Постанова

від 14.02.2024 по справі 902/977/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2024 року Справа № 902/977/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Василишин А.Р. , суддя Маціщук А.В.

секретар судового засідання Першко А.А.

за участю представників сторін:

від позивача - Воловодівський І.В.

від відповідача - Гудима Є.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "МАІН ФОС" на рішення Господарського суду Вінницької області від 14 листопада 2023 року у справі №902/977/23 (повний текст складено 24 листопада 2023 року, суддя Тварковський А.А.)

за позовом Дочірнього підприємства "Вінницький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (вул. Данила Галицького, 27, м. Вінниця, 21036)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАІН ФОС" (вул. Нагірна, 19, с. Немія, Могилів-Подільський район, Вінницька область, 24006)

про стягнення 288917,65 грн

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Вінницький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАІН ФОС" про стягнення 288917,65 грн.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 14 листопада 2023 року у справі №902/977/23 повністю задоволено позов Дочірнього підприємства "Вінницький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАІН ФОС" про стягнення 288917,62 грн.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "МАІН ФОС" (вул. Нагірна, 19, с. Немія, Могилів-Подільський район, Вінницька область, 24006, код ЄДРПОУ 42095990) на користь Дочірнього підприємства "Вінницький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (вул. Данила Галицького, 27, м. Вінниця, 21036, код ЄДРПОУ 32054743) 288917,65 грн - основного боргу (неустойки в порядку ч. 2 ст. 785 ЦК України) та 4333,76 грн - витрат на сплату судового збору.

Вказане рішення обґрунтовано тим, що в силу приписів частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України, оскільки об`єкт оренди не був повернутий позивачу після припинення дії Договору, в подальшому до моменту вибуття орендованих приміщень із користування відповідача у Дочірнього підприємства "Вінницький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" виникло право на стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "МАІН ФОС" неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення. Оскільки позивач має право на стягнення неустойки у розмірі подвійної орендної плати після припинення дії Договору до моменту вибуття орендованих приміщень із користування відповідача, що поглинає суму орендних платежів, місцевий суд дійшов висновку про задоволення позову щодо стягнення суми основного боргу повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ "МАІН ФОС" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 14 листопада 2023 року у справі №902/977/23 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт зазначає, що стягнення орендної плати за користуванням майном за умовами договору, що припинився, суперечить положенням Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, а тому рішення є таким, що прийняте шляхом неправильного застосування норм права.

Крім того скаржник стверджує, що позивач не надав жодних доказів користування відповідачем майном.

Заявник також посилається на частину 2 статті 15 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у якій зазначено, що без проведення аукціону можуть бути продовжені договори, які укладені та продовжуються вперше, за умови, якщо строк оренди за такими договорами становить п`ять років або менше, як зазначено у пункті 7 цієї статті договори продовжується з урахуванням цього закону та згідно Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 червня 2020 року №483 (далі - Порядок). Отже, відповідно до пункту 135 Порядку, визначено, що Орендар має право (не обов`язок) продовжити договір оренди без проведення аукціону, якщо звернеться до орендодавця із заявою про продовження договору оренди не пізніше, ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди. Договір втратив чинність з 12 червня 2021 року. Таким чином, з урахуванням умов Порядку, відповідач повинен був звернутись до позивача із заявою про продовження строку дії Договору до 12 березня 2021 року. Таким чином, строк дії Договору припинився 12 червня 2021 року, а відповідач не мав право та не міг користуватися відповідним нерухомим майном.

Листом №902/977/23/8577/23 від 28 грудня 2023 року матеріали справи було витребувано з Господарського суду Вінницької області.

09 січня 2024 року до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №902/977/23.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15 січня 2024 року у справі №902/977/23 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "МАІН ФОС" на рішення Господарського суду Вінницької області від 14 листопада 2023 року у справі №902/977/23 та призначено дату судового засідання на 14 лютого 2024 року об 10:30год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №2.

23 січня 2024 року через "Електронний суд" до Північно-західного апеляційного господарського суду від директора Дочірнього підприємства "Вінницький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" Левицького В.О. надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а судове рішення у справі залишити без змін. Крім того, заявник просить провести судове засідання в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів через адвоката Воловодівського І.В.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26 січня 2024 року у справі №902/977/23 задоволено клопотання представника Дочірнього підприємства "Вінницький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" адвоката Воловодівського І.В. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду в справі №902/977/23.

14 лютого 2024 року через "Електронний суд" до Північно-західного апеляційного господарського суду від представника ТОВ "МАІН ФОС" адвоката Гудими Євгенія Петровича надійшло клопотання, в якому просить провести судове засідання в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14 лютого 2024 року у справі №902/977/23 задоволено клопотання представника ТОВ "МАІН ФОС" адвоката Гудими Євгенія Петровича надійшло клопотання, в якому просить провести судове засідання в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів.

В судовому засіданні 14 лютого 2024 року, яке проводилось в режимі відеоконференції у відповідності до статті 197 ГПК України, представники відповідача та позивача повністю підтримали вимоги і доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 11 липня 2018 року між Дочірнім підприємством "Вінницький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (Орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МАІН ФОС" (Орендар, відповідач) укладено Договір оренди нерухомого майна №ОР 64//07-18 (Договір), відповідно до пункту 1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування: нежитлові приміщення бітумної бази загальною площею 194,00 кв.м., а саме прохідної загальною площею 14,0 кв.м. та частини бітумосховища загальною площею 180,0 кв.м., які розміщені за адресою: Вінницька область, Могилів-Подільський район, с. Юрківці, що обліковується на балансі філії "Могилів-Подільська ДЕД" ДП "Вінницький облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", вартість яких визначена згідно з незалежною оцінкою і станом на 15 червня 2018 року становить 659684,00 грн., без урахування ПДВ.

Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору, згідно з Актом приймання-передачі вказаного майна за вартістю, визначеною незалежною оцінкою (пункт 2.1 Договору).

Згідно із пунктом 2.3 Договору у разі припинення цього Договору майно повертається Орендарем Орендодавцю за Актом приймання-передачі в день закінчення дії Договору. Майно вважається поверненим Орендодавцю з моменту підписання сторонами Акта приймання-передачі.

Обов`язок зі складання Акта приймання-передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні Договору (пункт 2.4 Договору).

Відповідно до пункту 3.1 Договору орендна плата визначається на підставі незалежної оцінки, із застосуванням погодженої сторонами річної орендної ставки в розмірі 15%, і становить за базовий місяць розрахунку (червень 2018 року) 8246,05 грн, без урахування ПДВ та розрахована без урахування індексу інфляції і підлягає наступному коригуванню на індекс інфляції за червень 2018 року.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць, відповідно до наданих орендодавцем рахунків (абзац 4 пункту 3.1 Договору).

Пунктом 3.5 Договору сторони погодили, що у разі припинення (розірвання) Договору оренди Орендар сплачує орендну плату до дня повернення Майна за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє Орендаря від обов`язку сплатити заборгованість з орендної плати, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції.

Відповідно до пункту 9.1 цей Договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, який діє з моменту його підписання обома сторонами по 11 червня 2021 року.

Умови цього Договору зберігають силу протягом терміну дії цього Договору, в тому числі у випадках, коли після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище Орендаря, а в частині зобов`язань Орендаря щодо орендної плати - згідно з умовами цього договору (пункт 9.2 Договору).

Факт прийняття відповідачем у тимчасове платне користування обумовлених Договором приміщень підтверджується Актом приймання-передачі орендованого майна від 11 липня 2018 року.

Позивач стверджує, що відповідач орендованого майна за Актом приймання-передачі не повернув, внаслідок чого зобов`язаний сплатити орендну плату за весь період користування майном.

Так, відповідно до бухгалтерської довідки №187 від 16 червня 2023 року Дочірнього підприємства "Вінницький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" за Товариством з обмеженою відповідальністю "МАІН ФОС" по договору оренди нерухомого майна №ОР 64//07-18 від 11 липня 2018 року обліковується заборгованість в сумі 288917,65 грн згідно актів виконаних робіт, наданих послуг з жовтня 2021 року по травень 2023 року:

- №71 від 29 жовтня 2021 року на суму 12312,35 грн з ПДВ (в частині 11412,75 грн з ПДВ);

- №80 від 30 листопада 2021 року на суму 12423,16 грн з ПДВ;

- №85 від 31 грудня 2021 року на суму 12522,54 грн з ПДВ;

- № 1 від 31 січня 2022 року на суму 12597,67 грн з ПДВ;

- №5 від 28 лютого 2022 року на суму 12761,44 грн з ПДВ;

- №6 від 31 березня 2022 року на суму 12965,62 грн з ПДВ;

- №7 від 30 квітня 2022 року на суму 13549,07 грн з ПДВ;

- №8 від 31 травня 2022 року на суму 13969,09 грн з ПДВ;

- №10 від 30 червня 2022 року на суму 14346,25 грн з ПДВ;

