Постанова

від 22.01.2025 по справі 260/6691/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2025 року

м. Київ

справа № 260/6691/23

адміністративне провадження № К/990/10147/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Хохуляка В.В., Васильєвої І.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу №260/6691/23

за позовом Головного управління ДПС у Закарпатській області до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Мукачево про стягнення податкового боргу, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Закарпатській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2024 року (головуючий суддя Онишкевич Т.В., судді: Іщук Л.П., Судова-Хомюк Н.М.),

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2023 року Головне управління ДПС у Закарпатській області (далі також - позивач, контролюючий орган) звернулося до суду з адміністративним позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Мукачево (далі також - відповідач КЕВ), у якому просило стягнути з відповідача податковий борг у розмірі 1 940 541,51 грн, у т.ч. пені 1 040 093,22 грн за рахунок коштів, що належать платнику податків на праві власності, у тому числі тих, які знаходяться на рахунках у банках.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач зобов`язаний своєчасно сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, визначених законодавством, однак за останнім рахується податковий борг з плати за землю з юридичних осіб та податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин в сумі1 940541,51 грн, в т.ч. пеня 1040093,22 грн. Вжиті контролюючим органом заходи стягнення податкового боргу, зокрема, надіслання податкової вимоги, не спричинили його погашення, а тому позивач просить стягнути за рахунок коштів, що належать платнику податків на праві власності, в тому числі тих, які знаходяться на рахунках у банках, вказану суму.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2023 року позов було задоволено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2024 року скасовано рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2023 року та у задоволенні позову Головного управління ДПС у Закарпатській області відмовлено.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що станом на 02.08.2023 у відповідача наявний податковий борг у розмірі 1940541,51 грн, в т.ч. пеня 1040093,22 грн по наступним платежам:

- платіж 50 18010500 «Земельний податок з юридичних осіб» (Кольчинська ТГ) у розмірі 811 225,49 грн та пеня у розмірі 327 125,91 грн;

- платіж 50 18010500 «Земельний податок з юридичних осіб» (Горондівська ТГ) у розмірі 2 662,23 грн та пеня у розмірі 275 482,44 грн;

- платіж 50 18010500 «Земельний податок з юридичних осіб» (Мукачівська ТГ) у розмірі 35 953,76 грн та пеня у розмірі 222 471,13 грн;

- платіж 50 18010500 «Земельний податок з юридичних осіб» у розмірі 5 878,16 грн;

- платіж 50 18010500 «Земельний податок з юридичних осіб» (Ужгородська ТГ) у розмірі 33 576,08 грн та пеня у розмірі 1 533,13 грн;

- платіж 50 18010500 «Земельний податок з юридичних осіб» (Виноградівська ТГ) у розмірі 40,85 грн та пеня у розмірі 149 369,62 грн;

- платіж 50 18010500 «Земельний податок з юридичних осіб» (Батівська ТГ) пеня у розмірі 314,24 грн;

- платіж 50 18010500 «Земельний податок з юридичних осіб» (Баранинська ТГ) у розмірі 518,92 грн та пеня у розмірі 26 918,69 грн;

- платіж 50 18010500 «Земельний податок з юридичних осіб» (Середнянська ТГ) у розмірі 73,13 грн та пеня у розмірі 9 937,72 грн;

- платіж 50 18010500 «Земельний податок з юридичних осіб» (Буштинська ТГ) у розмірі 252,25 грн та пеня у розмірі 0,46 грн;

- платіж 50 18010500 «Земельний податок з юридичних осіб» (Хустська ТГ) у розмірі 1548,76 грн ;

- платіж 50 18010500 «Земельний податок з юридичних осіб» (Перечинська ТГ) у розмірі 8 718,66 грн;

- платіж 50 12020900 «Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин» пеня у розмірі 26 939,88 грн.

Вищевказаний борг виник у зв`язку з наступним.

