Рішення

від 15.02.2024 по справі 910/18702/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.02.2024Справа № 910/18702/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранада-82»

про стягнення 306202,94 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник Генерального прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранада-82» на користь Київської міської ради безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою площею 1,2806 га з кадастровим номером 8000000000:78:215:0023 в сумі 306 202,94 грн. за період з 08.12.2020 по 28.02.2022.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі договору купівлі-продажу від 14.05.2014, укладеного між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради та ТОВ «Гранада-82», відповідач придбав у приватну власність нежитлові будівлі. З моменту набуття права власності нежитлові будівлі до моменту їх продажу товариство використовувало земельну ділянку, на якій вони розташовані без правовстановлюючих документів та державної реєстрації прав відповідно до ст.ст. 125,126 ЗК України, а також без сплати орендної плати за землю в передбаченому законодавством розмірі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/18702/23, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

28.12.2023 через підсистему «Електронний суд» від ОСОБА_1 надійшла заява в порядку ст.ст. 56, 61 Господарського процесуального кодексу України про вступ до участі в справі як представника, яка була задоволена судом.

04.01.2024 року до відділу діловодства суду від позивача надійшли письмові пояснення, в яких Київська міська рада погоджується із розрахунком, наданим Заступником Генерального прокурора, зазначивши, що відповідно до договору купівлі-продажу від 14.05.2014 Відповідач придбав у приватну власність нежитлові будівлі по вулиці Прирічній, 2 в місті Києві. На підставі договору купівлі-продажу від 01.03.2018 ТОВ «Гранада-82» придбало нежитлові приміщення по проспекту Героїв Сталінграда,4-а в місті Києві. На підставі договору купівлі-продажу від 01.03.2018 Відповідач придбав нежитлові приміщення по проспекту Героїв Сталінграда, 4-а в місті Києві. ТОВ «Гранада-82» не зверталося до Позивача із заявами про надання земельних ділянок. 04.10.2022 за двома окремими договорами купівлі-продажу нежитлові приміщення були відчужені на користь ТОВ «Гювексхаус», яким ці приміщення об`єднано в один об`єкт та присвоєно адресу: Оболонська набережна, 18 у м. Києві.

Згідно з витягом Державного земельного кадастру про земельну ділянку з 08.12.2020 сформована та зареєстрована земельна ділянка площею 1,2806 га з кадастровим номером 8000000000:78:215:0023 з цільовим призначенням для культурно-оздоровчих потреб, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей.

Зазначивши, що ТОВ «Гранада-82» використовувало земельні ділянки по вулиці Прирічній, 2 в місті Києві та по проспекту Героїв Сталінграда, 4-а в місті Києві, без державної реєстрації прав на земельну ділянку та без сплати орендної плати в розмірі визначеному чинним законодавством України. Використання Відповідачем земельної ділянки для розміщення та експлуатації нерухомого майна без оформлення правовстановлюючих документів на землю та без сплати до місцевого бюджету обов`язкових орендних платежів, порушує інтереси територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради, яка у даному випадку незаконно позбавлена можливості ефективно та виключно в інтересах територіальної громади розпоряджатися землями міста Києва, регулювати земельні відносини з метою створення умов для поліпшення соціальної інфраструктури міста.

08.01.2024 року до відділу діловодства суду відповідач подав заяву про продовження процесуального строку до 17.01.2024 для подання відзиву. Мотивуючи клопотання тим, що на адресу ТОВ «Гранада-82» позовна заява з доданими до неї документами не надходила.

Відповідно до частини 1 статті 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства (частини 1, 2 статті 114 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Як вбачається з вебсайту оператора поштового зв`язку, ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.12.2023 було вручено представнику відповідача 28.12.2023 року, отже відповідачу необхідно було подати письмовий відзиву у строк до 12.01.2024 року.

Оскільки письмовий відзив було подано відповідачем через підсистему «Електронний суд» 12.01.2024 року, тобто у встановлений судом процесуальний строк, відсутні підстави для задоволення заяви.

