Рішення

від 06.02.2024 по справі 459/321/20

ЧЕРВОНОГРАДСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 459/321/20

Провадження № 2/459/89/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2024 року Червоноградський міський суд Львівської області

в складі: головуючого-судді Новосада М.Д.

з участю секретаря Спічак І.М.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

відповідачки ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Червонограді за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , з участю третіх осіб на стороні відповідачів: державного нотаріуса Соснівської Державної нотаріальної контори Медведюк Зої Степанівни, приватного нотаріуса Червоноградського міського нотаріального округу Франгулової Лідії Олександрівни, про визнання заповітів недійсними,-

ВСТАНОВИВ :

03.02.2024 позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати недійсним заповіт, складений ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за №494, посвідчений 28.05.2019 державним нотаріусом Соснівської Державної нотаріальної контори Львівської області на користь ОСОБА_3 , та визнати недійсним заповіт, складений ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за №528,529, посвідчений 10.06.2019 державним нотаріусом Соснівської Державної нотаріальної контори Львівської області на користь ОСОБА_5 .

В обґрунтування позову вказав, що його батько, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до дня смерті проживав за адресою: АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер. Фактично до дня смерті він проживав сам за вище вказаною адресою. Позивач та його сім?я, родичі та знайомі регулярно провідували батька. До січня 2018 року з батьком проживала його внучка, донька позивача ОСОБА_7 . Так як батько був похилого віку, часто хворів, вони неодноразово просили батька переїхати проживати до них, але останній казав що хоче доживати віку у себе в дома. Остатні роки перед смертю батько часто хворів, були випадки коли були провали в пам`яті, не впізнав рідних. 3 приводу стану здоров?я його неодноразово оглядав лікар психіатр, призначав йому лікування. Так як його поведінка не була небезпечна для оточуючих примусової госпіталізації не проводилось. Батькові за життя приписувалось медикаментозне лікування. Крім того у 2018 році йому було встановлено рак гортані. Періодично він проходив нетривале лікування з приводу даного захворювання, йому було тяжко говорити. Після смерті батька, він як єдиний спадкоємець за законом звернувся до нотаріуса за спадщиною. Ним була подана у встановлені законом строки заява до приватного нотаріуса Червоноградського міського округу Франгулової Л.О. Там же йому було повідомлено, що менше ніж місяць до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 його батько ОСОБА_6 склав заповіт на ОСОБА_3 , і за день до смерті його батько склав ще один заповіт на ОСОБА_8 .. Заповіт на користь ОСОБА_5 не був підписаний власноручно батьком, у зв?язку з похилим віком та станом здоров?я. Позивач вказав, що батько за життя страждав психічними розладами, періодично втрачав пам?ять, невпізнавав людей, навіть рідних, блудив мовою, проходив лікування у психіатра з приводу психічних розладів та мав рак гортані 4 стадії. Тому вважає, що за станом здоров`я він не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, та складати спірні заповіти.

Ухвалою від 06.02.2024 було забезпечено позов. А саме накладено арешт на рахунки в банках, що були відкриті на ім`я ОСОБА_6 , 1935 року народження, НОМЕР_1 , та на квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , яка належала на праві приватної власності ОСОБА_6 . Заборонено приватному нотаріусу Червоноградського міського нотаріального округу, ОСОБА_9 видавати свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою від 21.02.2024 у справі відкрито провадження.

26.03.2020 представник відповідачки ОСОБА_3 адвокат Лемеха Р.І. подав відзив на позовну заяву. Вказав, що померлий ОСОБА_6 був людиною похилого віку, потребував постійного догляду. Позивач не був у хороших відносинах із батьком. Вони не спілкувались. Його дочка не проживала із дідусем перед його смертю. Померлий звертався до суду із позовом про визнання її такою, що втратила право користування квартирою, оскільки вона в ній не проживала (справа №459/3370/17). В померлого ОСОБА_6 було діагностовано рак горла лише перед смертю. ОСОБА_3 почала доглядати ОСОБА_6 з березня 2019 року. Пізніше почала допомагати їм його племінниця відповідачка ОСОБА_5 ..

