Постанова

від 14.02.2024 по справі 707/1926/20

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/3/24Головуючий по 1 інстанціїСправа №707/1926/20 Категорія: 302000000 Морозов В. В. Доповідач в апеляційній інстанції Новіков О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2024 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії:

суддів Новікова О.М., Гончар Н.І., Сіренка Ю.В.,

за участю секретаря Широкової Г.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Шахова Олександра Миколайовича на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 18 жовтня 2021 року у цивільній справі за позовом Черкаської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Будищенської сільської ради Черкаського району Черкаської області, Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ до Черкаської районної державної адміністрації, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, третя особа на стороні позивачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державна екологічна інспекція Центрального округу, треті особи на стороні відповідачів, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Ященко Валентина Миколаївна, ОСОБА_3 , приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Фіщук Сергій Олексійович про визнання незаконними та скасування розпорядження, свідоцтва про право власності, скасування державної реєстрації права приватної власності, усунення перешкод шляхом зобов`язання повернення державі земельної ділянки водного фонду та скасування її державної реєстрації, -

в с т а н о в и в:

У вересні 2020 року Черкаська окружна прокуратура в інтересах держави в особі Будищенської сільської ради Черкаського району Черкаської області, Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ звернулася до суду із вказаним позовом.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Розпорядженням Черкаської РДА № 255 від 09.09.2015 надано дозвіл 13-м громадянам, у тому числі і ОСОБА_2 , на розробку проектів землеустрою щодо оформлення права власності на земельні ділянки для ведення індивідуального дачного будівництва, що розташовані в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради, за межами населеного пункту, за рахунок попередньо проінвентаризованого масиву загальною площею 4,3148 га.

Розпорядженням Черкаської районної державної адміністрації № 326 від 10.11.2015 «Про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у власність» затверджено проекти землеустрою та передано у приватну власність 13 громадянам земельні ділянки. Серед інших ОСОБА_2 було передано у власність земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:01:001:0033, площею 0,0562 га, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва. Пунктом третім спірного розпорядження цю земельну ділянку віднесено до категорії земель рекреаційного призначення.

На підставі рішення державного реєстратора реєстру речових прав на нерухоме майно Черкаського районного управління юстиції Танцюри В.П. № 27149378 від 16.12.2015, за ОСОБА_2 зареєстровано право власності за № 12563072 від 07.12.2015 та видано свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 від 16.12.2015.

Позивач зазначив, що земельна ділянка загальною площею 4,3148 га, за рахунок якої у подальшому, серед інших, сформовано спірну земельну ділянку, відведену у приватну власність ОСОБА_2 , належить до виду угідь - «піски» на підставі затвердженої розпорядженням Черкаської РДА № 222 від 04.08.2015 технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації вказаного масиву.

Прокурор вважав, що Розпорядження Черкаської районної державної адміністрації № 326 від 10.11.2015 «Про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у власність», в частині затвердження проекту та передання ОСОБА_2 у власність вказаної земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:01:001:0033, а також зміни її цільового призначення підлягає визнанню протиправним та скасуванню, оскільки не відповідає вимогам чинного земельного законодавства, зокрема: в частині неможливості перебування земель водного фонду (штучні водосховища) у приватній власності; в частині порушення порядку встановлення цільового призначення земельних ділянок; відсутності погодження проекту із землеустрою центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства; не проведення обов`язкової експертизи землевпорядної документації; відведення ділянки за рахунок захисної гідроспоруди - Будище-Свидівської захисної дамби.

Обгрунтовуючи це, позивач вказав, що попередньо спірна земельна ділянка містила в своєму складі землі водного фонду - штучні водосховища, а порядку зміни цільового призначення під час її передачі у приватну власність Черкаською РДА дотримано не було, цільове призначення спірної земельної ділянки залишилось, як землі водного фонду - штучні водосховища.

На думку позивача, Черкаською РДА під час відведення у власність земельної ділянки ОСОБА_2 порушено порядок встановлення її цільового призначення, оскільки в силу вимог ст. 58 ВК України землі, зайняті штучними водосховищами, являються землями водного фонду.

Вважав визначення в розпорядженні Черкаської РДА № 326 від 10.11.2015 цільового призначення спірної земельної ділянки, як землі рекреаційного призначення створює реальну загрозу раціонального, цільового використання вказаної земельної ділянки та її охорони саме, як земель водного фонду (штучні водосховища).

У той же час, згідно листа Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області № 10-23-0.4-4752/2-20 від 23.06.2020 спірна земельна ділянка, яка сформована за рахунок загального масиву площею 4,3148 га, до проведення його інвентаризації обліковувалась як землі загального користування, в розрізі угідь - штучні водосховища.

Проте, відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області № 10-23-0.9-4671/2-20 від 19.06.2020 документація із землеустрою щодо відведення у приватну власність спірної земельної ділянки на проведення державної експертизи - не надходила.

Прокурор вважав грубим порушенням затвердження проекту щодо відведення земельної ділянки, цільове призначення якої встановлено як землі рекреаційного призначення, до отримання позитивного висновку державної експертизи землевпорядної документації.

Разом з тим, спірна земельна ділянка за кадастровим номером 7124986000:01:001:0033, площею 0,0562 га, розташована в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту перед виданням оскаржуваного розпорядження Черкаською РДА включала землі водного фонду - штучні водосховища.

