Постанова

від 14.02.2024 по справі 504/3408/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 504/3408/22

провадження № 61-18041св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія «Техагро»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом - Рябоконь Кирилом Юрійовичем, на постанову Одеського апеляційного суду в складі колегії суддів: Лозко Ю. П., Коновалової В. А., Назарової М. В. від 14 листопада 2023 року,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія «Техагро» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просило суд встановити позивачу право земельного сервітуту щодо частини земельної ділянки площею 2,6850 га, що розташована за адресою: смт Нові Біляри, Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області, загальна площа земельної ділянки складає 7,2027 га, кадастровий номер земельної ділянки 5122755400:01:001:0014, власником якої є ОСОБА_1 .

Позовна заява обґрунтована тим, що ТОВ Компанія «Техагро» орендує земельної ділянки за кадастровими номерами 5122755400:01:001:0267 та 5122755400:01:001:0264, цільове призначення: 12.01 для розміщення та експлуатації будівель і споруд залізничного транспорту для будівництва, обслуговування та експлуатації об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури залізничного транспорту, на підставі договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5122755400:01:001:0264 від 24 листопада 2021 року № 2411АЗК, укладеного з ТОВ «Агроземкурс» на 49 років та на підставі договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5122755400:01:001:0267 від 24 листопада 2021 року № 2411АТІ, укладеного з ТОВ «Агротрейд Інвестментс» на 49 років. Між вказаними вище земельними ділянками знаходиться земельна ділянка з кадастровим номером 5122755400:01:001:0014, яка належала на праві приватної власності ОСОБА_2 , яку останній відчужив на користь ОСОБА_1 .

Позивач є замовником будівництва залізничної колії, яка проходитиме через земельні ділянки 5122755400:01:001:0264 та 5122755400:01:001:0267, а тому ефективне використання цих земельних ділянок неможливе без обтяження сервітутом частини земельної ділянки, яка належить відповідачці.

У березні 2023 року ТОВ Компанія «Техагро» подала заяву про забезпечення позову, у якій просить: накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 5122755400:01:001:0014, що належить ОСОБА_1 ; застосувати зустрічне забезпечення у розмірі 20 000 грн.

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що позивач вже двічі звертався до суду з цим самим предметом позову, однак до інших відповідачів, а саме до ОСОБА_3 , який з метою уникнення можливих негативних наслідків у разі ухвалення в майбутньому судового рішення, здійсний відчуження земельної ділянки на користь ОСОБА_2 , у зв`язку з чим позивач був вимушений звернутися до суду вже з позовом до нового власника земельної ділянки, яким був ОСОБА_2 .

При цьому, у період часу від дня подання заяви про забезпечення позову, земельна ділянка була відчужена ОСОБА_2 на користь нового власника майна - ОСОБА_1 .

З метою уникнення подібних негативних дій для судового процесу зі сторони відповідачки ОСОБА_1 та з метою забезпечення його своєчасного розгляду, позивач вважав за необхідне ініціювати перед судом питання про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на майно.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 05 квітня 2023 року у задоволенні заяви ТОВ Компанія «Техагро» про забезпечення позову - відмовлено.

Ухвалюючи судове рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що у своїй заяві позивач посилається виключно на можливість відчуження відповідачкою земельної ділянки на користь третіх осіб, як це зробив попередній власник земельної ділянки, водночас, відомостей про реальні наміри ОСОБА_1 на відчуження земельної ділянки, а також доказів цих намірів матеріали справи не містять, позивачем не обґрунтовано належним чином підстави застосування заходів забезпечення позову, не зазначено про реальні обставини, які б свідчили про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, як і про те, що відповідачка ОСОБА_1 має намір відчужити земельну ділянку.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Одеського апеляційного суду від 14 листопада 2023 року апеляційну скаргу ТОВ Компанія «Техагро» задоволено. Ухвалу Комінтернівського районного суду Одеської області від 05 квітня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким задоволено заяву ТОВ Компанія «Техагро» про забезпечення позову. Накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 5122755400:01:001:0014, яка належить ОСОБА_1 на праві власності.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що невжиття заходу забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити в подальшому виконання рішення суду у випадку задоволення позову, зважаючи на обставину, що після звернення позивача до суду, право власності на земельну ділянку неодноразово переходило від одного власника до іншого, і такі зміни вочевидь викликані та безпосередньо пов`язані зі зверненням ТОВ Компанія «Техагро» до суду. А тому невжиття заходів забезпечення позову до суду у вигляді накладення арешту на земельну ділянку призведе до обмеження прав позивача на ефективний судовий захист.

