Постанова

від 15.02.2024 по справі 725/1725/23

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2024 року місто Чернівці справа №725/1725/23

провадження №22-ц/822/48/24

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючогоВисочанської Н.К.,

суддів: Литвинюк І.М., Перепелюк І.Б.

секретар Собчук І.Ю.

за участю: представника позивача Куцак О.М., представника відповідача Решетова В.В., представника третьої особи Іванущак А.Д.

учасники справи:

позивач Товариство з додатковою відповідальністю «Нововолинське АТП 10708»,

відповідач ОСОБА_1 ,

третя особа без самостійних вимог Регіональний сервісний центр в Чернівецькій області

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Нововолинське АТП 10708», інтереси якого представляє адвокат Куцак Олена Матвіївна на рішення Першотравневого районного суду м.Чернівців від 08 листопада 2023 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Решетов Віктор Вікторович на ухвалу Першотравневого районного суду м.Чернівців від 14 листопада 2023 року по цивільній справі за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Нововолинське АТП 10708» до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог: Регіональний сервісний центр в Чернівецькій області про визнання права власності та усунення перешкод в користуванні майном, головуючий в суді першої інстанції суддя Скуляк І.А.,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2023 року ТзДВ «Нововолинське АТП 10708» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог: Регіональний сервісний центр в Чернівецькій області про визнання права власності та усунення перешкод в користуванні майном.

Посилалося на те, що ТзДВ «Нововолинське АТП 10708», на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 06 жовтня 2015 року з ТОВ «РЕАЛ АВТО НВ», придбало міжміський туристичний пасажирський автобус марки BОVA моделі F13 №кузова НОМЕР_1 , бувший у використанні.

07 жовтня 2015 року продавець передав позивачу автобус та ключі до нього за актом приймання-передачі.

15 грудня 2016 року позивач подав до Територіального сервісного центру 0742 Регіонального сервісного центру МВС у Волинській області документи, передбачені Порядком реєстрації, для реєстрації придбаного автобуса, зокрема: заяву про проведення державної реєстрації автобуса; договір купівлі-продажу автобуса від 06 жовтня 2015 року; акт прийому-передачі автобуса від 07 жовтня 2015 року; митну декларацію від 06 жовтня 2015 року; наказ №993 від 08 жовтня 2015 року; документ, що підтверджує оплату послуг з реєстрації; висновок експертного дослідження №917 від 09 жовтня 2015 року та сертифікат відповідності від 05 жовтня 2015 року.

Додатково до вищевказаних документів було подано висновок №91010-02 від 10 жовтня 2015 року Бюро судових експертиз, відповідно до якого підтверджено, що маркувальні позначення номера шасі відповідають тим, що наносяться заводом-виробником, змінам не піддавались та є першопочатковими, номерна площадка з маркувальними позначеннями номера шасі автобуса від рами не відділялась, дублюючу табличку з маркувальними позначеннями кузова автобуса виготовлено заводським способом. Також подано висновок №91010-03 від 10 жовтня 2015 року науково-дослідного бюро судових експертиз, відповідно до якого визначено, що табличку з маркувальними позначеннями типу та номера двигуна автобуса виготовлено заводським способом, будь-яких ознак зміни знаків на табличці та слідів її переустановлення не має.

Територіальний сервісний центр 0742 не здійснив державну реєстрацію автобусу та не видав номерні знаки. У відповідь на заяву позивача було зазначено, що транспортний засіб з ідентичними даними вже зареєстрований 27 квітня 2013 року Чернівецьким ВРЕР на громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , м. Чернівці. Як причина нездійснення державної реєстрації було вказано «технічно неможливо здійснити реєстрацію».

З метою скасування державної реєстрації автобуса за громадянином ОСОБА_2 ТзДВ «Нововолинське АТП 10708» звернулось з необхідними документами до Регіонального сервісного центру в Чернівецькій області, що здійснювало державну реєстрацію спірного автобусу.

Листом від 20 січня 2016 року за №927/24-66 сервісним центром в Чернівецькій області було надано відповідь про неможливість скасування державної реєстрації автобусу через відсутність комплексного дослідження номерів агрегатів транспортного засобу.

Просило визнати право власності позивача Товариства з додатковою відповідальністю «Нововолинське АТП -10708» на міжміський туристичний пасажирський автобус марки BОVA моделі F13 № кузова НОМЕР_1 з моменту отримання зазначеного майна 07 жовтня 2015 року за договором купівлі - продажу від 06 жовтня 2015 року.

Усунути перешкоди в здійсненні позивачем права власності на автобус марки BOVA FHD 13.380, 2006 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , білого кольору, двигун НОМЕР_2 державні номерні знаки НОМЕР_3 , свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_4 шляхом скасування реєстрації зазначеного майна з громадянина ОСОБА_1 та зняттям з відповідного обліку зазначеного транспортного засобу.

Короткий зміст рішень суду першої інстанції

Рішенням Першотравневого районного суду м.Чернівців від 08 листопада 2023 року в задоволенні позову ТзДВ «Нововолинське АТП 10708» відмовлено в повному об`ємі.

Ухвалою Першотравневого районного суду м.Чернівців від 14 листопада 2023 року в задоволенні заяви представника відповідача про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Нововолинське АТП 10708» до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог: Регіональний сервісний центр в Чернівецькій області про визнання права власності та усунення перешкод в користуванні майном відмовлено.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги на рішення суду

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ТзДВ «Нововолинське АТП 10708», інтереси якого представляє адвокат Куцак О.М. подало апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

В апеляційній скарзі наводить обставини й підстави для задоволення вимог, які викладені в позовній заяві та свої доводи мотивує тим, що продавець передав апелянту автобус та ключі до нього за актом приймання-передачі.