Однак, відповідно до листа Державного агентства водних ресурсів України № 3379/3/4/11-20 від 16.06.2020 проектна документація щодо відведення у власність ОСОБА_2 спірної земельної ділянки не погоджувалась, тобто законодавчої вимоги щодо необхідності отримання висновку про погодження проекту відведення земельної ділянки водного фонду також не дотримано.

Тобто з передачею розпорядженням Черкаської РДА № 326 у власність громадян, в тому числі ОСОБА_4 , спірної земельної ділянки фактично передано у приватну власність частину гідротехнічної споруди Будище-Свидівської захисної дамби, що суперечить ст. ст. 58, 59 ЗК України.

Таким чином, розпорядження Черкаської РДА № 326 від 10.11.2015, в частині затвердження проекту землеустрою та передачі у власність ОСОБА_4 спірної земельної ділянки прийняте всупереч ст. ст. 20, 58, 59, 84, ч. 9 ст. 118, 186-1 ЗК України, ст. ст. 4, 58 ВК України, у зв`язку з чим на підставі ст. ст. 21, 152, 155 ЗК України, ст. ст. 16, 21, 393 ЦК України, підлягає визнанню судом незаконним та скасуванню.

Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 10.08.2021 року залучено до участі у справі правонаступника позивача Черкаської обласної державної адміністрації - Будищенську сільську раду Черкаського району Черкаської області.

У той же час, на підставі договору купівлі-продажу № 425 від 01.06.2016 укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Ященко В.М., до ОСОБА_3 перейшло речове право на земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:01:001:0033 розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради, за межами населеного пункту.

На підставі договору договору купівлі-продажу земельної ділянки від 01.10.2020 року укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Фіщуком С.О. (зареєстровано в реєстрі за № 6077), до ОСОБА_1 перейшло речове право на земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:01:001:0033, площею 0,0562, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради, за межами населеного пункту.

Ухвалою суду від 17.11.2020 року замінено первісного відповідача ОСОБА_3 на належного - ОСОБА_1 , залучено до участі у справі ОСОБА_3 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів. Залучено до участі у справі приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Фіщука Сергія Олексійовича в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів.

З огляду на викладене, та оскільки спірна земельна ділянка за кадастровим номером 7124986000:01:001:0033 розташована в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради, за межами населеного пункту вибула з власності держави в особі уповноваженого органу Черкаської обласної державної адміністрації не з її волі, остання має бути повернута незаконним володільцем ОСОБА_1 на користь держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації та Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ.

Враховуючи те, що розпорядження Черкаської РДА № 326 від 10.11.2015 є особливим видом правочину, обґрунтованим є необхідність застосування наслідків його недійсності, що полягає, в тому числі, у скасуванні права приватної власності за ОСОБА_1 на незаконно набуту земельну ділянку.

Остаточно визначившись з позовними вимогами та колом учасників судового розгляду, позивач просив суд:

1)визнати незаконним та скасувати розпорядження Черкаської районної державної адміністрації № 326 від 10.11.2015 «Про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у власність», в частині затвердження проекту землеустрою, надання у приватну власність ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2 ) земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:01:001:0033, площею 0,0562 га, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва та віднесення її до категорії земель рекреаційного призначення;

2) визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 від 16.12.2015, видане ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2 ) на земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:01:001:0033, площею 0,0562 га, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва.

3) скасувати державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 ) на земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:01:001:0033, площею 0,0562 га, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва, з одночасним припиненням речового права на неї;

4) усунути перешкоди держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації (ЄДРПОУ 00022668) та Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ (ЄДРПОУ 05510154) в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою за кадастровим номером 7124986000:01:001:0033, площею 0,0562 га, розташованою адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва шляхом її повернення ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 ).

5) визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки від 19.11.2015 за кадастровим номером 7124986000:01:001:0033, площею 0,0562 га, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва

6) стягнути з відповідачів на користь прокуратури Черкаської області судовий збір у розмірі 10 510,00 грн.

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 18 жовтня 2021 року позов задоволено повністю.

Визнано незаконним та скасовано розпорядження Черкаської районної державної адміністрації № 326 від 30.11.2015 "Про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у власність", в частині затвердження проекту землеустрою, надання у приватну власність ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2 ) земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:01:001:0033, площею 0,0562 га, розташованої в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва та віднесення її до категорії земель рекреаційного призначення.

Визнано незаконним та скасовано свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 від 16.12.2015, видане ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2 ) на земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:01:001:0033, площею 0,0562 га, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва.

Скасовано державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 ) на земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:01:001:0033, площею 0,0562 га, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва, з одночасним припиненням речового права на неї.

Усунуто перешкоди держави в особі Будищенської сільської ради Черкаського району Черкаської області (ЄДРПОУ 26323723) та Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ (ЄДРПОУ 05510154) в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою за кадастровим номером 7124986000:01:001:0033, площею 0,0562 га, розташованою в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва шляхом її повернення ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 ).

Визнано незаконною та скасовано Державну реєстрацію земельної ділянки від 19.11.2015 за кадастровим номером 7124986000:01:001:0033, площею 0,0562 га, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва.

Стягнуто з Черкаської районної державної адміністрації, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області на користь Черкаської обласної прокуратури (код за ЄДРПОУ 02911119) на р/р UA138201720343160001000003751, код класифікації видатків бюджету - 2800) судовий збір у розмірі 11561 (одинадцять тисяч п`ятсот шістдесят одну) грн., по 2890 (дві тисячі вісімсот дев`яносто) грн. 25 коп. з кожного.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що до передачі у власність громадянам, у тому числі ОСОБА_2 , земельної ділянки для потреб індивідуального дачного будівництва, остання мала в своєму складі землі водного фонду (штучні водосховища). Черкаською РДА під час відведення у власність земельної ділянки відповідачу ОСОБА_2 порушено порядок встановлення її цільового призначення, оскільки в силу вимог ст. 58 ЗК України, землі, зайняті штучними водосховищами, являються землями водного фонду.

Правовим наслідком прийняття органом місцевого самоврядування акту, який суперечить Конституції або законам України, відповідно до ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» є визнання його незаконним в судовому порядку.

Спірна земельна ділянка, яка сформована за рахунок загального масиву площею 4,3148 га, до проведення її інвентаризації обліковувалась як землі загального користування, в розрізі угідь штучні водосховища.

Крім того, розмежовуючи повноваження державних органів при здійсненні функції розпорядника землями водного фонду, слід враховувати, що згідно зі ст. 122 Земельного кодексу України (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) до повноважень Черкаської обласної державної адміністрації віднесено право на їх території передавати земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених ч. ч. 3, 4 і 8 цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб, у тому числі земельними ділянками водного фонду.

Тому, органом, уповноваженим державою на розпорядженням землями водного фонду державної форми власності за межами населеного пункту на момент виникнення спірних правовідносин була Черкаська обласна державна адміністрація.

Як наслідок вбачається, що Черкаською РДА винесено розпорядження № 326 від 30.11.2015 р. про затвердження проектів землеустрою та передачу у власність земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:01:001:0033 із перевищенням наданих законом повноважень.

Суд першої інстанції дійшов висновку про порушення вимог щодо необхідності отримання висновку про погодження проекту відведення земельної ділянки водного фонду, встановленого чинним законодавством України.

Крім того, для захисту від затоплення водами Кременчуцького водосховища навколо розташованих населених пунктів і сільськогосподарських угідь побудовано Будище-Свидівський захисний масив.

Згідно з листами Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ № 348/13 від 12.06.2020 року та № 420/13 від 21.07.2020 року спірна земельна ділянка розташована на верховому укосі Будище-Свидівської захисної дамби, яка є об`єктом державної власності.

З наданих позивачем доказів вбачається, що розпорядженням Черкаської РДА № 326 від 30.11.2015 року у приватну власність громадян, в тому числі відповідача 2 ОСОБА_2 фактично передано частину гідротехнічної споруди Будище-Свидівської захисної дамби, що суперечить ст. ст. 58, 59 ЗК України.

На підставі вище вказаних обставин, наданих позивачем доказів, суд дійшов висновку, що розпорядження Черкаської РДА № 326 від 30.11.2015 року, в частині затвердження проекту землеустрою та передачі у власність ОСОБА_2 спірної земельної ділянки прийняте всупереч вимог чинного законодавства на момент виникнення правовідносин, а тому позовні вимоги в частині визнання вказаного розпорядження незаконним та його скасування підлягають до задоволення.

Враховуючи, що на підставі оскаржуваного розпорядження Черкаської РДА № 326 від 30.11.2015 року ОСОБА_2 видано свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 від 16.12.2015 року на спірну земельну ділянку та вказане розпорядження є незаконним, а тому таке свідоцтво про право власності підлягає визнанню незаконним та скасуванню.

Розпорядження Черкаської РДА № 326 від 30.11.2015 року є особливим видом правочину, обґрунтованим є необхідність застосування наслідків його недійсності, що полягає, в тому числі, у скасуванні права приватної власності за ОСОБА_1 на незаконно набуту земельну ділянку.

В межах заявленого предмету спору, як Черкаська РДА так і первинний набувач спірної земельної ділянки ОСОБА_2 могли і усвідомлювали, що вказана ділянка надається з порушенням чинного земельного та водного законодавства, а тому її кінцевий набувач ОСОБА_1 не може розраховувати на законне набуття такого наділу у власність.

Враховуючи вказане, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість вимоги позивача про скасування державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:01:001:0033, з одночасним припиненням речового права на неї.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Шахов О.М. оскаржив його в апеляційному порядку та зазначив, що судове рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з недотриманням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, при неповному з`ясуванні обставин, які мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи, а тому просив його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов висновку, що до передачі у власність громадянам земельної ділянки для потреб індивідуального дачного будівництва, остання мала в своєму складі землі водного фонду (штучні водосховища). Такого висновку суд дійшов на підставі листа ГУ ДГК у Черкаській області №10-23-0.4-4752/2-20 від 23.06.2020 року.

Однак, зі змісту вказаного вище листа не вбачається, що земельна ділянка відноситься та/або відносилась саме до категорії земель «землі водного фонду».

По-перше, у листі ГУДГК у Черкаській області №10-23-0.4-4752/2-20 від 23.06.2020 року мова йде про вид угідь, а не про категорію земельної ділянки.

По-друге, на момент видачі оскаржуваного розпорядження Черкаської РДА №326 від 30.11.2015 року, вид угідь земельної ділянки площею 4,3148 га та в складі якої знаходиться земельна ділянка - значився як «піски», а не «штучне водосховище». Даний факт підтверджується розпорядженням Черкаської РДА №222 від 04.08.2015 року, яке позивачем не оспорюється та станом на даний час є чинним.

Вважає, що та обставина, що до складу земельної ділянки входять землі водного фонду (штучні водосховища) і яку суд першої інстанції визнав встановленою є недоведеною належними та допустимими доказами.

