Постанова

від 15.02.2024 по справі 707/1584/18

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2024 року

м. Черкаси

справа № 707/1584/18 провадження № 22-ц/821/6/24 категорія 302000000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Бородійчука В.Г.,

суддів: Карпенко О.В., Василенко Л.І.

секретар: Мунтян К.С.

учасники справи:

позивач: Черкаська окружна прокуратура в інтересах держави в особі територіальної громади с. Свидівок

відповідачі: Свидівоцька сільська рада Черкаського району, ОСОБА_1

представник ОСОБА_1 - адвокат Барілов Сергій Анатолійович

третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмета спору: Будищенська сільська рада

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Барілова Сергія Анатолійовича на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 22 серпня 2022 року у справі за позовом заступника керівника Черкаської місцевої прокуратури до Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області, ОСОБА_1 ; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Будищенська сільська рада Черкаського району Черкаської області про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном шляхом визнання незаконним та скасування рішення Свидівоцької сільської ради та скасування державної реєстрації права власності.

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

07 серпня 2018 року заступник керівника Черкаської місцевої прокуратури звернувся до суду з позовом до Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення Свидівоцької сільської ради, свідоцтва про право власності в якому просив суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення Свидівоцької сільської ради Черкаського району «Про затвердження проектів із землеустрою та надання земельних ділянок у власність громадянам» № 53-18 від 10 липня 2015 року, в частині відведення ОСОБА_1 земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:04:005:0190, загальною площею 0,1000 га, розташованої в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, в межах населеного пункту с. Свидівок;

- визнати недійсним свідоцтво на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га НОМЕР_1 від 23 липня 2015 року, видане ОСОБА_1 ;

- стягнути з відповідачів на користь прокуратури Черкаської області судовий збір у розмірі 3 524,00 грн.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішенням Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області № 46-7 від 02 грудня 2014 року «Про надання дозволу громадянам на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у приватну власність для індивідуального дачного будівництва» надано дозволи громадянам, у тому числі ОСОБА_1 , на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 , загальною площею 0,10 га, з цільовим призначенням: для індивідуального дачного будівництва.

У подальшому, рішенням сесії Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області № 50-23 від 27 квітня 2015 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельної ділянки площею 1,6000 га в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради, в межах населеного пункту с. Свидівок Черкаського району Черкаської області, розроблену ТОВ «Геоземпроект».

Відповідно до п. 1.1 вказаного рішення Свидівоцької сільської ради земельну ділянку загальною площею 1,6000 га, за рахунок якої у подальшому сформовано земельні ділянки, які відведено у власність громадянам, переведено із земель загального користування (штучні водосховища) та земель, не наданих у власність або постійне користування в межах населеного пункту (інші захисні насадження), до земель, не наданих у власність або постійне користування в межах населеного пункту (угіддя піски).

Рішенням сесії Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області № 53-18 від 10 липня 2015 року «Про затвердження проектів із землеустрою та надання земельних ділянок у власність громадянам» затверджено проект землеустрою та надано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку для індивідуального дачного будівництва, розташовану по АДРЕСА_1 , за кадастровим номером 7124986000:04:005:0190, загальною площею 0,1000 га, а п. 31 даного рішення вказану земельну ділянку віднесено до категорії земель рекреаційного призначення, яка буде використовуватись для індивідуального дачного будівництва.

На підставі зазначеного рішення сільської ради ОСОБА_1 Черкаським районним управлінням юстиції видано свідоцтво на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га серії САК № 317794 від 23 липня 2015 року.

Прокурор вважає, що дане рішення сесії Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області № 53-18 від 10 липня 2015 року «Про затвердження проектів із землеустрою та надання земельних ділянок у власність громадянам», у частині затвердження проекту із землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 у власність земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:04:005:0190, загальною площею 0,1000 га, підлягає визнанню протиправним та скасуванню, оскільки не відповідає вимогам чинного земельного законодавства, зокрема: в частині неможливості перебування земель водного фонду (земель, зайнятих прибережними захисними смугами) у приватній власності; в частині відведення землі для містобудівних потреб без наявності розроблених та затверджених детального плану території або іншої містобудівної документації; в частині порушення порядку встановлення цільового призначення земельної ділянки; відсутності погодження проекту із землеустрою центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства; відсутності погодження проекту із землеустрою структурним підрозділом обласної державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища; не проведення обов`язкової експертизи землевпорядної документації.

Водночас, прокурор зазначає, що до ухвалення рішення про відведення у власність ОСОБА_1 , спірна земельна ділянка належала до земель загального користування, не наданих у власність або постійне користування в межах населеного пункту, у тому числі: 0,4117 га - ліси та інші лісо вкриті площі (інші захисні насадження), 1,1883 га вода (штучні водосховища).

Відтак, встановлення цільового призначення земельної ділянки, на думку прокурора, мав здійснювати орган державної влади відповідно до наданих Земельним кодексом України повноважень, а матеріали інвентаризації земель підлягали погодженню в порядку погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та мали затверджуватися органами, які прийняли рішення про проведення інвентаризації.

Оскільки виділення спірної земельної ділянки відбулося із порушенням вказаної процедури зміни її цільового призначення (у матеріалах технічної документації відсутні всі необхідні погодження), цільове призначення спірної земельної ділянки, на переконання прокурора, залишилось незмінним: «землі загального користування, зайняті штучними водосховищами», щодо яких установлено особливий правовий режим використання.

