Постанова

від 14.02.2024 по справі 911/1130/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2024 р. Справа№ 911/1130/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Мальченко А.О.

Козир Т.П.

Секретар судового засідання: Мельничук О.С.,

за участю представників сторін:

від позивача - Карпухін Я.В.,

від відповідача - не з`явились,

розглянувши апеляційну скаргу

Бориспільської міської ради

на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 27.09.2023 (повний текст додаткового рішення складено 05.10.2023)

у справі №911/1130/23 (суддя Колесник Р.М.)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська пересувна механізована колона-2"

до Бориспільської міської ради

про визнання договору оренди поновленим та визнання укладеною додаткової угоди, -

ВСТАНОВИВ:

У 2023 році Товариство з обмеженою відповідальністю "Київська пересувна механізована колона-2" звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Бориспільської міської ради про визнання договору оренди поновленим та визнання укладеною додаткової угоди.

Рішенням Господарського суду Київської області від 06.09.2023 року у справі № 911/1130/23 позов задоволено частково. Визнано укладеним договір про внесення змін до договору оренди землі від 11.02.2008 року, укладеного між Бориспільською міською радою та Акціонерним товариством "Київська пересувна механізована колона-2". Присуджено до стягнення з Бориспільської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська пересувна механізована колона-2" 2 684, 00 гривень судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

11.09.2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Київська пересувна механізована колона-2" звернулося до Господарського суду Київської області про ухвалення додатково рішення, в якій заявник просить суд стягнути з відповідача понесені судові витрати на правничу допомогу у розмірі 35 000 гривень.

Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 27.09.2023 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська пересувна механізована колона-2" задоволено частково. Присуджено до стягнення з Бориспільської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська пересувна механізована колона-2" 20 000, 00 гривень витрат на правничу допомогу.

Додаткове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що необґрунтованим є такий вид правничої допомоги як участь адвоката у судових засіданнях у загальному розмірі 15 000 гривень (3 000 гривень за кожне судове засідання) з огляду на відсутність у матеріалах справи відомостей щодо наявності трудових відносин між адвокатом Горбайчук Л.В. та Адвокатським об`єднанням "ЛНМ", а також щодо наявності договірних правовідносин між позивачем та адвокатом.

Не погоджуючись з прийнятим додатковим рішенням Бориспільська міська рада звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Київської області від 27.09.2023 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні заяви про стягнення судових витрат відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що позов заявлений позивачем є немайновим та стосується стандартних питань щодо визнання додаткового договору укладеним. Також скаржник зазначає, що до матеріалів справи не долучено доказу, на підтвердження того, що договір на правничу допомогу укладено з адвокатом, який здійснював представництво позивача в суді. Отже, враховуючи специфіку та малозначність справи, результат її вирішення, обсяг, виду, зміст та недостатність доказів на підтвердження понесених позивачем при розгляді справи витрат на професійну правничу допомогу, Бориспільська міська рада вважає суму 20 000, 00 грн. гонорару адвоката завищеною та необґрунтованою.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.11.2023 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Козир Т.П., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2022 року встановлювався строк для усунення недоліків, а саме не більше десяти днів з дня отримання копії ухвали апелянту усунути недоліки шляхом подання до суду доказів реєстрації електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС.

22.11.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Бориспільської міської ради надійшло клопотання на виконання ухвали, в якому останній зазначає щодо об`єктивної не можливості реєстрації міської ради у підсистемі Електронний суд ЄСІТС у зв`язку з мобілізацією міського голови, а також враховуючи що повноваження міського голови здійснює секретар міської ради з відповідними обмеженнями і правами. Крім цього, апелянт зазначає, що в підсистемі зареєстровано представника міської ради в порядку самопредставництва та у зв`язку з вищевикладеним просить відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Бориспільської міської ради на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 27.09.2023 року.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2023 року відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Бориспільської міської ради на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 27.09.2023 року, витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи №911/1130/23.

20.12.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів з Господарського суду Київської області надійшли матеріали справи №911/1130/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.01.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Київської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Київської області від 13.01.2022 року у справі №911/1130/23, зупинено дію додаткового рішення Господарського суду Київської області від 27.09.2023 року у справі №911/1130/23 та призначено розгляд справи на 14.02.2024 року.

23.01.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу на додаткове рішення в якому останній просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити додаткове рішення без змін.

В судовому засіданні 14.02.2024 року представник позивач надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.

Згідно з п. 11, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника відповідача.

Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вже було зазначено вище, рішенням Господарського суду Київської області від 06.09.2023 року у справі № 911/1130/23 позов задоволено частково. Визнано укладеним договір про внесення змін до договору оренди землі від 11.02.2008 року, укладеного між Бориспільською міською радою та Акціонерним товариством "Київська пересувна механізована колона-2". Присуджено до стягнення з Бориспільської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська пересувна механізована колона-2" 2 684, 00 гривень судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до чч. 1-3 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи у позовній заяві позивачем зазначено, що орієнтовний розрахунок судових витрат на правову допомогу становить 40 000, 00 грн. (зворот а.с. 4).

Відповідно до ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Згідно з ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (аналогічний висновок викладений у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 року у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 року у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 року у справі № 904/3583/19, від 11.11.2021 року у справі 910/7520/20).

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (такий висновок міститься в п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц та в п. 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West" проти України").

Як вбачається з матеріалів справи на підтвердження понесених позивачем судових витрат долучено до матеріалів справи копії: договору про надання правничої допомоги від 10.02.2020 року № 2/2020, укладеного між позивачем та Адвокатським об`єднанням "ЛНМ" (а.с. 169-171); додаткової угоди від 15.03.2023 року до цього договору (а.с. 172); акт приймання-передачі наданих послуг від 08.09.2023 року (зворот а.с.172); детальний розрахунок (а.с. 173); платіжна інструкція №52 від 17.03.2023 року на суму 20 000, 00 грн. (а.с. 174).

Так, відповідно до п. 1.1. договору про надання правничої допомоги, за дорученням клієнта, об`єднання зобов`язується надати правову допомогу, а клієнт зобов`язується оплатити її в порядку та на умовах, передбачених договором та додатками до нього.

Відповідно до п. 1.2. договору клієнт доручає і сплачує, а об`єднання бере на себе зобов`язання щодо надання (виконання) клієнту правової допомоги під час адміністративного, господарського, цивільного чи кримінального провадження, провадження у справах про адміністративні правопорушення, представництва перед іншими фізичними та/або юридичними особами, органами державної влади, місцевого самоврядування, під час виконавчого провадження та в інших випадках за дорученням клієнта.

Пунктами 4.2., 4.3., 4.5. договору замовлення про надання правової допомоги може бути оформлене шляхом укладення сторонами договору додаткової угоди до цього договору або на підставі письмового запиту (доручення) або на підставі усного звернення. За результатами наданої правової допомоги складається Акт. Сума винагороди, яку клієнт зобов`язується сплатити за надання правової допомоги (гонорар), порядок та строки її внесення зазначаються в додаткових угодах до цього договору.

У додатковій угоді від 15.03.2023 року до договору сторони погодили, що:

- клієнт доручає, а об`єднання зобов`язується надати наступну правову допомогу: представництво інтересів клієнта в спорі з Бориспільською міською радою в господарських судах усіх ланок щодо поновлення (продовження) договору оренди земельної ділянки, загальною площею 2,8 га, кадастровий номер 3210500000:06:012:0046 від 11.02.2008 (п. 1);

- передбачена пунктом 1 Додаткової угоди правова допомога включає, але не обмежується: вивчення документів, аналіз правовідносин, збирання доказів, підготовка позовної заяви та інших проектів документів та подача їх до суду та іншій стороні (пп. 2.1.); представництво інтересів клієнта в суді першої інстанції (пп. 2.2.);

- вартість правової допомоги, передбаченої пунктом 2 цієї додаткової угоди становить: за надання правових послуг, передбачених пунктом 2.1. додаткової угоди: за послуги передбачені п. 2.1. - 20 000 грн (пп. 4.1.); за послуги передбачені п. 2.2. - 3 000 грн за кожне судове засідання (пп. 4.2).

- клієнт зобов`язується оплатити надану правову (правничу) допомогу підставі акта виконаних робіт протягом 10 (десяти календарних днів після виконання кожного з етапів на підставі рахунку об`єднання (п. 5).

Як вбачається із Акту приймання-передачі наданих послуг від 08.03.2023 року, підписаного позивачем та Адвокатським об`єднанням "ЛНМ", сторонами зафіксовано, що адвокатським об`єднанням за дорученням та в інтересах клієнта було надано правничу допомогу щодо представництва інтересів ТОВ "КПМК-2" в Господарському суді Київської області при розгляді справи про поновлення (продовження) договору оренди земельної ділянки, загальною площею 2,8 га, кадастровий номер 3210500000:06:012:0046 від 11.02.2008 року у справі № 911/1130/23. Узгоджена сторонами винагорода за надану правничу допомогу згідно попередньо погодженої вартості послуг загалом становить 35 000 гривень.

Отже, колегія суддів зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про, що вже колегією суддів зазначалось вище. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому, згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів дослідивши надані позивачем докази понесення витрата на правову допомогу погоджується з судом першої інстанції, що необґрунтованим є такий вид правничої допомоги як участь адвоката у судових засіданнях у загальному розмірі 15 000 гривень (3000 гривень за кожне судове засідання) з огляду на відсутність у матеріалах справи відомостей щодо наявності трудових відносин між адвокатом Горбайчук Л.В. та Адвокатським об`єднанням "ЛНМ", а також щодо наявності договірних правовідносин між позивачем та адвокатом.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що рішенням Господарського суду Київської області від 06.09.2023 року у справі № 911/1130/23 позов задоволено частково.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції вказав: «у задоволенні позовних вимог про визнання договору оренди земельної ділянки від 11.02.2008 року поновленим на новий термін, суд відмовляє через те, що такий спосіб захисту є неефективним для розглядуваних правовідносин та до відновлення порушеного права позивача призвести не може.»

