Рішення

від 08.02.2024 по справі 927/1549/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

08 лютого 2024 року м. Чернігів справа № 927/1549/23

Господарський суд Чернігівської області у складі судді А.С. Сидоренка, за участю секретаря судового засідання Солончевої О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження матеріали позовної заяви за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВАТОР ПЛАНТ» (код 41866298) 14017, м. Чернігів, вул. Івана Мазепи, 53, офіс 1 01000, м. Київ, вул. Теліги Олени, 23-А, кв. 31 (адреса представника - адвоката Заматова Романа Валерійовича) (ІНФОРМАЦІЯ_1 )до Прилуцької дослідної станції Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України (код 00495214) 17500, м. Прилуки Чернігівської області, вул. Вавілова, 16 (00495214@ukr.net) 17580, с. Івківці Прилуцького району Чернігівської області, вул. Незалежності, 3-а (адреса представника - Піщенка Олега Володимироивача) (ІНФОРМАЦІЯ_2 )про стягнення 798 268 грн 56 коп.

за участі представників сторін:

від позивача: Заматов Р.В. - адвокат, дов. від 28.09.2023 № 28/09

від відповідача: не з`явився

В судовому засіданні 08.02.2024, на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ВСТАНОВИВ:

14 листопада 2023 року через систему «Електронний суд» до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВАТОР ПЛАНТ» до Прилуцької дослідної станції Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України про стягнення 798 268,56 грн заборгованості по оплаті товару, поставленого згідно Договору № 15-09/22 на постачання товару від 15.09.2022.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань по оплаті поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 20.11.2023 постановлено:

прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі;

здійснювати розгляд позовної заяви за правилами загального позовного провадження;

призначити розгляд позовної заяви в підготовчому засіданні на 18 грудня 2023 року;

встановити процесуальний строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали;

викликати для участі в судовому засіданні представника Прилуцької дослідної станції Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України в якості відповідача. Повідомити відповідача, що його неявка не перешкоджає проведенню судового засідання та розгляду справи.

Ухвала суду від 20.11.2023 була направлена відповідачу до його електронного кабінету в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» та згідно довідки про доставку електронного листа, роздрукованої з комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», доставлена до електронного кабінету 21.11.2023 17:23.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Враховуючи вищенаведені положення ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 20.11.2023 є такою, що отримана відповідачем 22.11.2023.

Відповідач процесуальним правом на участь в призначеному на 18.12.2023 підготовчому засіданні не скористався.

28.11.2023, у встановлений процесуальний строк, через систему «Електронний суд» до Господарського суду Чернігівської області надійшов відзив від 27.11.2023 на позовну заяву, яким відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

При цьому, відповідач не заперечує факт отримання ним від позивача товару загальною вартістю 798 268,56 грн, однак вказує, що станція є бюджетною, неприбутковою, науковою установою, що фінансується за рахунок коштів державного бюджету загального і спеціального фондів через Державну казначейську службу України. Через початок воєнних дій в 2022 році в повному обсязі не вдалося здійснити технологічні операції з вирощування сільськогосподарських культур відповідно до технологічних карт, відбулось значне зниження цін на насіння зернових та технічних культур, що мало своїм наслідком зменшення обсягів наповнення спеціального фонду установи; загальний обсяг недоотриманих коштів склав 1 847 960,47 грн, що і спричинило несплату за Товар.

Також відповідач посилається на умови Договору (7.5, 7.6) стосовно того, що він як Замовник звільняється від відповідальності за несвоєчасну сплату за поставлений Товар у випадку, якщо це сталося внаслідок затримки фінансування, та/або несплатою за поставлений Товар Державною казначейською службою, та/або внаслідок незалежних від Замовника обставина. У разі відсутності фінансового ресурсу на Єдиному казначейському рахунку, зняття та/або перенесення кошторисних призначень, штрафні санкції (пеня), передбачені цим Договором, до замовника не застосовуються.

Крім того, відповідач наголошує на укладенні між сторонами 28.12.2022 Додаткової угоди № 1, згідно якої Договір діє до припинення або скасування правового режиму воєнного стану. На думку відповідача, даним сторони погодили продовження строку виконання фінансових зобов`язань в частині оплати поставленого Товару.