Також, прокурор наголошує на тому, що відповідно до п. 2.5 ВБН 33-4759129-03-05-92 «Проектування, упорядкування та експлуатація водоохоронних зон водосховищ», внутрішньою межею прибережної смуги є акваторіальний рубіж мілководної зони. В свою чергу, мілководною зоною відповідно до ВБН є акваторія водоймища, що обмежена лінією нормального підпірного рівня (НПР) і глибиною до 2 м.

Нормальний підпірний рівень Кременчуцького водосховища, відповідно до його водогосподарського паспорту, встановлений на позначці 81,00 мБс.

Для встановлення факту перебування спірної земельної ділянки у межах прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища, ДП «Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» здійснено всі необхідні обміри та встановлено фактичну відстань земельної ділянки від урізу води і визначено розміри та межі прибережної захисної смуги, що підтверджено листом ДП «Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» № 1041 від 24 квітня 2018 року.

Так, згідно проведених ДП «Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» геодезичних обмірів, спірна земельна ділянка частково входить до нормативно визначеної законодавством 100-метрової зони прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища.

З урахуванням наведеного, прокурор стверджує, що спірна земельна ділянка має у своєму складі землі водного фонду прибережену захисну смугу Кременчуцького водосховища.

Крім того, прокурор зазначає, що згідно з вимогами ч. 1 ст. 186-1 Земельного кодексу України, при розробці проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у приватну власність за рахунок земель, які знаходяться в межах прибережної захисної смуги, необхідна наявність висновку Департаменту екології та природних ресурсів Черкаської обласної державної адміністрації.

Проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва, яка розташована в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області, в межах населеного пункту, на погодження до Департаменту екології та природних ресурсів Черкаської ОДА не надходив, відповідний висновок не надавався, що підтверджується листом Управління екології та природних ресурсів Черкаської обласної державної адміністрації № 02/10-02-20/1016 від 24 квітня 2018 року.

Таким чином, вимоги щодо необхідності погодження проекту землеустрою природоохоронним органом та вжиття ним заходів до збереження території, на якій має бути встановлено прибережну захисну смугу, дотримано не було.

Містобудівною документацією, яка б надавала можливість відведення спірної земельної ділянки, є план зонування або детальний план території, які затверджуються відповідно до вимог Закону україни «Про регулювання містобудівної діяльності» та наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 290 від 16 листопада 2011 року, тобто проект детального плану повинен бути розглянутий на засіданні архітектурно-містобудівної ради та пройти процедуру громадського обговорення щодо врахування громадських інтересів.

Проте, відповідно до листа Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області № 02-17/874 від 24 липня 2018 року містобудівна документація, яка б надавала можливість відвести у власність відповідачу спірну земельну ділянку для потреб індивідуального дачного будівництва, не розроблялась.

За вказаних обставин, прокурор вважає, що спірну земельну ділянку для потреб індивідуального дачного будівництва відведено на підставі розробленої, погодженої і затвердженої не у відповідності до вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 290 від 16 литсопада 2011 року містобудівної документації.

Саме тому в проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки, у порушення вимог ч. 2 ст. 186-1 Земельного кодексу України, відсутній належний, наданий у відповідності до вимог містобудівного законодавства, висновок про його погодження або відмову в погодженні відділом регіонального розвитку, містобудування та архітектури Черкаської районної державної адміністрації.

Таким чином, на думку прокурора, при затвердженні проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки у приватну власність для індивідуального дачного будівництва Свидівоцькою сільською радою порушено вимоги ч. 2 ст. 186-1 Земельного кодексу України щодо необхідності погодження проекту відведення відділом регіонального розвитку, містобудування та архітектури Черкаської РДА.

Крім того, затвердження проекту щодо відведення земельної ділянки, цільове призначення якої встановлено як землі рекреаційного призначення, до отримання позитивного висновку державної експертизи землевпорядної документації, прокурор вважає грубим порушенням вимог чинного законодавства.

Також, на переконання прокурора, проектна документація щодо відведення у власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки, на підставі положень ч. 3 ст. 186-1 Земельного кодексу України, підлягала погодженню з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, чого дотримано не було, що підтверджено листом Державного агентства водних ресурсів України № 2348/9/11-18 від 19 квітня 2018 року.

З урахуванням наведеного, прокурор стверджує, що рішення сесії Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області «Про затвердження проектів із землеустрою та надання земельних ділянок у власність громадянам» № 53-18 від 10 липня 2015 року, в частині відведення ОСОБА_1 земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:04:005:0190, загальною площею 0,1000 га, розташованої в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, в межах населеного пункту с. Свидівок, прийняте всупереч вимогам чинного на той час законодавства, у зв`язку з чим, на підставі статті 21 Земельного кодексу України, статтей 21, 392, 393 ЦК Ураїни підлягає визнанню судом незаконним та скасуванню.

Крім того, враховуючи, що рішення Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області № 53-18 від 10 липня 2015 року є особливим видом правочину, прокурор вважав обґрунтованою необхідність застосування наслідків його недійсності, шляхом визнання недійсним свідоцтва на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га САК № 317794 від 23 липня 2015 року, виданого ОСОБА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 22 серпня 2022 року позовні вимоги заступника керівника Черкаської місцевої прокуратури задоволено.

