Постанова

від 16.09.2024 по справі 927/1549/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2024 р. Справа№ 927/1549/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Хрипуна О.О.

Гончарова С.А.

при секретарі судового засідання Польчен А.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 16.09.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Прилуцької дослідної станції Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 01.07.2024 (повний текст підписано 08.07.2024)

у справі №927/1549/23 (суддя Сидоренко А.С.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВАТОР ПЛАНТ»

до Прилуцької дослідної станції Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України

про стягнення 798 268 грн 56 коп.

В судовому засіданні 16.09.2024 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 01.07.2024 у справі №927/1549/23 заяву від 20.06.2024 Прилуцької дослідної станції Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України про відстрочення виконання судового рішення залишено без задоволення.

Мотивуючи ухвалу, суд виходив з того, що боржником належними та допустимими доказами не доведений факт наявності виняткових випадків для надання відстрочки виконання рішення, а також не підтверджено обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення у визначений строк.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, відповідач 15.07.2024 (документ сформований в системі «Електронний суд») звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу та ухвалити нове рішення, яким відстрочити виконання рішення Господарського суду Чернігівської області від 08.02.2024 у справі №927/1549/23 до 31.12.2024.

Прилуцька дослідна станція вважає, що ухвала Господарського суду Чернігівської області від 01.07.2024 у справі № 927/1549/23 підлягає скасуванню через невідповідність висновків, викладених в ухвалі суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими та неправильне застосування норм матеріального права.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, зводяться до наступного.

Судом І інстанції не було враховано доводи відповідача щодо об`єктивної неможливості виконати рішення суду від 08.02.2024 у справі №927/1549/23, а саме:

- надходження коштів до спеціального фонду станції відбувається за рахунок реалізації наукоємної та сільськогосподарської продукції та надання послуг з наукового супроводу створеної науково-технічної продукції. Значний відсоток у структурі надходжень до спецфонду займала реалізація сільськогосподарської продукції (насіння високих репродукцій зернових культур та насіння технічних культур (соняшник, ріпак, соя).

- внаслідок збройної агресії російської федерації проти України та значного скорочення видатків державного бюджету для наукових установ, доходи відповідача значно зменшились, що призвело до негативного фінансового стану підприємства відповідача у 2022 році. Саме відсутність даних коштів на рахунку установи не дозволило вчасно і у повному обсязі провести оплату товару за Договором з ТОВ "НОВАТОР ПЛАНТ".

- через нестачу коштів загального фонду витрати на наукові дослідження, утримання установи, податки, комунальні платежі, здійснюються за рахунок надходжень до спеціального фонду від господарської діяльності.

- у 2023 році Прилуцька дослідна станція ІС НААН, щоб не допустити скорочення працівників та заборгованості по заробітній платі та податках, відключення комунальних послуг за несплату, була змушена продати усю вирощену продукцію за низькими цінами через відсутній попит на ринку.

- станом на 1 січня 2024 року відсутня продукція для реалізації. Залишок коштів на 01.01.2024 по спеціальному фонду складав 16 538,72 грн.

- станом на дату звернення із даною заявою Прилуцька ДС не отримала бюджетних асигнувань для здійснення розрахунків за договором з ТОВ "НОВАТОР ПЛАНТ" та виконання рішення Господарського суду Чернігівської області від 08.02.2024 у справі №927/1549/23.

- залишок коштів на 28.05.2024 по спеціальному фонду складає 488,20 грн (в підтвердження виписка з рахунка за 28.05.2024 додається).

По загальному фонду (виписки додаються) відображаються виділені бюджетні кошти лише на заробітну плату працівникам, строк виплати якої становить останній календарний день місяця.

Поточний фінансовий стан Прилуцької ДСДС, не дозволяє відповідачу виконати рішення суду в повному обсязі відразу, не нашкодивши стабільності своєї діяльності, а також забезпеченню соціальних гарантій для працівників.

Судом не було взято до уваги зазначені обставини та виписки з банківських рахунків Прилуцької дослідної станції.