Щодо висновку суду першої інстанції, що відведення земельної ділянки відбулось з порушенням вимоги щодо необхідності отримання висновку про погодження проекту відведення земельної ділянки водного фонду, встановленого чинним законодавством України (порушення порядку відведення земельної ділянки та не проведення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації), то такий висновок суду випливає з того, що земельна ділянка відноситься до земель водного фонду. Проте, до складу земельної ділянки не входять землі водного фонду, а тому порядок надання у приватну власність земельної ділянки не було порушено, а проведення обов`язкової земельної експертизи землевпорядної документації не вимагається.

Звернуто увагу, що порядок передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_2 , власником якої на даний час є ОСОБА_1 було дотримано, що вбачається із проекту землеустрою від 21.09.2015 року щодо відведення земельної ділянки.

Крім того, вказує, що судом залишено поза увагою той факт, що позивачем не доведено ані факту існування такого об`єкту нерухомості як Будище-Свидівська захисна дамба, ані існування права оперативного управління за Черкаським управлінням захисних масивів Дніпровських водосховищ.

Зазначає, що задовольняючи вимогу про визнання незаконним та скасування свідоцтва від 16.12.2015 року, суд першої інстанції не застосував правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, який викладений у постанові від 15.09.2020 року у справі №469/1044/17, в якому викладено позицію щодо ефективності зазначеного способу захисту.

Також вказує, що ОСОБА_1 є власником нерухомого майна, а саме залишку житлового будинку, який розміщений в тому числі на земельній ділянці. З огляду на викладене, суд першої інстанції фактично позбавив відповідачку права приватної власності як на будівлю так і земельну ділянку на якій розміщена будівля (земельна ділянка), не врахувавши ст. 120 ЗК України.

У наданих поясненнях до суду апеляційної інстанції Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області звернуто увагу суду, що реєстрація земельної ділянки, що є предметом судового спору, була проведена Головним управлінням у відповідності до вимог чинного законодавства, на підставі розпорядження Черкаської районної державної адміністрації, яке було чинним та не визнане неправомірним. З огляду на викладене, Головне управління діяло в межах та у спосіб, згідно чинного законодавства. Тому вимога про стягнення судового збору з Головного управління є необґрунтованою.

Черкаською окружною прокуратурою також надані пояснення до апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Шахова О.М., в яких вказано, що згідно листа Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області №10-23-0.4-4752/2-20 від 23.06.2020 року спірна земельна ділянка, яка сформована за рахунок загального масиву площею 4,3148 га, до проведення його інвентаризації обліковувались як землі загального користування, в розрізі угідь - штучні водосховища.

З огляду на вказане, до передачі у власність 13 громадянам, у тому числі і ОСОБА_2 , земельної ділянки для потреб індивідуального дачного будівництва, остання мала в своєму складі землі водного фонду (штучні водосховища).

Таким чином, Черкаською РДА під час відведення у власність земельної ділянки ОСОБА_2 порушено порядок встановлення її цільового призначення, оскільки в силу вимог ст. 4 ВК України землі, зайняті штучними водосховищами, являються землями земель водного фонду.

Крім того, органом, уповноваженим державою на розпорядження землями водного фонду державної форми власності за межами населеного пункту є Черкаська обласна державна адміністрація.

Звернуто увагу, що законодавчої вимоги щодо необхідності отримання висновку про погодження проекту відведення земельної ділянки водного фонду також не дотримано.

Також зазначено про те, що факт перебування спірної земельної ділянки в межах технічно-експлуатаційної зони Будище-Свидівської захисної дамби підтверджується відповідною план-схемою розміщення спірної земельної ділянки та визначення по відношенню до неї 116 метрової технічно-експлуатаційної зони дамби, розробленою ДП «Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою « (лист №10-28-0.5-1272/2-20 від 22.07.2020).

Тобто з передачею розпорядженням Черкаської РДА №326 у власність громадян, в тому числі ОСОБА_2 , спірної земельної ділянки фактично передану у приватну власність частину гідротехнічної споруди Будище-Свидівської захисної дамби, що суперечить ст.ст. 58, 59 ЗК України.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд доходить наступних висновків.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Оскаржуване судове рішення не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам закону.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Розпорядженням Черкаської РДА № 255 від 09.09.2015 року надано дозвіл 13 громадянам, у тому числі і ОСОБА_2 на розробку проектів землеустрою щодо оформлення права власності на земельні ділянки для ведення індивідуального дачного будівництва, що розташовані в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради, за межами населеного пункту, за рахунок у подальшому проінвентаризованого масиву загальною площею 4,3148 га.

Вказана земельна ділянка, за рахунок якої у подальшому і сформовано спірну земельну ділянку, відведену у приватну власність ОСОБА_2 , належить до виду угідь «піски» на підставі затвердженої розпорядженням Черкаської РДА № 222 від 04.08.2015 року технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації вказаного масиву.

Згідно з листом Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області № 10-23-0.4-4752/2-20 від 23.06.2020 р. спірна земельна ділянка, яка сформована за рахунок загального масиву площею 4,3148 га, до проведення його інвентаризації обліковувалась як землі загального користування, в розрізі угідь штучні водосховища.

В подальшому, розпорядженням Черкаської районної державної адміністрації № 326 від 30.11.2015 року «Про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у власність» затверджено проекти землеустрою та передано у приватну власність 13 громадян, у тому числі ОСОБА_2 земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:01:001:0033, площею 0,0562 га, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва, а п. 3 спірного розпорядження земельну ділянку віднесено до категорії земель рекреаційного призначення.

Відповідно до інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 01.09.2020 року № 222252731, на підставі рішення державного реєстратора Черкаського районного управління юстиції Танцюри В.П. № 27149378 від 16.12.2015 року, за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,0562 га з кадастровим номером 7124986000:01:001:0033 для індивідуального дачного будівництва в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради за № 12563072 від 07.12.2015 року та видано свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 від 16.12.2015 року на підставі розпорядження Черкаської районної державної адміністрації № 326 від 30.11.2015 року, підстава державної реєстрації - витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, серія та номер НВ -7103018292015, виданий 19.11.2015 року Управлінням Держгеокадастру у Черкаському районі Черкаської області.

Згідно з тією ж довідкою, рішенням державного реєстратора Управління з питань державної реєстрації Черкаської міської ради за № 52976928 від 06.07.2020 року ОСОБА_5 зареєстровано право власності на вищезгадану земельну ділянку за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу № 425 від 01.06.2016 року, який посвідчено приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Ященко В.М.

Відповідно до інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 12.11.2020 року № 232164677, на підставі рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Фіщука Сергія Олексійовича № 54356095 від 01.10.2020 року, за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) зареєстровано право власності на вищезгадану земельну ділянку, номер запису про право власності - 38455282 на підставі договору купівлі-продажу № 6077 від 01.10.2020 року, який посвідчено приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Фіщук С.О.

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення комплексної земельно-технічної, оціночно-земельної експертизи та експертизи з питань землеустрою від 30 березня 2017 року №1118/217-269/17-23, яка проведена КНДІСЕ (Черкаське відділення) на підставі постанови слідчого СВ Черкаського відділу поліції НП у Черкаській області, проєкти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам для індивідуального дачного будівництва в адмінмежах Свидівоцької сільської ради, за межами населеного пункту Черкаського району, Черкаської області не відповідають за правилами оформлення законодавству України, чинному станом на 27 квітня 2015 року та 10 листопада 2015 року, але виявлені невідповідності не впливають на результати, заходи яких передбачені даними проєктами землеустрою. Також вказано, що відстань від урізу води Кременчуцького водосховища на річці Дніпро становить на 12 січня 2017 року (у меженний період, найменша водність) до земельних ділянок, у тому числі з кадастровим номером 7124986000:01:001:0033, що розташовані в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради, Черкаського району, Черкаської області, знаходиться в межах 100.8 - 129.5 м та не знаходиться в нормативних розмірах передбачених для прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища на р. Дніпро згідно із статтею 88 Водного кодексу України.

Згідно з висновком земельно-технічної експертизи від 07 квітня 2021 року, проведеної на підставі постанови від 23.06.2020 року про призначення повторної судової земельно-технічної експертизи, винесеної страшим слідчим слідчого управління капітаном поліції О.Солонько Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру, надати відповідь на питання чи знаходяться земельні ділянки (зокрема і спірна земельна ділянка), які є об`єктами дослідження, що розташовані в адміністравтиних межах Свидівоцької сільської ради Чекраського району, в межах прибережної захисної сумги Кременчуцького водосховища неможливо.

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення земельно-технічної експертизи у цивільній справі №707/1926/20 від 08.07.2022 року №1267/1293-1294/22-23 КНДІСЕ (Черкаське відділення) виконана на замовлення адвоката Шахова О. , відстань від урізу води Кременчуцького водосховища на річці Дніпро станом на 01.03.2017 року (у меженний період найменша водність) до земельної ділянки кадастровий номер 7124986000:01:001:0033, що розташована в адміністравтиних межах Свидівоцької сільської ради, Чекраського району, Чекраської області знаходиться в межах 101,7 - 103,5 м. та не знаходиться в нормативних розмірах передбачених для прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища на р. Дніпро згідно ст. 88 Водного кодексу України. Земельна ділянка кадастровий номер 7124986000:01:001:0033 не знаходиться в межах Будище-Свидівоцької захисної дамби.

Зветаючись до суду із даним позовом, прокурор наполягав на тому, що спірна земельна ділянка належить до земель водного фонду і не могла надаватися ОСОБА_2 у приватну власність. Прокурор вважав, що порушено порядок встановлення цільового призначення землі; відсутнє погодження проєкту із землеустрою центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства; не проведено обов`язкової експертизи землевпорядної документації.

З огляду на зазначене прокурор вважав, що відчуження ОСОБА_2 спірної земельної ділянки ОСОБА_3 , а ОСОБА_3 ОСОБА_1 також є неправомірним.

Отже, позовні вимоги заявлено прокурором, у тому числі, з підстав порушення Черкаською районною державною адміністрацією норм ЗК України та ВК України при виділенні земельної ділянки ОСОБА_2 .

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (стаття 19 ЗК України)

Статтею 3 ВК України регламентовано, що усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд. До водного фонду України належать: 1) поверхневі води: природні водойми (озера); водотоки (річки, струмки); штучні водойми (водосховища, ставки) і канали, крім каналів на зрошувальних і осушувальних системах; інші водні об`єкти; 2) підземні води та джерела; 3) внутрішні морські води та територіальне море.

Відповідно до частини першої статті 58 ЗК України та статті 4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів; береговими смугами водних шляхів; штучно створеними земельними ділянками в межах акваторій морських портів.

Законодавством України встановлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.