Усунуто перешкоди територіальній громаді с. Свидівок у користуванні та розпорядженні майном шляхом визнання незаконним та скасування рішення Свидівоцької сільської ради № 53-18 від 10 липня 2015 року «Про затвердження проектів із землеустрою та надання земельних ділянок у власність громадянам», у частині відведення ОСОБА_1 земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:04:005:0190, площею 0,1000 га, розташованої в адміністративних межах Будищенської сільської ради, в межах населеного пункту с. Свидівок.

Усунуто перешкоди територіальній громаді с. Свидівок у користуванні та розпорядженні майном шляхом скасування державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_1 за № 10533439 від 22 липня 2015 року на земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:04:005:0190, площею 0,1 га, розташовану в адміністративних межах Будищенської сільської ради, в межах населеного пункту с. Свидівок, з одночасним припиненням речового права на неї.

Стягнуто із Свидівоцької сільської ради та ОСОБА_1 на користь Черкаської обласної прокуратури документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 524 грн. по 1 762 грн. з кожного.

Судові витрати відповідача ОСОБА_1 залишено за останнім.

Рішення суду мотивовано тим, що під час розгляду справи судом було достовірно встановлено, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою КМУ від 08 травня 1996 року № 486. Надання у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі, без урахування обмежень, зазначених у статті 59 ЗК України, суперечить нормам статей 83, 84 цього Кодексу.

Відтак, суд констатував, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:04:005:0190 відноситься до земель водного фонду, так як частково знаходиться в межах прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища річки Дніпро, що відповідає вимога мст. 4 ВК України.

Суд дійшов висновку, що, приймаючи оскаржуване рішення щодо передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_1 , Свидівоцька сільська рада Черкаського району Черкаської області діяла з порушенням вимог Земельного та Водного кодексів України та не у відповідності із суспільними і публічними інтересами.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам (пункт «а» статті 21 ЗК України).

Крім того, судом було встановлено, що проект землеустрою на відведення спірної земельної ділянки погодження у відділі регіонального розвитку, містобудування та архітексту Черкаської РДА не проходив.

Також, вказаний проект із землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва на погодження до Департаменту екології та природних ресурсів Черкаської ОДА не надходив, відповідний висновок не надавався.

Таким чином, на думку суду вимоги щодо необхідності погодження проекту землеустрою природоохоронним органом та вжиття ним заходів до збереження території, на якій має бути встановлено прибережну захисну смугу, дотримано не було.

Крім того, суд встановив, що у порушення вимог ч. 3 ст. 186-1 ЗК України, проектна документація щодо відведення у власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки не була погоджена центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що Свидівоцькою сільською радою Черкаського району Черкаської області було здійснено зміну цільового призначення оспорюваної земельної ділянки з порушенням вимог чинного законодавства, що в наслідку призвело до того, що землі водного фонду було передано у приватну власність, порушено порядок надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки, оскільки не дотримано вимог чинного на той час законодавства.

Суд вважав доведеним, що спірна земельна ділянка, яка передана ОСОБА_1 за оскаржуваним рішенням Свидівоцької сільської ради, належить до земель водного фонду, щодо яких установлено спеціальний правовий режим обмеження в обороті.

Отже, рішення Свидівоцької сільської ради № 53-18 від 10 липня 2015 року «Про затвердження проектів із землеустрою та надання земельних ділянок у власність громадянам», у частині затвердження проекту землеустрою та надання у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:04:005:0190, площею 0,1000 га, розташованої в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради, в межах населеного пункту с. Свидівок, та віднесення її до категорії земель рекреаційного призначення, які будуть використовуватися для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, є таким, що прийнято з порушенням діючого законодавства, а тому підлягає визнанню незаконним та скасуванню.

При цьому, судом враховано, що з метою ефективного захисту порушених прав, законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Відтак, суд дійшов висновку, що позовна вимога щодо скасування державної реєстрації права приватної власності за ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку, з одночасним припиненням речового права на неї, також підлягає до задоволення.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Барілов С.А. просить скасувати рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 22 серпня 2022 року як незаконне та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не було враховано, що втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу і чітко визначати легітимну мету такого втручання. Навіть, якщо втручання здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, воно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ.

Рішенням Свидівоцької сільської ради № 50-23 від 27 квітня 2015 року було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельних ділянок в межах населеного пункту с. Свидівок і було сформовано спірну земельну ділянку, а в подальшому, на цій підставі, був розроблений проект землеустрою спірної земельної ділянки, який був затверджений рішенням Свидівоцької сільської ради № 53-18 від 10 липня 2015 року і ним було визначено цільове призначення - землі рекреації.

Тому, в даному випадку правовою підставою прийняття рішення Свидівоцької сільської ради № 53-18 від 10 липня 2015 року був розроблений проект землеустрою, в якому види угідь були вже визначені рішенням Свидівоцької сільської ради № 50-23 від 27 квітня 2015 року.

Доказами у справі підтверджується лише та обставина, що рішенням Свидівоцької сільської ради № 53-18 від 10 липня 2015 року було не змінення цільового призначення земельної ділянки водного фонду на землі рекреації, а віднесення земельної ділянки з земель водного фонду до земель рекреації, тобто відбулася зміна категорії землі, а не її цільового призначення.

Суд на вищевказані обставини належної уваги не звернув, надав перевагу доказам позивача, без належного їх підтвердження допустимими доводами та дійшов до помилкового висновку про задоволення позовних вимог.