Апелянт подав до Територіального сервісного центру 0742 Регіонального сервісного центру МВС у Волинській області документи, передбачені Порядком реєстрації, для реєстрації придбаного автобуса.

Територіальний сервісний центр 0742 не здійснив державну реєстрацію автобусу та не видав номерні знаки у зв`язку з тим, що транспортний засіб з ідентичними даними вже зареєстрований 27 квітня 2013 року на громадянина ОСОБА_1

ТзДВ «Нововолинське АТП 10708» звернулось до адміністративного суду з позовом до Територіального сервісного центру 0742 Регіонального сервісного центру МВС у Волинській області.

Постановою Верховного Суду від 29 січня 2020 року по справі №803/3942/16 ТзДВ «Нововолинське АТП 10708» було відмовлено, при цьому, Верховний Суд зазначив, що за наявності спору щодо права власності на транспортний засіб, такий спір має розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства в залежності від суб`єктивного складу учасників правовідносин.

У постанові від 04 вересня 2018 року по справі №823/2042/16 ВП ВС констатувала, що спір між особами, одна з яких вимагає скасувати державну реєстрацію права, а за іншою зареєстроване аналогічне право на той самий об`єкт, має розглядатися як спір, пов`язаний із порушенням цього права першої особи другою.

З метою скасування державної реєстрації автобуса за громадянином ОСОБА_1 ТзДВ «Нововолинське АТП 10708» звернулось з необхідними документами до Регіонального сервісного центру в Чернівецькій області, що здійснювало державну реєстрацію спірного автобусу.

Листом від 20 січня 2016 року за №27/24-66 сервісним центром в Чернівецькій області було надано відповідь про неможливість скасування державної реєстрації автобусу через відсутність комплексного дослідження номерів агрегатів транспортного засобу. Також зазначається, що громадянина ОСОБА_1 та власників ТОВ «УКРЛАЙН-ЕКСПРЕС», які експлуатують автобус, було попереджено про те, що для вирішення даного спірного питання необхідно невідкладно представити автобус на огляд фахівців експертної служби МВС або судовим експертам державних спеціалізованих установ. Також вказано про можливість вирішення спірного питання в суді.

Однак, ні громадянин ОСОБА_1 ні ТОВ «УКРЛАЙН-ЕКСПРЕС», які експлуатують автобус, не представили автобус на огляд фахівців експертної служби МВС або судовим експертам державних спеціалізованих установ.

18 березня 2020 року ТзДВ «Нововолинське АТП 10708» повторно звернулось до Територіального сервісного центру МВС №0742 з заявою щодо реєстрації придбаного автобуса марки BOVA FHD 12.280, 2006 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , оскільки, до п.40 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року за №1388 були внесені зміни, що дозволяли сервісним центрам у разі встановлення факту знищення, фальсифікації або підроблення ідентифікаційних номерів складових частин транспортних засобів, скасувати державну реєстрацію (перереєстрацію) і передати усі відповідні документи та транспортні засоби до відповідного органу досудового розслідування.

Однак, листом від 10 червня 2020 року №31/3/2-613 Територіальний сервісний центру МВС №0742 відмовив у реєстрації посилаючись знову, що транспортний засіб з ідентичними даними (VIN кодом) вже зареєстрований.

Наявність двох однакових автобусів, ввезених на митну територію України, з однаковими ідентифікуючими знаками, дають підстави вважати, що на одному із цих транспортних засобів підроблено ідентифікаційні номери складових частин.

Суду першої інстанції були надані висновки експертів, що доводили справжність придбаного апелянтом автобусу. Жодних доказів зворотного відповідачем надано не було.

Тобто, відповідачем не було надано суду належних доказів того, що автотранспортний засіб зареєстрований за громадянином ОСОБА_1 є справжнім.

Крім того, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про відсутність предмета спору. Адже матеріали цивільної справи №725/1725/23 містять лист Регіонального сервісного центу ГДС МВС у Волинський області №31/3/2227-07-2023 від 10 травня 2023 року яким повідомляє про те, що транспортний засіб знято з обліку у зв`язку із скасуванням реєстрації на виконання рішення Львівського апеляційного адміністративного суду по справі №876/4970/16.

Отже, належний апелянту транспортний засіб не зареєстрований і твердження відповідача про те, що мова йде про два різні автобуси не відповідає дійсності.

Апелянт переконаний, що належних доказів того, що відповідач ОСОБА_1 немає відношення до належного позивачу автобусу в матеріалах справи немає.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги на ухвалу суду

Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Решетов В.В. подав апеляційну скаргу, посилаючись на те, що 08 листопада 2023 року Першотравневий районний суд м. Чернівців виніс рішення про відмову в задоволенні позову Товариства з додатковою відповідальністю «Нововолинське АТП-10708» до ОСОБА_1 про визнання права власності на автобус та про усунення перешкод в здійсненні права власності на автобус шляхом скасування його реєстрації за Відповідачем.

Резолютивна частина рішення суду не містить розподілу судових витрат.

У цьому судовому засіданні, 08 листопада 2023 року, до кінця судових дебатів, Представник Відповідача заявив про намір надати суду докази судових витрат Відповідача на правничу допомогу протягом 5 днів з дня ухвалення рішення.

13 листопада 2023 року представник Відповідача подав заяву про ухвалення додаткового рішення по цій справі, в якій просив долучити до матеріалів справи докази витрат ОСОБА_1 на правову допомогу, а саме: копію договору про надання правової (правничої) допомоги №18-04-23 від 18 квітня 2023 року та копію акту приймання-передачі наданих послуг від 10 листопада 2023 року, а також ухвалити додаткове рішення по справі 725/1725/23, яким стягнути з ТДВ «Нововолинське АТП 10708» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 35 000 гривень 00 коп.

