Постанова

від 06.02.2024 по справі 907/110/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2024 р. Справа №907/110/23

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіГалушко Н.А.

суддівЖеліка М.Б.

Орищин Г.В.

секретар судового засідання Гунька О.

за участю представників сторін:

прокурор Букаловська Л.Є.

від позивача не з`явився

від відповідача не з`явився

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатгаз Збут» б/н від 07.11.2023 (Вх. № ЗАГС 01-05/3440/23 від 07.11.2023)

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 26.09.2023 (повний текст складено 19.10.2023)

у справі №907/110/23

за позовом Керівника Хустської окружної прокуратури в інтересах держави

в особі Закарпатської обласної ради, м. Ужгород,

Департаменту освіти і науки, молоді та спорту Закарпатської обласної державної адміністрації, м. Ужгород,

Хустської спеціальної школа І-ІІІ ступенів Закарпатської обласної ради, м. Хуст

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Закарпатгаз Збут, м. Ужгород

про визнання недійсним додаткових угод до договору про закупівлю товару та безпідставно сплачених коштів у сумі 171 406,60 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

Прокурор звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом в інтересах держави в особі Закарпатської обласної ради, м. Ужгород та Департаменту освіти і науки, молоді та спорту Закарпатської обласної державної адміністрації, м. Ужгород та Хустської спеціальної школа І-ІІІ ступенів Закарпатської обласної ради, м. Хуст до ТОВ «Закарпатгаз Збут», м. Ужгород про визнання недійсним додаткових угод до договору про закупівлю товару та безпідставно сплачених коштів у сумі 171 406,60 грн.

Прокурор позовні вимоги мотивує тим, зокрема, що станом на момент підписання між Хустською спеціальною школою І-ІІІ ступенів Закарпатської обласної ради та ТОВ "Закарпатгаз Збут" договору № 41ЕВ887-76-20 від 17.01.2020 сторонами були узгоджені всі істотні умови - предмет, ціна та строк виконання зобов`язань за даним договором відповідно до вимог ч. 3 ст. 180 ГК України та Закону України «Про публічні закупівлі».

Прокурор також зазначає, що протягом січня 2020 - січня 2021 року між сторонами укладено додаткові угоди до договору від 17.01.2020, відповідно до яких, сторонами внесено зміни до істотних умов договору, зокрема зменшення річного планового обсягу постачання газу та збільшення ціни за куб. м природного газу. Укладені додаткові угоди №№ 1, 2, 3, що призвели до збільшення ціни закупівлі природного газу на підставі договору вважає укладеними в порушення вимог частини 4 статті 36 Закону № 922 (в редакції чинній на момент їх укладення) та нікчемними. Натомість додаткову угоду № 4 вважає укладеною всупереч пункту 2 частини 5 статті 41 Закону № 922 (в редакції чинній від 19.04.2020) та такою, що підлягає визнанню недійсною.

У зв`язку з наведеним прокурор зазначає, що наявні підстави для стягнення безпідставно (зайво) отриманих відповідачем коштів від позивача 1 в якості оплати вартості поставленого останньому природного газу, як різниця між фактично сплаченою споживачем вартістю природного газу та сумою, яку він повинен був сплатити без врахування зміненої означеними додатковими угодами ціни 1 м. куб природного газу, становить 171 406,60 грн.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 26.09.2023 у справі №907/110/23 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ Закарпатгаз Збут на користь Хустської спеціальної школи І-ІІІ ступенів Закарпатської обласної ради суму 171 406,60 грн безпідставно отриманих коштів. Вирішено питання відшкодування сплаченого судового збору.

Рішення суду мотивовано тим, що сторонами договору, всупереч інтересів держави, без будь-яких належних на те підстав та жодного належно обґрунтованого документального підтвердження щодо підвищення ціни на природний газ, в порушення норм Закону України «Про публічні закупівлі» та положень договору, допущено зловживання своїм правом на зміну умов договору, укладено додаткові угоди, згідно яких збільшено ціну за одиницю товару, що, в свою чергу, не відповідає вимогам тендерної документації. Беручи до уваги оплату позивачем 3 вартості поставленого йому за договором природного газу, в результаті укладення нікчемних додаткових угод, останнім зайво сплачено 171 406,60 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

ТОВ Закарпатгаз Збут подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 26.09.2023 у справі №907/110/23 в частині стягнення з ТОВ Закарпатгаз Збут на користь Хустської спеціальної школи І-ІІІ ступенів Закарпатської обласної ради суму 171 406,60 грн безпідставно отриманих коштів та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову у зазначеній частині відмовити, посилаючись на те, що висновки суду є безпідставним, невмотивованим та такими, що постановлені з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права, судом не з`ясовано обставини, що мають значення для справи,

Зокрема, скаржник зазначає, що, підписавши договір № 41ЕВ887-76-20 від 17.01.2020 з визначеними в ньому умовами, зокрема і умови передбачені п.3.1 договору, сторони реалізували закріплений у цивільному законодавстві принцип свободи договору.