Узагальнені доводи вимог касаційної скарги

У грудні 2023 року ОСОБА_1 , через свого адвоката Рябоконь К. Ю., звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного суду від 14 листопада 2023 року, у якій просить скасувати зазначену постанову апеляційного суду та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Підставами касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 504/3408/22 та витребувано цивільну справу з Комінтернівського районного суду Одеської області.

Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 30 січня 2024 року зазначену справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судами попередніх інстанцій встановлено, що предметом позову у цій справі є встановлення сервітуту на частину земельної ділянки з кадастровим номером 5122755400:01:001:0014, яка належить на праві власності ОСОБА_1 .

Також судами встановлено, що у позивача в оренді на підставі договорів оренди перебувають земельні ділянки з кадастровими номерами 5122755400:01:001:0267 та 5122755400:01:001:0264, цільове призначення: для розміщення та експлуатації будівель і споруд залізничного транспорту для будівництва, обслуговування та експлуатації об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури залізничного транспорту. Між вказаними вище земельними ділянками знаходиться земельна ділянка з кадастровим номером 5122755400:01:001:0014, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

У статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову, зокрема накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, а також заборона вичиняти певні дії.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Подібних висновків дійшла Велика Палати Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 р. по справі № 914/1570/20 вказано, що «…важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

Таким чином питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити припущення про ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.

У цій справі апеляційний суд застосував такий захід забезпечення позову як арешт земельної ділянки за позовом про встановлення сервітуту. При задоволенні заяви про забезпечення позову апеляційний суд вважав, що даний захід забезпечення позову є співмірним із заявленими позивачем вимогами і забезпечить їх виконання та ефективне поновлення прав позивача, але не звернув увагу на те, що при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі, зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Матеріали справи не містять жодних доказів того, що відповідачкою вживаються будь-які заходи щодо відчуження зазначеної земельної ділянки, а саме лише посилання в заяві на наявність у відповідачки зазначеного наміру, без долучення відповідних доказів та обґрунтувань, не є достатньою підставою для накладення арешту та становитиме, на переконання суду, надмірне втручання у право власності відповідачки, оскільки остання в результаті застосування зазначених заходів забезпечення позову буде позбавлена можливості розпоряджатись належним їй майном без відповідного правового обґрунтування.

Позивачем заявлено вимоги про встановлення сервітуту на земельній ділянці, яка на праві власності належить відповідачці, з огляду на те, що позивач є замовником будівництва залізничної колії, яка проходитиме через земельні ділянки які перебувають у нього в оренді, а ефективне використання цих земельних ділянок неможливе без обтяження сервітутом частини земельної ділянки, яка належить відповідачці.

Арешт майна (земельної ділянки), як спосіб забезпечення позову, передбачає накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна.

Земельний кодекс України право земельного сервітуту визначає як право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Відповідно до статті 403 ЦК України сервітут зберігає чинність у разі переходу до інших осіб права власності на майно, щодо якого він встановлений.

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції правильно виходив із того, що у разі ухвалення судового рішення про задоволення позовних вимог у цій справі, дія земельного сервітуту зберігається у разі переходу прав на земельну ділянку, щодо якої встановлений земельний сервітут, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ТОВ Компанія «Техагро» про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку, відносно якої позивач просить встановити сервітут.

Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено помилку у застосуванні норм матеріального права, рішення апеляційного суду згідно зі статтею 413 ЦПК України підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 413, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом - Рябоконь Кирилом Юрійовичем, задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного суду від 14 листопада 2023 року скасувати та залишити в силі ухвалу Комінтернівського районного суду Одеської області від 05 квітня 2023 року.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов