Постанова

від 19.02.2024 по справі 518/1887/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/3636/24

Справа № 518/1887/23

Головуючий у першій інстанції Тарасенко М.С.

Доповідач Заїкін А. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.02.2024 року м. Одеса

Єдиний унікальний номер судової справи: 518/1887/23

Номер провадження: 22-ц/813/3636/24

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

- головуючого судді Заїкіна А.П. (суддя-доповідач),

- суддів: - Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.,

учасники справи:

- позивач ОСОБА_1 ,

- відповідач Ширяївська селищна рада,

розглянув у передбаченому ст. 369 ЦПК України порядку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Ширяївської селищної ради про визнання права власності на земельну ділянку та скасування запису про державну реєстрацію, за апеляційною скаргою адвоката Жмурко Світлани Леонідівни, діючої від імені ОСОБА_1 , на ухвалу Ширяївського районного суду Одеської області, постановлену у складі судді Тарасенко М.С. 13 грудня 2023 року, про повернення позовної заяви,

встановив:

2. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вищезазначеним позовом до Ширяївської селищної ради, в якому просить: 1) визнати за нею право власності на земельну ділянку кадастровий номер 5125455100:01:005:0069, площею - 4,0423 га., розташовану на території Ширяївського району Одеської області; 2) скасувати запис про державну реєстрацію іншого речового права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень за номером 29219652 від 29 листопада 2018 року, вчинений приватним нотаріусом Гребенюк Іриною Миколаївною на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Іванівською державною нотаріальною конторою Одеської області 06.11.2004 року (а. с. 3 - 7).

ОСОБА_1 обгрунтовує свої позовні вимоги тим, що державний реєстратор прав на нерухоме майно відділу «Центр надання адміністративних послуг» Стрюківської сільської ради Березівського району Одеської області відмовила у прийнятті заяви про визнання права власності на земельну ділянку, площею - 4,04 га., то ОСОБА_1 , змушена звернутися до суду із відповідним позовом.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Ширяївського районного суду Одеської області від 17 листопада 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк 5 днів з дня вручення копії даної ухвали для усунення недоліків (а. с. 28 - 29).

Ухвалою Ширяївського районного суду Одеської області від 13 грудня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто позивачеві.

Ухвала мотивована тим, що позивачка не усунула недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом. Тому, відповідно до вимог ч. 3 ст. 185 ЦПК України позовна заява вважається неподаною та підлягає поверненню позивачу (а. с. 38, зворотна сторона).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Адвокат Жмурко Світлана Леонідівна, діюча від імені ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі просить ухвалу суду скасувати.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвала постановлена судом першої інстанції з порушенням норм процесуального законодавства.

Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про повернення позовної заяви, оскільки: 1) до позовної заяви додано копію квитанції про надсилання відповідачу копії позовної заяви; 2) твердження суду про неповний виклад обставин справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, відсутність посилання на засоби їх доказування, є помилковим. В обґрунтування позовних вимог позивачка посилається на необхідність усунення перешкод у здійсненні ним права розпорядження належної їй на праві власності земельної ділянки кадастровий номер 5125455100:01:005:0069, площею 4,0423 га., розташовану на території Ширяївського району Одеської області, шляхом визнання за нею права власності на вказану земельну ділянку. Водночас на підтвердження вказаних обстави позивачка посилається на свідоцтво про право на спадщину за законом від 06 листопада 2004 року, згідно якого спадкове майно, на яке позивачці видано свідоцтво, складається з права на земельну частку (пай) у землі яка перебуває у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства «Україна», нині - ТОВ «Україна», розміром 5,79 га. в умовних кадастрових гектарів, без визначення меж цієї земельної ділянки в натурі. З цим позивачка не може погодитись, з підстави того, що відповідно до відповіді Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 16.10.2023 року № 29-15-0.82-4665/2-23 в архіві Відділу держгеокадастру наявні два екземпляри Державного акту на право приватної власності на землю серії ОД № 098025, з чого виходить, що позивачка не знала та не могла знати про наявність вищевказаного державного акту, оскільки спадкодавець не отримував Державного акту.

Узагальнені доводи інших сторін в апеляційному суді

Ширяївська сільська рада не скористалася своїм правом надати відзив, заперечення або пояснення на апеляційну скаргу.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 28.12.2023 року апеляційну скаргу адвоката Жмурко Світлани Леонідівни, діючої від імені ОСОБА_1 , залишено без руху, надано апелянту строк для усунення недоліків апеляційної скарги (а. с. 46 47).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 09.01.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою адвоката Жмурко Світлани Леонідівни, діючої від імені ОСОБА_1 (а. с. 61 61 зворотна сторона).

Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, з пропозицією надати відзив протягом встановленого строку, та копію апеляційної скарги було надіслано учасникам справи.

З довідки про доставку електронного листа від 09.01.2024 року вбачається, що адвокат Жмурко С.Л., діюча від імені ОСОБА_1 , отримала документ в електронному вигляді «01 (У) Відкриття» від 09.01.2024 року на свою електронну адресу (а. с. 63).

З довідки про доставку електронного листа від 09.01.2024 року вбачається, що Ширяївська сільська рада отримала документ в електронному вигляді «01 (У) Відкриття» від 09.01.2024 року на свою електронну адресу (а. с. 63 - 63 зворотна сторона).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 15.02.2024 року закінчено підготовку справи до апеляційного розгляду. Призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) її учасників.

Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (їх виклик). У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37 - 40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно зі ст.369ЦПК України справу розглянуто апеляційним судом без виклику її учасників.

3. Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга адвоката Жмурко Світлани Леонідівни, діючої від імені ОСОБА_1 , підлягає задоволенню.

Встановлені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Ширяївської селищної ради, в якій просить: 1) визнати за нею право власності на земельну ділянку кадастровий номер 5125455100:01:005:0069, площею - 4,0423 га., розташовану на території Ширяївського району Одеської області; 2) скасувати запис про державну реєстрацію іншого речового права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень за номером 29219652 від 29 листопада 2018 року, вчинений приватним нотаріусом Гребенюк Іриною Миколаївною на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Іванівською державною нотаріальною конторою Одеської області 06.11.2004 року.

Позовні вимоги обгрунтована тим, що державний реєстратор прав на нерухоме майно відділу «Центр надання адміністративних послуг» Стрюківської сільської ради Березівського району Одеської області відмовила у прийнятті заяви про визнання права власності на земельну ділянку, площею 4,04 га, то ОСОБА_1 , змушена звернутися до суду із відповідним позовом.

Ухвалою Ширяївськогорайонного судуОдеської областівід 17листопада 2023року позовнузаяву ОСОБА_1 ,внаслідок поданняїї зпорушенням ст.ст.175,177ЦПК України,було залишенобез руху.Надано строкдля усуненнянедоліків п`ять днівз дняотримання позивачемкопії ухвали.

Суд першої інстанції встановив, що позовна заява подана без додержання вимог, викладених у ст. 175, 177 ЦПК України, а саме у позовній заяві:

- не зазначено відомості про наявність або відсутність електронного кабінету відповідача; зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні;

- не повно викладені обставини, якими обґрунтовуються вимоги, й відсутні посилання на засоби їх доказування.

Не сплачений судовий збір за вимогу майнового характеру.

22.11.2023 року адвокат Жмурко С.Л., діюча від імені ОСОБА_1 , подала до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви. У своїй заяві адвокат вказує на те, що до позовної заяви додано дві квитанції про сплату судового збору за вимогу майнового та немайнового характеру. Також, до позову додано квитанцію про направлення відповідачу Ширяївській селищній раді копії позовної заяви. Крім того, позивачка посилається на необхідність усунення перешкод у здійсненні ним права розпорядження належної їй на праві власності земельної ділянки кадастровий номер 5125455100:01:005:0069, площею 4,0423 га., розташовану на території Ширяївського району Одеської області, шляхом визнання за нею права власності на вказану земельну ділянку. Водночас на підтвердження вказаних обстави позивачка посилається на свідоцтво про право на спадщину за законом від 06 листопада 2004 року, згідно якого спадкове майно, на яке позивачці видано свідоцтво, складається з права на земельну частку (пай) у землі яка перебуває у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства «Україна», нині ТОВ «Україна» розміром 5,79 га. в умовних кадастрових гектарів, без визначення меж цієї земельної ділянки в натурі. З вказаним позивачка не погоджується, з підстав того, що відповідно до відповіді Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 16.10.2023 року № 29-15-0.82-4665/2-23 в архіві Відділу держгеокадастру наявні два екземпляри Державного акту на право приватної власності на землю серії ОД № 098025, з чого виходить, що позивачка не знала та не могла знати про наявність вищевказаного державного акту, оскільки спадкодавець не отримував Державного акту (а. с. 30 - 31).

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився/не погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку про повернення позову ОСОБА_1 ..

Мотиви прийняття аргументів, викладених в апеляційній скарзі

Як вбачається із матеріалів справи, 10.11.2023 року до суду першої інстанції надійшов позов ОСОБА_1 до Ширяївської селищної ради про визнання права власності на земельну ділянку та скасування запису про державну реєстрацію.

