Постанова

від 14.02.2024 по справі 908/63/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.02.2024 року м. Дніпро Справа № 908/63/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач )

суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.,

секретар судового засідання: Манець О.В.

представники сторін:

від прокурора: Тавлеєв О.О., посв. № 069908 від 01.03.2023 р., прокурор відділу

від позивача: не з`явився

від відповідача-1: не з`явився

від відповідача-2: Леліков С.О., посвідчення № ЗП001569 від 28.02.2018 р., адвокат

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Заступника керівника Запорізької обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Запорізької області від 26.06.2023 р.

( суддя Азізбекян Т.А., м. Запоріжжя, повний текст рішення складено 04.08.2023 р.)

у справі

за позовом

Заступника керівника Запорізької обласної прокуратури

в інтересах держави в особі

Новоолександрівської сільської ради Запорізького району Запорізької області

( с. Новоолександрівка, Запорізький район Запорізької області ).

до відповідача -1

Запорізька районна державна адміністрація Запорізької області

( смт. Кушугум, Запорізький район Запорізька область ).

до відповідача-2

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОС 2021»

( м. Запоріжжя )

про визнання недійсними розпоряджень, додаткових договорів, повернення земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

Заступник керівника Запорізької обласної прокуратури звернувся в інтересах держави в особі Новоолександрівської сільської ради Запорізького району Запорізької області до Господарського суду Запорізької області з позовом до Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області та Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОС 2021" з позовними вимогами:

1. Визнати недійсним розпорядження голови Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області від 23.07.2014 р. № 374 «Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, яка перебуває в оренді ОСОБА_1» ;

2. Визнати недійсним додатковий договір про доповнення та зміни до договору оренди земельної ділянки від 29.04.2003 р. № 174, укладений між Запорізькою районною державною адміністрацією Запорізької області та ОСОБА_1, який 31.07.2014 р. посвідчено приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області Карташовою Т.М. ( зареєстровано в реєстрі за № 4718) , зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 31.07.2014 р. за № 14832455;

3. Визнати недійсним розпорядження голови Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області від 01.09.2014 р. № 446 «Про заміну сторони орендаря по договору оренди землі від 29.04.2003 р. № 174»;

4. Визнати недійсним додатковий договір до договору оренди земельної ділянки від 29.04.2003 р. № 174, укладений між Запорізькою районною державною адміністрацією Запорізької області, ОСОБА_1 та ТОВ «ВС 2012», який 09.10.2014 р. посвідчено приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області Карташовою Т. М. ( зареєстровано в реєстрі за № 6544 ), зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 09.10.2014 р. за № 16361254);

5. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОС 2021» повернути на користь Новоолександрівської сільської ради Запорізького району Запорізької області земельну ділянку з кадастровим номером 2322187900:02:001:0109 площею 117,8 га, яка розташована на території Новоолександрівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, за межами населеного пункту ( реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 358488923221 ).

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 26.06.2023 р. в позові відмовлено.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся Заступник керівника Запорізької обласної прокуратури, в якій просить суд скасувати рішення та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник вказує на те, що судове рішення винесено за неправильного застосування норм матеріального права ( ст. ст. 203, 261, 267 ЦК України, ч. ч. 3, 5 ст. 122, ст. ст. 134, 135 ЗК України, ст. 51 Водного кодексу України, ст. 14 Закону України «Про аквакультуру», ст. 15 Закону України «Про оренду землі», ч. 1 ст. 13 Закону України «Про оцінку земель», ч. 1 її. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України ), з порушенням норм процесуального права ( ст. ст. 86, 236 ГПК України ) та неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи ( щодо початку перебігу позовної давності як для Позивача, так і для Прокурора ), які призвели до постановления незаконного рішення.

Водночас, на думку Скаржника, відсутність у Відповідача -2 реального наміру на здійснення риборозведення у ставку на земельній ділянці водного фонду призводить до порушення економічних, земельних та екологічних інтересів територіальної громади в особі Новоолександрівської сільської ради, оскільки у даному випадку порушується встановлений суспільством порядок користування земельною ділянкою водного фонду та водним об`єктом, які є об`єктами права власності Українського народу, та свідоме ігнорування вимог чинного земельного та водного законодавства України. Окрім того, передача спірної земельної ділянки в оренду неуповноваженим органом, без проведення земельних торгів та не в комплексі з водним об`єктом порушує інтереси держави, які полягають у втраті можливості отримати територіальною громадою в особі Новоолександрівської сільської ради максимально великий розмір орендної плати за використання як земельної ділянки, так і водного об`єкта, у разі продажу нрава оренди на конкурентних засадах. Отже, правовідносини, пов`язані з користуванням природним ресурсом ( земельною ділянкою водного фонду ) беззаперечно становлять суспільний, публічний інтерес, а незаконне отримання в оренду земельної ділянки водного фонду та відповідно протиправне користування ТОВ «ТОС-2021» спірною ділянкою з водним об`єктом такому суспільному інтересу не відповідає.

При цьому Скаржник зазначає, що Господарський суд Запорізької області внаслідок неправильного застосування ст. 122 ЗК України, ст. 51 Водною кодексу України та ст. 14 Закону України «Про аквакультуру», неврахування позицій Верховного Суду, викладених в постановах від 19.08.2021 р. у справі № 677/1893/18, від 19.09.2019 р. у справі № 615/1267/16-ц, дійшов хибного висновку про можливість розпорядження Запорізькою РДА земельною ділянкою водного фонду для рибогосподарських потреб та без урахування вимог законодавства про аквакультуру. Положеннями чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства не передбачалась можливість делегування обласними державними адміністраціями повноважень районним державним адміністраціям щодо передачі в оренду земельних ділянок водного фонду із земель державної власності за межами населених пунктів. Разом з цим, винесенням спірних розпоряджень від 23.07.2014 р. № 374 та від 01.09.2014 р. № 446 Запорізька районна державна адміністрація фактично розпорядилася земельною ділянкою водного фонду для рибогосподарських потреб всупереч вищевказаним нормам законодавства, оскільки такі повноваження належали Запорізькій обласній державній адміністрації.