09.04.2024 відповідачка ОСОБА_5 подала відзив на позовну заяву, в якому вказала, що з позовом не згідна. Вона постійно спілкувалась із померлим протягом останніх років його життя. Вважає, що на час посвідчення спірних заповітів ОСОБА_6 усвідомлював значення своїх дій.

Ухвалами від 14.04.2020 та 28.08.2020 по справі витребувано докази.

Ухвалою від 06.11.2020 по справі призначено посмертну судово-психіатричну експертизу, проведення якої доручено експертам КНП ЛОР "Львівська обласна державна клінічна психіатрична лікарня".

Ухвалою від 27.05.2021 провадження у справі поновлено.

Ухвалою від 10.06.2021 підготовче провадження по справі було закрито, справу було призначено до судового розгляду по суті.

Ухвалами від 09.01.2024, 18.01.2024, 24.01.2024 було відмовлено в клопотанні відповідачів ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , адвокату Бордюку М. Й. про призначення повторної посмертної комісійно-судової психіатричної експертизи.

У судовому засіданні свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що він спілкувався та навідував батька, до січня 2018 року з батьком проживала його онука, донька позивача ОСОБА_7 . Останній відмовився проживати із ними. Перед смертю батько часто хворів, мав провали в пам`яті, не впізнав рідних, його оглядав лікар психіатр, призначалось йому лікування. Так як його поведінка не була небезпечна для оточуючих примусової госпіталізації не проводилось. Батькові за життя приписувалось медикаментозне лікування. Крім того у 2018 році йому було встановлено рак гортані, з приводу чого також проходив лікування. В силу віку, стану здоров`я та тривалого прийому ліків померлий не міг власноручно підписати заповіт, вголос його прочитати і при цьому розуміти значення своїх дій та керувати ними на момент вчинення спірних заповітів.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримала повністю.

Відповідачі та їх представники позов заперечили.

Відповідачка ОСОБА_3 суду пояснила, що вона доглядала за ОСОБА_6 останні роки його життя, оскільки син не навідувався до нього. З січня по травень 2019 року він погано почувався потребував медичної допомоги. В кінці травня 2019 року вони возили його у Львівську обласну лікарню. Заповіт склав на неї в той день, коли поступив в лікарню, а саме 28.05.2019. Стан здоров`я його був нормальним. Він міг усвідомлювати значення своїх дій. Згодом вони забрали його додому, де він помер. Зазначила, що ОСОБА_6 просив доглянути його. Стверджувала, що була присутня при оформленні заповіту. Зазначила, що перед підписанням заповіту нотаріус спілкувався із спадкодавцем. Вказала, що була присутня при укладенні другого заповіту в користь ОСОБА_5 , посвідчувала своїм підписом, оскільки спадкодавець не міг самостійно підписати.

Представник третьої особи ОСОБА_10 суду пояснила, що перший заповіт вони посвідчували 28.05.2019 року. ОСОБА_6 говорив хрипко, тяжко, проте був в адекватному стані. Заповіт склав тільки на квартиру. Згодом ОСОБА_6 зателефонував та повідомив, що хоче скласти ще один заповіт. Оскільки останній не міг самостійно пересуватись, вона приїхала до нього додому. Він говорив важко та сказав, що не може самостійно підписувати документи. Тому вона підготувала проект заповіту та другий раз приїхала і посвідчила заповіт в користь ОСОБА_5 у присутності свідків. Наголошує, що психічний стан спадкодавця не викликав сумнівів. Під час посвідчення заповіту ОСОБА_6 робив усе чітко і цілеспрямовано. Останній повідомив про свою останню волю. Йому вголос зачитали заповіт. Він підтвердив його та у присутності свідків підписала заповіт ОСОБА_3 .

