Рішення

від 19.02.2024 по справі 905/1540/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.02.2024р. Справа №905/1540/23

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Київ в особі філії "Центр з будівництва та ремонту колії", м.Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Топоблпаливо", м.Костянтинівка

про стягнення штрафу в сумі 663674,00 грн.

Суддя Левшина Г.В.

за участю секретаря судового засідання Ревенко Д.С.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Воронков В.О.

1. Стислий зміст позовних вимог:

Акціонерне товариство "Українська залізниця", м.Київ в особі філії "Центр з будівництва та ремонту колії", м.Київ, позивач, звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Топоблпаливо", м.Костянтинівка, про стягнення штрафу в сумі 663674,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №ЦБРК-21-95 від 16.07.2021р.

31.01.2024р. через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив, за змістом якої останній заперечує проти доводів відповідача, наведених у відзиві на позовну заяву. Зокрема, позивач зазначає про те, що розмір штрафних санкцій було погоджено умовами укладеного між сторонами договору, окрім того такі способи забезпечення виконання зобов`язання як штрафні санкції та банківська гарантія не є взаємовиключними. Проти зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій позивач заперечує.

2. Стислий зміст правової позиції відповідача:

15.12.2023р. через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого останній просить суд задовольнити позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр з будівництва та ремонту колії" частково на суму зменшеного відповідно до ч.1 ст.233 ГК України, ч.3 ст.551 ЦК України штрафу у розмірі 17369,35 грн., що складає 10% від отриманої позивачем компенсації негативних для кредитора наслідків порушення зобов`язання боржником за банківською гарантією у розмірі 173693,50 грн.

3. Щодо порядку господарського судочинства під час розгляду справи судом:

Згідно з ухвалою суду від 01.12.2023р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/1540/23; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін; судове засідання призначено на 22.01.2024 року о 12:10 год.; встановлено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив; попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи; явку сторін у судове засідання визнано не обов`язковою.

19.01.2024р. через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю представника ТОВ "Топоблпаливо" у іншому судовому засіданні.

У судове засідання 22.01.2024р. сторони не з`явились; про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Ухвалою суду від 22.01.2024р. відкладено розгляд справи на 19.02.2024 року о 10:45 год.; запропоновано позивачу до дати судового засідання надати відповідь на відзив з належними доказами його направлення відповідачу.

У судове засідання 19.02.2024р. в режимі відеоконференції з`явився представник відповідача, підтримав позицію по справі наведену у відзиві на позовну заяву, просив суд зменшити розмір заявлених позивачем до стягнення штрафних санкцій. Позивач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Враховуючи, що в матеріалах справи наявний відзив на позовну заяву та відповідь на відзив, а також інші документи, які мають значення для вирішення справи та на підставі яких можливо об`єктивно вирішити спір, суд вважає за можливе розглянути справу по суті заявлених вимог.

4. Встановлені судом обставини справи:

26.07.2021р. між Акціонерним товариством "Українська залізниця", м.Київ в особі філії "Центр з будівництва та ремонту колії" (далі - покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Топоблпаливо" (далі - постачальник, відповідач) укладено договір поставки №ЦБРК-21-95 (далі - договір), згідно з п.1.1 якого постачальник зобов`язується у 2021 році поставити і передати у власність покупцю певну продукцію, далі товар, відповідно до специфікації №1 (додаток №1), а покупець зобов`язується прийняти і оплатити цей товар на умовах даного договору.

Найменування товару: вугілля кам`яне марки ДГ (13-00) (п.1.2 договору).

Пунктом 3.2 договору сторони погодили, що загальна сума договору становить 3473870,00 грн. без ПДВ, згідно з абзацом 1 пункту 45 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України.

Оплата за поставлений товар здійснюється покупцем у безготівковій формі у відповідності до рахунку-фактури на дану партію товару. Термін оплати - не менше 45 банківських днів з дати підписання акту приймання-передачі поставленої партії товару. Датою оплати вважається дата відправлення коштів покупцем за банківськими реквізитами постачальника (п.п.4.1-4.3 договору).

У відповідності до п.5.1 договору постачальник здійснює поставку товару за власний рахунок на умовах DDP/FCA (відповідно до вимог «ІНКОТЕРМС» у редакції 2010 року) автомобільним або залізничним транспортом, згідно заявки покупця з зазначеними в заявці реквізитами/залізничними реквізитами та кількістю товару до поставки, структурних підрозділів філії «Центр з будівництва та ремонту колій».

Поставка товару здійснюється постачальником за його рахунок та його транспортом на вказане місце постачання. Термін поставки не повинен перевищувати 15 робочих днів від дати отримання заявки на постачання покупця, підписаної уповноваженими представниками покупця. Відповідальність за достовірність інформації, яка вказується у заявці, несе покупець. Зі сторони покупця заявку підписують, з урахуванням вимог статуту покупця, щонайменше дві уповноваженні особи, з них директор філії (особа, що виконує обов`язки), заступник директора філії (особа, що виконує обов`язки) (п.5.2 договору).

За змістом п.5.3 договору заявка покупця на товар направляється ним на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 та поштову адресу постачальника зазначену в даному договорі, повідомлення про вручення або вручається уповноваженому представнику постачальника під розпис.

Датою поставки товару вважається дата підписання покупцем видаткової накладної та акту приймання-передачі. Зі сторони покупця акт приймання-передачі підписують уповноважені особи структурних підрозділів, зазначених у п.5.1, відповідно до виданих довіреностей (п.5.6 договору).

Пунктом 8.3.1 договору сторони погодили, що за несвоєчасну поставку товару постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 20% від суми непоставленого в строк товару.

Постачальник до дати укладання договору зобов`язаний надати забезпечення виконання даного договору у вигляді банківської гарантії, у розмірі 173693,50 грн., що становить 5% від вартості даного договору. Надана постачальником у якості забезпечення виконання договору банківська гарантія повинна свідчити про безумовний та безвідкличний обов`язок банківської установи сплатити на користь покупця суму забезпечення у разі невиконання або неналежного виконання постачальником своїх зобов`язань за договором, при цьому в гарантії строк розгляду вимоги покупця повинен становити не більше 5-ти банківських днів з дати отримання такої вимоги (п.п.13.1-13.2 договору).

У відповідності до п.13.6 договору в разі порушення постачальником умов цього договору а саме: невиконання та/або неналежного виконання ним своїх зобов`язань за договором, в тому числі не постачання товару у термін встановлений п.5.2 договору, покупець вимагає стягнення забезпечення виконання договору та має право в односторонньому порядку розірвати даний договір, письмово повідомивши про це постачальника.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання та дає до 31 грудня 2021 року включно, а в частині розрахунків та гарантійних зобов`язань - до повного виконання їх сторонами (п.14.1 договору).

Додатком 1 до договору №ЦБРК-21-95 від 16.07.2021р. є підписана сторонами специфікація №1 на загальну суму 3473870,00 грн., в якій сторони узгодили найменування товару, його кількість та ціну.

26.07.2021р. сторони уклали додаткову угоду №1 до договору №ЦБРК-21-95 від 16.07.2021р., якою внесли зміни до п.17 договору "Місцезнаходження та банківські реквізити сторін".

Договір з додатком №1 та додаткова угода до нього підписані повноважними представниками сторін без зауважень та скріплені печатками підприємств.

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідності до умов пунктів 5.2 та 5.3 договору, позивачем було 15.09.2021р. направлено на адресу відповідача заявку №ЦБРК-18/477 на поставку вугілля кам?яного марки ДГ (13-100) виробництва ТОВ «Вуглепостач Транс» у кількості 1117 тонн на загальну суму 3473870,00 грн.

15.09.2021р. постачальник повідомив покупця про те, що він не в змозі здійснити вчасно поставку товару в повному обсязі, у зв?язку з відсутністю на ринку України вугільної продукції марки ДГ (13-100) внаслідок Указу Президента України №452/2021 від 28.08.2021 року «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30.07.2021 року «Про заходи нейтралізації загрози в енергетичній сфері», відповідно до якого Кабінету Міністрів України доручено проведення низки заходів задля стабілізації ситуації у енергетичній сфері, а також отримання державними добувними підприємствами наказу профільного міністерства щодо прямої заборони відвантаження вугілля на комунально-побутові потреби та забезпечення вугіллям лише підприємства паливно-енергетичного комплексу. Окрім того, постачальником було зазначено, що в разі непогодження та однозначної вимоги виконання заявки у термін 15 робочих днів відповідно до п.5.2 договору, останній буде змушений наполягати на розірванні договору у зв`язку з неможливістю його виконання виходячи із форс-мажорних обставин, які склалися на ринку вугільної продукції в Україні.

01.10.2021р. покупцем на адресу постачальника було направлено лист-заявку №ЦБРК-18/528 на поставку вугілля в розмірі 50 тонн на суму 155500,00 грн. Одночасно, покупець зазначив, що попередня заявка на поставку №ЦБРК-18/477 від 15.09.2021р. вважається недійсною.

На виконання вимог заявки на поставку №ЦБРК-18/528 від 01.10.2021р., постачальник поставив покупцю вугілля кам?яне марки ДГ (13-100) у загальному розмірі 50 тонн, що підтверджується актами приймання-передачі товару від 08.10.2021р. на суму 78123,20 грн. та від 13.10.2021р. на суму 77376,80 грн.

10.11.2021р. покупцем на адресу постачальника було направлено лист-заявку №ЦБРК-18/580 від 08.11.2021р. на поставку вугілля в розмірі 1067 тонн на суму 3318370,00 грн., що підтверджується поштовою накладною від 10.11.2021р., описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком.

Як зазначає позивач, відповідач своїх обов`язків з поставки кам`яного вугілля не виконав, у зв`язку із чим 02.12.2021р. позивач звернувся до АТ "Кристалбанк" з письмовою вимогою №ЦБРК-18/766 про сплату суми банківської гарантії. Зазначену вимогу банк задовольнив та сплатив позивачу банківську гарантію у сумі 173693,50 грн., що підтверджується платіжним дорученням №79025 від 09.12.2021р.

Окрім того, 17.12.2021р. позивачем було направлено на адресу відповідача претензію №ЦБРК-18/865, у якій покупець вимагав сплатити штрафні санкції, нараховані за неналежне виконання постачальником зобов`язань з поставки вугілля. Дана претензія була отримана відповідачем 30.12.2022р, що підтверджується трекінгом поштових відправлень АТ "Укрпошта".

Оскільки відповідачем зазначена претензія була залишена без відповіді та задоволення, позивач звернувся із даним позовом до суду для захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

5. Оцінка суду і визначені відповідно до встановлених обставин правовідносини:

Відповідно до вимог ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, платити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Стаття 193 Господарського кодексу України регламентує, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Оцінивши зміст договору №ЦБРК-21-95 від 26.07.2021р., на підставі якого між сторонами виникли господарські правовідносини, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що на виконання умов пункту 5.3 договору, 10.11.2021р. покупцем на адресу постачальника, зазначену в додатковій угоді №1 до договору №ЦБРК-21-95 від 26.07.2021р., було направлено лист-заявку №ЦБРК-18/580 від 08.11.2021р. на поставку вугілля в розмірі 1067 тонн на суму 3318370,00 грн., що підтверджується поштовою накладною від 10.11.2021р., описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком. Зазначена заявка на поставку містить підписи заступників директора філії - Віталія Герасима та Анатолія Білоуса, що відповідає вимогам п.5.2 договору.

Як вбачається з матеріалів справи і не спростовується відповідачем, поставка товару у встановлений договором строк постачальником здійснена не була.

Отже, загальна вартість не поставленого товару за договором складає 3318370,00 грн.

Враховуючи вказане, на підставі пункту 8.3.1 договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 20% від суми непоставленого в строк товару в сумі 663674,00 грн. (3318370,00 х 20%).

Здійснивши аналіз наявного в матеріалах справи листа відповідача від 15.09.2021р., яким було повідомлено покупця про те, що постачальник не в змозі здійснити вчасно поставку товару за заявкою №ЦБРК-18/477 від 15.09.2021р. в повному обсязі, у зв?язку з відсутністю на ринку України вугільної продукції марки ДГ (13-100) внаслідок Указу Президента України №452/2021 від 28.08.2021 року, суд зазначає наступне.

Статтею 617 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

В силу норм ч.2 ст.218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Тобто, у випадку, якщо боржник порушив зобов`язання внаслідок непереборної сили (форс-мажору), він звільняється від відповідальності за таке порушення, якщо при цьому доведе що він об`єктивно не міг попередити таке порушення.

Для застосування норм щодо форс-мажору необхідне дотримання наступних умов: - наявність обставин непереборної сили; - їх надзвичайний характер; - неможливість попередження порушення зобов`язання; - причинний зв`язок між обставинами непереборної сили і невиконанням зобов`язання.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

При цьому, форс-мажорні обставини не мають "преюдиціальний" (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні, сторона яка посилається на дію форс-мажорних обставин повинна це довести.

Таким чином, сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними і, що ці обставини є форс-мажором саме для конкретного випадку.

Відповідно до п.п.9.1-9.2 укладеного між сторонами договору, жодна з сторін не несе відповідальність за повне або часткове невиконання будь-яких умов у разі настання наступних обставин: повінь, пожежа, землетрус, катастрофа або інших, незалежних від сторін обставин, або ембарго, накладених державною владою на експорт або імпорт, якщо вони виникнуть після вступу даного договору в силу, прийняття нормативного акту, який унеможливлює виконання умов даного договору. Якщо будь-яка з вищевказаних обставин прямо вплине на своєчасність виконання умов, що передбачені даним договором, то вони будуть продовжені на період рівний по тривалості цим обставинам. Сторони у п`ятиденний термін повинні сповістити одна одну про початок вказаних обставин, що має бути підтверджено відповідними компетентними органами. Строк дії форс-мажорних обставин підтверджується довідкою Торгово-промислової палати України.

Поряд із цим, відповідачем не було виконано вищенаведених умов договору, оскільки, як свідчать матеріали справи, спірна заявка №ЦБРК-18/580 від 08.11.2021р. на поставку вугілля в розмірі 1067 тонн на суму 3318370,00 грн. залишилась проігнорованою з боку постачальника. Жодних сповіщень від постачальника з приводу не можливості виконання поставки у зв`язку із настанням форс-мажорних обставин саме за заявкою №ЦБРК-18/580 від 08.11.2021р. матеріали справи не містять, правом на розірвання укладеного між сторонами договору відповідач не скористався.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, суд зробив висновок, що матеріали справи не містять підстав для звільнення відповідача від відповідальності за неналежне виконання договору №ЦБРК-21-95 від 26.07.2021р.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України .

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Так, у пункті 8.3.1 договору сторони передбачили, що за несвоєчасну поставку товару постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 20% від суми непоставленого в строк товару.

Як було вказано вище, за прострочення виконання (невиконання) зобов`язання щодо поставки товару на підставі пункту 8.3.1 договору позивач нарахував штраф у розмірі 20% від суми непоставленого в строк товару в сумі 663674,00 грн. (3318370,00 х 20%).

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку заявленого до стягнення штрафу в сумі 663674,00 грн. та встановлено, що він проведений у відповідності до умов договору та є арифметично вірним.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Надавши правову оцінку обставинам, встановленим на підставі наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Київ в особі філії "Центр з будівництва та ремонту колії" є законними та обґрунтованими.

Водночас, суд визнав за можливе частково задовольнити заяву відповідача про зменшення заявленої до стягнення суми неустойки, виходячи з наступного.

Як вбачається з пояснень відповідача, в забезпечення виконання договору, згідно з пунктом 13.1, постачальник надав покупцю безвідкличну безумовну банківську гарантію у розмірі 173693,50 грн., що становить 5% від вартості даного договору. Як свідчать матеріали справи, позивач отримав від банку відповідну сплату у сумі 173693,50 грн., що підтверджується платіжним дорученням №79025 від 09.12.2021р.

Відповідач просить суд прийняти до уваги, що листом від 15.09.2021р. було повідомлено покупця про те, що постачальник не в змозі здійснити вчасно поставку вугілля в повному обсязі, у зв?язку з відсутністю на ринку України вугільної продукції марки ДГ (13-100) внаслідок Указу Президента України №452/2021 від 28.08.2021 року.

Одночасно, відповідач все ж таки вживав заходів для недопущення господарського правопорушення, про що свідчить, зокрема, поставка позивачеві вугілля у загальному розмірі 50 тонн, що підтверджується актами приймання-передачі товару від 08.10.2021р. на суму 78123,20 грн. та від 13.10.2021р. на суму 77376,80 грн.

Заперечуючи проти заяви відповідача про зменшення розміру неустойки, позивач вказує на те, що за своєю правовою природою гарантія має автономний (незалежний) характер від основного зобов??язання та відповідно не залежить від обставин припинення основного зобов`язання. У зв`язку з цим виплата гарантом суми, на яку видано гарантію, жодним чином не може зараховуватись в рахунок виконання основного зобов?язання та відповідно впливати на його чинність/припинення. У свою чергу сплата принципалом (постачальником) відповідно до умов договору поставки штрафних санкцій за порушення строків поставки товару не виключає обов?язку гаранта сплатити кредитору грошову суму за гарантією, оскільки сама по собі сплата постачальником штрафних санкцій за договором не усуває фанту допущеного порушення зобов?язання та не позбавляє кредитора права на задоволення своїх вимог за рахунок гарантії. Тобто зазначені способи забезпечення виконання зобов?язання (штрафні санкції та гарантія) не є взаємовиключними.

Окрім того, позивач зазначає, що в умовах воєнного стану АТ "Укрзалізниця" має особливе значення та виняткову роль для України, однак, у зв`язку з неналежним виконанням зі сторони ТОВ "Топоблпаливо" своїх зобов`язань за договором спричинило збій у нормальній роботі позивача.

Проте, суд бере до уваги, що позивачем не заявлено вимоги про виконання відповідачем основного зобов`язання, а позовними вимогами є лише стягнення з відповідача неустойки у вигляді штрафу, який за своєю суттю є господарською санкцією.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду України, викладеним у постанові від 18.03.2020р. в справі №902/417/18 (провадження №12-79гс19), господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 11.07.2014р. № 7-РП/2013, наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі ст.3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Господарський суд об`єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст.551 Цивільного кодексу України та ст.233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Що стосується обставин даної справи, то суд вважає, що стягнення всієї заявленої суми штрафних санкцій за наявності економічного спаду в період збройної агресії, може негативно вплинути на діяльність відповідача та лягти непомірним фінансовим тягарем. Це не відповідає справедливості та пропорційності у господарських відносинах між сторонами. Застосування значного розміру штрафних санкцій не може бути підставою для матеріального збагачення іншої сторони за її рахунок.

Суд також враховує, що з матеріалів справи суд не вбачає наявність у позивача будь-якої шкоди або прямих збитків внаслідок не належного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, а за вищевказаних обставин стягнення штрафу у заявленому розмірі виглядає саме як застосування каральних санкцій.

Враховуючи вищенаведені обставини в сукупності, суд вважає за справедливе, пропорційне і таке, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, зменшити розмір штрафу до 100000,00 грн., що буде адекватною та співрозмірною компенсацією з порушеним інтересом позивача в даному конкретному випадку.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України).

У відповідності до ст.79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Так, беручи до уваги наявні в матеріалах справи пояснення та докази сторін, господарський суд, оцінюючи за своїм переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача слід стягнути штраф у сумі 100000,00 грн.

Відповідно до приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.129, 165, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Київ в особі філії "Центр з будівництва та ремонту колії", м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Топоблпаливо", м.Костянтинівка про стягнення штрафу в сумі 663674,00 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Топоблпаливо" (85113, Донецька обл., м.Костянтинівка, вул. Громова, буд. 4а, код ЄДРПОУ 4074181) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м.Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі філії "Центр з будівництва та ремонту колії" (01103, м.Київ, вул. Залізничне шосе, буд. 5Б; код ЄДРПОУ 43112236) штраф у сумі 100000,00 грн., судовий збір в сумі 9955,11 грн.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні 19.02.2024р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 19.02.2024р.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Східного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу.

Суддя Г.В. Левшина