У письмовому відзиві, який надійшов до суду 12.01.2024 через підсистему «Електронний суд» відповідач проти позову заперечував, з посиланням на наступне: прокурором у позовній заяві не зазначено, в чому саме полягала неможливість або відсутність можливості Київської міської ради звернутися з відповідним позовом, оскільки позивач, в особі якого в інтересах держави з позовом до суду звернулася прокуратура, має підстави і можливість самостійно захищати свої права і прокурор не довів неможливості реалізації такого захисту самим позивачем або відсутності у нього процесуальної дієздатності. Вважаючи, що прокуратурою подано позов передчасно, з помилковим обґрунтуванням необхідності такого представництва. Звернувши увагу, що період безпідставно несплаченої орендної плати за землю не може бути з 08.12.2020, а принаймні міг би бути 21.11.2021-03.10.2022, надавши власний контррозрахунок несплаченої орендної плати за період 21.11.2021-03.10.2022, мав би виглядати наступним чином: 22.11.2021-28.02.2022 року (НГО 8208872,99*0,03*98 (днів)= 66119,63 грн., період 01.03.2022-03.10.2022 року не сплачується та не нараховується плата за землю на підставі підпункту 69.14 пункту 69 Підрозділ 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ Податкового кодексу України.

До суду від Офісу Генерального прокурора надійшла заява про виправлення в прохальній частині позовної заяви, відповідно до якої, останній просить вважати вірним - кадастровий номер 8000000000:78:215:0023 земельної ділянки.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до вимог ст. 131-1 Конституції України прокуратура, окрім інших функцій, здійснює представництво інтересів держави в суді у випадках та порядку, визначеному законом.

Частиною 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

За ст. 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Так, статтею 13 Конституції України передбачено, що держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ст. 14 Конституції України, ст. 1 Земельного кодексу України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується.

Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про охорону земель» землі в межах території України є об`єктом особливої охорони держави.

Зі змісту ст.ст.140, 142, 143 Конституції України, ст. 6, 9, 18 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ», ст. ст. 1, 2, 4, 16, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вбачається, що державою гарантується належне функціонування місцевого самоврядування, матеріальною основою якого є, у тому числі земля, правомочності власника щодо якої від імені та виключно в інтересах територіальної громади виконує відповідна рада.

Суд зауважує, надавши прокурору повноваження представництва, законодавець насамперед визначив можливість органам прокуратури захищати державні інтереси, а тому порушення інтересів територіальної громади є безумовною підставою для вжиття заходів реагування в порядку ст.131-1 Конституції України та ст.23 Закону України «Про прокуратуру».

Отже, на переконання суду, порушення прав територіальної громади, яка є невід`ємною частиною держави, беззаперечно свідчить про порушення державних інтересів, оскільки таке порушення суперечить конституційному обов`язку держави щодо забезпечення прав людини.

Відтак, в силу норм ст.131-1 Конституції України та ст.23 Закону України «Про прокуратуру» обов`язком прокурора є захист інтересів держави, в тому числі територіальної громади.

Відповідно до ст.16, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» обов`язком органу місцевого самоврядування є здійснення в інтересах територіальної громади та від її імені права суб`єкта комунальної власності (у тому числі правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктом права комунальної власності).

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про охорону земель» до повноважень Київської міської ради у галузі охорони земель належить, зокрема, організація і здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, економічне стимулювання раціонального використання та охорони земель відповідно до закону.

З аналізу вказаних норм законодавства вбачається, що державою гарантується належне функціонування місцевого самоврядування, матеріальною основою якого є, у тому числі, земля, правомочності власника щодо якої від імені та виключно в інтересах територіальної громади виконує відповідна рада.

Отже, порушення прав територіальної громади, яка є невід`ємною частиною держави, беззаперечно свідчить про порушення державних інтересів.

У свою чергу, в силу ст.16, 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.189 Земельного кодексу України, саме Київська міська рада має виконувати відповідні функції, здійснювати контроль за використанням земель та своєчасно реагувати на порушення земельного законодавства.

У вказаному випадку, інтерес держави полягає у необхідності забезпечення прав та інтересів територіальної громади, як власника землі, що є основним національним багатством та перебуває під особливою охороною держави, забезпечення раціонального використання та охорони земель.