Заява про ухвалення додаткового рішення обґрунтована тим, що за наслідками розгляду справи відповідачем мають бути сплачені витрати на правову допомогу у розмірі 35000,00 грн., і у зв`язку з відмовою у позові їх слід покласти на Позивача в повному обсязі.

Відповідач не отримував жодних повідомлень про дату та час розгляду його заяви про ухвалення додаткового рішення.

Ухвала суду від 14 листопада 2023 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення, адже Відповідача не повідомлено про дату, час, місце розгляду його заяви про ухвалення додаткового рішення (про розподіл судових витрат).

У процедурі розгляду такої заяви суду належить забезпечити сторонам у справі можливість бути повідомленими про розгляд.

Також суд першої інстанції проігнорував наявність підстав для ухвалення додаткового рішення, зокрема п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України.

Постановляючи ухвалу від 14 листопада 2023 року, суд послався на відсутність підстав для ухвалення додаткового рішення, передбачених ч. 1 ст. 270 ЦПК України. Суд зазначив, що «рішенням суду від 08 листопада 2023 року, в частині судових витрат, судом ухвалено».

Втім, резолютивна частина рішення суду від 08 листопада 2023 року не містить розподілу судових витрат.

Доводи щодо розміру судових витрат ОСОБА_1 (35 000,00 грн.) детально викладені у Заяві про ухвалення додаткового рішення від 13 листопада 2023 року, вони підтверджуються копіями договору про надання правової допомоги від 18 квітня 2023 року, актом приймання-передачі послуг від 10 листопада 2023 року та засновані на сталій судовій практиці.

Також є підстави покласти судові витрати повністю на Позивача, незалежно від розгляду даної справи, на підставі ч. 9 ст. ст. 141 ЦПК України, адже до відкриття провадження по цій справі Позивач вдався до явної маніпуляції автоматизованим розподілом справ між суддями (Позивач подавав позов по цій справі у Першотравневий районний суд м. Чернівців 9 раз з явним небажанням розгляду даної справи певними суддями). Про це Відповідач звертав увагу суду першої інстанції у пункті 6 Відзиву на позовну заяву від 24 квітня 2023 року.

Просив ухвалу скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення та стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Нововолинське АТП 10708» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 35 000 гривень 00 коп., а також залишити за Позивачем судовий збір, сплачений ним за подання позовної заяви.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу на рішення суду, ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Решетов В.В. просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін, просив покласти на позивача судові витрати по справі.

Вказав, що позивач не пояснює, яке значення для позовної вимоги про визнання за позивачем права власності на автобус XL9AA38P632003658 має встановлення судом того, який саме автобус позивача чи відповідача є справжнім.

Також скаржник не пояснює, яке значення для позову про усунення йому перешкод у здійсненні права власності на автобус з номером кузова НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_3 , яким позивач не володіє, має встановлення судом того, який саме автобус є справжнім.

Щодо посилань апелянта на висновки експертних досліджень від 09 жовтня 2015 року та від 10 жовтня 2015 року в підтвердження справжності автобуса, слід зазначити, що ці висновки не містять попередження експерта про відповідальність за неправдивий висновок та не містять інформації про кваліфікацію спеціаліста.

Припущенням є твердження позивача про те, що належний ОСОБА_1 автобус містить підроблені ідентифікуючі частини кузова.

Крім цього,постановою ВерховногоСуду від29січня 2020року усправі №803/3942/16встановлено,що ОСОБА_1 належнийвласник автобусумарки BOVA, моделі F 13, номер кузова НОМЕР_1 .

Вважає, що між сторонами відсутній спір, оскільки відповідач немає відношення до автобусу на який хоче визнати право власності позивач.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та ухвалу суду в межах доводів апеляційних скарг, вважає, що апеляційна скарга Товариства з додатковою відповідальністю «Нововолинське АТП 10708» не підлягає до задоволення, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судом встановлено, що Товариство з додатковою відповідальністю «Нововолинське АТП 10708», на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 06 жовтня 2015 року з Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕАЛ АВТО НВ», придбало міжміський туристичний пасажирський автобус марки BОVA моделі F13 № кузова НОМЕР_1 , бувший у використанні (том 1 а.с.22).

07 жовтня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕАЛ АВТО НВ» передало позивачу автобус та його складові частини за актом приймання-передачі (том 1 а.с.21).

Згідно листа Регіонального сервісного центру МВС у Волинській області №31/3-31 від 07 червня 2022 року вбачається, що транспортний засіб марки BОVA моделі FHD 13.380, 2006 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , зареєстрований за ОСОБА_1 (том 1 а.с.8).

Листом Регіонального сервісного центру МВС у Волинській області територіальний сервісний центр 0742, №5 від 15 грудня 2015 року, щодо реєстрації автобуса марки BОVA моделі F13, 2006 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , вказано, що транспортний засіб з ідентичними даними вже зареєстрований 27 квітня 2013 року за ОСОБА_1 (том 1 а.с.9).

Позивач 01 червня 2016 року зареєстрував право власності наавтобус марки BОVA моделі FHD 13.380 номер кузова НОМЕР_1 та отримав державний номерний знак НОМЕР_5 . Автобусу Bova FHD 13.380 з Vin-кодом НОМЕР_1 присвоєний державний номерний знак НОМЕР_5 , а також отриманий чинний поліс страхування №213978771, що слідує зроздруківки з офіційного веб-сайту МТСБУ, з сервісу «Перевірка чинності полісу» (том 1 а.с.48, 162).

З листа РСЦ МВС у Волинській області від 08 червня 2023 року вбачається, що до ЄДРТЗ станом на 07 червня 2023 року внесено інформацію про реєстрацію транспортного засобу марки Bova FHD 13.380, номерний знак НОМЕР_5 , номер шасі НОМЕР_1 ,VIN-code: /XL9AA38P632003658 (том 1 а.с.162).

