Ухвала

від 19.02.2024 по справі 910/7718/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

19 лютого 2024 року

м. Київ

cправа № 910/7718/22

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Ємця А.А.

перевіривши матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Солді і Ко"

на рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2023

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2023

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2023

на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2024

у справі № 910/7718/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДП Шкірсировинний завод"

до Приватного акціонерного товариства "Солді і Ко"

про стягнення 1 982 140,82 грн

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Солді і Ко" 29.01.2024 через систему «Електронний суд» надіслало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, зокрема, просить:

- скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2023, справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва;

- скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2023 повністю і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволені вимог, зазначених у клопотанні про долучення до матеріалів справи доказів на підтвердження суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами та заяві про ухвалення додаткового рішення ТОВ "ДП Шкірсировинний завод "відмовити повністю;

- скасувати додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2024 повністю і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволені вимог, зазначених у клопотанні про долучення до матеріалів справи доказів на підтвердження суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами та заяві про ухвалення додаткового рішення "ДП Шкірсировинний завод" відмовити повністю;

- зупинити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2023 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2023; зупинити виконання додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2023; зупинити виконання додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2024.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДП Шкірсировинний завод" 08.02.2024 через систему «Електронний суд» надіслало до суду заперечення проти відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства «СОЛДІ І КО» та зазначає, що касаційна скарга не відповідає вимогам пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки скарга зводиться до переоцінки наявних у справі доказів, яким судами попередньої інстанції вже було надано відповідну оцінку, а доводи скаржника не обґрунтовані підставами, передбаченими частиною 2 статті 287 ГПК України та не доводять порушення судом апеляційного інстанції норм матеріального чи процесуального права.

Перевіривши дотримання форми та змісту касаційної скарги на відповідність вимогам статті 290 ГПК України та доводи, що викладені в запереченях проти відкриття касаційного провадження, Верховний Суд встановив таке.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Приписами частини 3 статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Згідно з пунктами 1, 4 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Касаційний господарський суд звертає увагу скаржника, що в разі оскарження судового рішення суду на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник має зазначити про відсутність такого висновку щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а у випадку оскарження на підставі 4 частини другої статті 287 ГПК України зазначити підставу касаційного оскарження з урахуванням частини першої, третьої статті 310 ГПК України.

Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. Крім того, у цьому випадку необхідно чітко вказати норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні; навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні; навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи; обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.

При цьому, обґрунтовуючи подібність правовідносин, як обов`язкової умови для виникнення підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1-3 частини другої статті 287 ГПК, необхідно враховувати, що подібність правовідносин визначається за відповідними критеріями.

Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин потрібно оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів (пункти 25, 26, 31 постанови від 12.10.2021 у справі №233/2021/19).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абзац 3 пункту 5 частини 2 статті290 цього Кодексу).

Так, скаржник повинен чітко зазначити обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення.

Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно , а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

Якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів, та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, або інші порушення норм процесуального права передбачені частиною першою статті 310 ГПК України, то в цьому разі у касаційній скарзі має вказати пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України та має бути конкретно зазначено, з вказівкою на частину першу або/та третю статті 310 ГПК України.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 ГПК України, є вичерпним.

Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

З урахуванням змін до ГПК України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях, або наявність пунктів 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.

У поданій касаційній скарзі скаржник зазначає, що не погоджується з ухваленими рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, вважає їх прийнятими на підставі не повністю досліджених доказів, з порушенням норм матеріального права, а також без врахування висновків Верховного Суду за результатами розгляду спору у подібних правовідносинах, що призвело до невірного вирішення справи (пункти 1 та 4 частини другої статті 287 ГПК України).

У поданій касаційній скарзі скаржник вказує, що підставами на яких подається касаційна скарга є пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України та зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій не враховано висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі №910/14900/19 (у схожих правовідносинах), стосовно застосування статей 664 ЦК України; та не враховано висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 22.08.2023 у справі №920/845/22, стосовно дотриманням вимог статей 13, 86, 237 ГПК України щодо дослідження й оцінки доводів сторін, зокрема, обставин щодо фактичного виконання договору.

З огляду на викладене касаційна скарга подана із додержанням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України. Відтак не є очевидно не прийнятною за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.

При цьому, скаржник зазначивши підставу оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2023 у справі № 910/7718/22 пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України, проте не зазначив, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.

У поданій касаційній скарзі скаржник, посилаючись на підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 4 частини другої статті 287 цього Кодексу, зазначає про порушення норм процесуального права, у зв`язку з чим судові рішення підлягають скасуванню з підстав, передбачених частиною третьою статті 310 ГПК України, проте без конкретизації того, яке саме процесуальне порушення (конкретний пункт) з передбачених частиною третьою вказаної норми підстав, призвело до прийняття незаконного рішення у цій справі.

Разом з тим, у касаційній скарзі скаржник просить також скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2023, додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2024 у справі № 910/7718/22, проте подана скарга не містить належного обґрунтування підстав касаційного оскарження цих судових рішень.

Як на підставу для відкриття касаційного провадження щодо оскарження додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2023 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2023 та додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2024 у справі № 910/7718/22, скаржник посилається, на те що, судами попередніх інстанцій було застосовано норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду.

Проте, скаржник не дотримався вимог пункту 5 частини 2 статті 290 ГПК України, оскільки при поданні касаційної скарги на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2023 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2024 у справі № 910/7718/22 на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник ненавів належного обґрунтування цієї підстави, оскільки скаржник не зазначає сам висновок, який, на його думку, не був врахований судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови, та норму права (пункт, частину, статтю), яку, на думку скаржника, суд апеляційної інстанції застосував в оскаржуваному судовому рішенні без врахування висновку щодо застосування саме цієї норми права (частини статті), та чи подібні ці правовідносини.

Дослідивши касаційну скаргу на предмет відповідності вищенаведеним вимогам процесуального закону, Верховний Суд установив, що касаційна скарга містить лише виклад фактичних обставин справи, які встановлені судами та обставини, що були відхилені ними. При цьому в касаційній скарзі не наведено чіткого формулювання висновку щодо застосування норми права із зазначенням цієї норми права з викладенням правовідносин, у яких ця норма права застосована.

У свою чергу, скаржник на обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, навів лише ряд постанов Верховного Суду, однак, не вказав, який саме висновок щодо застосування якої норми права та в яких правовідносинах не враховано апеляційним господарським судом, а також у чому саме полягає відмінність його висновків від висновків Верховного Суду. Зазначення лише постанов без належного правового обґрунтування подібності правовідносин без зазначення того, в чому конкретно полягало неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, не є належним правовим обґрунтуванням зазначеної скаржником підстави касаційного оскарження.

Загальне посилання на невідповідність оскарженого судового рішення позиції Верховного Суду без конкретизації норм (норми) права, неправильно застосованих/порушених судом апеляційної інстанції та висновку Суду щодо їх застосування не може вважатися підставою для відкриття касаційного провадження.

Частиною 1 ст. 300 ГПК України передбачено що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Таким чином процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) частиною 2 статті 287 ГПК України, а тому право касаційного оскарження обмежено виключно тими підставами, які передбачені наведеними вище положеннями частини 2 статті 287 ГПК України.

При цьому правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.

Оскільки скаржником не визначено належним чином підставу касаційного оскарження судових рішень як того вимагає частини 2 статті 287 ГПК України та пункту 5 частини 2 статті 290 ГПК України, Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без руху.

Згідно з частиною 2 статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини 2 статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Отже, суд касаційної інстанції зазначає, що Приватному акціонерному товариству "Солді і Ко" необхідно усунути недоліки касаційної скарги, а саме:

- уточнити наведену скаржником підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України та конкретизувати яке саме процесуальне порушення з передбачених частиною третьої статті 310 названого Кодексу (зазначити пункт/пункти) призвело до ухвалення незаконного судового рішення у цій справі щодо оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2023 у справі № 910/7718/22;

- належним чином обґрунтувати пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України неправильне застосування норм матеріального та/або порушення норм процесуального права з посиланням на визначену відповідним пунктом частини другої статті 287 ГПК України підставу для касаційного оскарження додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2023 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2023 та додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2024 у справі № 910/7718/22.

Матеріали з усуненням недоліків касаційної скарги слід подати в Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії цих матеріалів іншим учасникам справи.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що неусунення названих недоліків протягом установленого строку матиме наслідком повернення касаційної скарги відповідно до частини четвертої статті 174 ГПК України.

Розгляд клопотання Приватного акціонерного товариства "Солді і Ко" про зупинення виконання вищезазначених судових рішень буде здійснено Касаційним господарським судом при вирішенні питання про відкриття касаційного провадження, у разі усунення недоліків, які допущені при поданні касаційної скарги

На підставі викладеного та керуючись статтями 174, 234, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Солді і Ко" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2023 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2023 та на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2024 у справі № 910/7718/22 залишити без руху.

2. Надати Приватного акціонерного товариства "Солді і Ко" для усунення недоліків касаційної скарги, який становить не більше 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху. Повідомити скаржника про можливість подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду документи про усунення недоліків через систему "Електронний суд" або поштою за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.

4. Роз`яснити скаржнику, що в разі невиконання вимог суду касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде йому повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Верховного Суду А. А. Ємець