Відзив на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов від Черкаської окружної прокуратури зазначено, що доводи апеляційної скраги є необґрунтовані та не дають підстав для зімни чи скасування рішення суду.

Зі змісту спірних правовідносин, що виникли між сторонами вбачається, що при прийнятті Свидівоцькою сількою радою відповідних рішень щодо земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:04:005:0190 було виявлено ряд порушень, що призвело до неправомірного набуття її у власність відповідачем ОСОБА_1 .

Тому, задоволення судом позовних вимог прокуратури, яка діє в інтересах держави буде сприяти відновленню балансу суспільних інтересів та інтересів держави і в даному випадку втручання у право власності є легітимним для відновлення порушених прав територіальної громади с. Свидівок.

Мотивувальна частина

Позиція Апеляційного суду

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області № 46-7 від 02 грудня 2014 року «Про надання дозволу громадянам на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у приватну власність для індивідуального дачного будівництва» надано дозволи громадянам, у тому числі ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 , загальною площею 0,10 га, з цільовим призначенням: для індивідуального дачного будівництва (а.с. 65 Т.1).

ТОВ «Геоземпроект» у 2015 році розроблено Технічну документацію із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельної ділянки площею 1,6000 га в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області, в межах населеного пункту с. Свидівок Черкаського району Черкаської області (а.с. 28-38 Т.1).

Відповідно до пояснювальної записки до Технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельної ділянки площею 1,6000 га в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області, в межах населеного пункту с. Свидівок, розробленої ТОВ «Геоземпроект», згідно довідки управління Держземагенства у Черкаському районі Черкаської області від 08 квітня 2015 року № 3772/01-16, частина вищевказаної земельної ділянки обліковується як землі загального користування (води (штучні водосховища)), а інша частина як землі, не надані у власність або постійне користування у межах населеного пункту (ліси та лісо вкриті площі (інші захисні насадження)) (а.с. 29 Т.1).

В подальшому, рішенням сесії Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області № 50-23 від 27 квітня 2015 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельної ділянки площею 1,6000 га в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області, в межах населеного пункту с. Свидівок, розроблену ТОВ «Геоземпроект» (а.с. 39-40 Т.1).

Відповідно до п. 1.1 вказаного рішення земельну ділянку загальною площею 1,6000 га, за рахунок якої у подальшому сформовано земельні ділянки, які відведено у власність громадянам, переведено із земель загального користування (штучні водосховища) та земель, не наданих у власність або постійне користування в межах населеного пункту (інші захисні насадження), до земель, не наданих у власність або постійне користування в межах населеного пункту (угіддя піски) (а.с. 39 Т.1).

Рішенням сесії Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області № 53-18 від 10 липня 2015 року «Про затвердження проектів із землеустрою та надання земельних ділянок у власність громадянам» затверджено проект землеустрою та надано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку для індивідуального дачного будівництва, розташовану по АДРЕСА_1 , за кадастровим номером 7124986000:04:005:0190, загальною площею 0,10 га, а п. 31 даного рішення вказану земельну ділянку віднесено до категорії земель рекреаційного призначення, яка буде використовуватись для індивідуального дачного будівництва та житлової і громадської забудови (а.с. 24-27 Т.1).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 131698280 від 23 липня 2018 року, на підставі рішення державного реєстратора Черкаського районного управління юстиції Танцюри В.П. № 23110698 від 23 липня 2015 року внесено запис № 10533439 від 22 липня 2015 року про реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку загальною площею 0,1 га, кадастровий номер 7124986000:04:005:0190, з цільовим призначенням: для індивідуального дачного будівництва; підстава виникнення права власності свідоцтво про право власності серія НОМЕР_1 від 23 липня 2015 року (а.с. 54-56 Т.1).

Зі змісту пояснювальної записки до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1000 га у власність ОСОБА_2 для індивідуального дачного будівництва вбачається, що земельна ділянка знаходиться в АДРЕСА_1 . Згідно довідки управління Держземагенства у Черкаському районі Черкаської області від 20 травня 2015 року № 31-28-0.4-208/2-15 земельна ділянка загальною площею 0,1000 га в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області, у межах населеного пункту, відноситься до земель, не наданих у власність або постійне користування в межах населеного пункту (згідно рішення Свидівоцької сільської ради № 50-23 від 27 квітня 2015 року) відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом (піски). Проектом землеустрою земельну ділянку відведено у землі рекреаційного призначення (а.с. 58 Т.1).

Відповідно до висновку про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки № 01-11/622 від 09 червня 2015 року в разі, якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до Головного управління Держземагенства у Черкаській області (а.с. 69-70 Т.1).

Згідно листа Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області № 23-0.9-2995/2-18 від 05 травня 2018 року, відповідно до відомостей Державного земельного кадастру цільове призначення спірної земельної ділянки для дачного будівництва. Документація із землеустрою з вказаним цільовим призначенням на проведення державної експертизи не надходила (а.с. 71 Т.1).

З листа Державного агентства водних ресурсів України № 2348/9/11-18 від 19 квітня 2018 року вбачається, що проекти землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки, розташованої в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області, Держводагенством та сектором у Черкаській області Держводагенства не погоджувалися (а.с. 53 Т.1).