Скаржник зазначає, що підставами для укладення додаткових угод №1 від 22.01.2020, № 2 від 27.01.2020, №3 від 21.02.2020, №4 від 26.01.2021 до договору № 41ЕВ887-76-20 від 17.01.2020 стало коливання ціни на ринку природного газу в бік збільшення, що підтверджується, відповідно, довідками Закарпатської торгово-промислової палати №15.06-07/01 від 08.01.2020, №15.06-07/05 від 15.01.2020, №15.06-07/26 від 05.02.2020, №15.06-07/278 від 29.12.2020. Вказані документи підтверджують коливання ціни на природний газ для установ та організацій, що фінансуються з державного та міського бюджетів на території України в сторону збільшення порівняно з ціною, запропонованою на момент проведення процедури закупівлі.

На думку скаржника, пунктом 3.3 договору передбачено можливість зміни умов договору саме у випадку зміни ціни газу. За таких обставин, додаткові угоди №№1, 2, 3, 4 до договору погоджені його сторонами: Хустською спеціальною школою І-ІІІ ступенів Закарпатської обласної ради та TOB "Закарпатгаз Збут" та відповідають вимогам Закону України «Про публічні закупівлі». Сторонами вносилися зміни до договору в частині збільшення ціни природного газу згідно з п. 3.1 договору та на підставі і у чіткій відповідності до вказаної п.2 ч.4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі».

Скаржник зауважує, що постачання природного газу не здійснювалося за завищеними цінами, а виключно за цінами, які існували на ринку природного газу на момент постачання природного газу у кожному конкретному періоді (місяці). У підтвердження коливання і росту ціни на природний газ в період укладання додаткових угод TOB «Закарпатгаз Збут» надавало споживачу Хустській спеціальній школі І-ІІІ ступенів Закарпатської обласної ради у повній відповідності до п.4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» довідки Закарпатської торгово-промислової палати, в яких міститься інформація щодо середньозваженої ціни природного газу на дату, визначену в довідках (за даними ТБ «Українська енергетична біржа») та інформація про зміну цін на ринку постачання природного газу у бік збільшення. З аналізу наявної у вказаних довідках інформації можна прослідкувати динаміку ціни та встановити факт наявності коливання ціни на природний газ з моменту реєстрації конкурсної пропозиції до моменту укладення додаткових угод, відтак, довідки Закарпатської торгово-промислової палати є належним документальним підтвердженням такого коливання за відсутності встановлених договором чи нормативних вимог до форм та способів такого підтвердження.

Скаржник вважає, що у Хустської спеціальної школи І-ІІІ ступенів Закарпатської обласної ради не було жодних підстав для не взяття зазначених довідок до відома при укладенні додаткових угод. Жодних законодавчих заборон, роз`яснень уповноважених державних органів чи висновків суду, які б свідчили про протилежне на момент внесення змін до договору не було.

На думку скаржника, оскільки законодавством у сфері публічних закупівель конкретну особу, наділену повноваженнями надавати інформацію на підтвердження коливання ціни товару на ринку, не визначено, виходячи з норм чинного законодавства, до суб`єктів надання такої інформації можна віднести, зокрема, Торгово-промислову палату України, яка у межах власних повноважень надає послуги щодо цінової інформації. Довідки торгово-промислової палати є належними та допустимими доказами коливання та зміни ціни на певний період часу. При укладанні додаткових угод до договору на постачання природного газу сторони керувалися законодавством, яке діяло на час виникнення спірних відносин.

Скаржник вважає, що збільшення ціни природного газу відбувалося в законодавчо визначених межах та за наявності достатніх і документально підтверджених підстав, а відтак, прокурором не доведено наявності порушення вимог ч. 4 ст. 36 ЗУ «Про публічні закупівлі» при укладанні додаткових угод №№1, 2, 3, у зв`язку з чим доводи прокурора про нікчемність вказаних додаткових угод не знайшли свого підтвердження та є безпідставними.

Скаржник зазначає, що оголошення про проведення даної закупівлі замовник Хустська районна рада оприлюднив у системі ПРОЗОРРО 09.12.2019, відповідача визначено переможцем відповідно до протоколу №1 засідання тендерного комітету позивача 3 від 28.12.2020. Як вбачається із офіційної інформації на вказаному ресурсі, кінцевий строк подання тендерних пропозицій - до 24.12.2019, а дата проведення аукціону - 26.12.2019. Відтак, ціна природного газу, за якою TOB «Закарпатгаз Збут» було визначено переможцем, а саме 4,910 грн. за 1 куб.м. була запропонована постачальником саме виходячи з інформації про середньозважену ціну на ринку газу станом на дату проведення аукціону 4 994,92 грн. за 1 куб.м.

Також, скаржник вважає, що при подачі позову до суду прокурором безпідставно не визначено орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; не обґрунтовано наявність підстав для представництва інтересів держави у даній справі, а також не наведено обставин нездійснення уповноваженими органами наданих їм повноважень у сфері закупівель, не обгрунтовано, на підставі якої правової норми у нього виникли підстави здійснювати моніторинг процедури закупівлі, законності виконання чи не виконання сторонами договору Закону України "Про державні закупівлі", в той же час як прямий обов`язок виявлення таких порушень покладено виключно на Держаудитслужбу. Прокурором не доведено факту бездіяльності компетентного органу, уповноваженого здійснювати функції контролю та цільового використання бюджетних коштів під час здійснення публічної закупівлі, оскільки останній не звертався до органу Державної аудиторської служби.

