виконавчого комітету Димерської селищної ради від 20 серпня 2021 року №177, громадянам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надано дозвіл на приватизацію квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 69,4 кв.м., житловою площею 43,6 кв.м. На підставі вказаного рішення, органом приватизації житлового фонду Димерської селищної ради видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 /20.08.21. Відповідач-3, посилаючись на положення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, частини другої статті 1, 47, 144 Конституції України, статті 345 ЦК України, статті 2, 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Дослідивши письмові докази, які містяться у матеріалах справи, з урахуванням клопотання представника відповідача-1, виникла необхідність у заслуховуванні пояснень представником Димерської Селищної ради Вишгородського району Київської області (відповідач-3), у зв`язку з чим, ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 01 березня 2023 року визнано явку представника Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області (відповідача-3) у наступне судове засідання обов`язковою. У судовому засіданні оголосити перерву до 11:30 24 квітня 2023 року, копію ухвали суду надіслано відповідачу-3.

У призначене судове засідання представник відповідача-3 не з`явився, причини неявки суду не повідомив.

Вирішуючи питання про можливість продовження розгляду справи у відсутності представника відповідача-3, враховуючи заперечення присутніх у залі суду учасників провадження, у судовому засіданні продовжено перерву з метою виклику у наступне судове засідання представника відповідача-3 - Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області, явка якого ухвалою суду від 24 квітня 2023 року визнана судом обов`язкова, з підстави зазначених в ухвалі суду від 1 березня 2023 року.

У судовому засіданні продовжено перерву до 16:00 15 червня 2023 року, копію ухвали суду надіслано відповідачу-3.

Судове засідання, призначене на 15 червня 2023 року не відбулося, у зв`язку із довготривалою повітряною тривогою на усій території України, при цьому до суду прибув представник позивача, інші учасники не з`явилися, а від представника відповідача-3 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, зазначивши причини неявки його представника.

У судове засідання, призначене на 22 серпня 2023 року, з`явилися представник позивача відповідачачі-1 і 2 та представник відповідача-1.

У зв`язку із неявкою представника відповідача-3, явка якого визнана судом обов`язковою, у судовому засіданні продовжено перерву до 15:00 18 вересня 2023 року, про що відповідача-3 повідомлено листом з роз`яренням наслідки статті 148 ЦПК України.

Судове засідання, призначене на 18 вересня 2023 року не відбулося, у зв`язку із довготривалою повітряною тривогою на усій території України, при цьому до суду від представника відповідача-3 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, зазначивши причини неявки його представника.

У судове засідання, призначене на 21 листопада 2023 року з`явилися усі учасники провадження, в тому числі представник відповідача-3 - Тітаренко О.О.

У судовому засіданні представник відповідача-3, зазначив про правомірність рішення Димерської селищної ради щодо надання дозволу відповідачам на приватизацію квартири, враховуючи відсутність у позивача органу приватизації, при цьому посилаючись на письмові пояснення, надіслані до суду раніше. Також у судовому засіданні представник відповідача зазначив, про наявність у нього приватизаційної справи, проте продовжуючи з`ясування конкретних обставин справи, у зв`язку із неможливістю продовжити здійснення фіксування судового процесу технічними засобами через технічний збій програми у приміщенні суду, за згоди усіх учасників провадження, у судовому засіданні продовжено перерву до 10:00

01 лютого 2024 року, тим самим надано час представнику відповідача-3 ознайомитися із матеріалами справи та підготуватися до наступного засідання.

У судове засідання, призначене на 01 лютого 2024 року з`явилися усі учасники провадження. Під час з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами, представник відповідача-3 зазначив, про неможливість надати суду для огляду матеріали приватизаційної справи, оскільки під час окупації території селищної ради у березня 2022 року, їх було втрачено, при цьому будь-яких документів/актів про це суду не надав. Крім цього слід зазначити, що у судовому засіданні 21 листопада 2024 року на запитання суду представник відповідача вказував про наявність у нього приватизаційної справи.

Таким чином, заслухавши представника позивача, відповідачів-1, -2, представника відповідача-1 та представника відповідача-3, дослідивши у судовому засіданні письмові докази у справі, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності із положеннями частини другої статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше, як за звернення особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. У статті 12 ЦПК України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із статтею 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи,які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно вимог статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Пункти 1, 2, 3, 4 частини першої статті 264 ЦПК України - під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Судом встановлено, що згідно до Положення про Дніпровсько-Тетерівське державне лісомисливське господарство (далі - Положення), вказане Господарство є бюджетною організацією, заснованою на державній власності, створене відповідно до наказу Міністерства лісового господарства України від 18.12.1967 №367 «Про організацію Дніпровсько-Тетерівського державного заповідного лісомисливського господарства в Київській області», належить до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України, координується Київським обласним та по місту Києву управлінням лісового та мисливського господарства.

Мета і предмет діяльності Господарства визначені у статті 3 Положення. Крім цього Положенням визначено юридичний статус Господарства, його майно, права та обов`язки, управління Господарством та самоврядування трудового колективу, господарська, фінансова і соціальна діяльність, облік і звітність Господарства, його ліквідація та реорганізація, порядок внесення змін до положення Господарства (а.с. 10-15).

Згідно Технічного паспорта на квартиру АДРЕСА_1 , виготовленого експертом Хрустальовою Т.Д. 3 вересня 2019 року на замовлення Дніпровсько-Тетерівське ДЛМГ, квартира розташована на першому поверсі у будинку, її загальна площа - 69,4 кв.м., житлова - 43,6 кв.м, допоміжна - 24,3 кв.м., літня неопалювальні приміщення - 1,5 кв.м.

(а.с. 6-7).

Згідно характеристики квартири (кімнати, жилого блоку, секції) у будинку квартирного типу (гуртожитку), рік спорудження/реконструкції - 1968 рік (а.с. 8).

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 16 липня 2019 року у справі №363/2392/18, задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Дніпровсько-Тетерівського державного лісомисливського господарства, треті особи: Сухолуцька сільська рада Вишгородського району Київської області та Вишгородський районний відділ ДМС України у Київській області про визнання права користування жилим приміщенням. Визнано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право користування житловим приміщенням квартирою АДРЕСА_1 (а.с. 48-50).

Згідно відомостей про державне майно (нерухоме майно державних підприємств, їх об`єднань, установ та організацій) Форма №2б(д), станом на 1 січня 2021 року балансоутримувачем державного майна - квартира

АДРЕСА_1 , є Дніпровсько-Тетерівське державне лісомисливське господарство (а.с. 19).

Виконавчий комітет Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області, розглянувши заяву громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про надання дозволу на приватизацію кв.

АДРЕСА_1 , враховуючи рішення Вишгородського районного суду Київської області від 16 липня 2019 року по справі №363/2392/18 та протокол засідання комісії з житлових питань при виконавчому комітеті селищної ради від 16.08.2021 року №6, рішенням №177 від 20 серпня 2021 року надано дозвіл на приватизацію квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 69,4 кв.м., житловою площею 43,6 кв.м. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в рівних частках. Рекомендувати заявникам: звернутись до державного реєстратора для внесення відповідних змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; відділу економічного розвитку та інвестицій, питань внутрішньої інформаційної політики та зв`язків з громадськістю забезпечити опублікування даного рішення на офіційному сайті Димерської селищної ради (а.с. 21, 42).

Як зазначено у вказаному рішенні, виконавчий комітет керувався статтею 9 Житлового кодексу Української PCP, Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» пунктом 5, частини «б», статті 30, частиною 6 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

На підставі рішення виконавчого комітету Димерської селищної ради від 20 серпня 2021 року №177, 21 серпня 2021 року Орган приватизації житлового фонду Димерської селищної ради видав Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно Серія НОМЕР_2, згідно із яким, квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у рівних частках по (а.с.22).

Листом від 15 вересня 2021 року №206 Дніпровсько-Тетерівське ДЛМГ в особі директора В.Єхимчука звернулося до Димерського селищного голови В.Підкурганного з вимогою переглянути рішення «Про надання дозволу на приватизацію житлового приміщення за заявами громадян ОСОБА_1 , ОСОБА_2 » №177 від 20 серпня 2021 року, зазначивши, що квартира є державною власністю та перебуває на балансі у Дніпровсько-Тетерівське ДЛМГ (а.с. 16).

Листом від 17 січня 2022 року №112/03-18 заступник селищного голови Димерської селищної ради І.Рудик надав відповідь Дніпровсько-Тетерівському ДЛМГ, у якій, посилаючись на положення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 47 19, 144 Конституції України, статті 345 ЦК України, статті 2, 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», мотиви рішення Вишгородського районного суду Київської області від 16 липня 2019 року у справі №363/2392/18, зазначено, що відсутність порядку приватизації житлового фонду не є підставою для порушення законних прав громадян на житло (а.с. 17-18).

Як убачається із долученої до письмових пояснень відповідача-3 копію Ордеру на житлове приміщення №50, його видано 4 вересня 2012 року на підставі витягу з протоколу спільного засідання адміністрації та профкому ДТДЛМГ на ім`я ОСОБА_4 на право зайняття житлового приміщення житловою площею 69,4 кв.м, що складається з 3 кімнат в ізольованій квартирі за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 46).

Згідно довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією Серія АВ №0098185 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є інвалідом ІІІ групи з 4 лютого 2021 року, довічно (а.с. 77).

Згідно довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією Серія АВ №0100921 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 20 серпня 2020 року по 01 вересня 2021 року мав інвалідність ІІ групи (а.с. 78). Під час розгляду справи по суті, встановлено, що групу інвалідності продовжено до 01 вересня 2024 року ОСОБА_2 (а.с. 174).

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території (стаття 144 Конституції України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (далі - Закон) приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і та ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина (частина третя статті 8 Закону).

Відповідно до частини дев`ятої статті 8 Закону, державний житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні або оперативному управлінні державних підприємств, організацій та установ, за їх бажанням може передаватись у комунальну власність за місцем розташування будинків з наступним здійсненням їх приватизації органами місцевої державної адміністрації та місцевого самоврядування згідно з вимогами цього Закону. Порядок передачі житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні підприємств, установ чи організацій, у комунальну власність визначається Кабінетом Міністрів України.

Як встановлено судом, позивач - Дніпровсько-Тетерівське державне лісомисливське господарство є бюджетною організацією, заснованою на державній власності та належить до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України, координується Київським обласним та по місту Києву управлінням лісового та мисливського господарства.

Згідно пункту 1.1. Положення про Дніпровсько-Тетерівське державне лісомисливське господарство, Органом управління майном є Державне агентство лісових ресурсів України і станом на 1 січня 2021 року балансоутримувачем державного майна - квартира АДРЕСА_1 , є Дніпровсько-Тетерівське державне лісомисливське господарство.

У частині п`ятій статті 22 ГК України передбачено, що держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб`єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління.

Відповідно до частини першої, третьої статті 73 ГК України державне унітарне підприємство утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління. Майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління.

Тобто, саме підприємствам належить право передавати державний житловий фонд до комунальної власності органів місцевої державної адміністрації та сільських, селищних, міських рад.

Відповідно до пункту 2 Положення про порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №891 від 06 листопада 1995 року (далі - Положення), передачі в комунальну власність підлягають житлові будинки відомчого житлового фонду, у тому числі гуртожитки.

Згідно з пунктом 5 Положення передача будинків відомчого житлового фонду в комунальну власність провадиться комісією з питань приймання відомчого житлового фонду в комунальну власність, яка утворюється Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями або виконкомом відповідної Ради.

До складу цієї комісії входять представники відповідних місцевих комунальних підприємств, житлово-експлуатаційної організації, на баланс якої передаються будинки відомчого житлового фонду, регіонального відділення (представництва) Фонду державного майна місцевого фінансового органу, бюро технічної інвентаризації, спеціалізованого проектного інституту, підприємства, установи чи організації, що передає відомчий житловий фонд, та представники інших заінтересованих підприємств, установ і організацій. Комісію очолює заступник голови держадміністрації або заступник голови відповідної ради.

Відповідно до пункту 8 Положення передача відомчого житлового фонду в комунальну власність провадиться разом з відповідною технічною документацією на будинок (інвентарна справа, акт прийняття в експлуатацію, плани зовнішніх мереж та інші), а також документами, що встановлюють право на нього.

Таким чином, здійснення органами місцевого самоврядування приватизації об`єктів, які перебували в оперативному управлінні державних підприємств, установ та організацій, можливе лише після передачі цих об`єктів у комунальну власність.