Свідок ОСОБА_11 суду пояснила, що вона була внучкою померлого ОСОБА_6 .. В Червонограді проживала із ним з 2014 року. До 2014 року, до смерті дружини проживав з останньою. До нього вони постійно навідувались з матір`ю, сестрою та братом. З 2017 року приїжджала періодично. ЇЇ сестра проживала із ним постійно, працювала у Червонограді. З початку 2018 року поведінка дідуся змінилась, він почав ставати агресивним, часом не впізнавав їх. Вони звертались з приводу цього до лікаря, і йому призначили лікування. Вона кілька разів була із ним на прийомі у лікаря. Останній раз вона з ним бачилась за місяць до смерті.

Свідок ОСОБА_12 суду пояснила, що є дочкою померлого ОСОБА_6 .. Вказала, що приїжджали до батька постійно після смерті його дружини. Він став забуватись. Не хотів переїжджати жити до них в село. Стан його здоров`я погіршився. Він не пускав внуків у квартиру. Її дочка працювала у м.Червонограді і протягом 2016-2017 років проживала із ним постійно. Вона казала, що дідусь часто сварився. Він був надмірно емоційний. Її дочка водила його до лікаря психіатра, йому виписували лікування і тоді він ставав спокійніший. Їй було відомо, що батько їздив на обстеження до міста Львова з сусідами. Казав, що його болить горло і він захрип. Щодо майна, то батько у 2012 році склав заповіт на неї. Коли вони його навідували, він висловлювався, що усе майно залишиться його дітям. В червні 2019 року після операції батько вже не міг говорити і ходити. Про смерть батька їх повідомила племінниця ОСОБА_13 . Про спірні заповіти дізнались в нотаріуса, коли пішли оформляти спадщину.

Свідок ОСОБА_14 суду пояснив, що він є лікарем-психіатром, завідувачем психоневрологічного відділення у м.Червонограді. Вказав, що ОСОБА_6 не перебував на стаціонарному лікуванні у відділенні. Пригадує, що оглядав його тричі приблизно в 2018-2019 роках. Його приводили на огляд родичі. Зазначає, що ОСОБА_6 призначався сильний анальгетичний препарат, який може порушувати свідомість. Його призначають лікарі-онкологи. На його думку, цей препарат впливає на свідомість, може сповільнювати процеси. Пригадує, що ОСОБА_6 скаржився на зниження пам`яті, оскільки не впізнавав племінницю. На здоров`я він не скаржився. Але під час розмови у нього були довгі паузи між реченнями. Він спілкувався і з ОСОБА_6 , і з особою, яка його супроводжувала. В загальному на прийомі під час огляду він оцінив психічний стан ОСОБА_6 , його мислення, яке було повільне і непослідовне, він був емоційно не стійкий, насторожений, критичні здібності були знижені. Він призначив йому нейролептики і транквілізатори. Ліки ОСОБА_6 приймав вдома від стаціонарного лікування відмовився. В подальшому за рецептом приходила родичка. Усі дані вказані у медичній картці. Вказав, що призначав йому консультацію невролога і КТ голови.

Свідок ОСОБА_15 пояснила, що є сусідкою ОСОБА_3 . Вони супроводжували і возили на лікування ОСОБА_6 .. Повідомила, що їй відомо, що все, крім квартири він планував заповісти на ОСОБА_16 , а квартиру ОСОБА_3 . Вона та ще одна сусідка були присутні при посвідченні заповіту як свідки. Пригадує, що ОСОБА_6 коли прочитали заповіт, він кивав головою і з усім погоджувався. ОСОБА_17 підписувала заповіт замість нього, бо він не міг сам. Вказує, що ОСОБА_6 хворів, але був адекватний. Зазначає, що з померлим не була знайома, вперше побачила його в день посвідчення заповіту.