Листом Державної митної служби від 08 червня 2023 року, вказано, що в період з01 червня 2019 року по 05 червня 2023 року транспортний засіб Bova FHD 13,XL9AA38P632003658, д.н.з НОМЕР_5 перетинав митний кордон України 26 раз. При цьому даний автобус здійснював міжнародні рейси, що вбачається з графи«Примітки» Додатку до листа (том 1 а.с.154-161).

Листом Регіонального сервісного центру МВС у Волинській області №31/3/2227-07-2023 від 10 травня 2023 року, вбачається, що згідно ЄДРТЗ 25 січня 2017 року транспортний засіб Bova FHD 13.380, номерний знак НОМЕР_5 , кузов № НОМЕР_1 , свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_6 , знято з обліку у зв`язку зі скасуванням реєстрації, на виконання рішення Львівського апеляційного адміністративного суду у справі №876/4970/16 (том 1 а.с.164).

З листа ПрАТ «Волинське обласне підприємство автобусних станції» № 422 від 11 липня 2023 року вбачається, що в період з 03 серпня 2016 року по теперішній час транспортний засіб марки Bova д.н.з НОМЕР_5 неодноразово виконував перевезення пасажирів на різних маршрутах (том 1 а.с.169-170).

На інтернет-ресурсах наявні фото використання автобусу д.н.з НОМЕР_5 , 17 липня 2017 року на маршруті Щецин Запоріжжя, 09 травня 2019 року у Мінську, 30 вересня 2019 року на маршруті Зелена Гура - Сєверодонецьк (том 1 а.с.158-161).

Мотиви, з яких виходив апеляційний суд та застосовані норми права переглядаючи рішення суду

Відповідно до частин першої, другої та п`ятоїстатті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення суду першої інстанції вказаним вимогам відповідає.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відсутній предмет спору між позивачем та відповідачем, матеріали справи не містять доказів оспорення чи невизнання відповідачем ОСОБА_2 права власності позивача на придбаний за договором від 06 жовтня 2015 року автобус. Також, позивач не є власником даного автобусу, а тому, на думку суду, не може заявити позов про усунення йому, як власнику, перешкод у користуванні.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду.

Щодо визнання права власності на транспортний засіб

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина перша та друга статті 2 ЦПК України).

Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо (частина перша статті 11 ЦПК України).

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Згідно вимогстатті 41 Конституції Україникожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 319 ЦК Українивстановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

За приписамистатті 328 ЦК Україниправо власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Стаття 328 ЦК Українипередбачає, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Правове регулюваннявідносин,пов`язанихз купівлею-продажемтранспортних засобів,здійснюється напідставі положеньЦК Україниз урахуваннямзагальних положеньпро договірта спеціальнихправил,закріплених увідповідних положенняхЗакону України«Про дорожнійрух» таПорядку державноїреєстрації (перереєстрації),зняття зобліку автомобілів,автобусів,а такожсамохідних машин,сконструйованих нашасі автомобілів,мотоциклів усіхтипів,марок імоделей,причепів,напівпричепів,мотоколясок,інших прирівнянихдо нихтранспортних засобівта мопедів,затвердженого постановоюКабінету МіністрівУкраїни від07вересня 1998року № 1388 (далі Порядок), які визначають певні особливості укладення, виконання та правові наслідки невиконання відповідних договорів.

Судом встановлено, що Товариство з додатковою відповідальністю «Нововолинське АТП 10708», на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 06 жовтня 2015 року з Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕАЛ АВТО НВ», придбало міжміський туристичний пасажирський автобус марки BОVA моделі F13 № кузова НОМЕР_1 , бувший у використанні (том 1 а.с.22).

Листом Регіонального сервісного центру МВС у Волинській області територіальний сервісний центр 0742, №5 від 15 грудня 2015 року, щодо реєстрації автобуса марки BОVA моделі F13, 2006 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , вказано, що транспортний засіб з ідентичними даними вже зареєстрований 27 квітня 2013 року за ОСОБА_1 (том 1 а.с.9).

Позивачем у спорі про визнання права власності є власник особа, яка має право власності на майно (тобто вже стала його власником, а не намагається ним стати через пред`явлення позову).

Враховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності це певний юридичний механізм, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 ЦК України.

Викладене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, наведеним у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-688цс15.

Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань реєстрації транспортних засобів» від 18 листопада 2015 року № 941, документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є зокрема укладені та оформлені безпосередньо в сервісних центрах МВС у присутності адміністраторів таких органів договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частиною першою статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що відповідач ОСОБА_1 оспорює набуття позивачем права власності на автобус марки BОVA моделі F13 № кузова НОМЕР_1 .

Щодо усунення перешкод в користуванні транспортним засобом шляхом скасування реєстрації зазначеного майна з громадянина ОСОБА_1 та зняттям з відповідного обліку зазначеного транспортного засобу

Суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно форм власності та господарювання урегульовано Законом України «Про дорожній рух».

У статті 34 ЗаконeУкраїни «Про дорожній рух» визначено, що державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов`язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків.

Державна реєстрація та облік автомобілів, автобусів, мотоциклів та мопедів усіх типів, марок і моделей, самохідних машин, причепів та напівпричепів до них, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів здійснюються територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України.

Власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів.

Процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків встановлена Порядком.

Пунктом 1 Порядку №1388 передбачено, що на території України встановлюється єдина процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків.

Згідно з пунктом 3 Порядку державна реєстрація транспортних засобів проводиться територіальними органами з надання сервісних послуг МВСз метою здійснення контролю за відповідністю конструкції та технічного стану транспортних засобів установленим вимогам стандартів, правил і нормативів, дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), використанням транспортних засобів в умовах воєнного і надзвичайного стану, а також для ведення їх обліку та запобіганню вчиненню щодо них протиправних дій.

Відповідно допункту 7Порядку власникитранспортних засобівта особи,що експлуатуютьтакі засобина законнихпідставах,або їхпредставники зобов`язанізареєструвати (перереєструвати)транспортні засобипротягом десятидіб післяпридбання (одержання)або митногооформлення,або тимчасовоговвезення натериторію України,або виникненняобставин,що єпідставою длявнесення зміндо реєстраційнихдокументів.Строк державноїреєстрації продовжуєтьсяу разіподання документів,які підтверджують відсутність можливості своєчасного її проведення власниками транспортних засобів (хвороба, відрядження або інші поважні причини).

Експлуатація транспортних засобів, що не зареєстровані (не перереєстровані) в уповноважених органах МВС та без номерних знаків, що відповідають державним стандартам, а також ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах або знищені чи підроблені, забороняється. Згідно із пунктом 8 Порядку державна реєстрація транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів. Перед відчуженням, передачею зазначені транспортні засоби повинні бути зняті з обліку в підрозділах Державтоінспекції. Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є оформлені в установленому порядку, зокрема, укладені та оформлені безпосередньо в сервісних центрах МВС у присутності адміністраторів таких органів договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб.

Згідно з пунктом 8 Порядку державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто або уповноваженим представником, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують повноваження представника, а також правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Не допускаються до державної реєстрації транспортні засоби з правим розташуванням керма (за винятком транспортних засобів, які були зареєстровані в підрозділах Державтоінспекції до набрання чинності Законом України «Про дорожній рух»).

Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є оформлені в установленому порядку: договори, укладені на товарних біржах на зареєстрованих в уповноваженому органі МВС бланках; укладені та оформлені безпосередньо в сервісних центрах МВС у присутності адміністраторів таких органів договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб; нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб; договори купівлі-продажу транспортних засобів, що підлягають першій державній реєстрації в сервісних центрах МВС, за якими продавцями виступають суб`єкти господарювання, що здійснюють оптову та/або роздрібну торгівлю транспортними засобами, і які підписані від імені таких суб`єктів уповноваженою особою і скріплені печаткою; свідоцтва про право на спадщину, видані нотаріусом або консульською установою, чи їх дублікати; рішення про закріплення транспортних засобів на праві оперативного управління чи господарського відання, прийняті власниками транспортних засобів особами, уповноваженими управляти таким майном; рішення власників майна, уповноважених ними органів про передачу транспортних засобів з державної в комунальну власність чи з комунальної власності в державну власність; копія рішення суду, засвідчена в установленому порядку, із зазначенням юридичних чи фізичних осіб, які визнаються власниками транспортних засобів, марки, моделі, року випуску таких засобів, а також ідентифікаційних номерів їх складових частин; довідка органу соціального захисту населення або управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що виділили автомобіль або мотоколяску; акт приймання-передачі транспортних засобів за формою згідно з додатком 6, виданий підприємством-виробником або підприємством, яке переобладнало чи встановило на транспортний засіб спеціальний пристрій згідно із свідоцтвом про погодження конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, із зазначенням ідентифікаційних номерів такого транспортного засобу конкретного одержувача; митна декларація на бланку єдиного адміністративного документа на паперовому носії або електронна митна декларація, або видане митним органом посвідчення про реєстрацію в уповноважених органах МВС транспортних засобів чи їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери; договір фінансового лізингу; акт про проведений аукціон або постанова та акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, видані органом державної виконавчої служби; інші засвідчені та оформлені в установленому порядку документи, що підтверджують набуття, перехід та припинення права власності на транспортний засіб відповідно до закону.

Приписами абзацу третього пункту 40 Порядку встановлено, що у разі встановлення факту знищення, фальсифікації або підроблення ідентифікаційних номерів складових частин транспортних засобів, виявлення транспортних засобів, зареєстрованих (перереєстрованих), знятих з обліку в уповноважених органах МВС, у тому числі тимчасово, за фіктивними чи підробленими документами або таких, що розшукуються правоохоронними органами України у зв`язку з незаконним заволодінням, уповноважені особи сервісних центрів МВС оформляють в установленому порядку необхідні документи, скасовують державну реєстрацію (перереєстрацію), зняття з обліку транспортних засобів і передають усі відповідні документи та за наявності транспортні засоби до відповідного органу досудового розслідування. Якщо виявлено факт підроблення митних документів, їх ксерокопії з необхідним поясненням надсилаються до органів доходів і зборів, у зоні діяльності яких проживають особи, за якими зареєстровані відповідні транспортні засоби.

Відповідно до пункту 5.7 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 серпня 2010 року №379 (далі Інструкція № 379), на підставі документів, що підтверджують встановлення факту знищення, фальсифікації або підроблення ідентифікаційних номерів складових частин ТЗ, виявлення ТЗ, зареєстрованих (перереєстрованих), знятих з обліку в Центрі, у тому числі тимчасово, за фіктивними чи підробленими документами, таких, що розшукуються правоохоронними органами України у зв`язку з незаконним заволодінням, або інформацію про реєстрацію яких несанкціоновано внесено до автоматизованої бази даних АІС «Автомобіль» та (або) Єдиного державного реєстру Державтоінспекції, працівники Центру оформляють в установленому порядку необхідні документи, скасовують державну реєстрацію (перереєстрацію), зняття з обліку ТЗ і передають усі відповідні документи до органу досудового розслідування для подальшого проведення перевірки.

З системного аналізу наведених правових норм чинного законодавства слідує, що державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов`язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків та проводиться з метою здійснення контролю за відповідністю конструкції та технічного стану транспортних засобів установленим вимогам стандартів, правил і нормативів, дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів (обов`язкових платежів).

