Рішення

від 08.02.2024 по справі 569/1035/23

РОКИТНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 569/1035/23

Провадження № 2/571/9/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2024 року смт. Рокитне

Рокитнівський районний суд Рівненської області, в складі судді одноосоово Комзюк А.Ф., за участю секретаря судового засідання Гордійчук Т.О., представника відповідача-адвоката Ціпана О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «М.В.Л. Груп» про витребування майна із чужого незаконного володіння,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Рокитнівського районного суду Рівненської області із позовною заявою до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «М.В.Л. Груп» (далі ТОВ «М.В.Л. Груп») про витребування майна із чужого незаконного володіння .

В обґрунтування позовних вимог вказує, що на підставі дублікату свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 13.06.2020, виданого ТСЦ 5645, йому належав на праві власності транспортний засіб, а саме: мотоцикл марки LONCIN модель LX300-6, 2017 року випуску, колір чорний, № шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , об`єм двигуна 292, тип ТЗ загальний мотоцикл - загальний мотоцикл - А, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

19 червня 2020 року ним було видано довіреність ОСОБА_3 (далі ОСОБА_3 або представник), посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Даровським І.І. від 19.06.2020, номер запису в реєстрі 1303, згідно якої він надав повноваження представнику на керування та продаж належного йому на праві власності транспортний засіб марки LONCIN модель LX300-6, 2017 року випуску, колір чорний, № шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , об`єм двигуна 292, тип ТЗ загальний мотоцикл - загальний мотоцикл - А, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що зареєстрований 16.05.2018.

У зв`язку з домовленістю із представником, 19.06.2020 він надав представнику довіреність з метою продажу транспортного засобу.

11 листопада 2021 року з електронного кабінету водія дізнався, що належний йому вищевказаний транспортний засіб був знятий з реєстраційного обліку. Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру МВС станом на 10.03.2021 транспортному засобу після продажу присвоєно номерний знак НОМЕР_3 .

08 березня 2021 року від ОСОБА_3 він отримав відповідь на його претензію, разом із звітом про хід виконання доручення, а також оригінали документів: договір комісії № 6726/20/048704 від 07.07.2020 року (надалі «договір комісії»); акт технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер №6726/20/048704 від 07.07.2020; акт огляду реалізованого транспортного засобу № 6726/20/048704 від 07.07.2020; договір купівлі-продажу транспортного засобу №6726/20/048704 від 07.07.2020 .

Із вказаного договору вбачалося, що 07.02.2020 між ОСОБА_3 , який діяв як його представник по довіреності) та ТОВ «М.В.Л. Груп» було укладено Договір комісії, за яким ТОВ «М.В.Л. Груп» (як Комісіонер) зобов`язався за дорученням Клієнта за комісійну плату вчинити від власного імені правочин (укладення договору купівлі-продажу з покупцем) щодо продажу транспортного засобу.

Того ж дня, 07.02.2020 ТОВ «М.В.Л. Груп» (як продавець по договору) здійснив продаж транспортного засобу на підставі Договору купівлі-продажу транспортного засобу від 07.07.2020 ОСОБА_2 (покупцю).

Оскільки Представник не мав повноважень та не був наділений правом на здійснення передоручення, у Представника було відсутнє право на укладення Договору комісії.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 23.09.2022 у справі № 569/15313/21 було визнано недійсним вищевказаний Договір комісії № 6726/20/048704 від 07.07.2020, укладений між ОСОБА_3 та ТОВ «М.В.Л. Груп», на підставі якого останнім було укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу. Судове рішення набрало законної сили 01.11.2022 .

Вказаним рішенням було встановлено наступні факти: «Представник ( ОСОБА_3 ) всупереч повноваженням по довіреності укладаючи договір комісії від 07.02.2020 року, за яким ОСОБА_3 фактично передав іншій особі (ТОВ «М.В.Л. Груп») повноваження за комісійну плату та від власного імені здійснити розпорядження належним позивачу транспортним засобом, зокрема його продажу, шляхом укладення вже від власного імені договору купівлі-продажу з покупцем, були допущені наступні порушення. ОСОБА_3 неправомірно здійснив передоручення наданих йому повноважень за довіреністю на розпорядження (зокрема продажу) транспортного засобу в той час як в довіреності чітко зазначено, що вона видана без права передоручення. Всупереч волі довірителя ОСОБА_1 , внаслідок укладення ОСОБА_3 договору комісії, третя особа (ТОВ «М.В.Л. Груп») набула право самостійно, та вже від власного імені (а не від імені довірителя, як вказано в довіреності) здійснювати продаж транспортного засобу.

Таким чином, судом встановлено, що укладення ОСОБА_3 договору комісії від 07.07.2020 року було здійснено з перевищенням наданих йому довіреністю від 19.06.2020 року повноважень.

Таким чином, судом встановлено, що оспорюваний договір комісії №6726/20/048704 вчинено ОСОБА_3 з перевищенням наданих йому довіреністю від 19.06.2020 року повноважень, не в інтересах довірителя, а тому вимоги про визнання такого договору недійсним є обґрунтованими та підлягають до задоволення.».

В даний час транспортний засіб знаходиться у відповідача-1 ( ОСОБА_2 ), з якою у нього відсутні були будь-які договірні правовідносини, тому віндикаційний позов пред`являється до ОСОБА_2 , за якою зареєстровано право власності, та яка являється кінцевим правоволодільцем.

Окрім цього, звертає увагу суду також на те, що між Представником ( ОСОБА_3 ) ТОВ «М.В.Л. Груп» та ОСОБА_2 були вчинені договори комісії та договір купівлі-продажу транспортного засобу за зловмисною домовленістю сторін, за якими кошти насправді не передавались та не сплачувались.

Укладаючи договір комісії між ТОВ «М.В.Л. Груп» та Представником, останній розуміючи факт відсутності права на передоручення відповідних повноважень за довіреністю, умисно та свідомо уклав договір комісії з ТОВ «М.В.Л. Груп», внаслідок чого фактично здійснив передоручення. При цьому, в свою чергу ТОВ «М.В.Л. Груп» також, розуміючи про відсутність у Представника відповідних повноважень та за наявності встановленої в довіреності прямої вказівки щодо заборони здійснювати Представником передоручення повноважень, уклав з ним вищевказаний договір комісії на продаж транспортного засобу за економічно невигідною для нього, (як довірителя) та явно заниженою та економічно недоцільною ціною, а саме 8000 гривень. ТОВ «М.В.Л. Груп» на все це навмисно уваги не звернув, хоча мав це зробити, та проявивши звичайну елементарну обачність, повинен був це зробити та перевірити. Середня ринкова вартість такого транспортного засобу становила 2100 доларів США, що еквівалентна 57000 - 58000 гривень. Ціна продажу транспортного засобу мала становити 2100 доларів США, що стверджується надісланою йому від Представника ( ОСОБА_3 ) відповіддю на його вимогу претензію від 24.11.2020 року, в якій ОСОБА_3 підтвердив, що ціна продажу транспортного засобу за їхнею домовленістю мала становити 2100 доларів США тобто 57879 грн (за курсом НБУ на 01.09.2020 року 27,5619 грн за 1 долар США), та які він начебто сплатив йому, не надавши при цьому жодного доказу такої сплати.

Як вбачається з договору комісії від 07.02.2020, ТОВ «М.В.Л. Груп» (Комісіонер) зобов`язався за дорученням Клієнта за комісійну плату взяв на себе зобов`язання: вивчати ринок з метою пошуку покупця; повідомляти Комітенту на його вимогу всі відомості про хід виконання цього договору; укласти від свого імені договір купівлі-продажу з покупцем на придбання останнім транспортного засобу; не пізніше 3 робочих днів з моменту одержання від покупця нідповідних коштів, як оплата за відчуження транспортного засобу, виплатити Комітенту належну йому частину цих коштів (за винятком коштів, що належить Комісіонеру як комісійна плата, прибуткового податку та компенсації додаткових витрат Комісіонера (зберігання та передпродажна підготовка ТЗ); вчинити правочин (укладення договору купівлі-продажу з покупцем), тощо.

Проте, очевидним є той факт, що фактично ТОВ «М.В.Л. Груп» жодних послуг (окрім - укладення договору купівлі-продажу з родичем Представника - ОСОБА_2 ), не надавав, та кошти від продажу не отримував. Договір комісії, як і договір купівлі продажу укладались одномоментно, в один і той же день (07.07.2020), у супроводі та під контролем Представника, який по суті представляв інтереси і свого родича-покупця ( ОСОБА_2 ). Це стверджується тим, що після укладення договору купівлі-продажу, Представником було йому надісланий оригінал примірника договору купівлі-продажу транспортного засобу, який по факту належить покупцю ( ОСОБА_2 ), там мав бути виданий саме їй у зв`язку з його укладенням.

Підсумовуючи все вищезазначене, вважає, що наявні всі правові підстави для: витребування належного йому транспортного засобу, а саме: мотоциклу мари LONCIN модель LX300-6, 2017 року випуску, колір чорний, № шасі (кузова, рами НОМЕР_1 , об`єм двигуна 292, тип ТЗ загальний мотоцикл - загальний мотоцикл - А, реєстраційний номер НОМЕР_3 , зареєстрований 07.07.2020 в ТСЦ 5643 від ОСОБА_2 .

На підставі викладеного, посилаючись на норми статей 215, 216, 317,318, 387 ЦК Україн, правові позиції Верховного суду просив: витребувати з чужого незаконного володіння громадянки ОСОБА_2 транспортний засіб, яким є мотоцикл марки LONCIN модель LX300-6, 2017 року випуску, колір чорний, № шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , об`єм двигуна 292, тип ТЗ загальний мотоцикл - загальний мотоцикл - А, реєстраційний номер НОМЕР_3 . Судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 30.03.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

За клопотанням відповідача ОСОБА_2 підготовче засідання відкладалося.

Ухвалою суду від 01 червня 2023 року підготовче провадження закрито, цивільну справу призначено до судового розгляду.

08.05.2023 позивач надіслав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує повністю (а.с.70).

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала, вважає безпідставними.

Представник відповідача-адвокат Ціпан О.П. зазначив, що дійсно між позивачем та ОСОБА_3 виникли договірні відносини щодо мотоцикла. Позивач, видавши довіреність з правом продажу, відчужив транспортний засіб. ОСОБА_3 заплатив позивачеві гроші, а той передав йому мотоцикл, ключі та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. Фактично, відбувся прихований правочин. В подальшому мотоцикл був зареєстрований на відповідача ОСОБА_2 , який згодом був визнаний недійсним. В той же час в судовому засіданні було встановлено, що транспортний засіб у відповідача відсутній, оскільки вже давно по технічному паспорту відчужений іншій особі. Це свідчить про те, що витребувати майно у ОСОБА_2 фізично не можливо, бо воно відсутнє. Крім того, відповідач ОСОБА_2 є добросовісним набувачем, вона не знала і не могла знати про те, що був якийсь спір. А спору не було і не могло бути, оскільки при відчуженні мотоцикла жодних претензій сторони не висловлювали. Вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими та просить відмовити у їх задоволенні.

Свідок ОСОБА_3 пояснив суду, що у 2018 році на Авторіа знайшов мотоцикл, вирішив придбати. Через додаток Приватбанк на рахунок позивача перерахував кошти на бензин та оформлення довіреності. 01 вересня 2018 року ОСОБА_1 зазначеним мотоциклом приїхав в смт.Рокитне, зустрілися в центрі навпроти колишнього приміщення Приватбанку. ОСОБА_4 передав йому мотоцикл, ключі та довіреність. Також запропонував купити в нього шолом. Він передав ОСОБА_5 гроші в сумі 2100 доларів США та 1 тис. гривень за шолом. При цьому були присутні батько ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Претензій один-одному не висловлювали, мотоцикл був у гарному стані, майже новий. Тоді ж таки ОСОБА_4 порадив відразу перереєструвати так як в нього можуть бути кредитні борги. Однак, відразу мотоцикл не перереєстрував, упродовж двох років користувався ним. Потім загубив всі документи, в тому числі і документи на мотоцикл. Почав поновлювати всі документи, тоді ж таки звернувся до ОСОБА_9 з проханням видати нову довіреність. Він передав йому нову довіреність, датовану 2020 роком. Після цього він переоформив мотоцикл на матір. У договорі була вказана вартість мотоцикла 8000 гривень. На себе не оформляв, так як мав намір купувати автомобіль. Восени 2020 року мотоцикл продав в м.Сарни, письмового договору не укладали, він отримав кошти та передав покупцю мотоцикл, ключі та техпаспорт.

