Рішення
від 06.02.2024 по справі 916/1457/19
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ


ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" лютого 2024 р. м. Одеса Справа № 916/1457/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.

за участю секретаря судового засідання Лінник І.А.

за участю представників сторін:

від позивача: адвокат Цимбал С.Ю. довіреність,

від третьої особи (позивача): не з`явився,

від відповідача: Данілов А.І. ордер,

від третьої особи (відповідача): Волкова Ю.М. ордер,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/1457/19

за позовом: Агентства Публічної Власності Республіки Молдова (пл. Великого Національного Зібрання, 1, мун. Кишинеу, Республіка Молдова, МД-2033)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями Державного головного підприємства "Медисан" лікувально-санаторної восстановчої асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова "Санаторій Молдова" (вул. Посмітного, 2, м. Одеса, 65062)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Макстгруп" (02009, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 2, оф. 112)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Cанаторій-профілакторій "Молдова" (вул. Посмітного, 2, м. Одеса, 65062)

про визнання права власності та витребування майна

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

1.1. Державна канцелярія Республіки Молдова (надалі у зв`язку із правонаступництвом - Агентство Публічної Власності Республіки Молдова) звернулася 24.05.2019 до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Макстгруп" (надалі ТОВ "Макстгруп"), в якій, з урахуванням заяви про зміну предмету позову (уточнення складу спірного нерухомого майна (виключення літери Б) від 16.09.2019 (т.4 а.с.124-126), просить суд визнати право власності на об`єкти нерухомого майна, а саме: нежилу будівлю газової котельні санаторію "Молдова" (м. Одеса, вул. Посмітного, 2-Г, літ. Ж-Ж1, загальною площею 1037,9 м2), нежилу будівлю пансіонату № 4 санаторію "Молдова" (м. Одеса, вул. Посмітного, 2-К, літ. В, загальною площею 191,6 м2), нежилу будівлю пансіонату № 5 санаторію "Молдова" (м. Одеса, вул. Посмітного, 2-Б, літ. Г, загальною площею 253,4 м2), нежилу будівлю басейну санаторію "Молдова" (м. Одеса, вул. Посмітного, 2-Е, літ. А1, загальною площею 2338,3 м2), нежилі будівлі клубу-їдальні санаторію "Молдова" (м. Одеса, вул. Посмітного, 2-Ж, літ. А2, А3, загальною площею 2301,7 м2), нежилу будівлю адміністративного корпусу санаторію "Молдова" (м. Одеса, вул. Посмітного, 2-Д, літ. И, загальною площею 731,7 м2), нежилу будівлю корпусу №3 санаторію "Молдова" (м. Одеса, вул. Посмітного, 2-В, літ. Д, загальною площею 4433,8 м2), нежилу будівлю головного корпусу санаторію "Молдова" (м. Одеса, вул. Посмітного, 2-А, літ. А, загальною площею 3977,2 м2), не житлові будівлі (м. Одеса, вул. Посмітного, 2, літ. А4, Е-Е1, Е2, З, К, Л, М, загальною площею 2421,3 м2) (надалі спірне нерухоме майно) за Республікою Молдова в особі Державної канцелярії Республіки Молдова та витребувати вищезазначені об`єкти нерухомого майна у ТОВ "Макстгруп" на користь Республіки Молдова в особі Агентства Публічної Власності Республіки Молдова, а також покласти на відповідача судові витрати.

1.2. Позивач обґрунтовує заявлені позовні вимоги тим, що він є власником спірного нерухомого майна, право власності яке відповідач не визнає, що жодних дій щодо відчуження нерухомого майна не здійснював, а тому спірне майно вибуло з його власності поза його волею, внаслідок незаконних діянь третіх осіб.

2. Позиція учасників справи.

2.1. Аргументи Позивача.

2.1.1. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що він є власником спірного нерухомого майна, що підтверджується Свідоцтвами про право власності серії ЯЯЯ №569060-№569068 від 24.10.2006 на об`єкти нерухомості, розташовані за адресами: м. Одеса, вул. Посмітного, 2-Г, 2-К, 2-Б, 2- Е, 2-Ж, 2-Д, 2-В, 2-А, 2 (літ. Ж-Ж1, В, Г, Al, А2, АЗ, И, Д, А, А4, E-El, Е-2, З, К, Л, М), виданими Виконавчим комітетом Одеської міської ради.

2.1.2. Як стверджує позивач, вказані свідоцтва недійсними, нечинними, незаконними або скасованими у передбаченому чинним законодавством порядку не визнавалися.

2.1.3. Позивач вказує, що об`єкти нерухомості, розташовані за адресами: м. Одеса, вул. Посмітного, 2-Г, 2-К, 2-Б, 2- Е, 2-Ж, 2-Д, 2-В, 2-А, 2 (літ. Ж-Ж1, В, Г, Al, А2, АЗ, И, Д, А, А4, E-El, Е-2, З, К, Л, М) вибули з володіння позивача поза його волею.

2.1.4. Так, позивач зауважує, що на підставі рішення конкурсної комісії з приватизації майна публічної власності держави від 07.08.2008 Підприємством з іноземним капіталом "SDY-INVEST GRUP" SRL (надалі ПІК "SDY-INVEST GRUP") було визнане переможцем конкурсу.

2.1.5. Того ж дня між Республікою Молдова в особі Агентства Публічної Власності при Міністерстві Економіки та Торгівлі (Продавець) та ПІК "SDY-INVEST GRUP" SRL (Покупець) (був укладений договір купівлі-продажу № 17 Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями Державного головного підприємства "МЕДИСАН" Лікувально-санаторної відновлювальної Асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова "Санаторій Молдова" (надалі - підприємство "МЕДИСАН"), відповідно до умов п. 2.1 якого Продавець продає Цілісний майновий комплекс (надалі ЦМК) у власність Покупця та передає останньому свої права засновника на "Санаторій Молдова", а Покупець сплачує його вартість на умовах, встановлених цим договором.

2.1.6. Оскільки після укладання договору купівлі-продажу Покупцем зобов`язання з повної оплати за договором не виконані, Генеральний Прокурор Республіки Молдова звернувся до Економічної апеляційної палати в інтересах держави в особі Уряду Республіки Молдова Агентство Публічної Власності з вимогою про скасування договору.

2.1.7. Рішенням Економічної колегії Вищої судової палати від 16.10.2011 у справі №2ге-284/11, було вирішено надати розпорядження про розірвання договору № 17, укладеного між Агентством Публічної Власності та ПІК "SDY-INVEST GRUP" SRL з приведенням сторін в первісний стан, а також зобов`язано Покупця повернути Уряду Республіки Молдова "Санаторій Молдова", як цілісний майновий комплекс, а Уряд Республіки Молдова зобов`язаний відшкодувати Покупцю суму, сплачену в рахунок оплати за договором.

2.1.8. Таким чином, позивач вважає, що Республіка Молдова не відчужувала об`єкти нерухомого майна, а договір № 17, укладений 07.08.2008 з ПІК "SDY-INVEST GRUP" SRL, був направлений на відчуження ЦМК та передачі останньому своїх прав засновника на "Санаторій Молдова", а Договір купівлі-продажу № 17 від 07.08.2008, у зв`язку з його розірванням не створив правових наслідків для сторін.

2.1.9. Позивач звертає увагу на те, що метою Республіки Молдова при укладанні цього договору було відчуження юридичної особи "Санаторій Молдова" та отримання за це коштів згідно проведеної оцінки ЦМК. Відсутність результату, у зв`язку не досягненням зазначеної мети, не відповідало волі Держави.

2.1.10. Як вказує позивач, договір купівлі-продажу № 17 від 07.08.2008 навіть опосередковано не свідчить про волевиявлення Республіки Молдови щодо відчуження майна, оскільки цей договір було розірвано у зв`язку з порушенням ПІК "SDY-INVEST GRUP" SRL положень договору та норм приватизаційного законодавства.

2.1.11. На переконання Агентства Публічної Власності Республіки Молдова, переслідуючи незаконну мету заволодіння спірним нерухомим майном, яке входило до складу об`єкту купівлі-продажу за договором, без сплати його другої частини, ПІК "SDY-INVEST GRUP" SRL чинило у координації з ДП "МЕДИСАН" в особі його уповноважених представників, незаконні дії, а саме, подання штучного позову до Господарського суду Одеської області, за наслідком яких Республіка Молдова втратила спірне нерухоме майно, що також свідчить про вибуття такого майна з власності позивача поза його волею.

2.1.12. Як зазначає позивач, саме на підставі рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2010 у справі № 26-30/109-09-3307 про визнання за позивачем права власності на 9 об`єктів спірного нерухомого майна 28.10.2010 буде здійснено реєстрацію відповідного права власності ПІК "SDY-INVEST GRUP" SRL.

2.1.13. Відсутність можливості оспорити незаконне рішення суду від 21.07.2010 у справі № 26-30/109-09-3307 в силу недосконалості попереднього процесуального законодавства не позбавляє Республіку Молдова як особу, що не брала участі у тій справі, можливості оспорити обставини, встановлені таким рішенням, у загальному порядку в межах даної справи № 916/1457/19 і, враховуючи відсутність волі позивача при визнанні судом права власності за ПІК "SDY-INVEST GRUP" SRL, витребувати спірне майно в останнього набувача. першої статті 3 ЦК України).

2.1.14. На переконання Агентства Публічної Власності Республіки Молдова, факт розірвання договору № 17 від 07.08.2008, укладеного між Агентством публічної власності при Міністерстві економіки Республіки Молдова та ПІК "SDY-INVEST GRUP" SRL, вищою судовою інстанцією Республіки Молдова 16.10.2011, свідчить про відсутність волі позивача на вибуття спірного майна з його власності, що, у свою чергу, обумовлює можливість витребування такого майна від останнього набувача незалежно від його (не)добросовісності.

2.1.15. Позивач звертає увагу на те, що право власності у ПІК "SDY-INVEST GRUP" SRL виникло не з договору № 17 від 07.08.2008, а на підставі рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2010 у справі №26-30/109-09-3307, яким за ПІК "SDY-INVEST GRUP" SRL було визнано право власності на спірне нерухоме майно, при цьому Республіка Молдова участі у справі не приймала.

2.1.16. Позивач вказує, що 22.02.2011 спірне нерухоме майно, внаслідок його внесення до статутного капіталу, було зареєстровано за ТОВ "Санаторій-профілакторій "Молдова", а в подальшому, на підставі рішення загальних зборів від 26.12.2016 за актом приймання-передачі від 30.12.2016 передано до статутного капіталу ТОВ "МАКСТГРУП", за яким й було зареєстроване право власності на нього.

2.1.17. Отже, Агентство Публічної Власності Республіки Молдова при новому розгляді справи, обґрунтовуючи свої позовні вимоги також посилається на недобросовісність ПІК "SDY-INVEST GRUP" SRL, відповідача та третьої особи відповідача, під час внесення спірного нерухомого майна до статутних капіталів, що в силу приписів ст. 387 ЦК України є підставою для витребування спірного майна на користь позивача.

2.1.18. Позивач вважає, саме при вирішенні питання про витребування майна, має здійснюється перевірка добросовісності набувача цього майна (відповідача), у тому числі з`ясуванню підлягає й те, чи знав або міг знати такий набувач про недобросовісну поведінку продавця (ПІК "SDY-INVEST GRUP" SRL, ТОВ "Санаторій-профілакторій "Молдова"), зокрема, пов`язаності цих юридичних осіб.

2.1.19. Агентство Публічної Власності Республіки Молдова звертає увагу на те, що ПІК "SDY-INVEST GRUP" SRL напевно знаючи про не сплату другої частини вартості придбаного об`єкту, про відсутність права відчужувати набутий об`єкт до повної його оплати в силу законодавчої заборони, про ініційований Республікою Молдова і не закінчений судовий процес у справі № 2ге-284/11 про розірвання договору № 17 від 07.08.2008 (ПІК "SDY-INVEST GRUP" SRL брало участь у справі в якості відповідача), у січні 2011 вносить спірне нерухоме майно до статутного капіталу та входить до складу учасників ТОВ "Санаторій- профілакторій "Молдова".

2.1.20. Також позивач вказує, що внесення ПІК "SDY-INVEST GRUP" SRL спірного нерухомого майна спочатку до статутного капіталу ТОВ "Санаторій-профілакторій "Молдова" у 2011 році, а потім у 2016 третьою особою відповідача до статутного капіталу відповідача було безпосередньо пов`язано з набуттям ПІК "SDY-INVEST GRUP" SRL корпоративних прав у ТОВ "Санаторій-профілакторій "Молдова" зі статусом мажоритарного учасника з вирішальним впливом та набуттям в подальшому третьою особою відповідача корпоративних прав у ТОВ "Макстгруп" зі статусом єдиного учасника.

2.1.21. На переконання позивача, оскільки внесення спірного нерухомого майна до статутних капіталів ТОВ супроводжувалося зосередженням у підприємств-учасників таких повноважень у ТОВ, що прирівнювали волю підприємства-учасника до волі самого ТОВ, ані ТОВ "Санаторій-профілакторій "Молдова", ані ТОВ "Макстгруп" не можна вважати добросовісними набувачами, які не знали і не могли знати про відсутність у їх учасника, що вносив відповідне майно, права розпоряджатися ним.

2.1.22. За таких обставин, Агентство Публічної Власності Республіки Молдова вважає, що внесення майна до статутного капіталу ТОВ у спірних правовідносинах не може слугувати підставою легалізації недобросовісних дій мажоритарних учасників товариств і унеможливити його витребування.

2.1.23. Заперечуючи проти застосування позовної давності, позивач зазначає, що про порушення своїх прав Республіці Молдова стало відомо лише 22.10.2018. Вищевказані обставини, за яких відбувався захист права власності на майно шляхом повернення цього майна з володіння "SDY-INVEST GRUP" SRL з моменту розірвання договору купівлі-продажу та фактично до моменту ознайомлення з рішенням Господарського суду Одеської області від 21.07.2010 у справі №26-30/109-09-3307, є підтвердженням того, що Республіка Молдова не могла знати про те, що її права порушені шляхом вибуття майна у власність третіх осіб, у тому числі ТОВ "Макстгруп".

2.1.24. Підсумовуючи викладене, Агентство Публічної Власності Республіки Молдова, із посиланням на приписи ст. 387 та 388 ЦК України стверджує, що спірне нерухоме майно вибуло з його володіння, як законного власника, поза його волею, перебуває у розпорядженні недобросовісного користувача, а тому просить витребувати спірне майно у відповідача, а також визнати за позивачем право власності на це нерухоме майно, оскільки користування з боку відповідача цим майном та відсутність відповіді на вимогу про виселення, на переконання позивача, свідчить про невизнання його права власності та його оспорювання відповідачем.

2.2. Аргументи відповідача.

Відповідач заперечуючи проти позову зазначає наступне.

2.2.1. Він є власником спірних об`єктів нерухомого майна, які входили до складу ЦМК Санаторію "Молдова", придбаного ПІК "SDY-INVEST GRUP" SRL у позивача за договором № 17 від 07.08.2008.

2.2.2. При цьому відповідач звертає увагу на те, що ПІК "SDY-INVEST GRUP" SRL набуло право власності на придбаний об`єкт згідно з п. 2.5. Договору купівлі-продажу № 17 від 07.08.2008 з моменту підписання акту приймання-передачі, який був підписаний сторонами договору 07.08.2008.

2.2.3. Таким чином, на переконання відповідача, ПІК "SDY-INVEST GRUP" SRL набуло прав власності на спірні об`єкти нерухомості Санаторію "Молдова" саме в момент підписання акту приймання-передачі від 07.08.2008.

2.3.4. Заперечуючи проти посилання позивача на приватизаційне законодавство Молдови (положення абз. 1 ст. 56 Закону Республіки Молдова №121 від 04.05.2007р. "Про управління публічною власністю та її роздержавлення"), відповідач стверджує, що оскільки у спірних правовідносинах сторонами договору купівлі-продажу № 17 від 07.08.2008 відповідно до ч.3 ст. 3 ЦК Республіки Молдова був по іншому врегульований момент переходу права власності на об`єкт купівлі-продажу, а п.2.5 договору недійсним не визнавався.

2.3.5. Відповідач також заперечує що нерухоме майно Санаторію "Молдова" вибуло з власності позивача поза його волею, внаслідок прийняття Господарським судом Одеської області рішення від 21.07.2010 по справі №26-30/109-09-3307, оскільки по-перше, ПІК "SDY-INVEST GRUP" SRL набуло право власності на Санаторій "Молдова" на підставі договору купівлі-продажу № 17 від 07.08.2008 та акту приймання-передачі до нього, по-друге, рішенням Господарського суду Одеської області право власності ПІК "SDY-INVEST GRUP" SRL на Санаторій "Молдова" не визнавалось, а було підтверджене вже існуюче право власності.

2.3.6. Також відповідач вказує, що станом на 22.02.2011, дату вчинення правочину з передачі спірної нерухомості до статутного капіталу ТОВ "Санаторій-профілакторій "Молдова", рішення Верховного суду Республіки Молдова від 16.10.2011 по справі № 2re-284/11 ще не існувало, проте діяло рішення Економічної апеляційної палати від 04.03.2011, яким було відмовлено у задоволенні позову Генерального прокурора Республіки Молдова до ПІК "SDY-INVEST GRUP" SRL про розірвання договору купівлі-продажу № 17 від 07.08.2008, а також рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2010 по справі № 26-30/109-09-3307, яким було підтверджене право власності ПІК "SDY-INVEST GRUP" SRL на нерухоме майно Санаторію "Молдова", отже на переконання відповідача, ТОВ "Санаторій-профілакторій "Молдова" було добросовісним набувачем спірного нерухомого майна.

2.3.7. Також відповідач звертає увагу на те, що рішенням Верховного суду Республіки Молдова договір купівлі-продажу № 17 від 07.08.2008 був розірваний, а не визнаний недійсним, а тому, на думку відповідача, ствердження позивача що договір купівлі-продажу № 17 від 07.08.2008 не породив правових наслідків для сторін, спростовується самим рішенням.

2.3.8. Відповідач зазначає, що оскільки станом на час ухвалення рішення Верховного суду Республіки Молдова, а саме на 16.10.2011, ПІК "SDY-INVEST GRUP" SRL вже не було власником спірної нерухомості Санаторію "Молдова", то в силу положень ст.ст. 6233, 6234, 6238 ЦК Республіки Молдова, правовими наслідками розірвання договору купівлі-продажу № 17 від 07.08.2008 для ПІК "SDY-INVEST GRUP" SRL можливо лише відшкодування вартості придбаного об`єкту нерухомості.

2.3.9. Окрім того, відповідач, зауважує, що оскільки ТОВ "Санаторій-профілакторій "Молдова" не приймав участь у розгляді судами Республіки Молдова справи № 2re-284/11, а прийняте ними рішення не встановлювало, не змінювало та не припиняло будь-яких прав, законних інтересів та обов`язків ТОВ "Санаторій-профілакторій "Молдова" відносно спірного нерухомого майна, останній, маючи належним чином зареєстроване право власності на спірне нерухоме майно та будучи його добросовісним набувачем, мав всі правомочності власника щодо розпорядження цим майном без будь-яких обмежень. На підставі чого, 30.12.2016 вніс означене нерухоме майно до статутного капіталу відповідача.

2.3.10. Отже відповідач зазначає, що він є добросовісним власником спірного майна. Також відповідач зауважує, що про факт вибуття спірного майна з власності позивача за його волею і в результаті його прямого волевиявлення свідчить проведення саме державними органами Республіки Молдова процедури приватизації ЦМК санаторію "Молдова" за комерційним конкурсом та укладення договору купівлі-продажу № 17 від 07.08.2008 з одночасною добровільною передачею, в тому числі, й спірних об`єктів нерухомості Санаторію "Молдова" у власність покупця за актом приймання-передачі.

2.3.11. Твердження позивача про зворотне, на переконання відповідача, не відповідає фактичним обставинам справи та ґрунтується на хибному розумінні законодавства.

2.3.12. Відповідач, обґрунтовуючи наявність у позивача волі під час відчуження ЦМК Санаторію "Молдова", посилається на те, що саме позивачем: 1) Санаторій "Молдова" був включений до переліку об`єктів, які підлягають приватизації відповідно до Постанови Уряду Республіки Молдова № 671 від 06.06.2008; 2) проведено приватизацію Санаторію "Молдова" за комерційним конкурсом, який був організований Агентством публічної власності при Міністерстві економіки Республіки Молдова відповідно до положень Закону № 121-XVI від 04.05.2007 про управління публічною власністю та її роздержавлення; 3) забезпечено оформлення результатів проведеного конкурсу у формі рішення державної Комісії з проведення конкурсів та прямих переговорів; 4) укладено договір купівлі-продажу № 17 від 07.08.2008, відповідно до умов якого Республіка Молдова в особі Агентства публічної власності при Міністерстві економіки та торгівлі Республіки Молдова продав, а ПІК "SDY-INVEST GROUP" купив Санаторій "Молдова"; 5) передано ЦМК, зокрема, й об`єкти нерухомості Санаторію "Молдова" у власність покупцю за актом приймання-передачі.

2.3.13. На переконання відповідача, сукупність вищенаведених дій, вчинених безпосередньо позивачем, беззаперечно свідчить про те, що спірне майно вибуло з власності позивача за його волею та за його прямого волевиявлення.

2.3.14. Таким чином, відповідач вважає, що об`єкт купівлі-продажу - Санаторій "Молдова" вибув з власності позивача за його волею, оскільки ним було самостійно вчинено всі дії, спрямовані на передання права власності на майно його покупцю - ПІК "SDY-INVEST GROUP" SRL. Твердження позивача про зворотне не відповідає фактичним обставинам справи та ґрунтується на хибному розумінні законодавства.

2.3.15. Також відповідач зауважує, що постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.03.2019 по справі № 26-30/109-09-3307 не встановлено того, що Республіка Молдова не здійснювала жодних дій щодо відчуження нерухомого майна та втратила його поза своєю волею, є неправдивими та спростовуються змістом вказаного рішення, в якому такі висновки відсутні.

2.3.16. Крім того, відповідач зазначає що враховуючи те, що він не приймав участі в справі № 26-30/109-09-3307, обставини, встановлені судовими рішеннями під час її розгляду, не мають преюдиціальної сили та спростовуються в загальному порядку.

2.3.17. Відповідач звертає увагу, що рішення Вищої судової палати Республіки Молдови по справі №2re-284/11 від 16.10.2011 на території Республіки Молдови та України не виконувалось та не встановлює будь-яких обставин, які мають обов`язкове значення при розгляді даної справи, з огляду на те, що ухвалою Приморського районного суду міста Одеси по справі № 522/11502/15-ц від 28.04.2016, яка є чинною, відмовлено у задоволенні клопотання Уряду Республіки Молдова про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення Вищої судової палати Республіки Молдова від 16.10.2011.

2.3.18. Крім зазначеного, відповідач наполягає на застосуванні строку позовної давності, з огляду на те, що право на розірвання договору купівлі-продажу та повернення у свою власність спірних об`єктів нерухомості виникло у позивача зі спливом 60 денного строку з дати закінчення терміну оплати першого щоквартального платежу за договором, а саме 06.01.2009. При цьому, відповідач зауважує, що умови договору купівлі-продажу № 17 від 07.08.2008 та ст.6233, 6234 ЦК Республіки Молдова безпосередньо пов`язують повернення у власність продавця проданого майна саме з реалізацію права продавця на розірвання договору.

2.3.19. Таким чином, за думкою відповідача, саме з 07.01.2009 починається відлік строку позовної давності за позовними вимогами про визнання права власності та про витребування спірних об`єктів нерухомості.

2.3.20. Відповідач також вказує, що вважаючи себе належним власником спірної нерухомості у зв`язку з розірванням в судовому порядку договору купівлі-продажу №17 від 07.08.2008, позивач мав можливість пересвідчитись в належній державній реєстрації свого права власності на нерухомість Санаторію "Молдова" в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно України.

2.3.21. Проте, з моменту продажу у 2008 спірної нерухомості позивачем не здійснювались будь-які дії по утриманню та управлінню ЦМК Санаторію "Молдова", натомість, звернення позивача до судових інстанцій Республіки Молдова із позовом про розірвання договору купівлі-продажу № 17 від 07.08.2008 та його наступні дії щодо визнання рішення Верховного суду Республіки Молдова від 16.10.2011 по справі № 2re-284/11 на території України лише додатково підтверджують той факт, що позивачу було достеменно відомо про перехід прав власності на Санаторій "Молдова" до третіх осіб.

2.3.22. Відповідач зазначає, що наведений висновок ґрунтується, серед іншого, і на тому, що на його переконання, метою звернення позивача до судових інстанцій було саме повернення нерухомості Санаторію "Молдова", яка перебувала у власності інших осіб.

2.3. Аргументи третьої особи відповідача.

Третя особа відповідача, з урахуванням висновків КГС ВС, викладених в постанові від 11.07.2023 по справі № 916/1457/19, вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

2.3.1. На переконання третьої особи відповідача, за змістом ст. 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача. Положення цієї статті застосовується як правова підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

2.3.2. На підтвердження своєї правової позиції третя особа відповідача посилається на висновки, зроблені ВСУ у постанові від 21.11.2016 у справі № 1522/25684/12, ВП ВС від 19.11.2019 у справі № 911/3680/17, КЦС ВС від 212.2022 в рамках справи № 463/6249/16-ц та КЦС ВС від 24.04.2023 у справі № 200/18309/18.

2.3.3. Заперечуючи проти наявності права позивача на спірні об`єкти нерухомого майна, третя особа відповідача зазначає, що згідно правової позиції, викладеної КГС ВС у своїй постанові від 27.06.2018 у справі № 925/797/17, свідоцтво про право власності не породжує виникнення відповідного права, а тільки фіксує факт його наявності, а державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності.

2.3.4. Також третя особа відповідача зауважує, що витребувати можна лише індивідуально визначене майно або майно, яке виділено в натурі та на обґрунтування чого посилається на позицію Верховного Суду, висловлену у постановах від 25.01.2018 у справі № 520/9193/15-ц, від 02.04.2018 у справі № 522/12782/15-ц, від 21.08.2018 у справі № 757/32440/15-ц, від 05.09.2018 у справі № 723/1983/16-ц, від 28.02.2019 у справі № 472/34/15-ц, від 20.01.2021 у справі № 2-4440/11 та інших.

2.3.5. Третя особа відповідача вказує, що рішення Вищої судової палати Республіки Молдова від 16.10.2011 не містить ознак індивідуально визначеного майна.

2.3.6. Третя особа відповідача, із посиланням на норми Закону України "Про міжнародне приватне право" вказує, що до правовідносин, які пов`язані із виникненням, державною реєстрацією речового права власності на спірний об`єкт нерухомості, що є предметом спору у даній справі, застосовуються норми національного права України, а не законодавства Республіки Молдова, на яке посилається позивач, зокрема, посилаючись на положення закону Республіки Молдова "Про управління публічною власністю та її роздержавлення".

2.3.7. Третя особа відповідача, в якості підтвердження своїх стверджень щодо добросовісності набувача спірного нерухомого майна, посилається на практику ВС, відповідно до якої якщо є нескасоване рішення суду, на підставі якого особа набула право власності на майно, то відсутні правові підстави для його витребування відповідно до статті 388 ЦК України у добросовісного набувача, оскільки за таких обставин добросовісний набувач придбав це майно в особи, яка мала право його відчужувати. Позбавлення відповідача власності, набутої за договором, укладеним з особою, якою майно набуто на підставі судового рішення, є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та втручанням держави у право власника на мирне володіння його майном.

2.3.8. Як вказує третя особа відповідача, ТОВ "Макстгруп" набуло права власності на спірні нежитлові приміщення за відплатним договором, придбавши його в іншої особи, та є третім власником нежитлових приміщень після їх відчуження позивачем, а тому не знало та не могло знати про те, що це майно вибуло з власності позивача поза його волею. Під час придбання майна відповідач правомірно очікував, що продавець мав право ним розпоряджатися, а після отримання цього майна - матиме змогу мирно ним володіти.

