Постанова

від 19.02.2024 по справі 924/902/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2024 року Справа № 924/902/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Мельник О.В.,

суддя Петухов М.Г.,

суддя Гудак А.В.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційною скаргою Благодійної організації "Благодійний фонд "Сила Єднання Українців" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 03.11.2023 (суддя Музика М.В., повний текст рішення складено 06.11.2023)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Терен"

до Благодійної організації "Благодійний фонд "Сила Єднання Українців"

про стягнення 187453,15 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 03.11.2023 провадження у справі №924/902/23 в частині стягнення 10 000,00 грн. заборгованості закрито.

Позов ТОВ "Терен" до Благодійної організації "Благодійний фонд "Сила Єднання Українців" про стягнення 177453,15 грн. заборгованості за договором №1 поворотної фінансової допомоги від 06.06.2022 задоволено частково. Стягнуто з Благодійної організації "Благодійний фонд "Сила Єднання Українців" на користь ТОВ "Терен" 175000,00 грн. поворотної фінансової допомоги, 2625,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

В стягненні 973,15 грн. 3% річних та 1480,00 грн. втрат від інфляції відмовлено.

В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції вказав, що укладаючи і підписуючи договір №1 про надання поворотної фінансової допомоги від 06.06.2022, сторонами було обопільно погоджено всі його істотні умови, взаємні права та обов`язки кожної із сторін, а також домовлено, що поворотна фінансова допомога, згідно п.3.1., підлягає поверненню до 03.06.2023.

За вказаного, суд дійшов висновку, що відповідач не виконав вимог договору в повному обсязі, відтак в частині стягнення з останнього 10000 грн - провадження підлягає закриттю, у зв`язку із поверненням коштів під час розгляду справи, а в частині повернення позивачу решти поворотної фінансової допомоги у розмірі 175 000 грн підлягає до стягнення.

Окрім того, з врахуванням вимог п.18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, судом було відмовлено у стягненні з відповідача нарахованих 973,15 грн 3% річних та 1480 грн інфляційних втрат.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує, що договір №1 про надання правової фінансової допомоги від 06.06.2022, на підставі якого позивач стягує кошти, не укладав, а тому, суд взявши його до уваги виніс неправомірне рішення.

Відповідач стверджує, що укладав з позивачем договір від 04.06.2023, пунктом 6 якого, вбачається, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань по дійсному договору, якщо воно являється наслідком, форс-мажорних обставин, які можуть мати місце на території України, зокрема, воєнних дій, у тому числі бойових; злочинних дій третіх осіб по відношенню до сторін, що виникли після укладання даного договору.

Таким чином, апелянт вважає, що при винесенні рішення суд першої інстанції не отримав відзив та докази від відповідача, в тому числі і договір від 04.06.2023, у зв`язку з відхиленням клопотання про відкладення розгляду справи, а також не застосував п.6 договору, який передбачає звільнення сторін від відповідальності за невиконання зобов`язання внаслідок форс-мажорних обставин.

Відповідно до ст.263 ГПК України позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому категорично заперечує факт укладення з відповідачем договору від 04.06.2023, так як між даними сторонами укладений лише договір №1 про надання поворотної фінансової допомоги від 06.06.2022.

Вказує, що доводи апелянта про неможливість подання відзиву чи інших документів, у зв`язку з перебуванням останнього за кордоном не можуть братись до увагу, оскільки жодних доказів на підтвердження даних обставин до апеляційної скарги не надано.

Щодо застосування форс-мажорних обставин, зазначає, що договір від 06.06.2022 був укладений до моменту повномасштабного вторгнення, в той час п.6 договору передбачено звільнення сторін від відповідальності за невиконання зобов`язань, у випадку виникнення форс-мажорних обставин після підписання договору.

Враховуючи викладене, просить суд в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення Господарського суду Хмельницької області залишити без змін.

Враховуючи приписи абз.1 ч.10 ст.270 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги Благодійної організації "Благодійний фонд "Сила Єднання Українців" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 03.11.2023 у справі №924/902/23 без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, відзив на апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, між товариством з обмеженою відповідальністю "Терен" та Благодійною організацією "Благодійний фонд "Сила Єднання Українців" укладено договір №1 про надання поворотної фінансової допомоги від 06.06.2022 року.

Пунктом 1.1. договору, позикодавець надає позичальнику поворотну фінансову допомогу, а позичальник зобов`язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним договором.