Скаржник наголошує на тому, що суд першої інстанції внаслідок помилкового застосування ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України дійшов хибного висновку, що до Відповідача -2 законно перейшло право користування спірною земельною ділянкою через набуття останнім права власності на об`єкти нерухомості. Разом із цим, у попередніх землекористувачів за договором оренди від 10.04.2003 р. № 1322 ( ПП Ашкіназі С.Л. та ОСОБА_1 .) було відсутнє право власності на об`єкти нерухомості, які розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 2322187900:02:001:0109.

На переконання Скаржника суд першої інстанції дійшов необгрунтованого висновку про відсутність порушень законодавства при винесенні спірних розпоряджень та укладенні відповідних додаткових договорів, при цьому відмовив у задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Від Запорізька районна державна адміністрація Запорізької області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Товариство не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.

Зокрема, районна державна адміністрація посилається на те, що судом першої інстанції надано мотивовану правову оцінку доводам, викладеним у позовній заяві та запереченнях проти позову, а також доводам наведеним учасниками справи в процесі її розгляду. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні рішення судом першої інстанції, в апеляційній скарзі не зазначено.

Районна державна адміністрація також вказує на те, що правомірність укладеного у 2003 році договору оренди земельної ділянки та додаткової угоди від 03.07.2014 р., якою замінено, у зв`язку зі смертю, первинного Орендаря Ашкіназі С.Л. на спадкоємця ОСОБА_1 Прокурором не оспорюється. Разом з цим, Прокурор посилаючись на ст. 122 ЗК України редакція, яка не зазнала змін у відповідній частині у період з 2003 р. по 2014 р. зазначає, що станом на 23.07.2014 р. райдержадміністрація не мала повноважень на внесення змін до діючого договору оренди земельної ділянки. Отже, райдержадміністрація, приймаючи спірні розпорядження, діяла в межах повноважень та у спосіб визначений Земельним кодексом України. Правові підстави для визнання вказаних розпоряджень недійсними, з підстав відсутності у райдержадміністрації повноважень, відсутні.

Крім того, районна державна адміністрація зазначає про те, що у зв`язку з набуттям Відповідачем -2 ( ТОВ «ТОС-2021» ) права власності на нерухоме майно, розташоване на спірній земельній ділянці, до нового набувача ( власника ) перейшло право користування земельною ділянкою, на якій воно розміщене, в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника ( землекористувача ).

Від Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОС 2021» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Товариство не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.

Зокрема, Товариство посилається на те, що у 2003 році Новоолександрівська сільська рада узгоджувала вартість оренди земельної ділянки, що підтверджується відповідним письмовим доказом. З того часу і досі Новоолександрівська сільська рада є вигодонабувачем за договором оренди та отримує кошти, про що зазначає у відповіді на поставлені питання під час розгляду справи. Вказане спростовує позицію Прокурора про те, що Новоолександрівська сільська рада не була повідомлена про факт укладання договору та про обставини його виконання. З цього ж приводу важливим є реєстрація договору в реєстрі речових прав на нерухоме майно, який є загальнодоступним та відкритим кожний період часу. Доводи Прокурора про те, що Новоолександрівська сільська рада дізналася про договір 2003 року та додаткові договори 2014 років є неспроможними. З огляду на це вірними є і висновки суду про застосування строків позовної давності які сплинули для Новоолександрівської сільської ради як Позивача у справі. При цьому дві окремі підстави, які слідують з висновків суду є такими що призводить до відмови у задоволенні позову: невірно обраний Позивач, адже фактично з підстав позову слідує, що він стосується Обласної державної адміністрації; сплив позовної давності.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.08.2023 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді Дармін М.О., Березкіна О.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 31.08.2023 р. витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи/копії матеріалів справи № 908/63/23. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Запорізької обласної прокуратури на рішення Господарського суду Запорізької області від 26.06.2023 р. у справі № 908/63/23 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.

11.09.2023р. матеріали справи № 908/63/23 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Розпорядженням керівника апарату суду від 04.09.2023р., у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Березкіної О.В., призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 908/63/23, відповідно до п. 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду №2 від 08.10.2018р. зі змінами.

Автоматичною системою документообігу для вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження у справі визначено суддю-доповідача Кощеєва І. М. у складі колегії суддів: Дарміна М.О., Чус О.В..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.09.2023р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 22.11.2023р. на 15:00 год..

21.11.2023р. в систему "Діловодство спеціалізованого суду" внесено інформаційну довідку, відповідно до якої, у зв`язку з відпусткою члена колегії - судді Дарміна М.О., розгляд справи № 908/63/23 в судовому засіданні не відбувся.

У зв`язку із усуненням обставин, пов`язаних з відпусткою члена колегії - судді Дарміна М.О. та неможливістю проведення судового засідання 22.11.2023р., а також у зв`язку з припиненням повноважень судді Березкіної О.В., відповідно до ст. 123 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» та враховуючи розпорядження керівника апарату суду від 11.09.2023 р., колегія суддів у визначеному складі, прийняла до свого провадження апеляційну скаргу Заступника керівника Запорізької обласної прокуратури на рішення Господарського суду Запорізької області від 26.06.2023р. у справі № 908/63/23 та призначила розгляд апеляційної скарги в судове засідання на 14.02.2024р..