2.3.9. Також третя особа відповідача зауважує, що в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно були відсутні відомості щодо обтяжень нерухомого майна, яке ТОВ "Макстгруп" набуло у власність.

2.3.10. З посиланням на правові висновки, зроблені у постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17, третя особа відповідача вказує, що добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень.

2.3.11. А тому, на переконання третьої особи відповідача, добросовісний набувач не може відповідати у зв`язку із порушеннями інших осіб, допущеними в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном. Конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає такий статус всупереч приписам статті 388 ЦК України, а, відтак, втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар. При цьому в якості підтвердження третя особа відповідача посилається на позицію ВП ВС, викладену у постанові від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19.

2.3.12. Також, третя особа відповідача зазначає, що законність придбання ТОВ "Макстгруп" спірних об`єктів нерухомого майна підтверджена рішенням Господарського суду Одеської області від 21.07.2010 у справі №26-30/109-09-3307, а також ухвалами Господарського суду міста Києва від 27.09.2017 у справі № 910/8528/17.

2.3.13. Третя особа відповідача звернула увагу на відсутність доказів, які б підтверджували право власності позивача на спірні об`єкти нерухомості, на наявність чинних судових рішень, які підтверджували наявність права власності на спірні об`єкти нерухомості у ПІК "SDY-INVEST GRUP" SRL, а в подальшому у ТОВ "Макстгруп", а також поведінку позивача, який замовчував наявність Рішення Вищої судової палати Республіки Молдова від 16.10.2011 до 2014, яка спровокувала покладення індивідуального та надмірного тягаря та численних збитків на учасників справи.

3. Процесуальні питання вирішені судом.

3.1. Позивачем 24.05.2019 до Господарського суду Одеської області була подана позовна заява (вх. № 1489/19.

3.2. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.05.2019 було відкрито провадження у справі №916/1457/19, справа прийнята до розгляду за правилами загального позовного провадження із призначенням до розгляду у підготовчому засіданні.

3.3. Відповідачем 24.07.2019 до суду була подана заява про застосування позовної давності.

3.4. Позивачем до суду 04.12.2019 були надані Заперечення (вх. № 25052/19) щодо дотримання ним строку позовної давності.

3.5. Від позивача 30.07.2019 до суду надійшла заява про забезпечення позову (вх. № 2-3514/19), згідно якої позивач просив суд накласти арешт на об`єкти нерухомого майна, що є предметом спору.

3.6. Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.08.2019, яка в подальшому залишена в силі апеляційною та касаційною інстанціями, вищезазначену заяву задоволено частково, накладено арешт на спірні об`єкти нерухомого майна санаторію "Молдова", а також заборонено державним реєстраторам вчиняти реєстраційні дії, пов`язані із державною реєстрацією речових прав та їх обтяжень на спірне нерухоме майно. У задоволенні решти заяви відмовлено.

3.7. Ухвалою суду від 19.08.2019 ПІК "SDY-INVEST GRUP" SRL залучено до участі у справі №916/1457/19 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

3.8. Рішенням Господарського суду Одеської області від 19.12.2019 у задоволені позовних вимог Агентства Публічної Власності Республіки Молдова було відмовлено.

3.9. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.03.2023 рішення Господарського суду Одеської області по справі № 916/1457/19від 19.12.2019 залишено без змін.

3.10. Постановою КГС ВС від 11.07.2023 постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.03.2023 та рішення Господарського суду Одеської області від 19.12.2019 у справі № 916/1457/19 були скасовані, а справа направлена на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

3.12. При цьому, Верховним судом вказано, що судами не встановлено обставин наявності доказів визнання свідоцтв Позивача про право власності на спірні об`єкти нерухомого майна недійсними, нечинними, незаконними або скасованими у передбаченому законодавством порядку; що висновки судів зроблені без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах ВС від 04.04.2018 у справі № 910/4898/16, від 02.07.2020 у справі № 904/5934/17, від 21.09.2022 у справі № 908/976/19, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 та від 22.06.2021 у справі № 200/606/18; судами обох інстанцій не досліджено того питання, чи брав позивач (Агентство Публічної Власності Республіки Молдова) участь у відповідному спорі, та чи враховують висновки судів у справі № 26-30/109-09-3307 ті обставини, які наявні у спірних правовідносинах, зокрема чи враховано судами обставини, що передували визнанню права власності за ПІК "SDY-INVEST GRUP SRL" на спірне нерухоме майно, а також на те що судами не надано оцінки тому, що предметом договору від 07.08.2008 є відчуження продавцем покупцеві не індивідуально визначеного нерухомого майна, а ЦМК державного підприємства "Санаторій Молдова", який включає в себе спірне нерухоме майно, рухоме майно, належне "Санаторію Молдова" та корпоративні права на підприємство "Санаторій Молдова".

3.13. З урахуванням наведеного, КГС ВС зазначив, що під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, надати належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам та аргументам учасників справи, і, в залежності від встановлених обставин, вирішити спір відповідно до норм матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

3.14. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.08.2023 справа № 916/1457/19 була передана на розгляд судді Цісельському О.В.

3.15. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.08.2023 справа №916/1457/19 прийнята до свого провадження зі стадії відкриття провадження по справі з призначенням до розгляду у підготовчому засіданні об 11:00 год 31.08.2023.

3.16. Відповідачем 09.08.2023 через систему "Електронний суд" було подано клопотання (вх. № 27059/23) про ознайомлення з матеріалами справи, яке судом було розглянуто та задоволено.

3.17. Відповідачем 23.08.2023 до канцелярії суду були надані пояснення (вх. № 28779/23), в яких відповідач, посилаючись на приписи п.11. ст. 80 ГПК України, просив суд не враховувати як належні докази, надані позивачем копії правовстановлюючих документів (свідоцтв) на спірне нерухоме майно. Також відповідачем до пояснень надані додатки, які судом долучені до матеріалів справи.

3.18. Того ж дня від ТОВ "Санаторій-профілакторій "Молдова" до канцелярії суду було надано клопотання (вх. № 28792/23), в якому товариство просило суд залучити його до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, зобов`язати позивача направити позовну заяву з урахуванням всіх уточнень, доповнень, тощо, а також доданих до неї матеріалів; надати можливість ознайомитись із матеріалами справи та надати розумний час для підготовки письмових пояснень по справі.

3.18. Позивач до канцелярії суду 31.08.2023 надав пояснення (вх. № 29812/23), в яких з урахуванням постанови КГС ВС від 11.07.2023 в якості підстав позову додатково послався на ст. 387 ЦК України та на додаткові докази, що підтверджують взаємопов`язаність набувачів спірного нерухомого майна. Пояснення судом долучені до матеріалів справи.

3.20. В підготовчому засіданні 31.08.2023 суд розглянув клопотання ТОВ "Санаторій-профілакторій "Молдова" (п. 3.15. рішення), вислухав думку учасників справи та після виходу з нарадчої кімнати проголосив ухвалу (вступну та резолютивну частини), якою клопотання ТОВ "Санаторій-профілакторій "Молдова" задовольнив, залучив його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, також судом була постановлена протокольна ухвала про перерву в підготовчому засіданні до 14:20 год 19.09.2023.

3.21. Позивач 31.08.2023 за допомогою системи "Електронний суд" разом із заявою (вх. № 31042/23) надав суду докази направлення третій особі копії позовної заяви з додатками.

3.22. Ухвалою суду від 05.09.2023, постановленою в порядку ст.120 ГПК України, треті особи були повідомлені про наступний час та дату підготовчого засідання.

3.23. Від підприємства "МЕДИСАН" 15.09.2023 до канцелярії суду була надана заява (вх. № 32051/23), в якій підприємство просило суд залучити його до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

3.24. Від третьої особи відповідача 2 на електронну адресу суду 18.09.2023 надійшло клопотання (вх. № 32277/23), про продовження строку на підготування пояснень на позов та надання можливості представнику участі в судовому засіданні, призначеному на 19.09.2023 об 14:20 год, в режимі відеоконференції поза приміщенням суду з використанням власних технічних засобів.

3.25. Ухвалою суду від 19.09.2023 у задоволенні клопотання третьої особи відповідача 2 (п.3.24. рішення) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду по справі № 916/1457/19 у зв`язку із порушенням вимог п.4. ст.197 ГПК України було відмовлено.

3.26. Підготовче засідання, призначене судом на19.09.2023 об 14:20 год не відбулось у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги.

3.27. Ухвалою суду від 20.09.2023 підготовче засідання було призначено об 14:20 год 03.10.2023, про що учасники справи були повідомлені належним чином.

3.28. Від третьої особи відповідача 2 на електронну адресу суду 18.09.2023 надійшло клопотання (вх. № 32998/23), про надання можливості представнику участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза приміщенням суду з використанням власних технічних засобів через електронний суд.

3.29. Ухвалою суду від 22.09.2023 у задоволенні клопотання третьої особи відповідача 2 (п.3.25. рішення) у зв`язку із порушенням вимог п.4. ст.197 ГПК України було відмовлено.

3.30. Від третьої особи відповідача 2 до канцелярії суду 02.10.2023 надійшли пояснення на позов (вх. № 34408/23) та клопотання (вх. № 34410/23) про надання можливості представнику участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза приміщенням суду з використанням власних технічних засобів через електронний суд.

3.31. В підготовчому засіданні 03.10.2023 суд розглянув клопотання третьої особи відповідача 2 (п. 3.28. рішення), протокольною ухвалою відмовив у його задоволені з підстав порушення вимог п.4 ст. 197 ГПК України, розглянув заяву підприємства "МЕДИСАН" (п.3.23. рішення), вислухав думку учасників справи, протокольною ухвалою його задовольнив, залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, а також судом була постановлена протокольна ухвала про перерву в підготовчому засіданні до 11:00 год 19.10.2023.

3.32. Від третьої особи відповідача 2 через систему "Електронний суд" 05.10.2023 надійшло клопотання (вх. № 35044/23), про надання можливості представнику участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів через електронний суд.

3.33. Ухвалою суду від 06.10.2023, постановленою в порядку ст.120 ГПК України, треті особи відповідача та третя особа позивача були повідомлені про наступний час та дату підготовчого засідання.

3.34. Ухвалою суду від 22.09.2023 у задоволенні клопотання третьої особи відповідача 2 (п.3.29. рішення) у зв`язку із порушенням вимог п.4. ст.197 ГПК України було відмовлено.

3.40. Від третьої особи відповідача 2 до канцелярії суду 10.10.2023 надійшло клопотання (вх. № 35618/23), про надання можливості представнику участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза приміщенням суду з використанням власних технічних засобів через електронний суд.

3.35. Позивач 11.10.2023 за допомогою системи "Електронний суд" разом із заявою (вх. № 35870/23) надав суду докази направлення третій особі копії позовної заяви з додатками.

3.36. Ухвалою суду від 11.10.2023 клопотання третьої особи відповідача 2 (п.3.32. рішення) було задоволено.

3.37. Відповідач 11.10.2023 за допомогою системи "Електронний суд" подав суду клопотання (вх. № 36297/23) про надання йому додаткового часу для здійснення всіх необхідних процесуальних дій у зв`язку з долученням до матеріалів справи висновку про застосування норм матеріального права Республіки Молдова та про продовження строку підготовчого засідання.

3.38. Третя особа позивача 18.10.2023 через канцелярію суду надала заяву (вх. № 37134/23) про відкладення підготовчого засідання, надання строку для подання письмових пояснень та надання матеріалів справи для ознайомлення.

3.39. В підготовчому засіданні 19.10.2023 суд розглянув клопотання відповідача (п.3.35. рішення), заслухав думку учасників справи, протокольною ухвалою його частково задовольнив, надав відповідачу додатковий час для надання висновку, також судом була постановлена протокольна ухвала закриття підготовчого засідання у справі та призначення справи до розгляду по суті на 10:00 год 21.11.2023.

3.40. Того ж дня ухвалою суду, постановленою відповідно до ст. 120 ГПК України, третя особа відповідача 1 та третя особа позивача були повідомлені про час та дату розгляду справи по суті.

3.41. Позивачем за допомогою системи "Електронний суд" 20.10.2023 було надано повідомлення (вх. № 37629/23), яким суд було повідомлено про припинення Підприємства з іноземним капіталом "SDY-INVEST GRUP" SRL, до якого доданий відповідний доказ.

3.42. Відповідачем за допомогою системи "Електронний суд" 03.11.2023 подано клопотання (вх. № 39798/23) про долучення до матеріалів справи доказів, а саме, наукового висновку щодо застосування норм матеріального права Республіки Молдова.

3.43. Позивачем за допомогою системи "Електронний суд" 20.11.2023 було надано клопотання (вх. № 42263/23), про залучення до матеріалів справи документів (в порядку підтвердження змісту норм права Республіки Молдова).

3.44. В судовому засіданні 21.11.2023 суд протокольною ухвалою виключив третю особу відповідача 1 зі складу учасників справи припинену юридичну особу - Підприємство з іноземним капіталом "SDY-INVEST GRUP" SRL, а також у зв`язку із нестабільною роботою мережі Інтернет та доступом до сайту vkz.court.gov.ua, що унеможливило проведення судового засідання в режимі відеоконференції з використанням технічних засобів, судом була проголошена протокольна ухвала про перерву в судовому розгляді справи по суті до 10:00 год 12.12.2023.

3.45. Ухвалою суду від 22.11.2023, постановленою відповідно до ст.120 ГПК України, третя особа позивача була повідомлена про наступний час та дату розгляду справи по суті.

3.52. Судове засідання, призначене судом на 12.12.2023 на 10:00 год, не відбулося у зв`язку з особливими умовами роботи установи суду, пов`язаними з несанкціонованим втручанням в роботу інформаційних (автоматизованих), електронних комунікаційних мереж і ресурсів суду, що сталося внаслідок хакерської атаки та призупиненням роботи в КП "Діловодство спеціалізованого суду" наказом керівника апарату суду від 30.11.2023.