Отже, з наведеного вбачається, що адвокатом позивача обрано спосіб захисту в частині заявлених позовних вимог, який є неефективним для розглядуваних правовідносин та до відновлення порушеного права позивача призвести не може.

При цьому, як вбачається з оскаржуваного рішення, суд першої інстанції задовольнив стягнення адвокатських витрат щодо вивчення матеріалів, пов`язаних із спірними правовідносинами в повній мірі, а саме в сумі 20 000, 00 грн.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про, що вже колегією суддів зазначалось вище. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Колегія суддів зазначає, що Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.05.2020 року зі справи № 904/4507/18 зауважила, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями у присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70- 72).

З урахуванням наведеного не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення «гонорару успіху», у справі яка розглядається, є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат. Стягнення заявленої суми має співвідноситися із виконаною роботою щодо представництва інтересів у суді та досягнення обумовленого між сторонами успішного результату.

Отже, дослідивши заяву позивача про ухвалення додаткового судового рішення щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції, надані заявником докази, застосовуючи зазначені вище критерії розумності розміру заявлених товариством до відшкодування витрат на оплату послуг адвоката, їх необхідності та співмірності зі складністю справи і виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг, враховуючи всі аспекти та характер спірних правовідносин у справі та виходячи із загальних засад господарського законодавства щодо принципів диспозитивності, змагальності сторін, рівності усіх учасників, ціну позову, складність та значення для сторін цієї справи, колегія суддів зазначає, що загальний розмір витрат на правничу допомогу заявлений позивачем, не є пропорційним до предмета спору.

Також колегія суддів бере до уваги, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 року від №640/8316/20, від 21.10.2021 року у справі №420/4820/19 тощо).

Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. (правовий висновок Верховного Суду в постанові від 24.01.2022 року у справі №911/2737/17).

Отже, колегія суддів враховуючи той факт, що позовні вимоги у даній справі задоволено частково, а також враховуючи той факт, що позивачем включено такий вид правничої допомоги, як участь адвоката у судових засіданнях без надання доказів існування трудових відносин між адвокатом Горбайчук Л.В. та Адвокатським об`єднанням "ЛНМ", а також щодо наявності договірних правовідносин між позивачем та адвокатом, колегія суддів вважає, що заявлені позивачем до відшкодування витрати у сумі 20 000, 00 грн. є неспівмірними із складністю цієї справи, не відповідають критерію реальності таких витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру, а тому їх відшкодування матиме надмірний характер.

Колегія суддів наголошує, що суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) з врахуванням критеріїв ч. ч. 5-7, 9 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

З огляду на вищевикладене колегія суддів дійшла висновку про те, що враховуючи заперечення відповідача щодо розміру витрат на правничу допомогу подані в суді першої інстанції, наявні підстави для зменшення розміру витрат на послуги адвоката до 10 000, 00 грн., а отже до стягнення підлягає 10 000, 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Колегія суддів зазначає, що при прийнятті оскаржуваного додаткового рішення судом першої інстанції мало місце неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, тому додаткове рішення Господарського суду Київської області від 27.09.2023 року у справі № 911/1130/23 підлягає частковому скасуванню в частині стягнення з позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 10 000, 00 грн.

Враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, скарга Бориспільської міської ради підлягає частковому задоволенню, всі інші доводи апеляційної скарги зводяться до намагання здійснити переоцінку доказів та обставин, вірно встановлених судом першої інстанції, що підтверджено колегією суддів вище.

Відповідно до ч. 2 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.

Відповідно до ч.1 ст.277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

У зв`язку з тим, що чинним законодавством не передбачено справляння судового збору за подання апеляційної скарги на додаткове рішення, яким спір по суті не вирішувався, та зважаючи на те, що оскаржуваним додатковим рішенням вирішувалось питання про розподіл судових витрат, що не стосується суті спору, розподіл судового збору судом апеляційної інстанції не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Бориспільської міської ради на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 27.09.2023 року у справі №911/1130/23 задовольнити частково.

2. Додаткове рішення Господарського суду Київської області від 27.09.2023 року у справі № 911/1130/23 скасувати частково, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

« 1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська пересувна механізована колона-2" задовольнити частково.

2. Стягнути з Бориспільської міської ради (08300, Київська обл., місто Бориспіль, вулиця Київський шлях, будинок 72, код: 04054903) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська пересувна механізована колона-2" (01033, місто Київ, вулиця Саксаганського, будинок 67-Б, код: 00858473) 10 000 (десять тисяч гривень) 00 коп. витрат на правничу допомогу.»

3. Доручити Господарському суду Київської області видати наказ на виконання даної постанови.

4. Повернути до Господарського суду Київської області матеріали справи №911/1130/23.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 15.02.2024 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді А.О. Мальченко

Т.П. Козир