Ухвала

від 19.02.2024 по справі 910/1881/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaУХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

м. Київ

19.02.2024Справа № 910/1881/24

За заявою Фізичної особи-підприємця Дояренко Станіслава Вікторовича

про забезпечення позову

у справі №910/1881/24

За позовом Фізичної особи-підприємця Дояренко Станіслава Вікторовича ( АДРЕСА_1 )

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший Сервіс» (01032, м. Київ, вул. Толстого Льва (Гетьмана Павла Скоропадського), буд. 33, офіс 75)

про стягнення 54 018, 45 грн

Суддя Бондаренко - Легких Г. П.

Без виклику представників.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Дояренко Станіслав Вікторович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший Сервіс» про стягнення 54 018, 45 грн заборгованості за Договором щодо виконання робіт з ремонту м`якої покрівлі виробничих будівель від 06.10.2023.

Позивач просить стягнути з відповідача суму основної заборгованості у розмірі 49800,00 грн, що становить вартість неоплачених робіт, що були виконані належним чином, 3298,25 грн пені, 322,60 грн 3 % річних, а також 597,60 грн інфляційних втрат. Також позивач просить стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.

Одночасно із позовною заявою, позивач подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший Сервіс» в межах ціни позову.

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що відповідач ухиляється від виконання договірних зобов`язань, тому з метою запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів, необхідно вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах ціни позову.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, суд вважає, що вказана заява задоволенню не підлягає з наступних підстав.

У відповідності до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 ст. 137 ГПК України встановлено, що позов забезпечується, в тому числі: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду (за вимогами майнового характеру) або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (за вимогами немайнового характеру), що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 17.09.2020 у справі №910/72/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20, від 24.06.2022 у справі №904/3783/21, від 26.09.2022 у справі №911/3208/21.

З урахуванням вимог, передбачених статтями 73, 74, 76 ГПК, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується вжиття певного виду забезпечення позову (п.18 постанови Верховного Суду від 17.12.2020 у справі №910/11857/20).

На переконання суду, про обставини з якими пов`язується вжиття певного виду забезпечення позову може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише припущення заявника не може бути беззаперечною обставиною для висновку про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення, а отже і не може бути достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

При цьому, надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном (грошовими коштами) свідчитиме про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частини третя статті 13 ГПК України).

Втім, суд звертає увагу позивача на приписи статті 79 ГПК України, згідно якої наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов`язання в частині повної оплати вартості належним чином виконаних робіт (як стверджує сам позивач).

Суд враховує, що під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).

Проте, заявник має довести суду доцільність вжиття заходів забезпечення позову та їх співмірність із заявленими позовними вимогами.

Саме по собі твердження позивача про те, що відповідач допустив неналежне виконання договірних зобов`язань не є обґрунтованим припущенням про те, що у разі невжиття заходів забезпечення позову (у разі задоволення позовних вимог) рішення суду не можливо буде виконати, з огляду на те, що відповідач є юридичною особою, що зареєстрована за законодавством України, не перебуває в стані припинення, а отже продовжує здійснювати підприємницьку діяльність.

Жодних інших обґрунтувань щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу, заява не містить.

Так само, заява не містить посилань на будь-які інші обставини, що з більшою вірогідністю свідчили б про те, що в майбутньому відповідач має намір ухилятись від виконання рішення суду (у разі задоволення позову).

Отже, заява про вжиття заходів забезпечення позову не містить жодних відомостей про вчинення відповідачем будь-яких дій, спрямованих на ухилення від виконання рішення суду (у випадку задоволення відповідного позову), а доводи заявника зводяться до підстав виникнення спору (неналежне виконання відповідачем договірних зобов`язань), що підлягає встановленню судом під час розгляду справи по суті, а отже не може оцінюватися судом як достатні докази для того, щоб дійти обґрунтованого припущення, що відповідач, який продовжує здійснювати свою господарську діяльність буде ухилятися (або наразі має намір ухилятись) від виконання рішення суду, у випадку задоволення позовних вимог.

З огляду на вище викладене, суд відмовляє у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст. ст. 136, 137, 138-140 та ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Дояренко Станіслава Вікторовича про забезпечення позову.

2 Згідно з частиною 2 статті 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя Г.П. Бондаренко - Легких