Відповідачем до контролюючого органу самостійно подано звітні податкові декларації по платежу «Земельний податок з юридичних осіб»:

1) Кольчинська ТГ №9020826378 від 12.02.2020 (жовтень - грудень 2020 року у розмірі 98 069,19 грн.); №9019313937 від 10.02.2021 (за 2021 рік у розмірі 392 276,85 грн); №9038091172 від 22.02.2022 (за 2022 рік у розмірі 306 817,00 грн.); №9025983897 від 15.02.2023 (січень - травень 2023 року у розмірі 12 784,05 грн.); №9056534321 від 22.03.2023 (січень - травень 2023 року у розмірі 1278,40 грн.);

2) Горондівська ТГ №9020825288 від 12.02.2020 (жовтень - грудень 2020 року 2662,23 грн.);

3) Мукачівська ТГ №9020821682 від 12.02.2020 (жовтень - грудень 2020 року у розмірі 3,02 грн.); №9020825943 від 12.02.2020 (жовтень - грудень 2020 року у розмірі 3,56 грн.); №9020820620 від 12.02.2020 (жовтень - грудень 2020 року у розмірі 1123,03 грн.); №9038225482 від 22.02.2022 (2022 рік у розмірі 3382,81 грн.); №9038225939 від 22.02.2022 у розмірі 0,09 грн.); №9038226616 від 22.02.2022 (2022 рік у розмірі 17816,36 грн.); №9038225677 від 22.02.2022 (2022 рік у розмірі 605,34 грн.); №9026002301 від 15.02.2023 (січень - травень 2023 року у розмірі 8833,05 грн.); №9056558939 від 22.03.2023 (січень - травень 2023 року у розмірі 4186,50 грн.);

4) Ужгородська ТГ №9038091120 від 22.02.2022 (2022 рік у розмірі 10 890,03 грн., частково сплачено 5011,87 грн., загальна сума 5878,16 грн.); №9038076687 від 22.02.2022 (2022 рік у розмірі 21449,88 грн.); №9161285510 від 17.08.2022 (2022 рік у розмірі 2145,00 грн.); №9025844945 від 15.02.2023 (січень - травень 2023 року у розмірі 9981,20 грн.);

5) Баранинська ТГ №9020801175 від 12.02.2020 (жовтень - грудень 2020 року у розмірі 186,12 грн.); №9038082756 від 22.02.2022 (2022 рік у розмірі 146,04 грн.); №9038082762 від 22.02.2022 (2022 рік у розмірі 186,76 грн.);

6) Середнянська ТГ №9020805132 від 12.02.2020 (за жовтень - грудень 2020 року у розмірі 46,65 грн.); №9038082759 від 22.02.2022 (2022 рік у розмірі 18,68 грн.); №9025842678 від 15.02.2023 (січень - травень 2023 року у розмірі 7,80 грн.);

7. Буштинська ТГ №9026004173 від 15.02.2023 (січень - травень 2023 року у розмірі 252,25 грн.);

8. Хустська ТГ №9020866272 від 12.02.2020 (листопад - грудень 2023 року у розмірі 3,61 грн.); №9038086584 від 22.02.2022 (2022 рік у розмірі 1090,70 грн); №9025976110 від 15.02.2023 (січень - травень 2023 року у розмірі 454,45 грн);

9) Перечинська ТГ №9172938909 від 02.09.2022 (2022 рік у розмірі 6154,31 грн); №9025843871 від 15.02.2023 (січень - травень 2023 року у розмірі 2564,35 грн).

Відповідачу було проведено нарахування пені по платежу 50 18010500 «Земельний податок з юридичних осіб» у розмірі 1040093,22 грн, а саме: Кольчинська ТГ - пеня у розмірі 327 125,91 грн; Горондівська ТГ - пеня у розмірі 275 482,44 грн; Мукачівська ТГ - пеня у розмірі 222 471,13 грн; Ужгородська ТГ - пеня у розмірі 1 533,13 грн; Виноградівська ТГ - пеня у розмірі 149 369,62 грн; Батівська ТГ - пеня у розмірі 314,24 грн; Баранинська ТГ - пеня у розмірі 26 918,69 грн; Середнянська ТГ - пеня у розмірі 9 937,72 грн; Буштинська ТГ - пеня у розмірі 0,46 грн; по платежу 5012020900 «Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин» - пеня у розмірі 26 939,88 грн.

У зв`язку з несплатою узгоджених сум контролюючим органом на підставі п.59.1 ст. 59 ПК України було виставлено КЕВ податкову вимогу від 11.06.2015 №413-25 про наявність податкового боргу, яку надіслано на адресу відповідача рекомендованим листом №8800015471900 та вручено останньому 16.06.2015.