З урахуванням вищенаведеного відповідач заперечує і проти вимоги позивача в частині здійснення органом державної виконавчої служби нарахування трьох процентів річних з простроченої суми з дня ухвалення рішення до моменту повного його виконання.

01.12.2023 через систему «Електронний суд» до Господарського суду Чернігівської області надійшла відповідь від 01.12.2023 на відзив, зі змісту якої вбачається, що позивач не погоджується з доводами відповідача, вважаючи їх такими, що не спростовують наведених в позові фактів (обставин).

За клопотанням позивача, задоволеним ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 04.12.2023, призначене на 18.12.2023 підготовче засідання проведено в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 18.12.2023 постановлено:

закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 09 січня 2024 року;

викликати для участі в судовому засіданні представника Прилуцької дослідної станції Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України в якості відповідача. Повідомити відповідача, що його неявка не перешкоджає проведенню судового засідання та розгляду справи;

встановити процесуальний строк для подання відповідачем заперечення - протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали;

клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВАТОР ПЛАНТ» про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задовольнити;

проведення судового засідання здійснити в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи відеоконференцзв`язку «EаsyCon» (https://easycon.com.ua/) відповідно до Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21.

Ухвала суду від 18.12.2023 була направлена відповідачу до його електронного кабінету в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» та згідно довідки про доставку електронного листа, роздрукованої з комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», доставлена до електронного кабінету 18.12.2023 18:59.

Враховуючи вищенаведені положення ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 18.12.2023 є такою, що отримана відповідачем 19.12.2023.

Процесуальним правом на участь в призначеному на 09.01.2024 судовому засіданні відповідач не скористався (як і процесуальним правом на подання заперечення).

08.01.2024 через систему «Електронний суд» до Господарського суду Чернігівської області надійшло клопотання від 08.01.2024 відповідача про відкладення розгляду справи.

В обґрунтування даного клопотання відповідач зазначає, що лише 04.01.2024 ним був укладений з адвокатом Столяр О.П. Договір про надання правничої допомоги № 2024/01, а тому існує необхідність ознайомлення з матеріалами даної справи для забезпечення належного представництва адвокатом інтересів відповідача в суді.

Повноважний представник позивача заперечив проти даного клопотання відповідача.

Розглянувши дане клопотання, суд постановив протокольну ухвалу про залишення його без задоволення, оскільки наведені в ньому обставини не можуть вважатися поважною причиною для відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 09.01.2024 оголошено перерву до 17.01.2024 до 10 год. 30 хв.; одночасно постановлено:

повідомити відповідача про призначення судового засідання, а також про те, що його неявка не перешкоджає проведенню судового засідання та розгляду позовної заяви,

клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВАТОР ПЛАНТ» про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задовольнити,

проведення судового засідання здійснити в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи відеоконференцзв`язку «EаsyCon» (https://easycon.com.ua/) відповідно до Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21.

Присутній в судовому засіданні 09.01.2024 повноважний представник позивача належним чином був повідомлений про дату, час та місце проведення наступного судового засідання по справі.

Ухвала суду від 09.01.2024 була направлена відповідачу до його електронного кабінету в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» та згідно довідки про доставку електронного листа, роздрукованої з комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», доставлена до електронного кабінету 10.01.2024 03:11.

Враховуючи вищенаведені положення ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 09.01.2024 є такою, що отримана відповідачем 10.01.2024.

Постановляючи ухвалу від 17.01.2024, суд враховував те, що 17.01.2024 о 10:29 в мережі Інтернет (Telegram-канал "Суспільне Чернігів") з`явилось повідомлення про оголошення повітряної тривоги в Чернігівській області.

Згідно наказу голови Господарського суду Чернігівської області від 12.07.2022 № 24-од, з метою забезпечення вимог цивільного захисту населення під час повітряної тривоги, зобов`язано суддів та працівників суду під час оголошення повітряної тривоги здійснювати евакуацію із залишенням приміщення суду до безпечного місця розташування; встановлено, що в разі оголошення повітряної тривоги під час проведення судового засідання, таке засідання має негайно припинятися; крім того, організовано службу судових розпорядників щодо додаткового оповіщення голосом всіх працівників суду та відвідувачів стосовно повітряної тривоги та місця можливої евакуації.