Представники Позивача та Відповідача-1 не скористалися своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечили явку уповноваженого представника, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Беручи до уваги, що неявка вказаних учасників провадження у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників Позивача та Відповідача-1.

У судовому засіданні 14.02.2024 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

7. Встановлені судом обставини справи.

10.04.2003 р. Запорізькою районною державною адміністрацією Запорізької області прийнято Розпорядження № 4/41 «Про затвердження проекту передачі земельної ділянки в оренду», в якому вказано, що розглянувши проект передачі приватному підприємцю Ашкіназі С.Л. земельної ділянки площею 117,8 га, у тому числі: під водою 103,3 га; боліт 11,6 га; під громадськими дворами 0,5 га; під громадськими будівлями 0,1 га; інших земель ( дамби) 2,3 га із земель запасу Новоолександрівської сільської ради для розведення, вирощення та вилову риби, враховуючи позитивний висновок державної землевпорядної експертизи та керуючись статтями 17, 61, 93, 124 Земельного кодексу України та пунктом 12 Перехідних положень: 1. Затвердити проект передачі приватному підприємцю Ашкіназі С.Л. земельної ділянки загальною площею 117,8 га, в тому числі : під водою 103,3 га; боліт 11,6 га; під громадськими дворами 0,5 га; під громадськими будівлями 0,1 га; інших земель ( дамби) 2,3 га із земель запасу Новоолександрівської сільської ради для розведення , вирощення та вилову риби з наступним наданням в довгострокову оренду терміном на 12 років.

10.04.2003 р. між Запорізькою районною державною адміністрацією Запорізької області ( Орендодавець ) та Приватним підприємцем Ашкіназі Сергієм Леонідовичем ( Орендар ) укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до предмету якого Орендодавець на підставі Розпорядження голови Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області № 4/41 від 10.04.2003 р. надає, а Орендар приймає в довгострокову оренду земельну ділянку із земель запасу Новоолександрівської сільської ради Запорізького району Запорізької області.

За умовами договору земельна ділянка виділена в натурі «на місцевості» у встановленому законом порядку, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 117,8 га, в тому числі : під водою - 103,3 га; болота 11,6 га; під громадськими дворами 0,5 га; під громадськими будівлями 0,1 га; інші землі (дамби) 2,3га. Місце розташування земельної ділянки : землі запасу Новоолександрівської сільської ради , Запорізького району Запорізької області, колишня «Юльївська дільниця» № 5 ВАТ «Запорізький рибокомбінат» (за межами населеного пункту).

Сторони за договором погодили, що земельна ділянка передається в оренду для розведення , вирощування та вилову риби; орендарю надається право зводити некапітальні будівлі і споруди. Договір укладається на термін 12 ( дванадцять) років зі строком закінчення 10.04.2015 р.

Із змісту договору оренди земельної ділянки від 10.04.2003 р. слідує що договір засвідчено у Новоолександрівській сільській раді та зареєстровано в Запорізькому районному відділі земельних ресурсів, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис 29.04.2003 р. № 174.

26.11.2010 р. Запорізькою районною державною адміністрацією прийнято Розпорядження № 1915 «Про надання в оренду водного об`єкту загальнодержавного значення ПП Ашкіназі С.Л.», в якому вказано: 1. Надати приватному підприємцю Ашкіназі Сергію Леонідовичу в користування на умовах оренди строком до 10.04.2015 р. водний об`єкт загальнодержавного значення площею 103,3 га, розташований на території Новоолександрівської сільської ради за межами населених пунктів для розведення, вирощування та вилову риби.

13.09.2012 р. між Запорізькою районно державною адміністрацією Запорізької області ( Орендодавець ) та Приватним підприємцем Ашкіназі Сергієм Леонідовичем ( Орендар ) укладений договір надання водного об`єкту загальнодержавного значення, розташованого на території Запорізького району у тимчасове користування на умовах оренди, відповідно до предмету якого Орендодавець, згідно з розпорядженнями голови Запорізької районної державної адміністрації від 26.11.2010 . № 1915 «Про надання в оренду водного об`єкту загальнодержавного значення ПП Ашкіназі С.Л.» та № 798 від 12.09.2012 р. «Про внесення змін до розпорядження голови райдержадміністрації від 26.11.2010 р. № 1915» надає, а Орендар приймає у тимчасове користування на умовах оренди водний об`єкт загальнодержавного значення площею водного дзеркала 103,3 га, розташований на території Новоолександрівської сільської ради за межами населеного пункту для розведення, вирощування та вилову риби.