Згідно п. 1.2. договору, поворотна фінансова допомога - це сума грошових коштів в національній валюті України, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до даного договору, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

Пунктами 2.1. - 2.3 договору погоджено, що поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в межах суми 185 000,00 грн. Поворотна фінансова допомога надається позичальнику на безоплатній основі, тобто плата за користування грошовими коштами не стягується. Перерахування грошових коштів здійснюється позикодавцем на поточний рахунок позичальника.

Пунктами 3.1, 3.2. договору, передбачено, що поворотна фінансова допомога підлягає поверненню до 03 червня 2023 року. Повернення грошових коштів проводиться шляхом перерахунку грошових коштів на особовий рахунок позикодавця в установі банку.

Сторони у п.4.1 Договору погодили, що несуть відповідальність за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов`язань за договором відповідно до чинного законодавства України.

Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами їх зобов`язань за договором. (п. 8.1. договору).

Договір №1 про надання поворотної фінансової допомоги від 06.06.2022 року підписаний директором ТОВ "ТЕРЕН" - Ходикіним М.В. та Головою Фонду "Сила Єднання Українців" - Загарієм О.М. та скріплений їхніми печатками.

На виконання умов вказаного договору позивач перерахував 06.06.2022 на розрахунковий рахунок відповідача кошти (поворотну фінансову допомогу) у розмірі 185000,00 грн, що підтверджується випискою з банківського рахунку ТОВ "Терен".

07.06.2023 позивач надіслав відповідачу претензію №005 з вимогою про повернення фінансової допомоги в сумі 185000,00 грн, однак остання була повернута адресату з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

18.07.2023 ТОВ "Терен" повторно звернувся до відповідача з претензією №007 щодо повернення наданої фінансової допомоги у сумі 185000,00 грн.

24.07.2023 дану претензію було вручено відповідачу, однак відповіді на неї останній не надав.

У зв`язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо своєчасного та повного повернення коштів позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з відповідача 185000,00 грн поворотної фінансової допомоги, яка виникла на підставі договору №1 поворотної фінансової допомоги від 06.06.2022.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції, відповідач 16.10.2023 сплатив позивачу 10000,00 грн, згідно платіжної інструкції №74 із призначенням платежу "повернення поворотної фінансової допомоги згідно договору №1 від 04.06.2022", у зв`язку з чим Господарський суд Хмельницької області закрив провадження у даній справі щодо стягнення 10000,00 грн заборгованості.

Таким чином, сума, яка залишилась до повернення відповідачем за договором №1 від 06.06.2022 становить 175000, 00 грн.

Також, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 973,15 грн - 3% річних та 1480,00 грн - інфляційних втрат, в задоволенні яких, на підставі п.18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, суд першої інстанції відмовив.

Аналізуючи встановлені обставини справи та надаючи їм оцінку в процесі апеляційного перегляду, колегія суддів враховує наступне.

Як встановлено статтею 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань) є, зокрема, договір.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Правовідносини між сторонами виникли на підставі договору про надання поворотної фінансової допомоги.

Як встановлено ст.1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Приписами ч.1,3 ст.1049 Цивільного кодексу України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Колегія суддів встановила, що п.3.1. договору від 06.06.2022 сторони узгодили, що поворотна фінансова допомога підлягає поверненню у строк до 03.06.2023 року.

Як підтверджується матеріалами справи, відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання та повернув частину коштів у сумі 10000,00 грн лише 16.10.2023, що підтверджується платіжною інструкцією №74, що не заперечується сторонами.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Однак, враховуючи, що зобов`язання у решті суми - 175000, 00 грн відповідачем не повернуті, апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції щодо правомірності їх стягнення із відповідача.

Оцінюючи доводи апелянта щодо неукладення останнім договору №1 про надання правової фінансової допомоги від 06.06.2022, колегія суддів зазначає, що статтею 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Твердження відповідача про те, що Благодійна організація "Благодійний фонд "Сила Єднання Українців" договір №1 від 06.06.2022 не підписувала, спростовуються тим, що вказаний договір містить підпис останньої та скріплений круглою печаткою відповідача. Той факт, що вказаний підпис не належить відповідачу не доведений. В матеріалах справи відсутні відомості про визнання вказаного договору недійсним, відповідачем не спростовано вчинення спірного договору, за яким у відповідача виникли цивільні обов`язки, а лише посилання на факт не укладання (не підписання) такого договору не може бути підставою для спростування презумпції правомірності правочину.

Крім того, посилання апелянта в тексті апеляційної скарги на укладення з позивачем договору від 04.06.2023 не знайшло свого підтвердження, оскільки в матеріалах справи даний договір відсутній.

Колегією суддів встановлено, що до апеляційної скарги апелянт долучив договір №1 від 04.06.2022, однак жодним чином в її тексті, на вказаний договір не посилався.

Окрім того, доказів неможливості подання даного доказу, для підтвердження позиції відповідача щодо укладення з позивачем договору від 04.06.2022, до суду першої інстанції, як того вимагає ч.3 ст.269 ГПК України, апеляційному суду не надав.

Частиною 3 статті 269 ГПК України передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до висновків викладених Верховним Судом у постановах від 06.02.2019 р. у справі №916/3130/17 та від 18.06.2020 р. у справі №909/965/16, від 26.02.2019 р. у справі №913/632/17, єдиним винятковим випадком, коли можливим є прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушенням встановленого строку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному випадку - позивача).

Скаржник в апеляційній скарзі не обґрунтовував наявності виняткового випадку неподання зазначеного доказу у встановлений процесуальним законодавством строк та не довів неможливості їх вчасного подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відтак, доданий до апеляційної скарги договір №1 від 04.06.2022, судом апеляційної інстанції до уваги не береться.

Стосовно посилання скаржника на форс - мажорні обставини, які встановлені п.6 договору №1 від 06.06.2022, як на підставу для звільнення його від відповідальності, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів (стаття 617 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини другої статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, зокрема: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Колегія суддів враховує, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановлений) характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України Про правовий режим воєнного стану).

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 р. за № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 р. № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" (із змінами), в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (із змінами), який триває до цього часу.

Листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, що розміщений в мережі Інтернет, та адресований "Всім кого це стосується", Торгово-промислова палата України на підставі ст.ст.14, 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні від 02.12.1997 №671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні. Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Апеляційний господарський суд звертає увагу, саме по собі введення воєнного стану, без доведення учасником справи причинно-наслідкового зв`язку між його введенням та неможливістю своєчасного виконання зобов`язання за договором, не свідчить про наявність підстав для звільнення його від відповідальності за порушення договірних зобов`язань.

Воєнний стан як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із ним обставин юридична чи фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання.

Суд підкреслює, що сторони є суб`єктами господарювання, а відтак у разі здійснення підприємницької діяльності мають усвідомлювати, що господарська діяльність здійснюється ними на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій (схожа правова позиція викладена у пункті 6.42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №910/15484/17).

Водночас сторона, яка посилається на форс-мажор, з урахуванням умов Договору у даній справі, має довести причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажором та неможливістю виконати конкретне зобов`язання.

Колегією суддів встановлено, що п.п. 6.1 договору, сторони передбачили можливість звільнення від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань по здійсненому договору, якщо повне або часткове невиконання своїх зобов`язань являється наслідком обставин непереборної сили, а також некласичних видів форс-мажорних обставин, які можуть мати місце на території України, таких як непередбачені політичні дії, екологічні катастрофи, воєнні дії, у тому числі бойові (учбові), страйки, національні та еміграційні хвилювання, рішення органів влади, зміни національного законодавства, злочинні дії третіх осіб по відношенню до Сторін, що виникли після укладення даного договору.

З матеріалів справи вбачається, що договір №1 про надання поворотної фінансової допомоги між ТОВ "Терен" і Благодійною організацією "Благодійний фонд "Сила Єднання Українців" був укладений 06.06.2022, тобто після введення воєнного стану.

Таким чином, доводи скаржника про застосування до останнього п.п.6.1 договору щодо форс - мажорних обставин, відхиляються колегією суддів.

Окрім того, апелянт в прохальній частині апеляційної скарги просить суд скасувати оскаржуване рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю, однак жодного обґрунтування в підтвердження своєї позиції не зазначає.

Відповідно до ст. 279 ГПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).

Справа не підлягає направленню на новий розгляд у зв`язку з порушеннями правил територіальної юрисдикції (підсудності), якщо учасник справи, який подав апеляційну скаргу, при розгляді справи судом першої інстанції без поважних причин не заявив про непідсудність справи.

Водночас, у суді першої інстанції відповідач не заявляв про непідсудність даної справи, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції та направлення справи на новий розгляду з огляду на приписи ст. 279 ГПК України у колегії суддів не має.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України, суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.74, 76 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

У силу приписів ч.1 ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та досліджені судом апеляційної інстанції в розумінні ст.73, 76-79, 86 ГПК України.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи ґрунтуються на помилковому тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин справи.

Оскільки відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції, судовий збір за подачу апеляційної скарги покладається на скаржника згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 03.11.2023 у справі №924/902/23 залишити без змін, апеляційну скаргу Благодійної організації "Благодійний фонд "Сила Єднання Українців" - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Гудак А.В.