На підтвердження вказаної вище обставини боржником надано Кошторис на 2024 рік, План використання бюджетних коштів на 2024 рік, а також довідка від 28.05.2024 за підписом директора Інституту з інформацією про його фінансовий стан. Тобто, Прилуцька дослідна станція надала для підтвердження до суду І інстанції виписки саме з тих рахунків, які відображають фактичний рух коштів.

Реалізовувати державне майно, яке перебуває на балансі Прилуцької дослідної станції шляхом продажу в рахунок заборгованості заборонено чинним законодавством. Тому, єдиним способом для Прилуцької ДС на сьогодні є лише можливість отримати додаткові кошти за рахунок реалізації урожаю сільськогосподарської продукції 2024 року.

В оскаржуваній ухвалі суд посилається на довідку Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області (відповідь на запит органу державної виконавчої служби в межах виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду у даній справі) від 16.05.2024, що за боржником зареєстрована та перезареєстрована сільськогосподарська техніка, за рахунок якої можливим є погашення заборгованості перед стягувачем.

Судом не враховано, що постановою державного виконавця Шибіко Євгенії Миколаївни від 18.06.2024 у межах ВП №74757616 було накладено арешт на все майно боржника в межах суми боргу, що позбавляє можливості Прилуцьку дослідну станцію як державну установу здійснювати свою статутну та господарську діяльність з метою погашення заборгованості.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача заперечує доводи апелянта, посилаючись на законність та обгрунтованість оскаржуваної ухвали, оскільки:

відповідач не бажає сплатити кошти у розмірі 798268 грн. протягом 1 року і 11 місяців. Цей строк складається з: 7 місяців передбачені Додатковою угодою; 6 місяців переговорів про сплату боргу в добровільному порядку; 4 місяця судового розгляду; 1 місяць набрання Рішення законної сили; 5 місяців виконавчого провадження;

відповідачем не надано доказів або гарантії для позивача, що Рішення буде виконане після 30.12.2024 року;

заяви про неможливість сплатити борг протягом 23 місяців є лише заявами і не підтверджують таку неможливість;

між військовою агресією, виплатою заробітної плати працівникам відповідача, електроенергія та купа інших витрат, які відносяться до звичайної господарської діяльності та неналежним виконанням зобов`язання оплатити за товар у відповідності до умов договору, відсутній будь який зв`язок;

належними доказами для відповідача є інформація про наявність всіх рахунків в банках України і виписки по цім рахункам про наявність коштів, за оскаржуваний період. Таких доказів відповідачем не надано. Єдиним доказом, якій може підтвердити неможливість відповідачем сплатити борг, це документи про рух коштів відповідача, по всім банківським рахункам відповідача, з дати виникнення зобов`язання (01.04.2023) до дати подання заяви про відстрочення. Але таких доказів не надано;

аналіз додатків відповідача показує, що він додав до заяви виписку лише з одного рахунку і лише за 17.05.2024 і 28.05.2024. З даної виписку не можливо зробити висновок про кількість коштів на рахунку з 01.04.2023 та чи була у відповідача можливість сплатити кошти;

позивач вважає, що даною випискою, відповідач намагається маніпулювати інформацією, тому що державним виконавцем було встановлено, що відповідач має 9 рахунків у казначействі. Рух коштів по цим рахункам з 01.04.2023 до подання заяви про відстрочку не надано, а тому відповідач не довів належними доказами факт не можливості сплатити борг;

відповідачем не надано доказів куди керівник відповідача витратив кошти за врожай 2022 і 2023 року;

у зв`язку з відсутністю доказів про рух коштів і фінансовий стан відповідача взагалі не можливо сказати, що існують обставини, які або істотно ускладнюють виконання рішення, або роблять виконання рішення неможливим і обставини, якими відповідач обгрунтовує апеляційну скаргу, не відповідають вимогам ст. 311 ГПК України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Хрипун О.О., Гончаров С.А.