Уповноважені особи сервісних центрів МВС скасовують державну реєстрацію (перереєстрацію) у разі виявлення транспортних засобів, зареєстрованих (перереєстрованих), знятих з обліку в уповноважених органах МВС, у тому числі тимчасово, за фіктивними чи підробленими документами, і передають усі відповідні документи до відповідного органу досудового розслідування для подальшого проведення перевірки.

Тобто, на момент прийняття рішення про скасування державної реєстрації транспортного засобу у розпорядженні уповноваженої особи сервісного центру МВС повинні бути беззаперечні документальні докази того, що транспортний засіб був зареєстрований (перереєстрований) за фіктивними чи підробленими документами.

Відповідно до ст.1 Протоколу №1 доКонвенції про захист прав людини і основоположних свободкожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбаченихзакономабо загальними принципами міжнародного права.

Врегулювання процедури державної реєстрації ТЗ шляхом скасування реєстрації, яка заснована на злочинному походженні рухомого майна, сприяє протидії злочинності в Україні та не суперечить вимогам міжнародно-правових документів та практиці ЄСПЛ.

Застаттею 41 Конституції Україникожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном (частина першастатті 317 ЦК України).

Згідно зістаттею 321 ЦК Україниправо власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно достатті 391 ЦК Українивласник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів, а тому суд повинен установити, чи були порушені або невизнані права, свободи чи інтереси особи, яка звернулася до суду за їх захистом, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову у їх задоволенні.

Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 341/551/16-ц (провадження № 14-109цс18).

За змістом статей11,15 ЦК Україницивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбаченостаттею 16 ЦК України.

Застосовуваний судом спосіб захисту цивільного права має відповідати критерію ефективності. Тобто цей спосіб має бути дієвим, а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушених майнових або немайнових прав та інтересів управомоченої особи.

Судом встановлено, та підтверджується матеріалами справи, що існує два автобуси з ідентичними даними, реєстрація одного з яких 27 квітня 2013 року проведена за відповідачем ОСОБА_1 .

Товариство з додатковою відповідальністю «Нововолинське АТП 10708» у цій справі фактично намагається поновити свої права на користування та розпорядження своїм майном міжміським туристичним пасажирським автобусом марки BОVA моделі F13 № кузова НОМЕР_1 , шляхом скасування реєстрації автобуса за відповідачем ОСОБА_1 , оскільки вважають що саме на його автобусі підроблені ідентифікаційні номера складових частин автобуса.

Ефективність захисту цивільного права залежить від характеру вимоги, що висувається до порушника. Визначаючи вид вимоги, особа може наразитися на проблему, коли одні й ті ж самі протиправні дії породжують виникнення різних цивільно-правових вимог до одного й того ж суб`єкта. Задоволення хоча б однієї з них позбавляє можливості пред`явлення іншої.

Отже, з`являється декілька шляхів досягнення кінцевої мети - відновлення порушеного права або захисту інтересу.

Позивач вправі самостійно обирати шлях досягнення кінцевої мети - відновлення порушеного права, тобто обирати більш вигідний позов і долати обмеження, встановлені щодо іншої вимоги, яка ґрунтується на тих же самих фактах.

Зважаючи на ст. 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що втручання у право власності допустиме лише тоді, коли воно переслідує легітимну мету в суспільних інтересах.

Пунктом 40 Порядку № 1388 визначено, що зняття з обліку транспортних засобів проводиться після їх огляду в сервісному центрі МВС або в центрі надання адміністративних послуг на підставі заяви власника, документа, що посвідчує особу, виконавчого напису нотаріуса, постанови державного або приватного виконавця або рішення суду. Державна реєстрація (перереєстрація), зняття з обліку транспортних засобів скасовується, зокрема на підставі рішення суду.

Тлумачення наведених норм права дозволяє дійти висновку, що способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення про реєстрацію права власності на автомобіль, про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено таку реєстрацію, про скасування державної реєстрації прав.

Отже, нормами матеріального права передбачено можливість реєстрації (перереєстрації) спірного автомобіля за позивачем саме на підставі рішення суду.

Колегія суддіваналізуючи матеріали справи приходить до висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, що реєстрація транспортного засобу автобусу саме за ОСОБА_1 відбулось за фіктивними чи підробленими документами, не підтверджена фальсифікація або підроблення ідентифікаційних номерів складових частин автобуса, яким користується відповідач.

Зокрема, позивачем не доведено, що за фактом підроблених ідентифікаційних номерів складових частин чи будь якій іншій фальсифікації агрегатів автобусу ОСОБА_1 порушено кримінальне провадження та в рамках такого провадження проведено експертизи, які дозволяють підтвердити чи спростувати доводи позивача.

Суд вважає необґрунтованими посилання скаржника на те, що можливе скасування державної реєстрації (перереєстрації) транспортного засобу за ОСОБА_1 на підставі наданих документів, оскільки у матеріалах справи відсутнє будь яке підтвердження фіктивності чи підробки документів, за якими проводилася реєстрація, оскільки пункт 40 Порядку №1388 вказує на необхідність скасування реєстрації транспортного засобу у разі виявлення факту його реєстрації за фіктивними (підробленими) документами та передачу відповідних документів до органу досудового розслідування для подальшого проведення перевірки.

Відповідно дочастини першої другоїстатті 76ЦПК Українидоказами єбудь-якідані,на підставіяких судвстановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги або заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані підтверджуються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере докази, що не стосуються предмета доказування.