Відповідно до ст. 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно ч. 1 ст. 177 ЦПК України у разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї в електронній формі, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.

Суд першої інстанції повертає заяву, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом (ч. 3 ст. 185 ЦПК України).

Повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що позивачкою не в повній мірі виконано вимоги ухвали суду від 17.11.2023 року, а саме: - позивачкою не надано до позовної заяви доказу надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам процесу копій поданих до суду документів. Крім того, не повно викладені обставини, якими ґрунтуються позовні вимоги й відсутні посилання на засоби їх доказування.

Проте, колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме - на а. с. 23 міститься копія поштової накладної та опис вкладення про відправку Ширяївській селищній раді копії позовної заяви ОСОБА_1 на 20 аркушах (а. с. 23). Таким чином, вимоги Закону щодо направлення позовної заяви з додатками іншим учасникам справи позивачкою було виконано при подачі позовної заяви до суду першої інстанції.

Також, зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що їй не було відомо про наявність Державного акту на право приватної власності на землю серії ОД № 098025, оскільки спадкодавець не отримувала Державного акту на вищевказану земельну ділянку.

Право на судовий захист гарантується Конституцією України кожному (ст. 55). Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4).

У світлі Конвенції про захист прав людини та практики Європейського суду з прав людини Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Позиція Європейського суду з прав людини в багатьох справах свідчить, що основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

У рішенні від 08.04.2010 у справі Menshakova v. Ukraine (заява № 377/02), ЄСПЛ вкотре повторив, що:

пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру; таким чином, він втілює в собі «право на суд», яке, згідно з практикою Суду, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на «розгляд» спору судом (п. 52);

право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням; у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пунктові 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (п. 53).

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (справа Perez de Rada Cavanilles v. Spain). ЄСПЛ зазначав, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (рішення у справах Zubac v. Croatia, Beles and Others v. the Czech Republic, № 47273/99, п.п. 50-51, 69, та Walchli v. France, № 35787/03, п. 29).

При цьому Європейський суд з прав людини розрізняє формалізм і надмірний формалізм, вважаючи формалізм явищем позитивним і необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу, надмірний же формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.

За змістом ст. 2, ст. 3 ч. ч. 1, 3, ст. 4 ч. 1, ст. 12 ч. 5, ст. ст. 43, 49, ст. 185 ч. 1 ЦПК України, суд (суддя) зобов`язаний забезпечити учасникам процесу, зокрема позивачу, можливість здійснення процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, дії, вимоги і процесуальні рішення суду (судді) повинні бути ясними і зрозумілими для учасника процесу, суд (суддя) повинен діяти у зрозумілий для сторін спосіб, передбачений процесуальним законом, зокрема, у разі наявності для того підстав повинен чітко вказати на конкретні недоліки заяви, що саме і уможливлює їх виправлення, сторона повинна мати можливість належно виконати конкретні та обґрунтовані вимоги суду (судді).

Виходячи з наведеного, суддя суду першої інстанції без належних для того підстав, за відсутності легітимного обмеження права позивачки на доступ до суду, повернув позивачці позовну заяву. Тому беручи до уваги, що вирішення процесуальних питань, які випливають із факту подання позовної заяви, належить до компетенції суду першої інстанції (ст. ст. 23, 184-187 ЦПК України), на підставі ст. 379 ч. 1 п. 4 цього Кодексу апеляційну скаргу слід задовольнити, оскаржену ухвалу скасувати, а справу для продовження розгляду направити до суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги адвоката Жмурко С.Л., діючої від імені ОСОБА_1 , є доведеними, а тому вона підлягає задоволенню.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції про повернення позову постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції (Ширяївського районного суду Одеської області)Ю, починаючи зі стадії відкриття провадження у справі.

Дата постановлення ухвали, порядок та строк касаційного оскарження

Згідно з ч. ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Керуючись ст. ст. 268, 368, 371, 374, 379, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України,

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,

постановив:

Апеляційну скаргу адвоката Жмурко Світлани Леонідівни, діючої від імені ОСОБА_1 , задовольнити.

Ухвалу Ширяївського районного суду Одеської області від 13 грудня 2023 року про повернення позовної заяви скасувати.

Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ширяївської селищної ради про визнання права власності на земельну ділянку та скасування запису про державну реєстрацію направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набираєзаконної силиз дняїї прийняття,однак можебути оскарженав касаційномупорядку увипадках,передбачених частиною2статті 389ЦПК України.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: С. О. Погорєлова

О. М. Таварткіладзе