Колегією суддів встановлено, що апеляційна скарга подана безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2024 витребувано у Господарського суду Чернігівської області матеріали справи №927/1549/23.

Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Прилуцької дослідної станції Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 01.07.2024 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №927/1549/23.

22.07.2024 матеріали справи №927/1549/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому у справі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2024 залишено апеляційну скаргу без руху з підстав неподання доказів, які підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.

29.07.2024 (документ сформований в системі «Електронний суд») через підсистему «Електронний суд» представником апелянта подано заяву про усунення недоліків, до якої долучено сканкопію квитанції до платіжної інструкції №0.0.3787160533.1 від 26.07.2024 про сплату судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 3 028 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Прилуцької дослідної станції Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 01.07.2024 у справі №927/1549/23, призначено до розгляду апеляційну скаргу Прилуцької дослідної станції Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 01.07.2024 у справі №927/1549/23 на 26.08.2024.

23.08.2024 (документ сформований в системі "Електронний суд») через підсистему «Електронний суд» представником позивача подано клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції із застосуванням власних технічних засобів.

Судове засідання 26.08.2024 об 11:10 не відбулось у зв`язку із тривалою повітряною тривогою у місті Києві.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2024 задоволено клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВАТОР ПЛАНТ» - Заматова Романа Валерійовича про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції із застосуванням власних технічних засобів. Розгляд справи №927/1549/23 призначено на 16.09.2024.

Явка представників сторін

Відповідач в судовому засіданні апеляційної інстанції 16.09.2024 підтримував доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у апеляційній скарзі, оскаржувану ухвалу просив скасувати, заяву про відстрочення виконання судового рішення задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 16.09.2024 підтримав відзив на апеляційну скаргу, заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив її відхилити, а оскаржувану ухвалу залишити без змін.

В судовому засіданні 16.09.2024 відповідно до ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 08.02.2024 ухвалено:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВАТОР ПЛАНТ» до Прилуцької дослідної станції Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України про стягнення 798 268 грн 56 коп. задовольнити повністю;

стягнути з Прилуцької дослідної станції Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України (17500, м. Прилуки Чернігівської області, вул. Вавілова, 16; код 00495214) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВАТОР ПЛАНТ» (14017, м. Чернігів, вул. Івана Мазепи, 53, офіс 1; код 41866298) 798 268 грн 56 коп. боргу, 9 579 грн 22 коп. судового збору та 6 000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

12.03.2024 на примусове виконання вказаного рішення Господарським судом Чернігівської області був виданий наказ.

20.06.2024 через систему «Електронний суд» до Господарського суду Чернігівської області надійшла заява від 20.06.2024 Прилуцької дослідної станції Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України про відстрочення виконання судового рішення (надалі - Заява), якою заявник просить відстрочити виконання рішення суду по даній справі до 31.12.2024.

В обґрунтування заяви боржник зазначає, що його поточний фінансовий стан не дозволяє виконати рішення суду відразу в повному обсязі, не нашкодивши, при цьому, стабільності діяльності юридичної особи, а також забезпеченню стабільності соціальних гарантій для працівників.

24.04.2024, у встановлений судом процесуальний строк, через систему «Електронний суд» до Господарського суду Чернігівської області надійшли заперечення від 22.06.2024 стягувача на Заяву, зі змісту яких вбачається, що остання розцінюється товариством як безпідставна та необгрунтована, оскільки боржником належними доказами не доведений факт існування обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до ч.1 ст.271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно з частиною першою статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженої ухвали норм матеріального та процесуального права, дійшла наступних висновків.

Частинами 1 та 5 ст. 331 ГПК України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (частини 3, 4 ст. 331 ГПК).

Питання про розстрочення виконання рішення суду господарські суди мають вирішувати із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення (подібний висновок наведено в п.4.12 постанови Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №910/1180/19).

Відповідна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 914/416/20.

На державу покладено позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява № 6962/02). За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ("Корнілов та інші проти України", заява № 36575/02, ухвала від 07.10.2003). І навіть строк у два роки та сім місяців не був визнаний надмірним і не вважався таким, що суперечить вимозі стосовно його розумної тривалості, передбаченої у статті 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі "Крапивницький та інші проти України", заява № 60858/00).

Відповідна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 січня 2020 року у справі № 910/1180/19.

За змістом ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 331 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Таким чином, підставою для звернення сторони до суду із заявою про відстрочку або розстрочку виконання судового рішення є наявність обставин, що ускладнюють його виконання або роблять його неможливим у визначений строк.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема письмовими, речовими і електронними доказами.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Однією з підстав для звернення до суду із Заявою зазначено поточний фінансовий стан боржника, який не дозволяє йому виконати рішення суду відразу в повному обсязі, не нашкодивши, при цьому, стабільності діяльності юридичної особи, а також забезпеченню стабільності соціальних гарантій для працівників.

На підтвердження вказаної вище обставини боржником надано Кошторис на 2024 рік, План використання бюджетних коштів на 2024 рік, а також довідка від 28.05.2024 за підписом директора Інституту з інформацією про його фінансовий стан.

Однак такі документи не можуть свідчити про важкий фінансовий стан заявника, оскільки в силу приписів Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (ст. 1, 3) інформація про фінансовий стан та результати діяльності підприємства міститься у фінансовій звітності, метою складання якої є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73 затверджене Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2013 року за № 336/22868), розділ II якого передбачає, що фінансова звітність складається з: балансу (звіту про фінансовий стан), звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід), звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до фінансової звітності.

Звертаючись із Заявою, Інститут на підтвердження факту перебування в скрутному фінансовому становищі мав подати фінансову звітність, однак відповідні докази в матеріалах справи відсутні, що свідчить про недоведеність заявником вказаної обставини.

Надані боржником виписки з рахунків за 02.05.2024, за 17.05.2024, за 28.05.2024 та за першу половину травня 2024 року не можуть свідчити про відсутність коштів, достатніх для проведення розрахунку з кредитором (стягувачем), оскільки не містять інформації про розмір коштів починаючи з 01.04.2023 (узгоджений сторонами строк виконання договірних зобов`язань по оплаті товару), що дало би змогу встановити можливість або неможливість виконати зобов`язання.

Судом також враховано, що відповідні виписки подані боржником по 3 (трьом) рахункам, відкритим у Державній казначейській службі України; натомість за інформацією Державної фіскальної служби України (Відповідь на запит № 200243060 від 15.04.2024) Інститут має 9 (дев`ять) відкритих рахунків; як наслідок - відсутня можливість проаналізувати рух коштів по всім рахункам та дійти висновку про здатність юридичної особи проводити розрахунки з кредиторами у т.ч. зі стягувачем.

В обгрунтування Заяви боржник посилається на ст. 5 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу», яка передбачає, що на нерухоме майно Національної академії наук України та національних галузевих академій наук і організацій, що віднесені до їх відання, не може бути звернено стягнення за претензіями кредиторів судом.

Однак згідно довідки від 16.05.2024 Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області (відповідь на запит органу державної виконавчої служби в межах виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду у даній справі) за боржником зареєстрована та перезареєстрована сільськогосподарська техніка, за рахунок якої можливим є погашення заборгованості перед стягувачем.

Судом враховано, що докази, які би свідчили про вчинення боржником вагомих дій, спрямованих на добровільне погашення існуючої заборгованості (перерахування грошових коштів тощо) боржником також надані не були.

Щодо визначення заявником однією з підстав подання Заяви настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що унеможливлюють швидкий та повний розрахунок з контрагентами у т.ч. з Товариством з обмеженою відповідальністю «НОВАТОР ПЛАНТ», судом враховано наступне.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із статтею 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини третьої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За загальним правилом обов`язковою передумовою для покладення відповідальності за порушення зобов`язання є вина особи, яка його порушила (частина перша статті 614 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути.