Свідок ОСОБА_18 суду пояснила, що вона знала ОСОБА_6 , бачила кілька разів, також знайома із відповідачкою ОСОБА_5 . Вона попросила бути свідком під час посвідчення заповіту. Нотаріус склала заповіт, їх покликали, прочитали вголос, ОСОБА_6 махнув головою, але не міг підписати. Він був при пам`яті, трохи розмовляв. ОСОБА_19 підписала заповіт від його імені. Повідомила, що відповідачка ОСОБА_5 возила ОСОБА_6 в лікарню, піклувалась після операції

Свідок ОСОБА_20 в судовому засіданні пояснила , що знала ОСОБА_6 давно. Після смерті дружини останній дуже змінився, часто став забуватись. Приймав багато різних медичних препаратів. Від чого лікувався не міг сказати оскільки не знав. Зазначила, що час від часу заходили до нього у гості він говорив, що в нього хворе горло. Крім цього, помітила що у нього хрипнув голос та були провали у пам`яті, а за два- три дні до смерті взагалі не міг розмовляти.

Допитаний у якості свідка ОСОБА_21 , вказав, що проживали із ОСОБА_6 по сусідству. З кінця травня 2019 до дня смерті він із дружиною доглядали за ним. Зокрема, викликали швидку допомогу, возили у лікарню. Наголошує, що останній період часу ОСОБА_6 часто хворів, однак будь яких психічних відхилень чи не адекватної поведінки за ним не проявлялось. Зазначив, що 29.05.2019 їхали у лікарню із ОСОБА_6 та заїхали у м. Соснівку де нотаріально оформили заповіт. Нотаріус роз`яснила останньому зміст заповіту після чого ОСОБА_6 погодився та підписав заповіт.

Свідок ОСОБА_22 в суді пояснила, що була знайома із ОСОБА_6 , оскільки її вітчим та його дружина були рідними. Пригадує, що у 2019 році останній захворів і ОСОБА_23 возила його у лікарню до Львова. Вказує, що по дорозі у лікарню заїхали у м. Соснівка, де оформили заповіт. Під час перебування у лікарні ОСОБА_6 хотів побачитись із ОСОБА_24 , про це їй повідомив ОСОБА_23 . Під час зустрічі у лікарні, ОСОБА_6 повідомив, що квартиру заповів ОСОБА_23 , а решта майна хотів записати на її дочку. Останній психічними хворобами не хворів, був в адекватному стані.

Допитана в якості свідка ОСОБА_5 , вказала, що ОСОБА_6 був їх родичем. Пам`ятає його, що він був при своєму розумі. Вона працювала в аптеці недалеко від його дому. Приходив завжди та купував ліки. У 2018-2019 р. ніколи не жалівся на своє здоров`я.

Допитаний у судовому засіданні залучений експерт ОСОБА_25 пояснив, що при проведенні експертизи було враховано комплексно всю медичну документацію та МРТ, яке було основою. На момент складення заповіту ОСОБА_6 страждав психічним захворюванням. У нього було виявлено атрофію головного мозку, психоорганічний синдром, що не викликало сумніву у його захворюванні.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши зібрані докази суд дійшов наступного висновку.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_6 є батьком позивача, що підтверджується копією свідоцтва про його народження (а.с.11 т.1).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер, що підтверджується свідоцтво про смерть Серія НОМЕР_2 видане Червоноградським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції Львівської області (а.с.12 т.1).

Факт проживання ОСОБА_6 до дня смерті за адресою: АДРЕСА_1 , підтверджується довідкою про склад сім?ї виданої відділом реєстрації Червоноградської міської ради. Фактично до дня смерті його батько проживав сам за вище вказаною адресою.

З копій спадкових справ встановлено, що ОСОБА_6 було складено заповіт, зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за №494, посвідчений 28.05.2019 державним нотаріусом Соснівської Державної нотаріальної контори Львівської області на користь ОСОБА_3 .