Відповідно до статті 59 ЗК України передбачено обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлено можливість використання таких земель для визначених цілей на умовах оренди.

Відповідно ж до пункт «ґ» частини третьої статті 83 ЗК України землі водного фонду, що належать до земель комунальної власності, взагалі не можуть передаватись у приватну власність, крім випадків, передбачених законодавством.

Випадки передачі земель водного фонду до приватної власності, зокрема громадян, передбачені положеннями частини другої статті 59 ЗК України.

Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів).

Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми (частина друга статті 59 ЗК України).

Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту. Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і річкового транспорту в порядку, встановленому законом (частина четверта статті 59 ЗК України).

За змістом зазначених норм права землі під водними об`єктами загальнодержавного значення, зокрема зайняті поверхневими водами: водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки) і каналами; іншими водними об`єктами; підземними водами та джерелами, внутрішніми морськими водами та територіальним морем, а також прибережні захисні смуги вздовж річок (у тому числі струмків та потічків), морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм не могли передаватись у власність громадян, оскільки є землями водного фонду України.

За правилами статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належать, зокрема: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

За змістом частин першої, другої статті 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам (пункт «а» статті 21 ЗК України).

Положеннями частини третьої статті 186 ЗК України передбачено, що схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель села, селища, міста затверджуються відповідною сільською, селищною або міською радою.

Приписами статті 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації», у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, було передбачено, що обов`язковій державній експертизі підлягають проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок особливо цінних земель, земель лісогосподарського призначення, а також земель водного фонду, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Частинами другою та п`ятою статті 35 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації», у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, було встановлено, що висновки державної експертизи повинні містити оцінку допустимості та можливості прийняття рішення щодо об`єкта державної експертизи і враховувати соціально-економічні наслідки; реалізація заходів, передбачених документацією із землеустрою та документацією з оцінки земель, види яких визначені законом, а також матеріалами і документацією державного земельного кадастру щодо об`єктів обов`язкової державної експертизи, без позитивних висновків державної експертизи забороняється.

Ураховуючи, що вказаної процедури дотримано не було, цільове призначення спірної земельної ділянки залишилось незмінним: «землі водного фонду, зайняті штучними водосховищами».

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:01:001:0033, площею 0,0562 га, належить до земель водного фонду (штучні водосховища), щодо якої установлено спеціальний правовий режим, а тому не могла бути передана Черкаською райдержадміністрацією у 2015 році у приватну власність ОСОБА_2 .

До таких висновків суд першої інстанції дійшов на підставі даних Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 23 червня 2020 року, які ґрунтуються на довідці 6-зем, про те, що вказана земельна ділянка станом на 01 січня 2005 року та на 01 січня 2010 року обліковувалася як землі загального користування (в розрізі угідь - штучні водосховища), а вже станом на 31 грудня 2015 року - як землі загального користування (в розрізі угідь - піски).

Форма 6-зем є доказом, який підтверджує цільове призначення земельної ділянки.

У постанові від 02 лютого 2022 року у справі № 707/1924/20 у подібних правовідносинах Верховний Суд погодився з доводами прокурора, що дані форми 6-зем Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області є належним доказом у справі про віднесення земельної ділянки до земель водного фонду.

Форма 6-зем є формою державної статистичної звітності, яка формується щорічно станом на 01 січня муніципальними та державними органами, які також надають її органам Держгеокадастру відповідного рівня. Предметом цієї форми звітності є надання статистичної інформації про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності.

В основу інформації форми 6-зем покладено класифікацію земель за видами земельних угідь та видами економічної діяльності, які здійснюються на цих землях.

За таких обставин надані прокурором докази містять інформацію про предмет доказування, одержані у порядку, встановленому законом, і їх достовірність не спростована (положення статей 77-79 ЦПК України).

Отже, суд першої інстанції правильно врахував дані Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 23 червня 2020 року з посиланням на довідку форми 6-зем про те, що спірна земельна ділянка відноситься до земель водного фонду.

Крім того, у ході розгляду справи судом апеляційної інстанції було задоволено частково клопотання Черкаської обласної прокуратури та призначено по справі судову земельно-технічну експертизу.

Відповідно до висновку експертів за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи у цивільній справі №707/1926/20 від 03.11.2023 року №8348/23-41 станом на 30.11.2015 року, з урахуванням даних топографічної (висотної з горизонталям) зйомки акваторіального рубежу мілководної зони Кременчуцького водосховища на річці Дніпро, що відповідає позначці 81,00 м БС, у місці розташуванні земельної ділянки з кадастровим номером 7124986000:01:001:0033, вказана земельна ділянка була розташована в межах прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища на р. Дніпро. Станом на 22.06.2023 року земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:01:001:0033 розташована в межах прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища на р. Дніпро. Станом на 22.06.2023 року земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:01:001:0033частково, площею 0,0506 га, розташована в межах технічної експлуатаційної зони Будище-Свидівоцької захисної дамби, ширина якої становить 116 метрів від краю гребеня в сторону Кременчуцького водосховища р. Дніпро.

Отже, з висновку експертизи установлено, що спірна земельна ділянка розташована в межах прибережної захисної смуги.

Слід врахувати, що прокурор, обґрунтовуючи свої вимоги вказував, що спірна земельна ділянка відноситься до земель водного фонду не у зв`язку з тим, що знаходиться в межах захисної прибережної смуги Кременчуцького водосховища (пункт б частини першої статті 58 ЗК України), а у зв`язку з тим, що цільовим призначенням цієї земельної ділянки, до її незаконної зміни на підставі оспорюваного розпорядження Черкаської районної державної адміністрації, є штучне водосховище (пункт а частини першої статті 58 ЗК України).