23.07.2014 р. Запорізька районна державна адміністрація Запорізької області прийняла Розпорядження № 374 «Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, яка перебуває в оренді ОСОБА_1», в якому зазначено, що розглянувши клопотання Лелікова Сергія Олеговича ( діючого за довіреністю від 02.04.2014 р. за реєстровим номером 2005 на підставі укладеного з ОСОБА_1 договору доручення ) про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 10.04.2003 р. ( реєстровий № 1322) зареєстрованого в Запорізькому районному відділі земельних ресурсів 29.04.2003 р. за № 174 : 1. Дати згоду на внесення до договору оренди земельної ділянки площею 117,8 га ( в тому числі: під водою 103,3 га; болота 11,6 га; під громадськими дворами 0,5га; під громадськими будівлями - 0,1га; інші землі (дамби) 2,3 га), розташованої на території Новоолександрівської сільської ради за межами населених пунктів, укладеного між Запорізькою районною державною адміністрацією Запорізької області та ОСОБА_1 , посвідченого Карташовою Т.М., приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області 25.04.2003 р. за реєстровим № 1322, зареєстрованого в Запорізькому районному відділі земельних ресурсів , про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 29.04.2003 р. вчинено запис за № 174 наступних змін та доповнень : 1. Пункт 2.3 Розділу «Умови договору» договору оренди землі викласти в наступній редакції : « 2.3: Договір укладається на термін 25 ( двадцять п`ять) років зі строком закінчення 10.04.2028 року». 2. Пункт 3.1 Розділу «Орендна плата» договору оренди землі викласти в наступній редакції : « 3.1 Орендна плата вноситься орендарем в грошовій формі у розмірі 20 000,00 ( двадцять тисяч) гривень на рік. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються на час укладання або зміни договору чи продовження його дії. Орендна плата вноситься на рахунок Новоолександрівської сільської ради щомісячно не пізніше 30 числа наступного місяця в рівних частинах від загальної суми на відповідний рахунок».

31.07.2014 р. між Запорізькою районною державною адміністрацією Запорізької області ( Орендодавець ) та ОСОБА_1 ( Орендар ) був укладений Додатковий договір про доповнення та зміни до договору оренди земельної ділянки, посвідченого Карташовою Т.М., приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області 25.04.2003 р. за реєстровим номером 1322, зі всіма змінами та доповненнями до нього, відповідно до предмету якого орендодавець та орендар згідно розпорядження голови Запорізької районної державної адміністрації № 374 від 23.07.2014 р. «Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, яка перебуває в оренді ОСОБА_1», вирішили внести до договору оренди земельної ділянки, посвідченого Карташовою Т.М., приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу, такі зміни та доповнення : - пункт 2.3 Розділу «Умови договору» договору оренди землі викласти в наступній редакції: « 2.3 Договір укладається на термін 25 ( двадцять п`ять ) років зі строком закінчення 10.04.2028 року»; « 3.1 Орендна плата вноситься орендарем в грошовій формі у розмірі 20 000 (Двадцять тисяч) гривень на рік».

01.09.2014 р. Запорізькою районною державною адміністрацією прийнято Розпорядження № 446 «Про зміну сторони орендаря по договору оренди землі від 29.04.2003 р. № 174», в якому зазначено, що розглянувши клопотанняОСОБА_1 та директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ВС 2012» О.О. Ступника від 28.08.2014 р. щодо заміни сторони орендаря по договору оренди землі укладеного 10.04.2003 р., у зв`язку з купівлею об`єктів нерухомого майна ТОВ «ВС 2012», розташованих на земельній ділянці, яка перебуває в оренді ОСОБА_1 на підставі Розпорядження голови Запорізької районної державної адміністрації від 10.04.2003 р. № 4/41, враховуючи витяг з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 19.03.2013 р. ( реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 24201923221 ): 1. Товариству з обмеженою відповідальністю «ВС 2012» прийняти повноваження Орендаря за укладеним між Запорізькою районною державною адміністрацією Запорізької області та ОСОБА_1 на тих самих умовах і в тому є обсязі, що були у попереднього Орендаря за договором оренди землі загальною площею 117,8 га за рахунок земель запасу Новоолександрівської сільської ради Запорізького району Запорізької області від 10.04.2003 р. ( реєстраційний номер 174 від 29.04.2003 р. ). 2. Припинити ОСОБА_1 право оренди на земельну ділянку загальною площею 117,8 га розташованої на території Новоолександрівської сільської ради ( за межами населеного пункту), у зв`язку з набуттям ТОВ «ВС 2012» права власності на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці.

09.10.2014 р. між Первісним орендарем ОСОБА_1 , новим орендарем Товариством з обмеженою відповідальністю «ВС 2012» та орендодавцем Запорізькою районною державною адміністрацією Запорізької області, укладений Додатковий договір до договору оренди земельної ділянки, посвідченого Карташовою Т. М., приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області 25.04.2003 р. за реєстровим номером 1322, з усіма змінами та доповненнями до нього, відповідно до предмету якого на підставі Розпорядження голови Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області № 446 від 01.09.2014 р. «Про заміну сторони орендаря по договору оренди землі від 29.04.2003 р. № 174», а саме відповідно до цього Розпорядження у Первісного орендаря у зв`язку з переходом права власності до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВС 2012» на об`єкт нерухомого майна насосну станцію літера А, гаражний бокс літера Б, будинок відпочинку літера В , вбиральня літера Г ( витяг з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу 1388883, виданий Реєстраційною службою Запорізького районного управління юстиції Запорізької області 19.03.2013 р. ), що належить на підставі Дублікату Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Новоолександрівської сільської ради Запорізького району Запорізької області САС № 307873, на підставі рішення виконавчого комітету Новоолександрівської сільської ради Запорізького району Запорізької області № 136 від 15.11.2012 р., дублікат виданий виконавчим комітетом Новоолександрівської сільської ради Запорізького району Запорізької області 27.12.2012 р., зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Реєстраційною службою Запорізького районного управління юстиції Запорізької області 15.03.2013 р., номер запису про право власності : 388390, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 24201923221, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу: 26537300, виданим Реєстраційною службою Запорізького районного управління юстиції Запорізької області 09.09.2014 року, за яким визнано право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «ВС 2012» на вказаний об`єкт нерухомого майна, який розташований на земельній ділянці, що передана в строкове платне користування, припиняється право оренди. У зв`язку із зазначеним первісний орендар передає свої права і обов`язки в повному обсязі за договором оренди земельної ділянки , а новий орендар приймає на себе права і обов`язки первісного орендаря в повному обсязі за вказаним договором оренди земельної ділянки.