Свідок ОСОБА_10 пояснив суду, що був свідком того, як ОСОБА_11 купував мотоцикл. Було літо 2018 року, точної дати не пригадує. Він з ОСОБА_12 приїхали в центр Рокитного, до ОСОБА_13 з батьком. Побачили невідомого з мотоциклом, по мотоциклу зрозуміли що продавець. Оглянули мотоцикл, ОСОБА_13 батько дав гроші, він передав їх продавцю. Той передав ОСОБА_13 ключі, свідоцтво про реєстрацію, довіреність та порадив швидше перереєструвати, так як в нього можуть бути кредитні борги . Все відбувалося біля колишнього приміщення ОСОБА_14 , ОСОБА_13 передав продавцю 2100 доларів США та 1000 гривень за мотошолом. Претензій один до одного вони не висловлювали, так як мотоцикл був у гарному стані.

Свідок ОСОБА_6 пояснив суду, що наприкінці літа 2018 року син по інтернету знайшов мотоцикл. Продавець запропонував, що сам привезе його в ОСОБА_15 . В той день вони зустрілися з продавцем біля приміщення Приватбанку. Був торг, домовилися на 2100 доларів США. Він дав сину гроші і той передав продавцю, а той передав мотоцикл та документи. Розписки про отримання грошей не брали, так як претензій ніяких не було.

Свідок ОСОБА_16 пояснив суду, що товаришує з ОСОБА_17 , разом навчалися. Знав, що ОСОБА_13 шукає мотоцикл. В інтернеті знайшов бажану марку (Лонкін 300 кубиків). На той час в Рокитному в магазинах таких мотоциклів не було. Точної дати не пам`ятає, може бути 01 вересня 2018 року, з ОСОБА_18 поїхали побачити мотоцикл, який мав придбати ОСОБА_11 . Продавець приїхав цим мотоциклом в Рокитне. Мотоцикл купили за 2100 доларів США. Також продавець запропонував купити в нього мотошолом за 1000 гривень. Мотоцикл, ключі, мотошолом та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу передав ОСОБА_3 , ОСОБА_13 передав гроші. Наполягав, щоб швидше ОСОБА_13 зареєстрував мотоцикл на себе, бо він є юристом і може мати кредитні борги. Після того, як ОСОБА_13 переоформив мотоцикл, почався спір. Стверджує, що при купівлі мотоцикла ОСОБА_11 передав позивачеві грошові кошти за придбаний мотоцикл.

20 вересня 2023 позивачем ОСОБА_1 подано додаткові пояснення. Згідно яких зазначав, що з показань свідка ОСОБА_3 були встановлені обставини та факти, що достовірно підтверджують підстави, на яких грунтуються позовні вимоги, зокрема такі як: 1)договір комісії №6726/20/048704 від 07.07.2020 вчинявся свідком ОСОБА_3 з ТОВ «М.В.Л. Груп» із завідомою метою отримання мотоцикла у свою власність, шляхом формального переоформлення права власності на мотоцикл на свою матір ОСОБА_2 ; 2) дійсна ціна продажу мотоцикла повинна була становити саме 2100 доларів США (а не 8000 грн., що зазначена в договорі); 3) ціна продажу мотоцикла, що зазначена в договорі купівлі-продажу транспортного засобу № 6726/20/048704 від 07.07.2020 (укладеного між ТОВ «М.В.Л. Груп» та ОСОБА_2 ) у розмірі в 8000 грн., була вказана саме за вказівкою ОСОБА_3 формальною, лише для того, щоб формально «відбувся договір», та реальна оплата по договору купівлі-продажу не здійснювалась; 4) кошти на придбання мотоцикла ОСОБА_3 були отримані від свого батька, та які начебто передав мені (як довірителю) за купівлю мотоцикла. Тобто, зі слів ОСОБА_3 саме він начебто розраховувався за мотоцикл, а не його матір. Жодних оплат його матір - відповідачка ОСОБА_2 за придбання мотоциклу за договором купівлі-продажу не здійснювала, та не планувала здійснювати з вищезазначених підстав.