Через відсутність у технічній документації усіх необхідних погоджень, цільове призначення спірної земельної ділянки залишилось незмінним - «землі водного фонду, зайняті штучним водосховищем».

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Відповідно до частин першої, четвертої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Таким чином, установивши, що спірна земельна ділянка відноситься до земель водного фонду, щодо яких установлено спеціальний правовий режим - обмеження в обороті (статті 20, 21, 63, 84 ЗК України), суд першої інстанції, дійшов правильного висновку про незаконність та скасування розпорядження Черкаської районної державної адміністрації від 30 листопада 2015 року, на підставі якого ОСОБА_2 отримала у приватну власність земельну ділянку водного фонду.

Зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням ЗК України та ВК України пов`язане з позбавленням володіння, отже, порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц міститься висновок про те, що серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина друга статті 152 ЗК України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина друга статті 152 ЗК України).

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, сформульованих у пункті 70 постанови від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, у пункті 80 постанови від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, у пункті 96 постанови від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц та у пункті 45 постанови від 07 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц, заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам ЗК України та ВК України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 ЗК України.

Отже, зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням ЗК України та ВК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду (пункт 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, а також пункт 96 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц). Власник земельної ділянки водного фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку.

Встановивши факт належності спірної земельної ділянки до земель водного фонду, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вимога про усунення перешкод державі в користуванні та розпорядженні спірною земельною ділянкою шляхом її повернення ОСОБА_1 є законною та підлягає задоволенню, не потребує визнання недійсним правочину, відповідно до якого ОСОБА_1 набула право власності на спірну земельну ділянку.

Також є правильними висновки суду першої інстанції про задоволення вимог прокурора щодо скасування державної реєстрації права приватної власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку, оскільки вона проведена за відсутності правових підстав.

Крім того, відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного прав. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три окремі норми: 1) виражається у першому реченні першого абзацу, закладає принцип мирного володіння майном і має загальний характер; 2) викладена у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями; 3) закріплена у другому абзаці та визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), пункти166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

- втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу в національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними;

- якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, легітимна мета такого втручання може полягати в контролі за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або в забезпеченні сплати податків, інших зборів або штрафів;

- втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними із цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності.

Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.

Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки - встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії (див., зокрема, постанову Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (пункти 40-43)).

Усунення перешкод державі у здійсненні нею права користування та розпоряджання спірною земельною ділянкою переслідує легітимну мету контролю за використанням відповідного майна згідно із загальними інтересами, щоб таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом спірної земельної ділянки, яка належить до земель водного фонду, як така, що знаходиться в межах технічно-експлуатаційної зони державної гідротехнічної споруди.

Отже таке використання земельних ділянок водного фонду, яке не сприятиме досягненню зазначених цілей, може призводити до забруднення та засмічення поверхневих водних об`єктів, а також до втрати ними водності, виснаження водного об`єкта, що впливатиме на можливість задоволення потреб великої кількості людей, у тому числі, через неналежну експлуатацію гідротехнічної споруди, яка знаходиться на відповідному водному об`єкті.

З огляду на це закон обмежив безоплатне передання у приватну власність земельних ділянок водного фонду випадком такого передання замкнених природних водойм загальною площею до 3 га (частина друга статті 59 ЗК України), а користування земельних ділянок у межах, зокрема, смуг відведення - переліком визначених цілей.

Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству (частина третя статті 13 Конституції України). Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі (частина сьома статті 41 Конституції України, частина третя статті 1 ЗК України). Кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля (частина перша статті 50 Конституції України).

У спорах стосовно прибережних захисних смуг, земель лісогосподарського призначення, інших земель, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина перша статті 50 Конституції України, частина третя статті 1 ЗК України). Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункт «а» частини першої статті 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України) (див. пункт 127 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопад 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, пункт 90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц, пункт 148 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 №183/1617/16, пункт 53 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 у справі № 367/2022/15-ц).

З огляду на характер спірних правовідносин, установлені обставини та застосовані норми права, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність невідповідності заходу втручання держави у право власності поточного володільця спірної земельної ділянки ОСОБА_1 критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.

У справі, що переглядається, суспільний інтерес у поверненні спірної земельної ділянки водного фонду спрямований на задоволення соціальної потреби у відновленні законності, становища, яке існувало до порушення права власності народу на землю, у збереженні захисних смуг, недопущенні зміни цільового призначення земель водного фонду, та їх передання у власність.

Заволодіння приватними особами ділянками водного фонду всупереч чинному законодавству, без законного дозволу уповноваженого на те органу може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і конституційними правами всіх інших осіб на безпечне довкілля, непогіршення екологічної ситуації та використання власності не на шкоду суспільству.

Крім того ОСОБА_1 не позбавлена можливості вимагати від особи, яка продала їй спірну землю, повернення коштів сплачених за договором купівлі-продажу на підставі статті 661 ЦК України.

Враховуючи викладене, з огляду на характер спірних правовідносин, установлені судом обставини та застосовані правові норми, не вбачається невідповідності заходу втручання держави у право власності відповідача критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці Європейського суду з прав людини.