На виконання зазначеного договору сторонами 09.10.2014 р. складений акт прийому передачі об`єкта ( земельної ділянки ) за Додатковим договором до договору оренди земельної ділянки, посвідченого Карташовою Т.М., приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області, 09.10.2014 р. за реєстровим № 6544 , з усіма змінами та доповненнями, за яким Первісний орендар - ОСОБА_1 передає земельну ділянку загальною площею 117,8 га, в тому числі: під водою 103,3га; болота 11,6 га; під громадськими дворами 0,5 га ; під громадськими будівлями 0,1 га; інші землі ( дамби ) 2,3 га; кадастровий номер земельної ділянки: 2322187900:02:001:0109, місце розташування земельної ділянки : землі запасу Новоолександрівської сільської ради Запорізького району Запорізької області , колишня Юльївська дільниця № 5 ВАТ «Запорізький рибокомбінат» ( за межами населеного пункту), а новий орендар приймає вказану земельну ділянку.

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна станом на 20.12.2022 р. за запитом Запорізької обласної прокуратури, земельна ділянка з кадастровим номером 2322187900:02:001:0109 площею 117,8 га, цільове призначення: для розведення, вирощування та вилову риби ( за межами населеного пункту), форма власності державна, власники Запорізька районна державна адміністрація Запорізької області. Актуальна інформація про державну реєстрацію іншого речового права: 03.07.2014 р., договір оренди землі № 1322 , виданий 25.04.2003 р.; додатковий договір № 3836, виданий 03.07.2014 р.; додатковий договір про доповнення та зміни № 4718, виданий 31.07.2014 р.; додатковий договір № 6544, виданий 09.10.2014 р.; строк дії 10.04.2028 р..

Прокурор наголошує на тому, що розпорядженням Запорізької РДА від 23.07.2014 р. № 374 внесені зміни до договору, проте Запорізька РДА не мала повноважень розпоряджатися земельними ділянками водного фонду для розведення, вирощування та вилову риби. Також Прокурор вказує, що під час винесення розпорядження від 23.07.2014 р. № 374 та укладення додаткового договору, на підставі яких продовжено строк користування спірною земельною ділянкою водного фонду, мають місце порушення вимог ст. 33 Закону України «Про оренду землі». За висновками Прокурора, Ашкіназі С.Л. не здійснено належних дій, спрямованих на продовження дії договору у відповідності до вимог ст. 33 Закону України «Про оренду землі», у зв`язку з чим договір є припиненим з 10.04.2015 р.. Крім того, Прокурор зазначає що станом на момент винесення спірного розпорядження діяли норми законодавства за якими земельні ділянки водного фонду передаються у користування виключно за договорами оренди земель водного фонду в комплексі із водним об`єктом. Запорізька РДА розпорядженням від 01.09.2014 р. № 446 надала у користування ТОВ «ВС 2012» на поза конкурсній основі спірну земельну ділянку площею 117,8 га у зв`язку з набуттям товариством права власності на нерухоме майно загальною площею 316,3 кв.м., площа земельної ділянки в 3 724 рази перевищує площу майна. Отримання в оренду земельної ділянки в розмірах, що значно перевищують площу належної Відповідачу будівлі, передбачає дотримання процедури проведення земельних торгів у порядку, визначеному положеннями статей 134,135 Земельного кодексу України. Також Прокурор вказує, що право власності на об`єкти нерухомості у ТОВ «ВС 2012» виникло на підставі договору суборенди земельної ділянки, укладеного між ПП Ашкіназі С.Л. та ТОВ «ВС 2012», з метою проведення ремонту. Відповідно до листів ДП «Укрриба» від 20.09.2022 р. № 11-04/79 та Державного агентства меліорації та рибного господарства України від 11.11.2022 р. № 3-10.2-9/4897-22 насосна станція літера А площею 99,9 кв. м. та рибо уловлювач № 3 є технічними складовими такого державного майна як гребля земляна на р. Конка ( інвентарний номер 527 ), погодження на приватизацію вказаного майна не надавалося. Однією з підстав визнання недійсними спірних розпоряджень Запорізької РДА та укладених на їх виконання додаткових договорів є не проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 2322187900:02:001:0109.

На підставі викладеного, Заступник керівника Запорізької обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом в інтересах держави в особі Новоолександрівської сільської ради Запорізького району Запорізької області до Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області та Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОС 2021", в якому просить суд:

1. Визнати недійсним розпорядження голови Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області від 23.07.2014 р. № 374 «Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, яка перебуває в оренді ОСОБА_1»;

2. Визнати недійсним додатковий договір про доповнення та зміни до договору оренди земельної ділянки від 29.04.2003 р. № 174, укладений між Запорізькою районною державною адміністрацією Запорізької області та ОСОБА_1, який 31.07.2014 р. посвідчено приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області Карташовою Т.М. ( зареєстровано в реєстрі за № 4718) , зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 31.07.2014 р. за № 14832455;

3. Визнати недійсним розпорядження голови Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області від 01.09.2014 р. № 446 «Про заміну сторони орендаря по договору оренди землі від 29.04.2003 р. № 174»;

4. Визнати недійсним додатковий договір до договору оренди земельної ділянки від 29.04.2003 р. № 174, укладений між Запорізькою районною державною адміністрацією Запорізької області, ОСОБА_1 та ТОВ «ВС 2012», який 09.10.2014 р. посвідчено приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області Карташовою Т. М. ( зареєстровано в реєстрі за № 6544 ), зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 09.10.2014 р. за № 16361254);

5. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОС 2021» повернути на користь Новоолександрівської сільської ради Запорізького району Запорізької області земельну ділянку з кадастровим номером 2322187900:02:001:0109 площею 117,8 га, яка розташована на території Новоолександрівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, за межами населеного пункту ( реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 358488923221 ).