Враховуючи даний факт та вищезгаданий наказ голови суду, призначене на 17.01.2024 на 10:30 судове засідання по даній справі не проводилось; даний факт підтверджується також Актом від 17.01.2024 № 10-24 щодо оголошення повітряної тривоги.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 17.01.2024 постановлено:

призначити судове засідання на 08 лютого 2024 року,

повідомити відповідача про призначення судового засідання, а також про те, що його неявка не перешкоджає проведенню судового засідання та розгляду позовної заяви,

проведення судового засідання здійснити в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи відеоконференцзв`язку «EаsyCon» (https://easycon.com.ua/) відповідно до Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21.

Ухвала суду від 17.01.2024 була направлена відповідачу до його електронного кабінету в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» та згідно довідки про доставку електронного листа, роздрукованої з комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», доставлена до електронного кабінету 17.01.2024 17:16.

Враховуючи вищенаведені положення ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 17.01.2024 є такою, що отримана відповідачем 18.01.2024.

Процесуальним правом на участь в призначеному на 08.02.2024 судовому засіданні відповідач не скористався.

07.02.2024 через систему «Електронний суд» до Господарського суду Чернігівської області надійшло клопотання від 08.01.2024 відповідача про відкладення розгляду справи.

В обґрунтування даного клопотання відповідач посилається на перебування його повноважного представника - адвоката Столяр О.П. з 29.01.2024 по 09.02.2024 включно на лікарняному.

Повноважний представник позивача заперечив проти даного клопотання відповідача.

Розглянувши дане клопотання, суд постановив протокольну ухвалу про залишення його без задоволення, оскільки за приписами п. 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Крім того, суд враховує не подання відповідачем доказів на підтвердження фактів (обставин), викладених у відповідному клопотанні.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Прилуцька дослідна станція Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України зареєстрована 18.10.1994, про що у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесені відомості за № 10541200000000166.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності з ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173-175 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

15.09.2022 між Прилуцькою дослідною станцією Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «НОВАТОР ПЛАНТ» (Постачальник) був укладений Договір № 15-09/22 на постачання товару (надалі - Договір).

За умовами Договору (п.п. 1.1, 1.2, 3.1, 4.1, 4.2, 5.1-5.4, 6.1, 6.3, 6.4, 11.2, 12.1, 12.2) Постачальник зобов`язався поставити Замовнику товари за предметом закупівлі код ДК 021:2015: 24440000-0 - Добрива різні (мінеральну добрива) (далі - Товар), зазначені в цьому Договорі та специфікації до нього, а замовник - прийняти і оплатити такий Товар.

Найменування (номенклатура, асортимент) та кількість Товару наведені у специфікації (Додаток 1 до Договору), що є невід`ємною частиною цього договору.

Ціна Договору становить 798 268,56 (сімсот дев`яносто вісім тисяч двісті шістдесят вісім грн 56 коп.), у т.ч. ПДВ - 133 044,76 (сто тридцять три тисячі сорок чотири грн 76 коп.).

Замовник здійснює оплату вартості поставленого Товару шляхом перерахування належних до оплати сум коштів в національній валюті України у безготівковій формі на поточний рахунок Постачальника протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту передачі Товару за кінцевим місцем призначення та на підставі видаткової накладної.

У разі затримки фінансування розрахунок за поставлений Товар здійснюється протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання замовником призначення на фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок.

Поставка Товару здійснюється протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту Замовником письмової заявки.

Місце поставки Товару за адресою: вул. Вавілова, 16, м. Прилуки, Чернігівська обл., 17511.

Під час прийому Товару Замовник здійснює перевірку Товару за кількістю та якістю та складає і підписує відповідні документи. Приймання-передача Товару по кількості проводиться відповідно до товаросупровідних документів, по якості - відповідно до документів, що засвідчують його якість.

Перехід права власності на Товар та ризику випадкової загибелі (псування) відбувається в момент передачі Товару уповноваженому представнику Замовника.

Замовник зобов`язався, зокрема своєчасно та в повному обсязі (при наявності фінансування) сплатити за поставлений Товар; приймати поставлений Товар згідно з накладною.

Постачальник зобов`язався, зокрема забезпечити поставку Товару у строки, встановлені цим Договором.

Постачальник має право, зокрема своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлений Товар.