Колегія суддів також враховує, що правовою підставою для оскарження судового рішення представник ОСОБА_1 зазначив статтю 120 ЗК України, відповідно до якої у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває в оренді, у користуванні на праві емфітевзису, суперфіцію у попереднього власника, до набувача одночасно переходить відповідно право оренди, емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього власника такого об`єкта, крім випадків, визначених частиною четвертою цієї статті (частина третя статті 120 ЗК України).

Однак, ВК України не передбачений перехід права на земельну ділянку у разі набуття права власності не нерухоме майно, оскільки для земель водного фонду встановлений інший порядок надання їх у користування.

Водночас, колегія суддів не погоджується з висновком суду в частині задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування розпорядження Черкаської районної державної адміністрації № 326 від 30.11.2015 "Про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у власність", в частині затвердження проекту землеустрою, надання у приватну власність ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2 ) земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:01:001:0033, площею 0,0562 га, розташованої в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва та віднесення її до категорії земель рекреаційного призначення.

Приймаючи до уваги, що відповідно до підпункту г) частини 3 ст. 83 ЗК України до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі водного фонду, формування та заняття земельної ділянки водного фонду колегія суддів розглядає як порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, що не пов`язане з позбавленням власника володіння відповідною земельною ділянкою, навть якщо інша особа зареєструвала її право приватної влсності на цю землю.

Аналогічна позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року (справа № 734/1560/20)

Також, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, на врахування висновків якої, щодо належних способів захисту, вказував Верховний Суд у постанові в даній справі, власник може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування (повернення) оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. Вимога про визнання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування недійсними (незаконними) та їх скасування не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 39), від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19)).

Отже, вимога про визнання незаконним та скасування розпорядження є неефективним способом захисту, оскільки рішення органу державної влади за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване, і незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, суд має самостійно надати правову оцінку рішенню органу державної влади та викласти її у мотивувальній частині судового рішення.

Крім того, колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, звертає увагу, що прокурор просив суд визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на спірну земельну ділянку, проте, оскільки свідоцтво про право власності тільки посвідчує право, яке з цього свідоцтва не виникає, то ця вимога задоволенню не підлягає. Підставою набуття земельної ділянки у власність із земель державної чи комунальної власності є відповідне рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, а не свідоцтва про право власності на земельну ділянку. Таке свідоцтво лише посвідчувало відповідне право та не мало самостійного юридичного значення. Для вирішення питання про належність права власності на земельну ділянку та для повернення цієї ділянки власнику, визнання недійсним свідоцтва про право власності не є необхідним. Оскільки така вимога не є ефективним способом захисту для усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, яка належить до земель водного фонду, тому в задоволенні цієї вимоги слід відмовити. Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження 14-364цс19), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (провадження № 14-317цс19).

Отже, у даній частині судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні вказаної позовної вимоги прокурора.

Інших доводів, які б свідчили про те, що спір у справі суд першої інстанції вирішив невірно, подана апеляційна скарга не містить.

Згідно ст. 376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частинами першою, тринадцятою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що колегія суддів задовольняє апеляційну скаргу частково та скасовує оскаржуване рішення у частині визнання незаконним та скасування розпорядження, а також визнання недійсним свідоцтва про право власності та ухвалює у зазначеній частині нове рішення, яким у даній позовній вимозі прокурора відмовляє, тому судовий збір, сплачений прокурором за подання позовної заяви підлягає компенсації заявнику за рахунок відповідачів у пропорційному розмірі.

Тобто, з відповідачів підлягає стягненню судовий збір у розмірі 6306,00 грн. (3 вимоги, які підлягають задоволенню) + 2102,00 грн. (заява про забезпечення позову), а всього 8408 грн., тобто по 2102,00 грн. з кожного відповідача.

Відповідно до частини 2 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом спарви, покладаються: у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з даними обставинами у пропорційному розмірі підлягають відшкодуванню прокурору витрати по оплаті судової земельно-технічної експертизи проведеної у суді апеляційної інстанції та кошти сплачені Державному науково-виробничому підприємству «Картографія» за проведення топографічної зйомки.

Вказані витрати підлягають відшкодуванню у розмірі 9176,83 грн. та 1500,00 грн., тобто з кожного з відповідачів на користь прокуратури підлягає сплаті 2669,20 грн.

В той же час, оскільки доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження, тому з прокуратури на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 6306,00 грн.

Керуючись ст.ст. 35, 258, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Шахова Олександра Миколайовича - задовольнити частково.

Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 18 жовтня 2021 року - скасувати у частині визнання незаконним та скасування розпорядження Черкаської районної державної адміністрації № 326 від 30.11.2015 "Про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у власність", в частині затвердження проекту землеустрою, надання у приватну власність ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2 ) земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:01:001:0033, площею 0,0562 га, розташованої в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва та віднесення її до категорії земель рекреаційного призначення та визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 16.12.2015, видане ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2 ) на земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:01:001:0033, площею 0,0562 га, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва та ухвалити у даній частині нове, рішення, яким відмовити у задоволенні позову у вказаній частині.

В решті рішення суду залишити без змін.

Стягнути з Черкаської районної державної адміністрації, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області на користь Черкаської обласної прокуратури (код за ЄДРПОУ 02911119) на р/р UA138201720343160001000003751, код класифікації видатків бюджету - 2800) судовий збір у розмірі 8408 грн., по 2102 грн. з кожного та витрати пов`язані з розглядом справи у розмірі 9176,83 грн. та 1500 грн., по 2669,20 грн. з кожного.

Стягнути з Черкаської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 6306 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 19 лютого 2024 року.

Судді: