Постанова

від 19.02.2024 по справі 420/30046/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/30046/23

Головуючий І інстанції: Вовченко О.А.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Коваля М.П., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фарм.М.Форті» на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 04 січня 2024 року (м.Одеса дата складання повного тексту судового рішення - 04.01.2024р.) про повернення адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фарм.М.Форті» до Головного управління ДПС в Одеській області та Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В:

02.11.2023р. ТОВ «Фарм.М.Форті» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ГУ ДПС в Одеській області та ДПС України, в якому, зокрема, просило суд визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ГУ ДПС в Одеській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 08.11.2022р. за №63920 про відповідність платника податку на додану вартість критеріям «ризиковості» платника податку.

Ухвалою суду першої інстанції від 07.11.2023р. позовну заяву ТОВ «Фарм.М.Форті» в частині оскарження рішення відповідача від 08.11.2022р. №63920 - залишено без руху з підстав пропуску строку звернення до суду.

13.11.2023р. позивачем було подано до Одеського окружного адміністративного суду заяву про поновлення строку звернення до суду, мотивовану запровадженням в Україні «воєнного стану», що, у свою чергу, перешкодило нормальній діяльності Товариства.

Ухвалою суду першої інстанції від 07.12.2023р. строк для усунення недоліків позовної заяви ТОВ «Фарм.М.Форті» - продовжено. При цьому, суд роз`яснив позивачу, що виявлені недоліки повинні бути усунені, шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду.

15.12.2023р. позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій останній зазначив, що після початку бойових дій головний бухгалтер ТОВ «Фарм.М.Форті» перейшла на віддалений режим роботи за місцем її проживання в м.Миколаєві. 01.07.2022р. позивачем укладено договір суборенди приміщення, відповідно до якого, орендовано нежиле приміщення за адресою: вул. Погранична, 29-В, м.Миколаїв, де фактично вівся бухгалтерський облік товариства. Разом із тим, 15.10.2023р. сталася надзвичайна подія - внаслідок ракетного обстрілу російської федерації було знищено орендоване приміщення та відповідно бухгалтерські документи, що там зберігались. На поновлення бухгалтерських документів витрачено значний час, що, відповідно, стало наслідком пропуску строку звернення до суду.

Позивач вважає, що вказані обставини є поважними причинами та об`єктивними перешкодами, які не залежали від волі позивача, проте унеможливили своєчасно, тобто у встановлений законом процесуальний строк подати позовну заяву.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 04 січня 2024 року позовну заяву ТОВ «Фарм.М.Форті» в частині оскарження рішення Комісії ГУ ДПС в Одеській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 08.11.2022р. №63920 - повернуто позивачу на підставі ч.2 ст.123 КАС України.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ТОВ «Фарм.М.Форті» 17.01.2024р. подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просило скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 23.08.2023р. (в частині повернення адміністративного позову). Зокрема, позивач звернув увагу на те, що в ухвалі суду першої інстанції не міститься висновок суду про визнання причин пропуску строку звернення до суду неповажними, а міститься оцінка доказів, які були надані ТОВ «Фарм.М.Форті» та висновок суду про недоведеність позивачем обставин наявності причинного зв`язку між пропуском строку для звернення до суду та введенням воєнного стану.

Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.01.2024р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.

26.01.2024р. матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд даної справи, правом подання відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не скористався.

У відповідності до ч.1 ст.312 КАС України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів доходить висновку про наявність достатніх підстав для її задоволення.

Так, спірні правовідносини у цій справі, зокрема, склалися з приводу протиправності рішення Комісії ГУ ДПС в Одеській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 08.11.2022р. №63920 про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку.

На стадії ж апеляційного провадження спірним є питання дотримання ТОВ «Фарм.М.Форті» строку звернення до суду із даним позовом.

Частиною 1 ст.5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Проте, щоб адміністративний позов був прийнятий до провадження судом першої інстанції, позивачу, в свою чергу, необхідно дотримуватись порядку подання позовної заяви в межах реалізації права на звернення до суду та кореспондуючого права на повноважний суд з урахуванням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.55 Конституції України, а також ст.5 КАС України.

Так, як загально відомо, реалізація захисту порушеного або оспорюваного права відбувається шляхом пред`явлення позову у формі позовної заяви до суду 1-ї інстанції, однак у межах часових рамок, чітко визначених процесуальним законом.

Як передбачено ч.1 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

А як вбачається зі змісту ч.2 цієї ж статті, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч.3 ст.122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися й інші строки для звернення до суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або ж повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Наслідки ж пропуску строку звернення до суду регламентовані ст.123 КАС України.