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини. які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною першою статті 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Не заслуговують на увагу посилання в апеляційній скарзі на неналежну оцінку судом доказів по справі, оскільки, відповідно до положеньст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жоден доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. А не зазначення в мотивувальній частині рішення мотивів, з яких суд бере до уваги або відхиляє докази, відповідно до положеньст. 376 ЦПК України, не може бути підставою для скасування чи зміни рішення суду, якщо справа вирішена по суті правильно.

Доводи апеляційної скарги, є ідентичними доводам позовної заяви, яким суд надав належну оцінку, висновки суду є достатньої аргументованими.

При цьому колегія суддів враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі "Руїз Торія проти Іспанії", §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії").

Суд першої інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржуване рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення скаржником норм процесуального закону.

Мотиви, з яких виходив апеляційний суд та застосовані норми права переглядаючи ухвалу суду щодо витрат на правову допомогу

Частиною першоюстатті 270 ЦПК Українипередбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина третястатті 270 ЦПК України).

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Пунктом 2 частини першоїстатті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»визначено, що адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідності достатті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься встатті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За пунктом 9 частини першоїстатті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першоїстатті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно достатті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 у справі № 910/12876/19).

Відповідно до частини першої та другоїстатті 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмоюстатті 141 ЦПК Українипередбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертійстатті 141 ЦПК України.

Відповідно до частини третьоїстатті 141 ЦПК Українипри вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третястатті 137 ЦПК України).

Водночас, згідно із частиною четвертоюстатті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ятастатті 137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шостастатті 137 ЦПК України).

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертоїстатті 137 ЦПК Українисуду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Як вбачається з матеріалів справи представник відповідача подаючи у справі відзив на позовну заяву, вказав попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які ОСОБА_1 очікує понести у даній справі у фіксованому розмірі 35000 грн. (том 1 а.с.46).

До закінчення судових дебатів у справі адвокат ОСОБА_1 Решетов В.В. зробив відповідну заяву, що докази понесених судових витрат будуть надані ними протягом п`яти днів після ухвалення рішення, що підтверджується друкованим виступом в дебатах (том 1 а.с.185-189).

Як вбачається з рішення суду першої інстанції від 08 листопада 2023 року, судом не вирішувалось питання з приводу стягнення витрат на правову допомогу.

13 листопада 2023 року адвокат Решетов В.В. в інтересах відповідача ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі, зокрема просив стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правову допомогу в сумі 35000 грн. (том 1 а.с.197-198).

Таким чином, докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу відповідачем подані у строк, встановлений частиною восьмоюстатті 141 ЦПК України.

Згідно наданих доказів вбачається, що адвокат Решетов В.В. надавав правову допомогу відповідачу ОСОБА_1 у Першотравневому районному суді м.Чернівців на підставі ордеру Серія СЕ №1060646 від 20 квітня 2023 року (том 1 а.с.79), Договору про надання правової (правничої) допомоги №18-04-23 від 18 квітня 2023 року (том 1 а.с.201).

Відповідно до п.2.1 Договору про надання правової (правничої) допомоги №18-04-23 від 18 квітня 2023 року сума гонорару є фіксованою і становить 35000 грн. в суді першої інстанції. Факт надання послуг правової підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг (п.2.2. вказаного договору).

Згідно наданого адвокатом Акту приймання-передачі наданих послуг від 10 листопада 2023 року, адвокатом надано послуги клієнту на загальну суму 35000 грн. (том 1 а.с.202).

Суд першої інстанції ухвалюючи ухвалу про відмову в задоволенні заяви представника відповідача про ухвалення додаткового рішення, прийшов до помилкового висновку, що відсутні підстави для постановлення додаткового рішення.

Зокрема, суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі як на підставу відсутності підстав для ухвалення додаткового рішення вказав, що в рішенні суду від 08 листопада 2023 року вирішено питання про судові витрати, однак як вбачається з мотивувальної та резолютивної частин рішення суду від 08 листопада 2023 року, судом не вирішувалось питання з приводу витрат на правову допомогу.

Крім цього, суд першої інстанції в порушення вимог ст. 270 ЦПК України не повідомив учасників справи про розгляд поданої стороною відповідача заяви про ухвалення додаткового рішення.

Зокрема, у справі, що переглядається встановлено, що ухвалою Першотравневого районного суду міста Чернівці від 30 березня 2023 року, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено у справі підготовче судове засідання. Рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 08 листопада 2023 року про відмову в позові ухвалене у відкритому судовому засіданні.

14 листопада 2023 року суд першої інстанції розглянув заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення за відсутності сторін, які в судове засідання не викликалися (том 1 а.с.204).

Суд першої інстанції, не врахував, що положення частини четвертої статті 270 ЦПК України про те, що у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання, не виключають обов`язку суду повідомити сторони про призначення судового засідання з розгляду заяви про розподіл судових витрат відповідно до частини другої статті 246 ЦПК України чи повідомити їх про прийняття заяви до розгляду (якщо провадження у справі є письмовим).

Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що правила щодо реалізації учасниками справи їх права на участь в судовому засіданні з розгляду заяви про розподіл судових витрат згідно з частиною четвертою статті 270 ЦПК України є спеціальними та повинні застосовуватися системно з приписами частини другої статті 246 ЦПК України, яка визначає обов`язок суду призначити судове засідання відповідно до процедури розгляду справи яка була визначена судом для розгляду справи в цілому (загального, спрощеного чи письмового провадження).

Аналогічні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 (провадження № 12-43гс22).

За таких обставин, оскільки сторони у справі не були належним чином повідомлені про розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення судом першої інстанції, це є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції від 14 листопада 2023 року.

Крім цього, колегія суддів вважає, що представником відповідача надано суду належних доказів на підтвердження того, що позивачем було допущено зловживання процесуальними правами, як це передбачено вимогами частини 9 статті 141 ЦПК України і такі доводи відповідача є доведеними виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 9 ст. 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Статтею 44 ЦПК України визначено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно ч.2 п.2 ст.44 ЦПК України, залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.