Даний Договір набуває чинності з дати його підписання і діє до припинення чи скасування правового режиму воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами), затвердженими законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, але не довше ніж до 31.12.2022, а в частині розрахунків - до повного виконання взятих на себе зобов`язань.

Цей Договір укладається і підписується у 2 (двох) примірниках, що мають однакову юридичну силу.

Невід`ємною частиною цього договору є специфікація, заявка Замовника та додаткові угоди до цього Договору, якщо вони підписані протягом строку дії обома сторонами договору.

Усі зміни та доповнення до Договору, а також його дострокове розірвання за згодою сторін є чинним лише у тому випадку, якщо оформлені письмово у вигляді додаткових угод, які підписуються обома Сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами був підписаний Додаток № 1 до Договору - Специфікація ДК 021:2015: 24440000-0 - Добрива різні (мінеральні добрива), згідно якої загальна вартість Товару становить 798 268,56 грн, у т.ч. ПДВ - 133 044,76 грн.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачеві Товар на загальну суму 798 268,56 грн, що підтверджується видатковими накладними № 11 від 15.09.2022 на суму 440 160,00 грн, № 12 від 16.09.2022 на суму 170 768,64 грн, № 13 від 17.09.2022 на суму 181 300,00 грн та № 71 від 19.09.2022 на суму 6 039,84 грн.

Товар був отриманий повноважним представником відповідача - директором Піщенком О.В. за відсутності жодних претензій та зауважень, що підтверджується його особистим підписом на вищезгаданих видаткових накладних.

28.12.2022 сторони підписали Додаткову угоду № 1 до Договору, якою п. 11.1 останнього виклали в наступній редакції: «даний Договір набуває чинності з дати його підписання і діє до припинення чи скасування правового режиму воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами), затвердженими законом України від 24.02.2022 № 2102-IX в частині розрахунків - до повного виконання взятих на себе зобов`язань, але не пізніше 01 квітня 2023 року.»

Інші умови Договору залишаються незмінними і Сторони підтвердили по ним свої зобов`язання.

Дана Угода складена у двох оригінальних примірниках, по одному для кожної із Сторін.

Дана Угода набуває чинності з моменту підписання її сторонами.

Рішення про внесення відповідних змін (Протокол про прийняття рішення уповноваженою особою від 29.12.2022) було оприлюднено на електронному майданчику Prozorro.

Відповідач у встановлений Договором строку розрахунок з позивачем не провів у зв`язку з чим має заборгованість по оплаті поставленого Товару в сумі 798 268,56 грн.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалося вище, позивач належним чином виконав свої зобов`язання шляхом поставки Товару.

Відповідач зобов`язання щодо своєчасної оплати поставленого Товару (в строк не пізніше 01.04.2023) належним чином не виконав, у зв`язку з чим має заборгованість в сумі 798 268,56 грн.

Оскільки відповідач своєчасно з позивачем не розрахувався, позивач правомірно звернувся з відповідною позовною заявою до суду.

За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо вимоги позивача в частині здійснення органом державної виконавчої служби нарахування трьох процентів річних з простроченої суми з дня ухвалення рішення до моменту повного його виконання суд зазначає, що за правилами ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Оскільки предметом спору у справі № 927/1549/23 є стягнення лише суми боргу, відсутні правові підстави для зазначення в даному рішенні про нарахування відсотків, а тому відповідна вимога позивача залишається судом без задоволення.

Заперечення відповідача судом відхиляються, оскільки підписавши Договір (з урахуванням Додаткової угоди), він прийняв на себе зобов`язання розрахуватися з позивачем в строк не пізніше 01 квітня 2023 року.

Посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування також судом відхиляються, оскільки відповідно правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 908/1076/17, від 30.03.2020 у справі № 910/3011/19, від 25.06.2020 у справі № 910/4926/19, згідно зі статтями 525, 526 ЦК України та статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а тому посилання на відсутність бюджетного фінансування як на підставу невиконання грошових зобов`язань є безпідставними та необґрунтованими.

Відповідно до статті 617 ЦК України, частини 2 статті 218 ГК України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику цього суду як джерело права.

У рішеннях Європейського Суду з прав людини від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (пункти 48 та 40 рішень відповідно).