Відповідно до листа виконавчого комітету Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області № 02-17/874 від 24 липня 2018 року на спірну земельну ділянку містобудівна документація (детальний план території) сільською радою не розроблялася (а.с. 49 Т.1).

Листом № 01-01-24/386 від 08 червня 2017 року Департамент містобудування, архітектури, будівництва та житлово-комунального господарства повідомив Черкаську місцеву прокуратуру про те, що інформація про наявність розробленої та належним чином затвердженої містобудівної документації, якою передбачена можливість здійснення індивідуального дачного будівництва на земельних ділянках в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, в межах населеного пункту, що вказані у запиті, в управлінні відсутня. Містобудівна документація, зазначена у запиті прокурора, не відповідає вимогам законодавства в частині порядку її розроблення, погодження і затвердження (а.с. 43-44 Т.1).

Зі змісту листа Управління екології та природних ресурсів Черкаської обласної ради № 02/10-02-20/1016 від 24 квітня 2018 року вбачається, що висновки стосовно погодження документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок, розташованих в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, у тому числі із кадастровим номером 7124986000:04:005:0190, за період з 01 червня 2013 року до 24 квітня 2018 року Департаментом та Управлінням не надавалися (а.с. 45-46 Т.1).

З листа ДП «Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» № 1041 від 24 квітня 2018 року та з долучених до нього картографічних матеріалів вбачається, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:04:005:0190, частково розташована на відстані, меншій від 100 метрів від лінії нормального підпірного рівня Кременчуцького водосховища (а.с. 72-73, 74 Т.1).

З листа Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області № 10-23-0.222-275/120-18 від 14 березня 2018 року встановлено, що спірна земельна ділянка за кадастровим номером 7124986000:04:005:0190, згідно форми № 6-зем «Звіту про кількісні характеристики земель, розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності» станом на 01 січня 2014 року та на 01 січня 2015 року обліковувалась в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області, в межах населеного пункту, як землі загального користування, вид угідь: «штучні водосховища» (а.с. 50 Т.1).

Черкаська місцева прокуратура зверталася з листом до Держводагенства України, в якому повідомила про відведення, в тому числі, спірної земельної ділянки у власність громадянам.

Крім того, Черкаська місцева прокуратура зверталася з листом до Черкаської обласної державної адміністрації, в якому просила повідомити чи вживалися Черкаською обласною державною адміністрацією заходи реагування в зв`язку з відведенням, в тому числі, спірної земельної ділянки у власність громадянам з порушенням вимог законодавства та чи плануються вживатися такі заходи в майбутньому.

Черкаська обласна державна адміністрація надіслала лист прокурору, в якому повідомила, що заходи відповідного реагування, в тому числі представницького характеру, не вживалися і не планувалися.

Державна екологічна інспекція центрального округу звернулася з листом до Черкаської місцевої прокуратури, в якому зазначила про незаконність спірного розпорядження та просить вжити заходи представницького характеру.

Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області листом повідомило Черкаську місцеву прокуратуру про те, що за результатами перевірки виділення земельних ділянок громадянам, у тому числі і спірної, були допущені порушення чинного земельного законодавства.

Статтею 19 ЗК України передбачено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Відповідно до частини першої статті 58 ЗК України та статті 4 ВК України (в редакції, чинній на момент виникнення спрних правовідносин) до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів; береговими смугами водних шляхів; штучно створеними земельними ділянками в межах акваторій морських портів.

Законодавством України чітко встановлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.

Згідно статті 59 ЗК України передбачено обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлено можливість використання таких земель для визначених цілей на умовах оренди.

Відповідно до статті 83 ЗК України землі водного фонду, що належать до земель комунальної власності, взагалі не можуть передаватись у приватну власність, крім випадків, передбачених законодавством.

Частиною другою статті 59 ЗК України передбачано випадки передачі земель водного фонду до приватної власності, зокрема громадян.

Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми (частина друга статті 59 ЗК України).

Згідно частини четвертої статті 59 ЗК України визначено, що громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту. Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і річкового транспорту в порядку, встановленому законом.

За змістом зазначених норм права землі під водними об`єктами загальнодержавного значення, зокрема зайняті поверхневими водами: водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки) і каналами; іншими водними об`єктами; підземними водами та джерелами, внутрішніми морськими водами та територіальним морем, а також прибережні захисні смуги вздовж річок (у тому числі струмків та потічків), морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм не могли передаватись у власність громадян, оскільки є землями водного фонду України.

Частиною першою статті 60 ЗК України та частиною першою статті 88 ВК України (у редакціях, які були чинними на час виникнення спірних правовідносин) уздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Правовий режим прибережних смуг визначається статями 60, 62 ЗК України та статтями 1, 88, 90 ВК України.

Відповідно до положень статей 61 ЗК України та 89 ВК України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. Зокрема, у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; зберігання та застосування пестицидів і добрив; влаштування літніх таборів; для худоби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів тощо. Об`єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.

Відповідно до статті 60 ЗК України, статті 88 ВК України прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:

- для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари 25 метрів;

- для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари 50 метрів;

- для великих річок, водосховищ на них та озер 100 метрів.

З огляду на встановлені фактичні обставини справи, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про належність спірної земельної ділянки до земель водного фонду, оскільки вказана обставина підстверджується листом Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 14 березня 2018 року № 10-23-0.222-275/120-18де зазначено, що спірна земельна ділянка за кадастровим номером 7124986000:04:005:0190 згідно з формою 6-зем, станом на 01 січня 2014 року обліковувалася як землі загального користування (в розрізі угідь - штучні водосховища) (а.с. 50 Т.1) та листом Черкаського управління захисних масивів Дніпровських водосховищ де зазначено, що земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:04:005:0190 розташована на верховому укосі Будище-Свидівоцької захисної дамби.

Форма 6-зем є формою державної статистичної звітності, яка формується щорічно станом на 1 січня муніципальними та державними органами, які також надають її органам Держгеокадастру відповідного рівня. Предметом цієї форми звітності є надання статистичної інформації про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності.

В основу інформації форми 6-зем покладено класифікацію земель за видами земельних угідь та видами економічної діяльності, які здійснюються на цих землях.

У своїй постанові від 02 лютого 2022 року у справі № 707/1924/20 у подібних правовідносинах Верховний Суд погодився з доводами прокурора, що дані форми 6-зем ГУ Держгеокадастру у Черкаській області є належним доказом у справі про віднесення земельної ділянки до земель водного фонду.

Такі ж висновки вбачаються з постанови Верховного Суду від 13 вересня 2023 року у справі № 707/1711/20.

Крім того, факт належності спірної земельної ділянки до земель водного фонду підтверджується висновок експертів Київського НДІСЕ № 9280-23-41 від 20 жовтня 2023 року за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи, призначеної у справі.

Відповідно до вказаного висновку експертів земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:04:005:0190 частково входить в 100-метрову зону від лінії води Кременчуцького водосховища р. Дніпро, що відповідає позначці 81,00 мБс.

Площа розташування земельної ділянки з кадастровим номером 7124986000:04:005:0190 в 100-метровій зоні від лінії води Кременчуцького водосховища р. Дніпро, що відповідає позначці 81,00 мБс, становить 0,0276 га (276 м.кв.).

З огляду на викладене, безспірно встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:04:005:0190, як на момент винесення незаконного розпорядження Свидівоцької сільської ради № 53-18 від 10 липня 2015 року «Про затвердження проектів землеустрою та надання земельних ділянок у власність громадянам» так і на момент розгляду справи судами, відноситься до земель водного фонду, яка не могла бути надана у приватну власність фізичній особі.

Вказівка скаржника на те, що до передання у власність спірної земельної ділянки вона не була віднесена до жодної категорії земель, а мала лише визначений вид угідь, який і було змінено спірним розпорядженням Свидівоцької сільської ради, не спростовує фактичного розташування цієї земельної ділянки в межах гідротехнічної споруди, що свідчить про такі топонімічні характеристики цього майна, що виключають можливість його віднесення до іншої категорії земель для передання у приватну власність громадянам.

Факт існування, дата будівництва та введення в експлуатацію у 1962 році Будище-Свидівської дамби, а також перебування її на балансі Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ, вбачаються з наявних у справі доказів, зокрема, Паспорту 2013 року Будище-Свидівської захисної дамби Черкаського регіонального управління водних ресурсів, довідки від 13 червня 2022 року про балансову приналежність нерухомого майна, яке знаходиться в оперативному управлінні Черкаського УЗМДВ Дахнівської дільниці та витягу з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна.

Апеляційний суд враховує, що відповідно до частини четвертої статті 3 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», згідно з якою речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

З урахуванням викладеного, за змістом правового висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові № 6-137цс13 від 18 грудня 2013 року та підтриманому Верховним Судом у постановах від 06 листопада 2019 року у справі № 559/375/16-ц та від 13 травня 2020 року у справі № 303/1176/17-ц, виникнення права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», не пов`язано із проведенням його реєстрації.

Факт перебування спірної земельної ділянки в межах технічно-експлуатаційної зони Будище-Свидівської захисної дамби також підтверджується план - схемою, наданою ДП «Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», відповідно до якої земельна ділянка з кадастровим № 7124986000:04:005:0190 розташована в межах 116-ти метрової технічно-експлуатаційної зони Будище-Свидівоцької захисної дамби.

Даний факт апеляційним судом враховується, зважаючи на позовні вимоги прокурора, які ґрунтуються на твердженні про накладення спірної земельної ділянки на площу водозахисної дамби та віднесення її з цих підстав до категорії земель водного фонду та на доводах апеляційної скарги, в якій скаржник не погоджується з віднесенням спірної земельної ділянки до земель водного фонду.

Отже, з передачею розпорядженням Свидівоцької сільської ради від 10 липня 2015 року № 53-18 у власність спірної земельної ділянки, фактично будо передано у приватну власність частину гідротехнічної споруди Будище-Свидівоцької захисної дамби, що суперечить положенням статей 58, 59 ЗК Украни.

З урахуванням вищенаведеного, апеляційний суд констатує, що спірна земельна ділянка з кадастровим № 7124986000:04:005:0190 відноситься до земель водного фонду, так як знаходиться в межах технічно-експлуатаційної зони державної гідротехнічної споруди, що відповідає вимогам ст. 4 ВК України.

Твердження скаржника про пропуск строків позовної давності для звернення з даним позовом, колегія суддів відхиляє оскільки прокурор звернувся до суду з негаторним позовом, який може бути поданий доти доки існує саме правопорушення, що узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18).

Колегія суддів відхиляє як безпідставні доводи скаржника про відсутність у прокурора повноважень для представництва в суді.