Так, як передбачено нормами ч.ч.1,2 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк чи вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Приймаючи оскаржувану ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що введення «воєнного стану» може бути «поважною» причиною пропущення процесуального строку якщо це пов`язано не з загальними, а лише конкретними причинами, що практично, а не теоретично, заважали вчасно виконати процесуальну дію. Разом із тим, ТОВ «Фарм.М.Форті», на думку суду 1-ї інстанції, не було доведено, що між пропуском процесуального строку та введенням в країні «воєнного стану» є безпосередній, прямий, причинний зв`язок.

Разом з тим, судова колегія,уважно дослідивши матеріали справи, вважає такий висновок суду 1-ї інстанції необґрунтованим і передчасним, з огляду на наступне.

Так, як встановлено з матеріалів справи, спірне рішення про відповідність платника ПДВ критеріям «ризиковості» платника податку, було прийняте Комісією ГУ ДПС в Одеській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних - 08.11.2022р. (про що вказує відповідач та чого не заперечує сам позивач), а до суду позивач звернувся 02.11.2023р., пропустивши встановлений КАС України строк звернення до суду.

У той же час, колегія суддів враховує той факт, що у зв`язку з розпочатою військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України і Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015р. №389-VIII, Указом Президента України від 24.02.2022р. №64/2022 (затв. Законом України від 24.02.2022р. №2102-ІХ) в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022р. строком на 30 діб.

У зв`язку із триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України та у відповідності до згаданих вище положень Конституції України і Закону №389-VIII, Указом Президента України від 14.03.2022р. за №133/2022 було продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26.03.2022р. строком на 30 діб.

У подальшому, як загальновідомо, Указами Президента України від 17.05.2022р. за №341/2022 (затв. Законом України від 22.05.2022р. №2263-ІХ), від 12.08.2022р. за №573/2022 (затв. Законом України від 15.08.2022р. №2500-ІХ), від 07.11.2022р. за №757/2022 (затв. Законом України від 16.11.2022р. №2738-IX), від 06.02.2023р. за №58/2023 (затв. Законом України від 07.02.2023р. №2915-IX), від 01.05.2023р. за №254/2023 (затв. Законом України від 02.05.2023р. №3057-IX), від 26.07.2023р. за №451/2023 (затв. Законом України від 27.07.2023р. №3275-IX), строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався на 90 діб.

Станом на час розгляду справи воєнний стан в Україні триває.

Як слідує зі змісту ст.1 Закону №389-VIII, воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії або ж загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав та свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Частинами 1 та 4 ст.26 Закону №389-VIII встановлено, що правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

При цьому, у період дії воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, судів, органів прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, розвідувальних органів та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність (ч.1 ст.10 Закону №389-VIII).

Тобто, введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.11.2022р. у справі №990/115/22, зазначила, з-поміж іншого, що питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Сам факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду в розумні строки, у зв`язку із запровадженням такого, не може вважатись поважною причиною пропуску цих строків.

У розумінні ч.1 ст.118 КАС України, процесуальними строками є встановлені законом або ж судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Процесуальні строки визначаються днями, місяцями та роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, що повинна неминуче настати.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що розумними строками в адміністративному судочинстві - вважаються найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об`єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників справи (забезпечення балансу інтересів).

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У разі неподання особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

За правилами ч.1 ст.121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

У питанні наявності підстав для поновлення строку звернення до суду з позовом, усталеним є підхід Верховного Суду про те, що поважність причин пропуску є оціночним поняттям та за відсутності визначеного законом переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, відноситься до компетенції суду, що безпосередньо розглядає спір, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням фактичних обставин кожної справи.

Тобто, оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умова: 1) це обставина або ж кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Усталеною також є і практика Верховного Суду, що в межах кожної конкретної справи під час вирішення питання про поновлення процесуального строку суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.

Тобто, поновленню підлягають порушені виключно з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з позовом.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, що викладена у постанові від 23.02.2023р. у справі №640/7095/22 при оцінці поважності причин пропуску процесуального строку з причини введення воєнного стану додатково слід брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду, порядок його функціонування; місце проживання (місцезнаходження) заявника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об`єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та час, який минув з дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску) та інші доречні обставини.

Такої ж правової позиції дотримується і Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024р. у справі № 320/1753/23.

Так, як встановлено судом апеляційної інстанції, у справі, що розглядається, позивачем зазначено та, відповідно, подано докази, які підтверджують реальну відсутність можливості вчасно підготувати та подати позовну заяву, а саме те, що наказом від 14.01.2016р. №2-к на посаду головного бухгалтера ТОВ «Фарм.М.Форті» була прийнята Звірян Г.М. Після початку бойових дій на території України та наступного звільнення Миколаївської області Збройними Силами України головний бухгалтер звернулася із проханням надання їй можливості віддаленої роботи за місцем її проживання в м.Миколаїв.

В подальшому, як зазначає позивач, 01.07.2022р. ТОВ «Фарм.М.Форті» було укладено договір суборенди нерухомого майна №ФФ-22-07/01 з ТОВ «Фарун», згідно з яким, підприємство позивача взяло в суборенду нежиле приміщення площею 5 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , де фактично й вівся весь бухгалтерський облік ТОВа «Фарм.М.Форті».

Однак, 15.10.2023р. головний бухгалтер ОСОБА_1 доповіла про надзвичайну подію, а саме про фактичне знищення орендованого приміщення та бухгалтерських документів Товариства через ракетний обстріл з боку військ російської федерації.

На підтвердження зазначених обставин позивачем було надано до суду 1-ї інстанції доповідну записку ОСОБА_1 від 15.10.2022р., фотознімки зруйнованого ракетним обстрілом приміщення та витяг із Єдиного реєстру досудових розслідувань від 14.09.2022р. (номер кримінального провадження: 22022150000001583), з якого вбачається адреса зруйнованого (пошкодженого) нерухомого майна - вул.Погранична, 29В, м.Миколаїв.

Таким чином, уважне дослідження змісту клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду, у сукупності з наданими доказами, дає підстави для висновку, що позивач чітко та послідовно вказав обставини, які, за його позицією, дійсно унеможливили своєчасне звернення до суду.

На переконання колегії суддів, наведена ТОВ «Фарм.М.Форті» сукупність обставин об`єктивно перешкоджала підприємству своєчасно реалізувати своє право на звернення до суду у межах визначеного процесуального строку. Більш того, із урахуванням наведених обставин та предмету даного спору, пропущений строк звернення фактично є незначним та, в умовах посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об`єктивно та беззаперечно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу, позивач намагався вчинити усі залежні від нього процесуальні дії у розумний строк для реалізації свого права на звернення до суду.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити й про те, що відповідно до правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 29.09.2022р. у справі №500/1912/22, протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку із збройною агресією російської федерації, суворе застосування судами процесуальних строків щодо звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого ст.ст.55,124,129 Конституції України, ст.14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, а також ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, Конституційний Суд України у рішенні від 14.12.2011р. №19-рп/2011 підкреслив значущість положень ст.55 Конституції України щодо захисту кожним у судовому порядку своїх прав і свобод від будь-яких рішень, дій або ж бездіяльності органів влади, посадових і службових осіб, а також стосовно неможливості відмови у правосудді.

Як вже зазначалося вище, у КАС України конституційне право особи на звернення до суду конкретизоване в ч.1 ст.5, за змістом якої, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.

Судова колегія зазначає про те, що за змістом ч.2 ст.6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950р., необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.

Зокрема, Європейським судом з прав людини зазначено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з п.1 ст.6 Конвенції. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (рішення у справах «Zubac v. Croatia», «Beles and Others v. the Czech Republic», №47273/99, п.п.50-51 та 69, та «Walchli v. France», №35787/03, п.29).

При цьому, Європейський суд з прав людини провів лінію між «формалізмом» та «надмірним формалізмом». Так, «формалізм» є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Однак, «надмірний формалізм» заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.

У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Kutic v. Croatia», заява №48778/99, п.25).

Рішеннями Європейського суду з прав людини визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним». Для того щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права» (рішення у справах «Bellet v. France» та «Nunes Dias v. Portugal»).

Проте, суворе трактування національним законодавством процесуального правила («надмірний формалізм») може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення у справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain»).

Підсумовуючи викладене, висновки суду попередньої інстанції, при поверненні позовної заяви ТОВ «Фарм.М.Форті» на підставі вимог ч.2 ст.123 КАС України, зумовлюють утворення перешкод особі у доступі до правосуддя та не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального і процесуального права.

За правилами ст.320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, та направлення справи для продовження розгляду до суду 1-ї інстанції є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

У відповідності до ч.3 ст.312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала Одеського окружного адміністративного суду скасуванню, а справа - направленню до того ж суду для продовження розгляду по суті.

Керуючись ст.ст.169,241,243,308,311,312,320,321,322,325,328 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фарм.М.Форті» - задовольнити.

Ухвалу судді Одеського окружного адміністративного суду від 04 січня 2024 року в частині повернення позовної заяви відносно оскарження рішення Комісії Головного управління ДПС в Одеській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 08.11.2022 року №63920 про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку - скасувати та направити справу №420/30046/23 (в цій частині) до суду першої інстанції - для продовження її розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови виготовлено: 19.02.2024р.

Головуючий у справі

суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов

Судді: М.П. Коваль

В.О. Скрипченко