Оскільки відповідач в добровільному порядку суму податкового боргу не сплатив, контролюючий орган звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вказав, що грошові зобов`язання, визначені відповідачем самостійно у податкових деклараціях, є узгодженими та у встановлені Податковим кодексом України (далі також - ПК України) строки не сплачені й відповідно такі набули статусу податкового боргу. У зв`язку з чим податковий борг у сумі 1940541,51 грн, у т.ч. пеня 1040093,22 грн підлягає стягненню за рахунок коштів, що належать платнику податків на праві власності, в тому числі тих, які знаходяться на рахунках у банках.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що позивачем не було дотримано встановленого статтею 96 ПК України порядку стягнення податкового боргу з державного підприємства, виконання вимог якого є безумовним обов`язком, а не правом контролюючого органу у подібних правовідносинах, що у свою чергу унеможливлює задоволення адміністративного позову.

З рішенням суду апеляційної інстанції не погодився контролюючий орган та подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме те, що вказаним судом не враховано, що процедура передбачена статтею 96 ПК України повинна застосовуватись у разі неможливості стягнення податкового боргу за рахунок коштів, що знаходяться у власності платника податків, у порядку встановленому статтею 95 цього Кодексу.

Відповідно, скаржник указує, що зазначені норми права застосовані Восьмим апеляційним адміністративним судом без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 16.08.2023 (справа №440/8656/22).

Верховний Суд ухвалою від 21.03.2024 відкрив касаційне провадження за скаргою контролюючого органу з підстав передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Відповідачем подано до суду відзив на касаційну скаргу, в якому останній вказує на безпідставність та необґрунтованість мотивів викладених в ній, та просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін.

11.04.2024 на адресу Верховного Суду від позивача надійшла відповідь на відзив на касаційну скаргу.

Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), виходить з такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платники податків зобов`язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Пункт 57.1 статті 57 ПК України встановлює, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Порядок стягнення податкового боргу платників податків, крім фізичних осіб, регулюється статтями 95 - 99 ПК України.

Пунктом 95.1 статті 95 ПК України встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 ПК України).

Виходячи зі змісту пункту 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

За визначенням пункту 95.4 статті 95 ПК України стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, контролюючий орган здійснює на підставі рішення суду у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 95.5 статті 95 ПК України вилучені відповідно до цієї статті готівкові кошти вносяться посадовою особою контролюючого органу до банку в день їх стягнення для перерахування до відповідного бюджету або до державного цільового фонду в рахунок погашення податкового боргу платника податків, а в разі використання платником податків єдиного рахунку - на такий рахунок, а у разі погашення податкового боргу з податку на додану вартість за задекларованими до сплати податковими зобов`язаннями за періоди, починаючи з 1 липня 2015 року, визначеними платником податків у податковій декларації з податку на додану вартість або уточнюючому розрахунку, такі кошти вносяться на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Згідно з частиною другою пункту 95.5 ПК України у разі якщо податковий борг виник у результаті несплати грошових зобов`язань та/або пені, визначених платником податків у податкових деклараціях або уточнюючих розрахунках, що подаються контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків/електронних гаманців такого платника у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, за умови якщо такий податковий борг не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, та відсутності/наявності у меншій сумі непогашеного зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань, та/або бюджетного відшкодування податку на додану вартість. У разі наявності непогашеного зобов`язання держави перед платником податків у сумі, що є меншою за суму податкового боргу, ця норма застосовується в межах різниці між сумою податкового боргу та сумою зобов`язання держави.

У таких випадках:

рішення про стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців такого платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов`язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи;

рішення про стягнення готівкових коштів вручається такому платнику податків і є підставою для стягнення.

Статтею 96 ПК України врегульовано погашення податкового боргу державних підприємств, які не підлягають приватизації, та комунальних підприємств.

За змістом пункту 96.1. статті 96 ПК України у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, не покриває суму його податкового боргу і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, контролюючий орган зобов`язаний звернутися до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно такого платника податків, з поданням щодо прийняття рішення про:

виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу такого платника податків. Рішення про фінансування таких витрат розглядається на найближчій сесії відповідної ради (пп. 96.1.1.); затвердження плану досудової санації такого платника податків, який передбачає погашення його податкового боргу (пп. 96.1.2.); ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії (пп. 96.1.3.); прийняття сесією відповідної ради рішення щодо порушення справи про банкрутство платника податків (пп. 96.1.4.).

Згідно з пунктом 96.2 статті 96 ПК України у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна державного підприємства, яке не підлягає приватизації, у тому числі казенного підприємства, не покриває суму податкового боргу такого платника податків і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, контролюючий орган зобов`язаний звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з поданням щодо прийняття рішення про: надання відповідної компенсації з бюджету за рахунок коштів, призначених для утримання такого органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків (пп. 96.2.1.); досудову санацію такого платника податків за рахунок коштів державного бюджету (пп. 96.2.2.); ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії (пп. 96.2.3.); виключення платника податків із переліку об`єктів державної власності, які не підлягають приватизації відповідно до закону, з метою порушення справи про банкрутство, у порядку, встановленому законодавством України (пп. 96.2.4.).