Відсутність у боржника необхідних коштів або взяття ним зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень не звільняє його від обов`язку виконати господарські зобов`язання.

Також суд вважає недоречним посилання відповідача на п. 7.5, 7.6 Договору як на підставу звільнення від виконання зобов`язання, оскільки відповідні пункти Договору містяться в розділі 7. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СТОРІН, який регулює питання відповідальності сторін за невиконання або неналежне виконання взятих на себе грошових зобов`язань та який визначає, що правовим наслідком таких дій є сплата штрафних санкцій.

Натомість позивачем вимога про стягнення з відповідача штрафних санкцій (штраф, пеня) заявлена не була.

Крім того, однією з підстав відмови в задоволенні позовних вимог відповідач визначає настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що унеможливили своєчасний розрахунок з позивачем.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із статтею 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 3 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За загальним правилом обов`язковою передумовою для покладення відповідальності за порушення зобов`язання є вина особи, яка його порушила (частина 1 статті 614 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (частина 1 статті 617 Цивільного кодексу України).

У пункті 1 частини 1 статті 263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути.

За змістом частини 2 статті 218 Господарського кодексу України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Так, норма частини 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

В статті 141 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні" вказано, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за таких умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 141 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.

Статтями 4.1, 4.2, 4.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44 (5) (нова редакція), Торгово-промислова палата України відповідно до статті 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" здійснює засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з усіх питань договірних відносин, інших питань, а також зобов`язань/обов`язків, передбачених законодавчими, відомчими нормативними актами та актами органів місцевого самоврядування, крім договірних відносин, в яких сторонами уповноваженим органом із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено безпосередньо регіональну ТПП.

ТПП України уповноважує регіональні ТПП засвідчувати форс-мажорні обставини з усіх питань, що належать до компетенції ТПП України, за винятком засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що стосуються зобов`язань за:

- умовами зовнішньоторговельних угод і міжнародних договорів України;

- умовами зовнішньоекономічних договорів, контрактів, типових договорів, угод, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції ТПП України;

- умовами договорів, контрактів, типових договорів, угод між резидентами України, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції ТПП України.

У випадку настання тимчасової неможливості виконання регіональною ТПП своєї функції із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зокрема, через відсутність уповноваженої особи, окупацію території, настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) тощо дану функцію виконує ТПП України або інша регіональна торгово-промислова палата, найближча за розташуванням, якщо це не суперечить умовам договору, контракту, угоди тощо між сторонами, або за письмовою угодою сторін.

Наявність сертифікату Торгово-промислової палати України про форс-мажор або сертифікату регіональних торгово-промислових палат суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.11.2023 у справі № 904/1719/22.

За змістом ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Умовами Договору (п. 8.1-8.4, 8.7, 8.9) передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором, якщо таке невиконання є наслідком випадку або обставин непереборної сили, які виникли після укладення цього Договору, перебувають поза волею та межами контролю Сторін, та які Сторони не могли ані передбачити, ані попередити розумними заходами (далі - форс-мажорні обставини).

Під форс-мажорними обставинами Сторони розуміють обставини непереборної сили, визначені ч. 2 ст. 141 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні».

Факт виникнення форс-мажорних обставин повинен бути підтверджений сертифікатом, виданим Торгово-промисловою палатою України, або відповідною уповноваженою нею регіональною торгово-промисловою палатою. У разі відсутності такого підтвердження Сторона, яка не виконала свої зобов`язання, несе відповідальність в повному обсязі.

При настанні обставин, зазначених у п. 8.1, Сторона, яка опинилась під їх впливом, повинна в розумний строк, але не пізніше ніж через 5 календарних днів з дня виникнення форс-мажорних обставин, без затримки повідомити про це іншу Сторону в письмовій формі. Повідомлення повинно містити інформацію про характер обставин і, якщо можливо, оцінку їх впливу на можливість виконання Стороною своїх зобов`язань за цим Договором та графік виконання зобов`язань.

У випадках, передбачених п. 8.1, строк виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим Договором збільшується пропорційно часу, протягом якого діють такі обставини та їх наслідки. У разі, коли обставини та їх наслідки, передбачені п. 8.1, продовжують існувати більш, ніж 1 місяць, або коли при настанні таких обставин стає очевидно, що такі обставини та їх наслідки будуть діяти більше цього строку, Сторони у найкоротший термін проводять переговори з метою виявлення прийнятних для Сторін альтернативних шляхів виконання цього Договору та досягнення відповідної домовленості.

Форс-мажорні обставини звільняють Сторони від відповідальності, але не звільняють від виконання грошових зобов`язань.

Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначений Законом України «Про правовий режим воєнного стану».

За змістом ст. 1, 2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, цей Закон та Указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України.

Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», яким введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб; в подальшому строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався, в останнє - Законом України від 08.11.2023 № 3429-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким затверджено Указ Президента України від 06 листопада 2023 року 734/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», згідно якого продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб.

Отже, в силу приписів ч. 2 ст. 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» введення воєнного стану в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили), засвідчення якої за погодженням сторін Договору здійснюється висновком територіального органу Торгово-Промислової Палати України з обов`язковим повідомленням в даному випадку позивача.

Як вже було вказано вище, згідно Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» (ст. 14, 141) наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами шляхом видачі сертифіката.

Посилаючись на форс-мажорні обставини як на підставу неможливості своєчасного розрахунку за поставлений товар, відповідач не надав доказів на підтвердження факту існування таких обставин (як і доказів відповідного повідомлення позивача про їх настання (згідно п. 8.4 Договору)).

З огляду на вищенаведене, виходячи з умов Договору, відповідач не має права посилатись на відповідні форс-мажорні обставини як на підставу неможливості своєчасного виконання грошового зобов`язання; при цьому, такі обставини не звільняють відповідача від виконання грошового зобов`язання (п. 8.9 Договору).

Також, суд враховує, що сторони визначили розділ 8. ОБСТАВИНИ НЕПЕРЕБОРНОЇ СИЛИ Договору таким, що розповсюджує свою дію на випадки або обставини непереборної сили, які виникли після його укладення.

Однак, як вже було вказано вище, форс-мажорні обставини, на які посилається відповідач, виникли 24.02.2022, тобто до укладення Договору (15.09.2022); отже, на момент підписання Договору відповідачем відповідні обставини існували вже понад півроку, а тому останній був обізнаний про це та мав усвідомлювати, розуміти та допускати факт відсутності у відповідних реаліях часу можливості проведення своєчасного та повного розрахунку з позивачем за поставлений товар.

Крім того, підписавши 28.12.2022 Додаткову угоду № 1 до Договору, відповідач прийняв на себе зобов`язання провести повний розрахунок з позивачем в строк не пізніше 01 квітня 2023 року.

За правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання до суду даної позовної заяви позивачем було сплачено 11 975,00 грн судового збору.

Як вже було вказано вище дана позовна заява подана позивачем до Господарського суду Чернігівської області через систему «Електронний суд».

За правилами ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Отже, розмір судового збору, який покладається на відповідача з урахуванням результатів вирішення даного спору, становить 9 579,22 грн.

При цьому, позивач не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про повернення внесеного судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Крім того, звертаючись з даним позовом, позивач просив, зокрема стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу, визначені в розмірі в сумі 10 000,00 грн.

Відзив на позовну заяву містить заперечення відповідача щодо визначеного позивачем розміру відповідних витрат та просить відмовити в їх стягненні.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що, на його думку, такі витрати є завищеними, неспівмірними зі складністю справи та обсягом вивчених повноважним представником позивача документів.

Згідно із статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

За змістом статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, у розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, коли на її думку, недотримано вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.

Для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Відповідно до частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (надання послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N19336/04, п. 269).

Таку правову позицію викладено і у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 листопада 2020 року по справі № 922/2869/19, від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Принцип пропорційності - загальноправовий принцип, спрямований на забезпечення у правовому регулюванні розумного балансу приватних і публічних інтересів, відповідно до якого цілі обмежень прав мають бути істотними, а засоби їх досягнення обґрунтованими і мінімально обтяжливими для осіб, чиї права обмежуються; дозволяє досягти розумного співвідношення між цілями державного впливу та засобами їх досягнення

Принцип пропорційності є загальним, універсальним принципом права, який вимагає співрозмірного обмеження прав та свобод людини для досягнення публічних цілей.

Обґрунтованість та співмірність понесених витрат на професійну правничу допомогу слід досліджувати з урахуванням частини 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 17.02.2021 у справі № 922/2875/18 та від 19.08.2021 у справі № 910/11547/19, від 20.07.2021 у справі № 922/2604/20.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.11.2023 у справі № 910/18846/21.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначені Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

За змістом ст. 1, 19, 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту;

інші види правничої допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення;

представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Видами адвокатської діяльності, зокрема є:

надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема:

представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об`єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами;

складати заяви, скарги, клопотання, інші правові документи та подавати їх у встановленому законом порядку;

посвідчувати копії документів у справах, які він веде, крім випадків, якщо законом установлено інший обов`язковий спосіб посвідчення копій документів;

користуватися іншими правами, передбаченими цим Законом та іншими законами.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.09.2023 між ТОВ «НОВАТОР ПЛАНТ» (Клієнт) та Заматовим Романом Валерійовичем (Адвокат), який діє на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 2030 (видане на підставі рішення Донецької кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 26.10.2005 № 62) був укладений Договір № 28/09 про надання правової допомоги (адвокатських послуг), за умовами якого Клієнт доручив, а Адвокат взяв на себе зобов`язання надати правову допомогу з усіх питань, пов`язаних з поданням Клієнтом позову до Господарського суду Чернігівської області про стягнення заборгованості з Прилуцької дослідної станції Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України (код 00495214) по Договору на постачання товару від 15.09.2022 № 15-09/22.

Адвокат прийняв на себе зобов`язання з надання наступної юридичної допомоги:

представляє у встановленому порядку інтереси Клієнта в судах, в державних та недержавних органах, установах, підприємства, організаціях,

вивчає надані Клієнтом документи (в т.ч. первинні, але не виключно), які мають значення для виконання доручення,

формує правову позицію Клієнта, погоджує її з Клієнтом та готує відповідні процесуальні документи від імені Клієнта при розгляді будь-яких цивільних, адміністративних, господарських, кримінальних справ,

узагальнює та аналізує практику розгляду судових та інших аналогічних справ; надає Клієнту пропозиції щодо усунення виявлених недоліків,

надає консультації, висновки, довідки з правових питань, що виникають у Клієнта.

Клієнт уповноважив Адвоката приймати всі рішення та вживати усіх дій, необхідних для виконання умов Договору, в т.ч. збирати необхідні для виконання Договору дані та матеріали. Для виконання Адвокату функцій, пов`язаних із захистом прав та охоронюваних законом інтересів Клієнта у зв`язку з розглядом справи, зазначеної у п. 1.1 Договору Адвокату надаються усі без винятку права, але не виключно, які надані процесуальними кодексами України, користуватися іншими правами, встановленими законом задля досягнення мети Договору.

Клієнт прийняв на себе зобов`язання, зокрема оплачувати витрати, необхідні для виконання його доручень; оплачувати юридичну допомогу у відповідності до умов розділу 4 Договору.

Юридичну допомогу, що надається Адвокату, Клієнт оплачує в гривнях, шляхом перерахування суми, що визначена в актах виконаних робіт, що складається з розрахунку фактично витраченого часу осіб, призначених для надання правової допомоги, без ПДВ, у відповідності до наступного розрахунку: ціна за один час роботи складає 2 000 грн.

Оплата за даним Договором здійснюється протягом 30 днів після складання повного тексту судового рішення, яке набрало законної сили.

Даний Договір укладений на строк до 31.12.2025 та набирає чинності з моменту його підписання.

Даний Договір складений в двох оригінальних примірниках, по одному для кожної із сторін.

13.11.2023 сторонами складений, підписаний та скріплений печатками Акт виконаних послуг за Договором № 28/09 від 28.09.2023 про надання правової допомоги (адвокатських послуг), згідно якого Адвокат надав Клієнту наступні адвокатські послуги (надалі - Послуги):

складання і подання позовної заяви - 2,5 год, 5 000,00 грн,

підготовка додатків до позову - 1,5 год, 3 000,00 грн,

участь у судовому засіданні - 1 год, 2 000,00 грн, загалом - 10 000,00 грн.

клієнт підтвердив, що Послуги надані Адвокатом у повному обсязі і на належному рівні якості.

Ціна Послуг складає 10 000,00 грн (без ПДВ).

Акт складений у 2 (двох) оригінальних екземплярах, по одному для кожної із сторін.

За змістом ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вже було вказано вище, відповідачем подані заперечення на клопотання позивача про відшкодування судових витрат, якими останній не погоджується із визначеним позивачем розміром витрат на професійну правничу допомогу, вважаючи його неспівмірним із складністю даної справи та фактично наданими адвокатом послугами; в той же час, відповідачем не доведений факт відсутності можливості відшкодувати позивачеві відповідні витрати.

Разом з тим, суд зазначає наступне:

для включення всієї суми гонорару у відшкодування відповідно до ст. 129 ГПК України має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відповідний висновок викладений в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.02.2021 у справі № 922/2875/18.

Під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

При цьому, такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини 5 статті 129 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).

Тобто критерії, визначені частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини 4 статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Беручи до уваги те, що висновки «суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони» та «суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання» не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, що «під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи»; часткова відмова стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об`єднаної палати про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

Відповідний висновок викладений в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19.

Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

Вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас за змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Відповідна правова позиція викладена в додатковій постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.09.2021 у справі № 910/21300/17.

Як вже було вказано вище, позивач та його повноважний представник - адвокат Заматов Р.В. визначили вартість наданої правової допомоги в загальному розмірі 10 000,00 грн.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для покладання на відповідача понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу в загальній сумі 10 000,00 грн, оскільки винагорода адвоката в зазначеному розмірі, на думку суду, є завищеною щодо відповідача та неспівмірною зі складністю справи: хоча остання з урахуванням ціни позову і не є малозначною, проте з урахуванням обсягу та характеру доказів у ній, кількості сторін по своїй суті не є складною і як наслідок - не потребувала пошуку та вивчення адвокатом позивача значної кількості судової практики та приписів діючого законодавства України зі спірного питання, вивчення та аналізу первинних бухгалтерських документів, необхідних для складання позовної заяви.

Так, зокрема суд не погоджується з включенням до складу витрат на професійну правничу допомогу 3 000,00 грн за підготовку додатків до позову, оскільки їх виготовлення є одним з етапів роботи по складанню позову.

Щодо понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2 000,00 грн (участь в судовому засіданні - 1 год.) суд зазначає, що призначені в межах даної справи судові засідання за клопотаннями представника позивача - адвоката Заматова Р.В. були проведені в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, про що неодноразово зазначалось у процесуальних документах, постановлених під час розгляду даної справи, та що підтверджується протоколами судових засідань. Тобто, у представника позивача фактично не було потреби забезпечувати свою явку як безпосередньо до Господарського суду Чернігівської області (господарський суд за місцезнаходженням відповідача) і витрачати додатково час та грошові кошти на відрядження, так і до будь-якого іншого суду (у випадку участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні суду (наприклад за місцезнаходженням позивача)).

При цьому, суд враховує те, що судові засіданні не були тривалими у часі: підготовче засідання 18.12.2023 тривало з 09:06 до 09:22; судове засідання 09.01.2024 - з 09:13 до 09:51; 08.02.2024 - з 10:06 до 10:20.

Зважаючи на вищенаведене, виходячи з принципу розумності, справедливості та пропорційності, суд вважає за доцільне покласти на відповідача понесені позивачем судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6 000,00 грн, які складаються з наступних сум: 5 000,00 грн за підготовку позовної заяви та додатків до неї, 1 000,00 грн за участь в 3-х судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Керуючись ст. 173-175, 193 Господарського кодексу України, ст. 11, 202, 205, 526, 530, 625, 626, 629 Цивільного кодексу України, ст. 123, 126, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВАТОР ПЛАНТ» до Прилуцької дослідної станції Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України про стягнення 798 268 грн 56 коп. задовольнити повністю.

Стягнути з Прилуцької дослідної станції Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України (17500, м. Прилуки Чернігівської області, вул. Вавілова, 16; код 00495214) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВАТОР ПЛАНТ» (14017, м. Чернігів, вул. Івана Мазепи, 53, офіс 1; код 41866298) 798 268 грн 56 коп. боргу, 9 579 грн 22 коп. судового збору та 6 000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено та підписано 19.02.2024.

Суддя А.С.Сидоренко