- №16 від 29 липня 2022 року на суму 14790,99 грн з ПДВ;

- №32 від 31 серпня 2022 року на суму 14894,52 грн з ПДВ;

- №39 від 30 вересня 2022 року на суму 15058,36 грн з ПДВ;

- №47 від 31 жовтня 2022 року на суму 15556,96 грн з ПДВ;

- №51 від 30 листопада 2022 року на суму 15634,74 грн з ПДВ;

- №62 від 30 грудня 2022 року на суму 15744,18 грн з ПДВ;

- №2 від 31 січня 2023 року на суму 15870,13 грн з ПДВ;

- №9/1 від 28 лютого 2023 року на суму 15981,22 грн з ПДВ;

- №19/1 від 31 березня 2023 року на суму 16220,94 грн з ПДВ;

- №23 від 28 квітня 2023 року на суму 16253,38 грн з ПДВ;

- №31 від 31 травня 2023 року на суму 16334,64 грн з ПДВ.

Матеріалами справи підтверджується, що акти з січня 2022 по травень 2023 року разом із відповідними рахунками на оплату, а також претензію №179 від 13 червня 2023 року про сплату 288917,65 грн заборгованості за Договором станом на 01 червня 2023 року було направлено відповідачу згідно описів-вкладень.

Доказів сплати орендних платежів, як і будь-якого реагування Товариства з обмеженою відповідальністю "МАІН ФОС" на претензію, матеріали справи не містять.

За таких обставин Дочірнє підприємство "Вінницький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" звернулося із відповідним позовом до суду про стягнення 288917,65 грн заборгованості за Договором.

Місцевий господарський суд повністю задоволив позовні вимоги, з чим погоджується колегія суддів.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 1 статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з частиною 1 статті 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Отже, укладений учасниками процесу Договір за своєю правовою природою є договором найму (оренди).

Згідно із статтею 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У частині першій статті 762 Цивільного кодексу України зазначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами першою та четвертою статті 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пунктом 9.1. Договору визначено строк його дії по 11 червня 2021 року, а заявлена до стягнення заборгованість має місце з жовтня 2021 року по травень 2023 року. При цьому за умовами пункту 3.5 Договору у разі припинення (розірвання) Договору оренди Орендар сплачує орендну плату до дня повернення Майна за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє Орендаря від обов`язку сплатити заборгованість з орендної плати, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції.

Окрім того, пунктом 9.6. Договору сторони погодили, що його чинність, зокрема, припиняється внаслідок закінчення строку дії Договору.

Колегія суддів звертає увагу апелянта, що визначальним при вирішенні даного спору є те, що Акту передачі відповідачем позивачу орендованих приміщень після закінчення строку Договору матеріали справи не містять. Вказаним також спростовуються доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "МАІН ФОС" про відсутність подання позивачем доказів користування відповідачем майном, оскільки такі доводи грунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм чинного законодавства та умов укладеного між сторонами договору.

Крім того, у судовому засіданні апеляційного господарського суду представником апелянта було повідомлено, що акт про повернення орендованих приміщень підписано між сторонами після винесення оскаржуваного рішення Господарським судом Вінницької області.

Частиною першою статті 785 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення (частина друга статті 785 Цивільного кодексу України).

Обов`язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення Договору (до спливу строку дії Договору оренди), оскільки орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об`єктом оренди на платній основі.

Неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення Договору - якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення Договору, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов`язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 Цивільного кодексу України.

Як доречно зазначив суд першої інстанції, яким би способом в Договорі не регламентувалися правовідносини між сторонами у разі невиконання (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов`язку щодо повернення речі з найму (оренди) з її подальшим користуванням після припинення Договору, ці правовідносини не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України (зокрема, з установленням для наймача (орендаря) будь-якого іншого (додаткового) зобов`язання, окрім того, що передбачений частиною 2 статті 785 ЦК).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19 квітня 2021 року у справі №910/11131/19.

ТОВ "МАІН ФОС" у апеляційній скарзі правильно посилається на згадану постанову об`єднаної палати і зазначає, що стягнення орендної плати за користуванням майном за умовами договору, що припинився, суперечить положенням Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України. Однак, помилковим є довід апеляційної скарги, що оскаржуване рішення суперечить такій постанові касаційного суду, оскільки місцевим господарським судом не присуджувалася до стягнення орендна плата за користування майном по договору, який припинився.

Господарським судом Вінницької області було враховано, що позивачем заявлено основний борг у вигляді несплаченої орендної плати в сумі 288 917,65 грн з підстави, що Товариство з обмеженою відповідальністю "МАІН ФОС" продовжує користуватися орендованим майном після закінчення строку Договору, доказів іншого відповідач не надав.

