Рішення

від 25.01.2024 по справі 908/2785/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/179/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.01.2024 Справа № 908/2785/23

м.Запоріжжя Запорізької області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комінтерн-М», (69600, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 8)

до відповідача Приватного акціонерного товариства «Пологівський олійноекстракційний завод», (69032, м. Запоріжжя, пров. Туристський, буд. 5)

про стягнення 2 679 553,43 грн.

Суддя Зінченко Н.Г.

при секретарі судового засідання Батрак М.В.

За участю представників сторін:

від позивача Безух А.М., на підставі довіреності № б/н від 21.08.2023 (адвокат);

від відповідача Бойко О.В., на підставі Ордеру на надання правничої (правової) допомоги серія АА № 1210690 від 11.10.2023;

04.09.2023 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № б/н від 31.08.2023 (вх. № 3017/08-07/23 від 04.09.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю «Комінтерн-М», м. Запоріжжя до Приватного акціонерного товариства «Пологівський олійноекстракційний завод», м. Запоріжжя про стягнення 2 679 553,43 грн. заборгованості за договором поставки соняшника № 18168ОЕ від 09.10.2020, в тому числі 2 421 573,24 грн. основного боргу, 191 304,00 грн. інфляційних втрат та 66 676,19 грн. 3 % річних.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.09.2023 справу № 908/2785/23 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 25.09.2023 після усунення недоліків позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/2785/23 та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 4/179/23, підготовче засідання призначено на 23.10.2023.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 23.10.2023 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 908/2785/23 до 25.12.2023, підготовче засідання відкладалося на 27.11.2024.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 27.11.2023 закрито підготовче провадження у справі № 908/2785/23, справу призначено до розгляду по суті в судовому засіданні на 26.12.2023.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 26.12.2023 в судовому засіданні оголошувалася перерва до 25.01.2024.

В судове засідання 25.01.2024 з`явилися представники сторін, здійснювалася фіксація судового процесу програмно-апаратним комплексом «Акорд».

В судовому засіданні 25.01.2024 справу розглянуто, на підставі ст. 240 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та долучених судом до матеріалів справи.

Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та обґрунтовані посиланням на приписи ст., ст. 526, 530, 612, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України. Мотивуючи заявлені вимоги позивач зазначає, що між ТОВ «Комінтерн-М» та ПрАТ «Пологівський олійноекстракційний завод» укладено договір поставки соняшника № 18168ОЕ від 09.10.2020, за умовами якого позивач зобов`язався поставити відповідачу у строк до 13.10.2020 включно соняшник врожаю 2020 року в загальній заліковій вазі 955,00 тонн на загальну суму 12 107 868,18 грн. з ПДВ, а відповідач зобов`язався прийняти зерно та оплатити позивачу його вартість. Через порушення відповідачем умов договору поставки соняшника № 18168ОЕ від 09.10.2020 та положень чинного законодавства в частині оплати за поставлене зерно у відповідача утворилася заборгованість в розмірі 2 421 573,24 грн. У зв`язку із невиконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо повної та своєчасної оплати отриманого зерна, позивачем на підставі положень ст. 625 ЦК України нараховані відповідачу інфляційні втрати в сумі 191 304,00 грн. та 3 % річних в розмірі 66 676,19 грн. Враховуючи викладене, позивач просить суд позов задовольнити повністю та стягнути з відповідача на його користь 2 421 573,24 грн. основного боргу, 191 304,00 грн. інфляційних втрат та 66 676,19 грн. 3 % річних, а всього 2 679 553,43 грн. заборгованості за договором поставки соняшника № 18168ОЕ від 09.10.2020. Також позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь витрати зі сплати судового збору в розмірі 40 193,30 грн. та 6 000,00 грн. витрат на правову допомогу адвоката (згідно попереднього орієнтовного розрахунку).

Відповідачем на підставі ст. 165 ГПК України подано суду Відзив на позовну заяву вих. № 1110/04-1 від 11.10.2023 (вх. № 21684/08-08/23 від 11.10.2023), в якому відповідач проти позову заперечив. Заперечуючи проти заявлених вимог, відповідач зазначив, що між сторонами дійсно укладений договір поставки, поставки соняшника № 18168ОЕ від 09.10.2020, на виконання умов якого позивач поставив відповідачу 0910.2020 955,00 тонн зерна на загальну суму 12 107 868,18 грн. Згідно пункту 5.2 договору покупець здійснює оплату вартості поставленого зерна у розмірі 80 % від його загальної вартості (п. 2.2 договору) протягом 5 операційних (банківських) днів з дати поставки зерна покупцеві в кількості, зазначеній в п. 1.1 договору, надання постачальником видаткової (-их) накладної (-их), підписання сторонами та зерновим складом акту приймання-передачі зерна, видачі зерновим складом покупцю складської квитанції на зерно, яка підтверджує наявність у зернового складу зерна, поставленого постачальником покупцю. Крім того, відповідно до підпункту 5.3.4 пункту 5.3 договору постачальник зобов`язаний зареєструвати видану ним за цим договором податкову накладну у Єдиному реєстрі податкових накладних не пізніше, ніж протягом 60 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання за такою податковою накладною, а також у строки, встановлені чинним законодавством, подати декларацію з податку на додану вартість до контролюючих органів. Як зазначає відповідач, позивач у порушення взятих на себе договірних зобов`язань хоч і склав 09.10.2020 податкову накладну № 54 за фактом поставки ПрАТ «Пологівський олійноекстракційний завод» зерна у кількості 955,000 тонн, однак, у визначений договором строк (протягом 60 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання за такою податковою накладною), тобто, до 08.12.2020 не зареєстрував видану ним за цим договором податкову накладну № 54 від 09.10.2020 у Єдиному реєстрі податкових накладних. Так, відповідно до інформації, яка міститься в комп`ютерній програмі «М.E.DocIS» позивач12.11.2020 подав на реєстрацію складену 09.10.2020 податкову накладну № 54. Однак, Державна податкова служба не прийняла рішення про реєстрацію податкової накладної № 54 від 09.10.2020 у Єдиному реєстрі податкових накладних. Зазначений факт підтверджується роздруківкою з комп`ютерної програми «М.E.DocIS» та рішенням про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 12.11.2020 № 2130887/33318214. Враховуючи той факт, що позивач допустив зі своєї сторони порушення зобов`язання за договором, відповідач, скориставшись своїм правом, передбаченим п. 6.3 договору повністю відмовляється від виконання своїх зобов`язань. За таких умов, вимоги позивача до відповідача про стягнення заборгованості за договором поставки, трьох відсотків річних, інфляційних витрат за простроченими зобов`язаннями є безпідставними та необґрунтованими. У зв`язку із викладеним, відповідач просить суд в задоволені позву відмовити повністю. Також відповідач зазначив про понесення ним витрат на правову допомогу адвоката в попередньому (орієнтовному) розмірі 31 000,00 грн.

Позивач на підставі ст. 166 ГПК України надав Відповідь на відзив вих. № б/н, сформована в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС 24.10.2023, (вх. № 22741/08-08/23 від 25.10.2023), в якій підтримав заявлені позовні вимоги з раніше наведених у позові фактичні обставини справи та нормативних посилань. Також позивач просить суд зауважити, що реєстрацію податкової накладної в ЕРПН проводить не позивач, а орган державної податкової служби. Тому затримка реєстрації податкової накладної органом податкової служби взагалі не є невиконанням договору в цілому з боку позивача. Позивач прийняв усі передбачені законодавством засоби для реєстрації податкової накладної в ЕРПН. Відмова була оскаржена до суду. За результатами розгляду справи Харківський окружний адміністративний суд прийняв рішення по справі № 52/17495/2020 від 10.02.2021, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2021, яким позовні вимоги ТОВ «Комінтерн - М» задовольнив в повному обсязі. Державна податкова служба України 23.09.2022 виконала судове рішення та зареєструвала в Єдиному реєстрі податкових накладних подану ТОВ «Комінтерн -М» податкову накладну № 54 від 09.10.2020. Таким чином, з моменту реєстрації податкової накладної органом ДПС в ЕРПН відповідач 23.09.2022 отримав доступ до податкового кредиту в сумі 2 421 573,62 грн. за зареєстрованою податкової накладною № 54 від 09.10.2020. Отже, відповідно до п. 5.2. договору поставки соняшника № 18168ОЕ від 09.10.2020 відповідач протягом 5 операційних (банківських) днів від дати реєстрації податкової накладної мав здійснити остаточний розрахунок за отриманий соняшник врожаю 2020 року, тобто до 28.09.2022, але станом на поточну дату грошові зобов`язання залишаються відповідачем невиконаними. З урахуванням наведених доводів позивач просить суд позов задовольнити.

Відповідачем на підстав ст. 167 ГПК України подані суду Заперечення на відповідь на відзив вих. № б/н, сформовані в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС 25.01.2024, (вх. № 1851/08-08/24 від 25.01.2024).

Розглянувши подані ПрАТ «Пологівський олійноекстракційний завод» Заперечення на відповідь на відзив у справі № 908/2785/23, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

За приписами ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Статтею 118 ГПК України унормовано, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 4 ст. 167 ГПК України заперечення подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання заперечення, який дозволить іншим учасниками справи отримати заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 23.10.2023 у справі № 90/2785/23 суд пропонував відповідачу у 10-дений строк з дня отримання відповіді на відзив на позовну заяву подати до суду та направити на адресу позивача заперечення на відповідь на відзив, оформлені відповідно до ст. 167 ГПК України, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується заперечення відповідача, якщо такі докази не надані відповідачем.

Відповідно до квитанції № 275216 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету користувач ЄСІТС, яка додана до Відповіді на відзив вих. № б/н, сформована в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС 24.10.2023, (вх. № 22741/08-08/23 від 25.10.2023), зазначена відповідь на відзив доставлена до Електронного кабінету ПрАТ «Пологівський олійноекстракційний завод» 24.10.2023.

Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до «Електронного кабінету» в розділі «Мої справи».

Відповідно до ч. 2 ст. 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу. (ч. 6 ст. 119 ГПК України)

Враховуючи пропуск відповідачем строку на подання заперечень на відповідь на відзив, а також відсутність в матеріалах справи № 908/2785/23 клопотання відповідача про продовження строку на подання заперечень на відповідь на відзив, Заперечення ПрАТ «Пологівський олійноекстракційний завод» на відповідь на відзив вих. № б/н, сформовані в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС 25.01.2024, (вх. № 1851/08-08/24 від 25.01.2024) судом залишаються без розгляду.

Також 25.01.2025 до господарського суду Запорізької області від ПрАТ «Пологівський олійноекстракційний завод» надійшло Клопотання про витребування доказів вих. № б/н, сформоване в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС 25.01.2024, (вх. № 1863/08-08/24 від 25.01.2024), яким відповідач просить суд витребувати у позивача оригінали доказів, а саме: договору поставки соняшника № 18168ОЕ від 09.10.2020 та видаткової наданої № РН-0000010 від 09.10.2020 .

Розглянувши подане відповідачем клопотання про витребування доказів, дослідивши матеріали справи № 908/2785/23, суд вважає подане клопотання такими, що не підлягає задоволенню судом, виходячи з наступного.

Статтею 207 «Розгляд заяв та клопотань» ГПК України унормовано порядок заявлення клопотань, які з поважних причин не були заявлені в підготовчому засіданні. Зокрема названою статтею визначено, що головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи. Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Відповідач поважності причин не зявлення клопотання про витребування доказів в підготовчому провадженні суду не довів.

Розглянувши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

УСТАНОВИВ

09.10.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю «Комінтерн-М», (Постачальник, позивач у справі) та Приватним акціонерним товариством «Пологівський олійноекстракційний завод», (Покупець, відповідач у справі) укладено Договір поставки соняшника № 18168ОЕ (далі за текстом Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується поставити в обумовлений Договором строк соняшник врожаю 2020 року в заліковій вазі у кількості 955,00 тонн +/- 5 % від цієї кількості за вибором Покупця (далі зерно), а Покупець зобов`язується прийняти зерно та сплатити Постачальнику його вартість. (п. 1.1 Договору)

Зерно має бути поставлено Постачальником у строк до 13.10.2020 включно. (п. 4.2 Договору)

За змістом п. 7.2 Договір діє до 22.10.2020 включно. Закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від виконання тих зобов`язань, які залишилися невиконаними.

Сторонами доказів розірвання, припинення чи визнання недійним Договору суду не надано.

В пункті 2.1 Договору сторонами погоджено, що ціна однієї тонни зерна без ПДВ складає 10 565,33 грн., крім того ПДВ у розмір 2 113,07 грн., а разом 12 678,40 грн.

Сторони домовилися, що загальна вартість зерна розраховується шляхом множення фактично поставленої кількості зерна, вказаної у складській квитанції на зерно, на ціну однієї тонни зерна, вказану в п. 2.1 Договору. (п. 2.2 Договору)

Умовами п. 4.1 Договору визначено, що поставка зерна Покупцю здійснюється згідно з умовами EXW (зерновий склад, місцезнаходження 52600, Дніпропетровська область, Васильківський район, сел. Васильківка, вул. Різдвяна, буд. 72) згідно Інкотермс 2010.

Поставка Постачальником зерна Покупцю підтверджується видатковою накладною Постачальника, складською квитанцією на зерно, виданою зерновим складом Покупцю і оформлюється підписанням сторонами та зерновим складом трьохстороннього акту приймання-передачі зерна. Датою поставки зерна вважається дата підписання сторонам та зерновим складом акту приймання-передачі зерна, а також отримання Покупцем складської квитанції на зерно у кількості, зазначеній в п 1.1 Договору. Право власності на зерно, а також ризики випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) зерна переходять від Постачальника до Покупця з дати поставки зерна відповідно до п. 4.4 Договору. (п., п. 4.1, 4.3-4.5 Договору)

В пунктах 5.1 і 5.2 Договору встановлено, що оплата Покупцем загальної вартості зерна здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, зазначений ним у рахунку на оплату. На кожну оплату, яку Покупець обов`язаний здійснити за Договором, Постачальник надає окремий рахунок на оплату. Покупець здійснює оплату вартості поставленого зерна у розмірі 80 % від його загальної вартості (п. 2.2 Договору) протягом 5 операційних (банківських) днів з дати поставки зерна Покупцеві в кількості, зазначеній в п. 1.1 Договору, надання Постачальником видаткової (-их) накладної (-их), підписання сторонами та зерновим складом акту приймання-передачі зерна, видачі зерновим складом Покупцю складської квитанції на зерно, яка підтверджує наявність у зернового складу зерна, поставленого Постачальником Покупцю.

Остаточний розрахунок за поставлене зерно здійснюється Покупцем протягом 5 операційних (банківських) днів з дати отримання Покупцем повідомлення (-нь) про реєстрацію податкової (-их) накладної (-них), видної (-них) Постачальником за фактом поставки загальної кількості зерна, в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкової (-их) накладної (-них) в електронному вигляді.

Відповідно до підпункту 5.3.4 пункту 5.3 Договору Постачальник зобов`язаний зареєструвати видану ним за цим Договором податкову накладну у Єдиному реєстрі податкових накладних не пізніше, ніж протягом 60 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання за такою податковою накладною, а також у строки, встановлені чинним законодавством, подати декларацію з податку на додану вартість до контролюючих органів.

Матеріали справи свідчать, що позивач належним чином виконав свої зобов`язання за Договором, а саме здійснив поставку відповідачу обумовленого Договором зерна (соняшника врожаю 2020 року) у загальній кількості 95,00 тонни на загальну суму12 107 868,18 грн. з ПДВ грн., що підтверджується наступними документами:

- видатковою накладною № РН-0000010 від 09.10.2020 на суму 12 107 868,18 грн.;

- трьохстороннім Актом приймання-передачі від 09.10.2020, складеним і підписаним ТОВ «Комінтерн-М», ПрАТ «Пологівський олійноекстракційний завод» та зерновим складом Філією «Васильківський елеватор» ТОВ «СОНЯЧНЕ НАСІННЯ ПЛЮС»;

- складською квитанцією на зерно № 240 від 09.10.21020 (бланк серія ББ № 214002), виданою Філією «Васильківський елеватор» ТОВ «СОНЯЧНЕ НАСІННЯ ПЛЮС» про отримання від ПрАТ «Пологівський олійноекстракційний завод» на зберігання насіння соняшника врожаю 2020 року в кількості 955,00 тонни, поставленого ТОВ «Комінтерн-М».

Зазначена вище видаткова накладна № РН-0000010 від 09.10.2020 підписана уповноваженими особами Постачальника і Покупця, підпис представника Постачальника скріплений печаткою Товариства.

Факт отримання уповноваженим представником відвідача зерна по Договору на загальну суму 12 107 868,18 грн. підтверджується також наявною в матеріалах справи довіреністю № 821/д від 09.10.2020.

Відповідач отримання від позивача 09.10.2020 зерна по Договору поставки соняшника № 18168ОЕ від 09.10.2020 на загальну суму 12 107 868,18 грн. не заперечив.

Також на виконання умов Договору позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру № СФ-00000003 від 09.10.2020 на оплату 12 107 868,18 грн. за поставлене зерно.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, факт поставки позивачем відповідачу зерна в загальній кількості 955,00 тонни згідно умов Договору поставки соняшника № 18168ОЕ від 09.10.2020 на суму 12 107 868,18 грн. є доведеним.

Відповідачем оплата отриманого зерна за Договором здійснена частково, а саме: відповідачем сплачено 09.10.2020 3 500 000,00 грн., 12.10.2020 4 000 000,00 грн. та 13.10.2020 2 186 294,54 грн. Решту суми вартості зерна, поставлено за Договором, відповідач станом на час вирішення спору судом не сплатив.

Таким чином, загальна заборгованість відповідача перед позивачем за Договором поставки соняшника № 18168ОЕ від 09.10.2020 становить 2 421 573,24 грн.

Мотивуючи заявлені вимоги позивач зазначає, що на момент його звернення до суду з позовом у даній справі відповідачем зерно, поставлене згідно укладеного сторонами Договору поставки соняшника № 18168ОЕ від 09.10.2020, у визначені цим Договором строки та в повному обсязі оплачено не було. Заборгованість відповідача перед позивачем за поставлене зерно становить 2 421 573,24 грн.

Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін врегульовані договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

За приписами частини 2 статті 692 ЦК України покупець повинен виконати свій обов`язок щодо оплати одразу в повному обсязі, тобто сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Однак сторони можуть відійти від цього положення, застосувавши розстрочення платежу (ч. 2 ст. 692 ЦК України).

У випадку, якщо договором купівлі-продажу передбачена оплата товару через певний час після його передачі покупцю, покупець повинен провести оплату в строк, передбачений договором.

Якщо покупець не виконує свого обов`язку щодо оплати переданого йому товару в установлений договором купівлі-продажу строк, продавець набуває право вимоги такої оплати (ч. 3 ст. 692 ЦК України).

Умовами пункту 5.2 Договору сторони погодили, що Покупець здійснює оплату вартості поставленого зерна у розмірі 80 % від його загальної вартості протягом 5 операційних (банківських) днів з дати поставки зерна Покупцеві в кількості, зазначеній в п. 1.1 Договору, надання Постачальником видаткової (-их) накладної (-их), підписання сторонами та зерновим складом акту приймання-передачі зерна, видачі зерновим складом Покупцю складської квитанції на зерно, яка підтверджує наявність у зернового складу зерна, поставленого Постачальником Покупцю.

Остаточний розрахунок за поставлене зерно здійснюється Покупцем протягом 5 операційних (банківських) днів з дати отримання Покупцем повідомлення (-нь) про реєстрацію податкової (-их) накладної (-них), видної (-них) Постачальником за фактом поставки загальної кількості зерна, в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкової (-их) накладної (-них) в електронному вигляді.

Отже, з моменту поставки зерна та отримання відповідачем певного обсягу зерна, вказаного в п. 1.1 Договору, враховуючи встановлений пунктом 5.2 Договору строк оплати, кінцевим терміном сплати за поставлений обсяг зерна є 5 операційних (банківських) днів з дати отримання відповідачем повідомлення про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН.

Таким чином, сторонами чітко визначений строк оплати отриманого за Договорами поставки зерна.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем оплата отриманого зерна у повному обсязі та передбачені строки не здійснена.

Так, судом встановлено, що у відповідності до умов п. 5.2 Договору відповідача упродовж 5 днів з дати поставки зерна сплатив на користь позивача 9 686 294,54 грн. (3 500 000,00 грн. + 4 000 000,00 грн. + 2 186 294,54 грн.), що становить 80 % загальної вартості поставленого зерна.

Як встановлено судом, в подальшому керуючись вимогами чинного податкового законодавства позивачем було складено податкову накладну від 09.10.2020 № 54 та подано її на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних.

Податкову накладну від 09.10.2020 № 54 було прийнято, але реєстрацію зупинено на підставі п. 201.16 ст.201 Податкового кодексу України, оскільки РК відповідає вимогам пп.1.6 п. 1 «Критеріїв ризиковості платника податку» про що зазначено у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної.

12.11.2020 Комісією Головного управління ДПС у Харківській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних було прийнято рішення від 12.11.2020 № 2130887/33318214 про відмову у реєстрації податкової накладної з підстави ненадання платником податку копій документів, а саме розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків.

На вищезазначене рішення Комісії регіонального рівня ТОВ «Комінтерн-М» була подана скарга до Державної податкової служби України.

За результатом розгляду ДПС України скарги було винесено рішення від 25.11.2020 № 64129/33318214/2, яким скаргу залишено без задоволення, а рішення комісії - без змін.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду по справі № 52/17495/2020 від 10.02.2021 визнано протиправним та скасувано рішення комісії Головного управління Державної податкової служби у Харківській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 2130887/33318214 від 12.11.2020 року про відмову в реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної № 54 від 09.10.2020. Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, подану Товариством з обмеженою відповідальністю «Комінтерн-М» податкову накладну № 54 від 09.10.2020 датою її отримання.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2021 рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі № 52/17495/2020 від 10.02.2021 залишено без змін.

Державна податкова служба України 23.09.2022 виконала рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі № 52/17495/2020 від 10.02.2021 та зареєструвала в Єдиному реєстрі податкових накладних подану ТОВ «Комінтерн-М» податкову накладну № 54 від 09.10.2020.

Отже, матеріалами справи доведено, що позивач прийняв усі обумовлені Договором та передбачені законодавством засоби для реєстрації податкової накладної в ЕРПН. Відмова в реєстрації податкової накладної № 54 від 09.10.2020 була оскаржена позивачем до суду. За результатами розгляду справи № 52/17495/2020 Державну податкову службу України було зобов`язано зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, подану Товариством з обмеженою відповідальністю «Комінтерн -М» податкову накладну № 54 від 09.10.2020. Державна податкова служба України 23.09.2022 виконала судове рішення та зареєструвала в Єдиному реєстрі податкових накладних подану позивачем податкову накладну № 54 від 09.10.2020.

З урахуванням викладеного, суд погоджується з доводами позивача що з моменту реєстрації податкової накладної № 54 від 09.10.2020 органом ДПС в ЕРПН відповідач 23.09.2022 отримав доступ до податкового кредиту в сумі 2 421 573,62 грн. за зареєстрованою податкової накладною № 54 від 09.10.2020, а тому, з урахуванням положень, п. 5.2. Договору поставки соняшника № 18168ОЕ від 09.10.2020 відповідач протягом 5 операційних (банківських) днів від дати реєстрації податкової накладної повинен був здійснити остаточний розрахунок за отриманий соняшник врожаю 2020 року, тобто до 30.09.2022 включно (з рахуванням того, що 24 і 25 вересня є вихідними днями).

Відповідач у зазначений термін повну оплату за зерно, поставлене за Договором поставки соняшника № 18168ОЕ від 09.10.2020 не здійснив.

10.08.2023 позивач звернувся до відповідача з Претензією за вих. № б/н, в якій вимагав здійснити повний розрахунок в розмірі 2 421 573,24 грн. за соняшник врожаю 2020 року , поставлений за Договором поставки соняшника № 18168ОЕ від 09.10.2020.

Відповідачем зазначена претензія залишена без належного реагування, вимоги позивача задоволені не були.

Станом на час вирішення спору судом заборгованість відповідача перед позивачем за Договором поставки соняшника № 18168ОЕ від 09.10.2020 в розмірі 2 421 573,24 грн. не погашена.

За змістом положень статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічні положення наведено й у статтях 525, 526 ЦК України.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

На день розгляду спору відповідач доказів оплати зерна в повному обсязі суду не надав.

Доводи відповідача стосовно того, що на підставі п. 6.3 Договору ПрАТ «Пологівський олійноекстракційний завод» повністю відмовляється від виконання своїх зобов`язань судом відхиляються як необґрунтовані, з огляду на таке.

Умовами п. 6.3 Договору сторони передбачили, що у разі порушення Постачальником своїх зобов`язань за Договором, Покупець має прав частково або повністю відмовитися від виконання своїх зобов`язань за Договором.

Проте, за встановлених судом фактичних обставин справи не вбачається порушення позивачем жодного з зобов`язань, прийнятих ним за Договором поставки соняшника № 18168ОЕ від 09.10.2020.

Так, поставка зерна відбулася в обумовлені Договором строки та в обумовленому обсязі (що відповідачем не заперечується), позивач у встановлені законодавством строки склав податкову накладну № 54 від 09.10.2020 і вчинив всі можливі заходи для реєстрації податкової накладної в ЕРПН. Відмова в реєстрації податкової накладної № 54 від 09.10.2020 була оскаржена позивачем до суду. За результатами розгляду справи № 52/17495/2020 Державну податкову службу України було зобов`язано зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, подану ТОВ «Комінтерн-М» податкову накладну № 54 від 09.10.2020. Державна податкова служба України 23.09.2022 виконала судове рішення та зареєструвала в Єдиному реєстрі податкових накладних подану позивачем податкову накладну № 54 від 09.10.2020.

При вирішенні спору судом також враховується, що відповідно до абз. 6 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України з метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

В абз. 3 п. 18 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1246 від 29.12.2010, квитанція про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування, щодо яких прийнято рішення про їх реєстрацію, одночасно надсилається постачальнику (продавцю) та отримувачу (покупцю) - платнику податку.

Згідно з п. 25 вказаного Порядку платник податку через електронний кабінет шляхом перегляду в режимі реального часу має доступ до даних Реєстру щодо складених ним чи його контрагентами податкових накладних та/або розрахунків коригування.

Отже, відповідно до діючих правил надсилання зареєстрованої податкової накладної контрагенту здійснюється автоматично за допомогою програмного забезпечення.

Таким чином, суд доходить висновку, що відповідачем порушено строки проведення повної оплати за поставлене зерно.

Враховуючи вищевикладене, наведені заперечення відповідача не звільняють його як покупця від обов`язку здійснити повну оплату за поставлене зерно. При цьому, суд враховує, що безпосередньо факт отримання зерна відповідач не заперечив.

Також суд звертає увагу, що, статтею 3 ЦК України закріплено, один із основних принципів цивільного права, а саме принцип добросовісності, розумності та справедливості.

Позивач, уклавши Договір поставки соняшника № 18168ОЕ від 09.10.2020 і передавши зерно відповідачу, розраховує на отримання оплати у розумні строки, а відповідач, уклавши цей Договір, свідомо прийняв на себе зобов`язання щодо своєчасного і повного розрахунку з позивачем за отримане зерно.

З урахуванням викладеного, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем за поставлене ним зерно станом на час прийняття рішення в повному обсязі не погашена, суд вважає доведеним, обґрунтованим та таким, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача основний борг в розмірі 2 421 573,24 грн.

Відповідно до змісту ст., ст. 610, 611 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Нормами ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Неналежне виконання відповідачем грошового зобов`язання за Договором поставки соняшника № 18168ОЕ від 09.10.2020 підтверджено матеріалами справи.

Позивачем, окрім основної суми заборгованості, заявлено до стягнення з відповідача 66 679,19 грн. 3 % річних і 191 304,00 грн. інфляційних втрат.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться, зокрема зобов`язання сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три відсотки річних.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплати гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основною боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відтак, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, порушення відповідачем грошового зобов`язання тягне за собою наслідки, передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем розрахунків по Договору поставки соняшника № 18168ОЕ від 09.10.2020, вимоги про стягнення з нього 3 % річних та інфляційних втрат заявлені позивачем обґрунтовано.

Відповідно до розрахунку позивача сума 3 % річних за порушення строків розрахунків за Договором поставки соняшника № 18168ОЕ від 09.10.2020 становить 66 676,19 грн., яка розрахована за загальний період з 01.10.2022 по 31.08.2023.

Перевіривши за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» наданий позивачем розрахунок річних відсотків, судом встановлено, що розрахунок відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства та є арифметично правильним, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 66 676,19 грн. підлягають задоволенню.

Що стосується інфляційних втрат, слід зазначити наступне.

Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Згідно рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

У постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/1307/19 викладений правовий висновок, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Згідно з розрахунком позивача за порушення строків розрахунків за Договором поставки соняшника № 18168ОЕ від 09.10.2020 стягненню з відповідача підлягає 191 304,00 грн. інфляційних втрат, які розраховані за період жовтень 2022 року липень 2023 року.

Судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та встановлено, що даний розрахунок позивачем виконаний неправильно, оскільки при розрахунку інфляційних втрат позивачем неправильно визначено сукупний індекс інфляції за період нарахування.

Згідно проведеного судом перерахунку за порушення строків розрахунків за Договором стягненню з відповідача підлягають інфляційні втрати в розмірі 210 698,83 грн.

У відповідності до приписів ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасником справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З урахуванням викладеного, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у заявленому позивачем розмірі 191 304,00 грн., оскільки відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України суд позбавлений можливості самостійно виходити за межі заявлених позовних вимог.

Відповідачем контррозрахунку 3 % річних та інфляційних нарахувань, заявлених позивачем до стягнення, суду не надано.

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

За змістом ст. 13 ГПК України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Доводи відповідача, надані в обґрунтування заперечень на позов не знайшли свого підтвердження матеріалами справи та визнанні судом безпідставними і необґрунтованими.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними, законними та такими, що підлягають задоволенню судом повністю.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Стосовно заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн. (згідно попереднього орієнтовного розрахунку), то з цього приводу суд зазначає наступне.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Положеннями ст. 123 ГПК України унормовано, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. (частини 1-4 ст. 126 ГПК України).

За таких обставин, витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимоги про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною не буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: не надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для стягнення таких витрат.

В позовній заяві зазначено лише (без надання розрахунку), що попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, які позивач очікує понести на правничу допомогу, складає 6 000,00 грн.

В підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем до позовної заяви не надано жодного документа.

У порушення ч. 3 ст. 126 ГПК України позивачем не надано суду розрахунку витрат на правничу допомогу і з визначенням остаточної суми таких витрат, не подано доказів на підтвердження здійснених ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката. Також не подано доказів на підтвердження виконання послуг адвокатом (фактичного надання послуг), зокрема, підписаного акту виконаних робіт із детальним розшифруванням наданих послуг та їх вартості, також позивачем не надано доказів на підтвердження здійснених ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України унормовано, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

В судовому засіданні 25.01.2024 в судових дебатах представником позивача усно заявлено суду, що докази понесення судових витрат на правничу допомогу будуть надані позивачем суду у відповідності до ч. 8 ст. 129 ГПК України протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Враховуючи наведене, заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу до стягнення не присуджуються.

Керуючись ст., ст. 123, 126, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Комінтерн-М», м. Запоріжжя до Приватного акціонерного товариства «Пологівський олійноекстракційний завод», м. Запоріжжя про стягнення 2 679 553,43 грн. заборгованості за договором поставки соняшника № 18168ОЕ від 09.10.2020 задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Пологівський олійноекстракційний завод», (69032, м. Запоріжжя, пров. Туристський, буд. 5, ідентифікаційний код юридичної особи 00384147) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Комінтерн-М», (69600, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 8, ідентифікаційний код юридичної особи 33318214) 2 421 573 (два мільйони чотириста двадцять одну тисячу п`ятсот сімдесят три) грн. 24 коп. основного боргу 191 304 (сто дев`яносто одну тисячу триста чотири) грн. 00 коп. інфляційних втрат, 66 676 (шістдесят шість тисяч шістсот сімдесят шість) грн. 19 коп. 3 % річних та 40 193 (сорок тисяч сто дев`яносто три) грн. 30 коп. витрат на сплату судового збору. Видати наказ.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України « 16» лютого 2024 р.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.