Відповідно до пункту 2 статті 121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Так, частиною 3 статті 23 ЗУ «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Згідно ч.4 ст.23 ЗУ «Про прокуратуру» прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Суд самостійно перевіряє, чи справді відсутній орган, що мав би для захисту інтересів держави звернутися до суду з таким позовом як заявив прокурор. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 ЗУ «Про прокуратуру» застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту.

За обставинами цієї справи прокурор попередньо, до звернення до суду, звернувся із листом до відповідних суб`єктів, в якому просив повідомити про вжиття чи невжиття заходів реагування, в зв`язку з відведенням спірної земельної ділянки у власність громадян з порушенням чинного законодавства та чи планується застосування таких заходів або вони вже застосовані.

У свою чергу Черкаську місцеву прокуратуру проінформовано про те, що заходи відповідного реагування, у тому числі представницького характеру, не вживалися і не планувалися.

Відповідно, за відсутності належного реагування повноважних державних органів щодо надання у приватну власність всупереч вимогам чинного законодавства спірної земельної ділянки, зокрема, звернення з позовом про повернення її у власність держави, прокурор правомірно самостійно звернувся з даним позовом, що узгоджується з вимогами ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру».

Згідно ч.3 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

За правовим висновком Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі № 154/883/19-ц тлумачення наведеної норми права свідчить про те, що способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

За змістом цієї правової норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Таким чином суд у цій справі вірно зазначив про необхідність скасування державної реєстрації речових прав (права власності) на нерухоме майно з одночасним припиненням цих прав, що є належним способом захисту порушених прав.

Аналогічний висновок наведено у постанові Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року у справі № 734/1560/20, згідно якого при задоволенні негаторного позову прокурора вимога про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на спірну земельну ділянку відповідає ефективному способу захисту порушених прав.

Також підлягає визнанню незаконною та скасуванню державна реєстрація спірної земельної ділянки, оскільки Свидівоцькою сільською радою порушено встановлений порядок визначення цільового призначення спірної земельної ділянки, що в розумінні ст. 21 Земельного кодексу України є підставою для визнання реєстрації недійсною, враховуючи наступне.

Згідно ч.ч.1 2 ст. 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідно достатті 21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною тощо. Відповідно до ч. 1 ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

До прийняття спірного розпорядження Свидівоцької сільської ради про передання у власність відповідачу ОСОБА_1 земельної ділянки вона належала до земель загального користування, не наданих у власність або постійне користування за межами населеного пункту.

Згідно вимог ч.1 ст.20 ЗК України, ст.35 ЗУ «Про землеустрій» та п. 1 Порядку проведення інвентаризації земель, затвердженого розпорядженням КМУ № 513 від 23 травня 2012 року за результатами проведеної інвентаризації, якою встановлено вид угідь спірних земельних ділянок, встановлення цільового призначення земельних ділянок мав би здійснювати орган державної влади відповідно до наданих повноважень.

В той же час, згідно п.7 Прикінцевих та Перехідних положень ЗУ «Про державний земельний кадастр» до державної реєстрації права державної чи комунальної власності на земельні ділянки формування земельних ділянок за рахунок земель державної та комунальної власності, визначення їх угідь, а також віднесення таких земельних ділянок до певних категорій може здійснюватися на підставі матеріалів інвентаризації земель, проведеної за рішенням: у межах населених пунктів - сільських, селищних, міських рад, за їх межами - районних державних адміністрацій.

Матеріали інвентаризації земель у такому разі підлягають погодженню в порядку погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та затверджуються органами, які прийняли рішення про проведення інвентаризації.

Ураховуючи, що вказаної процедури дотримано не було (в матеріалах технічної документації відсутні всі необхідні погодження), цільове призначення спірних земельних ділянок залишилось, як землі загального користування, зайняті штучними водосховищами.

Водночас, колегія суддів не погоджується з висновком суду в частині задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення Свидівоцької сільської ради № 53-18 від 10 липня 2015 року «Про затвердження проектів із землеустрою та надання земельних ділянок у власність громадянам» в частині відведення ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 7124986000:04:005:0190 площею 0,1000 га, з огляду на таке.

Так, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на необхідність дотримання позивачем ефективного способу захисту, зокрема, в справах про витребування (повернення) земельних ділянок з чужого незаконного володіння.

Так, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, на врахування висновків якої, щодо належних способів захисту, вказував Верховний Суд у постанові в даній справі, власник може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування (повернення) оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. Вимога про визнання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування недійсними (незаконними) та їх скасування не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 39), від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19)).

Вирішуючи вказані позовні вимоги, суд першої інстанції не врахував, що вимога про визнання незаконним та скасування розпорядження є неефективним способом захисту, оскільки рішення органу державної влади за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване, і незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, суд має самостійно надати правову оцінку рішенню органу державної влади та викласти її у мотивувальній частині судового рішення.

Отже, рішення суду в частині задоволення вказаних позовних вимог підлягає скасуванню з ухваленням нового, яким необхідно відмовити у задоволенні даних вимог.

Стосовно доводів апеляційної скарги, щодо правомірності набуття права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Згідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три окремі норми: 1) виражається у першому реченні першого абзацу, закладає принцип мирного володіння майном і має загальний характер; 2) викладена у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями; 3) закріплена у другому абзаці та визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), пункти166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

- втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу в національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними;

- якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, легітимна мета такого втручання може полягати в контролі за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або в забезпеченні сплати податків, інших зборів або штрафів;

- втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов?язаними із цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності.

Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.

Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов?язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв?язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки - встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (пункти 40-43)).

Усунення перешкод державі у здійсненні нею права користування та розпоряджання спірною земельною ділянкою переслідує легітимну мету контролю за використанням відповідного майна згідно із загальними інтересами, щоб таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом спірної земельної ділянки, яка належить до земель водного фонду, як така, що знаходиться в межах технічно-експлуатаційної зони державної гідротехнічної споруди.

Отже, таке використання земельних ділянок водного фонду, яке не сприятиме досягненню зазначених цілей, може призводити до забруднення та засмічення поверхневих водних об?єктів, а також до втрати ними водності, виснаження водного об?єкта, що впливатиме на можливість задоволення потреб великої кількості людей, у тому числі, через неналежну експлуатацію гідротехнічної споруди, яка знаходиться на відповідному водному об?єкті.

З огляду на вказане, закон обмежив безоплатне передання у приватну власність земельних ділянок водного фонду випадком такого передання замкнених природних водойм загальною площею до 3 га (частина друга статті 59 ЗК України), а користування земельних ділянок у межах, зокрема, смуг відведення - переліком визначених цілей.

З огляду на характер спірних правовідносин, встановлені судами обставини та застосовані норми права, суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність невідповідності заходу втручання держави у право власності володільця спірної земельної ділянки ОСОБА_1 (який повинен був усвідомлювати, що вказана земельна ділянка надавалася з порушенням чиного земельного та водного законодавства), критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.

У справі, що переглядається, суспільний інтерес у поверненні спірної земельної ділянки водного фонду, розташованої в межах гідротехнічної споруди, експлуатація якої становить значну суспільну вагу та потребує особливого ставлення, спрямований на задоволення соціальної потреби у відновленні законності, становища, яке існувало до порушення права власності народу на землю, у збереженні захисної споруди, недопущенні зміни цільового призначення земель водного фонду, та їх передання у власність.

Заволодіння приватними особами ділянками водного фонду всупереч чинному законодавству, без законного дозволу уповноваженого на те органу може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і конституційними правами всіх інших осіб на безпечне довкілля, непогіршення екологічної ситуації та використання власності не на шкоду суспільству.

Вказані висновки спростовують доводи скаржника, наведені у апеляційній скарзі, про те, що ОСОБА_1 є добросовісним набувачем майна, а втручання в його право володіння є непропорційним та не відповідає легітимній меті.

Згідно ст. 376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду в частині задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення Свидівоцької сільської ради № 53-18 від 10 липня 2015 року підлягає скасуванню, у зв`язку з тим, що дані вимоги не відповідають ефективному способу захисту порушеного права, з постановленням в цій частині нового рішення, яким необхідно відмовити у задоволенні даних позовних вимог. В решті рішення суду належить залишити без змін, як законне та обгрунтоване, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Крім того, за наслідками розгляду справи, суд апеляційної інстанції враховує, що за наслідками розгляду справи в суді апеляційної інстанції, позивачем було заявлено клопотання про вирішення питання щодо розподілу судових витрат. Так, ухвалою Черкаського апеляційного суду про призначення експертизи було покладено обов`язок по сплаті її вартості на Черкаську обласну прокуратуру.

Згідно з доданої до клопотання Платіжної інструкції № 757 від 01 травня 2023 року, Черкаська обласна прокуратура сплатила на рахунок Київського науково-дослідного інституту судових експертиз 9 559 грн. 20 коп. за проведення судової земельно-технічної експертизи.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

П. 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України визначено, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані з проведенням експертизи.

Оскільки, позовні вимоги прокуратури задоволено, тому з відповідачів на користь Черкаської обласної прокуратури підлягає до стягнення заявлена ними сума 9 559 грн. 20 коп. за проведення відповідної експертизи у справі в рівних частках з кожного з них по 4 779 грн. 60 коп..

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Барілова Сергія Анатолійовича задольнити частково.

Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 22 серпня 2022 року в частині задоволення позовних вимог про усунення перешкоди територіальній громаді с. Свидівок у користуванні та розпорядженні майном шляхом визнання незаконним та скасування рішення Свидівоцької сільської ради № 53-18 від 10 липня 2015 року «Про затвердження проектів із землеустрою та надання земельних ділянок у власність громадян» в частині відведення ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 7124986000:04:005:0190, площею 0,1000 га, розташованої в адміністративних межах Будищенської сільської ради, в межах населеного пункту с. Свидівок скасувати.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог про визнання та скасування рішення Свидівоцької сільської ради № 53-18 від 10 липня 2015 року «Про затвердження проектів із землеустрою та надання земельних ділянок у власність громадян» в частині відведення ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 7124986000:04:005:0190, площею 0,1000 га, розташованої в адміністративних межах Будищенської сільської ради, в межах населеного пункту с. Свидівок.

В інішй частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області та ОСОБА_1 на корисить Черкаської обласної прокуратури судові витрати по сплаті судової земельно-технічної експертизи в розмірі 9 559 грн. 20 коп. в рівних частках по 4 779 грн. 60 коп. з кожного з них.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Повний текст постанови виготовлено 19 лютого 2024 року.

Головуючий В.Г. Бородійчук

Судді О.В. Карпенко

Л.І. Василенко