Використання відповідачем земельної ділянки для розміщення та експлуатації нерухомого майна без оформлення правовстановлюючих документів на землю та без сплати до місцевого бюджету обов`язкових орендних платежів, порушує інтереси територіальної громади в особі Київської міської ради, яка в даному випадку позбавлена можливості ефективно та виключно в інтересах територіальної громади розпоряджатись землями міста Києва, регулювати земельні відносини з метою створення умов для поліпшення соціальної інфраструктури міста.

При цьому інтереси держави охоплюють інтереси мешканців територіальної громади, що відповідає змісту статті 3 Конституції України, згідно з якою людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (постанова Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 810/3894/17).

Крім того, спірні правовідносини фактично пов`язані зі сферою формування та виконання місцевого бюджету, до якого мають своєчасно та в повному обсязі надходити кошти від використання земельної ділянки, що безпосередньо стосується прав та економічних інтересів територіальної громади міста Києва.

Внаслідок невиконання відповідачем вимог закону територіальна громада міста в особі Київської міської ради тривалий час не отримує до бюджету кошти від використання ТОВ «ГРАНАДА-82» земельної ділянки, що негативно впливає на своєчасне фінансування місцевих програм соціально-економічного та культурного розвитку, розвитку комунальних підприємств, установ та організацій, вдосконалення мережі підприємств житлово-комунального господарства, торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування, розвитку освіти та медичного обслуговування, посилення сил оборони столиці та відновлення міських об`єктів, пошкоджених внаслідок воєнних дій розвитку транспорту і зв`язку, вирішення інших питань, що стосуються територіальної громади та фінансуються з місцевого бюджету.

Отже, порушення інтересів держави в даному випадку полягає в невиконанні відповідачем вимог земельного законодавства, що призвело до безоплатного користування ТОВ «ГРАНАДА-82» земельною ділянкою площею 1,2806 га за кадастровим номером 8000000000:78:215:0023 та збереження без достатньої правової підстави за рахунок власника землі (територіальної громади міста Києва) коштів, які відповідач повинен сплатити за користування землею.

За наявності органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист інтересів держави саме у спірних правовідносинах, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо цей компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові.

У постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Великою Палатою Верховного Суду неодноразово наголошувалось на тому, що бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає цьому органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Отже, бездіяльністю компетентного органу щодо захисту прав та інтересів держави чи територіальної громади є невжиття ним заходів для такого захисту протягом розумного строку після того, як йому стало або повинно було стати відомо про можливе порушення зазначених прав або інтересів, а не про лист прокурора. Питання про те, який строк вважати розумним, суд має вирішувати у кожному випадку з огляду на конкретну конфліктну ситуацію.

Із матеріалів справи убачається, що на виконання п.п. 2 п. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Офісом Генерального прокурора повідомлено Київську міську раду про наявність порушень інтересів держави, доказом чого є лист № 15/2/1-94093вих-23 від 10.11.2023. Зокрема поінформовано про те, що ТОВ «ГРАНАДА-82» набуло право власності на нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу від 14.05.2014 відповідно до Програми приватизації комунального майна територіальної громади м. Києва та з моменту придбання майна у Товариства виник обов`язок оформлення договору оренди земельної ділянки та сплати коштів за її використання. Окрім того, у листі зазначено про необхідність вжиття заходів на захист порушених інтересів.

Проте такі листи залишені без відповідного реагування. Іншого матеріали справи не містять.

Наданий Київській міській раді строк для вжиття таких заходів є розумним, адже міська рада ще 14.05.2014 (момент продажу об`єкту нерухомості) була обізнана з тим фактом, що право на земельну ділянку, на якій розташоване придбане відповідачем майно, не оформлене та принаймні з 08.12.2020 (моменту державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі) дізналась про порушення свого права на отримання плати за неї.

Враховуючи вищенаведене, Прокурором доведено та судом встановлено наявність достатніх правових підстав для звернення прокурора з даним позовом до Господарського суду міста Києва.