Вирішення питання про наявність чи відсутність факту зловживання віднесене на розсуд суду, що розглядає справу.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 08 грудня 2021 року у справі № 2-25/2006 (провадження № 61-14703св20).

Як вбачається з матеріалів справи та з даних Єдиного реєстру судових рішень, який є загально доступним і колегія суддів перевірила вказані обставини, то дійсно позивач Товариство з додатковою відповідальністю «Нововолинське АТП 10708» неодноразово зверталось до Першотравневого районного суду м.Чернівці з аналогічним позовом до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог: Регіональний сервісний центр в Чернівецькій області про визнання права власності та усунення перешкод у користуванні майном.

Зокрема, ухвалою Першотравневого районного суду м.Чернівців від 04 жовтня 2022 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Нововолинське АТП 10708» до ОСОБА_1 про визнання права власності та усунення перешкод у здійсненні права власності- повернуто представнику позивача.

Ухвалою Першотравневого районного суду м.Чернівців від 23 листопада 2022 року позовну заяву ТзДВ «Нововолинське АТП 10708» до ОСОБА_1 про визнання права власності - повернуто позивачу з усіма додатками.

Ухвалою Першотравневого районного суду м.Чернівців від 29 грудня 2022 року позовну заяву Товариства з додатковою відповідальністю «Нововолинське АТП 10708», в інтересах якого діє адвокат Куцак Олена Матвіївна до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог: Регіональний сервісний центр в Чернівецькій області про визнання права власності та усунення перешкод у користуванні майном - повернуто позивачу.

Ухвалою Першотравневого районного суду м.Чернівців від 23 січня 2023 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Нововолинське АТП 10708» до ОСОБА_1 , Третя особа Регіональний сервісний центр в Чернівецькій області про визнання права власності та усунення в користуванні майном - повернуто позивачу.

Ухвалою Першотравневого районного суду м.Чернівців від 30 січня 2023 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Нововолинське АТП 10708» до ОСОБА_1 , Третя особа Регіональний сервісний центр в Чернівецькій області про визнання права власності та усунення в користуванні майном - повернуто позивачу.

Ухвалою Першотравневого районного суду м.Чернівців від 01 лютого 2023 року позовну заяву Товариства з додатковою відповідальністю «Нововолинське АТП 10708», в інтересах якого діє адвокат Куцак Олена Матвіївна до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог: Регіональний сервісний центр в Чернівецькій області про визнання права власності та усунення перешкод у користуванні майном - повернуто позивачу.

Ухвалою Першотравневого районного суду м.Чернівців від 10 лютого 2023 року позовну заяву Товариства з додатковою відповідальністю «Нововолинське АТП 10708» до ОСОБА_1 про визнання права власності на транспортний засіб повернуто позивачу.

Ухвалою Першотравневого районного суду м.Чернівців від 22 лютого 2023 року позовну заявуТовариства з додатковою відповідальністю «Нововолинське АТП 10708» до ОСОБА_1 про визнання права власності та усунення перешкод в користуванні майном-повернуто позивачу.

Ухвалою Першотравневогорайонного судум.Чернівціввід 24лютого 2023року позовну заявуТовариства зобмеженою відповідальністю « Нововолинське АТП 10708» до ОСОБА_1 про визнання права власності та усунення перешкод у здійсненні права власності повернуто позивачу.

Аналізуючи викладене, апеляційний суд у складі колегії суддів приходить до висновку про те, що позивач, подаючи десять позовів до суду (з урахуванням і цього, який є предметом даного розгляду) з аналогічним предметом і з аналогічних підстав у короткому проміжку часу допустив зловживання процесуальними правами, а саме вчинив маніпуляцію автоматизованим розподілом справ між суддями. Суд першої інстанції залишив це поза увагою, не застосував наслідки, передбачені ч. 3 ст. 44 ЦПК України.

Пунктами 1,2,3частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові на позивача, у разі часткового задоволення на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, надавши повну та всебічну оцінку обґрунтованості доводів апелянта, враховуючи фактичний обсяг наданих адвокатом юридичних послуг, співмірність суми витрат із складністю справи та відповідність суми понесених витрат критеріям реальності і розумності, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), а також відсутність в матеріалах справи клопотання про зменшення таких витрат, враховуючи зловживання позивачем процесуальними правами, колегія суддів вважає, що заявлені відповідачем вимоги про стягнення понесених витрат на правничу допомогу підлягають стягненню з позивача на користь відповідача в повному розмірі, а саме в сумі 35 000 грн.

Висновки апеляційногосуду зарезультатами розглядуапеляційної скарги

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

Відповідно дост. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив це рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Першотравневого районного суду м.Чернівців від 08 листопада 2023 року слід залишити без змін.

Згідно п.1, 3, 4 ч.1, ч.2 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Першотравневого районного суду м.Чернівців від 14 листопада 2023 року слід скасувати та стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правову допомогу.

Керуючись статтями 44, 141, 270, 367, 368, 374, 375, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Нововолинське АТП 10708», інтереси якого представляє адвокат Куцак Олена Матвіївна залишити без задоволення.

Рішення Першотравневого районного суду м.Чернівців від 08 листопада 2023 року залишити без змін.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Решетов Віктор Вікторович задовольнити.

Ухвалу Першотравневого районного суду м.Чернівців від 14 листопада 2023 року скасувати.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Нововолинське АТП 10708» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу, пов`язані з розглядом справи в суді першої інстанції в розмірі 35 000 гривень.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 19 лютого 2024 року.

Головуючий: Н.К. Височанська

Судді: І.М. Литвинюк

І.Б. Перепелюк