Відповідно до пункту 96.3. статті 96 ПК України відповідь щодо прийняття одного із зазначених у пунктах 96.1 та 96.2 цієї статті рішень надсилається контролюючому органу протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення.

У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог контролюючий орган зобов`язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу чи органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.

Аналіз наведених вище положень законодавства свідчить, що нормами Податкового кодексу України встановлено загальний порядок погашення заборгованості платників податків перед бюджетом та визначено перелік заходів, які повинен здійснити контролюючий орган у певній послідовності для примусового стягнення податкового боргу, а саме стягнення коштів, які перебувають у власності боржника (готівка, з рахунків/електронних гаманців), а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна боржника, яке перебуває у податковій заставі.

При цьому, слід враховувати, що у разі якщо податковий борг виник у результаті несплати грошових зобов`язань та/або пені, визначених платником податків у податкових деклараціях або уточнюючих розрахунках та не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, за відсутності/наявності у меншій сумі непогашеного зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань, та/або бюджетного відшкодування податку на додану вартість, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків/електронних гаманців такого платника у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, тобто в позасудовому порядку.

Натомість право на прийняття самостійно рішення керівником контролюючого органу про стягнення суми податкового боргу не нівелює право цього органу на звернення до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу. Обидва способи реалізуються податковим органом на власний розсуд.

Нормами Податкового кодексу України також встановлено особливий порядок погашення податкового боргу державних підприємств, які не підлягають приватизації та комунальних підприємств (стаття 96 Податкового кодексу України), проте такі особливості не змінюють послідовність реалізації стадій стягнення податкового боргу, визначених статтею 95 Податкового кодексу України.

Норми статті 96 Податкового кодексу України застосовуються лише тоді, коли процедура стягнення боргу за рахунок коштів, які знаходяться у власності платника, передбачена статтею 95 Податкового кодексу України, з будь-яких причин, вказаних в законі, не вирішила проблему погашення боргу.

Тобто, особливості погашення податкового боргу державних та комунальних підприємств, що визначені статтею 96 Податкового кодексу України стосуються вже стадії коли контролюючим органом було виконано повний перелік дій, встановлених Податковим кодексом України щодо порядку стягнення податкового боргу, зокрема і в тому разі, коли сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна державного або комунального підприємства не покриває суму податкового боргу такого платника податків.

Як уже було зазначено у цій постанові, суд першої інстанції, повністю задовольняючи позовні вимоги (у розмірі 1 940 541,51 грн), вказав, що грошові зобов`язання, визначені відповідачем самостійно у податкових деклараціях, є узгодженими та у встановлені ПК України строки не сплачені й відповідно такі підлягають стягненню за рахунок коштів, що належать платнику податків на праві власності, в тому числі тих, які знаходяться на рахунках у банках.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що позивачем не було дотримано встановленого статтею 96 ПК України порядку стягнення податкового боргу з державного підприємства.

Водночас, під час розгляду цієї справи суди попередніх інстанцій не досліджували обставини щодо вжиття контролюючим органом всіх передбачених статтею 95 ПК України заходів для погашення податкового боргу, структуру боргу, правильність його розрахунку, джерела погашення боргу (рахунки, електронні гаманці), наявність коштів на рахунках, здійснення заходів погашення боргу в позасудовому порядку тощо.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що у позовній заяві контролюючий орган зазначає, що з метою інформування Товариства про наявність боргу йому направлено податкову вимогу від 11.06.2015 №413-25, яка з дати її вручення не втратила юридичної сили, оскільки податковий борг не переривався.

Проте, відповідач у відзиві на позовну заяву вказав, що на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 27.04.2021 ним повністю було погашено борг за вищевказаною вимогою, а відтак остання є недійсною.

Колегія суддів зауважує, що податкова вимога є дійсною протягом усього терміну безперервного існування податкового боргу платника податків з моменту його утворення та до моменту його повного погашення за всіма видами податків і зборів.

Разом з тим, суди першої та апеляційної інстанцій такі обставини не дослідили.

Як наслідок, умови, з якими закон пов`язує можливість стягнення податкового боргу в судовому порядку та які є предметом доказування у цій справі, залишись без дослідження та оцінки судів першої та апеляційної інстанцій.

Висновок суду апеляційної інстанції щодо недотримання контролюючим органом встановленого положеннями статті 96 ПК України порядку погашення податкового боргу є передчасним, оскільки, як зазначено вище, порядок погашення боргу, встановлений зазначеною статтею застосовується лише тоді, коли процедура стягнення боргу за рахунок коштів, які знаходяться у власності платника, та/або за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, передбачена статтею 95 ПК України, з будь-яких причин, вказаних в законі, не вирішила проблему погашення боргу.

Щодо нарахованої контролюючим органом на підставі статті 129 ПК України пені у розмірі 1040093,22 грн, колегія суддів окремо вважає за необхідне зазначити таке.

Зі змісту рішень судів попередніх інстанцій вбачається, що як суд першої інстанції, повністю задовольняючи позовні вимоги контролюючого органу, так і суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову у повному обсязі, не перевірили правильність нарахування відповідачу вказаної суми пені відповідно до пункту 129.1 статті 129 ПК України.

Відповідно до підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України нарахування пені розпочинається при нарахуванні контролюючим органом податкового зобов`язання у встановлених цим Кодексом випадках, не пов`язаних з проведенням перевірки, або при нарахуванні контролюючим органом грошового зобов`язання, визначеного за результатами перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків такого зобов`язання, визначеного в податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.

Згідно з положеннями пункту 129.2 статті 129 ПК України у разі скасування нарахованого контролюючим органом грошового зобов`язання (його частини) у порядку адміністративного та/або судового оскарження пеня, нарахована на таке грошове зобов`язання (його частину) або на виявлене заниження податкового зобов`язання, скасовується.

Відповідно до пункту 129.3 статті 129 ПК України нарахування пені закінчується (крім пені, передбаченої підпунктами 129.1.2, 129.1.4 пункту 129.1 цієї статті): 129.3.1. у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів на відповідний рахунок платника податків та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов`язань; 129.3.2. у день проведення взаєморозрахунків непогашених зустрічних грошових зобов`язань відповідного бюджету перед таким платником податків; 129.3.3. у день запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів (при винесенні відповідної ухвали суду у справі про банкрутство або прийнятті відповідного рішення Національним банком України); 129.3.4. при прийнятті рішення щодо скасування або списання суми податкового боргу (його частини).

Так, у справі, що розглядається відповідний розрахунок нарахування пені (із зазначенням відповідних періодів її нарахування) до матеріалів справи позивачем не долучений та судами попередніх інстанцій витребуваний не був.

Колегія суддів зазначає, що в контексті вказаного вище судам, зокрема, необхідно встановити дату початку нарахування пені та дату закінчення її нарахування.

Законом України від 17.03.2020 № 533-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-2019)» (набрав чинності 18.03.2020) підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнено пунктом 52-1.

Згідно з положеннями абзацу одинадцятого пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню.

Однак, як вже зазначено вище, судами попередніх інстанцій не досліджено та не встановлено за який саме період було нараховано пеню, як не встановлено і суму пені нарахованої з 01.03.2020.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів Верховного Суду констатує, що висновки судів попередніх інстанцій є передчасними, та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 КАС України та з неправильним застосуванням норм матеріального права, а відтак оскаржувані судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, встановленим статтею 242 КАС України.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував, що для виконання завдань адміністративного судочинства впроваджено принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі, який полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи, щоб суд ухвалив справедливе та об`єктивне рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

Положення статі 341 Кодексу адміністративного судочинства України не наділяють суд касаційної інстанції повноваженнями встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За змістом частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.

Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України).

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків (стаття 72 Кодексу адміністративного судочинства України).

Для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно дослідити докази, надати належну правову оцінку як кожному окремому доказу та сукупності доказів, які міститься в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Згідно статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Верховний Суд не може визнати законними і обґрунтованими рішення судів попередніх інстанцій у цій справі, оскільки не встановлення дійсного предмета доказування та/або ненадання правової оцінки обставинам справи, що входять до предмета доказування, свідчить про недотримання судами вимог процесуального закону щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх обставин справи, не вжиття належних та достатніх заходів для встановлення фактичних обставин справи, шляхом виявлення та витребування доказів, зокрема, з власної ініціативи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

За правилами частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Ураховуючи те, що порушення норм процесуального права допустили обидві судові інстанції, судові рішення у цій справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області задовольнити частково.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2024 року у справі № 260/6691/23 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіВ.П. Юрченко В.В. Хохуляк І.А. Васильєва