За договором купівлі-продажу нежитлових будівель №21/14, укладеного 14.05.2014 Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРАНАДА-82», Відповідач придбав нежитлові будівлі: літ «А» площею 89,6 кв.м.; літ «Б» площею 28,1 кв.м., літ. «В» площею 25,5 кв.м., літ «Г» площею 30,1 кв.м., літ «Д» площею 274,9 кв.м., які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Прирічна, будинок 2.

Приватним нотаріусом Грущинською О.В. 14.05.2014 до Державного реєстру речових прав та їх обтяжень внесено відомості про реєстрацію права власності на вказане майно за відповідачем.

Окрім того, за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 01.03.2018 Товариство «ГРАНАДА-82» придбало у Приватного підприємства «ЕБЕЛ» нежилі приміщення загальною площею 1170 кв. м - двоповерховий корпус, колишня котельня, водонапірна вежа зі свердловиною, склад, кесон-дюкер, металевий паркан, що знаходяться за адресою: м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, будинок 4-А.

Як свідчать матеріали справи, у подальшому, 04.10.2022 відповідачем та ТОВ «ГЮВЕКСХАУС» укладено договори купівлі-продажу нежитлових будівель, відповідно до якого ТОВ «ГРАНАДА-82» передало у власність, а ТОВ «ГЮВЕКСХАУС» прийняло нежитлові будівлі, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Прирічна, будинок, 2, які складаються з: літера «А» загальна площа 89,6 кв.м.; літера «Б» загальна площа 28,1; літера «В» загальна площа 25,5 кв.м.; літера «Г» загальна площа 30,1 кв.м.; літера «Д» загальна площа 274,9 кв.м. Окрім того, за договором 04.10.2022 купівлі-продажу нерухомого майна відповідач передав, а покупець прийняв у власність громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою: місто Київ, проспект Героїв Сталінграда, будинок 4-А. Складова частина об`єкта нерухомого майна: - двоповерховий корпус, літера А, загальна площа 1107,8 кв.м.; колишня котельня, літера В, загальна площа 62,2 кв.м.; склад, літера Е; будівля для публічних виступів Кесон, літера Є, загальною площею 1595,9 кв.м.; водонапірна башня з свердловиною; огорожа, 1-4.

Тобто, вищевказані об`єкти нерухомості відчужені на користь ТОВ «ГЮВЕКСХАУС», яким означені будівлі об`єднано в один об`єкт та присвоєно йому нову поштову адресу: Оболонська Набережна, 18 у місті Києві.о

На підставі рішення Київської міської ради № 958/1822 від 10.09.2015 «Про інвентаризацію земель міста Києва» сформовано земельну ділянку прощею 1,2806 га під нерухомим майном, що належало ТОВ «ГРАНАДА-82».

Земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:78:215:0023 з цільовим призначенням «для культурно-оздоровчих потреб, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей» відповідно до вимог ст. 79-1 Земельного кодексу України з 08.12.2020 сформована та зареєстрована, що підтверджуються витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Таким чином, з моменту набуття права власності на нежитлові будівлі за адресами: вул. Прирічна, 2, просп. Героїв Сталінграда, 4-А у м. Києві, до моменту їх продажу відповідач використовував земельну ділянку, на якій вони розташовані, без правовстановлюючих документів та державної реєстрації прав відповідно до ст. ст. 125, 126 ЗК України, а також без сплати орендної плати за землю в передбаченому законодавством розмірі.

Згідно зі ст.80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, незалежно від того, зареєстрована земельна ділянка за територіальною громадою чи ні.

За змістом статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України селищні міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передання в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положеннями частини першої статті 21 Закону України «Про оренду землі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п.14.1.136 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Крім того, правовий механізм переходу прав на землю, пов`язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено в ст. 120 Земельного кодексу України.

Виходячи зі змісту зазначеної статті, норма щодо переходу права на земельну ділянку в разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або у користуванні колишнього власника будівлі.

Як убачається із положень ст.120 Земельного кодексу України, виникнення права власності на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведені в оренду попередньому власнику.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу України).

При цьому, згідно зі ст. 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Верховний Суд у постанові від 05.08.2022 при розгляді справи № 922/2060/20 з подібними правовідносинами, де серед інших встановлювались обставини щодо площі земельної ділянки, яку використовував власник розташованого на ній нерухомого майна, дійшов висновку, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем сформованої земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 зазначила, що нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

Власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі № 924/856/20.

За ст. 377 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до особи, яка набула право власності на будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків). Отже, розпочинати використання земельної ділянки до формування її як об`єкта цивільних прав, визначення її меж в натурі та державної реєстрації забороняється.

Як вбачається зі змісту договору купівлі-продажу, укладеного між Департаментом комунальної власності м. Києва та Відповідачем від 14.05.2014 на момент продажу нерухомого майна межі земельної ділянки не були сформовані та набувач був зобов`язаний врегулювати питання землекористування в окремому порядку.

Таким чином, земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:78:215:0023 є власністю територіальної громади м. Києва та перебуває в комунальній власності.

Заперечуючи проти позову, відповідач у відзиві зазначив, що належним чином виконував свої обов`язки як власник нерухомості, що розташована на земельній ділянці комунальної власності, але з вини виконавчих органів Київської міської ради дана земельна ділянка так і не була передана в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «ГРАНАДА-82» до відчуження ним нерухомого майна на користь третьої особи. 20.03.2019 року відповідач звернувся до позивача з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на 49 років. Комунальним підприємством «Київський інститут земельних ресурсів» були виконані роботи по інвентаризації земель міста Києва в рамках виконання Міської цільової програми використання та охорони земель міста Києва на 2019-2021роки, затвердженої рішенням Київської міської ради від 04.12.2018 №229/6280 та Міської цільової програми використання та охорони земель міста Києва на 2022-2025 роки, затвердженої рішенням Київської міської ради від 07.10.2021 №2727/2768. Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №359484852 від 21.12.2023 право власності на земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:78:215:00 було зареєстровано за Київською міською радою 05.09.2022. За твердженням відповідача, у зв`язку з відсутністю грошової оцінки на земельну ділянку він не мав змоги оформити право оренди землі.

Суд відповідні посилання відповідача оцінює критично, оскільки неналежне виконання своїх обов`язків з боку міської ради не є підставою для звільнення ТОВ «ГРАНАДА-82» від обов`язку сплачувати за користування сформованою земельною ділянкою. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.06.2020р. по справі №922/2417/19 та від 10.02.2020 у справі №922/981/18).

При цьому суд зазначає, що при розгляді даної категорії справ не мають жодного значення причини, чому відповідач не оформив право користування даною земельною ділянкою, в тому числі, і якщо це сталося в результаті поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 23.05.2018 по справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 по справі №922/3412/17, від 04.12.2019 по справі №917/1739/17, позивач має довести лише існування протягом зазначеного в позові періоду земельної ділянки як об`єкта цивільних прав у розумінні та визначенні земельного законодавства, та обґрунтованість розрахунку стягуваної суми (збереженого відповідачем за рахунок позивача майна (коштів).

З огляду на те, що відповідач користувався земельною ділянкою площею 1,2806 га, без оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, а відтак, без достатньої правової підстави, за рахунок власника цієї ділянки - територіальної громади в особі Київської міської ради, ТОВ «ГРАНАДА-82» (відповідач) фактично зберегло в себе кошти, які мало сплатити за користування земельною ділянкою, а тому, відповідно до положень ст.1212 Цивільного кодексу України, повинно повернути ці кошти власнику земельної ділянки.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна (ст.1213 Цивільного кодексу України).

Визначаючи суть і характер правовідносин, які виникли між сторонами, суд виходить з того, що згідно чинного законодавства України, зобов`язання за підставами виникнення поділяються на договірні та позадоговірні.

Відповідач (набувач), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, фактично збільшив свої доходи, а позивач (потерпілий) втратив належне йому майно (кошти від орендної плати). До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондиційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, постанові Верховного Суду від 14.01.2019 у справі №912/1188/17.