Судом встановлено, що спірне житлове приміщення належить до державного житлового фонду та знаходиться в оперативному віданні позивача, в якому відсутні органи приватизації. Відповідно до Положення про Дніпровсько-Тетерівське державне лісомисливське господарство, майно Господарства є державною власністю і закріплюється за ним на праві оперативного управління для здійснення функцій, у статті 3 цього Положення (підпункт 5.2 Положення).

Підпунктом 5.4 Положення про Дніпровсько-Тетерівське державне лісомисливське господарство встановлено, що відчуження майна, закріпленого за Господарством, здійснюється за погодженням з Органом управління майном, в порядку, що встановлюється чинним законодавством.

Згідно підпунктів 7.1, 7.4 Положення про Дніпровсько-Тетерівське державне лісомисливське господарство, Органом управління Господарством є його директор. Директор самостійно вирішує всі питання діяльності Господарства, за винятком тих, що віднесені до компетенції Органу управління майном та Управління.

Таким чином, рішення про передачу майна до комунальної власності повинно прийматися Органом уповноваженим управляти державним майном - Державне агентство лісових ресурсів України. Доказів того, що Державне агентство лісових ресурсів України приймало рішення про передачу спірного майна до комунальної власності територіальної громади Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області матеріали справи не містять і представник позивача заперечує наявність такого рішення та отримання від них згоди на це.

Також у матеріалах справи відсутні дані про те, що спірне житлове приміщення - квартира АДРЕСА_1 було передано у комунальну власність Димерської селищної ради і таких доказів відповідачі суду не надали.

Так, рішення Вишгородського районного суду Київської області від 16 липня

2019 року у справі №363/2392/18 визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права користування квартирою, водночас зазначене не свідчить, що спірна квартира, перебуває у комунальній власності Димерської селищної ради, куди вони звернулися з питання щодо її приватизації. Будь-яких заяв (звернень) щодо вирішення питання приватизації квартири, яка є державним майном, до Державне агентство лісових ресурсів України та/або до Дніпровсько-Тетерівське державне лісомисливське господарство, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суду не надали.

Посилання представника Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області на відсутність матеріалів приватизаційної справи через її втрату у зв`язку із окупацією території громади у березні 2022 року, суд враховує які відсутність доказів щодо правомірності дій відповідача-3 щодо приватизації, оскільки матеріали приватизаційної справи у нього були наявні у судовому засіданні 21 листопада 2023 року, які через технічні причини судом не досліджувалися.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що Димерська селищна рада Вишгородського району Київської області без дотримання встановленого законом порядку про передачу майна, яке перебуває у державному житловому фонді, до комунальної власності, передав відповідачам у приватну власність спірну квартиру.

Виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист в суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов`язків сторін, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги про визнання недійсним та скасування рішення Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області №177 від 20 серпня 2021 року про надання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дозволу на приватизацію квартири АДРЕСА_1 , свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 /20.08.21 від 20 серпня 2021 року, видане Димерською селищною радою Вишгородського району Київської області на квартиру АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , є належним способом захисту порушеного права згідно з частиною другою статті 16 ЦК України.

Відомості про припинення права власності підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Вказані висновки відповідають позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі №367/8010/16.

Отже, враховуючи, що оспорюваним рішенням селищної ради та виданим на його підставі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно порушені права позивача, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись статтями 19, 144 Конституції України, Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», статтями 15, 16 ЦК України, статтями 2-5, 12, 13, 76-89, 174, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

позов Дніпровсько-Тетерівського державного лісомисливського господарства до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області про визнання недійсним рішення про приватизацію та свідоцтво про право власності нерухомого майна - задовольнити.

Визнати недійним рішення Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області №177 від 20 серпня 2021 року про надання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дозволу на приватизацію квартири АДРЕСА_1 .

Визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 /20.08.21 від 20 серпня 2021 року, видане Димерською селищною радою Вишгородського району Київської області на квартиру АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 19 лютого 2024 року.

Позивач: Дніпровсько-Тетерівське державне лісомисливське господарство, код ЄДРПОУ 00991384, адреса: Київська обл., Вишгородський р-н, с. Сухолуччя, вул. Миру, 2;

Відповідач-1: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ;

Відповідач-2: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ;

Відповідач-3: Димерська селищна рада Вишгородського району Київської області, код ЄДРПОУ 04359488, адреса: Київська обл., Вишгородський р-н, смт. Димер, вул. Соборна, 19.

Суддя О.П. Лукач