Постанова

від 14.02.2024 по справі 444/2542/22

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 444/2542/22 Головуючий у 1 інстанції: Олещук М. М.

Провадження № 22-ц/811/2188/23 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий - суддя Цяцяк Р.П.,

судді Ванівський О.М. та Шеремета Н.О.,

за участю: секретаря Цьони С.Ю.;

позивачки ОСОБА_1 ;

відповідача ОСОБА_2

і його представника - адвоката Деманджари Я.П.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , представника ОСОБА_1 , на рішення Жовківського районного суду Львівської області від 06 липня 2023 року,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2022 року ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - виконавчий комітет Рава-Руської міської ради, як орган опіки та піклування, про позбавлення відповідача батьківських прав відносно його малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; встановлення опіки над згаданими малолітніми та призначення позивачки їхнім опікуном, а також стягнення з відповідача аліментів на утримання дітей.

Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що позивачка є бабцею малолітніх, які були народжені її донькою ОСОБА_6 (яка ІНФОРМАЦІЯ_3 померла) у шлюбі з відповідачем, зареєстрованому Липницькою сільською радою Жовківського району Львівської області 26 жовтня 2008 року, актовий запис № 17.

Стверджувалося, що відповідач після реєстрації шлюбу став зловживати алкогольними напоями, проживав окремо, від виконання батьківських обов`язків ухилявся, матеріальної допомоги дітям не надавав, в лікуванні важко хворого сина не допомагав, вчиняв сварки і дебоші, застосовував до дружини фізичне і психічне насильство, що призвело до розпаду сім`ї. За таких обставин донька позивачки була вимушена звернутися до суду з позовом про стягненням з відповідача аліментів, а згодом - з позовом про розірвання шлюбу.

Рішеннями Жовківського районного суду Львівської області від 30 липня 2015 року в справі № 444/1530/15-ц та від 27 листопада 2015 року в справі № 444/2540/15 позови матері дітей було задоволено.

Свої обов`язки щодо сплати аліментів за рішенням суду відповідач не виконував, що призвело до заборгованості, яка підтверджується розрахунком. Матеріальне утримання сім`ї відповідач звів до поодинокого пригощання дітей фруктами і солодощами.

Після смерті своєї матері (доньки позивачки) діти проживають разом із позивачкою та перебувають на її утриманні і вихованні.

Малолітній ОСОБА_4 страждає на важке захворювання і потребує особливого систематичного лікування.

Стверджувалося, що відповідач зловживає алкогольними напоями, в стані алкогольного сп`яніння виявляв агресію, влаштовує сварки і дебоші, що свідчить про його захворювання на хронічний алкоголізм, однак проходити медичне обстеження та лікуватися він відмовляється, фактично самоусунувся від виконання батьківських обов`язків: не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, їх навчання, підготовку до самостійного життя; не забезпечує необхідного харчування дітей, їх медичного догляду та лікування; не надає дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню ними загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу; не створює умов для отримання ними освіти.

Постановою Жовківського районного суду Львівської області від 11 липня 2022 року у справі № 444/1396/22 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 184 ч. 1 КпАП України. Судом встановлено, що ОСОБА_2 ухиляється від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо створення належних умов виховання дітей, а саме: з 2016 року він рідко відвідує дітей та не займається їхнім вихованням, чим вчинив правопорушення, передбачене частиною 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Однак, вжиті заходи громадського впливу, звернення до правоохоронних органів, притягнення до адміністративної відповідальності до зміни ставлення відповідача до виконання батьківських обов`язків щодо дітей не призвели.

Зазначалося, що позивач не є опікуном дітей, а тому позбавлена визначених законами України прав і можливостей, зокрема, права вибору різних форм здобуття повної загальної середньої освіти, права звернення до закладу освіти про необхідність утворення інклюзивного класу тощо, позбавлена права на отримання інформації про стан здоров`я дитини або підопічного, права на надання згоди на використання нових методів та засобів для лікування дітей, а також права на надання згоди на медичне втручання (статті 39, 43, 44 Основ законодавства про охорону здоров`я), оскільки кожне таке медичне втручання вимагає згоди законних представників, а законний представник дітей, їх батько (відповідач), ігнорує потреби дітей у лікуванні, так як отримати у нього згоду є складним і довгим завданням.

Крім того, позивачка позбавлена права на допомогу на дітей та інших соціальних виплат, що значно обмежує її фінансові та матеріальні можливості щодо виховання дітей, оскільки вона є пенсіонеркою та отримує 2100 грн. на місяць.

Заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів станом на 14 лютого 2022 року становить 29 437 грн. 50 коп., що є більшим, ніж третина від загальної суми аліментів.

Зазначалося, що позивачка не погоджується з рішенням виконавчого комітету Рава-Руської міської ради Львівського району Львівської області № 149 від 15 квітня 2022 року, яким було затверджено висновок про недоцільність позбавлення батьківських прав відповідача, оскільки вважає цей висновок «формальним», як такий, що базується виключно на твердженнях відповідача (том 1, а.с. 1-10).

Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову відмовлено (том 1, а.с. 181-196).

Дане рішення оскаржив представник позивачки.

Апелянт просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, покликаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи.

Висновок суду про те, що відповідачем не втрачено інтерес до дітей і він має намір та бажання піклуватися про них, вважає таким, що суперечить матеріалам справи (том 1, а.с. 205-210).

В судовому засіданні 11 грудня 2023 року апелянт та її представник підтримали доводи апеляційної скарги.

Відповідач та його представник заперечили доводи апеляційної скарги, однак пояснили, що не заперечують проти позовних вимог про призначення позивачки опікуном та піклувальником дітей відповідача, а також не заперечують проти стягнення з відповідача аліментів на утримання цих дітей.

Представник органу опіки та піклування підтримав висновок згаданого органу про недоцільність позбавлення відповідача батьківських прав, а також пояснив, що відсутні заперечення щодо позивачки, як бабці дітей, як опікуна та піклувальника цих дітей (том 2, а.с. 29-34). В подальшому, будучи належним чином повідомленим про продовження апеляційного розгляду справи 14.02.2024 року, орган опіки та піклування надіслав на адресу суду клопотання про завершення розгляду справи за відсутності його представника - за наявними у справі матеріалами (том 2, а.с. 41-42).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта та її представника на підтримання доводів апеляційної скарги та заперечення цих доводів зі сторони відповідача і його представника, а також представника органу опіки та піклування, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Статтями 12 і 81 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 164 СК України встановлено вичерпний перелік підстав для позбавлення батьків (одного з батьків) батьківських прав, а у роз`ясненнях, які містяться у п.п. 15 і 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківський прав» (з наступними змінами і доповненнями), звернуто увагу судів на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків.

Згідно наявного у матеріалах справи Висновку органу опіки та піклування, згаданий орган вважає недоцільним позбавлення відповідача батьківських прав щодо його неповнолітніх дітей, оскільки обставин, які б давали підстави для застосування до відповідача такого крайнього заходу впливу, як позбавлення його батьківських прав, відсутні (том 1, а.с. 110-115).

Як вбачається з оскаржуваного рішення, судом першої інстанції було дано належну та вичерпну оцінку доводам позовної заяви щодо того, що відповідач не виконує без поважних причин своїх обов`язків по вихованню своїх неповнолітніх дітей та навмисно ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, а відтак доводи апеляційної скарги стосовно того, що судом першої інстанції не було дано належної оцінки цим доводам, не відповідають фактичним обставинам справи, а тому не можуть прийматися до уваги.

Інших підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, які передбачені ч. 1 ст. 164 СК України, позивачкою в обґрунтування заявлених нею позовних вимог не наведено та належними і допустимими доказами не обґрунтовано.

Відтак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в цій частині позовних вимог дав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та ухвалив рішення про відмову у задоволенні позовної вимоги про позбавлення відповідача батьківських прав з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з мотивувальної частини оскаржуваного рішення, відмова у задоволенні позовних вимог про встановлення над дітьми відповідача опіки і піклування та (відповідно) стягнення з нього аліментів на утримання цих дітей мотивована тим, що «відповідно до ч.1 ст. 243 СК України, опіка, піклування встановлюється над дітьми-сиротами і дітьми, позбавленими батьківського піклування», однак «суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог щодо позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_2 », а відтак відсутні правові підстави для встановлення над дітьми опіки та піклування.

Вищенаведені висновки колегія суддів вважає такими, що зроблені за неправильного застосування норм матеріального права, виходячи з наступного.

Судами встановлено, стверджується матеріалами справи та визнається всіма учасниками справи (а, відтак, у відповідності до частини 1 статті 82 ЦПК України не підлягають доказуванню) те, що:

-відповідач ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

-у липні 2014 року відповідач припинив спільне проживання з мамою вищезгаданих дітей, ОСОБА_6 , та пішов з будинку позивачки ОСОБА_1 (своєї тещі та бабці дітей), у якому вони разом проживали однією сім`єю, і більше у згаданий будинок для спільного проживання не з`являвся. Відповідно, малолітні діти залишились проживати у будинку позивачки (своєї бабусі) разом з останньою та мамою ОСОБА_6 , де і проживають та є зареєстрованими з дня свого народження і по даний час (том 1, а.с. 12);

-27.11.2015 року рішенням суду шлюб відповідача з мамою дітей було розірвано (том 1, а.с. 42);

- ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6 народила сина, ОСОБА_8 (том 1, а.с. 12);

- ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_6 (мама дітей) померла (том 1, а.с. 175), однак (на твердження позивачки) після її смерті батько ОСОБА_8 залишився проживати у будинку позивачки, де і надалі продовжує проживати разом з нею та трьома дітьми покійної ОСОБА_6 .

Згаданою в мотивувальній частині оскаржуваного рішення частиною 1 статті 243 СК України дійсно встановлено, що «опіка, піклування встановлюється над дітьми-сиротами і дітьми, позбавленими батьківського піклування».

В той же час, визначення «діти, позбавлені батьківського піклування» не є синонімом визначення «діти, батьки яких позбавлені батьківських прав», оскільки визначення «діти, позбавлені батьківського піклування» є набагато ширшим від визначення «діти, батьки яких позбавлені батьківських прав».

Зокрема, статтею 1 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування» встановлено, що діти, позбавлені батьківського піклування, - це діти, які залишилися без піклування батьків у зв`язку з позбавленням їх батьківських прав, відібранням у батьків без позбавлення батьківських прав, визнанням батьків безвісно відсутніми або недієздатними, оголошенням їх померлими, відбуванням покарання в місцях позбавлення волі та перебуванням їх під вартою на час слідства, розшуком їх органами Національної поліції, пов`язаним з відсутністю відомостей про їх місцезнаходження, тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов`язки, а також діти, розлучені із сім`єю, підкинуті діти, батьки яких невідомі, діти, від яких відмовилися батьки, діти, батьки яких не виконують своїх батьківських обов`язків з причин, які неможливо з`ясувати у зв`язку з перебуванням батьків на тимчасово окупованій території України, в районах проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, та безпритульні діти.

Відтак, як вбачається з вищенаведеного, статус дитини, позбавленої батьківського піклування, не містить вимоги про позбавлення її батьків батьківських прав стосовно неї, як обов`язкової вимоги надання їй статусу дитини, позбавленої батьківського піклування.

За змістом вищезгаданої статті 1 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування», встановлення опіки, піклування є формами влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування; встановленням опіки та піклування - є влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування, в сім`ї громадян України, які перебувають, переважно, у сімейних, родинних відносинах з цими дітьми, позбавленими батьківського піклування, з метою забезпечення їх виховання, освіти, розвитку і захисту їх прав та інтересів; а місцем проживання дітей, позбавлених батьківського піклування, є жиле приміщення опікунів або піклувальників.

Як вже зазначалося вище, діти з дня свого народження ( ІНФОРМАЦІЯ_6 та ІНФОРМАЦІЯ_7 ) і по даний час (тобто: ОСОБА_4 - більше 14 років, а ОСОБА_5 - майже 10 років) проживають у будинку позивачки, своє бабці, оскільки в цьому ж будинку (як будинку своєї матері) до дня своєї смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) проживала їхня мама ( ОСОБА_6 ) і там же залишається проживати після смерті матері і їхній братик по матері - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Та обставина, що позивачка, як бабця дітей, після смерті їх матері фактично виконує обов`язки опікуна малолітньої ОСОБА_5 та піклувальника неповнолітнього ОСОБА_4 ніким не оспорюється та не заперечується.

З урахуванням вищенаведених обставин в їх сукупності колегія суддів приходить до висновку про те, що та обставина, що відсутні правові підстави для позбавлення батька дітей (відповідача) батьківських прав стосовно них, не може бути перешкодою для встановлення опіки та піклування над цими дітьми - з призначенням їх опікуном та піклувальником їхньої бабці (позивачки), яка і так виконує ці обов`язки з часу смерті матері дітей.

Відповідно, колегія суддів приходить і до висновку про те, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на утримання дітей також підлягає до задоволення.

Частиною 1 статті 191 СК України встановлено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Даний позов подано до суду 17.10.2022 року, а відтак аліменти на дітей підлягають до стягнення з відповідача на користь позивачки саме з 17.10.2022 року.

Частиною 2 статті 182 СК України встановлено, що мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

З урахуванням того, що відповідач офіційно ніде не працює і у матеріалах справи відсутні будь-які докази про його доходи, а також того, що аліменти на утримання дітей підлягають до стягнення з нього ще з 17.10.2022 року, колегія суддів вважає за можливе присудити до стягнення з відповідача мінімально можливий щомісячний розмір аліментів, а саме: у розмірі 1/3 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.2, 376 ч.1 п.п. 1-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , представника ОСОБА_1 , частковозадовольнити.

Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 06 липня 2023 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про встановлення над малолітніми ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , опіки і піклування та стягнення аліментів на їх утримання скасувати та в цій частині ухвалити нове.

Встановити опіку над малолітньою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та призначити її опікуном ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Встановити піклування над неповнолітнім ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та призначити його піклувальником ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Стягувати з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_10 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_9 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 17.10.2022 року і до досягнення дітьми повноліття.

В решті рішення Жовківського районного суду Львівської області від 06 липня 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повну постанову складено 19 лютого 2024 року.

Головуючий: Цяцяк Р.П.

Судді: Ванівський О.М.

Шеремета Н.О.