Рішення

від 07.02.2024 по справі 916/2014/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" лютого 2024 р. м. Одеса Справа № 916/2014/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Петренко Н.Д.,

за участю секретаря судового засідання Кафланової А.С.

розглянувши справу № 916/2014/23 в порядку загального позовного провадження

за позовом: приватного підприємства «Тімурагро» /ЄДРПОУ 37163073, адреса - 68500, Одеська обл., Болградський р., смт. Тарутине, пр. Миру, 7/

до відповідача: фермерського господарства «Діамант» /ЄДРПОУ 25422920, адреса - 68525, Одеська обл., Тарутинський р., сільрада Калачівська, комплекс будівель та споруд № 3/

про повернення безпідставно набутого майна у розмірі 1 000 000,00 грн

за участю представників:

від позивача: адвокат Баєнко Я.В. на підставі ордеру ВН № 1246809 від 11.05.2023;

відповідача: Бедереу К.О. в порядку самопредставництва.

ВСТАНОВИВ:

15.05.2023 позивач приватне підприємство «Тімурагро» звернулося до Господарського суду Одеської області із позовною заявою /вх. № 2083/23/ до фермерського господарства «Діамант» про стягнення безпідставно набутого майна у розмірі 1000 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на помилкове та безпідставне перерахування відповідачу грошової суми у розмірі 1 000 000,00 грн платіжним дорученням № 1833 від 20.03.2020 з призначенням платежу «надання безвідсоткової фінансової допомоги згідно договору № БП-2020/2003 від 20.03.2020». Однак, такий правочин вчинено не було.

Позов пред`явлено на підставі ст.ст. 14-16, 257, 509, 524, 533-535, 625, 1212 ЦК України.

Ухвалою суду від 22.05.2023 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі № 916/2014/23; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 22.06.2023 о 09:40 год.

06.06.2023 на адресу суду надійшла заява позивача приватного підприємства "Тімурагро" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду /вх. № 1852623/ у справі № 916/2014/23.

Ухвалою суду від 07.06.2023 постановлено здійснити проведення судового засідання 22.06.2023 о 09:40 год. в режимі відеоконференції через Електронний кабінет Електронного суду (http://cabinet.court.gov.ua).

20.06.2023 на адресу суду надійшов відзив /вх. № 20292/23/, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що 18.11.2021 помер голова ФГ «Діамант», внаслідок чого господарська діяльність відповідача зупинена у зв`язку із відсутністю підписанта та фінансово відповідальної особи. В результаті вказаних обставин відповідач немає змоги самостійно встановити підстави перерахування грошових коштів у розмірі 1 000 000,00 грн за платіжним дорученням № 1833 від 20.03.2020.

Відповідач зауважує, що у провадженні суду перебувала справа № 916/1573/22 за позовом ПрП "Тімурагро" до ФГ «Діамант» про стягнення коштів у розмірі 1 000 000,00 за договором про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги БП-2020/2003. В рамках справи № 916/1573/22 позовні вимоги було залишено без розгляду за заявою позивача.

У підготовчому засіданні 22.06.2023 судом за участі представників сторін оголошено перерву на 13.09.2023 об 11:30 год.

13.09.2023 на адресу суду надійшла відповідь на відзив /вх. № 31557/23/, в якій позивач наголошував на задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Позивач вказує, що в ході розгляду справи № 916/1573/22 позивачем було встановлено, що відсутність у сторін договору про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги БП-2020/2003. Також відсутні будь-які відомості про укладання договору, що на думку позивача, свідчить про безпідставне перерахування грошових коштів.

13.09.2023 на адресу суду надійшла заява позивача про відкладення підготовчого засідання на іншу дату /вх. № 31560/23/, у зв`язку із перебуванням представника на лікарняному.

У підготовчому засіданні 13.09.2023 судом оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 03.10.2023 на 12:30 год.

03.10.2023 на адресу суду надійшли заперечення на відповідь на відзив /вх. № 34728/23/, в яких відповідач вважає, що позивач у відповіді на відзив наводить протилежні підстави здійснення платіжного доручення від 20.03.2020 № 1833, аніж викладені у позові.

У підготовчому засіданні 03.10.2023 судом за участі представників сторін оголошено перерву на 16.10.2023 о 12:30 год.