Крім того, 10.06.2019 ОСОБА_6 складено заповіт, зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за №528,529, посвідчений 10.06.2019 державним нотаріусом Соснівської Державної нотаріальної контори Львівської області на користь ОСОБА_5 .

Відповідно до статей 1233, 1234 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Загальні вимоги до форми заповіту та порядку його посвідчення встановлені статтями 1247, 1248 ЦК України, відповідно до яких заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1254 ЦК України заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить; кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним.

Статтею 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним; за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

За приписами ч. 2 ст. 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Воля - це внутрішнє бажання заповідача визначити долю спадщини на випадок своєї смерті шляхом складання особистого розпорядження (заповіту). Волевиявлення - це зовнішній прояв внутрішньої волі, який знаходить своє втілення в заповіті, складеному та посвідченому відповідно до вимог, передбачених Цивільним кодексом України.

У пунктах 1, 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» судам роз`яснено, що при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи; відповідно до ч. 1ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недотримання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину.

Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочин - це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 203 ЦК України визначено такі вимоги: зміст правочину не може суперечити цьому ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Заповіт, як односторонній правочин, має відповідати загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів.

Недійсними є заповіти: 1) в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; 2) складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); 3) складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником тощо).

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Тобто, за своєю правовою природою відсутність волевиявлення учасника правочину є самостійною підставою для визнання його недійсним, при цьому правові наслідки недотримання цієї вимоги закону передбачені статтями 229 - 235 ЦК України.

Згідно із ч.2 ст.77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту абзацу другого частини першої статті 218 ЦК України не може доводитися свідченням свідків не лише заперечення факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин, а й факт його вчинення.

Відповідно до ч.1ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановленихцим Кодексом.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронним доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ст. 76 ЦПК).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд, не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК).

Висновком судово-психіатричного експерта №05/К від 17.02.2021 стверджується, що

ОСОБА_6 , 28.05.2019 на момент укладення заповіту страждав психічним захворюванням - психічні та поведінкові розлади внаслідок атрофічного процесу головного мозку з вираженим психоорганічним синдромом, не міг усвідомлювати значения своїх дій та керувати ними. Також ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на момент укладення заповіту страждав» психічним захворюванням - психічні та поведінкові розлади внаслідок атрофічного процесу головного мозку з вираженим психоорганічним синдромом, не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. У період з 2018-го року по 11.06.2019р. при огляді ОСОБА_6 лікарем-психіатром у підекспертного встановлювались ознаки психічного розладу, з приводу чого йому призначалось медикаментозне лікування.

Останнє також підтверджується копіями медичних документів, наданих сторонами.

Представник відповідача ОСОБА_5 , ОСОБА_2 подав клопотання про визнання неналежними та недопустимим експертного висновку № 05/К, від 17.02.2021, медкарти ОСОБА_6 заведеної Комунальним закладом Львівської обласної ради « Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» № 01996740, психоневрологічним відділенням № 32 та рецепту, від 25.10.2018 року, мотивуючи тим, що матеріали які були необхідні для призначення експертизи, витребувані з порушенням вимог ЦПК України, тобто після призначення судом судово-психіатричної експертизи і ухвалою суду такі документи не витребовувались. Крім того, на адресу суду була скерована амбулаторна картка ОСОБА_6 , оформлена лікарем ОСОБА_14 , яка на їх думку є сфальсифікованою. Зазначені документи були покладені в основу при дослідженні судово медичними експертами, тому такий висновок є недопустимим і неналежним доказом, оскільки такі отримані з порушеннями вимог ЦПК України. Крім цього, вважають підробленими амбулаторну картку і рецепт, виданий лікарем ОСОБА_14 , що тягне за собою їх недопустимість.

Відповідно до положення ст. 77 ЦПК України належними є докази які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно із ст 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку встановленого законом.