Щодо показань свідків щодо передачі позивачу (продавцю) ОСОБА_1 коштів у розмірі 2100 доларів США за придбання мотоциклу, то вказане жодним чином не відповідає дійсності, а свідки в цій частині навмисно надали інформацію, що не відповідає дійсності, виключно з метою відстоювання саме інтересів відповідачки ОСОБА_2 , оскільки всі свідки є близькими родичами та давніми друзями відповідачки та її сина.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 23.09.2022 (у справі № 569/15313/21), яке набрало законної сили 01.11.2022 , було визнано недійсним Договір комісії №6726/20/048704 від 07.07.2020, укладений між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю "М.В.Л. Груп". Вказаним рішенням судом фактично було встановлено, що ОСОБА_17 було визнано та підтверджено домовленість продажу ним мотоцикла за ціну в розмірі 2100 доларів США, проте не було доведено факту здійснення ним оплат вказаної ціни. Також, вказаним рішенням було встановлено факт перевищення відповідачем ОСОБА_3 своїх повноважень за довіреністю ОСОБА_1 , та який діяв не в інтересах довірителя.

Виходячи із наданих показань свідків, можна стверджувати, що Відповідач (покупець ОСОБА_2 ) по договору знала, розуміла та усвідомлювала те, що договір купівлі-продажу вчиняла з посередником (комісіонером) ТОВ «М.В.Л. Груп»), яке неправомірно було уповноважене на здійснення продажу її сином ОСОБА_3 через передоручення повноважень. Тому, при укладенні вищевказаного договору купівлі-продажу вже є наявні всі ознаки недобросовісності поведінки відповідачки ОСОБА_2 при придбанні мотоциклу, що є наслідком визнання її недобросовісним набувачем. Просить суд врахувати всі факти при розгляді справи, надати їм належну оцінку, із зазначенням про це у відповідному судовому рішенні, що буде прийняте за наслідками розгляду справи (а.с.115-120).

16 листопада 2023 року позивачем надіслано до суду додаткові пояснення, згідно яких зазначив, що в судовому засіданні свідком ОСОБА_11 та ОСОБА_19 , були надані показання, які спрямовані виключно на введення суд в оману. Жодного доказу, який би підтверджував би купівлю ОСОБА_17 мотоциклу (з укладенням відповідного договору купівлі-продажу транспортного засобу), та доказів здійснення розрахунку, не надано, та в матеріалах справи відсутні. Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 23.09.2022 року, яке набрало законної сили 01.11.2022, було визнано недійсним Договір комісії № 6726/20/048704 від 07.07.2020 , укладений між ОСОБА_3 та ТОВ «М.В.Л. Груп». Вказаним рішенням було встановлено факт перевищення відповідачем ОСОБА_3 своїх повноважень за довіреністю ОСОБА_1 , та який діяв не в інтересах довірителя. Надані ОСОБА_17 свідчення щодо придбання ним мотоцикла шляхом переоформлення права власності від довірителя на свою матір, лише засвідчують факт свідомого вчинення ним умисних дій в супереч його інтересів, як довірителя, та є підтвердженням вчинення такого договору у власних інтересах (а.с.124-127).

Заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши письмові докази, оцінивши їх в сукупності, суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За приписами ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені приписами ч. 2 ст.16 ЦК України.

Відповідно до копії дубліката свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, мотоцикл марки «LONSIN» моделі LX300-6, номер шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 належав ОСОБА_1 (а.с.10).

Відповідно до нотаріально посвідченої довіреності, 19 червня 2020 року ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_3 , крім іншого, на право керування мотоциклом, продажу належного йому на праві власності транспортного засобу марки LONCIN модель LX300-6, 2017 року випуску, колір чорний, № шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , об`єм двигуна 292, тип ТЗ загальний мотоцикл - загальний мотоцикл - А, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що зареєстрований 16.05.2018. Довреність видана з правом керування, без права передоручення, на строк до дев`ятнадцятого вересня 2020 року (а.с.11).

24 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_3 із вимогою-претензією про надання інформації про хід виконання доручення, в тому числі надати документи (зокрема договір купівлі-продажу), на підставі якого ним було продано від його імені та в його інтересах належний йому транспортний засіб марки LONCIN модель LX300-6, 2017 року випуску, колір чорний, № шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , об`єм двигуна 292, тип ТЗ загальний мотоцикл - загальний мотоцикл - А (а.с.12-14).