Водночас відповідач підтверджує закінчення чинності Договору 11 червня 2021 року, стверджуючи про відсутність обов`язку сплачувати орендну плату.

В силу приписів частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України, оскільки об`єкт оренди не був повернутий позивачу після припинення дії Договору, в подальшому до моменту вибуття орендованих приміщень із користування відповідача у Дочірнього підприємства "Вінницький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" виникло право на стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "МАІН ФОС" неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Оскільки позивач має право на стягнення неустойки у розмірі подвійної орендної плати після припинення дії Договору до моменту вибуття орендованих приміщень із користування відповідача, що поглинає суму орендних платежів, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про задоволення позову щодо стягнення суми основного боргу повністю.

Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яку правову норму необхідно застосувати для вирішення спору, що узгоджується з принципом "jura novit curia" або "суд знає закони". Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Колегія суддів зазначає, що у процесуальному законодавстві діє принцип "jura novit curia" ("суд знає закони"), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). При вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець указує саме на "норму права", що є значно конкретизованим, аніж закон. Більше того, з огляду на положення Господарського процесуального кодексу України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить своє відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній й резолютивній частинах.

Отже, обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia (такий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 904/5726/19, у постанові Верховного Суду від 20 червня 2023 року у справі №906/129/21, від 20 червня 2023 року у справі №922/2952/21).

Аналогічний висновок, що неправильна юридична кваліфікація позивачем чи відповідачем спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати належні приписи викладено також Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 13 лютого 2020 року у справі №904/349/19 та Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 грудня 2019 року у справі №917/1739/17.

Надаючи кваліфікацію спірним правовідносинам, судами також береться до уваги, що за приписами статті 764 Цивільного кодексу України (в редакції чинній на момент укладення Договору), якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Однак, з наявних матеріалів справи відсутні підстави вважати, що Договір оренди нерухомого майна №ОР 64//07-18 від 11 липня 2018 року після закінчення його строку був поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Так, у постанові Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 910/719/19 визначено, що правове регулювання процедури припинення орендних правовідносин, наведене у статті 764 Цивільного кодексу України та частині другій статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", спрямовано на досягнення справедливого балансу між правом орендодавця як власника майна володіти, користуватися та розпоряджатися майном на власний розсуд і правом орендаря очікувати на стабільність та незмінність його майнового становища. У контексті наведених вище норм настання наслідків у вигляді припинення чи продовження договору є пов`язаним з дотриманням сторонами орендних правовідносин добросовісної та послідовної поведінки, обумовленої змістом укладеного договору, положеннями господарського законодавства, а також усталеними звичаями ділового обороту та документообігу.

Як вже зазначалося, доказів повернення орендованого майна позивачу як орендодавцю, матеріали справи не містять, однак відповідач як орендар міг би розраховувати на поновлення Договору за мовчазною згодою орендодавця виключно за умови добросовісної поведінки, обумовленого змістом укладеного Договору, тобто за фактом належної сплати орендних платежів, чого останнім зроблено не було. При цьому, сам відповідач як у суді першої, так і апеляційної інстанції заперечує продовження орендних правовідносин з позивачем за спливом строку Договору, а тому незрозумілим є посилання ТОВ "МАІН ФОС", зокрема у апеляційній скарзі, на норми, які регулюють продовження договору. Колегія суддів зазначає, що позивач у справі не доводить, що договір продовжувався, а тому незрозумілі є доводи апелянта про те, що дія договору не могла бути продовжена.

Виходячи із оцінки наявних у справі доказів, місцевий господарський суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням на підставі всебічного, повного, об`єктивного з`ясування обставин справи, прийшов до правильного висновку про задоволення позову у повному обсязію

Таким чином, доводи відповідача, викладені у апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Місцевим господарським судом повністю з`ясовані обставини, що мають значення для справи. Висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, відповідають обставинам справи. Судом не порушені та правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

За таких обставин підстав для зміни, скасування рішення місцевого господарського суду не вбачається.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ТОВ "МАІН ФОС" на рішення Господарського суду Вінницької області від 14 листопада 2023 року у справі №902/977/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Вінницької області від 14 листопада 2023 року у справі №902/977/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Відповідно до частини 3 статті 287 ГПК України, дана справа не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.

Справу №902/977/23 повернути до Господарського суду Вінницької області.

Повний текст постанови складений "16" лютого 2024 р.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Маціщук А.В.