Під час підготовчого судового засідання, ухвалою судового засідання від 06.11.2020 по справі було призначена посмертна судово психіатрична експертиза. Також під час підготовчого провадження за клопотанням сторін провадження були витребувані ухвалою судового засідання від 14.04.2020 року відомості з КП « Червоноградська міська лікарня» про перебування ОСОБА_6 на лікуванні та реєстраційна картка, медичні документи.

Крім того, ухвалою суду в підготовчому судовому засіданні від 28.08.202 року за клопотанням сторони відповідача було витребувано від Комунального закладу Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» № 01996740, психоневрологічного відділення № 32, відомості про лікування ОСОБА_6 , медичні карти. В подальшому на виконання зазначеної ухвали суду листом від 11.11.2020 року було звернуто увагу на надання медичних документів необхідних для проведення експертизи.

Зазначені медичні документи, а саме: амбулаторна картка хворого була скерована завідуючим психоневрологічного відділення № 32 ОСОБА_14 на адресу суду.

Тому суд приходить до висновку, що витребування зазначеної медичної документації проведено відповідно до вимог ЦПК України на стадії підготовчого провадження.

Також посилання сторони відповідача, адвоката Бордюка М. Й. що медичний рецепт від 25.10.2018 року та амбулаторна картка оформлена лікарем ОСОБА_14 є сфальсифіковані, підроблені суд до уваги прийняти не може, оскільки в обгрунтування їх фальсифікації стороною не надано жодних допустимих доказів. Разом із тим, зазначені висновки є голослівними.

Посилання представника відповідача на ту обстановку, що згідно із заявою відповідачки ОСОБА_5 , ухвалою слідчого судді від 29.01.2024 року внесено відомості до ЄРДР по даному факту, не вказує на підробку даних документів.

Зазначений висновок судово-психіатричної експертизи проведений відповідно до вимог ухвали суду, що відображено в самому висновку експертів.

Твердження сторони відповідача, що по справі була проведена комплексна судово-психолого- психіатрична експертиза є надуманими та не відповідають дійсності .

Оцінюючи вказаний висновок експертизи, суд вважає його таким, що проведений відповідно до вимог законодавства, складений трьома експертами є повний і обгрунтований, відповідає матеріалам справи та не викликає сумнівів і приймає його до уваги.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Виходячи з аналізу наведених норм права, з урахуванням висновку експертизи, суд доходить висновку, що в момент вчинення (складання) заповіту 28.05.2019 та 10.06.2019 року ОСОБА_6 не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Відповідно до ч.1 ст.236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до ст.263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, з огляду на те, що цивільне судочинство не може ґрунтуватись на припущеннях, суд приходить до висновку про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 2, 12,13, 81, 141, 200, 206, 263-265, 273, 279, 354 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_3 , Тернопільська обл., Підволочиський р-н., с. Остап`є) до ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ), ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_3 ), з участю третіх осіб на стороні відповідачів: державного нотаріуса Соснівської Державної нотаріальної контори Медведюк Зої Степанівни (Львівська обл., Сокальський р-н., м. Соснівка, вул. Кривоноса, 8а), приватного нотаріуса Червоноградського міського нотаріального округу Франгулової Лідії Олександрівни (Львівська обл., м. Червоноград, пр. Шевченка, 18) про визнання заповітів недійсними - задовольнити.

Визнати недійсним заповіт, складений ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за №494, посвідчений 28.05.2019 державним нотаріусом Соснівської Державної нотаріальної контори Львівської області на користь ОСОБА_3 .

Визнати недійсним заповіт, складений ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за №528,529, посвідчений 10.06.2019 державним нотаріусом Соснівської Державної нотаріальної контори Львівської області на користь ОСОБА_5 .

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 в користь ОСОБА_4 по 420,40 грн. сплаченого судового збору.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 16.02.2024

Суддя: М. Д. Новосад