Керівник Хустської окружної прокуратури у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду залишити без змін, посилаючись на те, що апеляційна скарга є такою, що не підлягає задоволенню. Зокрема, зазначає, що скаржником в підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.

Прокурор вважає, що документальним обґрунтуванням для укладення додаткових угод до договору № 41ЕВ887-76-20 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 17.01.2020, що призвели до збільшення ціни на товар стали: цінова довідка № Ц-01 від 08.01.2020 № 15.06-07/01, цінова довідка № Ц-04 від 15.01.2020 № 15.06-07/05, цінова довідка № Ц-12 від 05.02.2020 № 15.06-07/26, цінова довідка № Ц-1 10 від 29.12.2020 № 15.06- 07/278, при цьому, в примітках до кожної з цінових довідок значиться, що вони носять виключно інформаційний характер і не можуть розглядатись як підтверджуючий документ. Вказані довідки за своїм змістом та суттю є лише документами довідково-інформаційного характеру у яких не міститься точної інформації про коливання цін на газ станом як на момент звернення товариства про внесення змін до договору, так і на момент підписання спірних додаткових угод. Тобто, подані TOB «Закарпатгаз Збут» довідки на обґрунтування підняття ціни природного газу не підтверджують коливання ціни природного газу у сторону збільшення.

Прокурор вважає, що при зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну, постачальник не обґрунтував, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні запропонованій замовнику на тендері, не навів причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник не довів, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Прокурор зазначає, що TOB «Закарпатгаз Збут» під час участі у відкритих торгах, ігноруючи принцип добросовісної конкуренції, умисно занижено ціни на продукцію - природний газ, з метою отримання перемоги у торгах, а в подальшому безпідставно збільшено ціну із 4,910 грн до 9, 900 грн за 1 тис. мЗ газу або на 50,40 % від первинної ціни за договором. Отже, TOB «Закарпатгаз Збут» при укладенні кожної з зазначених угод мало на меті змінити ціну за одиницю товару не відповідно до її зміни на ринку, а просто збільшити її на 10 %, незалежно від реального відсотка коливання. Разом з тим, внесення таких змін до основного договору без належного обгрунтування коливання ціни на ринку є підставою для визнання правочинів, якими підвищується ціна, - недійсними.

Прокурор також вважає, що оскільки засновником Хустської спеціальної школа І-ІІІ ступенів Закарпатської обласної ради є територіальна громада Закарпатської області в особі Закарпатської обласної ради, яка фінансує і контролює діяльність цього комунального закладу, а також зобов`язана контролювати виконання обласного бюджету, зокрема законність та ефективність використання Школою публічних коштів, саме Закарпатська обласна рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету, а тому є належним позивачем у цій справі. Враховуючи наведене, прокурор звернувся з позовом в інтересах Хустської спеціальної школи І-ІІІ ступенів Закарпатської обласної ради, Закарпатської обласної ради та Департаменту освіти і науки, молоді та спорту Закарпатської обласної державної адміністрації, оскільки вони не здійснюють захист вказаних вище інтересів.

Процесуальні дії суду у справі.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.11.2023 справу №907/110/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Галушко Н.А., судді Желік М.Б., Орищин Г.В.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 09.11.2023 відкрито апеляційне провадження , призначено розгляд справи №907/110/23 на 12.12.2023.

12.12.2023 судове засідання не відбулося у зв`язку з аварією на лінії зв`язку, не було доступу до мережі Інтернет та окремих інформаційних ресурсів, що використовувалися для здійснення правосуддя, що підтверджується актом від 13.12.2023, який склали керівник апарату Західного апеляційного господарського суду, начальник відділу документального забезпечення та начальник відділу комп`ютерного та програмного забезпечення, інформаційної безпеки.

Ухвалою Західного апеляційного Господарського суду від 12.12.2023 призначено судове засідання у справі № 907/110/23 на 23.01.2024.

23.01.2024 у зв`язку з відпусткою головуючої судді судове засідання не відбулося.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 29.01.2024 призначено розгляд справи на 06.02.2024.

В судовому засіданні прокурор виклав заперечення щодо вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 06.02.2024 оголошено вступну та резолютивну частини постанови Західного апеляційного господарського суду.

Обставини справи.

17.01.2020 року між ТОВ «Закарпатгаз Збут» (постачальник) та Хустською спеціальною школою І-ІІІ ступенів Закарпатської обласної ради (споживач) за наслідками проведення закупівлі UA-2019-12-09-001848-b (оголошення про проведення закупівлі від 09.12.2019) укладений договір постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41ЕВ887-76-20 (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у 2020 році природний газ, а споживач, в свою чергу, зобов`язався прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором (п.1.1. договору).

Згідно з п.п. 1.2., 1.3 договору узгоджено річний плановий обсяг постачання газу до 76 600 м. куб та сторонами визначено плановий обсяг споживання природного газу в помісячному розрізі.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що ціна за 1 м. куб природного газу з урахуванням компенсації вартості послуги доступу до потужності становить 4,910 грн (з ПДВ).

