Рішення

від 19.06.2024 по справі 910/1881/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.06.2024Справа № 910/1881/24Господарський суд міста Києва в складі: головуючого судді Г.П. Бондаренко-Легких, розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу №910/1881/24.

За позовом Фізичної особи-підприємця Дояренко Станіслава Вікторовича ( АДРЕСА_1 )

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший Сервіс» (01032, м. Київ, вул. Толстого Льва (Гетьмана Павла Скоропадського), буд. 33, офіс 75)

про стягнення 54 018, 45 грн

Без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Дояренко Станіслав Вікторович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший Сервіс» про стягнення 54 018, 45 грн заборгованості за Договором щодо виконання робіт з ремонту м`якої покрівлі виробничих будівель від 06.10.2023.

Позивач просить стягнути з відповідача суму основної заборгованості у розмірі 49 800,00 грн, що становить вартість неоплачених робіт, що були виконані належним чином, 3 298, 25 грн пені, 322, 60 грн 3 % річних, а також 597, 60 грн інфляційних втрат. Також позивач просить стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.

19.02.2024 суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, в якій вирішив розгляд справи № 910/1881/24 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Одночасно з позовною заявою позивач подав заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2024 відмовлено позивачу у задоволенні заяви про забезпечення позову.

21.03.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якій відповідача одночасно просив поновити строк для подання відзиву.

Відповідно до статті 113 Господарського процесуального кодексу України, строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Згідно частини 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Пунктом 3 резолютивної частини ухвали від 19.02.2024 відповідачу встановлений строк для надання відзиву на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

В силу частини 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Частиною 1, 3 статті 119 Господарського процесуального кодексу України внормовано, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

Відповідач, обґрунтовуючи поважність пропуску строку для подання відзиву на позовну заяву стверджує, що він з текстом ухвали від 19.02.2024 у справі № 910/1881/24 ознайомився лише 08.03.2024 в Єдиному державному реєстрі судових рішень та те, що станом на дату подання відзиву відповідач не отримав від Господарського суду міста Києва ухвали про відкриття провадження у справі.

Суд констатує, що ухвала про відкриття провадження від 19.02.2024 у справі №910/1881/24 була надіслана за поштовою накладною № 0600250716505 на адресу місцезнаходження відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01032, м. Київ, вул. Гетьмана Павла Скоропадського (вул. Льва Толстого), буд. 33, оф. 75. Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0600250716505 повернулося до суду 06.03.2024 з якого вбачається, що ухвалу від 19.02.2024 (про відкриття провадження та про відмову в забезпеченні позову) відповідач отримав 29.02.2024.

Згідно частини 7 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.

Таким чином, відповідач повинен був подати відзив на позовну заяву до 15.03.2024 включно.

Отже, в матеріалах справи міститься доказ, що нівелює твердження відповідача, що з ухвалою про відкриття провадження у справі він ознайомився лише 08.03.2024 та те, що він не отримав від Господарського суду міста Києва ухвали про відкриття провадження у справі № 910/1881/24.

Відтак, суд не вважає доводи відповідача щодо поновлення строку для подання відзиву обґрунтованими, тому клопотання про поновлення строку для подання відзиву суд залишає без задоволення.

В силу приписів частини 2 статті 118 Господарського процесуального кодексу України, заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

З огляду на зазначене, оскільки суд не визнав причини пропуску строку для подання відзиву поважними, суд на підставі частини 2 статті 118 Господарського процесуального кодексу України залишає відзив без розгляду.

22.04.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив.

Згідно з частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення на нього, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

І. Фактичні обставини, що стали підставою спору (підстави позову).

06.10.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПЕРШИЙ СЕРВІС», як замовником (відповідач) та Фізичною особою-підприємцем Дояренко Станіславом Вікторовичем , як підрядником, (позивач) укладено договір № б/н за умовами якого, підрядник зобов`язується своїми силами і на свій ризик виконати, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити наступні роботи: «Виконання робіт з ремонту м`якої покрівлі виробничих будівель на ПрАТ «КЕВРЗ» за адресою: м. Київ, вул. Ползунова, 2».

У порядку виконання цього договору підрядник бере на себе зобов`язання, виконати роботи в обсязі і в строки, передбачені умовами цього договору, і з належною якістю (підпункт 6.1.1. пункту 6.1. договору № б\н від 06.10.2023).