16.10.2023 на адресу суду надійшли письмові пояснення відповідача /вх. № 36534/23/, в яких відповідач вказує, що голова ФГ «Діамант» Кірович Г.В є незаконним членом господарства, з червня 2023 року остання жодним чином не виходила на зв`язок із юристом відповідача, як працівником господарства.

У підготовчому засіданні 16.10.2023 судом за участі представників сторін оголошено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду по суті; судове засідання призначено на 14.11.2023 о 10:30 год.

14.11.2023 о 10:30 год судове засідання у справі № 916/2014/23 не відбулося у зв`язку із знаходженням головуючого судді Петренко Н.Д. на лікарняному з 13.11.2023. Після виходу головуючого судді Петренко Н.Д. з лікарняного ухвалою суду від 20.11.2023 призначено судове засідання для розгляду справи 916/2014/23 по суті на 13.12.2023 о 10:00 год.

14.11.2023 о 10:30 год судове засідання у справі № 916/2014/23 не відбулося у зв`язку із знаходженням головуючого судді Петренко Н.Д. на лікарняному з 13.11.2023.

Ухвалою суду від 20.11.2023 призначено судове засідання для розгляду справи 916/2014/23 по суті на 13.12.2023 о 10:00 год.

13.12.2023 о 10:00 год судове засідання не відбудеться через несанкціоноване втручання внаслідок хакерської атаки в роботу інформаційних (автоматизованих) електронних комунікаційних мереж і ресурсів суду. Було відключенно користувачів суду від Комп"ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" та інших мереж суду /наказ керівника апарату суду від 30.11.2023 № 56/.

З 08.12.2023 на підставі наказу Голови суду № 46 від 07.12.2023 "Про введення особливого режиму роботи Господарського суду Одеської області" відновлено роботу в КП "ДСС" та електронній комп`ютерній мережі суду. Відновлено розгляд справ у судових засіданнях з 15.12.2023.

Ухвалою суду від 12.12.2023 призначено судове засідання для розгляду справи 916/2014/23 по суті на 22.12.2023 о 14:15 год.

13.12.2023 на адресу суду надійшла заява позивача про розгляд справи за відсутності позивача /вх. № 45109/23/.

22.12.2023 на адресу суду надійшло клопотання відповідача /вх. № 46689/23/ про приєднання доказів до матеріалів справи.

22.12.2023 о 14:15 год судове засідання не відбулось, у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги.

Ухвалою суду від 22.12.2023 призначено судове засідання по суті по справі № 916/2014/23 на 07.02.2024 о 12:30 год.

01.02.2024 на адресу суду надійшло клопотання позивача про приєднання до матеріалів справи банківської виписки по особовому рахунку за 20.03.2020 /вх. № 4144/24 та вх. № 4286/24/.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити позов.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог у повному обсязі з підстав, викладених у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, вислухавши представників сторін, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог у повному обсязі, виходячи з наступного.

Як встановлено у судовому засіданні при безпосередньому дослідженні доказів, між 20.03.2020 позивач на підставі платіжного доручення № 1833 перерахував на користь ФГ «Діамант» грошові кошти у розмірі 1 000 000,00 грн з призначенням платежу: «безвідсоткова зворотна фінансова допомога згідно договору № БП-2020/2003 від 20.03.2020». Матеріали справи містять платіжну інструкцію № 1833 від 20.03.2020, засвідчену АБ «Південний» /а.с. 57/ та банківську виписку АБ «Південний» по особовому рахунку за 20.03.2020.

Відповідачем до матеріалів справи у ході розгляду справи надано копію договору про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № БП-2020/2003 від 20.03.2020, укладений між ПрП «Тімурагро» /позикодавець/, в особі директора Кіровича Ф.Ф., та ФГ «Діамант» /позичальник/, в особі Кіровича Д.Д., за умовами якого позикодавець надає позичальнику поворотну фінансову допомогу, а позичальник приймає її та зобов`язується повернути в порядку та на умовах, передбачених цим договором /п. 1.1 договору/. Поворотна фінансова допомога надається на загальну суму 1 000 000,00 грн без податку на додану вартість /п. 2.1 договору/. Підтвердження надання допомоги в разі її безготівкового перерахунку підтверджується випискою по рахунку, відповідною квитанцією; в разі її внесення до каси прибутковим касовим ордером /п. 2.4 договору/. Поворотна фінансова допомога надається строком на 134 днів і підлягає остаточному поверненню позикодавцю до 01.08.2020 /п. 3.1 договору/.