Згідно відповіді на вимогу-претензію, крім іншого ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_1 , що 01.09.2018 на виконання усного договору в смт. Рокитне по вулиці Незалежності в районі відділення Приватбанку в присутності громадян: ОСОБА_10 , ОСОБА_16 , ОСОБА_6 ним були передані позивачеві готівкові кошти за реалізацію транспортного засобу мотоцикла марки LONCIN LX-300-6 2017 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 в сумі еквівалентній 2100 доларів США тобто 57879 грн ( курс НБУ на 01.09.2020 року 27,5619 грн за 1 дол. США) та окремо проведена оплата за шолом в сумі 1000 грн.. Таким чином грошові зобов`язання по реалізації транспортного засобу мотоцикла марки LONCIN LX-300-6 2017 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 ним виконані в повному об`ємі (а.с.22-29).

07 лютого 2020 року ОСОБА_3 (діючи в інтересах ОСОБА_1 по довіреності) та ТОВ «М.В.Л. Груп» було укладено Договір комісії, за яким ТОВ «М.В.Л. Груп» (як Комісіонер) зобов`язався за дорученням Клієнта за комісійну плату вчинити від власного імені правочин (укладення договору купівлі-продажу з покупцем) щодо продажу транспортного засобу (а.с.15-16).

Відповідно до рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 23.09.2022 року (у справі № 569/15313/21), визнано недійсним Договір комісії № 6726/20/048704 від 07.07.2020 року, укладений між ОСОБА_3 та ТОВ «М.В.Л. ГРУП» (а.с.19-21).

Разом з тим, відповідно до договору купівлі-продажу транспортного засобу 6726/20/048704 від 07.02.2020, ТОВ «М.В.Л. Груп (як продавець) здійснило продаж транспортного засобу- мотоцикла марки LONCIN LX-300-6 2017 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_2 (покупцю) за ціною 8000,00 гривень (а.с.30-31).

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів від 10.03.2021 загальний мотоцикл мотоцикл LONCIN LX-300-6 2017 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_3 , зареєстрований в ТСЦ 5643, дана останньої реєстрації ТЗ 07.07.2020 (а.с.17).

Відповідно до ст.387 ЦК України власник має право витребувати майно з чужого незаконного володіння.

Відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Тобто, предметом доказування у справах за позовами про витребування майна з чужого незаконного володіння становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як ті факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та інше. Власник вправі витребувати своє майно від особи, у якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпний перелік підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

Оскільки добросовісність набуття майна можлива лише тоді, коли майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати, наслідком правочину, здійсненого з таким порушенням, є не двостороння реституція, а витребування майна із незаконного володіння (віндикація). Отже, право особи, яка вважає себе власником майна, підлягає захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача із використанням правового механізму, встановленого статтею 388 ЦК України.

Разом з тим, позивач стверджує, що грошові кошти за спірний транспортний засіб не отримав, а відповідач ОСОБА_2 є недобросовісним набувачем, оскільки вона знала, розуміла та усвідомлювала, що договір купівлі продажу вчиняла з посередником ТОВ «М.В.Л. Груп», яке неправомірно було уповноважене на здійснення продажу.

З пояснень сторони відповідача та свідків судом встановлено, що 01 вересня 2018 року між позивачем та свідком ОСОБА_3 було укладено усний договір купівлі-продажу транспортного засобу, шляхом видачі довіреності на право керування, продажу тощо), а саме мотоцикла LONCIN LX-300-6 2017 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 . Також згідно тверджень представника відповідача та свідків, обумовлена сума грошей - 2100 доларів США в той же день була передана ОСОБА_1 ..

Крім того, встановлено, що 07.07.2020 у зв`язку з перереєстрацією транспортного засобу на відповідача ОСОБА_2 , номерний знак змінено на НОМЕР_3 , що не заперечується сторонами.

На переконання суду, відповідач ОСОБА_2 є добросовісним набувачем транспортного засобу з огляду на наступне.

Відповідач стверджує, що прихований договір купівлі-продажу транспортного засобу було укладено 01.09.2018 року на підставі довіреності від 31.08.2018, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Вербовською Д.В. №ННК138244.

При цьому позивач не заперечив, що такої довіреності він не видавав.

Крім того, як встановлено, первинна реєстрація транспортного засобу на ОСОБА_1 здійснена 16.05.2018, 13.06.2020 Територіальним сервісним центром МВС №5643 видано дублікат свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. Слід зазначити, що Територіальний сервісний центр МВС №5643 знаходиться у м.Сарни Рівненської області. Відомостей у підтвердження того, що дублікат свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу отримував позивач, матеріали справи не містять.

З урахуванням того, що довіреність (бланк НОН 171835) на право керування спірним транспортним засобом видана ОСОБА_1 19 сервня 2020 року, відтак, за цією довіреністю ОСОБА_3 не міг отримати дублікату свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, виданого 13 червня 2020 року.

За клопотанням сторони відповідача, відповідно до ухвали суду від 20.09.2023, судом витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Вербовської Д.В. копію довіреності від 31.08.2018 (бланк ННК 138244), виданої ОСОБА_1 (а.с.108). Ухвала суду приватним нотаріусом залишена без виконання.

З метою з`ясування зазначених обставин, ухвалою суду від 20.09.2023 було визнано обов`язковою явку позивача ОСОБА_1 в судове засідання у зв`язку з необхідністю заслухати особисті пояснення по суті позову, зобов`язано прибути у відкладене судове засідання на 11 год. 30 хв. 16 листопада 2023 року. Цією ж ухвалою суд роз`яснив позивачеві його право участі у справі в режимі відеоконференції (а.с.111). Разом з тим, позивач у судове засідання не прибув, клопотань про проведення такого засідання в режимі відеоконференції не заявляв.

За вказаних обставин, суд приймає до уваги твердження сторони відповідача, які не заперечені позивачем, що фактично транспортний засіб був відчужений на підставі довіреності, виданої позивачем 31.08.2018 та на підставі якої свідок ОСОБА_3 керував спірним транспортним засобом упродовж двох років.

Також з пояснень сторони відповідача встановлено, що восени 2020 року предмет спору - мотоцикла LONCIN LX-300-6 2017 року випуску, номерний знак НОМЕР_3 , віджучений третій особі, тобто вибув з володіння відповідача та на даний час у відповідача відсутні як транспортний засіб так свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу .

Поряд з цим, доказів у підтвердження того, що відповідач ОСОБА_2 є недобросовісним набувачем, суду не надано, а твердження позивача грунтуються на припущеннях.

Відповідно до статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Положення статті 388 ЦК України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 14 листопада 2018 року у справі N 183/1617/16 (провадження N 14-208цс18), задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 17 грудня 2014 року у справі N 6-140цс14). Для такого витребування оспорювання правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 травня 2021 року у справі N 757/61314/18-ц (провадження N 61-17082св20) вказано, що віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема, від добросовісного набувача з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України. Власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. При цьому норма частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке в подальшому відчужене набувачем третій особі, оскільки надає право повернення майна лише стороні правочину, який визнано недійсним. Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

У пункті 26 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» суд вказав, що відповідно до положень частини першої статті 388 ЦК власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. Недійсність правочину, на виконання якого передано майно, сама по собі не свідчить про його вибуття із володіння особи, яка передала це майно, не з її волі. При цьому суд має встановити, чи була воля власника на передачу права володіння іншій особі.

Аналізуючи встановлені обставини у справі та правові норми суд дійшов висновку, що спірний транспортний засіб вибув з володіння позивача з його власної волі, а відповідач ОСОБА_2 була добросовісним набувачем.

Крім того, якщо ж припустити твердження позивача, що відповідач є недобросовісним набувачем, то майно-транспортний засіб могло бути витребуване лише за його наявності. При цьому в судовому засіданні встановлено, що у відповідача транспортний засіб відсутній, оскільки відчужений восени 2020 року третій особі. Відтак, відповідачем за позовними вимогами про витребування майна з чужого незаконного володіння може бути фактичний володілець такого майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 264,265,268,354 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «М.В.Л. Груп» про витребування майна із чужого незаконного володіння, відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Сторони по справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання:м.Богуслав, Київської області, адреса листування: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_4 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_5 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «М.В.Л.Груп», юридична адреса: 33000, м.Рівне, вул.Струтинського,35, Рівненської області, ЄДРПОУ - 38370986.

Повне рішення складено 19.02.2024.

Суддя А.Ф.Комзюк