Відповідно до п. 3.6 договору, загальна сума договору складається із місячних сум вартості газу, поставленого споживачу і на день укладення договору становить 376 106,00 грн.

Місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу, та загального обсягу фактично поставленого (спожитого) газу, визначеного згідно з розділом ІІ договору (п. 3.5 договору).

У розділі 4 договору сторони погодили порядок та умови проведення розрахунків.

Так, згідно з п. 4.1 договору розрахунковий період для оплати за договором становить один газовий місяць.

Відповідно до п. 4.2 договору оплата газу здійснюється споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника протягом 10 (десяти) банківських днів з дня отримання споживачем рахунку за спожитий газ та Акта приймання-передачі природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий постачальником газ здійснюється споживачем до 10 (десятого) числа, наступного за звітним місяцем.

Згідно з п. 4.3 договору датою оплати (здійснення розрахунку) є дата зарахування коштів на банківський рахунок постачальника.

Згідно з п. 2.2 договору обсяг переданого (спожитого) газу за розрахунковий період (пункт 4.1 договору), що підлягає оплаті споживачем, визначається на межі балансової належності між Оператором ГРМ/Оператором ГТС та споживачем на підставі даних комерційних вузлів обліку, зокрема, лічильників газу, визначених в заяві-приєднанні до договору розподілу/транспортування природного газу, укладеного між Оператором ГРМ/Оператором ГТС та споживачем, а також з урахуванням процедур, передбачених Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494 (далі Кодекс ГРМ).

Відповідно до п. 9.1 договору, цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) сторін і діє в частині постачання газу з 01.02.2020 до 31.12.2020, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

В ході розгляду справи в суді першої інстанції встановлено, що протягом строку дії договору між його сторонами були укладені такі додаткові угоди:

- додаткова угода № 1 від 22.01.2020 про зменшення річного планового обсягу постачання газу - до 69636,36 куб. м. При цьому ціну газу збільшено до 5,401 грн за 1000 куб. м (на + 9,09 %);

- додаткова угода № 2 від 27.01.2020 про зменшення річного планового обсягу постачання газу - до 63305,78 куб. м. При цьому ціну газу збільшено до 5,9411 грн за 1000 куб. м природного газу (на + 17,36 %);

- додаткова угода № 3 від 21.02.2020 про зменшення річного планового обсягу постачання газу - до 57530,71 куб. м. При цьому ціну газу збільшено до 6,53521 грн за 1000 куб. м природного газу (на + 24,87 %);

- додаткова угода № 4 від 26.01.2021 ціну газу збільшено до 9,900 грн за 1000 куб. м природного газу (на +50,40 %);

- додатковою угодою № 5 від 31.12.2020 викладено в новій редакції та продовжено строк дії договору, викладено реквізити постачальника у новій редакції.

Вказані додаткові угоди містять посилання на зміну закупівельної вартості природнього газу, що за позицією відповідача підтверджується долученими прокурором до позову ціновими довідками Закарпатської торгово-промислової палати Ц-01 від 08.01.2020 № 15.06-07/01, № Ц-04 від 15.01.2020 № 15.06-07/05, № Ц-12 від 05.02.2020 № 15.06-07/26, № Ц-110 від 29.12.2020 № 15.06-07/278.

Судом також встановлено та не заперечується сторонами, що на виконання умов договору постачальник поставив, а споживач прийняв природний газ в обсязі 57 010,3 м. куб за період з лютого 2020 по травень 2020 року та з жовтня 2020 по січень 2021 року, що підтверджується актами приймання передачі природнього газу № ЗЗК80004118 від 29.02.2020, № ЗЗК80007040 від 27.03.2020, № ЗЗЗК80010169 від 30.04.2020, № ЗЗК80012521 від 31.05.2020, № ЗЗК80022186 від 31.10.2020, №ЗЗК80024370 від 26.11.2020; рахунком на оплату від 17.12.2020; актом приймання передачі природнього газу №ЗЗК81000415 від 31.01.2021. Споживачем здійснено оплату за отриманий природний газ в повному обсязі.

Стверджуючи про безпідставність та незаконність внесених сторонами в договір змін в частині збільшення вартості природного газу та, відповідно, нікчемність внесених в договір змін відповідно до додаткових угод №№ 1, 2, 3, а також недійсністю додаткової угоди №4 прокурор просить такі додаткові угоди визнати недійсними та в порядку застосування наслідків недійсності нікчемного правочину шляхом реституції - стягнути з відповідача зайво сплачені позивачем 3, як споживачем, грошові кошти за придбаний у період з лютого 2020 року по січень 2021 року включно природний газ в загальній сумі 171 406,60 грн.

Означена сума прокурором обрахована як різниця між фактично сплаченою позивачем 3 вартістю природного газу відповідно до його ціни, яка визначалася відповідно до нікчемних та недійсних додаткових угод до Договору та встановленою Сторонами в Договорі вартістю природного газу (4,910грн за 1 м.куб. з ПДВ), яка повинна була оплачуватися позивачем 3 на користь відповідача з врахуванням недійсності внесених в Договір змін щодо збільшення вартості природного газу.

Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах, суд зазначає таке.

Згідно з ст.131-1 Конституції України на органи прокуратури України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Виходячи з вимог п.п.1, 2 ч.1 ст. 3 Закону України "Про прокуратуру", діяльність органів прокуратури ґрунтується на засадах верховенства права та законності.

Відповідно до частини 3 статті 23 цього ж нормативно-правового акту, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтересу держави.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини).

Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає суду підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

При цьому суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Як вбачається із матеріалів справи, 26.07.2022 прокурором в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» скеровано до Хустської спеціальної школи І-ІІІ ступенів Закарпатської обласної ради повідомлення щодо виявлених порушень та необхідності вжиття заходів з приводу відшкодування збитків в тому числі шляхом пред`явлення позовної заяви до суду за № 07.54-3266вих-22.

15.08.2022 окружною прокуратурою отримано відповідь Хустської спеціальної школи І-ІІІ ступенів Закарпатської обласної ради згідно якої встановлено, що у штатному розписі на 2022 рік відсутня посада юристконсульта, а також у кошторисі установи на 2022 рік не передбачено витрати на судовий збір. Разом з цим повідомлено, що школа не заперечує проти звернення та подачі позовної заяви окружною прокуратурою.

Крім цього, окружною прокуратурою повторно скеровано повідомлення № 07.54-5968вих-22 від 08.12.2022 про необхідність надання до окружної прокуратури інформації про вжиті заходи для усунення порушень при проведенні вищевказаної закупівлі та повідомлено, що у разі не подання позову, позовну заяву в інтересах держави в особі Хустської спеціальної школи І-ІІІ ступенів Закарпатської обласної ради буде пред`явлено окружною прокуратурою.

19.12.2022 окружною прокуратурою отримано відповідь Хустської спеціальної школи І-ІІІ ступенів Закарпатської обласної ради де повідомляється, що школа не заперечує у представленні окружною прокуратурою її інтересів у суді.

Згідно з пунктом 6.1 Статуту Хустської спеціальної школи І-ІІІ ступенів Закарпатської обласної ради (нова редакція) управління Хустської спеціальної школи І-ІІІ ступенів здійснюється її засновником (Закарпатською обласною радою), уповноваженим органом управління (департаментом освіти і науки молоді та спорту Закарпатської облдержадміністрації), керівником закладу освіти (директором), педагогічною радою та вищим колегіальним органом громадського самоврядування.

Відповідно до пункту 6.2 цього Статуту органом управління спеціальною школою є засновник - Закарпатська обласна рада, яка, згідно п. 6.3.2 здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю спеціальної школи.

У зв`язку з наведеним, прокурор вбачає порушення інтересів держави в особі Закарпатської обласної ради та Департаменту освіти і науки, молоді та спорту Закарпатської обласної державної адміністрації.

26.07.2022 прокурором в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» до Закарпатської обласної ради скеровано повідомлення щодо виявлених порушень та необхідності вжиття заходів з приводу відшкодування збитків в тому числі шляхом пред`явлення позовної заяви до суду.

Крім цього, окружною прокуратурою повторно скеровано повідомлення № 07.54-5967вих-22 від 08.12.2022 про необхідність надання до окружної прокуратури інформації про вжиті заходи для усунення порушень при проведенні вищевказаної закупівлі та повідомлено, що у разі не подання позову, позовну заяву в інтересах держави в особі Закарпатської обласної ради буде пред`явлено окружною прокуратурою.

Згідно наданих відповідей від 08.08.2022 та 27.12.2022 Закарпатської обласної ради органом, уповноваженим захищати інтереси держави у правовідносинах, які випливають із договору № 41ЕВ887-76-20 від 17.01.2020 є Департамент освіти і науки, молоді та спорту Закарпатської обласної державної адміністрації.

Також, 26.07.2022 прокурором в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» до Департаменту освіти і науки, молоді та спорту Закарпатської обласної державної адміністрації скероване аналогічне повідомлення щодо виявлених порушень та необхідності вжиття заходів з приводу відшкодування збитків, в тому числі шляхом пред`явлення позовної заяви до суду.

Крім цього, окружною прокуратурою повторно скеровано повідомлення № 07.54-5966вих-22 від 08.12.2022 про необхідність надання до окружної прокуратури інформації про вжиті заходи для усунення порушень при проведенні вищевказаної закупівлі та повідомлено, що у разі не подання позову, позовну заяву в інтересах держави в особі Департаменту освіти і науки, молоді та спорту Закарпатської обласної державної адміністрації буде пред`явлено окружною прокуратурою.

12.01.2023 окружною прокуратурою отримано відповідь з Департаменту освіти і науки, молоді та спорту Закарпатської обласної державної адміністрації, з якої вбачається, що заходи для усунення вищезазначених порушень не вживалися.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що позов заявлено прокурором в межах наданих йому законодавством повноважень в інтересах держави в особі Закарпатської обласної ради, м. Ужгород, Департаменту освіти і науки, молоді та спорту Закарпатської обласної державної адміністрації, м. Ужгород та Хустської спеціальної школа І-ІІІ ступенів Закарпатської обласної ради, м. Хуст.