Вказаний договір підписано директорами та скріплено печатками товариств.

Господарський суд зазначає, що саме на вказаний договір про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № БП-2020/2003 від 20.03.2020 здійснено посилання у призначенні платежу у спірному платіжному дорученню № 1833 від 20.03.2020.

Оригінал договору про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № БП-2020/2003 від 20.03.2020 до матеріалів справи не було надано.

Разом із тим, судом встановлено, що у провадженні Господарського суду Одеської області перебувала справа № 916/1573/22 за позовом приватного підприємства «Тімурагро» до фермерського господарства «Діамант» про стягнення заборгованості в загальній сумі 1 279 980,46 грн, що складається з: 1 000 000,00 грн основного боргу, 172 397,71 грн інфляційних нарахувань, 60 685,38 грн пені та 46 897,37 грн 3% річних.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.02.2023 у справі № 916/1573/22 залишено без розгляду позов приватного підприємства «Тімурагро» у справі № 916/1573/22. З ухвали вбачається, що в обґрунтування підстав позову позивач посилався на обставину порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 20.03.2020 №БП-2020/2003 в частині повернення отриманої від позивача фінансової допомоги у визначений договором строк.

Господарський суд зазначає, що ані позивачем, ані відповідачем не надано оригіналу договору про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № БП-2020/2003 від 20.03.2020, посилання на яке міститься у призначенні платежу у спірному платіжному дорученню № 1833 від 20.03.2020.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку із набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, визначені нормами глави 83 ЦК України.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Виходячи зі змісту зазначеної норми можна виокремити особливості змісту та елементів кондикційного зобов`язання.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Згідно ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 викладена така правова позиція: кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Верховний Суд у постанові від 06.02.2020 у справі № 910/13271/18 вказав, що під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Такий правовий висновок викладений раніше у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18.

До подій, за результатами яких можуть виникнути зобов`язання передбачені статтею 1212 ЦК України, відноситься, зокрема, перерахування грошових коштів іншій особі, з якою платник не знаходиться в договірних зобов`язаннях. Дана правова позиція узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Касаційного господарського Суду у складі Верховного Суду від 26.01.2022 у справі № 924/1338/19.

Відповідно ст. 1213 ЦК України, набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Для застосування зазначеної норми необхідно, по-перше, щоб одна особа набула (зберегла) майно за рахунок іншої. Збільшення або збереження в попередньому розмірі майна однієї сторони є результатом відповідного зменшення майна у іншої сторони. По-друге, необхідно, щоб набуття майна однією особою за рахунок іншої відбулося без достатньої правової підстави, передбаченої законом або угодою. Безпідставно набуте майно повертається тому, за рахунок кого було набуте.

Згідно з частиною першою статті 177 ЦК України, об`єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Згідно із ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частинами 2 та 3 статті 180 ГК України визначено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (ч. 1 та 2 ст. 207 ЦК України).

У відповідності до ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тобто, стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

У частині третій статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої та четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)).

При цьому стандарт "вірогідності доказів" не нівелює обов`язок суду щодо оцінки доказів в порядку статті 86 ГПК України з урахуванням надання оцінки допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених у статті 86 ГПК України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 908/2846/19, від 27.05.2021 у справі № 910/702/17, від 17.11.2021 у справі № 910/2605/20).

Господарський суд зазначає, що ані позивачем, ані відповідачем не надано оригіналу договору про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № БП-2020/2003 від 20.03.2020, посилання на яке міститься у призначенні платежу у спірному платіжному дорученню № 1833 від 20.03.2020. Разом із тим, суд зауважує, що відповідачем не надано доказів реальності господарської операції за договором про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № БП-2020/2003 від 20.03.2020.

У постанові від 16.03.2021 року у справі № 580/2490/19 Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зазначив, що: «однією із судових доктрин, виділених на сьогоднішній день національним законодавством та судовою практикою Верховного Суду є доктрина реальності господарської операції. Суть вказаної доктрини полягає в тому, що наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України. При цьому будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством... Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо. Сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміна у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції».