3.46. Ухвалою суду від 13.12.2023 судове засідання у справі було призначене на 12:20 год 26.12.2023 та повідомлено про це учасників справи та їх представників.

3.47. Третя особа позивача через канцелярію суду 26.12.2023 надала заяву (вх. № 47057/23) про підтримку позовних вимог та розгляд справи за відсутності її представника.

3.48. Судове засідання, призначене на 26.12.2023 о 12:20 год, у зв`язку із оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги не відбулося.

3.49. Ухвалою суду від 27.12.2023 учасники справи та їх представники були повідомлені про призначення судового засідання у справі на 14:30 год 16.01.2024.

3.56. В судовому засіданні 16.01.2024 у зв`язку із оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги, судом у межах розумних строків, була проголошена протокольна ухвала про перерву в судовому засіданні до 11:00 год 24.01.2024.

3.50. У зв`язку із неможливістю завершити розгляд справи по суті у засіданні 24.01.2024 у зв`язку із неодноразовим оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги, судом була проголошена протокольна ухвала про перерву в судовому засіданні до 14:00 год 06.02.2024, також судом призначені резервні час та дати судових засідань, а саме, 14:00 год 07.02.2024 та на 14:00 год 08.02.2024.

3.51. В процесі розгляду справи всі подані учасниками справи клопотання та заяви були судом розглянуті та вирішенні відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України, про що відзначено у протоколах підготовчих та судових засідань.

3.52. Під час розгляду справи по суті сторони виступили із вступними промовами, судом були досліджені всі письмові та електронні докази, які містяться в матеріалах справи.

3.53. Позивач у своїй вступній промові та судових дебатах заявлені позовні вимоги підтримав повністю, обґрунтовуючи свою позицію доводами та аргументами, викладеними у заявах по суті спору, письмових поясненнях та наданими суду доказами.

3.54. Третя особа позивача, про час та дати судових засідань повідомлялась судом належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, проте її представник в судові засідання з розгляду справи по суті не з`явися, про поважність підстав неявки суд не повідомив, як вбачається з наданої суду заяви (п. 3.47. рішення) позовні вимоги підтримує повністю просить їх задовольнити, справу розглянути за відсутності її представника.

3.55. Відповідач у своїй вступній промові та судових дебатах проти позовних вимог заперечував, просив суд у задоволені позову відмовити повністю, обґрунтовуючи свою позицію доводами та аргументами, викладеними у заявах по суті спору, письмових поясненнях та наданими суду доказами.

3.56. Третя особа відповідача у своїй вступній промові та судових дебатах проти позовних вимог заперечувала, просила суд у задоволені позову відмовити повністю, обґрунтовуючи свою позицію доводами та аргументами, викладеними у письмових поясненнях.

3.57. Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

3.58. З огляду на те, що розгляд даної справи відкладався у зв`язку з несанкціонованим втручанням в роботу інформаційних (автоматизованих) електронних комунікаційних мереж і ресурсів суду, що сталося в наслідок хакерської атаки, а також неодноразовим оголошенням системою цивільної оборони м. Одеси та Одеської області повітряної тривоги, враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

3.59. Відповідно до ст.ст.209, 210 ГПК України судом були з`ясовані всі обставини, на які учасники справи посилалися під час судового розгляду як на підставу своїх вимог і заперечень, а також судом були безпосередньо досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи.

3.60. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

3.61. Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку «розумності строку» розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

3.62. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

3.63. Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

3.64. Враховуючи наведене, Господарським судом 06.02.2024 був закінчений розгляд справи по суті та відповідно до ч.1 ст.240 ГПК України після виходу з нарадчої кімнаті проголошена вступна та резолютивна частини рішення.

4. Фактичні обставини, встановлені судом.

4.1. Як вбачається з матеріалів справи, згідно Угоди між Урядом Республіки Молдова та Урядом України про взаємне визнання прав та регламентування відносин власності від 11.08.1994 із змінами, внесеними на підставі Протоколу між Урядом Республіки Молдова та Урядом України від 27.04.1999 та Протоколу між Урядом Республіки Молдова та ФДМУ про юридичний статус (право власності) дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями Державного підприємства "МЕДИСАН" санаторно-оздоровчої асоціації та відновлення Державної канцелярії Республіки Молдова "Санаторій Молдова", Республіка Молдова є власником цілісного майнового комплексу: нерухомого, рухомого майна та корпоративних прав на ДП "Санаторій Молдова".

4.2. На підставі Закону Республіки Молдова №121 від 04.05.2007 "Про управління публічною власністю та її роздержавлення", Постанови Уряду Республіки Молдова №998 від 29.09.2000 "Про затвердження положення про комерційні та інвестиційні конкурси і прямі переговори щодо приватизації публічного майна" (в редакції чинній на час проведення конкурсу), Урядом Республіки Молдова була прийнята Постанова №945 від 20.08.2007 "Про заходи щодо виконання Закону №121 від 04.05.2007 про управління публічною власністю та її роздержавлення" якою був затверджений перелік об`єктів державної власності, що підлягають приватизації, згідно додатку № 2, до якого під п.63 було включене майно Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями Санаторій "Moldova" (т.с7, а.с.85,98).

4.3. Агентством Публічної Власності Республіки Молдова на виконання приписів вищезазначеного законодавства Республіки Молдова, було проведено комерційний конкурс з приватизації цілісного майнового комплексу ДП "Санаторій Молдова", за підсумками якого рішенням Конкурсної Комісії з приватизації майна публічної власності держави (витяг з протоколу № 11 від 07.08.2008) (т.с.2, а.с.9), переможцем визнано ПІК "SDY-INVEST GRUP" SRL.

4.4. За результатами наведеного комерційного конкурсу, 07.08.2008 між Республікою Молдова в особі Агентства Публічної Власності при Міністерстві Економіки та Торгівлі (Продавець) та ПІК "SDY-INVEST GRUP" SRL (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Ольгою Бондарчук та зареєстрований за № 5717 (т.с.2, а.с.1-8).

4.5. Відповідно до преамбули договору поняття "Цілісний майновий комплекс" (ЦМК) в контексті даного договору включає в себе наступне: нерухоме майно, зазначене у додатку №1 до даного договору, рухоме майно, належне "Санаторію Молдова" та корпоративні права на ДП "Санаторій Молдова".

4.6. За умовами п.2.1. договору продавець продає ЦМК у власність покупця та передає покупцю свої права засновника на "Санаторій Молдова", а покупець сплачує його ціну на умовах, встановлених дійсним договором.

4.7. У пункті 2.2. договору визначено, що покупець повідомляє про те, що він поінформований про існування кредитів, отриманих у банках "Zahidincombanc" та "Ucreschimbanc".

4.8. За умовами пункту 2.5 договору купівлі-продажу право власності на ЦМК переходить до покупця з моменту підписання акту приймання-передачі. З моменту підписання акту приймання-передачі ризик випадкової загибелі або пошкодження предмету договору переходить від продавця до покупця. Право власності на нерухоме майно підлягає реєстрації Покупцем у компетентних органах України.

4.9. Пунктом 3.1. договору Рішенням Конкурсної Комісії вартість предмету договору була встановлена у розмірі 73 300 000 лей, а покупець зобов`язується сплатити за предмет, цього договору у розстрочку на умовах цього договору.

4.10. В силу пункту 3.3. договору покупець виконав положення діючого законодавства Республіки Молдова і Рішення Конкурсної Комісії та сплатив до укладення даного договору більше 50% від вартості предмета договору, а саме: суму в розмірі 36 850 000 лей. Факт сплати підтверджений копіями платіжних доручень від 07.08.2008 № 50 та 25.07.2008 № 03.

4.11. Залишок суми у розмірі 36 450 000 лей, що складає менше 50% від вартості даного договору покупець зобов`язується сплатити впродовж двох років з моменту підписання даного договору щоквартально рівними частинами з індексацією цих сум залежно від рівня інфляції, розрахованого на день укладення договору до здійснення платежу (п.3.4. договору).

4.12. Згідно з п.3.5 договору його виконання забезпечено банківською гарантією АКБ "Фінбанк" від 07.08.2008, яка може бути використана продавцем в разі прострочення строку повної оплати вартості предмету договору більш ніж на 10 банківських днів.

4.13. За умовами п.4.1. договору покупець приймає на себе зобов`язання, зокрема: рішення за власний рахунок усіх розбіжностей та суперечок, що виникають у зв`язку з реєстрацією права власності, сплати заборгованості по кредитам, зазначеним у п.2.2. договору, а також інших питань, пов`язаних з правом власності на дане нерухоме майно, тощо.

4.14.У відповідності до п.4.3. договору передача майна покупцю здійснюється на підставі акту приймання-передачі.

4.15. Пунктом 4.4 договору покупець декларує, що зобов`язується виконувати положення ст ст. 55, 56, 57 Закону Республіки Молдова №121 від 04.05.2007, про управління публічною власністю та її роздержавлення.

4.16. Відповідно до умов п.4.5. договору за прострочення платежів, встановлених у п.3.4. договору, покупець сплатить пеню у розмірі 0,1% від несплаченої у строк суми, приймаючи до уваги рівень інфляції, за період прострочення платежу. Сплата пені не звільнює покупця від обов`язку сплати вартості предмета цього договору.

4.17. Умовами п.4.6. договору визначено, що у випадку якщо покупець прострочить строк повної оплати вартості предмета цього договору, більш ніж на 10 банківських днів, продавець має право використати банківську гарантію для виконання зобов`язань з оплати вартості предмету цього договору, вказаної у п.3.5. договору.

4.18. Право продавця, підстави та порядок для розірвання договору передбачені п.4.7. договору.

4.19. У пункті 6.4. договору сторони визначили, що його підписання є результатом спільної згоди сторін. Цей договір є повною домовленістю між сторонами і замінює будь-яку угоду або домовленість, що стосуються даного договору, що існували до моменту його підписання.

4.20. У додатку №1 до договору (т.с.2, а.с. 10) його сторони погодили перелік нерухомого майна, що входить до складу ЦМК ДП "Санаторію Молдова".

4.21. Відповідно до акту приймання-передачі ЦМК Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями Державного головного підприємства "МЕДИСАН" Лікувально-санаторної відновлювальної Асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова "Санаторій Молдова" від 07.08.2008, продавець передав, а покупець прийняв майно, що є предметом договору купівлі-продажу, датованого 07.08.2008, а саме: ЦМК, який складається з рухомого майна та нерухомого майна, загальною площею 18186,5 м2, що належить "Санаторію Молдова", а також корпоративних прав на ДП "Санаторій Молдова" (т. с. 2, а.с.11).

4.22. З матеріалів справи (т.2 а.с.31-44, т.5 а.с.6-9), а також з даних системи "Діловодство спеціалізованого суду" встановлено, що у червні 2009 ПІК "SDY-INVEST GRUP" SRL звернулось з позовною заявою до Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями Державного головного підприємства "МЕДИСАН" Лікувально-санаторної восстановчої Асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова "Санаторій Молдова" (далі-ДП "Санаторій Молдова") про визнання права власності на нерухоме майно, а саме: газову котельню (м. Одеса, вул. Посмітного, 2-Г, літ. Ж-Ж1, загальною площею 1037,9 м2); пансіонат №4 (м. Одеса, вул. Посмітного, 2-К, літ. В, загальною площею 191,6 м2); пансіонат №5 (м. Одеса, вул. Посмітного, 2-Б, літ. Г, загальною площею 253,4 м2); будівлю басейну (м. Одеса, вул. Посмітного, 2-Е, літ. А1, загальною площею 2338,3 м2); клуб-столову (м. Одеса, вул. Посмітного, 2-Ж, літ. А2, А3, загальною площею 2301,7 м2); адміністративний корпус (м. Одеса, вул. Посмітного, 2-Д, літ. И, загальною площею 731,7 м2); корпус №3 (м. Одеса, вул. Посмітного, 2-В, літ. Д, загальною площею 4438,8 м2); головний корпус (м. Одеса, вул. Посмітного, 2-А, літ. А, загальною площею 3977,2 м2); будівлі (м. Одеса, вул. Посмітного, 2 літ. А4, Б, Е-Е1, Е2, З, К, Л, М, загальною площею 2920,9 м2).

4.23. Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що відповідно до договору купівлі-продажу №17 від 07.08.2008, укладеного між Республікою Молдова в особі Агентства Публічної Власності при Міністерстві Економіки та Торгівлі та позивачем, останній є власником цілісного майнового комплексу "Санаторій Молдова", при цьому користування спірним нерухомим майном фактично здійснює відповідач, який не визнає право власності ПІІ "SDY-INVEST GRUP" SRL на вказані об`єкти, а тому останній вимушений звертатися з позовом про визнання права власності у порядку статті 392 ЦК України.

4.24. Рішенням Господарського суду Одеської області від 16.07.2009 у справі № 26-30/109-09-3307 (суддя Рога Н.В.) за ПІІ "SDY-INVEST GRUP" SRL визнано право власності на спірне нерухоме майно.

4.25. Постановою Вищого господарського суду України від 26.05.2010 рішення Господарського суду Одеської області від 16.07.2009 у справі №30/109-09-3307 скасовано, справу №30/109-09-3307 передано на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

4.26. Ухвалою Господарського суду Одеської області (суддя Никифорчук М.І.) від 23.06.2010 у справі №30/109-09-3307 вказану справу прийнято до свого провадження; присвоєно даній справі №26-30/109-09-3307; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ТОВ "Капітал-Агро".