Вищенаведене спростовує твердження скаржника, що при подачі позову до суду прокурором не визначено орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; не обґрунтовано наявність підстав для представництва інтересів держави у даній справі, а також не наведено обставин нездійснення уповноваженими органами наданих їм повноважень у сфері закупівель та не доведено факту бездіяльності компетентного органу, уповноваженого здійснювати функції контролю та цільового використання бюджетних коштів під час здійснення публічної закупівлі.

За таких обставин, судом першої інстанції правомірно встановлено підстави для представництва прокурором інтересів держави та звернення до суду із вказаним позовом.

Щодо спірних правовідносин.

Спір у справі виник щодо виконання умов договору постачання природного газу.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 20 ГК України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із статтею 526 ЦК України та статтею 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

В силу ст. 712 ЦК України, ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Як вбачається із позовних вимог, підставою позовних вимог про нікчемність внесених в договір змін відповідно до додаткових угод №№ 1, 2, 3, а також визнання недійсною додаткової угоди №4 та стягнення безпідставно (надмірно) сплачених грошових коштів прокурор визначає положення Закону України «Про публічні закупівлі», які були чинні на час внесення змін до договору.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю - договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі» (у редакції, яка діяла на момент укладення договору) замовниками є органи державної влади, органи місцевого самоврядування та органи соціального страхування, створені відповідно до закону, а також юридичні особи (підприємства, установи, організації) та їх об`єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак: юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів; органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи; у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків.

До замовників також належать юридичні особи та/або суб`єкти господарювання, які здійснюють діяльність в окремих сферах господарювання та відповідають хоча б одній з таких ознак: органам державної влади, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування належить частка у статутному капіталі суб`єкта господарювання в розмірі більше ніж 50 відсотків або такі органи володіють більшістю голосів у вищому органі суб`єкта господарювання чи правом призначати більше половини складу виконавчого органу або наглядової ради суб`єкта господарювання; наявність спеціальних або ексклюзивних прав.

Відповідно до ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно з ч.4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі (п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону).

Згідно з абз. 2 ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Отже, згідно з вимогами Закону України "Про публічні закупівлі" зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема, за п. 2 ч. 4 наведеної норми - у випадку коливання цін на ринку товару чи то у бік збільшення, чи у бік зменшення, що надає сторонам право змінювати умови договору щодо ціни товару, при цьому не більше ніж на 10% та не збільшуючи загальну суму договору.

Як правомірно встановлено судом першої інстанції, в момент підписання сторонами договору про постачання природного газу №41ЕВ887-76-20 від 17.01.2020 між сторонами договору досягнуто згоди щодо істотних умов предмета закупівлі, зокрема, обсягу закупівлі, ціни предмета закупівлі, встановивши останню в розмірі 4,910 грн з 1 м. куб (з ПДВ).

Водночас, до договору про постачання природного газу №41ЕВ887-76-20 від 17.01.2020 протягом строку його дії сторонами укладено ряд додаткових угод.

Як зазначено вище, наслідком внесення сторонами змін до договору стало збільшення ціни 1 м.куб. природного газу, а саме:

- додаткова угода № 1 від 22.01.2020 про зменшення річного планового обсягу постачання газу - до 69636,36 куб. м. При цьому ціну газу збільшено до 5,401 грн за 1000 куб. м (на + 9,09 %);

- додаткова угода № 2 від 27.01.2020 про зменшення річного планового обсягу постачання газу - до 63305,78 куб. м. При цьому ціну газу збільшено до 5,9411 грн за 1000 куб. м природного газу (на + 17,36 %);

- додаткова угода № 3 від 21.02.2020 про зменшення річного планового обсягу постачання газу - до 57530,71 куб. м. При цьому ціну газу збільшено до 6,53521 грн за 1000 куб. м природного газу (на + 24,87 %);

- додаткова угода № 4 від 26.01.2021 ціну газу збільшено до 9,900 грн за 1000 куб. м природного газу (на +50,40 %);

- додатковою угодою № 5 від 31.12.2020 викладено в новій редакції та продовжено строк дії договору, викладено реквізити постачальника у новій редакції.

Підставою внесення означених змін в договір відповідно до пояснень відповідача та долучених прокурором до позовної заяви доказів, визначено цінові довідки Закарпатської торгово-промислової палати про вартість природного газу №Ц-01 від 08.01.2020 № 15.06-07/01, № Ц-04 від 15.01.2020 № 15.06-07/05, № Ц-12 від 05.02.2020 № 15.06-07/26, № Ц-110 від 29.12.2020 № 15.06-07/278.

Однак, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що зазначені довідки не містять інформації щодо коливання ціни на природний газ, що за змістом вищенаведених приписів ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції на час укладення договору) є єдиною умовою та підставою зміни первісно встановленої ціни. У вказаних документах лише визначено вартість природного газу на конкретну дату та не наведено динаміку зміни ціни в бік збільшення; у них відсутній аналіз вартості ціни газу на конкретну дату у порівнянні з попередніми періодами чи будь-які інші дані, які б підтверджували коливання ціни природного газу на ринку, відтак наведені документи не можуть вважатися належним обґрунтуванням для зміни істотних умов договору.

Більше того, відповідно до примітки 3 цінових довідок №Ц-01 від 08.01.2020 № 15.06-07/01, № Ц-04 від 15.01.2020 № 15.06-07/05, № Ц-12 від 05.02.2020 № 15.06-07/26, № Ц-110 від 29.12.2020 № 15.06-07/278, вони носять виключно інформативний характер і не можуть розглядатися як підтверджуючий документ.

Наведене спростовує твердження скаржника, що коливання ціни на ринку природного газу в бік збільшення підтверджується довідками Закарпатської торгово-промислової палати №15.06-07/01 від 08.01.2020, №15.06-07/05 від 15.01.2020, №15.06-07/26 від 05.02.2020, №15.06-07/278 від 29.12.2020.

Окрім того, як вбачається з долучених прокурором до позовної заяви Середньозважених цін місячного ресурсу природного газу за результатами електронних біржових торгів на Українській енергетичній біржі станом з 14 січня 2020 року та станом на дату укладення спірного договору - ціна на природний газ залишалася стабільною (середньозважена ціна газу становила 5 775,52 грн за 1000 куб. м) та на момент укладення додаткової угоди № 1 від 20.02.2019 коливання ціни не відбулося (середньозважена ціна газу становила 5 775,52 грн за 1000 куб. м).

Суд правомірно зазначив, що наявність факту збільшення ціни за одиницю товару за змістом вищенаведених приписів ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» є єдиною умовою та підставою зміни первісно встановленої ціни. На підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору.

Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження (аналогічна правова міститься у постановах Верховного Суду від 11.05.2023 у справі №910/17520/21, від 13.10.2020 у справі № 912/1580/18 у подібних правовідносинах).

Отже, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10 %.

Інше тлумачення відповідної норми Закону "Про державні закупівлі" нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Верховний Суд зазначає, що обмеження 10 % застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод), а підвищення більш як на 10 % шляхом так званого «каскадного» укладення додаткових угод є недобросовісною діловою практикою з боку продавця (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.07.2022 у справі № 927/568/21; від 09.06.2022 у справі № 927/636/21; від 31.05.2022 у справі № 927/515/21; від 25.11.2022 у справі № 927/563/20).

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Водночас, ст. 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 1 ст. 37 Закону України "Про публічні закупівлі" (в чинній на час виникнення спірних правовідносин редакції) договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення з порушенням вимог ч. 4 ст. 36 цього Закону.

В той же час, Законом України «Про внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель», який введено в дію з 19.04.2020 норми Закону України «Про публічні закупівлі» викладено в новій редакції.

Зокрема, за змістом нової редакції ч.ч. 5, 6 ст. 41 означеного Закону істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії;

3) покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку;

6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування;

7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;

8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини шостої цієї статті.

Водночас, пункт 6 Розділу Х Прикінцеві та перехідні положення зміненої редакції Закону України «Про публічні закупівлі» визначає, що договори про закупівлю, укладені у порядку та на умовах, установлених до введення в дію цього Закону, виконуються в повному обсязі до закінчення строку, на який такі договори були укладені. Зміни до таких договорів вносяться у порядку та на умовах, встановлених до введення в дію цього Закону.

З урахуванням наведеного, до правовідносин, що виникли з укладеного між сторонами договору про постачання природного газу №41ЕВ887-76-20 від 17.01.2020 застосовуються положення попередньої редакції Закону України «Про публічні закупівлі» (чинної до 19.04.2020), в тому числі й ті, що регулюють порядок та умови внесенні змін до такого договору про закупівлю, включаючи правові підстави, можливість їх внесення, та визначені ст. 37 попередньої редакції Закону наслідки у вигляді нікчемності внесених змін.

З врахуванням викладеного, судом першої інстанції правомірно встановлено, що при укладенні додаткових угод № 1 від 22.01.2020, № 2 від 27.01.2020, № 3 від 21.02.2020, № 4 від 26.01.2021 до договору сторонами, порушено п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі», а саме змінено ціну за одиницю товару у сторону збільшення при відсутності відповідного коливання цін такого товару на ринку, внаслідок чого перевищено гранично допустимі обсяги такого збільшення.

В силу приписів ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення, з врахуванням чого, з огляду на встановлену судом нікчемність змін, що внесені до договору додатковими угодами №1, №2 та №3 застосуванню між сторонами в спірний період підлягали зазначені в договорі положення щодо ціни природного газу, обсягів постачання та ціни договору.

Отже, з урахуванням встановлених в ході розгляду справи обставин, визнання недійсної (нікчемною) будь-якої додаткової угоди, якою змінено ціну, тягне за собою визнання недійсними (нікчемними) всіх послідуючих додаткових угод, оскільки кожна наступна додаткова угода має фіксовану ціну за одиницю товару тому є похідною від попередніх додаткових угод та є нікчемною, якщо ціна за такою угодою перевищує можливе підвищення ціни за одиницю товару більше, ніж на 10 %, визначених у статті 36 3акону України «Про публічні закупівлі» у порівнянні з первісною ціною без врахування змін внесених на підставі нікчемних додаткових угод.

З огляду на викладене, правомірним є висновок суду першої інстанції, що сторонами договору під час укладення додаткових угод до договору допущено зловживання своїм правом на зміну умов договору, здійснивши збільшення ціни товару, в результаті чого вартість 1 м.куб. природного газу зросла.

Таким чином, внесення сторонами змін до договору відповідно до додаткових угод суперечить вимогам ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» в частині збільшення ціни закупівлі та зменшення її обсягу закупівлі за відсутності будь-яких підстав для внесення означених змін та свідчить про нікчемність відповідних змін до договору, які внесені означеними додатковими угодами до договору.

Помилковим є твердження скаржника, з огляду на встановлені обставини, що доводи прокурора про нікчемність вказаних додаткових угод не знайшли свого підтвердження та є безпідставними.

При цьому, з урахуванням п. 6 Розділу Х Прикінцеві та перехідні положення зміненої з 19.04.2020 редакції Закону України «Про публічні закупівлі», не підлягають до задоволення судом позовні вимоги про визнання недійсною додаткової угоди №4 від 26.01.2021, оскільки внесення змін до договору про закупівлю, який укладено до набрання чинності новою редакцією Закону у порядку та на умовах, встановлених до введення в дію цього Закону передбачає, в тому числі й визнання нікчемності таких змін відповідно до ст. 37 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції до 19.04.2020) у випадку наявності підстав відповідно до ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції до 19.04.2020).

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин); у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За фактичних обставин справи та з огляду на наведені приписи Закону та Цивільного кодексу України укладені позивачем та відповідачем у даній справі додаткові угоди №1, №2, №3, № 4 до договору є нікчемними в силу закону, отже - недійсними, а відтак, в задоволенні позовної вимоги прокурора про повторне визнання судом вже недійсної в силу закону додаткової угоди №4 до договору належить відмовити.

Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю; у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину; якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною; правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін; вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою.

Частиною 1 ст. 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. При цьому, згідно із п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Отже, нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.

Статтею 669 ЦК України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми. Таким чином, обов`язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений покупцеві, врегульований нормами Глави 54 ЦК (правова позиція Об`єднаної палати Верховного Суду, викладена у постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19).

У постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19 висловлено правову позицію про те, що передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону "Про державні закупівлі" нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Верховний Суд вважає, що обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).

Тендер проводиться не лише для того, щоб закупівля була проведена на максимально вигідних для держави умовах, але й для того, щоб забезпечити однакову можливість всім суб`єктам господарювання продавати свої товари, роботи чи послуги державі.

Враховуючи наведене, перемога у тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору про закупівлю з однією ціною та її подальше підвищення шляхом укладення додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця.

Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст. 3 Закону України "Про публічні закупівлі".

З огляду на викладене, судом першої інстанції правомірно встановлено, що сторонами договору, без належно обґрунтованого документального підтвердження щодо підвищення ціни на природний газ, в порушення норм Закону України «Про публічні закупівлі» та положень договору, укладено додаткові угоди, згідно яких збільшено ціну за одиницю товару, що, в свою чергу, не відповідає вимогам тендерної документації.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов укладеного між сторонами договору про постачання природного газу №41ЕВ887-76-20 від 17.01.2020 ТОВ «Закарпатгаз Збут» за період з лютого 2020 по січень 2021 року включно поставило, а позивач 3, в свою чергу, прийняв природний газ в обсязі 57 010,3 м.куб, вартість якого, з врахуванням визначеної в п. 3.2 договору ціни 1 м.куб. 4,910 грн (без врахування внесених змін за нікчемними додатковими угодами) становить 279 920,573 грн (57 010,3 м.куб. * 4,910 грн).

З врахуванням викладеного, правомірним є висновок суду першої інстанції, що в результаті укладення нікчемних додаткових угод позивачем 3 зайво сплачено 171 406,60 грн за придбаний з лютого по січень 2021 року включно природний газ. Отже, з відповідача підлягають стягненню надмірно сплачені кошти за постачання природного газу в сумі 171 406,60 грн.

В силу положень статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" завданням суду є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, прав і свобод, тоді як особливо вузьке тлумачення процесуальних норм суперечить цим завданням.

Пунктами 1, 3 частини 1 статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства визначені рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із п.1 ст.76 ГПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Svitlana Naumenko v. Ukraine від 09.11.2014 зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У відповідності до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи встановлені обставини справи, зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи, беручи до уваги межі перегляду оскаржуваного рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.

В порядку положень ст. 129 ГПК України судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, слід покласти на скаржника.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 269, 270, 275, 276, 282, 284 ГПК України,

Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Закарпатгаз Збут б/н від 07.11.2023 (Вх. № ЗАГС 01-05/3440/23 від 07.11.2023) залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 26.09.2023 у справі №907/110/23 залишити без змін.

3.Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 19.02.2024.

Головуючий суддяГалушко Н.А.

суддяЖелік М.Б.

суддяОрищин Г.В.