Роботи, передбачені цим договором, повинні бути виконані в суворій відповідності до переліку і обсягам, зазначеними в кошторисі на виконання робіт, що є невід`ємною частиною цього договору (пункт 1.2. договору № б\н від 06.10.2023).

Згідно пункту 10.1. договору № б\н від 06.10.2023, цей договір набирає чинності в день його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2023 року, а в разі неналежного виконання сторонами всіх прийнятих на себе зобов`язань - до повного їх виконання.

Пунктом 5.1. договору № б\н від 06.10.2023 сторони узгодили, що вартість робіт за договором узгоджується в кошторисі на виконання робіт, яка є невід`ємною частиною цього договору, і становить 55 964, 00 грн. Сума договору може змінюватись в залежності від зміни об`ємів та видів робіт.

Відповідно до пунктів 4.1. та 4.2. договору № б\н від 06.10.2023, прийом виконаних робіт здійснюється сторонами за актом приймання виконаних підрядних робіт, що підписується уповноваженими представниками обох сторін. Замовник зобов`язаний протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання акту здачі-приймання наданих послуг підписати його та направити виконавцю, або в той же строк направити виконавцю мотивовану відмову в підписанні акту.

08.11.2023 сторони підписали та скріпили печатками акт № 21 прийомки-передачі виконаних робіт до договору № 21 від 06.10.2023 у відповідності до якого вартість виконаних робіт склала та підлягає сплаті 49 800, 00 грн без ПДВ.

У відповідності до підпунктів 5.2.1., 5.2.2. пункту 5.2. договору № б\н від 06.10.2023, розрахунки за цим договором проводяться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника в наступному порядку: 1) оплата в розмірі 15 000, 00 грн, здійснюється у формі передоплати, на підставі рахунку, виставленого до оплати підрядником; 2) остаточна оплата здійснюється протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту підписання акту виконаних будівельних робіт.

Згідно пункту 5.4. договору № б\н від 06.10.2023 встановлено, що замовник при перерахуванні грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника, у призначенні платежу платіжного доручення в обов`язковому порядку вказує реквізити цього договору (номер, дата укладення), а також період (місяць, рік), за який здійснюється оплата. У разі не вказівки, в призначенні платежу платіжного доручення періоду (місяць, рік), за який здійснюється оплата, то вироблена за таким платіжним дорученням оплата за виконанні роботи за цим договором зараховується в хронологічному порядку відповідно до дати виникнення зобов`язань з оплати.

Відповідач в порушення умов пункту 5.2. договору № б\н від 06.10.2023 оплату за виконані роботи не здійснив.

З огляду на зазначене позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми основного боргу за здійснену роботу у розмірі 49 800, 00 грн, а також щодо стягнення з відповідача за прострочення вчасної оплати 3 298, 25 грн пені, 322, 60 грн 3 % річних, 597, 60 грн інфляційних втрат.

II. Предмет позову та підстави позову.

Предметом позову у справі є матеріально - правові вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього не оплаченої суми за виконану роботу у розмірі 49 800, 00 грн та за прострочення своєчасної оплати пеню, штраф, 3% річних, інфляційні втрати.

Юридичними підставами позову є статті 173, 193 Господарського кодексу України, статті 525, 526, 629, 837, 854 Цивільного кодексу України.

Фактичними підставами позову є неналежне виконання відповідачем умов договору № б\н від 06.10.2023 в частині своєчасної оплати за надані позивачем послуги.

III. Доводи позивача щодо суті позовних вимог.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на виконання умов договору № б\н від 06.10.2023 за завданням відповідача виконав ремонт м`якої покрівлі виробничих будівель на ПрАТ «КЕВРЗ» за адресою: м. Київ, вул. Ползунова, 2, а відповідач в свою чергу прийняв роботи позивача без зауважень, але не здійснив оплату за виконані позивачем роботи.

IV. Заперечення відповідача у справі.

Відповідач заперечуючи проти мотивів позивача зазначає:

(1) що строк оплати акту прийомки-передачі виконаних робіт не сплив, тому що позивач не надав рахунок на оплату із зазначенням реквізитів для оплати;

(2) що акт № 21 від 08.11.2024 прийомки-передачі виконаних робіт не відповідає вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»;

(3) що акт № 21 від 08.11.2024 не має відношення до договору, який надано позивачем;

(4) відповідач сплатив аванс у розмірі 10 000, 00 грн.

Суд зазначає, що відзив відповідача, який надійшов до суду 21.03.2024 поданий з пропуском процесуального строку, однак відповідачем одночасно заявлено клопотання про поновлення строку для подання відзиву, проте суд не визнав причини пропуску строку для подання відзиву поважними, у зв`язку з чим відмовив в задоволенні клопотання про поновлення строку для подання відзиву та залишив відзив без розгляду.

Отже, твердження відповідача, викладені в відзиві на позовну заяву, судом не оцінюються.

VІ. Оцінка доказів судом та висновки суду.

З урахуванням предмету позовних вимог, їх юридичних та фактичних підстав, суд визначає, що перелік обставин, які є предметом доказування у справі, становлять обставини, від яких залежить відповідь на такі ключові питання:

- чи був порушений відповідачем обов`язок по оплаті за виконанні позивачем роботи по договору № б\н від 06.10.2023?

- чи правомірно позивач нарахував пеню, 3% річних та інфляційні втрати відповідачу?

- чи підлягають позовні вимоги задоволенню та в якій частині?

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

(1) Щодо стягнення суми основного боргу.

Договір, укладений між сторонами, є договором підряду, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно статтей 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статтей 11, 202, 509, 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу (частина 1 стаття 837 Цивільного кодексу України).

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (частина 1 стаття 843 Цивільного кодексу України). Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником (частина 1 стаття 844 Цивільного кодексу України).

Як підтверджено матеріалами справи, 06.10.2023 між сторонами укладено договір за умовами якого, позивач зобов`язується своїми силами і на свій ризик виконати, а відповідач зобов`язується прийняти та оплатити наступні роботи: «Виконання робіт з ремонту м`якої покрівлі виробничих будівель на ПрАТ «КЕВРЗ» за адресою: м. Київ, вул. Ползунова, 2».

Сторони, пунктом 5.1. договору № б\н від 06.10.2023 та відповідним кошторисом до договору, який є його додатком № 1 узгодили, що вартість робіт становить 55 964, 00 грн.

Замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі (частина 1 стаття 853 Цивільного кодексу України).

Пунктом 4.1. договору № б\н від 06.10.2023 встановлено, що прийом виконаних робіт здійснюється сторонами за актом приймання виконаних підрядних робіт, що підписується уповноваженими представниками обох сторін.

08.11.2023 сторони підписали та скріпили печатками акт № 21 прийомки-передачі виконаних робіт до договору № 21 від 06.10.2023 у відповідності до якого вартість виконаних робіт по ремонту м`якої покрівлі виробничих будівель на ПрАТ «КЕВРЗ» за адресою: м. Київ, вул. Ползунова, 2 склала 49 800, 00 грн без ПДВ.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (частина 1 стаття 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію (стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»). Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення пункт 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджено Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88).

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. (стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»). Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів (пункт 2.1. «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку»).

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) назву підприємства, від імені якого складено документ; 4) зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; 5) посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; 6) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (частина 2 стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункт 2.4. «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку»).

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою (пункт 2.5. «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку»).

Суд констатує, що акт № 21 прийомки-передачі виконаних робіт від 08.11.2023 містить посилання на договір № 21 від 06.10.2023, в той час коли позивач надає до позову договір від 06.10.2023 без номеру.

Проте, з огляду на вище наведене, акт №21 від 08.11.2023 містить необхідні реквізити первинного документу у відповідності до вимог чинного законодавства та в якому вбачається, що предмет робіт відповідає предмету договору № б/н від 06.10.2023, тому така обставина, як посилання в акті на договір №21 в той час коли господарська операція здійснювалася на виконання договору без номеру не є підставою для невизнання такої господарської операції, оскільки інші дані надають можливість встановити, що акт №21 від 08.11.2023 створений на підставі виконання договору № б/н від 06.10.2023.

Окрім цього, матеріали справи не містять зауважень відповідача щодо недоліків виконаних позивачем робіт або щодо недоліків акту (на момент його підписання), а тому відповідач прийняв роботи позивача без будь-яких зауважень.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (частина 1 стаття 856 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 стаття 530 Цивільного кодексу України).

Сторонами погоджено, що розрахунки за договором № б/н проводяться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника (позивача) в наступному порядку: 1) оплата в розмірі 15 000, 00 грн, здійснюється у формі передоплати, на підставі рахунку, виставленого до оплати підрядником; 2) остаточна оплата здійснюється протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту підписання акту виконаних будівельних робіт (підпункт 5.2.1., 5.2.2. пункту 5.2. договору № б\н від 06.10.2023). Замовник при перерахуванні грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника, у призначенні платежу платіжного доручення в обов`язковому порядку вказує реквізити цього договору (номер, дата укладення), а також період (місяць, рік), за який здійснюється оплата. У разі не вказівки, в призначенні платежу платіжного доручення періоду (місяць, рік), за який здійснюється оплата, то вироблена за таким платіжним дорученням оплата за виконанні роботи за цим договором зараховується в хронологічному порядку відповідно до дати виникнення зобов`язань з оплати (пункт 5.4. договору № б/н від 06.10.2023).

Судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів, що позивач у відповідності до підпункту 5.2.1. пункту 5.2. договору № б\н від 06.10.2023 виставив відповідачу рахунок на передоплату у розмірі 15 000, 00 грн та матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, що відповідач здійснював передоплату позивачу у відповідності до умов договору.

Таким чином, відповідач у відповідності до підпункту 5.2.2. пункту 5.2. договору № б\н від 06.10.2023 повинен був здійснити оплату за виконані позивачем роботи протягом 5 робочих днів з моменту підписання акту № 21 прийомки-передачі виконаних робіт від 08.11.2023, а саме до 15.11.2023 включно.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (частина 1 стаття 193 Господарського кодексу України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 Цивільного кодексу України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом (стаття 610 Цивільного кодексу України). Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1 стаття 614 Цивільного кодексу України).

Пунктом 10.1. договору № б\н від 06.10.2023 сторони узгодили, що в разі неналежного виконання сторонами всіх прийнятих на себе зобов`язань договір діє до повного їх виконання.

З огляду на все вище зазначене, матеріалами справи підтверджується та не спростовано відповідачем належними і допустимими доказами, що станом на час розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем по оплаті за виконані позивачем роботи складає 49 800, 00 грн, а тому вимога позивача щодо стягнення суми боргу за здійснену роботу передбачену договором № б/н від 06.10.2023 підлягає задоволенню.

(2) Щодо стягнення пені.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача 3 298, 25 грн пені за прострочення відповідачем здійснення оплати за виконані позивачем роботи за період з 16.11.2023 по 02.02.2024.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пункт 3 частина 1 стаття 611 Цивільного кодексу України).

Якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків (частина 1 статті 624 Цивільного кодексу України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина 1 статті 549 Цивільного кодексу України).

Штрафними санкціями у цьому Кодексі (Господарський кодекс України) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

Платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (частина 2 статті 343 Господарського кодексу України).

Платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 1 та 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань»).

З наведених приписів законодавства вбачається, що право на нарахування та стягнення неустойки у формі пені виникає за домовленістю сторін або, якщо таке право встановлено приписом Закону у конкретних правовідносинах.

Судом встановлено, що сторони не узгодили в умовах договору № б/н від 06.10.2023, що за несвоєчасну оплату замовником виконаних робіт, підрядник нараховує пеню за кожний день такого прострочення. Також судом встановлено, що Законом до даного типу договору підряду теж не встановлена можливість нарахування та стягнення неустойка у формі пені за несвоєчасну оплату за виконані роботи.

Відтак, позивач не правомірно нараховує відповідачу пеню та заявляє її до стягнення з останнього.

За таких обставин, суд відмовляє в задоволенні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 3 298, 25 грн.

(3) Щодо стягнення 3% та інфляційних втрат.

Також позивач просить стягнути з відповідача 322, 60 грн 3 % річних, а також 597, 60 грн інфляційних втрат.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 625 Цивільного кодексу України).

Суд, здійснивши перевірку правильності проведеного позивачем розрахунку 3 % річних зазначає, що він є арифметично правильним, а тому підлягає задоволенню.

Інфляційні втрати, відповідач нараховує відповідачу за період з листопада по грудень 2023 року.

Суд звертає увагу, що період прострочення розпочався 16.11.2023.

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (пункт 43 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.10.2018 у справі № 916/1883/16)

За таких обставин, оскільки прострочення розпочалося 16.11.2023, відповідач не правомірно нарахував інфляційні втрати за листопад 2023 року.

Відтак, суд задовольняє вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат, які нараховані за грудень 2023 року у розмірі 348, 60 грн та відмовляє у задоволенні інфляційних втрат, які нараховані за листопад 2023 року.

VI. Розподіл судових витрат.

(1) Щодо судового збору.

Судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Оскільки даним рішенням позовні вимоги задовольняються частково, в такому випадку суд покладає суму судового збору на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме на відповідача 2 829, 16 грн та на позивача 198, 84 грн.

(2) Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Позивач на виконання вимог пункту 9 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України зазначив, що орієнтовані витрати на професійну правничу допомогу становлять 15 000, 00 грн. В доповненні до клопотання про відшкодування судових витрат, позивач надав документи про судові вирати на професійну правничу допомогу за підготувння відповіді на відзив у розмірі 8 000, 00 грн. Таким, чином загальна сума, яка заявлено щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу з відповідача позивачем становить - 23 000, 00 грн.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (стаття 123 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частинами 2-5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5).

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити, у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

До клопотання про відшкодування судових витрат позивач додав:

- Детальний опис робіт (надання послуг) від 05.02.2024;

- Акт виконаних послуг (робіт) від 05.02.2024;

- Договір про надання правової допомоги № 01/02/2024 від 01.02.2024;

- Ордер серії АІ № 1548289 від 14.02.2024;

- Квитанція до прибуткового касового ордера № 1/5/2/24 від 05.02.2024 на суму 15 000 грн.

До доповнення до клопотання про відшкодування судових витрат позивач додав:

- Детальний опис робіт (надання послуг) від 20.04.2024;

- Довідка про взяття на облік платника податків № 2426500700006 від 04.03.2024;

- Повідомлення про взяття на облік платника єдиного внеску № 2426508000007 від 04.03.2024;

- Квитанція до прибуткового касового ордера № 1/20/4/24 від 20.04.2024 на суму 8 000 грн.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Пунктом 3.1. договору № 01/02/2024 від 01.02.2024 встановлено, що за правову допомогу, передбачену в п. 1.2. договору клієнт сплачує адвокату винагороду в сумі 2 000, 00 грн за годину роботи адвоката. В вартість робіт по договору включається надання консультацій, ознайомлення з матеріалами справи, фактичний час витрачений адвокатом на проїзд до суду, підготування адвокатом позовних заяв, заяв про забезпечення позову або доказів, заяв про відшкодування судових витрат та інших процесуальних документів, пов`язаних з розглядом справи в судах на території України. В ціну договору не включені фактичні витрати щодо виконання адвокатом зобов`язань за договором.

(2.1.) Щодо витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000, 00 грн.

В детальному описі робіт (надання послуг) від 05.02.2024 адвокат навів перелік виконаних робіт з кількістю годин, вартістю послуг та з сумами, які оплачені.

Так, у відповідності до опису робіт загальна сума виконаних робіт та яка сплачена позивачем адвокату становить 15 000, 00 грн, а саме: 1) надання правової консультації - 0, 5 год. - оплачено 1 000, 00 грн; 2) підготовка та складання позовної заяви - 5, 0 год. - оплачено 10 000, 00 грн; 3) підготовка та складання заяви про забезпечення позову - 2 год. - оплачено 4 000, 00 грн.

Зазначені роботи та суми також відображені в акті виконаних послуг (робіт) від 05.02.2024, який підписаний позивачем та адвокатом.

05.02.2024 у відповідності до квитанції до прибуткового касового ордера № 1/5/2/24 позивач на підставі договору № 01/02/2024 від 01.02.2024 здійснив оплату адвокату за надані послуги у розмірі 15 000, 00 грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачем доведено розмір понесених ним витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000, 00 грн.

Однак, суд констатує, що Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 910/16322/18.

Крім того, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, зроблено висновок, що разом з тим у частині п`ятій статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Суд з своєї сторони констатує, що дана справа є малозначною, розгляд якої здійснювався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, беручи до уваги, що адвокат який представляє інтереси позивача у відповідності до свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю здійснює адвокатську діяльність з 2021 року (3 роки) та те, що позовні вимоги задоволені частково, а заява про забезпечення позову на яку адвокат витратив 2 година, а позивач оплатив 4 000, 00 грн залишена судом без задоволення, з огляду на що суд вважає, що розмір витрат на надання професійної правничої допомоги, які просить стягнути позивач у розмірі 15 000, 00 грн в даній справі є не пропорційним щодо предмета позову з врахуванням ціни позову та не співмірною.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000, 00 грн не відповідають критеріям, що визначені в частині 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Відтак, суд вважає справедливим зменшити розмір витрат на правову допомогу позивача, що покладається на відповідача, та покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000, 00 грн, що, на переконання суду, буде співмірним із складністю справи. При цьому, суд врахову\, що у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову судом було відмовлено, і така відмова не оскаржувалась до суду апеляційної інстанції.

Оскільки у відповідності до частини 1 та пункту 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються зокрема з витрат пов`язаних з розглядом справи до яких в свою чергу належать витрати на професійну правничу допомогу, то в такому разі в силу приписів пункту 3 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки даним рішенням позовні вимоги задовольняються частково, в такому випадку суд покладає суму судових витрат пов`язаних з розглядом справи у формі витрат на професійну правничу допомогу на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме на відповідача 9 343, 33 грн та на позивача 656, 67 грн.

(2.2.) Щодо витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000, 00 грн.

В детальному описі робіт (надання послуг) від 20.04.2024 адвокат навів перелік виконаних робіт з кількістю годин, вартістю послуг та з сумами, які оплачені.

Так, у відповідності до опису робіт загальна сума виконаних робіт та яка сплачена позивачем адвокату становить 8 000, 00 грн, а саме: підготування відповіді на відзив з надсиланням відповідачу та поданням до суду - 4 год. - оплачено 8 000, 00 грн.

20.04.2024 у відповідності до квитанції до прибуткового касового ордера № 1/20/4/24 позивач на підставі договору № 01/02/2024 від 01.02.2024 здійснив оплату адвокату за надані послуги у розмірі 8 000, 00 грн.

В орієнтованому розрахунку витрат на професійну правничу допомогу позивач зазначив орієнтовану суму у розмірі 15 000, 00 грн, яку в підсумку позивач просив стягнути з відповідача у відповідному клопотанні, який доданий до позовної заяви.

В подальшому, до відповіді на відзив позивач відповідним клопотанням доповнив витрати на професійну правничу допомогу сумою у 8 000, 00 грн.

Таким чином, загальна сума витрат на професійну правничу допомогу позивача становить 23 000, 00 грн.

Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку (частина 6 стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Вище зазначеними діями, позивач істотно перевищив заявлену суму витрат на професійну правничу допомогу в порівнянні з сумою, яка була заявлена в орієнтованому розрахунку судових витрат.

Згідно зі статтею 1 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом, адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Отже, суд зазначає, що адвокати, з метою належного представництва інтересів сторін, зобов`язані виконувати свої обов`язки на професійній основі, що означає належну підготовку правової позиції на стадії подачі позову до суду (з`ясування підстав та обставин спору, володіння матеріалами справи, обставини щодо підстав, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги).

Позивач в свою чергу не довів, шо він не міг передбачити додаткові витрати на написання відповіді на відзив на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку з позовною заявою, оскільки відзив на позовну заяву та відповідь на відзив в розумінні статті 161 Господарського процесуального кодексу України є заявами по суті справи та чинним Господарсько процесуальним законом, сторони по справі наділяються правом подати рівну кількість заяв по суті справі, тому представник в даній справі, який є кваліфікованим адвокатом повинен був передбачити те, що відповідач надасть відзив на позовну заяву, а позивач виявить бажання надати відповідь на відзив відповідача.

Окрім цього, в відповіді на відзив представник позивача дублює правову позицію, яка викладена в позовній заяві.

Також суд наголошує, що за рахунок судових витрат не може бути фактично збільшена сума присуджена до стягнення.

За таких обставин, суд доходить до висновку відмовити позивачу в задоволенні стягнення з відповідача суми судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000, 00 грн на підставі частини 6 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 73-77, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Дояренко Станіслава Вікторовича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший Сервіс» про стягнення 54 018, 45 грн - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший Сервіс» (01032, м. Київ, вул. Толстого Льва (Гетьмана Павла Скоропадського), буд. 33, офіс 75; ідентифікаційний код: 43375072) на користь Фізичної особи-підприємця Дояренко Станіслава Вікторовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) суму основного боргу у розмірі 49 800 (сорок дев`ять тисяч вісімсот) грн 00 коп., 3% річних у розмірі 322 (триста двадцять дві) грн 60 коп., інфляційних втрат у розмірі 348 (триста сорок вісім) грн 60 коп., судовий збір у розмірі 2 829 (дві тисячі вісімсот двадцять дев`ять) грн 16 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9 343 (дев`ять тисяч триста сорок три) грн 33 коп.

3. Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 3 298, 25 грн та інфляційних втрат у розмірі 249, 00 грн.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г.П. Бондаренко - Легких