4.27. Рішенням Господарського суду Одеської області від 21.07.2010 у справі №26-30/109-09-3307 позовні вимоги з урахуванням уточнень від 21.07.2010 були задоволені повністю, за Підприємством з іноземним капіталом "SDY-INVEST GRUP" SRL визнано право власності на нерухоме майно: газову котельню (м. Одеса, вул. Посмітного, 2-Г, літ. Ж-Ж1, загальною площею 1037,9 м2); пансіонат №4 (м. Одеса, вул. Посмітного, 2-К, літ. В, загальною площею 191,6 м2); пансіонат №5 (м. Одеса, вул. Посмітного, 2-Б, літ. Г, загальною площею 253,4 м2); будівлю басейну (м. Одеса, вул. Посмітного, 2-Е, літ. А1, загальною площею 2338,3 м2); клуб-столову (м. Одеса, вул. Посмітного, 2-Ж, літ. А2, А3, загальною площею 2301,7 м2); адміністративний корпус (м. Одеса, вул. Посмітного, 2-Д, літ. И, загальною площею 731,7 м2); корпус №3 (м. Одеса, вул. Посмітного, 2-В, літ. Д, загальною площею 4438,8 м2); головний корпус (м. Одеса, вул. Посмітного, 2-А, літ. А, загальною площею 3977,2 м2); будівлі (м. Одеса, вул. Посмітного, 2 літ. А4, Е-Е1, Е2, З, К, Л, М, загальною площею 2421,9 м2).

4.28. Рішення суду мотивовано тим, що позовні вимоги ПІІ "SDY-INVEST GRUP" SRL є обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами по справі, у зв`язку з чим вони підлягають задоволенню в повному обсязі, тому що спірне нерухоме майно перейшло до позивача на підставі договору від 07.08.2008 після підписання акту приймання-передачі придбаного майна.

4.29. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.10.2010 та постановою Вищого господарського суду України від 23.12.2010 у справі №26-30/109-09-3307 рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2010 у справі № 26-30/109-09-3307 залишено без змін.

4.30. На підставі рішення загальних зборів ТОВ "Санаторій-профілакторій "Молдова" від 22.02.2011 спірне нерухоме майно було внесено ПІІ "SDY-INVEST GRUP" SRL до статутного капіталу ТОВ "Санаторій-профілакторій "Молдова".

4.31. Як встановлено судом та не заперечується учасниками справи, Виконкомом ОМР 17.02.2011 ТОВ "Санаторій-профілакторій "Молдова" було видано свідоцтво про право власності серії САЕ 3 073744 на спірні об`єкти нерухомості (т.с.5, а.с. 19-24).

4.32. До Південно-західного апеляційного господарського суду 29.10.2018 від Державної канцелярії Республіки Молдова надійшла апеляційна скарга на рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2010 у справі № 26-30/109-09-3307, в якій скаржник просить рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2010 у справі №26-30/109-09-3307 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

4.33. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.03.2019 апеляційну скаргу Державної канцелярії Республіки Молдова задоволено; рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2010 у справі №26-30/109-09-3307 скасовано, у задоволенні позовних вимог Підприємства з іноземним капіталом "SDY-INVEST GRUP" SRL до Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями Державного головного підприємства "МЕДИСАН" Лікувально-санаторної восстановчої Асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова "Санаторій Молдова" відмовлено.

4.34. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.10.2019 постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.03.2019 у справі №26-30/109-09-3307 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Південно-західного апеляційного господарського суду зі стадії відкриття апеляційного провадження.

4.35. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.11.2019 у справі № 26-30/109-09-3307 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державної канцелярії Республіки Молдова на рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2010. Апеляційну скаргу надіслано скаржникові.

4.36. Як встановлено судом, справа № 26-30/109-09-3307 неодноразово переглядалась судами апеляційної та касаційної інстанції (т.с.2, а.с. 34-44, т.с. 2, а.с. 114-116, т.с. 5, а.с. 6-9) та на час розгляду справи № 916/1457/19 рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2010 по справі № 26-30/109-09-3307 набрало законної сили та є чинним.

4.37. Також судом зі змісту Рішення Верховного суду Республіки Молдова від 16.10.2011 по справі №2re-284/11 (т.2 а.с.24-30) встановлено, що Генеральний прокурор Республіки Молдова 17.11.2009 звернувся до компетентного суду Республіки Молдова (Економічної апеляційної палати) із позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу №17 від 07.08.2008, в подальшому змінивши свої вимоги на розірвання договору та приведення сторін в первісне положення.

4.38. Рішенням Економічної апеляційної палати від 13.12.2010 позовні вимоги Генерального прокурора Республіки Молдова були задоволені, договір купівлі-продажу № 17 від 07.08.2008 був розірваний з приведенням сторін у первісний стан.

4.39. Економічна апеляційна палата 11.02.2011 задовольнила клопотання про перегляд, яке було подане ПІК "SDY-INVEST GRUP" SRL, скасувала рішення Економічної апеляційної палати від 13.12.2010 і передала справу на розгляд в загальній процедурі.

4.40. Рішенням від 04.03.2011 Економічної апеляційної палати позов Генерального прокурора Республіки Молдова в інтересах держави про розірвання договору купівлі-продажу IACS "санаторій Молдова" був відхилений як необґрунтований, а супровідний позов "SDY-INVEST GRUP" SRL був частково задоволений, видане розпорядження про зміну договірного положення про ціну об`єкта і відображення його в новій редакції, відповідно до якої "ціна предмету цього договору становить 36850000 лей", а також про виключення п.3.4. договору. Претензії "SDY-INVEST GRUP" SRL про стягнення з Агентства публічної власності шкоди у розмірі 1638567 лей, були відхилені як необґрунтовані.

4.41. Рішенням Верховного суду Республіки Молдова від 26.10.2011 по справі №2re-284/11 задоволено касаційні скарги Генеральної прокуратури Республіки Молдова та Агентства публічної власності при Міністерстві економіки Республіки Молдова, позов Генерального прокурора Республіки Молдови задоволено, надано Розпорядження про розірвання договору №17 купівлі-продажу IACS "Санаторій Молдова", м. Одеса, Україна, як єдиного майнового комплексу, укладеного 07.08.2008 року між Агентством публічної власності при Міністерстві економіки Республіки Молдова та ПІК "SDY-INVEST GRUP" ТОВ, м. Кишинів, з приведенням сторін у первісний стан; зобов`язано ПІК "SDY-INVEST GRUP" ТОВ, м. Кишинів, повернути Республіці Молдова, яка представлена Урядом Республіки Молдова, IACS "Санаторій Молдова", м. Одеса, Україна, який є придбаним на підставі договору купівлі-продажу №17 від 07.08.2008 як єдиний майновий комплекс, відповідно додатку №1 до договору та акту прийому-передачі 07.08.2008; зобов`язано Уряд Республіки Молдова відшкодувати ПІК "SDY-INVEST GRUP" ТОВ суму 36 850 000 лей, переведену ПІК "SDY-INVEST GRUP" ТОВ на користь держави за рахунок оплати за майно, яке було придбане за договором №17 від 07.08.2008. А також був відхилений як необґрунтований позов ПІК "SDY-INVEST GRUP" ТОВ до Агентства публічної власності при Міністерстві економіки Республіки Молдова про зміни умов договору купівлі-продажу № 17 від 07.08.2008 та стягнення шкоди.

4.42. Проте, сукупність матеріалів справи, а саме ухвали судів України, а також безпосередньо зміст рішення Верховного Суду (зокрема дати довіреності представників (19.10.2011, 21.10.2011, а також відомості з протоколів судових засідань про відкладення з 20.10.2011), дозволяє суду зробити висновок, що вірною датою постановлення остаточного судового рішення Верховним судом Республіки Молдова є 26.10.2011.

4.43. З Рішення Верховного суду Республіки Молдова від 26.10.2011р. судом вбачається що підставою задоволення позовних вимог Генерального прокурора Республіки Молдови було невиконання ПІК "SDY-INVEST GRUP" ТОВ своїх зобов`язань по договору купівлі-продажу щодо оплати залишку вартості ЦМК "Санаторію Молдова", що є порушенням ст.735 ЦК Республіки Молдова.

4.44. У червні 2015 Уряд Республіки Молдови звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з клопотанням про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення Вищої судової палати Республіки Молдови від 26.10.2011.

4.45. Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 28.04.2016 по справі № 522/11502/15-ц від 28.04.2016 (т.3 а.с.15-20), залишеною в силі ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 18.10.2017 (т.с.3, а.с. 21-26) у задоволенні клопотання Уряду Республіки Молдова про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення Вищої судової палати Республіки Молдова від 26.10.2011 було відмовлено.

4.46. Ухвалою Верховного суду від 06.05.2019 касаційну скаргу Уряду Республіки Молдова на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 28.04.2016 та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 18.10.2017 у справі по справі № 522/11502/15-ц було повернуто заявнику як неподану у зв`язку з невиконанням ним вимог, зазначених в ухвалі Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху.

4.47. Як встановлено судом, 26.12.2016 відбулись Загальні збори учасників ТОВ "Макстгруп" на яких було прийняте рішення, оформлене протоколом № 2 (т.с.3, а.с. 125-130) зокрема, про збільшення статутного капіталу товариства шляхом внесення нерухомого майна.

4.48. Відповідно до Актів приймання-передачі нерухомого майна, як вкладу до статутного (складеного) капіталу ТОВ "Макстгруп" від 30.12.2016 (т.с.3, а.с. 131-169), посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малиновською О.Ю., Учасник (ТОВ "Санаторій-профілакторій "Молдова") передав, а Товариство (ТОВ "Макстгруп") прийняло у власність вклад Учасника до статутного капіталу Товариства нерухоме майно, загальною вартістю 900360 грн.

4.49. Того ж дня до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Нікольською-Пукас А.В. були внесені відомості та зареєстровано за ТОВ "Макстгруп" право власності на: будівлю клубу-столової, м. Одеса, вул. Посмітного, буд. 2-Ж, літ. А-2, А-3, загальною площею 2301,7 м2 (РНОНМ: 361245251101); будівлю корпусу №3, м. Одеса, вул. Посмітного, буд. 2-В, літ. Д, загальною площею 4438,8 м2 (РНОНМ: 361233451101); нежитлову будівлю, м. Одеса, вул. Посмітного, буд. 2 літ. А4, Е-Е1, Е2, З, К, Л, М, загальною площею 2421,9 м2 (РНОНМ: 361237851101); будівлю головного корпусу, м. Одеса, вул. Посмітного, буд. 2-А, літ. А, загальною площею 3977,2 м2 (РНОНМ: 361226651101); будівлю пансіонату №5, м. Одеса, вул. Посмітного, буд. 2-Б, літ. Г, загальною площею 253,4 м2 (РНОНМ: 361220551101); адміністративний корпус, м. Одеса, вул. Посмітного, буд. 2-Д, літ. И, загальною площею 731,7 м2 (РНОНМ: 361243551101); будівлю басейну, м. Одеса, вул. Посмітного, буд. 2-Е, літ. А1, загальною площею 2338,3 м2 (РНОНМ: 361247151101); будівлю газової котельні, м. Одеса, вул. Посмітного, буд. 2-Г, літ. Ж-Ж1, загальною площею 1037,9 м2 (РНОНМ: 361241051101); будівлю пансіонату №4, м. Одеса, вул. Посмітного, буд. 2-К, літ. В, загальною площею 191,6 м2 (РНОНМ: 361190551101) (т.с.3, а.с. 158-179).

4.20. Позивач вважає, що він є власником спірного нерухомого майна, яке вибуло з його користування поза його волі, а тому в нього є всі законні підстави витребувати це майно у відповідача для захисту свого порушеного права, що й стало підставою звернення позивача до Господарського суду Одеської області.

5. Висновки суду за результатами розгляду справи.

5.1. Як зазначено в Конституції України - кожному гарантується право на судовий захист (ст. 55 Конституції).

5.2. Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій України" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

5.3. Частина 1 ст. 6. Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

5.4. Стаття 13 Конвенції визначає, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

5.5. Частина 6 п.1 ст. 3 Цивільного кодексу України визначає що справедливість, добросовісність та розумність є загальними засадами цивільного законодавства

5.6. Стаття 11 ЦК України визначає, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

5.7. Відповідно до ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб… Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах… У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

5.8. Частина 1 ст.15 ЦК України вказує, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

5.9. Частиною першою ст. 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

5.11. Відповідно до частини першої ст. 4 ГПК України право на звернення до Господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

5.12. Саме Держава несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права.

5.13. Звернення особи до Господарського суду з позовною заявою є засобом захисту порушеного оспорюваного або невизнаного права та охоронюваних законом інтересів.

5.14. Відповідно до ст. 365 ГПК України іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

5.15. Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

5.16. Позивач, вважає що спірне нерухоме майно було придбане відповідачем в особи, яка не мала право його відчужувати, майно вибуло з володіння позивача як власника (не володіючого власника) поза його волею, а тому в силу приписів ч. 1 ст. 388 ЦК України він вимагає витребувати спірне нерухоме майно у відповідача, а також визнати за позивачем право власності на це майно, оскільки користування з боку відповідача спірним майном та відсутність відповіді на вимогу позивача про виселення, на думку позивача, свідчить про невизнання відповідачем права власності та його оспорювання.

Отже, виходячи з наведеного суд зазначає наступне.

5.17. Правовий режим незаконно відчуженого майна врегульовано статтею 330 ЦК України, відповідно до якої якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

5.18. Порядок та умови витребування майна від добросовісного набувача визначено статтею 388 ЦК України, відповідно до якої якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

5.19. При цьому, положення статті 388 ЦК України застосовуються як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

5.20. З урахуванням вищенаведеного, предметом доведення та встановлення у цій справі є наявність або відсутність юридичного складу як сукупності обставин незаконності відчуження, відплатності договору, добросовісності набувача, та наявності волі не володіючого власника на вибуття майна.

5.21. Відповідно до ч.5 ст.11 ГПК України суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

5.22. Для застосування норм права Республіки Молдова, суд під час розгляду справи використовує Державний реєстр правових актів республіки Молдова, розташований на офіційному сайті Міністерства юстиції Республіки Молдова (https://www.legis.md/).

5.23. Оцінюючи обставини щодо вибуття майна з володіння республіки Молдова на підставі договору купівлі-продажу від 7.08.2008, суд, у відповідності до ст. 5 Закону України "Про міжнародне приватне право", внаслідок обрання сторонами права, що підлягає застосуванню до змісту правовідносин, застосовує, зокрема, відповідні норми законодавства Республіки Молдова у редакції чинній на час укладення договору купівлі-продажу від 07.08.2008.