За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення, яким в задоволені позовних вимог Прокурора відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що суд задовольнив клопотання ТОВ «ТОС 2021» про застосування строку позовної давності до позовних вимог Запорізької обласної прокуратури з підстав пропуску терміну звернення Запорізької обласної прокуратури в інтересах Новоолександрівської сільської ради до суду з позовом.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Прокурора та Відповідача -2, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду скасувати, виходячи з наступного.

Здійснюючи апеляційний перегляд судового рішення у цій справі, в якій подано апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції з огляду на положення частини 4 ст. 269 ГПК України вважає за необхідне вийти за межі апеляційної скарги, врахувавши висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 22.09.2022 р. у справі № 125/2157/19.

У ст. 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до частини 3 ст. 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно із частиною 3 ст. 41 ГПК України у господарських справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

У ст. 53 ГПК України унормовано, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини 4 ст. 53 зазначеного Кодексу прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема, цивільних правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах ( висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20.11.2018 р. у справі № 5023/10655/11, в пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26.02.2019 р. у справі № 915/478/18, пункт 26 постанови від 26.06.2019 р. у справі № 587/430/16-ц).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах ( пункт 35 постанови від 27.02.2019 р. у справі № 761/3884/18 ). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо Позивач визначив стороною у справі певний орган ( пункт 27 постанови від 26.06.2019 р. у справі № 587/430/16-ц).

У пункті 3 частини 1 ст. 1311 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті (абзаци 1 і 2 частини 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" ).

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована Прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень ( абзаци 1- 3 частини 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

Системне тлумачення положень частин 3-5 ст. 53 ГПК України і частини 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави для висновку, що Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Водночас тлумачення пункту 3 частини першої ст. 1311 Конституції України з урахуванням практики ЄСПЛ свідчить, що Прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом.

При цьому розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва Прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя ( пункт 3 частини другої ст. 129 Конституції України ).

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку Прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно. "Нездійснення захисту" має вияв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. "Здійснення захисту неналежним чином" має вияв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. "Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не Прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, Прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Разом з тим Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави ( аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 р. у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 р. у справі № 924/1237/17).

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципомnovit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав Прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (наведену правову позицію викладено у пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 р. у справі № 587/430/16-ц).

Стосовно подання позову Прокурором в інтересах держави в особі сільської ради слід зазначає таке.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про місцеве самоврядування" місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах, серед інших, поєднання місцевих і державних інтересів; державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування. Вказані принципи місцевого самоврядування означають, що в Україні збігаються державні і місцеві інтереси.

Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) договору, на підставі якого ці кошти витрачаються, такому суспільному інтересу не відповідає.

Відповідно до ст. 140 Конституції України, місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Відповідно до ст. 142 Конституції України, ч. 3 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Статтею 143 Конституції України передбачено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.

Ст. 327 ЦК України визначено, що у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, які належить територіальній громаді.

Частиною 1 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, не житлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб. У випадках, коли доходи від закріплених за місцевими бюджетами загальнодержавних податків та зборів перевищують мінімальний розмір місцевого бюджету, держава вилучає із місцевого бюджету до державного бюджету частину надлишку в порядку, встановленому Бюджетним кодексом України ( ст. 62 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Як зазначалося раніше, за твердженням Прокурора спірна земельна ділянка відноситься до земель комунальної власності.

Новоолександрівська сільська рада відповідно до вимог пунктів 3, 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» та ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України є органом, який від імені територіальної громади здійснює права власника щодо спірної земельної ділянки.

З матеріалів, наданих Прокурором вбачається, що 13.07.2021 р. листом № 11-04/73 Державне підприємство «Укрриба» звернулась до Головного управління Національної поліції у Запорізькій області, Запорізької обласної прокуратури, Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області , Державного агентства водних ресурсів України , повідомивши що на баланс ДП «Укрриба» передано наступне майно: 1. Гребля земляна на р. Конка ( інв. № 527, реєстровий номер Фонду державного майна України: 25592421.47.ААЕЖАЕ 365, місце розташування: с. Юльївка Запорізького району Запорізької області, координати: 47.705034, 35.406485, кадастровий номер земельної ділянки: 2322187900:02:001:0109). В листі вказано, що під час інвентаризації державного майна, фахівцями ДП «Укрриба» запідозрений факт його незаконного використання, у зв`язку з чим замовлені витяги з Державного земельного кадастру про земельні ділянки на яких розташовано державне майно. Згідно з витягом, користувачем земельної ділянки під греблею земляною на р. Конка ( інв. № 527 ) є ТОВ «ВС 2012», код ЄДРПОУ 37834692. В листі вказується ,що з метою захисту майнових прав держави заявник просить вжити відповідних заходів реагування щодо притягнення неправомірних користувачів державного нерухомого майна до відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, земельного та водного законодавства.

Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області на запит заступника керівника Запорізької обласної прокуратури , листом № 10-8-0.37.1-925/2-23 від 05.04.2023 р. повідомила, що у фонді документації із землеустрою Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області відсутня технічна документація з нормативної грошової оцінки земельної ділянки на території Новоолександрівської територіальної громади Запорізького району, кадастровий номер 2322181600:02:002:2223 для рибогосподарських потреб, надати інформацію про нормативну грошову оцінку земельної ділянки не можливо.