За змістом частини другої статті 218 ГК України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Норма частини другої статті 218 ГК України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

В статті 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні" вказано, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за таких умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.

Статтями 4.1, 4.2, 4.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44 (5) (нова редакція), Торгово-промислова палата України відповідно до статті 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" здійснює засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з усіх питань договірних відносин, інших питань, а також зобов`язань/обов`язків, передбачених законодавчими, відомчими нормативними актами та актами органів місцевого самоврядування, крім договірних відносин, в яких сторонами уповноваженим органом із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено безпосередньо регіональну ТПП.

ТПП України уповноважує регіональні ТПП засвідчувати форс-мажорні обставини з усіх питань, що належать до компетенції ТПП України, за винятком засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що стосуються зобов`язань за:

- умовами зовнішньоторговельних угод і міжнародних договорів України;

- умовами зовнішньоекономічних договорів, контрактів, типових договорів, угод, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції ТПП України;

- умовами договорів, контрактів, типових договорів, угод між резидентами України, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції ТПП України.

У випадку настання тимчасової неможливості виконання регіональною ТПП своєї функції із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зокрема, через відсутність уповноваженої особи, окупацію території, настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) тощо дану функцію виконує ТПП України або інша регіональна торгово-промислова палата, найближча за розташуванням, якщо це не суперечить умовам договору, контракту, угоди тощо між сторонами, або за письмовою угодою сторін.

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи на підставі доказів у порядку статті 86 ГПК України. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

Відповідні висновки викладені в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.08.2022 у справі № 922/854/21.

Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначений Законом України «Про правовий режим воєнного стану».

За змістом ст. 1, 2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, цей Закон та Указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України.

Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», яким введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб; в подальшому строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався, в останнє - Законом України від 06.02.2024 № 3564-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким затверджено Указ Президента України від 05 лютого 2024 року 49/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», згідно якого продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб.

В силу приписів ч. 2 ст. 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» введення воєнного стану в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили).

Як вже було вказано вище, згідно Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» (ст. 14, 14-1) наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами шляхом видачі сертифіката.

Звертаючись із Заявою, боржник не надав доказів на підтвердження факту існування форс-мажорних обставин щодо нього по спірному договору.

Наведене в своїй сукупності свідчить про те, що боржником належними та допустимими доказами не доведений факт наявності виняткових випадків для надання відстрочки виконання рішення, а також не підтверджено обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення у визначений строк, у зв`язку з чим місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення суду.

При цьому, суд правильно звертається до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 908/1076/17, від 30.03.2020 у справі № 910/3011/19, від 25.06.2020 у справі № 910/4926/19, згідно зі статтями 525, 526 ЦК України та статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а тому посилання на відсутність бюджетного фінансування як на підставу невиконання грошових зобов`язань визнані безпідставними.

У рішеннях Європейського Суду з прав людини від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (пункти 48 та 40 рішень відповідно).

Відсутність у боржника необхідних коштів або взяття ним зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень не звільняє його від обов`язку виконання господарського зобов`язання.

Доводи та міркування скаржника під час апеляційного перегляду прийнятої у справі ухвали взяті судом до уваги у тій мірі, в якій вони узгоджуються з викладеним у мотивувальній частині постанови, однак не спростовують та не впливають на прийняття ухвали у справі, належно оцінені та обгрунтовано відхилені під час судового розгляду та апеляційного перегляду у справі, внаслідок чого у задоволенні апеляційної скарги відповідача належить відмовити.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, доводи відповідача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття ухвали у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про відмову у задоволенні заяви Прилуцької дослідної станції Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України про відстрочення виконання судового рішення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Прилуцької дослідної станції Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 01.07.2024 у справі №927/1549/23 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 01.07.2024 у справі №927/1549/23 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Прилуцьку дослідну станцію Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України.

4. Матеріали справи №927/1549/23 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови підписано 18.09.2024.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді О.О. Хрипун

С.А. Гончаров