5.24. Встановлення судом іноземного права здійснюється ex officio, шляхом власного з`ясування змісту іноземного права та на підставі норм іноземного права, встановленого сторонами.

5.25. Як встановлено судом, з положень п. 2.5. договору купівлі-продажу, право власності на Цілісний майновий комплекс (ЦМК) переходить до Покупця з моменту підписання акту приймання-передачі, який був підписаний сторонами 07.08.2008 (т.2 а.с.11).

5.26. Доказів наявності судових рішень, якими п.2.5. договору купівлі-продажу визнано недійсним позивачем не надано та в матеріалах справи такі докази відсутні.

5.27. Водночас, згідно з п. а) ч. 2 ст. 57 Закону Республіки Молдова "Про управління публічною власністю та її роздержавлення"(в редакції чинній на час укладення договору від 07.08.2008) до повної оплати вартості проданого об`єкта, в тому числі в розстрочку, або повного виконання постприватизаційних зобов`язань, передбачених договором купівлі-продажу, покупець не вправі без попередньої письмової згоди продавця: a) продати, передати у заставу або здійснити іншим чином відчуження предмету договору, включаючи довгострокові активи підприємства.

5.28. За таких обставин, суд дійшов висновку, що внаслідок укладення договору купівлі-продажу від 07.08.2008 абсолютне речове право покупця було обмежено обов`язком утриматися від відчуження об`єкту в силу закону.

5.29. Судом також встановлено, що матеріали справи не містять доказів повної оплати вартості цілісного майнового комплексу ДП "Санаторій Молдова", а факт невиконання ПІК "SDY-INVEST GRUP" SRL прийнятих на себе зобов`язань за договором від 07.08.2008 в частині проведення розрахунків підтверджується рішенням Вищої Судової Палати Республіки Молдова від 26.10.2011 у справі №2ге-284/11, яким цей договір розірвано із зазначених підстав.

5.30. Виходячи з наведеного, суд вважає, що ПІК "SDY-INVEST GRUP" SRL в порушення умов договору купівлі-продажу від 07.08.2008 та діючого законодавства Республіки Молдова було відчужено нерухоме майно, яке входило до складу ЦМК ДП "Санаторію Молдова".

5.31. Відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону Республіки Молдова "Про управління публічною власністю та її роздержавлення" право власності на нерухоме майно чи на інший приватизований об`єкт, право власності на який підлягає державній реєстрації, переходить до покупця в момент державної реєстрації.

5.32. Згідно з положеннями ч. 3 ст. 56 Закону Республіки Молдова "Про управління публічною власністю та її роздержавлення" підставою для проведення державної реєстрації переходу права власності на приватизований об`єкт є договір купівлі-продажу та, за обставинами, акт приймання-передачі об`єкту або передаточне розпорядження відносно акцій (частки у статутному капіталі). Витрати по реєстрації несе покупець.

5.33. Вказані нормативні положення законодавства республіки Молдова цілком узгоджуються з фактичними обставинами справи в частині переходу прав власності на спірне нерухоме майно від первісного власника до первісного набувача та його державної реєстрації.

5.34. За таких обставин, суд вважає, що внаслідок укладення договору купівлі-продажу від 07.08.2008 абсолютне речове право покупця в було обмежено обов`язком утриматися від відчуження об`єкту.

5.35. Суд зазначає, що докази повної оплати вартості цілісного майнового комплексу ДП "Санаторій Молдова" у матеріалах справи відсутні, а факт невиконання ПІК "SDY-INVEST GRUP" SRL прийнятих на себе зобов`язань за договором від 07.08.2008 в частині проведення розрахунків підтверджується наявним рішенням Вищої Судової Палати Республіки Молдова від 26.10.2011 у справі №2ге-284/11, якою цей договір розірвано із зазначених підстав.

5.36. Також суд вважає, що ПІК "SDY-INVEST GRUP" SRL в порушення норм законодавства Республіки Молдова та умов договору купівлі-продажу від 07.08.2008 було відчужено нерухоме майно, яке є частиною майна ДП "Санаторій Молдова".

5.37. Виходячи з наведеного, визнання рішенням Господарського суду Одеської області від 21.07.2010 по справі № 26-30/109-09-3307 права власності ПІК "SDY-INVEST GRUP" SRL на спірне нерухоме майно ДП "Санаторію Молдова" не впливає на необхідність дотримання умов договору купівлі-продажу від 07.08.2008.

5.38. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 21.09.2022 у справі № 908/976/19 зазначила, що вирішуючи питання про витребування спірного майна, суди повинні передусім перевіряти добросовісність набувача майна. Добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України). Обидві сторони правочину, починаючи зі стадії, яка передує його вчиненню, мають поводитися правомірно, зокрема добросовісно (близькі за змістом висновки викладені ВП ВС у постановах від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц (п. 37), від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 (п. 40)).

5.39. На необхідності оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна неодноразово наголошувала ВП ВС (п. 51 постанови від 26.06.2019 у справі № 669/927/16-ц, пункт 46.1 постанови від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18, пункт 6.43 постанови від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19).

5.40. Саме при вирішенні питання про витребування майна здійснюється перевірка добросовісності набувача цього майна, у тому числі з`ясуванню підлягає й те, чи знав або міг знати такий набувач про недобросовісну поведінку продавця, зокрема, за наявності зв`язків із ліквідатором продавця (їхню спільну участь в діяльності інших юридичних осіб). Вказане має значення для застосування як критерію законності втручання держави у право набувача на мирне володіння майном, так і критерію пропорційності такого втручання легітимній меті останнього (постанова ВП ВС від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16, п. 52).

5.41. Судові рішення, постановлені за відсутності перевірки добросовісності/недобросовісності набувача, що суттєво як для застосування положень статей 387, 388 ЦК України, так і положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції, не можуть вважатися такими, що відповідають вимозі законності втручання, у право мирного володіння майном.

5.42. Від недобросовісного набувача майно може бути витребувано у всіх випадках відповідно до приписів статті 387 ЦК України.

5.43. Отже, суд виходячи з предмету та підстав заявлених позовних вимог, враховуючи окреслений вище предмет доказування, вважає що встановленню підлягає добросовісність саме останнього набувача ТОВ "Макстгруп".

5.44. Як встановлено судом, на час внесення ТОВ "Санаторій-профілакторій "Молдова" спірного нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ "Макстгруп" останні керувалися судовим рішенням у справі №26-30/109-09-3307, яке станом на 26.12.2016 (дату вчинення правочину) було чинним, та на відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

5.45. При цьому, суд зазначає, що постановою КГС ВС від 15.10.2019 постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.03.2019 у справі №26-30/109-09-3307, якою було скасовано судове рішення від 21.07.2010 було скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Південно-західного апеляційного господарського суду зі стадії відкриття апеляційного провадження. В подальшому ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.11.2019 у справі №26-30/109-09-3307 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державної канцелярії Республіки Молдова на рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2010.

5.46. Суд звертає увагу, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, в основі якого лежить положення римського права res judicata (лат. "вирішена справа"), та відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися.

5.47. За таких обставин, у суду відсутні підстави для висновків, що можуть бути засновані на поставленні під сумнів остаточного рішення суду у справі №26-30/109-09-3307.

5.48. Крім того, суд також зазначає, що при розгляді справи № 26-30/109-09-3307 жодні факти щодо розірвання договору купівлі-продажу від 07.08.2008 не встановлювались, а відтак подальший набувач майна - ТОВ "Санаторій-профілакторій "Молдова" не знав і не міг знати про наявність обставин, які б свідчили про незаконність відчуження спірного нерухомого майна ПІК "SDY-INVEST GRUP" SRL на користь ТОВ "Санаторій-профілакторій "Молдова", яке враховувало судове рішення у справі № 26-30/109-09-3307 про визнання права власності за ПІК "SDY-INVEST GRUP" SRL, що на момент переходу права власності набрало законної сили і є дійсним по цей час.

5.49. Так само судом враховано, що ТОВ "Санаторій-профілакторій "Молдова" та ТОВ "Макстгруп" не приймали участь у розгляді судами Республіки Молдова судової справи № 2ге-284/11 про розірвання договору купівлі-продажу спірного майна від 07.08.2008, відповідно, відносно прав та обов`язків ТОВ "Санаторій-профілакторій "Молдова" та ТОВ "Макстгруп" ніяких судових рішень в межах розгляду справи № 2ге-284/11 не постановлялося, а про існування самої справи № 2ге-284/11 зазначеним товариствам не було відомо, як не було відомо і не могло бути відомо про будь-які обставини виконання (не виконання) ПІК "SDY-INVEST GRUP" SRL своїх зобов`язань за договором купівлі- продажу від 07.08.2008.

5.50. Матеріали справи не містять, а позивачем належних та допустимих доказів зворотного суду не надано.

5.51. Таким чином, у суду відсутні підстави вважати, що ТОВ "Санаторій-профілакторій "Молдова" та ТОВ "Макстгруп" набули спірне нерухоме майно недобросовісно, оскільки до розгляду справи № 2ге-284/11 вони не залучалися, про існування обставин, що передували визнанню права власності за ПІК "SDY-INVEST GRUP" SRL на спірне нерухоме майно, що були відображені в рішенні Верховного суду Республіки Молдова від 26.10.11 у справі № 2re-284/l 1 не знали і не могли знати, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, будь-яких заборон та обмежень на час набуття ТОВ "Санаторій-профілакторій "Молдова" та ТОВ "Макстгруп" права власності на спірні об`єкти нерухомості не існувало.

5.52. За таких обставин, суд доходить висновку, що ТОВ "Макстгруп" є добросовісним набувачем спірного нерухомого майна, що отримав майно за відплатним правочином, який у силу приписів статті 330 ЦК України набув право власності на набуте майно.

Щодо підстав вибуття майна з власності Республіки Молдова.

5.53. Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

5.54. Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

5.55. Відповідно до статей 317, 319 ЦК України власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

5.56. Статтею 330 ЦК України встановлено, що в разі, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього.

5.57. Згідно зі статтею 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

5.58. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) "де факто" - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) "де юре" - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб`єктом.

5.59. Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна.

5.60. Частина перша статті 388 ЦК України стосується випадків, коли набувач за відплатним договором придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач).

5.61. У такому випадку власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. У частині третій цієї статті передбачено самостійне правило: якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача в усіх випадках.

5.62. За змістом частини п`ятої статті 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна. При цьому в діях набувача не повинно бути і необережної форми вини, оскільки він не лише не усвідомлював і не бажав, а й не допускав можливості настання будь-яких несприятливих наслідків для власника.

5.63. Виникнення права на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпний перелік підстав, за наявності яких за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

5.64. Таким чином, можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем, та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно).

5.65. Вказане тлумачення частини першої статті 388 ЦК України є сталим у правовій доктрині та судовій практиці в Україні.

5.66. Правомірність володіння майном виникає на підставі певного юридичного факту, зокрема, укладення відповідного договору. Такий договір може укладатися як усно, так і письмово. Якщо власник майна передає іншій особі у володіння певне майно добровільно, проте без відповідного письмового оформлення договірних відносин (за винятком випадків, коли законом встановлена обов`язкова письмова форма такого правочину), то за загальним правилом вважається, що власник правомірно передав майно у володіння іншої особи.

5.67. У свою чергу під неправомірним заволодінням потрібно розуміти заволодіння особою чужим майном усупереч волі його власника. Тож умовою, яка визначає відмінність між правомірним та неправомірним володінням особою майном, є наявність відповідної волі власника на передання володіння таким майном іншій особі.

5.68. З матеріалів справи судом встановлено, що Республікою Молдова у 2008 була проведена приватизація ДП "Санаторію Молдова" за комерційним конкурсом, який був організований та проведений Агентством Публічної Власності при Міністерстві економіки Республіки Молдова і на підставі якого, відповідно до положень ЦК Республіки Молдова та Закону Республіки Молдова "Про управління публічною власністю та її роздержавленні" з переможцем конкурсу - ПІК "SDY-INVEST GRUP" SRL, був укладений договір купівлі-продажу від 07.08.2008.

5.69. Стаття 195 ЦК Республіки Молдова визначає, що правочином визнається вираз фізичними та юридичними особами своєї волі, спрямованої на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

5.70. Відповідно до умов договору купівлі-продажу продавець продав, а покупець купив ЦМК ДП "Санаторій Молдова" до складу якого також входило і спірне нерухоме майно, зазначене у додатку №1 (т.2 а.с.10) та того ж дня за актом приймання-передачі (т.2 а.с.11) покупцю було передано майно ЦМК, в тому числі спірні об`єкти нерухомості.

5.71. Відповідно до приписів ч. 3 ст. 57 Закону Республіки Молдова "Про управління публічною власністю та її роздержавленні" вказані у частині другій цієї статті обмеження вносяться у відповідний реєстр на підставі договору купівлі-продажу. Обмеження виключаються з реєстру на підставі довідки продавця про повну оплату придбаного у розстрочку об`єкта та виконання покупцем всіх постприватизаційних обов`язків, передбачених договором.

5.72. Оскільки умови договору купівлі-продажу майна ДП "Санаторію Молдова" передбачали наявність у покупця певних обов`язків, які несли потенційний ризик для продавця та враховуючи умови п.п. 2.5, 4.3. договору купівлі-продажу, якими чітко та не двозначно визначений момент переходу права власності на майно ДП "Санаторію Молдова" від продавця до покупця то, на думку суду, не включення у текст договору додаткових запобіжників від недоброчесної поведінки покупця, підписання акту приймання-передачі майна ДП "Санаторій Молдова" у день підписання договору від 07.08.2008, на переконання суду, є достатнім доказом того, що вищезазначені дії продавця відбувалися саме за його волею.

5.73. Відповідно, фактична передача Республікою Молдова в особі Агентства Публічної Власності об`єкта продажу (в тому числі спірного нерухомого майна), яка відбулась 07.08.2008 шляхом підписання акту приймання-передачі, була можлива лише за наявністю волевиявлення на вчинення такої події зі сторони продавця, що й було реалізоване шляхом викладення тексту договору в редакції, що була підписана його сторонами, та передача майна ДП "Санаторію Молдова" за актом приймання-передачі.

5.74. У випадку, коли річ вибуває з володіння власника за його бажанням, власник має сам нести ризик вибору контрагента, якому він вирішив передати своє майно.

5.75. Вищевикладене дає підстави для висновку, що у випадку, якщо власник із власної волі передав річ іншій особі, що мало наслідком позбавлення власника можливості впливу на таку річ, таку ситуацію слід кваліфікувати як вибуття майна з володіння власника за його волею, а тому не може вважатись вибуття майна ДП "Санаторію Молдова" з володіння Республіки Молдова таким, що відбулося не з її волі в розумінні положень п. 3 ч.1 ст. 388 ЦК України, у випадку добровільної передачі майна Агентством Публічної Власності до повного розрахунку ПІК "SDY-INVEST GRUP" SRL за придбаний ЦМК ДП "Санаторію Молдова" у власність за актом приймання-передачі, підписаним уповноваженою особою власника.

5.76. Якщо воля власника на передачу у власність мала місце і потім відповідна річ була відчужена (неважливо - особою, якій власник передав володіння, чи будь-якою іншою особою), то задоволення віндикаційного позову до добросовісного набувача цієї речі виключається.

5.77. При цьому суд переконаний, що відсутні підстави стверджувати, що має йтися лише про таку втрату володіння річчю з волі власника, яка зумовлена наданням власником іншій особі права розпоряджатися цією річчю, адже змішування волі власника на передання речі у власність іншої особи та мотивів такого передання є неприпустимим. Так само не має значення, чи була відповідна річ передана власником у володіння іншої особи на певному правовому титулі чи без установлення такого.

5.78. Цей підхід ґрунтується на давній максимі германського права "Hand muss Hand wahren" (нім.: "рука за руку відповідає"), що означає: лише речі, які буквально вийшли з рук власника проти його волі, можуть бути витребувані. Натомість речі, які були власником добровільно передані особі, яка їх відчужила (чи втратила з подальшим відчуженням іншою особою), не можуть бути витребувані в добросовісного набувача.

5.79. Власник майна (у цьому випадку майна ДП "Санаторію Молдова", складовою частиною якого є спірне нерухоме майно) повинен нести ризик обрання контрагента, який може своєю недобросовісною поведінкою позбавити його права на витребування своєї речі. У такому разі власник може захистити своє право шляхом звернення з позовом про відшкодування збитків до особи, якій він передав майно, оскільки спірне майно вибуло з його власності з його волі, а тому правовий механізм, передбачений вимогами 388 ЦК України, застосуванню до спірних правовідносин не підлягає.

5.80. Подібні висновки щодо неможливості витребування майна у добросовісного набувача із застосуванням правового механізму, передбаченого статтею 388 ЦК України, у випадку добровільної передачі майна у власність, тобто за наявності відповідної волі власника на передання володіння таким майном іншій особі також було висловлено Верховним Судом у постанові від 02.06.2021 у справі № 761/44057/19 та у постанові від 19.07.2023 у справі № 753/18555/19.

5.81. Аналогічні наслідки передбачені у цивільному законодавстві Республіки Молдова (п. b ч. 2 ст. 738 ЦК Республіки Молдова).

5.82. За встановлених судом в цій справі обставин добровільної передачі власником належного йому майна ДП "Санаторію Молдова" за актом приймання-передачі, якій був підписаний продавцем, усвідомлюючи правові наслідки (перехід до покупця права власності на майно з моменту підписання), а також з урахуванням п.2.5. договору купівлі-продажу від 07.08.2008, наявні підстави для висновку, що спірне нерухоме майно у складі ЦМК ДП "Санаторію Молдова" вибуло із володіння власника - республіки Молдова в особі Агентства Публічної Власності, з його волі та не підлягає витребуванню у добросовісного набувача.

5.83. З урахуванням вищевикладеного, позивач, відповідно до статті 388 ЦК України, не вправі витребувати спірне майно від ТОВ "Макстгруп", як у добросовісного набувача власника спірного нерухомого майна, у зв`язку з чим у задоволенні віндикаційної вимоги про витребування майна слід відмовити.

5.84. Суд зазначає, що подібні за змістом висновки викладені у прийнятому 09.10.2018 рішенні ЄСПЛ у справі "Фонд "Батьківська турбота" проти України", внаслідок ухвалення якого Великою Палатою Верховного Суду прийнято постанову від 2.07.2019 про перегляд у зв`язку з виключними обставинами постанови Вищого господарського суду України від 24 липня 2014 року у справі № 48/340.

Щодо визнання права власності.

5.85. Обґрунтовуючи вимогу про визнання права власності, позивач посилався на статтю 392 ЦК України, відповідно до якої власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

5.86. Водночас, суд зазначає, що суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови ВП ВС від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). При цьому, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

5.87. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах ВП ВС від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.

5.88. Як зазначено у постанові ВС у складі суддів об`єднаної палати КГС у справі №910/19933/17 від 20.08.2019, вирішуючи господарський спір, суд повинен з`ясувати: 1) чи існує у позивача право або законний інтерес, якщо так, то 2) чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем, якщо так то 3) чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

5.89. Спір у цій справі виник у зв`язку з тим що, на думку позивача, спірне нерухоме майно незаконно було передане ПІК "SDY-INVEST GRUP" SRL у власність ТОВ "Санаторій-профілакторій "Молдова", а від останнього у власність ТОВ "Макстгруп", тобто позивач вважає порушеним право власності Республіки Молдова, і таке порушення пов`язане з позбавленням власника володіння через ланцюг передач майна, а інтерес позивача полягає в поверненні Державі майна шляхом його витребування згідно до ст. 388 ЦК України.

5.90. Отже, на переконання суду, належним способом захисту такого права й інтересу є саме вимога про витребування майна, і така вимога позивачем була пред`явлена.

5.91. Водночас у тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

5.92. З урахуванням наведеного, суд вважає що заявлена позивачем вимога про визнання права власності на спірне нерухоме майно задоволенню не підлягає.

5.93. Відповідно приписам ч. 1 ст.316 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції є обов`язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

5.94. Відповідаючи на вказівки КГС ВС, викладені у постанові від 11.07.2023 по цій справі, суд встановлено наступне.

Щодо свідоцтв про право власності на спірні об`єкти нерухомого майна.

5.95. Як встановлено судом, позивач у позовній заяві, відповідно до п.5 ст. 91 ГПК України, зазначив про те, що в нього наявні оригінали поданих письмових доказів, зокрема свідоцтв про право власності на спірне нерухоме майно (т.с. 1, а.с. 57-75).

5.96. Відповідно до абзацу другого частини шостої статті 91 ГПК України, якщо оригінал письмового доказу не наданий, а учасник справи ставить під сумнів відповідність наданих суду копій оригіналу, такий доказ не береться до уваги.

5.97. Під час розгляду справи, відповідач неодноразово зауважував на відсутність оригіналів свідоцтв, якими позивач обґрунтовував наявність у Республіки Молдова права власності на спірне нерухоме майно, проте позивачем оригінали зазначених свідоцтв для огляду в судовому засіданні суду не надано.

5.98. Відповідачем в порядку, передбаченому ч. 11 ст. 80 ГПК України під час розгляду справи неодноразово заявлялося про виключення вказаних документів з числа доказів, оскільки справжність залучених до матеріалів справи копій свідоцтв не було підтверджено відповідними оригіналами.

5.99. З урахуванням наведеного, судом надані позивачем копії свідоцтв про право власності в якості належних та допустимих доказів не прийняті.

Щодо врахування висновків Верховного суду.

5.100. Суд, виходячи з матеріалів справи зазначає, що до правовідносин, які виникли між первісним власником спірного майна (Республікою Молдова) та первісним набувачем спірного майна (ПІК "SDY-INVEST GRUP" SRL) в частині правового регулювання організації, проведення, оформлення результатів конкурсу та укладення договору купівлі-продажу спірного майна, не застосовується право України та, відповідно, висновки Верховного суду про застосування правових норм України.

5.101. Під час вирішення питання про право, яке підлягає застосуванню до спірних правовідносин, слід виходити з того, що вказані правовідносини містять іноземний елемент, зокрема Республіка Молдова та юридична особа - нерезидент ПІК "SDY-INVEST GRUP" SRL.

5.102. Згідно з ст. 30 Закону України "Про міжнародне приватне право" до приватноправових відносин з іноземним елементом за участю держави та юридичних осіб публічного права застосовуються правила цього Закону на загальних підставах, якщо інше не передбачено законом.

5.103. Згідно з преамбулою Закону України "Про міжнародне приватне право" цей закон встановлює порядок урегулювання приватноправових відносин, які хоча б через один із своїх елементів пов`язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок.

5.104. Відповідно до ст. 2 Закону України "Про міжнародне приватне право" цей Закон застосовується до таких питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом: 1) визначення застосовуваного права; 2) процесуальна правоздатність і дієздатність іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб; 3) підсудність судам України справ з іноземним елементом; 4) виконання судових доручень; 5) визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів.

5.105. Відповідно до ст. 4 зазначеного Закону право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України. Якщо згідно з частиною першою цієї статті неможливо визначити право, що підлягає застосуванню, застосовується право, яке має більш тісний зв`язок із приватноправовими відносинами. Визначене згідно з частиною першою цієї статті право, як виняток, не застосовується, якщо за всіма обставинами правовідносини мають незначний зв`язок з визначеним правом і мають більш тісний зв`язок з іншим правом.

5.106. Відповідно до ст. 6 Закону України "Про міжнародне приватне право" застосування права іноземної держави охоплює всі його норми, які регулюють відповідні правовідносини.

5.107. Стаття 8 Закону України "Про міжнародне приватне право" встановлює, що при застосуванні права іноземної держави суд чи інший орган встановлює зміст його норм згідно з їх офіційним тлумаченням, практикою застосування і доктриною у відповідній іноземній державі. З метою встановлення змісту норм права іноземної держави суд чи інший орган може звернутися в установленому законом порядку до Міністерства юстиції України чи інших компетентних органів та установ в Україні чи за кордоном або залучити експертів. Особи, які беруть участь у справі, мають право подавати документи, що підтверджують зміст норм права іноземної держави, на які вони посилаються в обґрунтуванні своїх вимог або заперечень, іншим чином сприяти суду чи іншому органу у встановленні змісту цих норм.

5.108. Згідно ст. 11 згаданого Закону суд чи інший орган застосовує право іноземної держави незалежно від того, чи застосовується у відповідній іноземній державі до подібних правовідносин право України, крім випадків, якщо застосування права іноземної держави на засадах взаємності передбачене законом України або міжнародним договором України.

5.109. За змістом ст. 25, 26 Закону України "Про міжнародне приватне право" особистим законом юридичної особи вважається право держави місцезнаходження юридичної особи. Особистим законом іноземної організації, яка не є юридичною особою відповідно до права держави, у якій така організація створена, вважається право цієї держави.

5.110. Статтями 31, 32, 33 наведеного Закону визначено, що форма правочину щодо нерухомого майна визначається відповідно до права держави, у якій знаходиться це майно, а щодо нерухомого майна, право на яке зареєстроване на території України, - права України. У разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв`язок із правочином. Якщо інше не передбачено або не випливає з умов, суті правочину або сукупності обставин справи, то правочин більш тісно пов`язаний з правом держави, у якій сторона, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту правочину, має своє місце проживання або місцезнаходження. Дійсність правочину, його тлумачення та правові наслідки недійсності правочину визначаються правом, що застосовується до змісту правочину.

5.111. З огляду на вказані правові положення, правове регулювання спірних правовідносин у даній справі в частині, які виникли між первісним власником спірного майна (Республікою Молдова) та первісним набувачем спірного майна (ПІК "SDY-INVEST GRUP" SRL) в частині правового регулювання організації, проведення, оформлення результатів конкурсу та укладення договору купівлі-продажу спірного майна, право України не застосовується та, відповідно, до цих правовідносин не можуть застосовуватись висновки Верховного суду про застосування правових норм України.

5.112. Згідно з ст. 38 Закону України "Про міжнародне приватне право" право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом.

5.113. Відповідно до ст. 39 Закону України "Про міжнародне приватне право" виникнення та припинення права власності та інших речових прав визначається правом держави, у якій відповідне майно перебувало в момент, коли мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для виникнення або припинення права власності та інших речових прав, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України. Право, яке застосовується до виникнення та припинення права власності та інших речових прав, що є предметом правочину, визначається відповідно до частини першої цієї статті, якщо інше не встановлено за згодою сторін.

5.114. Згідно зі ст. 40 наведеного Закону право власності та інші речові права, відомості про які підлягають внесенню до державних реєстрів, визначаються правом держави, у якій це майно зареєстровано.

5.115. Таким чином, до правовідносин, які пов`язані із виникненням, державною реєстрацією речового права власності на спірні об`єкти нерухомості, що є предметом спору у даній справі, застосовуються норми національного права України, а не законодавства Республіки Молдова на які посилається позивач, зокрема, на положення Закону Республіки Молдова "Про управління публічною власністю та її роздержавленні".

5.116. Також суд звертає увагу на те, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування саме норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови.

5.117. Саме лише цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

5.118. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд, посилаючись на норму права, застосував її інакше (в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі. Саме такий висновок зроблений Верховним Судом у постанові від 11.04.2023 по справі № 910/12405/21.

5.119. Так у постанові від 04.04.2018 у справі № 910/4898/16 Верховний Суд зазначено, що в процесі приватизації був укладений договір купівлі-продажу, який було розірвано судом у зв`язку з невиконанням покупцем обов`язків з оплати об`єкту приватизації.

5.120. У постанові від 02.07.2020 у справі № 904/5934/17, Верховний Суд вказав, що ТОВ "Січеславський судноремонтний завод", яке одержало спірне майно від засновника, мало можливість дізнатися про те, у який спосіб сам засновник набув право власності на майно та надати цим обставинам власну оцінку на предмет законності набуття спірного майна в обмін на корпоративну частку у статутному капіталі юридичної особи.

