Ухвала

від 19.02.2024 по справі 902/525/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

19 лютого 2024 року

м. Київ

cправа № 902/525/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Вронська Г.О., Губенко Н.М.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вента ЛТД"

на рішення Господарського суду Вінницької області

(суддя - Яремчук Ю.О.)

від 13.09.2023

та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду

(головуючий - Маціщук А.В., судді - Василишин А.Р., Бучинська Г.Б.)

від 08.01.2024

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вента ЛТД"

до Спільного українсько-іспанського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Сперко Україна"

про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

1. 17.04.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Вента ЛТД" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом до Спільного українсько-іспанського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Сперко Україна" (далі - відповідач) з вимогами зобов`язати відповідача прийняти у позивача повернення частини товару, на загальну суму 45 618,73 грн, отриманого за договором № 0101/15КС від 02.03.2015 та визнати відсутнім у відповідача права отримувати та/або стягувати з позивача частину суми боргу в розмірі 45 618,73 грн за товар, отриманий за вказаним договором, по таким видатковим накладним: 2021/12/048 від 21.12.2021; 2021/12/029 від 13.12.2021; 2021/12/046 від 21.12.2021; 2021/08/077 від 31.08.2021; 2021/09/016 від 07.09.2021; 2021/12/027 від 13.12.2021; 2021/02/007 від 01.02.2021; 2021/06/110 від 29.06.2021; 2021/10/16 від 04.10.2021; 2020/11/061 від 10.11.2020 2021/01/060 від 26.01.2021; 2021/04/093 від 27.04.2021; 2021/05/006 від 05.05.2021; 2021/07/031 від 20.07.2021; 2021/09/044 від 14.09.2021; 2020/08/019 від 04.08.2020; 2020/09/108 від 22.09.2020; 020/08/038 від 11.08.2020; 2020/12/012 від 01.12.2020; 2020/11/011 від 02.11.2020.

2. Позов обґрунтований тим, що відповідач на виконання договору поставив позивачу товар, який останній продав не повністю, тому намагався повернути відповідачу (неодноразово звертався до відповідача по електронній пошті з вимогами прийняти повернення товару, і навіть формував накладні повернення і надсилав разом з електронними листами від 14.07.2022, 05.08.2022, 12.08.2022, 29.08.2022), натомість, відповідач у відповідь на електронні листи позивача спочатку погоджувався прийняти повернення товару, а потім електронним листом від 08.08.2022 повідомив, що повернення товару відбудеться лише після того, як позивач оплатить суму боргу та штрафні санкції відповідачу. Проте, ні в договорі, ні в законодавстві, залежність прийняття відповідачем повернення товару від оплати суми боргу позивачем не передбачена, що й стало підставою для звернення з цим позовом.

3. 11.09.2023 представник позивача подав заяву про відмову від позову в частині вимоги про визнання відсутнім у відповідача права, яку суд першої інстанції задовольнив, про що виніс ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання 13.09.2023. Отже позовною вимогою є: зобов`язання відповідача прийняти у позивача повернення частини товару на загальну суму 45 618,73 грн.

4. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 13.09.2023, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.01.2024, у задоволенні позову про зобов`язання відповідача прийняти повернення товару на загальну суму 45 618,73 грн, відмовлено повністю; стягнуто з позивача на користь відповідача 22 000,00 грн відшкодування витрат на правову допомогу.

5. Суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що:

- матеріали справи не містять доказів того, що на адресу відповідача надходили письмові пропозиції (засобами електронного зв`язку на адресу визначену договором чи на офіційну адресу) від позивача та накладних, підписаних повноважним представником позивача, на повернення товару, термін придатності якого закінчується;

- позивач прийняв товари без зауважень та без додаткового письмового узгодження сторонами щодо меншого терміну придатності, питання про повернення товару при його прийнятті позивачем не ставилося, тому позивачем не підтверджено визначені у пункті 2.2 договору підстави на повернення товару, за наявності яких відповідач був зобов`язаний прийняти у нього товар;

- у матеріалах справи також відсутні докази про наявність умов, передбачених умовами пункту 9.4 договору, за яких відповідач був зобов`язаний прийняти у позивача повернення товару, і позивач у позовній заяві не зазначає про таке;

- щодо покладення на позивача відшкодування витрат відповідача на правову допомогу у суді першої інстанції в сумі 22 000,00 грн, то така сума підтверджена матеріалами справи і розмір витрат є розумним з огляду на необхідний обсяг наданих послуг.

6. 08.02.2024 позивач надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить судові рішення попередніх інстанцій скасувати частково та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково, а саме зобов`язати відповідача прийняти у позивача повернення частки товару на загальну суму 38 222, 78 грн.

7. Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких мотивів.

8. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

9. Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 2 ГПК України, одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.

10. Так, відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 цього Кодексу, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

11. Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 162 ГПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

12. Згідно з частиною першою статті 163 ГПК України ціна позову визначається: 1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; 2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; 3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.

13. Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.

14. Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (пункт 8.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 907/9/17).

15. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.08.2020 у справі № 910/13737/19.

16. Частина сьома статті 12 ГПК України визначає, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

17. Позов у зазначеній справі подано у 2023 році. При цьому, статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2023 встановлено у розмірі 2 684, 00 грн

18. Так, предметом позову у цій справі є зобов`язання відповідача прийняти у позивача повернення частини товару, на загальну суму 45 618,73 грн, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (500 х 2 684,00 грн = 1 342 000, 00 грн) станом на час звернення з позовною заявою.

19. Позивач у касаційній скарзі не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні позову, вважає, що суди неправильно застосували норми матеріального права (статей 6, 43 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статті 642 Цивільного кодексу України) та порушили норми процесуального права (пункт 2 частини другої статті 2, статей 13, 74, 78, 96, 162, 174, 236 ГПК України).

20. У касаційній скарзі скаржник не зазначає жодних обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів "а" - "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, за яких судові рішення у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб може бути переглянуто у касаційному порядку.

21. Водночас Суд зазначає, що посилання заявника в касаційній скарзі на постанови Верховного Суду, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права фактично зводяться до незгоди із встановленими судами попередніх інстанцій обставинами справи та оцінкою доказів і не стосуються обґрунтування виключних випадків визначених підпунктами "а" - "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

22. Частиною другою статті 300 ГПК України встановлено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

23. Верховний Суд звертає увагу на те, що учасники судового процесу повинні розуміти, що визначені пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є винятком із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.

24. З огляду на те, що касаційна скарга не містить обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів "а", "б", "в", "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, Верховний Суд вважає, що скаржником не дотримано умову допуску цієї справи до касаційного оскарження.

25. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

26. Враховуючи викладене, з огляду на принципи господарського судочинства та відсутність зазначених підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою позивача згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись нормами статті 234, пункту 2 частини третьої статті 287, пункту 1 частини другої статті 293 ГПК України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 902/525/23 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Вента ЛТД" на рішення Господарського суду Вінницької області від 13.09.2023 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.01.2024.

2. Касаційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами направити скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий І. Кондратова

Судді Г. Вронська

Н. Губенко