Постанова

від 13.02.2024 по справі 260/6691/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2024 рокуЛьвівСправа № 260/6691/23 пров. № А/857/23614/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОнишкевича Т.В.,

суддівІщук Л.П., Судової-Хомюк Н.М.,

з участю секретаря судових засідань Максим Х.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові у режимі відеоконференції апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Мукачево на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2023 року у справі за позовом Головного управління ДПС у Закарпатській області до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Мукачево про стягнення податкового боргу ,

суддя у І інстанціїЛуцович М.М.,

час ухвалення судового рішення 13 год 46 хв,

місце ухвалення судового рішенням. Ужгород,

дата складення повного тексту рішення 13 листоада 2023 року,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2023 року Головне управління ДПС у Закарпатській області (далі ГУ ДПС) звернулося до суду із адміністративним позовом, у якому просило стягнути з Квартирно-експлуатаційний відділ міста Мукачево (далі КЕВ) податковий борг у розмірі 1 940 541,51 грн, у т.ч. пені 1 040 093,22 грн з таких платежів:

- 50 18010500 Земельний податок з юридичних осіб (Кольчинська ТГ) у розмірі 811 225,49 грн та пеня у розмірі 327 125,91 грн;

- 50 18010500 Земельний податок з юридичних осіб (Горондівська ТГ) у розмірі 2 662,23 грн та пеня у розмірі 275 482,44 грн;

- 50 18010500 Земельний податок з юридичних осіб (Мукачівська ТГ) у розмірі 35 953,76 грн та пеня у розмірі 222 471,13 грн;

- 50 18010500 Земельний податок з юриди чних осіб у розмірі 5 878,16 грн;

- 50 18010500 Земельний податок з юридичних осіб (Ужгородська ТГ) у розмірі 33 576,08 грн та пеня у розмірі 1 533,13 грн;

- 50 18010500 Земельний податок з юридичних осіб (Виноградівська ТГ) у розмірі 40,85 грн та пеня у розмірі 149 369,62 грн;

- 50 18010500 Земельний податок з юридичних осіб (Батівська ТГ) пеня у розмірі 314,24 грн;

- 50 18010500 Земельний податок з юридичних осіб (Баранинська ТГ) у розмірі 518,92 грн та пеня у розмірі 26 918,69 грн;

- 50 18010500 Земельний податок з юридичних осіб (Середнянська ТГ) у розмірі 73,13 грн та пеня у розмірі 9 937,72 грн;

- 50 18010500 Земельний податок з юридичних осіб (Буштинська ТГ) у розмірі 252,25 грн та пеня у розмірі 0,46 грн;

- 50 18010500 Земельний податок з юридичних осіб (Хустська ТГ) у розмірі 1 548,76 грн ;

- 50 18010500 Земельний податок з юридичних осіб (Перечинська ТГ) у розмірі 8 718,66 грн;

- 50 12020900 Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин пеня у розмірі 26 939,88 грн

за рахунок коштів, що належать платнику податків на праві власності, у тому числі тих, які знаходяться на рахунках у банках.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2023 року у справі № 260/6691/23 позов було задоволено.

При цьому суд першої інстанції виходив із того, що ГУ ДПС у зв`язку з несплатою КЕВ узгоджених сум на підставі пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України (далі ПК) було виставлено податкову вимогу від 11 червня 2015 року №413-25 про наявність податкового боргу за узгодженими податковими зобов`язаннями та направлено на адресу відповідача рекомендованим листом №8800015471900, яка вручена платнику 16 червня 2015 року. Відповідачем не надано доказів того, що вказана податкова вимога була предметом оскарження в адміністративному або в судовому порядку.

Оскілки самостійно задекларовані суми грошових зобов`язань не були сплачені відповідачем, то такі набули статусу податкового боргу на загальну суму 1940541,51 грн. Із заявою про відсутність можливості своєчасно виконати податковий обов`язок зі сплати податку на землю, задекларованої в податкових деклараціях, позивач до контролюючого органу не звертався та щодо нього рішення щодо неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов`язку контролюючим органом не приймалося.

Беручи до уваги те, що заявлену до стягнення суму податкового боргу у встановлені законодавством строки до бюджету відповідач не сплатив, наявність у нього податкового боргу підтверджується матеріалами справи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову.

У поданій апеляційній скарзі КЕВ просив скасувати рішення суду першої інстанції та у задоволенні позову ГУ ДПС відмовити.

