Постанова

від 14.05.2024 по справі 569/1035/23

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2024 року

м. Рівне

Справа № 569/1035/23

Провадження № 22-ц/4815/495/24

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:головуючого Ковальчук Н. М.,

суддів: Хилевича С. В., Шимківа С. С.

секретар судового засідання Андрошулік І. А.

учасники справи:позивач ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 ,

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «М.В.Л. Груп»

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рокитнівського районного суду Рівненської області від 08 лютого 2024 року у складі судді Комзюк А.Ф., ухвалене в смт. Рокитне Рівненської області о 14 годині 48 хвилин, повний текст рішення складено 19 лютого 2024 року,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «М.В.Л. Груп»(далі ТзОВ «М.В.Л. Груп») про витребування майна із чужого незаконного володіння. Свої вимог ОСОБА_1 мотивував тим, що 19 червня 2020 року ним видано довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Даровським І. І. від 19.06.2020, номер запису в реєстрі 1303, згідно якої він надав повноваження ОСОБА_3 на керування та продаж належного йому на праві власності транспортного засобу марки LONCIN модель LX300-6, 2017 року випуску, колір чорний, № шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , об`єм двигуна 292, тип ТЗ загальний мотоцикл А, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що зареєстрований 16.05.2018.

11 листопада 2021 року з електронного кабінету водія дізнався, що належний йому вищевказаний транспортний засіб був знятий з реєстраційного обліку. Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру МВС станом на 10.03.2021 транспортному засобу після продажу присвоєно номерний знак НОМЕР_3 . 07.02.2020 між ОСОБА_3 , який діяв як його представник по довіреності та ТзОВ «М.В.Л.Груп» було укладено Договір комісії, за яким ТзОВ «М.В.Л. Груп» (як Комісіонер) зобов`язався за дорученням Клієнта за комісійну плату вчинити від власного імені правочин (укладення договору купівлі-продажу з покупцем) щодо продажу транспортного засобу. Того ж дня ТзОВ «М.В.Л. Груп» здійснив продаж мотоцикла для ОСОБА_2 .

Рішенням Рівненського міського суду від 23.09.2022 у справі № 569/15313/21 визнано недійсним Договір комісії № 6726/20/048704 від 07.07.2020, на підставі якого продано транспортний засіб, з тих підстав, що ОСОБА_3 неправомірно здійснив передоручення наданих йому повноважень за довіреністю на розпорядження транспортним засобом, в той час, як в довіреності зазначено, що вона видана без права передоручення. Оскільки, Договір комісії визнано недійсним, то, на думку позивача, наявні всі правові підстави для: витребування належного йому транспортного засобу, а саме: мотоцикла марки LONCIN модель LX300-6, 2017 року випуску, колір чорний, № шасі (кузова, рами НОМЕР_1 , об`єм двигуна 292, тип ТЗ загальний мотоцикл загальний мотоцикл А, реєстраційний номер НОМЕР_3 , зареєстрований 07.07.2020 в ТСЦ 5643 від останнього набувача ОСОБА_2 .

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 06 жовтня 2022 року у задоволенні вказаного позову відмовлено.

Вважаючи рішення суду незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, за невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі заперечує висновок місцевого суду про те, що фактичне відчуження транспортного засобу на підставі довіреності, виданої позивачем 31.08.2018 на ОСОБА_3 (сина відповідачки), є правомірним, та пояснює, що продаж транспортного засобу передбачає відповідне оформлення письмового договору купівлі-продажу цього транспортного засобу, зняття його з обліку, його державної реєстрації та отримання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. Наголошує, що аналіз норм матеріального права свідчить про те, що видача довіреності на володіння, користування та розпорядження транспортним засобом без належного укладення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу не вважається укладеним відповідно до закону договором та не є підставою для набуття права власності на транспортний засіб особою, яка цю довіреність отримала. За відсутності укладеного договору купівлі-продажу відсутні і правовідносини щодо продажу транспортного засобу. Вказує, що наявність виданої позивачем довіреності на

сина відповідачки ОСОБА_3 щодо представництва інтересів в жодному разі не може свідчити про вчинення правочину щодо продажу позивачем транспортного засобу та підтвердження факту укладення договору-купівлі продажу. Покликається на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 23.09.2022 року у справі № 569/15313/21 за позовом позивача ОСОБА_1 до ОСОБА_3 (сина відповідачки ОСОБА_2 ), яким було визнано недійсним Договір комісії № 6726/20/048704 від 07.07.2020 року. Тобто, це договір комісії, який був укладений між ОСОБА_3 (який діяв в супереч повноваженням за довіреністю від 07.02.2020 року) та Товариством з обмеженою відповідальністю «М.В.Л. ГРУП», та вже на підставі якого останнім було укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу з відповідачкою ОСОБА_2 .. Вищевказане судове рішення набрало законної сили 01.11.2022 року. Додає, що зазначеним рішенням встановлено такі обставини: правовідносини представництва; 2) Повірений ОСОБА_3 діяв неправомірно, зокрема неправомірно здійснив передоручення за наданою йому довіреністю всупереч волі та інтересам довірителя ОСОБА_1 , що виражається у перевищенні наданих йому довіреністю повноважень. Звертає увагу на преюдиціальність вказаного судового рішення для спірних обставин справи. Пояснює, що суд у своєму рішенні вказав про наявний в матеріалах справи доказ відповідь (разом із звітом про виконання доручення) повіреного ОСОБА_3 на вимогу-претензію довірителя ОСОБА_1 (а.с.15-16). Проте, жодним чином не надав правової оцінки та вказаним у ній доводам. Зокрема, з вказаної відповіді вбачається, що ОСОБА_4 вказує та звітує про належне виконання своїх зобов`язань за договором дорученням, у зв`язку з чим вимагав від мене сплати йому винагороду у розмірі 10 % вартості мотоцикла. У вказаній відповіді ОСОБА_4 фактично здійснює обгрунтування наданих ним послуг представництва, та наявності підстав для відповідного права вимоги від нього, позивача, здійснити йому виплату винагороди за такі послуги, що, в свою чергу, достовірно підтверджує існування саме представницьких відносин, а не укладення «прихованого договору купівлі-продажу транспортного засобу». Зазначає, що частиною третьою статті 388 ЦК України визначено, якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках. З наведених підстав просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відзиву на апеляційну скаргу не подано.

Дослідивши матеріали та обставини справина предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено: транспортний засіб - мотоцикл марки «LONSIN» моделі LX300-6, номер шасі НОМЕР_1 , реєстр.номер НОМЕР_2 належав позивачу ОСОБА_1 відповідно до дубліката Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 .

19 червня 2020 року ОСОБА_1 видав ОСОБА_3 нотаріально посвідчену довіреність, що посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Даровським І. І., відповідно до якої надав ОСОБА_3 , крім іншого, право керування користування та право продажу належного йому на праві власності транспортного засобу марки LONCIN модель LX300-6, 2017 року випуску, колір чорний, № шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , об`єм двигуна 292, тип ТЗ загальний мотоцикл А, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що зареєстрований 16.05.2018. Довреність видана без права передоручення, на строк до 19.09.2020 року.

07 лютого 2020 року ОСОБА_3 (діючи в інтересах ОСОБА_1 по довіреності від 19.06.2020 року) та ТзОВ «М.В.Л. Груп» уклали Договір комісії, за яким ТзОВ «М.В.Л. Груп» (Комісіонер) зобов`язався за дорученням ОСОБА_3 (Комітент) за комісійну плату вчинити від власного імені договір купівлі-продажу транспортного засобу LONCIN модель LX300-6, 2017 року випуску, колір чорний, № шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , об`єм двигуна 292, тип ТЗ загальний мотоцикл загальний мотоцикл А, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Відповідно до договору купівлі-продажу транспортного засобу № 6726/20/048704 від 07.02.2020 р. ТзОВ «М.В.Л. Груп» продало мотоцикл маркиLONCINLX-300-62017року випуску,номер шасі(кузова,рами) НОМЕР_1 ,номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_2 за 8000,00 гривень.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 23.09.2022 року у справі № 569/15313/21 визнано недійсним Договір комісії № 6726/20/048704 від 07.07.2020 року. Даним рішенням суд встановив, що ОСОБА_3 , діючи як представник в інтересах ОСОБА_1 , всупереч повноваженням по довіреності, уклав договір комісії від 07.02.2020 року, за яким фактично передоручив ТзОВ «М.В.Л. Груп» за комісійну плату та від власного імені здійснити продаж належного позивачу мотоцикла LONCIN модель LX300-6, шляхом укладення вже від власного імені договору купівлі-продажу з покупцем. Суд вказав, що ОСОБА_3 неправомірно здійснив передоручення наданих йому повноважень за довіреністю на розпорядження транспортним засобом, в той час, як довіреність видана без права передоручення.

24 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_3 із вимогою про надання інформації про хід виконання доручення, в тому числі надати документи (зокрема договір купівлі-продажу), на підставі якого ним було продано від його імені та в його інтересах належний йому мотоцикл.

ОСОБА_3 направив ОСОБА_1 відповідь, що 01.09.2018, де вказав, що за усним договором між ними в смт. Рокитне по вулиці Незалежності біля Приватбанку в присутності громадян ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 вчинили договір-купівлі продажу мотоцикла, за яким продавцю ОСОБА_1 покупцем ОСОБА_3 передані кошти в сумі еквівалентній 2100 доларів США тобто 57879 грн.

Суд першої інстанції своє рішення про відмову у задоволенні позову мотивував відсутністю правових підстав для застосування положень ст. 387 ЦК України, якою керувався позивач при зверненні до суду з позовом, та відсутністю доказів на підтвердження факту неправомірногозаволодіння відповідачеммайном позивача, що єобов`язковоюумовою длязастосування доспірних правовідносинст.387ЦК України,яка передбачаєправо власника витребувати своє майно від особи, яка володіє майном без достатньої правової підстави. Суд також вказав, що спірне майно вибуло від відповідача восени 2020 року, і він не є його володільцем, тоді як позов про витребування майна з чужого незаконного володіння може бути пред`явлено виключно до фактичного володільця майна.

Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції .

Свій висновок суд першої інстанції грунтував на поясненнях сторони відповідача про те, що восени 2020 року предмет спору - мотоцикла LONCIN LX-300-6 2017 року випуску, номерний знак НОМЕР_3 , віджучений третій особі, тобто вибув з володіння відповідачки та на час вирішення спору у неї відсутні як транспортний засіб так свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.

Зазначене не відповідає наявному у матеріалах справи Витягу з Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів від 10.03.2021. Згідно даного Витягу остання державна реєстрація мотоцикла LONCIN LX-300-6 2017 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_3 , проведена в ТСЦ 5643 ТЗ 07.07.2020 .

Тобто, після вчинення договору купівлі-продажу транспортного засобу 6726/20/048704 від 07.07.2020 між ТзОВ «М.В.Л. Груп» та ОСОБА_2 (покупець) транспортний засіб - мотоцикл маркиLONCINLX-300-62017року випуску,номер шасі(кузова,рами) НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 з реєстраційного обліку не знімався, на інших осіб не переєстровувався.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц(провадження № 14-452 цс 18) вказала: «Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388ЦК України (висновок Верховного Суду України, сформульований у постанові від 17 лютого 2016 року у справі № 6-2407цс15).

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (абзац перший частини першої статті 216 ЦК України). У разі недійсності правочину суд застосовує реституцію: кожна зі сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (абзац другий частини першої статті 216 ЦК України).

Зобов`язання з реституції виникають внаслідок недійсності правочину (його нікчемності чи визнання судом недійсним). Реституція є заходом, спрямованим на приведення майнового стану сторін недійсного правочину до стану, який вони мали до вчинення такого правочину. Вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного, зокрема нікчемного, правочину, за правилами реституції може бути адресована тільки стороні цього правочину. Крім того, реституцію можна застосувати лише у випадку, коли предмет недійсного правочину станом на час вирішення відповідного питання перебуває в тієї сторони недійсного правочину, якій він був переданий.

Права особи, яка вважає себе власником майна, не захищаються шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням статей 215 і 216 ЦК України. Такий захист можливий шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача (див. висновок Верховного Суду України, сформульований у постанові від 31 жовтня 2012 року у справі № 6-53цс12)».

У даній справі ОСОБА_1 , як власник майна, правомірно звернувся з позовом про захист свого права власності на мотоцикл до ОСОБА_2 , яка є останнім його набувачем. Такі вимоги відповідають положенням статті 387 ЦК України, за якою власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Судом достовірно встановлено, що ОСОБА_2 набула право власності на спірний мотоцикл за правочином, який рішенням Рівненського міського суду від 23.09.2022 у справі № 569/15313/21 визнано недійсним.

Суд в оскаржуваному рішенні суд зробив висновок про те, що спірний транспортний засіб вибув з володіння позивача з його власної волі, оскільки 01 вересня 2018 року між позивачем та ОСОБА_3 було укладено усний договір купівлі-продажу транспортного засобу, шляхом видачі довіреності на право керування, продажу( тощо) мотоцикла LONCIN LX-300-6 2017 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 . Такий висновок суд зробив на підставі тверджень представника відповідача та на підставі пояснення свідків.

Апеляційний суд зауважує, що договір купівлі-продажу транспортного засобу підлягає державній реєстрації, тому встановлення факту укладнення такого договору не може бути доведено у судовому паорядку показаннями свідків. Тотбо, висновок суду про те, що 01 вересня 2018 року між позивачем та ОСОБА_3 було укладено усний договір купівлі-продажу мотоцикла не відповідає закону.

Зазначеного суд першої інстанції не врахував, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову.

Згідно ч.1ст.376ЦПКУкраїни,підставамидляскасуваннясудовогорішенняповністю абочастковотаухваленнянового рішенняувідповіднійчастиніабозмінисудового рішенняє: неповнез`ясуванняобставин,щомаютьзначеннядлясправи; недоведеністьобставин,щомаютьзначеннядлясправи,якісудпершоїінстанціївизнаввстановленими; невідповідність висновків,викладених урішенні судупершої інстанції,обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України,інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (до яких відносяться і витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вимоги ст. 141 ЦПК України, стягненню на користь позивача на відшкодуванняпонесенихвитратпо сплатісудовогозбору підлягає 2702,80 гривень.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Рокитнівського районного суду Рівненської області від 08 лютого 2024 року скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,Товариства зобмеженою відповідальністю«М.В.Л.Груп» про витребування майнаіз чужогонезаконного володіння задовольнити.

Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 транспортний засіб, яким є мотоцикл марки LONCIN модель LX300-6, 2017 року випуску, колір чорний, № шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , об`єм двигуна 292, тип ТЗ загальний мотоцикл загальний мотоцикл А, реєстраційний номер НОМЕР_3 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування витрат,понесених нимна сплату судовогозбору, в сумі 2702(дві тисячі сімсот дві) гривні 80 копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 17 травня 2024 року.

Головуючий Ковальчук Н.М.

Судді: Хилевич С. В.

Шимків С. С.