З огляду на викладене відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки площею 1,2806 га з кадастровим номером 8000000000:78:215:0023, без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки (позивачу) на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.

З аналізу змісту норм ст.1212-1214 Цивільного кодексу України, абз.4 ч.1 ст. 144, абз.5 ч.1 ст.174 Господарського кодексу України випливає, що зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондиційне зобов`язання) виникає за одночасної наявності трьох умов: 1) відбувається набуття чи збереження майна; 2) правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні; 3) набуття чи збереження здійснюється за рахунок іншої особи.

Статтею 206 Земельного кодексу України, п.п. 14.1.136. п.14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, передбачено, що власником майна фактично збереженого відповідачем (коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою) також є територіальна громада міста Києва в особі позивача (Київської міської ради). Отже, збереження (заощадження) відповідачем коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення (накопичення) цих коштів у відповідача за рахунок їх неодержання позивачем.

Незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем за користування земельною ділянкою, свідчить про втрату позивачем майна, яке в спірних правовідносинах підпадає під категорію «виправдане очікування», що є загальновизнаною в т.ч. в практиці визначення Європейського суду з прав людини.

Кваліфікація спірних правовідносин, як зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, означає необхідність застосування в даній справі передбачених ст.1212-1214 Цивільного кодексу України правових наслідків дій/бездіяльності відповідача у вигляді збереження (заощадження) в себе відповідних сум орендної плати.

Зі змісту вказаних норм, слід дійти висновку, що навіть за відсутності ознак делікту, тобто при умові правомірної поведінки відповідача в спірних правовідносинах, досягається відновлення справедливої рівноваги між правами та охоронюваними законом інтересами сторін спору, що випливають з принципу платності користування землею.

Судом береться до уваги, що положення глави 83 Цивільного кодексу України, якою регулюються спірні правовідносини і обґрунтовується позов, застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Установлені обставини свідчать, що Відповідач як власник об`єктів нерухомого майна, зокрема у спірний період, користувався спірною земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розташовані, за відсутності оформленого згідно з вимогами чинного законодавства права користування земельною ділянкою, у зв`язку з чим місцевий бюджет недоотримував кошти у виді орендної плати за використання землі, а тому Відповідач є фактичним користувачем спірної земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок Позивача - власника земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, тому зобов`язаний повернути ці кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини 1 статті 1212 ЦК У країни.

Верховний Суд неодноразово викладав правову позицію, згідно з якою для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень статей 1212-1214 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований, необхідно насамперед з`ясувати: 1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; 2) площу земельної ділянки; 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки); 4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави.

Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6, 7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 922/1646/20 та від 04.03.2021 у справі № 922/3463/19.

Спірна земельна ділянка, на якій розташовані об`єкти нерухомого майна, належали Відповідачу, та за користування якою Позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти у виді орендної плати є сформованою (визначено її площу і межі), їй присвоєно кадастровий номер, відомості про неї внесено до Державного земельного кадастру.

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки - підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим ніж установлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц дійшла висновку, що обов`язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, про що також наголошено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №320/5877/17 (пункт 71).

Висновок про те, що належним доказом розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути витяг, довідка або технічна документація з нормативної грошової оцінки зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20.

Заперечуючи проти позову відповідач зазначив, що наведений у позовній заяві розрахунок суми безпідставно збережених відповідачем коштів є орієнтовним та не відповідає чинному законодавству.

Судом досліджено матеріали справи та встановлено, що за договором купівлі-продажу від 01.03.2018, відповідач придбав нежитлові приміщення загальною площею 1170 кв. м., що розташовані по проспекту Героїв Сталінграда, 4-А у місті Києві.

У зв`язку із набуттям права власності на вказані об`єкти нерухомості, Товариство фактично є землекористувачем спірної земельної ділянки із березня 2018 року.

Згідно зі ст. 14 Податкового кодексу України плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Окрім того, відповідно до положень п.п.14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності це обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Суд зауважує, що відповідач не є власником або постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, на переконання суду, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (стаття 14.1.72 Податкового кодексу України).

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (статті 14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 284.1 ст.284 Податкового кодексу України органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю, що сплачується на відповідній території.

Статтею 20 Закону України «Про оцінку земель» передбачено, що за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною і міською радою.

Відповідно до ч.3 ст. 23 Закону України «Про оцінку земель» витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.

Нормативно-грошова оцінка земельної ділянки відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 08.12.2020 № НВ-6508712592020 по вул. Оболонська Набережна, 18 у м. Києві у період з 08.12.2020 по 31.12.2021 становила 8 208 872,99 гривень.

Крім того, згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 25.11.2022 № НВ-0001343112022 нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки у період з 01.01.2022 по 03.10.2022 складала 9 029 760,29 гривень.

Як вбачається із витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 14.02.2023 № НВ-9910408772023 нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки станом на 14.02.2023 складає 10 384 373,11 гривень.

На запит прокурора листом від 23.11.2023 Департамент земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації повідомив, що означені відомості про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки використані ним при виготовленні орієнтовного розрахунку розміру коштів, які відповідач повинен сплатити за користування спірною земельною ділянкою в Оболонському районі міста Києва з кадастровим номером 8000000000:78:215:0023, площею 1,2806 га за період з 08.12.2020 по 28.02.2022.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна (п.п. 27, 29 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.05.2020 № 922/2843/19, п.п. 31, 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17).

Відповідно до абзацу першого 1 підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу «Інші перехідні положення» розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України за період з 01.03.2022 до 31.12.2022 не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної форми власності) за земельні ділянки, що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (далі -Перелік), визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку. Зазначений Перелік затверджено відповідним наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004).

Зі змісту Переліку вбачається, що у період з 24.02.2023 по 30.04.2022 вся територія міста Києва визнана територією активних бойових дій.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що заявлені позовні вимоги про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 306 202,94 грн. за період з 08.12.2020 по 28.02.2022, розраховані наступним чином: 16 148,60 грн. + 246 266,19 грн. + 43 788,15 грн. = 306 202,94 грн.

Поряд з цим, суд звертає увагу, що за період з 01.03.2022 по 03.10.2022 стягнення грошових коштів прокурором не заявлялась з огляду на викладені вище положення законодавства.

Відтак, наведені у відзиві доводи щодо неврахування прокурором положень абзацу першого 1 підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу «Інші перехідні положення» розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України про звільнення юридичних осіб від плати за землю у період з 01.03.2022 до 31.12.2022 не знайшли свого підтвердження.

Посилання відповідача на те, що право передати спірну земельну ділянку в оренду виникає у Київської міської ради лише з моменту державної реєстрації речового права на таку земельну ділянку, тобто виключає право розпорядження нею до вчинення такої реєстрації, не стосується даних спірних правовідносин, які виникли із приводу фактичного користування відповідачем земельною ділянкою комунальної власності за відсутності для того достатніх правових підстав за рахунок позивача, якому належать ці землі відповідно до закону.

Спірні правовідносини фактично пов`язані зі сферою формування та виконання місцевого бюджету, до якого мають своєчасно та в повному обсязі надходити кошти від використання земельної ділянки, що безпосередньо стосується прав та економічних інтересів територіальної громади міста Києва.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд дає вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача з огляду на задоволення позову у повному обсязі.

Керуючись статтями 74, 76, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНАДА-82» (03040, м. Київ, вул. Васильківська, буд.1, код ЄДРПОУ 38745124) на користь Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36, код ЄДРПОУ 22883141) безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою площею 1,2806 га з кадастровим номером 8000000000:78:215:0023 в сумі 306 202 (триста шість тисяч двісті дві) грн. 94 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНАДА-82» (03040, м. Київ, вул. Васильківська, буд.1, код ЄДРПОУ 38745124) на користь Офісу Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, буд.13/15, код ЄДРПОУ 00034051) 4593 (чотири тисячі п`ятсот дев`яносто три) грн. 04 коп. - витрат по сплаті судового збору.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 15.02.2024.

Суддя Наталія ЯГІЧЕВА