Звертає увагу на неврахування судом доводів позивача про безнадійність податкового боргу, щодо якого вчинено дії зі стягнення, а також вказує на неправильне застосування положень пункту 102.4 статті 102 Податкового кодексу України (далі ПК) зважаючи на те, що податковий борг визначається безнадійним.

Судом не взято до уваги пояснення відповідача про відсутністю у КЕВ коштів, оскільки такі не виділялись Міністерством оборони України на сплату земельного податку, а отже відповідальність за зобов`язаннями військової частини має нести Міністерство оборони України, а позивачем не дотримано вимог статті 96 ПК щодо звернення з відповідним поданням до Міністерства оборони України про виділення коштів на сплату податкового боргу. У разі недостатності коштів відповідальність за зобов`язаннями КЕВ, КЕЧ, військової частини несе Міністерство оборони України та Командування Сил Логістики.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідача ГУ ДПС підтримало доводи, викладені у оскаржуваному судовому рішенні, заперечило обґрунтованість апеляційних вимог та просило залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник КЕВ у ході апеляційного розгляду в режимі відеоконфенції підтримав подану апеляційну скаргу доводами, аналогічними до тих, що зазначені у її тексті. Просив скасувати рішення суду першої інстанції та у задоволенні позову ГУ ДПС відмовити..

Представник ГУ ДПС у ході апеляційного розгляду у режимі відеоконференції заперечив обґрунтованість вимог апелянта доводами, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу. Просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції, КЕВ (код ЄДРПОУ 08439994) внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за місцезнаходженням: вул. Берегівська об`їзна, буд. 1-А, м. Мукачево, Закарпатська область та перебуває на податковому обліку, як платник податків та зборів.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2021 року у справі №260/3869/20 задоволено позов ГУ ДПС та стягнено з КЕВ податковий борг у розмірі 2125677,95 грн. по платежу 50 18010500 Земельний податок з юридичних осіб за рахунок коштів, що належать платнику податків на праві власності, в тому числі тих, які знаходяться на рахунках у банках.

Станом на 02 серпня 2023 року у відповідача наявний податковий борг у розмірі 1 940 541,51 грн, в т.ч. пеня 1 040 093,22 грн за такими платежами:

- 50 18010500 Земельний податок з юридичних осіб (Кольчинська ТГ) у розмірі 811 225,49 грн та пеня у розмірі 327 125,91 грн;

- 50 18010500 Земельний податок з юридичних осіб (Горондівська ТГ) у розмірі 2 662,23 грн та пеня у розмірі 275 482,44 грн;

- 50 18010500 Земельний податок з юридичних осіб (Мукачівська ТГ) у розмірі 35 953,76 грн та пеня у розмірі 222 471,13 грн;

- 50 18010500 Земельний податок з юридичних осіб у розмірі 5 878,16 грн;

- 50 18010500 Земельний податок з юридичних осіб (Ужгородська ТГ) у розмірі 33 576,08 грн та пеня у розмірі 1 533,13 грн;

- 50 18010500 Земельний податок з юридичних осіб (Виноградівська ТГ) у розмірі 40,85 грн та пеня у розмірі 149 369,62 грн;

- 50 18010500 Земельний податок з юридичних осіб (Батівська ТГ) пеня у розмірі 314,24 грн;

- 50 18010500 Земельний податок з юридичних осіб (Баранинська ТГ) у розмірі 518,92 грн та пеня у розмірі 26 918,69 грн;

- 50 18010500 Земельний податок з юридичних осіб (Середнянська ТГ) у розмірі 73,13 грн та пеня у розмірі 9 937,72 грн;

- 50 18010500 Земельний податок з юридичних осіб (Буштинська ТГ) у розмірі 252,25 грн та пеня у розмірі 0,46 грн;

- 50 18010500 Земельний податок з юридичних осіб (Хустська ТГ) у розмірі 1 548,76 грн ;

- 50 18010500 Земельний податок з юридичних осіб (Перечинська ТГ) у розмірі 8 718,66 грн;

- 50 12020900 Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин пеня у розмірі 26 939,88 грн

Вказаний борг виник з огляду на самостійно визначені зобов`язання у поданих відповідачем податкових деклараціях за платежем Земельний податок з юридичних осіб та КЕВ не оспорюється.

Окрім того, відповідачу контролюючим органом було проведено нарахування пені за платежем 50 18010500 Земельний податок з юридичних осіб у розмірі 1 040 093,22 грн, яке також ним не оспорюється.

При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

На підставі аналізу матеріалів справи та позицій сторін, викладених у заявах по суті справи, апеляційний суд дійшов переконання, що на стадії апеляційного перегляду суть публічно-правового спору, що розглядається, зводиться до перевірки доводів КЕВ про недотримання контролюючим органом порядку стягнення податкового боргу державних підприємств.

При цьому сама наявність податкового боргу та правомірність нарахування контролюючим органом пені за несвоєчасне його погашення відповідачем не оспорюється.

Відповідно до приписів частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями статті 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регламентуються приписами ПК.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1. статті 14 ПК визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Статтею 96 ПК регулюються правовідносини щодо погашення податкового боргу державних підприємств, які не підлягають приватизації, та комунальних підприємств.

У разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна державного підприємства, яке не підлягає приватизації, у тому числі казенного підприємства, не покриває суму податкового боргу такого платника податків і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, контролюючий орган зобов`язаний звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з поданням щодо прийняття рішення про: надання відповідної компенсації з бюджету за рахунок коштів, призначених для утримання такого органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків; досудову санацію такого платника податків за рахунок коштів державного бюджету; ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії; виключення платника податків із переліку об`єктів державної власності, які не підлягають приватизації відповідно до закону, з метою порушення справи про банкрутство, у порядку, встановленому законодавством України (пункт 96.2. статті 96 ПК).

Пунктом 96.3. статті 96 ПК передбачено, що відповідь щодо прийняття одного із зазначених у пунктах 96.1 та 96.2 цієї статті рішень надсилається контролюючому органу протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення.

У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог контролюючий орган зобов`язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу чи органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.

На підставі аналізу наведених правових норм апеляційний суд дійшов висновку, що обов`язок податкового органу звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу (органу місцевого самоврядування), в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно, виникає у разі отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог або не отримання відповіді, однак в будь-якому випадку за умови що сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна державного підприємства, не покриває суму його податкового боргу або у разі відсутності у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено.

Передумовою звернення контролюючого органу до органу виконавчої влади в порядку статті 96 ПК є вжиття ним заходів щодо виявлення майна боржника-комунального підприємства та встановлення неможливості внесення такого майна в податкову заставу внаслідок його відсутності.

Застосування процедури, передбаченої статтею 96 ПК, є допустимим за умови неможливості стягнення податкового боргу за рахунок коштів, які знаходяться у власності платника податків, у порядку встановленому статтею 95 ПК.

Аналогічний підхід до застосування наведених норм права викладено у постановах Верховного Суду від 11 вересня 2020 року (справа № 826/15776/15), від 20 грудня 2019 року (справа № 826/19486/15), від 11 вересня 2019 року (справа № 826/8951/15), від 26 грудня 2018 року (справа № 810/3735/15), від 6 листопада 2018 року (справа № 807/903/15).

Як свідчать матеріали справи, КЕВ є державним підприємством, тобто підприємством, що діє на основі державної власності, управління яким виконує Командування Сил логістики Збройних Сил України.

При цьому представник позивача у судовому засіданні апеляційного суду ствердив, що йому невідомо про факт звернення ГУ ДПС до Командування Сил логістики Збройних Сил України з поданнями, передбаченими статтею 96 ПК.

Відтак, апеляційний суд погоджується із доводами апелянта про те, що позивачем не було дотримано встановленого статтею 96 ПК порядку стягнення податкового боргу з державного підприємства, виконання вимог якого є безумовним обов`язком, а не правом контролюючого органу у подібних правовідносинах, що унеможливлює задоволення адміністративного позову.

Приписами частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Підсумовуючи наведене, на переконання апеляційного суду, при вирішенні публічно-правового спору, що розглядається, суд першої інстанції допустив неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, що у свою чергу призвело до помилкового задоволення позову. Відтак, рішення суду першої інстанції слід скасувати та у задоволенні позову ГУ ДПС відмовити.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Мукачево задовольнити.

Скасувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2023 року у справі № 260/6691/23 та у задоволенні позову Головного управління ДПС у Закарпатській області відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді Л. П. Іщук Н. М. Судова-Хомюк Постанова у повному обсязі складена 16 лютого 2023 року.