Вказані обставини свідчать про нездійснення сільською радою захисту порушених інтересів держави та територіальної громади, та наявність передбачених ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» підстав для їх представництва.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з судом першої інстанції про наявність правових підстав у Прокурора для звернення з відповідним позовом до суду для захисту інтересів держави.

Проте колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанцій про відмову у задоволені позовних вимог Прокурора з підстав пропуску строку звернення Запорізької обласної прокуратури в інтересах Новоолександрівської сільської ради до суду з позовом у зв`язку із неврахуванням місцевим господарським судом під час ухвалення оскаржуваного судового рішення висновку щодо застосування норм статей 203, 215, 216 ЦК України ( в контексті того, що під час розгляду позову про визнання правочину недійсним відповідачами мають бути всі учасники (сторони) цього правочину ), викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 р. у справі № 125/2157/19, з огляду на таке.

Відповідно до частини 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частинами 1, 3, 4 ст. 45 ГПК України передбачено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 48 ГПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Визначення Відповідачів, предмета і підстав спору є правом Позивача. Натомість, встановлення належності Відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження ( аналогічні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц, від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц, від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц, від 12.12.2018 у справах № 570/3439/16-ц і № 372/51/16-ц ).

Однак за власною ініціативою суд не може залучити до участі в справі співвідповідача або замінити первісного відповідача належним відповідачем. Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача ( наведену правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 р. у справі № 910/7122/17).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що поняття "сторона у спорі" може не бути тотожним за змістом поняттю "сторона у процесі": сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Такі висновки сформульовані у постановах від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 ( провадження № 14-208цс18, пункт 70 ), від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц ( провадження № 4-376цс18, пункт 66 ), від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17 ( провадження № 14-448цс19, пункт 27 ), від 09.02.2021 у справі № 635/4741/17 ( провадження № 14-46цс20, пункт 33.2 ).

Отже, належним Відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача ( див. пункт 8.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 р. у справі № 910/15792/20 ).

Вміщений в оскаржуваному рішенні висновок суду попередньої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовної вимоги про визнання недійсними додаткових угод, пред`явленої лише до однієї зі сторін оспорюваного правочину ( Запорізької районної державної адміністрацією Запорізької області ) не відповідає викладеним у пунктах 57, 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 р. у справі № 125/2157/19 висновкам про те, що: 1) вирішуючи позовні вимоги про визнання правочину недійсним у загальному розумінні, суд зобов`язаний визначити суб`єктний склад спору залежно від характеру правовідносин і норми матеріального права, які підлягають застосуванню (сторонами справи мають бути всі сторони правочину), та, встановивши факт пред`явлення позову до неналежного відповідача, відсутність клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем, незалучення до участі у справі співвідповідача, суд відмовляє в задоволенні позову саме із зазначених підстав; 2) якщо під час розгляду позовних вимог про визнання правочину недійсним суд встановить, що позов пред`явлено не до всіх учасників цього правочину, тобто встановить неналежний суб`єктний склад учасників справи, суд відмовляє в задоволенні позову із зазначеної підстави або за клопотанням сторони спору здійснює заміну відповідача на належного або залучає співвідповідача.

Враховуючи наведене та приймаючи до уваги те, що під час розгляду апеляційної скарги на рішення суду щодо позовних вимог про визнання правочину недійсним суд апеляційної інстанції встановив, що позов пред`явлено не до всіх учасників цього правочину ( друга сторона за спірними додатковими угодами - фізична особа ОСОБА_1 взагалі не є учасником судового процесу ), тобто встановлено неналежний суб`єктний склад учасників справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в частині визнання недійсними: додаткового договору про доповнення та зміни до договору оренди земельної ділянки від 29.04.2003 р. № 174, укладений між Запорізькою районною державною адміністрацією Запорізької області та ОСОБА_1; додаткового договору до договору оренди земельної ділянки від 29.04.2003 р. № 174, укладений між Запорізькою районною державною адміністрацією Запорізької області, ОСОБА_1 та ТОВ «ВС 2012», який 09.10.2014 р. посвідчено приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області Карташовою Т. М. ( зареєстровано в реєстрі за № 6544 ), зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 09.10.2014 р. за № 16361254) із зазначеної підстави.

Схожі за змістом висновки ( щодо необхідності визначення усіх сторін оспорюваного правочину як належних відповідачів при вирішенні спору за позовом заінтересованої особи, яка не є стороною такого правочину ) викладено в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30.07.2020 р. в справі № 670/23/18, від 18.11.2020 р. у справі № 318/1345/17, від 14.04.2021 р. у справі № 552/3469/18, від 01.07.2021 р. у справі № 542/546/19-ц та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.01.2022 р. у справі № 917/2041/20, від 26.09.2023 р. у справі № 910/2392/22 зі спорів, що виникли з подібних процесуальних правовідносин.

Пред`явлення позовної вимоги до неналежного Відповідача є самостійною підставою для відмови в позові та виключає необхідність апеляційному суду надавати оцінку іншим аргументам Скаржника, які стосуються передусім з`ясування обставин обґрунтованості/необґрунтованості позову про визнання правочину недійсним, оскільки дослідженню вказаних обставин має передувати встановлення належного суб`єктного складу учасників спірних правовідносин ( схожий за змістом висновок сформульовано в пункті 8.18 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 р. у справі № 910/15792/20 ).

Щодо позовних вимог Прокурора про визнання недійсним розпоряджень голови Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області від 23.07.2014 р. № 374 «Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, яка перебуває в оренді ОСОБА_1» та від 01.09.2014 р. № 446 «Про заміну сторони орендаря по договору оренди землі від 29.04.2003 р. № 174», слід зазначити наступне.

Згідно із частинами першою, другою ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини другої ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому Позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний Позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права Позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний Позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний Позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6., 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 р. у справі № 916/1415/19.

Суд апеляційної інстанції вважає, що обраний Прокурором спосіб захисту є неефективним, оскільки задоволення вимоги про визнання недійсними розпоряджень голови Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області не може призвести до захисту або відновлення порушеного речового права Позивача ( у разі його наявності ), зокрема повернення у його володіння або користування спірної земельної ділянки.

Серед способів захисту речових прав Цивільний кодекс України виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (стаття 387), усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391), визнання права власності (стаття 392), відшкодування матеріальної і моральної шкоди (статті 1166, 1167, 1173).

Для витребування майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскарження всього ланцюга договорів та інших правочинів щодо спірного майна не є ефективним способом захисту прав; при цьому позивач у межах розгляду справи про витребування майна із чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його недійсним; таке рішення за умови його невідповідності закону не зумовлює правових наслідків, на які воно спрямоване. Подібні за змістом висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 85, 86), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункти 38, 39), від 1 та 15 жовтня 2019 року у справах № 911/2034/16 (пункт 46) та № 911/3749/17 (пункти 6.25, 6.26), від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17.

Також суд апеляційної інстанції зауважує, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 р. у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19).

У справі, що переглядається, задоволення позовних вимог Прокурора про визнання недійсними розпоряджень голови Запорізької районної державної адміністрації, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, не призведе до поновлення прав Позивача, відновлення володіння, користування або розпорядження ним зазначеним майном, а отже, такі вимоги не є ефективним способом захисту права Позивача, яке потребуватиме додаткових засобів захисту.

Виходячи з обставин цієї справи одним із належних способів захисту Позивача буде звернення до суду з вимогами про витребування майна із чужого незаконного володіння, якщо Позивач був позбавлений права володіння земельною ділянкою, або усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, якщо Позивачу чиняться перешкоди в реалізації цих прав.

Обрання Прокурором неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові, тому суд апеляційної інстанції не вбачає необхідності надавати оцінку іншим аргументам апеляційних скарг ( подібні за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 р. у справі № 925/642/19 ( провадження № 12-52гс20 ).

Отже, враховуючи наведене та приймаючи до уваги те, що Прокурор обрав неналежний способ захисту своїх прав, суд апеляційної інстанції відмовляє у задоволені позовних вимог Прокурора пов`язаних із визнанням недійсними розпоряджень голови Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області від 23.07.2014 р. № 374 «Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, яка перебуває в оренді ОСОБА_1» та від 01.09.2014 р. № 446 «Про заміну сторони орендаря по договору оренди землі від 29.04.2003 р. № 174».

Щодо вимог Прокурора пов`язаних із зобов`язанням ТОВ «ТОС 2021» повернути на користь Новоолександрівської сільської ради Запорізького району Запорізької області земельну ділянку з кадастровим номером 2322187900:02:001:0109 площею 117,8 га, яка розташована на території Новоолександрівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, за межами населеного пункту ( реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 358488923221 ).

В обґрунтування вказаної позовної вимоги Прокурор зазначив, що на момент винесення Запорізькою районною державною адміністрацією спірних розпоряджень та укладання відповідних додаткових договорів повноваження щодо розпорядження земельними ділянками водного фонду для рибогосподарських цілей належали Запорізькій обласній державній адміністрації.

28.04.2021 р. прийнято Закон України про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції в сфері земельних відносин» № 1423-ІХ, який набрав чинності 27.05.2021 р.. Розділ Х Земельного кодексу України доповнений пунктом 24 наступного змісту: землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад.

Прокурор вказує, що органом, уповноваженим на теперішній час розпоряджатися спірною земельною ділянкою є Новоолександрівська сільська рада.

Разом з тим, за інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна ( за запитом Запорізької обласної прокуратури від 20.12.2022 р. ), стосовно об`єкту нерухомого майна земельної ділянки кадастровий номер 2322187900:02:001:0109, площа 117,8 га ( цільове призначення для розведення, вирощування та вилову риби); форма власності державна, власник Запорізька районна державна адміністрація Запорізької області.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Прокурора, але не з підстав пропуску строку звернення Прокурора до суду з позовом, а з підстав зазначених в постанові апеляційного суду по цій справі.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду прийнято з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Заступника керівника Запорізької обласної прокуратури не підлягає задоволенню, а зазначене рішення суду підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення, яким в задоволені позову Заступника керівника Запорізької обласної прокуратури слід відмовити.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржників та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

На підставі викладеного, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом допущено невірне застосування норм матеріального права та порушені норми процесуального права, що призвело до ухвалення рішення, яке відповідно до ст. 277 ГПК України підлягає скасуванню.

Враховуючи наведене та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, в задоволені апеляційної скарги слід відмовити, а рішення місцевого господарського суду у даній справі має бути скасоване, в позові відмовлено.

10. Судові витрати.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Заступника керівника Запорізької обласної прокуратури залишити без задоволення.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 26.06.2023 р. у справі № 908/63/23 скасувати.

Прийняти нове рішення.

В позові відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 19.02.2024 р.

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя М.О. Дармін

Суддя О.В. Чус