Також судом враховується, що ПрП «Тімурагро» відповідно до умов п. 3.1 договору про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № БП-2020/2003 від 20.03.2020, поворотна фінансова допомога надається строком на 134 днів і підлягає остаточному поверненню позикодавцю до 01.08.2020. Матеріали справи не містять доказів звернення позивача до відповідача із вимогою про повернення поворотної фінансової допомоги за період з 01.08.2020.

При цьому судом встановлено, що ПрП «Тімурагро» звертався до суду із вимогою про стягнення заборгованості за договором про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № БП-2020/2003 від 20.03.2020. Ухвалою суду позовну заяву у справі № 916/1573/22 залишено без розгляду.

Також матеріали справи не містять доказів звернення позивача до відповідача із вимогою про повернення безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 1 000 000,00 грн за період після здійснення грошового переказу 20.03.2020, а також, наприклад, звернення позивача до відповідача із повідомленням про коригування призначення платежу.

Господарський суд зазначає, що фактично в матеріалах даної справи відсутні будь-які докази, окрім спірного платіжного доручення № 1833 від 20.03.2020, які б підтверджували чи спростовували б доводи сторін.

Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зазначено, що: «добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них». Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (частина перша статті 1212 ЦК України). Тлумачення вказаних норм свідчить, що при визначенні того чи підлягають безпідставно набуті грошові кошти потерпілій особі слід враховувати, що акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад, зокрема, добросовісності. Безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, тому що вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів.

За таких обставин, господарський суд вважає проявом суперечливої поведінки звернення позивача до суду із вимогою про повернення безпідставно отриманих грошових коштів після залишення без розгляду за заявою самого позивача позовної заяви про стягнення заборгованості за договором про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № БП-2020/2003 від 20.03.2020, без надання будь-яких додаткових доказів.

Суд зауважує, що грошова сума у розмірі 1 000 000,00 грн є досить значною сумою для господарської діяльності підприємства, і вибуття зазначеною суми із балансу підприємства не може пройти безслідно та непомітно, а відтак, за період з березня 2020 року ПрП «Тімурагро», здійснюючи свою діяльність добросовісно, мало б вживати достатніх та передбачуваних заходів для повернення вказаних коштів. Проте відповідних доказів до суду не надано.

З урахуванням вказаного, господарський суд вважає більш вірогіднішими докази відповідача стосовно існування між сторонами договірних відносин на момент здійснення переказу грошових коштів за платіжним дорученням від 20.03.2020.

Згідно із правовою позицією, наведеній у постанові Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі № 922/2216/18, конструкція статті 1212 ЦК, як і загалом норм глави 83 ЦК, свідчить про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Водночас, слід враховувати, що предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна, і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Ураховуючи наведене, оскільки встановлені вище обставини не дають можливості встановити так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) у розумінні постанови Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі № 922/2216/18 відповідачем грошових коштів у розмірі 1 000 000,00 грн, то господарський суд приходить до висновку, що перераховані позивачем на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 1 000 000,00 грн, не можуть вважатися такими, що безпідставно набуті відповідачем.

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Принцип змагальності передбачає покладення тягаря доказування на сторони, однак не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою ту обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню у спосіб, який дозволить дотриматись переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної стороною обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17.

Велика палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (п. 81 зазначеної постанови) вказала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона, якщо інша сторона не надала доказів протилежного. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18 (п. 41). Тобто "концепція негативного доказу", закріплена у ч. 10 ст. 81 ГПК, не може тлумачитися так, що певна обставина вважається доведеною, допоки інша сторона її не спростувала, оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. Про це зазначено у п.43 постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18. За загальним правилом, тягар доведення обставин, які є підставою позову, покладається на позивача.

Положеннями ч. 1 ст. 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За правилами ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Проаналізувавши встановлені обставини в їх сукупності, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги приватного підприємства «Тімурагро» не підлягають задоволенню, так як необґрунтовані та недоведені.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову, судовий збір в порядку ст. 129 ГПК України позивачу не відшкодовується.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 74-75, 129, 237-241 Господарського процесуального кодексу України суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог приватного підприємства «Тімурагро» до фермерського господарства «Діамант» про повернення безпідставно набутого майна у розмірі 1 000 000,00 грн відмовити у повному обсязі.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження аби прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 19 лютого 2024 р.

Суддя Н.Д. Петренко