5.121. У постанові Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 908/976/19, визначено, що про відсутність волі власника на вибуття спірного майна свідчить факт розірвання договору купівлі-продажу власником.

5.122. З аналізу наведених постанов ВС вбачається, що Верховним Судом у зазначених обставинах по конкретних справах відсутні саме висновки Верховного Суду щодо застосування норми права, а отже у наведених постановах ВС викладена правова оцінка обставин конкретних справ.

5.123. Окрім того, відповідно до сталої практики ВС правові позиції, висловлені Верховним судом у судових справах, зокрема тих, що визначені у постанові КГС ВС від 11.07.2023, можуть застосовуватись до спірних правовідносин у цій справі лише за умови подібності правовідносин, що є предметом вказаних судових справ.

5.124. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (саме такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови ВП ВС від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).

5.125. При цьому судом врахована правова позиція ВП ВС, викладена у постановах від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 20.06.2018 у справі № 755/7957/16-ц, від 26.06.2018 у справі № 2/1712/783/2011, від 26.06.2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 522/2732/16-ц, згідно яким судовими рішеннями в подібних правовідносинах вважаються такі в яких подібними є: 1) предмети спору; 2) підстави позову; 3) зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце 4) однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (аналогічна позиція).

5.126. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи (постанови Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (п. 32); від 25.04.2018 у справі № 925/3/17 (п. 38); від 16.05.2018 у справі № 910/24257/16 (п. 40); від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц (п. 22); від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15-ц (п. 24); від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц (п. 22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (п. 22)).)

5.127. Також судом врахована позиція ВП ВС, викладена у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, відповідно до якої у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Отже з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

5.128. На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

5.129. З урахуванням вищевказаних висновків Верховного суду стосовно критеріїв подібності правовідносин та наявності умов для застосування висновків Верховного Суду в інших справах, судом був досліджений та проаналізований, наданий відповідачем, порівняльний аналіз судових рішень, про незастосування яких зазначено КГС ВС у своїй постанові від 11.07.2023 (т.с.10, а.с. 103-154).

5.130. За результатами дослідження та оцінки аналізу суд вважає, що відсутні підстави для врахування висновків, викладених у постановах ВС у справах № 910/4898/16 від 04.04.2018, № 908/976/16 від 21.09.2022, № 904/5934/17 від 02.07.2020, № 914/2618/16 від 06.07.2022, № 200/606/18 від 22.06.2021, оскільки за змістовим, суб`єктним і об`єктним критеріями правовідносини в зазначених справах та в справі № 916/1457/19 не є подібними з огляду на істотні відмінності в нормативно-правовому регулюванні прав та обов`язків сторін оспорюваного договору, що зумовлює різний зміст спірних правовідносин і, як наслідок, виключає підстави для застосування під час вирішення цього спору вказаних Верховним Судом правових висновків як нерелевантних.

5.131. Судом при розгляді даної справи також врахована правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 06.11.2023 у справі № 725/8953/21, відповідно якої суд зазначив, що з огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц).

Щодо дослідження питання участі позивача (Агентства Публічної Власності Республіки Молдова) у справі № 26-30/109-09-3307 та висновки судів по обставинам, які передували визнанню права власності за ПІК "SDY- INVEST GRUP" SRL на спірне нерухоме майно.

5.132. Як вбачається з матеріалів справи, Агентство Публічної Власності Республіки Молдова не брало участі у розгляді справи № 26-30/109-09-3307.

5.133. Водночас, зі змісту судових рішень по справі № 26-30/109-09-3307 судом встановлено, що в межах її розгляду були враховані обставини, що передували визнанню права власності за ПІК "SDY-INVEST GRUP" SRL на спірне нерухоме майно, зокрема, під час розгляду справи судами було встановлено правові підстави набуття ПІК "SDY-INVEST GRUP" SRL права власності на спірне нерухоме майно.

5.134. Що стосується обставин розірвання договору купівлі-продажу від 07.08.2008 рішенням Верховного суду Республіки Молдова від 26.10.2011 у справі № 2ге-284/11, то судом встановлено, що вони не відображені і не могли бути відображені у судових рішеннях у справі № 26-30/109-09-3307, оскільки такі судові рішення від 21.07.2010 (перша інстанція) та від 23.10.2010 (апеляційна інстанція) були постановлені до прийняття рішення Верховним судом Республіки Молдова у справі № 2ге-284/11 від 26.10.2011.

5.135. Як вбачається з тексту позовної заяви, предметом позовних вимог у справі № 916/1457/19 є визнання права власності за позивачем та витребування нерухомого майна з власності відповідача на користь позивача.

5.136. Підставами позову позивачем зазначені обставини, які на його думку, свідчать про недобросовісність ТОВ "Макстгруп" як набувача спірного майна, зокрема, те, що відповідач знав та/або міг знати про вибуття спірного нерухомого майна з власності позивача поза його волею внаслідок прийняття Господарським судом рішення у справі № 26-30/109-09-3307, яким було визнано право власності на спірне нерухоме майно за його первісним набувачем - ПІК "SDY-INVEST GRUP" SRL.

З урахуванням вищеозначеного предмету та підстав позову в контексті вказівок Верховного суду у даній справі, суд зазначає наступне.

5.137. При розгляді справи № 26-30/109-09-3307 судом не були встановлені факти розірвання договору купівлі-продажу від 07.08.2008, а відтак подальший набувач майна - ТОВ "Санаторій-профілакторій "Молдова" не знало і не могло знати про наявність обставин, які б свідчили про незаконність відчуження спірного нерухомого майна з власності ПІК "SDY-INVEST GRUP" SRL на користь ТОВ "Санаторій-профілакторій "Молдова", яке покладалося на судове рішення у справі № 26-30/109-09-3307 про визнання права власності за ПІК "SDY-INVEST GRUP" SRL, що на момент переходу права власності набрало законної сили і є дійсним по цей час та на відомості, наявні у Державному реєстрі речових правна нерухоме майно стосовно реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за ПІК "SDY-INVEST GRUP" SRL.

5.138. Також, судом встановлено, що ані ТОВ "Санаторій-профілакторій "Молдова", ані ТОВ "Макстгруп" не приймали участь у розгляді на території Республіки Молдова судової справи № 2ге-284/11 про розірвання договору купівлі-продажу від 07.08.2008, отже, відносно них жодні судові рішення в межах розгляду справи № 2ге-284/11 судові інстанції Республіки Молдова не постановляли.

5.139. Про існування справи № 2ге-284/11 ТОВ "Санаторій-профілакторій "Молдова" та ТОВ "Макстгруп" були не обізнані, так само як вони не були обізнані про будь-які обставини виконання ПІК "SDY-INVEST GRUP" SRL своїх зобов`язань перед Державною канцелярією Республіки Молдова за договором купівлі- продажу від 07.08.2008.

5.140. Що стосується обставин, встановлених відносно ПІК "SDY-INVEST GRUP" SRL в межах розгляду справи № 26-30/109-09-3307, зокрема, визнання права власності на спірне майно, то участь та/або не участь Агентства Публічної Власності Республіки Молдова в розгляді вказаної справи ніяким чином не впливає на дійсність вказаного судового рішення, а встановлені в ньому обставини можуть бути спростовані позивачем в загальному порядку відповідно до ч. 5 ст. 75 ГПК України.

Щодо майна цілісного майнового комплексу ДП "Санаторій Молдова".

5.141. В межах розгляду даної справи судами всіх інстанцій було встановлено, що предметом договору від 07.08.2008 є відчуження продавцем покупцеві не індивідуально визначеного нерухомого майна, а саме ЦМК ДП "Санаторій Молдова", яке включає в себе нерухоме майно, вказане у додатку №1 до даного договору, рухоме майно, належне "Санаторію Молдова" та корпоративні права на ДП "Санаторій Молдова".

5.142. Натомість заявлення позивачем у даній справі позовних вимог стосовно віндикації лише спірного нерухомого майна, як складової частини ЦМК ДП "Санаторій Молдова", є виключним правом позивача на самостійне визначення предмету позову, яке він здійснює на власний розсуд. Вказане не впливає на правову кваліфікацію спірних правовідносин.

5.143. Крім того, варто відмітити, що згідно з положеннями ч. 2 ст. 56 Закону Республіки Молдова "Про управління публічною власністю та її роздержавленні" право власності на нерухоме майно чи на інший приватизований об`єкт, право власності на який підлягає державній реєстрації, переходить до покупця в момент державної реєстрації.

5.144. Згідно з положеннями ч. 3 ст. 56 Закону Республіки Молдова "Про управління публічною власністю та її роздержавлення" підставою для проведення державної реєстрації переходу права власності на приватизований об`єкт є договір купівлі-продажу та, за обставинами, акт приймання-передачі об`єкту або передаточне розпорядження відносно акцій (частки у статутному капіталі). Витрати по реєстрації несе покупець.

5.145. Вказані нормативні положення цілком узгоджуються з фактичними обставинами справи в частині переходу прав власності на спірне нерухоме майно від первісного власника до первісного набувача та його державної реєстрації.

Щодо реалізації процесуальних прав.

5.146. Згідно із пунктами 1, 2 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, верховенство права та рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

5.147. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом (частини перша, друга статті 13 ГПК України).

5.148. За умовами п.п. 2, 3 ч.1 ст. 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема, подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

5.149. Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

5.150. У пункті 24 рішення ЄСПЛ у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення ЄСПЛ у справі "Гурепка проти України № 2" наголошується на принципі рівності сторін, одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

5.151. Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі. На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (рішення ЄСПЛ "Богонос проти Росії" від 05.02.2004).

5.152. З урахуванням викладеного, судом вжиті всі можливі заходи для надання учасникам справи часу для реалізації ними своїх процесуальних прав, передбачених ГПК України, в тому числі, права на висловлення (викладення шляхом надіслання на поштову/електронну адреси суду) своєї позиції щодо поданих учасниками справи заяв по суті спору, доказів та аргументів.

5.153. Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч.1 ст.74 ГПК України).

5.154. У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

5.155. Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

5.156. Так, допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.02.2019 р. у справі № 909/327/18).

5.157. У рішенні ЄСПЛ у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів" зазначено, що завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами.

5.158. Одночасно ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

5.159. Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

5.160. З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

5.161. Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення ЄСПЛ у справах "Мала проти України", "Богатова проти України"). Якщо подані стороною доводи є вирішальними для результату провадження, такі доводи вимагають прямої конкретної відповіді за результатом розгляду (рішення ЄСПЛ у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" та у справі "Руїз Матеос проти Іспанії").

5.162. Виходячи з наведених приписів закону, судом не приймаються доводи та арґументи позивача щодо недобросовісності набувачів спірного нерухомого майна у зв`язку із їх пов`язаністю між собою, в якості обґрунтування яких він посилається на докази, включені до його пояснень (т.с. 10, а.с. 158-173), оскільки вони подані з порушенням вимог ч. 4 ст. 46 та ч. 4, 5 ст. 80 ГПК України.

5.163. Також суд не надає оцінки доводам відповідача про те, що рішення Вищої судової палати республіки Молдова по справі №2re-284/11 від 26.10.2011 на території України не визнано, а встановлені ним обставини не мають будь-якого обов`язкового значення для суду під час розгляду цієї справи, оскільки з огляду на висновки суду вказане питання не відноситься до предмету доведення, а предметом позову є не правовідносини позивача з ПІК "SDY-INVEST GRUP" SRL, засновані на рішення суду Республіки Молдова, а правовідносини щодо витребування майна у добросовісного набувача.

5.164. Суд також не надає оцінку як заяві про застосування строку позовної давності, що подана відповідачем, так і запереченням позивача з огляду на наступне.

5.165. Виходячи з вимог статті 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем. (Постанова ВП ВС від 22.05.2018 у справі №369/6892/15-ц). При цьому відмова в задоволенні позову у зв`язку з відсутністю порушеного права із зазначенням в якості додаткової підстави для відмови в задоволенні позову спливу позовної давності, не відповідає вимогам закону. (Постанова ВП ВС від 07.11.2018, справа № 372/1036/15-ц).

5.166. Суд зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (рішення у справі "Серявін та інші проти України", пункт 58).

5.167. Тому інші доводи та аргументи учасників справи, які викладені в заявах по суті спору і які проаналізовані під час розгляду цієї справи, суд відхиляє, оскільки вони не спростовують висновків зроблених судом з урахуванням всіх обставин справи, і не впливають на правильність їх оцінки при вирішення спору по суті.

5.168. Оцінивши подані учасниками справи аргументи та докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи правові висновки Верховного Суду, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги є недоведеними належними та допустимими доказами, необґрунтовані належним чином, а тому такими, що не підлягають задоволенню.

5.169. Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 79, 86, 129, 202, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову - відмовити.

2. Судові витрати по справі № 916/1457/19 покласти на Агентство Публічної Власності Республіки Молдова (пл. Великого Національного Зібрання, буд. 1, мун. Кишинеу, Республіка Молдова, МД-2033).

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.

Повний текст рішення складено 16 лютого 2024 р.

Суддя О.В. Цісельський

СудГосподарський суд Одеської області
Дата ухвалення рішення06.02.2024
Оприлюднено21.02.2024
Номер документу117073233
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі) про державну власність щодо визнання права власності

Судовий реєстр по справі —916/1457/19

Ухвала від 27.11.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Савицький Я.Ф.

Ухвала від 30.09.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Савицький Я.Ф.

Ухвала від 18.06.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Богацька Н.С.

Ухвала від 13.06.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Богацька Н.С.

Ухвала від 21.05.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Богацька Н.С.

Ухвала від 22.04.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Богацька Н.С.

Ухвала від 18.03.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Богацька Н.С.

Рішення від 06.02.2024

Господарське

Господарський суд Одеської області

Цісельський О.В.

Ухвала від 25.01.2024

Господарське

Господарський суд Одеської області

Цісельський О.В.

Ухвала від 13.12.2023

Господарське

Господарський суд Одеської області

Цісельський О.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні